Vangelo (Mt 2,1-12) - Nato Gesù a Betlemme di Giudea, al tempo del re Erode, ecco, alcuni Magi vennero da oriente a Gerusalemme e dicevano: «Dov’è colui che è nato, il re dei Giudei? Abbiamo visto spuntare la sua stella e siamo venuti ad adorarlo». All’udire questo, il re Erode restò turbato e con lui tutta Gerusalemme. Riuniti tutti i capi dei sacerdoti e gli scribi del popolo, si informava da loro sul luogo in cui doveva nascere il Cristo. Gli risposero: «A Betlemme di Giudea, perché così è scritto per mezzo del profeta: «E tu, Betlemme, terra di Giuda, non sei davvero l’ultima delle città principali di Giuda: da te infatti uscirà un capo che sarà il pastore del mio popolo, Israele»». Allora Erode, chiamati segretamente i Magi, si fece dire da loro con esattezza il tempo in cui era apparsa la stella e li inviò a Betlemme dicendo: «Andate e informatevi accuratamente sul bambino e, quando l’avrete trovato, fatemelo sapere, perché anch’io venga ad adorarlo». Udito il re, essi partirono. Ed ecco, la stella, che avevano visto spuntare, li precedeva, finché giunse e si fermò sopra il luogo dove si trovava il bambino. Al vedere la stella, provarono una gioia grandissima. Entrati nella casa, videro il bambino con Maria sua madre, si prostrarono e lo adorarono. Poi aprirono i loro scrigni e gli offrirono in dono oro, incenso e mirra. Avvertiti in sogno di non tornare da Erode, per un’altra strada fecero ritorno al loro paese.

Il commento al Vangelo a cura di Monsignor Vincenzo Paglia

«Alza gli occhi intorno e guarda: tutti costoro si sono radunati, vengono a te. I tuoi figli vengono da lontano, le tue figlie sono portate in braccio». Queste parole del profeta aprono la festa dell’Epifania, considerata in Occidente come la festa di Dio che si mostra alle genti. C’è come un’ansia di universalità e assieme di urgenza che percorre questo giorno: è il desiderio profondo della Chiesa che i popoli e le nazioni della terra possano presto incontrare Gesù. E, nel fondo del cuore di ogni uomo, c’è una nostalgia di Dio. È infatti questa nostalgia che spinge i magi a dire a Erode: «Abbiamo visto spuntare la sua stella e siamo venuti ad adorarlo». Erano uomini di regioni lontane, ricchi e intellettuali, che si erano incamminati dall’Oriente verso la terra d’Israele per adorare il “re” che era nato. Ogni credente è chiamato a uscire da sé e a compiere un viaggio verso l’oltre. E la Chiesa, che cerca di scendere nelle profondità del cuore dell’uomo, da sempre ha visto in essi l’intera umanità.
I magi, come i pastori, seppero scrutare il cielo. Essi attendevano un mondo diverso, più giusto, e alzarono lo sguardo dal proprio mondo, guardarono in alto e videro una “stella”. I magi ci esortano a riscoprire la gioia di dipendere dalla stella. E la stella è il Vangelo, la parola del Signore, come dice il salmo: «Lampada per i miei passi è la tua parola» (119,105). Questa luce ci guida verso il bambino. Senza l’ascolto del Vangelo, senza leggerlo, senza meditarlo, senza cercare di metterlo in pratica, non è possibile incontrare Gesù. I magi, infatti, seguendo la stella giunsero sino al luogo ove si trovava Gesù. E qui «videro il bambino con Maria sua madre, si prostrarono e lo adorarono». Quel gesto era la cosa più vera. Assieme a Maria, a Giuseppe e ai pastori, anche i magi capirono che la salvezza consiste nell’accogliere nel proprio cuore quel bambino e, con lui, tutti i deboli e indifesi anche di oggi. Ben diversa fu la reazione di Erode e degli abitanti di Gerusalemme. Appena seppero del bambino non sentirono gioia come i magi o i pastori; al contrario, tutti si turbarono ed Erode lo fu a tal punto da deciderne la morte. Sono i magi ora a salvare il bambino e a sottrarlo alla ferocia di Erode. Quei sapienti, per un’altra strada, fecero ritorno al loro paese, nota l’evangelista. Del resto, quando si incontra il Signore e lo si accoglie nel cuore, non si è come prima e non si può più percorrere la strada di sempre. Si cambia la vita e con essa anche i comportamenti. I magi sono oggi avanti a noi per guidarci verso le tante mangiatoie di questo mondo ove giacciono i piccoli e i deboli. Beati noi se con i pastori e con i magi ci facciamo pellegrini verso quel bambino e con affetto ci prendiamo cura di lui. In verità, sarà lui a prendersi cura di noi.

Epiphany of the Lord

Gospel (Mt 2,1-12)

Born Jesus in Bethlehem of Judea, in the time of King Herod, behold, some Magi came from the east to Jerusalem and said: «Where is he who has been born, the king of the Jews? We saw his star rising and we came to worship him." When King Herod heard this, he was troubled, and with him all Jerusalem. Having gathered all the chief priests and the scribes of the people, he inquired from them about the place where Christ was to be born. They answered him, “In Bethlehem in Judea, for thus it is written through the prophet: “And you, Bethlehem, in the land of Judah, are by no means the least of the chief cities of Judah: for out of you will come a ruler who will be the shepherd of my people, Israel." Then Herod, having secretly called the Magi, had them tell him the exact time in which the star had appeared and sent them to Bethlehem saying: «Go and find out carefully about the child and, when you have found him, let me know, because also 'I come to worship him." Having heard the king, they departed. And behold, the star which they had seen rising preceded them, until it came and stopped above the place where the child was. When they saw the star, they felt great joy. When they entered the house, they saw the child with Mary his mother, they fell down and worshiped him. Then they opened their treasure chests and offered him gifts of gold, frankincense and myrrh. Having been warned in a dream not to return to Herod, they returned to their country by another route.

The commentary on the Gospel by Monsignor Vincenzo Paglia

«Lift your eyes around and see: all these have gathered, they are coming to you. Your sons come from afar, your daughters are carried in your arms." These words of the prophet open the feast of the Epiphany, considered in the West as the feast of God who shows himself to the people. There is a sort of yearning for universality and at the same time for urgency that runs through this day: it is the Church's profound desire that the peoples and nations of the earth can soon meet Jesus. And, deep in the heart of every man, there is a nostalgia for God. It is in fact this nostalgia that pushes the magi to say to Herod: "We have seen his star rise and we have come to worship him". They were men from distant regions, rich and intellectual, who had set out from the East towards the land of Israel to worship the "king" who had been born. Every believer is called to go out of himself and make a journey towards the beyond. And the Church, which seeks to descend into the depths of the heart of man, has always seen the whole of humanity in them.
The Magi, like the shepherds, knew how to scan the sky. They were waiting for a different, more just world, and they looked up from their own world, looked up and saw a “star”. The magi urge us to rediscover the joy of depending on the star. And the star is the Gospel, the word of the Lord, as the psalm says: "Your word is a lamp for my steps" (119.105). This light guides us towards the child. Without listening to the Gospel, without reading it, without meditating on it, without trying to put it into practice, it is not possible to meet Jesus. The magi, in fact, following the star reached the place where Jesus was. And here "they saw the child with Mary his mother, they fell down and adored him." That gesture was the truest thing. Together with Mary, Joseph and the shepherds, the Magi also understood that salvation consists in welcoming that child into one's heart and, with him, all the weak and defenseless even today. The reaction of Herod and the inhabitants of Jerusalem was very different. As soon as they heard about the child they did not feel joy like the wise men or the shepherds; on the contrary, everyone was upset and Herod was so upset that he decided on his death. It is the magi who now save the child and save him from Herod's ferocity. Those wise men returned to their country by another route, notes the evangelist. After all, when you meet the Lord and welcome him into your heart, you are not like before and you can no longer follow the path you always have. Life changes and with it also behaviors. The wise men are ahead of us today to guide us towards the many mangers of this world where the small and the weak lie. Blessed are we if, together with the shepherds and the wise men, we become pilgrims towards that child and take care of him with affection. In truth, he will take care of us.

Epifanía del Señor

Evangelio (Mt 2,1-12)

Nació Jesús en Belén de Judea, en tiempos del rey Herodes, he aquí, unos magos vinieron del oriente a Jerusalén y dijeron: «¿Dónde está el que ha nacido, el rey de los judíos? Vimos salir su estrella y vinimos a adorarlo". Cuando el rey Herodes oyó esto, se turbó, y con él toda Jerusalén. Habiendo reunido a todos los principales sacerdotes y a los escribas del pueblo, les preguntó dónde había de nacer Cristo. Ellos le respondieron: En Belén de Judea, porque así está escrito por el profeta: Y tú, Belén, en la tierra de Judá, no eres la más pequeña de las principales ciudades de Judá; porque de ti saldrán un gobernante que será el pastor de mi pueblo Israel." Entonces Herodes, habiendo llamado en secreto a los Magos, les hizo decir la hora exacta en que había aparecido la estrella y los envió a Belén diciendo: «Id y averiguad bien acerca del niño y, cuando lo encontréis, avisadme, porque también 'vengo a adorarlo'. Habiendo oído al rey, se fueron. Y he aquí, la estrella que habían visto salir los precedía, hasta que llegó y se detuvo sobre el lugar donde estaba el niño. Cuando vieron la estrella sintieron una gran alegría. Cuando entraron en la casa, vieron al niño con María su madre, se postraron y lo adoraron. Luego abrieron sus cofres del tesoro y le ofrecieron regalos de oro, incienso y mirra. Habiendo sido advertidos en sueños que no regresaran a Herodes, regresaron a su país por otro camino.

El comentario al Evangelio de monseñor Vincenzo Paglia

«Alza los ojos alrededor y mira: todos estos se han reunido, vienen hacia ti. Tus hijos vienen de lejos, tus hijas son llevadas en tus brazos." Estas palabras del profeta abren la fiesta de la Epifanía, considerada en Occidente como la fiesta de Dios que se muestra al pueblo. Hay una especie de anhelo de universalidad y al mismo tiempo de urgencia que recorre este día: es el deseo profundo de la Iglesia de que los pueblos y las naciones de la tierra puedan pronto encontrarse con Jesús y, en lo profundo del corazón de cada hombre, hay una nostalgia de Dios, y es precisamente esta nostalgia la que empuja a los magos a decir a Herodes: "Hemos visto salir su estrella y hemos venido a adorarlo". Eran hombres de regiones lejanas, ricos e intelectuales, que habían partido desde Oriente hacia la tierra de Israel para adorar al "rey" que había nacido. Todo creyente está llamado a salir de sí mismo y emprender un camino hacia el más allá. Y la Iglesia, que busca descender a lo más profundo del corazón del hombre, siempre ha visto en ellos a toda la humanidad.
Los Reyes Magos, como los pastores, sabían otear el cielo. Estaban esperando un mundo diferente, más justo, y levantaron la vista de su propio mundo, miraron hacia arriba y vieron una “estrella”. Los magos nos instan a redescubrir la alegría de depender de la estrella. Y la estrella es el Evangelio, la palabra del Señor, como dice el salmo: "Tu palabra es lámpara para mis pasos" (119,105). Esta luz nos guía hacia el niño. Sin escuchar el Evangelio, sin leerlo, sin meditarlo, sin intentar ponerlo en práctica, no es posible encontrar a Jesús. Los magos, de hecho, siguiendo la estrella llegaron al lugar donde estaba Jesús. Y aquí " vieron al niño con María su madre, se postraron y lo adoraron." Ese gesto fue lo más cierto. Junto con María, José y los pastores, los Magos comprendieron también que la salvación consiste en acoger en el corazón a ese niño y, con él, a todos los débiles e indefensos, aún hoy. La reacción de Herodes y de los habitantes de Jerusalén fue muy diferente. En cuanto oyeron hablar del niño no sintieron alegría como los reyes magos o los pastores; al contrario, todos estaban molestos y Herodes estaba tan enojado que decidió morir. Son los magos quienes ahora salvan al niño y lo salvan de la ferocidad de Herodes. Aquellos magos regresaron a su país por otro camino, señala el evangelista. Después de todo, cuando encuentras al Señor y lo acoges en tu corazón, ya no eres como antes y ya no puedes seguir el camino que siempre has tenido. La vida cambia y con ella también los comportamientos. Los Reyes Magos están hoy delante de nosotros para guiarnos hacia los numerosos pesebres de este mundo donde yacen los pequeños y los débiles. Bienaventurados nosotros si, junto con los pastores y los sabios, nos volvemos peregrinos hacia ese niño y lo cuidamos con cariño. En verdad, él cuidará de nosotros.

Épiphanie du Seigneur

Évangile (Mt 2,1-12)

Jésus étant né à Bethléem de Judée, au temps du roi Hérode, voici, des mages arrivèrent de l'est à Jérusalem et dirent : « Où est celui qui est né, le roi des Juifs ? Nous avons vu son étoile se lever et nous sommes venus l'adorer." Lorsque le roi Hérode entendit cela, il fut troublé, et avec lui tout Jérusalem. Après avoir rassemblé tous les principaux sacrificateurs et les scribes du peuple, il s'enquit auprès d'eux du lieu où devait naître le Christ. Ils lui répondirent : « À Bethléem en Judée, car ainsi il est écrit par le prophète : « Et toi, Bethléem, pays de Juda, tu n'es pas la moindre des principales villes de Juda ; car de toi sortira un chef qui sera le berger de mon peuple, Israël. » Alors Hérode, ayant secrètement appelé les mages, leur fit dire l'heure exacte à laquelle l'étoile était apparue et les envoya à Bethléem en leur disant : « Allez vous renseigner soigneusement sur l'enfant et, lorsque vous l'aurez trouvé, prévenez-moi, parce que aussi « je viens pour l'adorer ». Après avoir entendu le roi, ils partirent. Et voici, l'étoile qu'ils avaient vue se lever les précéda, jusqu'à ce qu'elle vienne s'arrêter au-dessus de l'endroit où était l'enfant. Lorsqu’ils ont vu l’étoile, ils ont ressenti une grande joie. Lorsqu'ils entrèrent dans la maison, ils virent l'enfant avec Marie sa mère, ils tombèrent et l'adorèrent. Puis ils ouvrirent leurs coffres au trésor et lui offrirent en cadeaux de l'or, de l'encens et de la myrrhe. Ayant été avertis en rêve de ne pas retourner auprès d’Hérode, ils revinrent dans leur pays par une autre route.

Le commentaire de l'Évangile de Mgr Vincenzo Paglia

« Levez les yeux autour de vous et voyez : tous ceux-là se sont rassemblés, ils viennent vers vous. Vos fils viennent de loin, vos filles sont portées dans vos bras." Ces paroles du prophète ouvrent la fête de l'Épiphanie, considérée en Occident comme la fête de Dieu qui se montre au peuple. Il y a une sorte d'aspiration à l'universalité et en même temps à l'urgence qui traverse cette journée : c'est le désir profond de l'Église que les peuples et les nations de la terre puissent bientôt rencontrer Jésus. Et au plus profond du cœur de chaque homme, il y a une nostalgie de Dieu, c'est en effet cette nostalgie qui pousse les mages à dire à Hérode : "Nous avons vu son étoile se lever et nous sommes venus l'adorer". C'étaient des hommes venus de régions lointaines, riches et intellectuels, partis de l'Est vers la terre d'Israël pour adorer le « roi » qui était né. Tout croyant est appelé à sortir de lui-même et à faire un voyage vers l'au-delà. Et l’Église, qui cherche à descendre au plus profond du cœur de l’homme, a toujours vu en eux l’humanité tout entière.
Les mages, comme les bergers, savaient scruter le ciel. Ils attendaient un monde différent, plus juste, et ils ont levé les yeux de leur propre monde, ont levé les yeux et ont vu une « étoile ». Les mages nous invitent à retrouver la joie de dépendre de l'étoile. Et l'étoile, c'est l'Évangile, la parole du Seigneur, comme le dit le psaume : « Ta parole est une lampe sur mes pas » (119.105). Cette lumière nous guide vers l'enfant. Sans écouter l'Évangile, sans le lire, sans le méditer, sans essayer de le mettre en pratique, il n'est pas possible de rencontrer Jésus. Les mages, en effet, suivant l'étoile, arrivèrent à l'endroit où se trouvait Jésus. Et ici " ils virent l'enfant avec Marie sa mère, ils tombèrent et l'adorèrent. Ce geste était la chose la plus vraie. Avec Marie, Joseph et les bergers, les Mages ont également compris que le salut consiste à accueillir dans son cœur cet enfant et, avec lui, tous les faibles et sans défense, même aujourd'hui. La réaction d’Hérode et des habitants de Jérusalem fut très différente. Dès qu’ils entendirent parler de l’enfant, ils n’éprouvèrent pas de joie comme les sages ou les bergers ; au contraire, tout le monde était bouleversé et Hérode était tellement bouleversé qu'il décida de mourir. Ce sont les mages qui sauvent désormais l'enfant et le sauvent de la férocité d'Hérode. Ces sages sont rentrés dans leur pays par une autre route, note l'évangéliste. Après tout, lorsque vous rencontrez le Seigneur et que vous l’accueillez dans votre cœur, vous n’êtes plus comme avant et vous ne pouvez plus suivre le chemin que vous avez toujours suivi. La vie change et avec elle aussi les comportements. Les sages sont devant nous aujourd'hui pour nous guider vers les nombreuses crèches de ce monde où reposent les petits et les faibles. Bienheureux serons-nous si, avec les bergers et les sages, nous devenons des pèlerins vers cet enfant et prenons soin de lui avec affection. En vérité, il prendra soin de nous.

Epifania do Senhor

Evangelho (Mt 2,1-12)

Nascido Jesus em Belém da Judéia, no tempo do rei Herodes, eis que alguns magos vieram do oriente a Jerusalém e disseram: «Onde está aquele que acaba de nascer, o rei dos judeus? Vimos sua estrela nascendo e viemos adorá-lo." Quando o rei Herodes ouviu isso, ficou perturbado, e com ele toda Jerusalém. Tendo reunido todos os principais sacerdotes e escribas do povo, perguntou-lhes sobre o lugar onde Cristo deveria nascer. Eles lhe responderam: “Em Belém da Judéia, pois assim está escrito pelo profeta: “E tu, Belém, na terra de Judá, de modo algum és a menor das principais cidades de Judá; porque de ti sairá um governante que será o pastor do meu povo, Israel”. Então Herodes, tendo chamado secretamente os Magos, fez com que lhe contassem a hora exata em que a estrela havia aparecido e os enviou a Belém dizendo: «Vá e informe-se cuidadosamente sobre o menino e, quando o encontrar, avise-me, porque também 'eu vim adorá-lo'. Tendo ouvido o rei, eles partiram. E eis que a estrela que tinham visto nascer os precedeu, até que veio e parou acima do lugar onde o menino estava. Quando viram a estrela, sentiram grande alegria. Ao entrarem em casa, viram o menino com Maria, sua mãe, prostraram-se e adoraram-no. Então abriram seus baús de tesouro e lhe ofereceram presentes de ouro, incenso e mirra. Tendo sido avisados ​​em sonho para não voltarem para Herodes, eles retornaram ao seu país por outro caminho.

O comentário ao Evangelho de Monsenhor Vincenzo Paglia

«Levante os olhos ao redor e veja: todos estes se reuniram, estão vindo para você. Seus filhos vêm de longe, suas filhas são carregadas em seus braços”. Estas palavras do profeta abrem a festa da Epifania, considerada no Ocidente como a festa de Deus que se mostra ao povo. Há uma espécie de anseio de universalidade e ao mesmo tempo de urgência que atravessa este dia: é o desejo profundo da Igreja que os povos e as nações da terra possam em breve encontrar Jesus. E, no fundo do coração de cada homem, há uma nostalgia de Deus: é precisamente esta nostalgia que leva os magos a dizer a Herodes: “Vimos nascer a sua estrela e viemos adorá-lo”. Eram homens de regiões distantes, ricos e intelectuais, que partiram do Oriente em direção à terra de Israel para adorar o “rei” que havia nascido. Cada crente é chamado a sair de si mesmo e a caminhar rumo ao além. E a Igreja, que procura descer às profundezas do coração do homem, sempre viu neles toda a humanidade.
Os Magos, tal como os pastores, sabiam esquadrinhar o céu. Eles esperavam por um mundo diferente, mais justo, e olharam para cima do seu próprio mundo, olharam para cima e viram uma “estrela”. Os magos nos exortam a redescobrir a alegria de depender da estrela. E a estrela é o Evangelho, a palavra do Senhor, como diz o salmo: “A tua palavra é lâmpada para os meus passos” (119.105). Esta luz nos guia em direção à criança. Sem ouvir o Evangelho, sem lê-lo, sem meditá-lo, sem tentar colocá-lo em prática, não é possível encontrar Jesus. Os magos, de fato, seguindo a estrela chegaram ao lugar onde Jesus estava. E aqui " eles viram o menino com Maria, sua mãe, prostraram-se e adoraram-no”. Esse gesto foi a coisa mais verdadeira. Juntamente com Maria, José e os pastores, os Magos compreenderam também que a salvação consiste em acolher no coração aquela criança e, com ela, todos os fracos e indefesos ainda hoje. A reação de Herodes e dos habitantes de Jerusalém foi muito diferente. Assim que ouviram falar da criança, não sentiram alegria como os magos ou os pastores; pelo contrário, todos ficaram chateados e Herodes ficou tão chateado que decidiu pela sua morte. São os magos que agora salvam a criança e a salvam da ferocidade de Herodes. Aqueles sábios regressaram ao seu país por outro caminho, observa o evangelista. Afinal, quando você encontra o Senhor e o acolhe em seu coração, você não é mais como antes e não consegue mais seguir o caminho que sempre seguiu. A vida muda e com ela também os comportamentos. Os sábios estão hoje à nossa frente para nos guiar até às muitas manjedouras deste mundo onde jazem os pequenos e os fracos. Bem-aventurados seremos se, juntamente com os pastores e os sábios, nos tornarmos peregrinos até aquela criança e cuidarmos dela com carinho. Na verdade, ele cuidará de nós.

主顯節

福音（太2,1-12）

希律王時代，耶穌誕生在猶太的伯利恆，看哪，一些東方博士來到耶路撒冷，問道：「誕生的猶太人之王在哪裡？ 我們看到他的星星冉冉升起，我們來崇拜他。” 希律王聽了這話，非常不安，整個耶路撒冷也跟著他不安。 他召喚了所有的祭司長和民間的文士，向他們詢問基督將降生的地方。 他們回答說：「在猶太的伯利恆，因為先知這樣寫著：『猶大地的伯利恆，你決不是猶大主要城市中最小的一個：因為從你那裡將要出來一位統治者將成為我的人民以色列的牧羊人。” 然後希律王秘密地召集了東方三博士，讓他們告訴他星星出現的確切時間，並派他們去伯利恆說：「去仔細查明這個孩子的情況，找到後請告訴我，因為'我是來崇拜他的'。” 國王聽完，他們就離開了。 看哪，他們看到的那顆星星在他們前面升起，直到它來到孩子所在的地方上方並停了下來。 當他們看到那顆星星時，他們感到非常高興。 當他們進屋時，他們看到孩子和他的母親瑪麗，就俯伏敬拜他。 然後他們打開寶箱，向他獻上黃金、乳香和沒藥作為禮物。 他們在夢中被警告不要回到希律王那裡，於是他們從另一條路回到了自己的國家。

文森佐·帕格利亞主教對福音的評論

«抬起你的眼睛，看看：所有這些都聚集在一起，他們正在向你走來。 你的兒子從遠方來，你的女兒在你懷裡。” 先知的這些話拉開了主顯節的序幕，在西方，主顯節被認為是上帝向人們顯現的節日。 今天貫穿著一種對普世性的渴望，同時又充滿緊迫感：教會深切渴望世界各國人民和國家能夠很快見到耶穌。而且，在每個人的內心深處，事實上，正是這種懷舊促使東方賢士對希律王說：「我們看到了他的星星升起，我們來敬拜他」。 他們是來自遙遠地區的富有而知識分子，他們從東方出發前往以色列土地，敬拜已經誕生的「王」。 每個信徒都被呼召走出自我，踏上通往彼岸的旅程。 而尋求深入人類內心深處的教會，總是在他們身上看到了整個人性。
東方賢士就像牧羊人一樣，知道如何觀察天空。 他們在等待一個不同的、更公正的世界，他們從自己的世界抬起頭，抬頭看到了一顆「星星」。 賢士們敦促我們重新發現依賴星星的樂趣。 星星是福音，是主的話語，正如詩篇所說：「祢的話語是我腳步的燈」（119.105）。 這盞燈引導我們走向孩子。 不聽福音，不讀福音，不沉思福音，不嘗試付諸實踐，就不可能遇見耶穌。事實上，賢士們跟隨星星到達了耶穌所在的地方。而這裡「他們看到孩子和他的母親瑪麗在一起，就跪下來崇拜他。” 那舉動是最真實的。 與瑪麗、約瑟和牧羊人一起，賢士們也明白，救贖在於歡迎那個孩子進入一個人的心中，並與他一起歡迎所有今天的弱者和無助者。 希律王和耶路撒冷居民的反應截然不同。 當他們聽到這個孩子的消息時，他們並沒有像智者或牧羊人那樣感到高興；而是感到高興。 相反，每個人都很沮喪，希律王也非常沮喪，以至於他決定處死他。 現在是賢士們拯救了這個孩子，並將他從希律王的殘暴中拯救出來。 這位福音傳道者指出，那些智者透過另一條路線返回自己的國家。 畢竟，當你遇見主並歡迎祂進入你的內心時，你就不再像以前那樣，你不能再走你一直走的路了。 生活發生了變化，行為也隨之改變。 今天，智者們走在我們前面，引導我們走向這個世界的眾多管理者，那裡有弱者和弱者。 如果我們能與牧羊人和智者一起成為那個孩子的朝聖者並充滿愛心地照顧他，那我們就是有福的。 事實上，他會照顧我們。

Богоявление Господне

Евангелие (Мф 2,1-12)

Родившийся Иисус в Вифлееме Иудейском, во времена царя Ирода, вот, пришли некоторые волхвы с востока в Иерусалим и сказали: «Где родившийся царь Иудейский? Мы увидели восход его звезды и пришли поклониться ему». Когда царь Ирод услышал это, он встревожился, и с ним весь Иерусалим. Собрав всех первосвященников и книжников народных, он спросил у них о месте, где должно было родиться Христу. Ему ответили: «В Вифлееме в Иудее, ибо так написано через пророка: «И ты, Вифлеем, в земле Иудейской, ни в коем случае не наименьший из главных городов Иудеи, ибо из тебя произойдет правитель, который будет пастырем народа Моего, Израиля». Тогда Ирод, тайно призвав волхвов, велел им сказать ему точное время появления звезды и послал их в Вифлеем, сказав: «Идите и разузнайте тщательно о младенце и, когда найдете его, дайте мне знать, потому что также «Я прихожу поклониться Ему». Выслушав царя, они удалились. И вот, звезда, восход которой они видели, шла впереди них, пока не пришла и не остановилась над тем местом, где был Младенец. Когда они увидели звезду, они почувствовали огромную радость. Когда они вошли в дом, они увидели младенца с Марией, матерью его, они пали ниц и поклонились ему. Тогда они открыли свои сундуки с сокровищами и принесли ему в дар золото, ладан и смирну. Получив во сне предупреждение не возвращаться к Ироду, они другой дорогой вернулись в свою страну.

Комментарий к Евангелию монсеньора Винченцо Палья

«Поднимите глаза вокруг и посмотрите: все они собрались, они идут к вам. Сыновья твои приходят издалека, дочерей твоих несут на руках». Этими словами пророка открывается праздник Богоявления, считающийся на Западе праздником Бога, являющего Себя людям. В этот день пронизывает своего рода стремление к универсальности и в то же время к безотлагательности: это глубокое желание Церкви, чтобы народы и нации Земли могли как можно скорее встретиться с Иисусом. есть ностальгия по Богу, именно эта ностальгия и заставляет волхвов сказать Ироду: «Мы видели восход звезды его и пришли поклониться ему». Это были люди из далеких регионов, богатые и интеллектуальные, которые отправились с Востока в землю Израиля, чтобы поклоняться рожденному «царю». Каждый верующий призван выйти за пределы себя и совершить путешествие в запредельное. И Церковь, стремящаяся спуститься в глубину сердца человека, всегда видела в них все человечество.
Волхвы, как и пастухи, умели сканировать небо. Они ждали иного, более справедливого мира, и оторвались от своего мира, посмотрели вверх и увидели «звезду». Волхвы призывают нас заново открыть для себя радость зависимости от звезды. А звезда – это Евангелие, слово Господне, как сказано в псалме: «Слово Твое – светильник стопам моим» (119,105). Этот свет ведет нас к ребенку. Не слушая Евангелие, не читая его, не размышляя над ним, не пытаясь применить его на практике, невозможно встретить Иисуса. Волхвы, по сути, следуя за звездой, достигли места, где находился Иисус. И вот» они увидели ребенка с Марией, его матерью, они пали ниц и поклонились ему». Этот жест был самым искренним. Вместе с Марией, Иосифом и пастухами волхвы также поняли, что спасение состоит в том, чтобы принять в свое сердце это дитя, а вместе с ним и всех немощных и беззащитных и сегодня. Реакция Ирода и жителей Иерусалима была очень разной. Как только они услышали о ребенке, они не почувствовали радости, как мудрецы или пастухи; напротив, все были расстроены, и Ирод так расстроился, что решился на свою смерть. Именно волхвы теперь спасают ребенка и спасают его от свирепости Ирода. Те мудрецы вернулись в свою страну другим путем, — отмечает евангелист. Ведь когда ты встречаешь Господа и приветствуешь Его в своем сердце, ты уже не такой, как прежде, и ты больше не можешь идти тем путем, которым всегда шел. Жизнь меняется, а вместе с ней и поведение. Мудрецы сегодня впереди нас, чтобы вести нас ко многим яслям этого мира, где лежат малые и слабые. Блаженны мы, если вместе с пастырями и мудрецами станем паломниками к этому младенцу и с любовью позаботимся о нем. По правде говоря, он позаботится о нас.

主の公現

福音（マタ 2,1-12）

ヘロデ王の時代、ユダヤのベツレヘムでイエスが生まれました。見よ、東方からエルサレムに賢者たちがやって来て、こう言いました。「ユダヤ人の王、お生まれになった方はどこにいるのですか？」 私たちは彼の星が昇るのを見て、彼を崇拝するようになりました。」 ヘロデ王はこれを聞いて、エルサレム全土を含めて動揺しました。 彼は祭司長たちと民の律法学者たちをすべて集めて、キリストが生まれる場所について彼らに尋ねた。 彼らは彼に答えた、「ユダヤのベツレヘムです。預言者を通してこう書いてあります。『そして、ユダの地のベツレヘムよ、あなたは、ユダの主要な都市の中で決して最も小さいものではありません。なぜなら、あなたから出てくるからです。」わたしの民イスラエルの羊飼いとなる統治者だ。」 それからヘロデは密かに東方三博士たちに電話をかけ、その星が現れた正確な時刻を教えてもらい、ベツレヘムに送ってこう言った、「行って、その子のことをよく調べて、見つけたら知らせてください。なぜなら、「私は彼を崇拝するために来たのです。」 王の言葉を聞いて、彼らは出発した。 そして見よ、彼らが昇るのを見た星が彼らの前に現れ、ついにそれは子供のいた場所の上に来て止まりました。 その星を見たとき、彼らは大きな喜びを感じました。 彼らが家に入ると、子供が母親のマリアと一緒にいるのが見え、ひれ伏して彼を崇拝しました。 それから彼らは宝箱を開け、黄金、乳香、没薬を彼に贈り物として差し出しました。 夢の中でヘロデのもとに戻るなと警告を受けた彼らは、別の道を通って自分たちの国に帰りました。

ヴィンチェンツォ・パーリア修道士による福音書の解説

「目を上げて見てください。これらすべてが集まり、あなたのところに来ています。 あなたの息子たちは遠くからやって来て、あなたの娘たちはあなたの腕に抱かれています。」 預言者のこれらの言葉は、西洋では人々に御自身を現す神の祝日と考えられている公現祭の始まりです。 この日を貫く普遍性と同時に切実さへの不安のようなものがあり、地球上の人々や国々がすぐにイエスに会えるようにすることが教会の深い願いです。実際、この郷愁こそが魔術師をヘロデに、「私たちは彼の星が昇るのを見て、私たちは彼を崇拝するために来たのです」と言わせるのです。 彼らは、生まれた「王」を崇拝するために、東からイスラエルの地を目指して遠い地域から来た、裕福で知識のある人々でした。 すべての信者は、自分自身を抜け出して、あの世への旅をするよう招かれています。 そして、人間の心の奥底にまで降りて行こうとする教会は、常に教会の中に人類全体を見てきました。
賢者は羊飼いと同じように、空を調べる方法を知っていました。 彼らは別の、より公正な世界を待っていて、自分たちの世界から顔を上げ、見上げると「星」が見えました。 魔術師は私たちに、星に依存する喜びを再発見するよう促します。 そして、星は福音であり、詩篇に「あなたの言葉は私の歩みの灯です」（119.105）とあるように、主の言葉です。 この光は私たちを子供へと導きます。 「福音を聞かず、読まず、黙想せず、実践しようとしなければ、イエスに出会うことはできません。実際、魔術師は星を追ってイエスのいる場所に到着しました。そしてここです」彼らはその子供が母親のマリアと一緒にいるのを見て、ひれ伏して彼を崇拝した。」 そのしぐさはまさに本物だった。 東方三博士は、マリア、ヨセフ、羊飼いたちとともに、救いとは、その子を心の中に迎え入れること、そして今日でも弱くて無防備なすべての人々を彼と一緒に迎えることにあることを理解しました。 ヘロデとエルサレムの住民の反応は大きく異なりました。 彼らは子供のことを聞くとすぐに、賢者や羊飼いのように喜びを感じませんでした。 それどころか、誰もが動揺し、ヘロデは非常に動揺して死を決意しました。 今、子供を救い、ヘロデの凶暴性から彼を救っているのは魔術師です。 それらの賢人たちは別のルートで国に戻ったと伝道者は指摘する。 結局のところ、主に出会い、主を心に迎え入れたとき、あなたは以前とは異なり、いつも歩いていた道を進むことはできなくなります。 人生は変化し、それに伴って行動も変化します。 賢者たちは今日、私たちの前にいて、小さくて弱い人たちが横たわっているこの世界の多くの飼い葉桶に私たちを導きます。 私たちが羊飼いや賢者たちと一緒にその子への巡礼者となり、愛情を持ってその子の世話をするなら、私たちは幸いです。 実際、彼は私たちの世話をしてくれるでしょう。

주님의 주현절

복음(마태 2,1-12)

헤롯 왕 때에 유대 베들레헴에서 예수께서 태어나시매, 보라, 동방으로부터 어떤 박사들이 예루살렘에 와서 이르되, “유대인의 왕으로 나신 이가 어디 계시느냐? 우리는 그의 별이 떠오르는 것을 보고 그에게 경배하러 왔습니다." 헤롯 왕이 이 말을 듣고 당황했고, 온 예루살렘도 그와 함께 소동했습니다. 그는 대제사장들과 백성의 서기관들을 모두 모아 그리스도께서 태어나실 곳을 물었습니다. 대답하되 유대 베들레헴이오니 이는 선지자로 기록된 바 또 유대 땅 베들레헴아 너는 유대의 주요 성읍들 중에 가장 작지 아니하도다. 통치자는 내 백성 이스라엘의 목자가 될 것이다." 이에 헤롯이 박사들을 몰래 불러 별이 나타난 때를 정확히 고하여 베들레헴으로 보내며 이르되 가서 아기에 대하여 자세히 알아보고 찾거든 내게 고하라 왜냐하면 '나는 그에게 경배하러 왔기 때문입니다.' 그들은 왕의 말을 듣고 떠났다. 보라, 그들이 본 별이 그들보다 앞서서 마침내 와서 아기 있는 곳 위에 머물러 있는지라. 그들은 그 별을 보고 큰 기쁨을 느꼈습니다. 집에 들어가 어머니 마리아와 함께 있는 아기를 보고 엎드려 경배하였다. 그리고 보물상자를 열고 금과 유향과 몰약을 예물로 바쳤습니다. 그들은 꿈에 헤롯에게로 돌아가지 말라 지시하심을 받아 다른 길로 고국으로 돌아갔더라.

빈첸초 팔리아 몬시뇰의 복음 주석

“눈을 들어 주위를 보십시오. 이 모든 것이 모여서 여러분에게로 다가오고 있습니다. 당신의 아들들은 먼 곳에서 왔고, 당신의 딸들은 당신의 품에 안겨 왔습니다." 선지자의 이 말씀은 서구에서 사람들에게 자신을 드러내시는 하느님의 축제로 여겨지는 주현절을 시작합니다. 보편성에 대한 불안과 동시에 긴박함이 오늘을 관통하고 있습니다. 곧 세상의 모든 민족과 민족들이 예수님을 만날 수 있기를 바라는 것이 교회의 깊은 염원입니다. 그리고 모든 사람의 마음 깊은 곳에는 사실 동방 박사들이 헤롯에게 “우리는 그의 별이 뜨는 것을 보고 그에게 경배하러 왔노라”고 말하게 만드는 것은 바로 이 향수입니다. 그들은 태어난 "왕"을 숭배하기 위해 동쪽에서 이스라엘 땅을 향해 떠난 먼 지역의 부유하고 지식인 사람들이었습니다. 모든 신자는 자신에게서 벗어나 저 너머를 향해 여행하라는 부르심을 받았습니다. 그리고 인간의 마음 깊은 곳으로 내려가기를 추구하는 교회는 언제나 그 안에서 인류 전체를 보아 왔습니다.
동방 박사는 목자들처럼 하늘을 살피는 방법을 알고 있었습니다. 그들은 좀 더 정의로운 다른 세상을 기다리고 있었고, 자신의 세계에서 고개를 들어 올려다보니 '별'이 보였습니다. 동방박사는 우리에게 별에 의지하는 기쁨을 재발견하라고 권유합니다. 그리고 별은 시편에서 "당신의 말씀은 내 발걸음의 등불입니다"(119.105)라고 말한 것처럼 주님의 말씀인 복음입니다. 이 빛은 우리를 아이 쪽으로 인도합니다. 복음을 듣지 않고, 읽지 않고, 묵상하지 않고, 실천하지 않고는 예수님을 만날 수 없습니다. 사실 동방박사는 별을 따라가서 예수님이 계신 곳에 이르렀습니다. 그리고 여기입니다." 아기와 그의 어머니 마리아가 함께 있는 것을 보고 엎드려 경배하더라." 그 몸짓이 가장 진실했습니다. 마리아, 요셉, 목자들과 함께 동방박사들도 구원은 그 아기를 자신의 마음에 받아들이고, 그와 함께 오늘날에도 약하고 무방비한 모든 이들을 받아들이는 데 있다는 것을 이해했습니다. 헤롯과 예루살렘 주민들의 반응은 매우 달랐습니다. 그들은 아기 소식을 듣자마자 현자들이나 목자들처럼 기쁨을 느끼지 않았습니다. 오히려 모두가 화가 났고 헤롯도 너무 화가 나서 죽음을 결심했습니다. 이제 아이를 구하고 헤롯의 포악함에서 그를 구한 사람이 바로 동방박사입니다. 그 현자들은 다른 길로 고국으로 돌아갔다고 전도자는 지적합니다. 결국, 주님을 만나 그분을 마음으로 영접하면 이전과 같지 않고 더 이상 늘 가던 길을 따라갈 수 없게 됩니다. 삶은 변화하고 그에 따라 행동도 변합니다. 작고 약한 것들이 놓여 있는 이 세상의 많은 구유로 우리를 인도하기 위해 현자들이 오늘 우리보다 앞서 있습니다. 목자들과 현자들과 함께 우리가 그 아이를 향한 순례자가 되어 애정으로 그를 돌본다면 우리는 행복합니다. 사실 그분은 우리를 돌보실 것입니다.

ظهور الرب

الإنجيل (متى 2، 1 – 12)

وُلِد يسوع في بيت لحم اليهودية، في زمن الملك هيرودس، وإذا مجوس قد جاءوا من المشرق إلى أورشليم وقالوا: «أين هو المولود، ملك اليهود؟ لقد رأينا نجمه يطلع فجئنا لنسجد له". فلما سمع هيرودس الملك اضطرب ومعه أورشليم كلها. فجمع كل رؤساء الكهنة وكتبة الشعب وسألهم عن المكان الذي يولد فيه المسيح. فأجابوه: «في بيت لحم اليهودية، لأنه هكذا هو مكتوب بالنبي: وأنت يا بيت لحم، أرض يهوذا، لست أصغر مدن يهوذا، لأنه منك يخرج». الرئيس الذي يكون راعيا لشعبي إسرائيل". حينئذٍ، دعا هيرودس المجوس سرًا، وطلب منهم أن يخبروه بالوقت الدقيق الذي ظهر فيه النجم، وأرسلهم إلى بيت لحم قائلاً: «اذهبوا واكتشفوا بالتدقيق أمر الصبي، ومتى وجدتموه فأعلموني، لأني أيضاً جئت لأسجد له». فلما سمعوا من الملك انصرفوا. وإذا النجم الذي رأوه مشرقا يتقدمهم حتى جاء ووقف فوق الموضع الذي كان فيه الصبي. ولما رأوا النجم شعروا بفرح عظيم. ولما دخلوا البيت رأوا الطفل مع مريم أمه، فخروا وسجدوا له. ثم فتحوا خزائنهم وقدموا له هدايا من ذهب ولبان ومر. وبعد أن أوحي إليهم في الحلم أن لا يعودوا إلى هيرودس، رجعوا إلى بلادهم من طريق آخر.

التعليق على الإنجيل بقلم المونسنيور فينسينزو باجليا

«ارفعوا عيونكم حولكم وانظروا: هؤلاء كلهم ​​قد اجتمعوا ويأتون إليك. يأتي أبناؤك من بعيد، وبناتك تحملن بين ذراعيك". بهذه الكلمات النبية يفتتح عيد الغطاس، الذي يعتبر في الغرب عيد الله الذي يظهر نفسه للناس. هناك ما يشبه القلق من العالمية وفي نفس الوقت من الإلحاح الذي يخيم على يومنا هذا: إنها رغبة الكنيسة العميقة في أن تتمكن شعوب وأمم الأرض من لقاء يسوع قريبًا. وفي أعماق قلب كل إنسان، هناك حنين إلى الله، وفي الحقيقة هذا الحنين هو الذي دفع المجوس إلى القول لهيرودس: "لقد رأينا نجمه يشرق وأتينا لنسجد له". لقد كانوا رجالاً من مناطق بعيدة، أغنياء ومثقفين، انطلقوا من الشرق نحو أرض إسرائيل لعبادة "الملك" الذي ولد. كل مؤمن مدعو للخروج من ذاته والقيام برحلة نحو المستقبل. والكنيسة، التي تسعى إلى النزول إلى أعماق قلب الإنسان، رأت دائمًا البشرية جمعاء فيها.
كان المجوس، مثل الرعاة، يعرفون كيف يفحصون السماء. لقد كانوا ينتظرون عالمًا مختلفًا وأكثر عدلاً، ونظروا من عالمهم الخاص، ونظروا إلى الأعلى ورأوا "نجمًا". يحثنا المجوس على إعادة اكتشاف متعة الاعتماد على النجم. والنجم هو الإنجيل، كلمة الرب، كما يقول المزمور: "كلامك سراج لخطواتي" (119، 105). هذا النور يرشدنا نحو الطفل. "دون الاستماع إلى الإنجيل، دون قراءته، دون التأمل فيه، دون محاولة وضعه موضع التنفيذ، ليس من الممكن أن نلتقي بيسوع. في الواقع، وصل المجوس، متبعين النجم، إلى المكان الذي كان فيه يسوع. وهنا " رأوا الطفل مع مريم أمه، فخروا وسجدوا له". وكانت تلك البادرة أصدق شيء. لقد فهم المجوس أيضًا، مع مريم ويوسف والرعاة، أن الخلاص يتمثل في قبول هذا الطفل في قلب الإنسان، ومعه جميع الضعفاء والعزل حتى اليوم. كان رد فعل هيرودس وسكان القدس مختلفًا تمامًا. بمجرد أن سمعوا عن الطفل لم يشعروا بالفرح مثل الحكماء أو الرعاة؛ على العكس من ذلك، كان الجميع متضايقين، وكان هيرودس منزعجًا جدًا لدرجة أنه قرر موته. إن المجوس هم الذين ينقذون الطفل الآن وينقذونه من ضراوة هيرودس. وقد عاد هؤلاء الحكماء إلى بلادهم من طريق آخر، يقول الإنجيلي. بعد كل شيء، عندما تقابل الرب وترحب به في قلبك، فإنك لم تعد كما كنت من قبل ولم يعد بإمكانك اتباع الطريق الذي تتبعه دائمًا. الحياة تتغير ومعها أيضا السلوكيات. إن الحكماء يسبقوننا اليوم ليرشدونا إلى مدراء هذا العالم الكثيرين، حيث يكمن الصغار والضعفاء. طوبى لنا إذا ما صرنا، مع الرعاة والحكماء، حجاجًا نحو ذلك الطفل واعتنينا به بمودة. في الحقيقة، سوف يعتني بنا.

प्रभु की उपसंहार

सुसमाचार (माउंट 2,1-12)

राजा हेरोदेस के समय में, यहूदिया के बेथलहम में यीशु का जन्म हुआ, देखो, कुछ जादूगर पूर्व से यरूशलेम आए और कहा: "वह जो पैदा हुआ है, यहूदियों का राजा कहां है?" हमने उनके सितारे को उभरते हुए देखा और हम उनकी पूजा करने आये।” जब राजा हेरोदेस ने यह सुना, तो वह और उसके साथ सारा यरूशलेम भी घबरा गया। उसने लोगों के सब महायाजकों और शास्त्रियों को इकट्ठा करके उन से उस स्थान के विषय में पूछा जहां मसीह का जन्म होना था। उन्होंने उसे उत्तर दिया, “यहूदिया के बेतलेहेम में, क्योंकि भविष्यद्वक्ता के द्वारा यों लिखा है, “और हे बेतलेहेम, यहूदा के देश में तू, यहूदा के मुख्य नगरों में से किसी भी रीति से छोटा नहीं है; एक शासक जो मेरी प्रजा इस्राएल का चरवाहा होगा।” तब हेरोदेस ने गुप्त रूप से मागी को बुलाया, और उन्हें तारा दिखाई देने का सही समय बताया और उन्हें यह कहते हुए बेथलहम भेजा: "जाओ और बच्चे के बारे में सावधानी से पता लगाओ और जब तुम्हें वह मिल जाए, तो मुझे बताओ।" क्योंकि यह भी कि 'मैं उसकी आराधना करने आया हूं।' राजा की बात सुनकर वे चले गये। और देखो, जो तारा उन्होंने देखा था वह उनके आगे आगे बढ़ता गया, और उस स्यान के ऊपर जहां बच्चा था, आकर रुक गया। जब उन्होंने तारे को देखा तो उन्हें बड़ी खुशी हुई। जब वे घर में दाखिल हुए, तो उन्होंने लड़के को उसकी माँ मरियम के साथ देखा, और गिरकर उसे दण्डवत् किया। तब उन्होंने अपना खजाना खोला और उसे सोना, लोबान और लोहबान के उपहार दिए। स्वप्न में हेरोदेस के पास न लौटने की चेतावनी पाकर वे दूसरे मार्ग से अपने देश को लौट गये।

मोनसिग्नोर विन्सेन्ज़ो पगलिया द्वारा सुसमाचार पर टिप्पणी

“अपनी आँखें चारों ओर उठाओ और देखो: ये सभी इकट्ठे हो गए हैं, वे तुम्हारे पास आ रहे हैं।” तेरे बेटे दूर से आते हैं, तेरी बेटियां तेरी गोद में उठाई जाती हैं।" पैगंबर के ये शब्द एपिफेनी के पर्व की शुरुआत करते हैं, जिसे पश्चिम में भगवान के पर्व के रूप में माना जाता है जो खुद को लोगों के सामने दिखाता है। सार्वभौमिकता के लिए एक प्रकार की लालसा है और साथ ही तात्कालिकता के लिए भी जो आज दिन भर चलती है: यह चर्च की गहरी इच्छा है कि पृथ्वी के लोग और राष्ट्र जल्द ही यीशु से मिल सकें। और, हर आदमी के दिल की गहराई में, ईश्वर के लिए एक विषाद है। वास्तव में यह विषाद ही है जो जादूगरों को हेरोदेस से यह कहने के लिए प्रेरित करता है: "हमने उसके सितारे को उदय होते देखा है और हम उसकी पूजा करने आए हैं"। वे दूर-दराज के इलाकों से आये हुए, अमीर और बुद्धिजीवी लोग थे, जो पैदा हुए "राजा" की पूजा करने के लिए पूर्व से इज़राइल की भूमि की ओर निकले थे। प्रत्येक आस्तिक को स्वयं से बाहर जाने और परे की ओर यात्रा करने के लिए कहा जाता है। और चर्च, जो मनुष्य के हृदय की गहराई में उतरने का प्रयास करता है, उसने हमेशा उनमें संपूर्ण मानवता को देखा है।
जादूगर, चरवाहों की तरह, आकाश को स्कैन करना जानते थे। वे एक अलग, अधिक न्यायपूर्ण दुनिया की प्रतीक्षा कर रहे थे, और उन्होंने अपनी दुनिया से ऊपर देखा, ऊपर देखा और एक "तारा" देखा। जादूगर हमें तारे पर निर्भर रहने के आनंद को फिर से खोजने का आग्रह करते हैं। और तारा सुसमाचार है, प्रभु का वचन, जैसा कि भजन कहता है: "तुम्हारा वचन मेरे कदमों के लिए दीपक है" (119.105)। यह प्रकाश हमें बच्चे की ओर ले जाता है। सुसमाचार को सुने बिना, इसे पढ़े बिना, इस पर ध्यान किए बिना, इसे अभ्यास में लाने की कोशिश किए बिना, यीशु से मिलना संभव नहीं है। जादूगर, वास्तव में, तारे का अनुसरण करते हुए उस स्थान पर पहुँच गया जहाँ यीशु थे। और यहाँ " उन्होंने बालक को उसकी माता मरियम के साथ देखा, और गिरकर उसकी पूजा करने लगे।" वह इशारा सबसे सच्ची बात थी. मैरी, जोसेफ और चरवाहों के साथ, मैगी ने भी समझा कि मुक्ति में उस बच्चे का अपने दिल में स्वागत करना शामिल है, और उसके साथ, आज भी सभी कमजोर और असहाय लोगों का स्वागत करना है। हेरोदेस और यरूशलेम के निवासियों की प्रतिक्रिया बहुत अलग थी। जैसे ही उन्होंने बच्चे के बारे में सुना, उन्हें बुद्धिमानों या चरवाहों की तरह खुशी महसूस नहीं हुई; इसके विपरीत, हर कोई परेशान था और हेरोदेस इतना परेशान था कि उसने अपनी मृत्यु का फैसला कर लिया। यह जादूगर ही है जो अब बच्चे को बचाता है और उसे हेरोदेस की क्रूरता से बचाता है। इंजीलवादी का कहना है कि वे बुद्धिमान व्यक्ति दूसरे रास्ते से अपने देश लौट आए। आख़िरकार, जब आप प्रभु से मिलते हैं और अपने हृदय में उनका स्वागत करते हैं, तो आप पहले जैसे नहीं रह जाते हैं और आप उस पथ पर नहीं चल सकते हैं जो आप हमेशा से चलते आए हैं। जीवन बदलता है और उसके साथ व्यवहार भी। बुद्धिमान लोग आज हमें इस दुनिया के कई चरनों की ओर मार्गदर्शन करने के लिए आगे हैं जहां छोटे और कमजोर लोग रहते हैं। हम धन्य हैं अगर हम चरवाहों और बुद्धिमान लोगों के साथ मिलकर उस बच्चे के तीर्थयात्री बनें और स्नेह से उसकी देखभाल करें। सच तो यह है कि वह हमारा ख़्याल रखेगा।

Objawienie Pańskie

Ewangelia (Mt 2,1-12)

Narodzony Jezus w Betlejem w Judei, za czasów króla Heroda, oto niektórzy Mędrcy przybyli ze wschodu do Jerozolimy i zapytali: «Gdzie jest ten, który się narodził, król żydowski? Widzieliśmy wschodzącą gwiazdę i przyszliśmy oddać mu pokłon”. Gdy król Herod to usłyszał, zatrwożył się, a z nim cała Jerozolima. Zebrawszy wszystkich arcykapłanów i uczonych ludu, wypytywał ich o miejsce, w którym miał się narodzić Chrystus. Odpowiedzieli mu: «W Betlejem w Judei, bo tak napisano przez proroka: A ty, Betlejem, w ziemi judzkiej, wcale nie jesteś najmniejszym z głównych miast Judy, bo z ciebie wyjdziesz władcę, który będzie pasterzem mojego ludu, Izraela”. Następnie Herod, wezwawszy potajemnie Mędrców, kazał mu dokładnie podać godzinę, w której ukazała się gwiazda, i wysłał ich do Betlejem, mówiąc: «Idźcie i dowiedzcie się dokładnie o dziecku, a gdy je znajdziecie, dajcie mi znać, ponieważ także „przychodzę oddać mu pokłon”. Wysłuchawszy króla, odeszli. A oto gwiazda, którą widzieli, wschodząca, poprzedzała ich, aż przyszła i zatrzymała się nad miejscem, gdzie było Dzieciątko. Gdy ujrzeli gwiazdę, poczuli wielką radość. Gdy weszli do domu, zobaczyli Dziecię z Marią, Jego Matką, upadli i oddali Mu pokłon. Następnie otworzyli swoje skrzynie ze skarbami i ofiarowali mu złoto, kadzidło i mirrę. Otrzymawszy we śnie ostrzeżenie, aby nie wracać do Heroda, inną drogą wrócili do swego kraju.

Komentarz do Ewangelii autorstwa prałata Vincenzo Paglii

«Podnieś oczy i zobacz: wszyscy oni się zgromadzili, idą do ciebie. Wasi synowie przybywają z daleka, wasze córki są niesione w waszych ramionach.” Tymi słowami proroka rozpoczyna się święto Objawienia Pańskiego, uważane na Zachodzie za święto Boga objawiającego się ludziom. Przez ten dzień przewija się coś w rodzaju niepokoju o powszechność, a jednocześnie pilności: głębokim pragnieniem Kościoła jest, aby ludy i narody ziemi mogły wkrótce spotkać Jezusa. istnieje tęsknota za Bogiem i to właśnie ta nostalgia skłania mędrców do powiedzenia Herodowi: «Widzieliśmy, jak gwiazda jego wschodziła i przyszliśmy oddać jej pokłon». Byli to ludzie z odległych regionów, bogaci i intelektualiści, którzy wyruszyli ze Wschodu w kierunku ziemi Izraela, aby oddać cześć narodzonemu „królowi”. Każdy wierzący jest wezwany do wyjścia poza siebie i odbycia podróży ku zaświatom. A Kościół, który pragnie zejść do głębi serca człowieka, zawsze widział w nim całą ludzkość.
Mędrcy, podobnie jak pasterze, wiedzieli, jak skanować niebo. Czekali na inny, bardziej sprawiedliwy świat i podnieśli wzrok znad swojego świata, spojrzeli w górę i zobaczyli „gwiazdę”. Magowie namawiają nas, abyśmy na nowo odkryli radość polegania na gwieździe. A gwiazdą jest Ewangelia, słowo Pana, jak mówi psalm: „Twoje słowo jest lampą dla moich kroków” (119,105). To światło prowadzi nas ku dziecku. Bez słuchania Ewangelii, bez jej czytania, bez rozmyślania nad nią, bez próby wprowadzenia jej w życie, nie można spotkać Jezusa. Mędrcy bowiem podążając za gwiazdą dotarli do miejsca, gdzie był Jezus. I tutaj " ujrzeli Dzieciątko z Marią, Jego Matką, upadli i oddali mu pokłon.” Ten gest był najprawdziwszy. Razem z Maryją, Józefem i pasterzami Mędrcy zrozumieli także, że zbawienie polega na przyjęciu do swego serca tego Dziecka, a wraz z Nim wszystkich, także dzisiaj, słabych i bezbronnych. Reakcja Heroda i mieszkańców Jerozolimy była zupełnie inna. Gdy tylko usłyszeli o dziecku, nie zaznali radości jak mędrcy czy pasterze; wręcz przeciwnie, wszyscy byli zmartwieni, a Herod tak się zdenerwował, że zdecydował się na swoją śmierć. To magowie ratują teraz dziecko i ratują je przed okrucieństwem Heroda. Ci mędrcy powrócili do swego kraju inną drogą – zauważa ewangelista. Przecież kiedy spotykasz Pana i witasz Go w swoim sercu, nie jesteś taki jak wcześniej i nie możesz już podążać drogą, którą zawsze podążałeś. Życie się zmienia, a wraz z nim także zachowania. Mędrcy są dzisiaj przed nami, aby poprowadzić nas do wielu żłóbków tego świata, gdzie leżą mali i słabi. Błogosławieni będziemy, jeśli wraz z pasterzami i mędrcami staniemy się pielgrzymami do tego dziecka i otoczymy je miłością. Prawdę mówiąc, on się nami zaopiekuje.

প্রভুর এপিফেনি

গসপেল (Mt 2,1-12)

যিহূদিয়ার বেথলেহেমে যিশুর জন্ম হয়েছিল, রাজা হেরোদের সময়ে, দেখ, কিছু মাগী পূর্ব থেকে জেরুজালেমে এসে বলেছিল: “যে ইহুদিদের রাজা জন্মেছে সে কোথায়? আমরা তার তারাকে উঠতে দেখেছি এবং আমরা তাকে পূজা করতে এসেছি।" রাজা হেরোদ এই কথা শুনে চিন্তিত হলেন এবং তাঁর সঙ্গে সমস্ত জেরুজালেমও বিচলিত হলেন৷ তিনি সমস্ত প্রধান যাজক ও লোকদের ব্যবস্থার শিক্ষকদের একত্র করে তাদের কাছ থেকে খ্রীষ্টের জন্মের স্থান সম্পর্কে জিজ্ঞাসা করলেন। তারা তাকে উত্তর দিল, “যিহূদিয়ার বেথলেহেমে, কারণ এইভাবে ভাববাদীর মাধ্যমে লেখা আছে: “এবং আপনি, বেথলেহেম, যিহূদা দেশে, কোনভাবেই যিহূদার প্রধান শহরগুলির মধ্যে ছোট নন, কারণ আপনার মধ্য থেকেই আসবে। একজন শাসক যিনি আমার প্রজা ইস্রায়েলের মেষপালক হবেন।" তারপর হেরোদ, গোপনে মাগীদের ডেকে, তারা তাকে ঠিক কোন সময়ে তারার আবির্ভাব হয়েছিল তা জানাতে এবং বেথেলহেমে তাদের এই বলে পাঠায়: "যাও এবং শিশুটির বিষয়ে সাবধানে খোঁজ কর এবং যখন তাকে খুঁজে পাও, তখন আমাকে জানাও, কারণও 'আমি তাকে উপাসনা করতে আসি'। রাজার কথা শুনে তারা চলে গেল। আর দেখ, তারা যে তারাকে উঠতে দেখেছিল, সেই তারাটা তাদের আগে চলে গেল, যতক্ষণ না তা এসে শিশুটি যেখানে ছিল তার উপরে এসে থামল। তারাকে দেখে তারা দারুণ আনন্দ অনুভব করল। যখন তারা ঘরে প্রবেশ করল, তারা শিশুটিকে তার মা মরিয়মের সাথে দেখতে পেল, তারা উপুড় হয়ে তাকে প্রণাম করল। তারপর তারা তাদের ধনভান্ডার খুলে তাকে সোনা, লোবান এবং গন্ধরস উপহার দিল। হেরোদের কাছে ফিরে না যাওয়ার জন্য স্বপ্নে সতর্ক করে তারা অন্য পথে তাদের দেশে ফিরে গেল।

Monsignor Vincenzo Paglia দ্বারা গসপেল ভাষ্য

"আপনার চারপাশে চোখ তুলুন এবং দেখুন: এই সব জড়ো হয়েছে, তারা আপনার কাছে আসছে। তোমার ছেলেরা দূর থেকে আসে, তোমার মেয়েরা তোমার কোলে নিয়ে আসে।" নবীর এই শব্দগুলি এপিফ্যানির উত্সবকে উন্মুক্ত করে, যা পশ্চিমে ঈশ্বরের উত্সব হিসাবে বিবেচিত হয় যিনি নিজেকে মানুষের কাছে দেখান। সার্বজনীনতার জন্য এক ধরণের আকাঙ্ক্ষা রয়েছে এবং একই সাথে জরুরিতার জন্য যা এই দিনটি চলছে: এটি চার্চের গভীর আকাঙ্ক্ষা যে পৃথিবীর মানুষ এবং জাতি শীঘ্রই যীশুর সাথে দেখা করতে পারে। এবং, প্রতিটি মানুষের হৃদয়ের গভীরে, ঈশ্বরের জন্য একটি নস্টালজিয়া আছে। আসলে এই নস্টালজিয়াই ম্যাজিকে হেরোদকে বলতে ঠেলে দেয়: "আমরা তার তারাকে উঠতে দেখেছি এবং আমরা তাকে পূজা করতে এসেছি"। তারা ছিল দূরবর্তী অঞ্চলের পুরুষ, ধনী এবং বুদ্ধিজীবী, যারা জন্মগ্রহণকারী "রাজা" এর উপাসনা করার জন্য পূর্ব থেকে ইস্রায়েল দেশের দিকে যাত্রা করেছিল। প্রত্যেক বিশ্বাসীকে বলা হয় নিজের থেকে বেরিয়ে পরলোকের দিকে যাত্রা করার জন্য। এবং চার্চ, যা মানুষের হৃদয়ের গভীরে নামতে চায়, সর্বদা তাদের মধ্যে সমগ্র মানবতা দেখেছে।
রাখালদের মত মাগীরা জানত কিভাবে আকাশ স্ক্যান করতে হয়। তারা একটি ভিন্ন, আরও ন্যায্য বিশ্বের জন্য অপেক্ষা করছিল, এবং তারা তাদের নিজস্ব জগত থেকে উপরে তাকাল, একটি "তারকা" দেখেছিল। মাগীরা আমাদেরকে তারার উপর নির্ভর করার আনন্দ পুনরায় আবিষ্কার করার আহ্বান জানায়। এবং তারা হল গসপেল, প্রভুর শব্দ, যেমন গীত বলে: "আপনার শব্দ আমার পদক্ষেপের জন্য একটি প্রদীপ" (119.105)। এই আলো শিশুর দিকে আমাদের পথ দেখায়। সুসমাচার না শোনা, না পড়া, ধ্যান না করে, বাস্তবে প্রয়োগ করার চেষ্টা না করে, যীশুর সাথে দেখা করা সম্ভব নয়। মাগীরা, তারাকে অনুসরণ করে যীশু যেখানে ছিলেন সেখানে পৌঁছে গেল। এবং এখানে " তারা শিশুটিকে তার মা মরিয়মের সাথে দেখেছিল, তারা পড়ে গিয়ে তাকে আদর করেছিল।" যে অঙ্গভঙ্গি ছিল সত্য জিনিস. মেরি, জোসেফ এবং মেষপালকদের সাথে একসাথে, মাগিরাও বুঝতে পেরেছিল যে পরিত্রাণ সেই শিশুটিকে একজনের হৃদয়ে স্বাগত জানানো এবং তার সাথে, সমস্ত দুর্বল এবং প্রতিরক্ষাহীনকে আজও। হেরোদ এবং জেরুজালেমের অধিবাসীদের প্রতিক্রিয়া ছিল খুবই ভিন্ন। শিশুটির কথা শোনার সাথে সাথে তারা জ্ঞানী ব্যক্তিদের বা রাখালদের মতো আনন্দ অনুভব করেনি; বিপরীতভাবে, সবাই বিরক্ত ছিল এবং হেরোদ এতটাই বিরক্ত হয়েছিলেন যে তিনি তার মৃত্যুর সিদ্ধান্ত নিয়েছিলেন। এই মাগীই এখন শিশুটিকে বাঁচান এবং হেরোদের হিংস্রতা থেকে বাঁচান। সেই জ্ঞানী ব্যক্তিরা অন্য পথ দিয়ে তাদের দেশে ফিরে আসেন, ধর্ম প্রচারক নোট করেন। সর্বোপরি, আপনি যখন প্রভুর সাথে সাক্ষাত করেন এবং তাকে আপনার হৃদয়ে স্বাগত জানান, তখন আপনি আগের মতো নন এবং আপনি যে পথটি সবসময় অনুসরণ করেন তা আর অনুসরণ করতে পারবেন না। জীবন বদলায় এবং এর সাথে আচরণও হয়। জ্ঞানী ব্যক্তিরা আজ আমাদের সামনে এগিয়ে আছেন এই বিশ্বের অনেক ম্যাঞ্জারের দিকে আমাদের পথ দেখাতে যেখানে ছোট এবং দুর্বল মিথ্যা। আমরা ধন্য যদি, রাখাল এবং জ্ঞানী ব্যক্তিদের সাথে, আমরা সেই শিশুটির তীর্থযাত্রী হই এবং স্নেহের সাথে তাকে যত্ন করি। প্রকৃতপক্ষে, তিনি আমাদের যত্ন নেবেন।

Epiphany ng Panginoon

Ebanghelyo (Mt 2,1-12)

Isinilang si Jesus sa Betlehem ng Judea, sa panahon ni Haring Herodes, masdan, ang ilang Mago ay dumating mula sa silangan sa Jerusalem at nagsabi: «Nasaan siya na ipinanganak, ang hari ng mga Hudyo? Nakita namin ang kanyang bituin na sumisikat at pumunta kami upang sambahin siya." Nang marinig ito ni Haring Herodes, siya ay nabagabag, at kasama niya ang buong Jerusalem. Nang matipon niya ang lahat ng mga punong saserdote at ang mga eskriba ng bayan, tinanong niya sila tungkol sa lugar kung saan ipanganganak ang Cristo. Sumagot sila sa kanya, “Sa Betlehem sa Judea, sapagkat ganito ang nasusulat sa pamamagitan ng propeta: “At ikaw, Betlehem, sa lupain ng Juda, ay hindi sa anumang paraan ang pinakamaliit sa mga pangunahing lungsod ng Juda: sapagkat sa iyo magmumula. isang pinuno na magiging pastol ng aking bayan, ang Israel." Pagkatapos, si Herodes, nang palihim na tinawag ang mga Magi, ay ipinaalam sa kanya ang eksaktong oras kung kailan lumitaw ang bituin at ipinadala sila sa Bethlehem na nagsasabi: «Humayo kayo at alamin nang mabuti ang tungkol sa bata at, kapag nakita ninyo siya, ipaalam sa akin, dahil din 'ako ay pumarito upang sambahin siya." Nang marinig nila ang hari, umalis sila. At masdan, ang bituin na kanilang nakitang sumisikat ay nauna sa kanila, hanggang sa ito ay dumating at tumigil sa itaas ng lugar kung saan naroon ang bata. Nang makita nila ang bituin, nakaramdam sila ng matinding kagalakan. Pagpasok nila sa bahay, nakita nila ang bata kasama si Maria na kanyang ina, nagpatirapa sila at sinamba siya. Pagkatapos ay binuksan nila ang kanilang mga kaban ng kayamanan at naghandog sa kanya ng mga regalong ginto, kamangyan at mira. Palibhasa'y binalaan sa panaginip na huwag bumalik kay Herodes, bumalik sila sa kanilang bansa sa ibang ruta.

Ang komentaryo sa Ebanghelyo ni Monsignor Vincenzo Paglia

«Itingin mo ang iyong mga mata sa paligid at tingnan mo: lahat ng ito ay nagtitipon, sila ay papalapit sa iyo. Ang iyong mga anak na lalaki ay nanggaling sa malayo, ang iyong mga anak na babae ay dinadala sa iyong mga bisig." Ang mga salitang ito ng propeta ay nagbubukas ng kapistahan ng Epipanya, na itinuturing sa Kanluran bilang kapistahan ng Diyos na nagpapakita ng kanyang sarili sa mga tao. May isang bagay na tulad ng pagkabalisa sa pagiging pandaigdigan at sa parehong oras ng pagkaapurahan na tumatakbo sa araw na ito: ito ay ang malalim na pagnanais ng Simbahan na ang mga tao at mga bansa sa mundo ay malapit nang makatagpo si Jesus. At, sa kaibuturan ng puso ng bawat tao, may nostalgia para sa Diyos.Sa katunayan, ang nostalgia na ito ang nagtutulak sa mga magi na sabihin kay Herodes: "Nakita namin ang kanyang bituin na sumikat at naparito kami upang sambahin siya". Sila ay mga lalaki mula sa malalayong rehiyon, mayaman at intelektwal, na naglakbay mula sa Silangan patungo sa lupain ng Israel upang sambahin ang "hari" na ipinanganak. Ang bawat mananampalataya ay tinatawag na umalis sa kanyang sarili at maglakbay patungo sa kabila. At ang Simbahan, na naghahangad na bumaba sa kaibuturan ng puso ng tao, ay palaging nakikita ang kabuuan ng sangkatauhan sa kanila.
Ang mga Magi, tulad ng mga pastol, ay marunong mag-scan sa langit. Naghihintay sila ng ibang, mas makatarungang mundo, at tumingala sila mula sa sarili nilang mundo, tumingala at nakakita ng "bituin". Hinihimok tayo ng mga magi na tuklasin muli ang kagalakan ng pag-asa sa bituin. At ang bituin ay ang Ebanghelyo, ang salita ng Panginoon, gaya ng sinasabi ng salmo: "Ang iyong salita ay lampara sa aking mga hakbang" (119.105). Ginagabayan tayo ng liwanag na ito patungo sa bata. Nang hindi nakikinig sa Ebanghelyo, nang hindi binabasa, nang hindi nagninilay-nilay dito, nang hindi sinusubukang isagawa ito, hindi posible na makilala si Jesus. Ang mga magi, sa katunayan, sa pagsunod sa bituin ay nakarating sa lugar kung saan naroon si Jesus. At dito " Nakita nila ang bata kasama si Maria na kanyang ina, nagpatirapa sila at sinamba siya." Ang kilos na iyon ang pinakatotoong bagay. Kasama sina Maria, Jose at mga pastol, naunawaan din ng mga Mago na ang kaligtasan ay binubuo sa pagtanggap sa batang iyon sa puso ng isa at, kasama niya, ang lahat ng mahihina at walang pagtatanggol kahit ngayon. Ang reaksyon ni Herodes at ng mga naninirahan sa Jerusalem ay ibang-iba. Sa sandaling marinig nila ang tungkol sa bata ay hindi sila nakadama ng kagalakan tulad ng mga pantas o mga pastol; sa kabaligtaran, ang lahat ay nabalisa at si Herodes ay labis na nabalisa na nagpasya sa kanyang kamatayan. Ang mga mago na ngayon ang nagligtas sa bata at nagligtas sa kanya mula sa bangis ni Herodes. Ang mga pantas na iyon ay bumalik sa kanilang bansa sa ibang ruta, ang sabi ng ebanghelista. Kung tutuusin, kapag nakilala mo ang Panginoon at tinanggap mo siya sa iyong puso, hindi ka na tulad ng dati at hindi mo na masusundan ang landas na palagi mong tinatahak. Nagbabago ang buhay at kasama nito ang pag-uugali. Ang mga pantas ay nauuna sa atin ngayon upang gabayan tayo tungo sa maraming sabsaban sa mundong ito kung saan nakahiga ang maliliit at mahihina. Mapalad tayo kung, kasama ng mga pastol at mga pantas, tayo ay magiging mga manlalakbay patungo sa batang iyon at aalagaan siya nang may pagmamahal. Sa totoo lang, aalagaan niya tayo.

Богоявлення Господнє

Євангеліє (Мт 2,1-12)

Народився Ісус у Віфлеємі Юдейському, за часів царя Ірода, ось прийшли якісь волхви зі сходу до Єрусалиму і сказали: «Де той, хто народився, цар юдейський? Ми побачили, як сходить його зірка, і прийшли поклонитися йому». Почувши це цар Ірод, стривожився, а з ним увесь Єрусалим. Зібравши всіх первосвящеників і книжників народу, він запитав у них про місце, де мав народитися Христос. Вони відповіли йому: «У Вифлеємі в Юдеї, бо так написано через пророка: «І ти, Вифлеєме, в Юдиній землі, зовсім не найменший з головних міст Юди, бо з тебе вийде правитель, який буде пастирем мого народу, Ізраїля». Тоді Ірод, таємно покликавши волхвів, наказав їм точно сказати йому час, коли з’явилася зірка, і послав їх до Віфлеєму, кажучи: «Підіть і розвідайте пильно про дитя, а як знайдете його, повідомте мені, тому що також «я приходжу поклонитися йому». Вислухавши царя, вони пішли. І ось зірка, яку вони бачили, як сходить, йшла перед ними, аж поки не прийшла й не зупинилася над місцем, де була дитина. Побачивши зірку, вони відчули велику радість. Увійшовши в дім, вони побачили Дитятко з Марією, Його матір’ю, і впали до землі та поклонилися Йому. Потім вони відкрили свої скрині зі скарбами і принесли йому в дар золото, ладан і смирну. Отримавши уві сні попередження не повертатися до Ірода, вони іншим шляхом повернулися до своєї країни.

Коментар до Євангелія монсеньйора Вінченцо Палія

«Підніміть очі свої навколо й подивіться: усі вони зібралися, йдуть до вас. Твої сини здалеку приходять, дочок на руках носять». Цими словами пророка відкривається свято Богоявлення, яке на Заході вважається святом Бога, який являє себе людям. Існує щось на кшталт тривоги універсальності та водночас невідкладності, яка проходить через цей день: це глибоке бажання Церкви, щоб люди та нації землі могли незабаром зустріти Ісуса.І, глибоко в серці кожної людини, є ностальгія за Богом.Насправді ця ностальгія штовхає волхвів сказати Іроду: «Ми бачили, як зійшла його зірка, і ми прийшли поклонитися йому». Це були люди з далеких регіонів, багаті та інтелектуальні, які вирушили зі Сходу до землі Ізраїлю, щоб поклонитися «царю», який народився. Кожен віруючий покликаний вийти з самого себе і здійснити подорож до потойбічного. І Церква, яка прагне спуститися в глибину серця людини, завжди бачила в них усе людство.
Волхви, як і пастухи, вміли оглядати небо. Вони чекали іншого, більш справедливого світу, а вони підняли очі зі свого світу, підняли очі і побачили «зірку». Волхви закликають нас знову відкрити для себе радість залежності від зірки. А зірка — це Євангеліє, слово Господнє, як каже псалом: «Слово Твоє — світильник для моїх кроків» (119,105). Це світло веде нас до дитини. Не слухаючи Євангелія, не читаючи його, не розмірковуючи над ним, не намагаючись втілити його в життя, неможливо зустріти Ісуса. Волхви, фактично, слідуючи за зіркою, досягли місця, де був Ісус. І ось " вони побачили Дитятко з Марією, Його матір'ю, впали й поклонилися Йому». Цей жест був найправдивішим. Разом з Марією, Йосифом і пастухами волхви також зрозуміли, що спасіння полягає в тому, щоб прийняти в своє серце це дитя, а з ним і всіх слабких і беззахисних навіть сьогодні. Реакція Ірода і жителів Єрусалиму була дуже різною. Як тільки вони почули про дитину, вони не відчули радості, як мудреці чи пастухи; Навпаки, всі були засмучені, і Ірод був настільки засмучений, що вирішив його вбити. Саме волхви тепер рятують дитину і рятують його від лютості Ірода. Ті мудреці повернулися до своєї країни іншим шляхом, зазначає євангеліст. Зрештою, коли ти зустрічаєш Господа і приймаєш Його у своєму серці, ти не такий, як раніше, і ти більше не можеш йти тією дорогою, якою завжди був. Змінюється життя, а разом з ним і поведінка. Сьогодні мудреці випереджають нас, щоб вести нас до багатьох ясел цього світу, де лежать малі та слабкі. Блаженні ми, якщо разом з пастухами та мудрецями станемо паломниками до цієї дитини та дбатимемо про неї з любов’ю. По правді кажучи, він подбає про нас.

Θεοφάνεια του Κυρίου

Ευαγγέλιο (Ματ 2,1-12)

Γεννημένος ο Ιησούς στη Βηθλεέμ της Ιουδαίας, την εποχή του βασιλιά Ηρώδη, ιδού, κάποιοι Μάγοι ήρθαν από την ανατολή στην Ιερουσαλήμ και είπαν: «Πού είναι αυτός που γεννήθηκε, ο βασιλιάς των Ιουδαίων; Είδαμε το αστέρι του να ανατέλλει και ήρθαμε να τον προσκυνήσουμε». Όταν το άκουσε αυτό ο βασιλιάς Ηρώδης, ταράχτηκε και μαζί του όλη η Ιερουσαλήμ. Αφού συγκέντρωσε όλους τους αρχιερείς και τους γραμματείς του λαού, τους ρώτησε για τον τόπο που επρόκειτο να γεννηθεί ο Χριστός. Του απάντησαν: «Στη Βηθλεέμ της Ιουδαίας, γιατί έτσι είναι γραμμένο μέσω του προφήτη: «Κι εσύ, Βηθλεέμ, στη γη του Ιούδα, δεν είσαι καθόλου η μικρότερη από τις κύριες πόλεις του Ιούδα· γιατί από σένα θα βγεις ένας ηγεμόνας που θα είναι ο βοσκός του λαού μου, του Ισραήλ». Τότε ο Ηρώδης, αφού κάλεσε κρυφά τους Μάγους, τους ζήτησε να του πουν ακριβώς την ώρα που εμφανίστηκε το αστέρι και τους έστειλε στη Βηθλεέμ λέγοντας: «Πηγαίνετε να μάθετε προσεκτικά για το παιδί και, όταν το βρείτε, ενημερώστε με. γιατί επίσης «έρχομαι να τον προσκυνήσω». Αφού άκουσαν τον βασιλιά, έφυγαν. Και ιδού, το αστέρι που είχαν δει να ανατέλλει, προηγήθηκε, ώσπου ήρθε και σταμάτησε πάνω από το μέρος όπου βρισκόταν το παιδί. Όταν είδαν το αστέρι, ένιωσαν μεγάλη χαρά. Όταν μπήκαν στο σπίτι, είδαν το παιδί με τη Μαρία τη μητέρα του, έπεσαν κάτω και το προσκύνησαν. Στη συνέχεια άνοιξαν τα σεντούκια τους και του πρόσφεραν δώρα από χρυσό, λιβάνι και μύρο. Έχοντας ειδοποιηθεί σε όνειρο να μην επιστρέψουν στον Ηρώδη, επέστρεψαν στη χώρα τους από άλλη διαδρομή.

Ο σχολιασμός του Ευαγγελίου από τον Μονσινιόρ Vincenzo Paglia

«Σήκωσε τα μάτια σου γύρω και δες: όλα αυτά μαζεύτηκαν, έρχονται σε σένα. Οι γιοι σου έρχονται από μακριά, οι κόρες σου κρατιούνται στην αγκαλιά σου». Αυτά τα λόγια του προφήτη ανοίγουν τη γιορτή των Θεοφανείων, που στη Δύση θεωρείται η γιορτή του Θεού που δείχνει τον εαυτό του στους ανθρώπους. Υπάρχει κάτι σαν άγχος οικουμενικότητας και ταυτόχρονα επείγοντος που διατρέχει αυτή την ημέρα: είναι η βαθιά επιθυμία της Εκκλησίας οι λαοί και τα έθνη της γης να γνωρίσουν σύντομα τον Ιησού. Και, βαθιά στην καρδιά κάθε ανθρώπου, υπάρχει μια νοσταλγία για τον Θεό.Είναι στην πραγματικότητα αυτή η νοσταλγία που ωθεί τους μάγους να πουν στον Ηρώδη: «Είδαμε το αστέρι του να ανατέλλει και ήρθαμε να τον προσκυνήσουμε». Ήταν άνδρες από μακρινές περιοχές, πλούσιοι και διανοούμενοι, που είχαν ξεκινήσει από την Ανατολή προς τη γη του Ισραήλ για να προσκυνήσουν τον «βασιλιά» που είχε γεννηθεί. Κάθε πιστός καλείται να βγει έξω από τον εαυτό του και να κάνει ένα ταξίδι προς το υπερπέραν. Και η Εκκλησία, που επιδιώκει να κατέβει στα βάθη της καρδιάς του ανθρώπου, έβλεπε πάντα μέσα τους ολόκληρη την ανθρωπότητα.
Οι Μάγοι, όπως και οι βοσκοί, ήξεραν πώς να σκανάρουν τον ουρανό. Περίμεναν έναν διαφορετικό, πιο δίκαιο κόσμο, και σήκωσαν το βλέμμα από τον δικό τους κόσμο, σήκωσαν το βλέμμα και είδαν ένα «αστέρι». Οι μάγοι μας προτρέπουν να ξαναβρούμε τη χαρά του να εξαρτιόμαστε από το αστέρι. Και το αστέρι είναι το Ευαγγέλιο, ο λόγος του Κυρίου, όπως λέει ο ψαλμός: «Ο λόγος σου είναι λυχνάρι στα βήματά μου» (119.105). Αυτό το φως μας οδηγεί προς το παιδί. Χωρίς να ακούσουμε το Ευαγγέλιο, χωρίς να το διαβάσουμε, χωρίς να το διαλογιστούμε, χωρίς να προσπαθήσουμε να το κάνουμε πράξη, δεν είναι δυνατόν να συναντήσουμε τον Ιησού. Οι μάγοι, ακολουθώντας το αστέρι, έφτασαν στο μέρος όπου βρισκόταν ο Ιησούς. Και εδώ ". είδαν το παιδί με τη Μαρία τη μητέρα του, έπεσαν κάτω και το αποθέωσαν». Αυτή η χειρονομία ήταν το πιο αληθινό πράγμα. Μαζί με τη Μαρία, τον Ιωσήφ και τους βοσκούς, οι Μάγοι κατάλαβαν επίσης ότι η σωτηρία συνίσταται στο να καλωσορίσουμε αυτό το παιδί στην καρδιά μας και μαζί του όλους τους αδύναμους και ανυπεράσπιστους ακόμα και σήμερα. Η αντίδραση του Ηρώδη και των κατοίκων της Ιερουσαλήμ ήταν πολύ διαφορετική. Μόλις άκουσαν για το παιδί δεν ένιωσαν χαρά όπως οι σοφοί ή οι βοσκοί. αντίθετα όλοι στεναχωρήθηκαν και ο Ηρώδης στενοχωρήθηκε τόσο που αποφάσισε τον θάνατό του. Είναι οι μάγοι που τώρα σώζουν το παιδί και το σώζουν από την αγριότητα του Ηρώδη. Αυτοί οι σοφοί επέστρεψαν στη χώρα τους από άλλο δρόμο, σημειώνει ο ευαγγελιστής. Άλλωστε, όταν συναντάς τον Κύριο και τον καλωσορίζεις στην καρδιά σου, δεν είσαι όπως πριν και δεν μπορείς πια να ακολουθήσεις τον δρόμο που έχεις πάντα. Η ζωή αλλάζει και μαζί της και οι συμπεριφορές. Οι σοφοί είναι μπροστά μας σήμερα για να μας οδηγήσουν στις πολλές φάτνες αυτού του κόσμου όπου βρίσκονται οι μικροί και οι αδύναμοι. Μακάριοι είμαστε αν μαζί με τους βοσκούς και τους σοφούς γίνουμε προσκυνητές του παιδιού εκείνου και το φροντίζουμε με στοργή. Στην πραγματικότητα, θα μας φροντίσει.

Epifania ya Bwana

Injili (Mt 2,1-12)

Yesu aliyezaliwa katika Bethlehemu ya Yudea, wakati wa Mfalme Herode, tazama, Mamajusi fulani walikuja kutoka mashariki hadi Yerusalemu na kusema: «Yuko wapi yeye aliyezaliwa, mfalme wa Wayahudi? Tuliiona nyota yake ikichomoza nasi tukaja kumwabudu.” Mfalme Herode aliposikia hayo, alifadhaika, pamoja na Yerusalemu yote. Akawakusanya makuhani wakuu wote na waandishi wa watu, akawauliza juu ya mahali ambapo Kristo angezaliwa. Wakamjibu, Katika Bethlehemu ya Uyahudi; kwa maana ndivyo ilivyoandikwa kwa njia ya nabii, Na wewe, Bethlehemu, katika nchi ya Yuda, si mdogo kabisa kati ya miji iliyo kuu ya Yuda; mtawala ambaye atakuwa mchungaji wa watu wangu, Israeli." Ndipo Herode, akawaita kwa siri wale Mamajusi, akawaamuru wamweleze wakati hasa ile nyota ilipotokea, akawatuma Bethlehemu akisema: “Nendeni mkachunguze kwa makini habari za mtoto huyo, na mkiisha kumpata, nijulisheni. kwa sababu pia nimekuja kumwabudu. Walipomsikia mfalme, wakaenda zao. Na tazama, ile nyota waliyoiona ikitokea, ikawatangulia, hata ikafika na kusimama juu ya mahali alipokuwa mtoto. Walipoiona ile nyota, walifurahi sana. Walipoingia nyumbani, wakamwona mtoto pamoja na Maria mama yake, wakaanguka chini na kumsujudia. Kisha wakafungua masanduku yao ya hazina na kumpa zawadi za dhahabu, ubani na manemane. Baada ya kuonywa katika ndoto wasirudi kwa Herode, wakarudi katika nchi yao kwa njia nyingine.

Ufafanuzi juu ya Injili na Monsinyo Vincenzo Paglia

"Inua macho yako pande zote uone: hawa wote wamekusanyika, wanakuja kwako. Wana wako wanakuja kutoka mbali, binti zako wamebebwa mikononi mwako." Maneno haya ya nabii yanafungua sikukuu ya Epifania, inayozingatiwa Magharibi kama sikukuu ya Mungu anayejionyesha kwa watu. Kuna aina fulani ya shauku ya ulimwengu wote na wakati huo huo kwa ajili ya uharaka inayoendelea siku hii: ni shauku kuu ya Kanisa kwamba watu na mataifa ya dunia hivi karibuni wapate kukutana na Yesu.Na, ndani kabisa ya moyo wa kila mtu, kuna hamu ya Mungu.Kwa kweli nia hii ndiyo inayowasukuma mamajusi kumwambia Herode: "Tumeiona nyota yake ikichomoza na tumekuja kumwabudu". Walikuwa ni watu kutoka sehemu za mbali, matajiri na wasomi, waliokuwa wametoka Mashariki kuelekea nchi ya Israeli ili kumwabudu “mfalme” aliyekuwa amezaliwa. Kila muumini anaitwa kutoka nje ya nafsi yake na kufunga safari kuelekea ng'ambo. Na Kanisa, linalotaka kushuka ndani ya undani wa moyo wa mwanadamu, daima limeona ubinadamu wote ndani yao.
Mamajusi, kama wachungaji, walijua jinsi ya kutazama anga. Walikuwa wakingojea ulimwengu tofauti, wenye haki zaidi, na wakatazama juu kutoka kwa ulimwengu wao wenyewe, wakatazama juu na kuona "nyota". Mamajusi wanatuhimiza kugundua tena furaha ya kutegemea nyota. Na nyota ni Injili, neno la Bwana, kama zaburi inavyosema: "Neno lako ni taa ya hatua zangu" (119:105). Nuru hii inatuongoza kuelekea kwa mtoto. Bila kusikiliza Injili, bila kuisoma, bila kutafakari juu yake, bila kujaribu kuiweka katika vitendo, haiwezekani kukutana na Yesu. Mamajusi, kwa kweli, wakifuata nyota walifika mahali ambapo Yesu alikuwa. wakamwona mtoto pamoja na Mariamu mama yake, wakaanguka wakamsujudia." Ishara hiyo ilikuwa jambo la kweli zaidi. Pamoja na Mariamu, Yosefu na wachungaji, Mamajusi pia walielewa kwamba wokovu unahusisha kumkaribisha mtoto huyo ndani ya moyo wa mtu na, pamoja naye, wote dhaifu na wasio na ulinzi hata leo. Itikio la Herode na wakaaji wa Yerusalemu lilikuwa tofauti sana. Mara tu waliposikia habari za mtoto hawakuhisi furaha kama mamajusi au wachungaji; kinyume chake, kila mtu alikasirika na Herode alikasirika sana hivi kwamba aliamua juu ya kifo chake. Ni mamajusi ambao sasa wanamwokoa mtoto na kumwokoa kutokana na ukali wa Herode. Wale mamajusi walirudi katika nchi yao kwa njia nyingine, mwinjilisti asema. Baada ya yote, unapokutana na Bwana na kumkaribisha moyoni mwako, wewe sio kama hapo awali na huwezi tena kufuata njia uliyo nayo kila wakati. Maisha hubadilika na pamoja nayo pia tabia. Wenye hekima wako mbele yetu leo ​​ili kutuongoza kuelekea kwenye hori nyingi za dunia hii ambapo wadogo na wanyonge wamelala. Heri yetu ikiwa, pamoja na wachungaji na watu wenye hekima, tunakuwa mahujaji kwa mtoto huyo na kumtunza kwa upendo. Kwa kweli, atatutunza.

Sự hiển linh của Chúa

Tin Mừng (Mt 2,1-12)

Chúa Giêsu sinh ra tại Bêlem thuộc miền Giuđê, vào thời vua Herod, này, có một số đạo sĩ từ phương đông đến Giêrusalem và nói: “Vua dân Do Thái mới sinh ra ở đâu? Chúng tôi nhìn thấy ngôi sao của Ngài mọc lên và chúng tôi đến để thờ phượng Ngài.” Khi vua Hê-rốt nghe tin ấy thì bối rối, và cả thành Giê-ru-sa-lem đều bối rối. Ông triệu tập tất cả các thượng tế và kinh sư trong dân lại, rồi hỏi họ về nơi Chúa Kitô sẽ sinh ra. Họ đáp: “Tại Bê-lem, miền Giu-đê, vì trong sách ngôn sứ có chép rằng: “Còn ngươi, hỡi Bê-lem, miền đất Giu-đa, ngươi đâu phải là thành phố nhỏ nhất trong các thành phố chính của Giu-đa: vì ngươi sẽ xuất thân từ nơi ngươi.” một người cai trị sẽ chăn dắt dân Ta, Israel.” Sau đó, Hêrôđê đã bí mật gọi điện cho các đạo sĩ, yêu cầu họ nói cho ông biết chính xác thời gian ngôi sao xuất hiện và cử họ đến Bêlem với lời dặn: “Hãy đi tìm hiểu kỹ về đứa trẻ và khi tìm thấy nó, hãy cho tôi biết. bởi vì cũng 'tôi đến để tôn thờ anh ấy. Nghe vua nói xong, họ ra đi. Và kìa, ngôi sao mà họ đã thấy mọc lên đi trước họ cho đến khi nó đến rồi dừng lại phía trên nơi Hài Nhi ở. Khi nhìn thấy ngôi sao, họ cảm thấy vô cùng vui mừng. Khi vào nhà, họ thấy Hài Nhi với thân mẫu là bà Maria, họ sấp mình xuống bái lạy Người. Sau đó, họ mở rương kho báu và tặng Ngài những món quà bằng vàng, nhũ hương và mộc dược. Sau khi được báo mộng là đừng trở lại gặp vua Hêrôđê, họ đi đường khác mà trở về quê hương.

Chú giải Tin Mừng của Đức ông Vincenzo Paglia

«Hãy ngước mắt lên và nhìn: tất cả những thứ này đã tập hợp lại, chúng đang đến với bạn. Con trai của bạn từ xa đến, con gái của bạn được bế trên tay." Những lời này của vị tiên tri mở đầu lễ Hiển Linh, được phương Tây coi là lễ Thiên Chúa tỏ mình ra cho dân chúng. Có một niềm khao khát tính phổ quát nhưng đồng thời cũng có sự cấp bách đang diễn ra trong ngày hôm nay: đó là mong muốn sâu sắc của Giáo hội rằng các dân tộc và các quốc gia trên trái đất có thể sớm gặp được Chúa Giêsu. thực ra, chính nỗi nhớ này đã thúc đẩy các đạo sĩ nói với vua Hêrôđê: “Chúng tôi đã thấy ngôi sao của Người mọc lên và chúng tôi đến để thờ lạy Người”. Họ là những người đến từ những miền xa xôi, giàu có và trí thức, đã lên đường từ phương Đông đến đất Israel để thờ lạy “vị vua” đã ra đời. Mọi tín hữu đều được mời gọi ra khỏi chính mình và thực hiện một cuộc hành trình hướng tới cõi bên kia. Và Giáo hội, vốn tìm cách đi vào sâu thẳm tâm hồn con người, đã luôn nhìn thấy toàn thể nhân loại nơi họ.
Các đạo sĩ, giống như những người chăn cừu, biết cách quan sát bầu trời. Họ đang chờ đợi một thế giới khác, công bằng hơn, và họ nhìn lên từ thế giới của chính mình, nhìn lên và thấy một “ngôi sao”. Các đạo sĩ thôi thúc chúng ta khám phá lại niềm vui của việc lệ thuộc vào ngôi sao. Và ngôi sao là Tin Mừng, là lời Chúa, như thánh vịnh nói: “Lời Chúa là ngọn đèn soi bước con” (119.105). Ánh sáng này hướng dẫn chúng ta về phía đứa trẻ. Không nghe Tin Mừng, không đọc, không suy niệm, không cố gắng thực hành thì không thể gặp được Chúa Giêsu. Thực ra, các đạo sĩ đã đi theo ngôi sao đã đến được nơi Chúa Giêsu ở. Và đây " họ nhìn thấy Hài Nhi với mẹ là Đức Maria, họ sấp mình xuống và tôn thờ Ngài.” Cử chỉ đó là điều chân thật nhất. Cùng với Đức Maria, Thánh Giuse và các mục đồng, các đạo sĩ cũng hiểu rằng ơn cứu độ bao gồm việc chào đón Hài nhi đó vào trái tim mình và cùng với Người, tất cả những người yếu đuối và không có khả năng tự vệ ngay cả ngày nay. Phản ứng của Herod và cư dân Jerusalem rất khác nhau. Khi nghe tin về Hài Nhi, họ không cảm thấy vui mừng như các nhà thông thái hay những người chăn cừu; ngược lại, mọi người đều buồn bã và Hê-rốt quá tức giận đến mức quyết định cái chết. Chính các pháp sư hiện đã cứu đứa trẻ và cứu nó khỏi sự hung ác của Herod. Nhà truyền giáo lưu ý rằng những nhà thông thái đó đã trở về đất nước của họ bằng một con đường khác. Suy cho cùng, khi bạn gặp Chúa và đón Người vào lòng mình, bạn không còn như trước nữa và bạn không còn có thể đi theo con đường mà bạn vẫn luôn đi. Cuộc sống thay đổi và kéo theo đó là hành vi. Hôm nay, những nhà thông thái đang đi trước chúng ta để hướng dẫn chúng ta hướng tới nhiều người quản lý thế giới này, nơi có những kẻ nhỏ bé và yếu đuối. Phước thay cho chúng ta nếu cùng với các mục đồng và các nhà thông thái chúng ta trở thành những người hành hương hướng về Hài Nhi đó và chăm sóc nó với lòng trìu mến. Sự thật là anh ấy sẽ chăm sóc chúng tôi.

കർത്താവിന്റെ എപ്പിഫാനി

സുവിശേഷം (മത്തായി 2,1-12)

ഹേറോദേസ് രാജാവിന്റെ കാലത്ത് യെഹൂദ്യയിലെ ബേത്ലഹേമിൽ ജനിച്ച യേശു, കിഴക്ക് നിന്ന് ജറുസലേമിലേക്ക് വന്ന ചില വിദ്വാന്മാർ പറഞ്ഞു: "യഹൂദന്മാരുടെ രാജാവായ അവൻ എവിടെയാണ് ജനിച്ചത്? അവന്റെ നക്ഷത്രം ഉദിക്കുന്നത് ഞങ്ങൾ കണ്ടു, ഞങ്ങൾ അവനെ ആരാധിക്കാൻ വന്നു. ഹെരോദാരാജാവ് ഇതു കേട്ടപ്പോൾ അവനും അവനോടുകൂടെ യെരൂശലേം മുഴുവനും കലങ്ങി. അവൻ എല്ലാ പ്രധാന പുരോഹിതന്മാരെയും ജനങ്ങളുടെ നിയമജ്ഞരെയും കൂട്ടിവരുത്തി, ക്രിസ്തു ജനിച്ച സ്ഥലത്തെക്കുറിച്ച് അവരോട് ആരാഞ്ഞു. അവർ അവനോടു ഉത്തരം പറഞ്ഞു: യെഹൂദ്യയിലെ ബേത്‌ലഹേമിൽ, പ്രവാചകൻ മുഖാന്തരം ഇപ്രകാരം എഴുതിയിരിക്കുന്നുവല്ലോ: യെഹൂദാദേശത്തുള്ള ബേത്ത്ലെഹേമേ, നീ യെഹൂദായിലെ പ്രധാന നഗരങ്ങളിൽ ഒട്ടും ചെറുതല്ല; നിന്നിൽ നിന്നു പുറപ്പെടും. എന്റെ ജനമായ ഇസ്രായേലിന്റെ ഇടയനാകുന്ന ഒരു ഭരണാധികാരി. ഹെരോദാവ്, മാഗികളെ രഹസ്യമായി വിളിച്ച്, നക്ഷത്രം പ്രത്യക്ഷപ്പെട്ട സമയം കൃത്യമായി അവനോട് പറയുകയും അവരെ ബെത്‌ലഹേമിലേക്ക് അയയ്ക്കുകയും ചെയ്തു: "നിങ്ങൾ പോയി കുട്ടിയെക്കുറിച്ച് ശ്രദ്ധാപൂർവ്വം അന്വേഷിക്കുക, അവനെ കണ്ടെത്തുമ്പോൾ എന്നെ അറിയിക്കുക. കാരണം, 'ഞാനും അവനെ ആരാധിക്കാൻ വരുന്നു'. രാജാവിന്റെ വാക്ക് കേട്ട് അവർ പോയി. അപ്പോൾ, അവർ കണ്ട നക്ഷത്രം അവർക്കുമുമ്പേ ഉയർന്നുവരുന്നത് കണ്ടു, അത് കുട്ടി ഉണ്ടായിരുന്ന സ്ഥലത്തിന് മുകളിൽ വന്നു നിറുത്തുന്നു. താരത്തെ കണ്ടപ്പോൾ അവർക്ക് വലിയ സന്തോഷം തോന്നി. അവർ വീട്ടിൽ പ്രവേശിച്ചപ്പോൾ, കുഞ്ഞിനെ അവന്റെ അമ്മ മറിയത്തോടൊപ്പം കണ്ടു, അവർ വീണു അവനെ നമസ്കരിച്ചു. പിന്നെ അവർ തങ്ങളുടെ ഭണ്ഡാരപ്പെട്ടികൾ തുറന്ന് സ്വർണ്ണവും കുന്തുരുക്കവും മൂറും സമ്മാനമായി കൊടുത്തു. ഹേറോദേസിന്റെ അടുത്തേക്ക് മടങ്ങിപ്പോകരുതെന്ന് സ്വപ്നത്തിൽ മുന്നറിയിപ്പ് ലഭിച്ചതിനാൽ അവർ മറ്റൊരു വഴിയിലൂടെ സ്വന്തം രാജ്യത്തേക്ക് മടങ്ങി.

മോൺസിഞ്ഞോർ വിൻസെൻസോ പഗ്ലിയയുടെ സുവിശേഷത്തെക്കുറിച്ചുള്ള വ്യാഖ്യാനം

"നിങ്ങളുടെ കണ്ണുകൾ ഉയർത്തി ചുറ്റും നോക്കുക: ഇവരെല്ലാം ഒരുമിച്ചുകൂടി, അവർ നിങ്ങളുടെ അടുക്കൽ വരുന്നു. നിങ്ങളുടെ പുത്രന്മാർ ദൂരെ നിന്ന് വരുന്നു, നിങ്ങളുടെ പെൺമക്കൾ നിങ്ങളുടെ കൈകളിൽ വഹിക്കുന്നു. പ്രവാചകന്റെ ഈ വാക്കുകൾ എപ്പിഫാനി പെരുന്നാൾ തുറക്കുന്നു, പാശ്ചാത്യ രാജ്യങ്ങളിൽ തന്നെത്തന്നെ ജനങ്ങൾക്ക് കാണിക്കുന്ന ദൈവത്തിന്റെ വിരുന്നായി കണക്കാക്കപ്പെടുന്നു. സാർവത്രികതയ്ക്കും അതേ സമയം അടിയന്തിരതയ്ക്കും വേണ്ടിയുള്ള ഒരുതരം വാഞ്‌ഛയാണ് ഈ ദിവസത്തിലുടനീളം നടക്കുന്നത്: ഭൂമിയിലെ ജനങ്ങൾക്കും രാഷ്ട്രങ്ങൾക്കും യേശുവിനെ ഉടൻ കണ്ടുമുട്ടാൻ കഴിയുമെന്നത് സഭയുടെ അഗാധമായ ആഗ്രഹമാണ്. കൂടാതെ, ഓരോ മനുഷ്യന്റെയും ഹൃദയത്തിൽ ആഴത്തിൽ, ദൈവത്തോട് ഒരു നൊസ്റ്റാൾജിയ ഉണ്ട്, യഥാർത്ഥത്തിൽ ഈ നൊസ്റ്റാൾജിയയാണ് ഹെരോദാവിനോട് പറയാൻ മന്ത്രവാദികളെ പ്രേരിപ്പിക്കുന്നത്: "അവന്റെ നക്ഷത്രം ഉദിക്കുന്നത് ഞങ്ങൾ കണ്ടു, ഞങ്ങൾ അവനെ ആരാധിക്കാൻ വന്നിരിക്കുന്നു". അവർ വിദൂര പ്രദേശങ്ങളിൽ നിന്നുള്ള, സമ്പന്നരും ബുദ്ധിജീവികളുമാണ്, അവർ ജനിച്ച "രാജാവിനെ" ആരാധിക്കാൻ കിഴക്ക് നിന്ന് ഇസ്രായേൽ ദേശത്തേക്ക് പുറപ്പെട്ടു. ഓരോ വിശ്വാസിയും തന്നിൽ നിന്ന് പുറത്തുപോകാനും അപ്പുറത്തേക്ക് ഒരു യാത്ര നടത്താനും വിളിക്കപ്പെടുന്നു. മനുഷ്യന്റെ ഹൃദയത്തിന്റെ ആഴങ്ങളിലേക്ക് ഇറങ്ങിച്ചെല്ലാൻ ശ്രമിക്കുന്ന സഭ, അവരിൽ എല്ലായ്‌പ്പോഴും മനുഷ്യരാശിയെ മുഴുവൻ കണ്ടിട്ടുണ്ട്.
ആട്ടിടയന്മാരെപ്പോലെ മാഗികൾക്കും ആകാശം സ്കാൻ ചെയ്യാൻ അറിയാമായിരുന്നു. അവർ വ്യത്യസ്തവും കൂടുതൽ നീതിയുക്തവുമായ ഒരു ലോകത്തിനായി കാത്തിരിക്കുകയായിരുന്നു, അവർ സ്വന്തം ലോകത്തിൽ നിന്ന് മുകളിലേക്ക് നോക്കി, മുകളിലേക്ക് നോക്കി ഒരു "നക്ഷത്രം" കണ്ടു. നക്ഷത്രത്തെ ആശ്രയിക്കുന്നതിന്റെ സന്തോഷം വീണ്ടും കണ്ടെത്താൻ മാന്ത്രികൻ നമ്മെ പ്രേരിപ്പിക്കുന്നു. സങ്കീർത്തനം പറയുന്നതുപോലെ, നക്ഷത്രം സുവിശേഷമാണ്, കർത്താവിന്റെ വചനമാണ്: "നിന്റെ വചനം എന്റെ കാലടികൾക്ക് ഒരു വിളക്കാണ്" (119.105). ഈ പ്രകാശം നമ്മെ കുട്ടിയുടെ അടുത്തേക്ക് നയിക്കുന്നു. സുവിശേഷം കേൾക്കാതെ, അത് വായിക്കാതെ, ധ്യാനിക്കാതെ, അത് പ്രാവർത്തികമാക്കാൻ ശ്രമിക്കാതെ, യേശുവിനെ കണ്ടുമുട്ടാൻ കഴിയില്ല. മന്ത്രവാദി, യഥാർത്ഥത്തിൽ, നക്ഷത്രത്തെ പിന്തുടർന്ന് യേശു ഉണ്ടായിരുന്ന സ്ഥലത്ത് എത്തി. അവർ കുഞ്ഞിനെ അവന്റെ അമ്മ മറിയത്തോടൊപ്പം കണ്ടു, അവർ വീണു അവനെ ആരാധിച്ചു." ആ ആംഗ്യമായിരുന്നു ഏറ്റവും സത്യമായത്. മറിയം, ജോസഫ്, ഇടയന്മാർ എന്നിവരോടൊപ്പം, ആ കുട്ടിയെ ഒരാളുടെ ഹൃദയത്തിലേക്കും അവനോടൊപ്പം ഇന്നും ദുർബലരും പ്രതിരോധമില്ലാത്തവരുമായ എല്ലാവരെയും സ്വാഗതം ചെയ്യുന്നതിലാണ് രക്ഷ അടങ്ങിയിരിക്കുന്നതെന്ന് മാഗികളും മനസ്സിലാക്കി. ഹെരോദാവിന്റെയും ജറുസലേം നിവാസികളുടെയും പ്രതികരണം വളരെ വ്യത്യസ്തമായിരുന്നു. കുട്ടിയെക്കുറിച്ചു കേട്ടയുടനെ അവർക്ക് ജ്ഞാനികളെപ്പോലെയോ ഇടയന്മാരെപ്പോലെയോ സന്തോഷം തോന്നിയില്ല; നേരെമറിച്ച്, എല്ലാവരും അസ്വസ്ഥരായി, ഹെരോദാവ് വളരെ അസ്വസ്ഥനായിരുന്നു, അവൻ തന്റെ മരണം തീരുമാനിച്ചു. മന്ത്രവാദികളാണ് ഇപ്പോൾ കുട്ടിയെ രക്ഷിക്കുന്നതും ഹെരോദാവിന്റെ ക്രൂരതയിൽ നിന്ന് രക്ഷിക്കുന്നതും. ആ ജ്ഞാനികൾ മറ്റൊരു വഴിയിലൂടെ തങ്ങളുടെ രാജ്യത്തേക്ക് മടങ്ങി, സുവിശേഷകൻ കുറിക്കുന്നു. എല്ലാത്തിനുമുപരി, നിങ്ങൾ കർത്താവിനെ കണ്ടുമുട്ടുകയും അവനെ നിങ്ങളുടെ ഹൃദയത്തിലേക്ക് സ്വാഗതം ചെയ്യുകയും ചെയ്യുമ്പോൾ, നിങ്ങൾ മുമ്പത്തെപ്പോലെയല്ല, നിങ്ങൾക്ക് എല്ലായ്പ്പോഴും ഉള്ള പാത പിന്തുടരാൻ കഴിയില്ല. ജീവിതവും അതോടൊപ്പം പെരുമാറ്റങ്ങളും മാറുന്നു. ചെറുതും ദുർബ്ബലരും കിടക്കുന്ന ഈ ലോകത്തിലെ അനേകം പുൽത്തൊട്ടികളിലേക്ക് നമ്മെ നയിക്കാൻ ജ്ഞാനികൾ ഇന്ന് നമുക്ക് മുന്നിലുണ്ട്. ഇടയന്മാരും ജ്ഞാനികളും ചേർന്ന് ആ കുട്ടിയുടെ അടുത്തേക്ക് തീർത്ഥാടകരാകുകയും അവനെ വാത്സല്യത്തോടെ പരിപാലിക്കുകയും ചെയ്താൽ നാം ഭാഗ്യവാന്മാർ. സത്യത്തിൽ അവൻ നമ്മെ പരിപാലിക്കും.

Epiphany nke Onye-nwe

Oziọma (Mt 2:1-12)

A mụrụ Jizọs na Betlehem nke Judia, n'oge Eze Herọd, lee, ụfọdụ ndị Magi si n'ebe ọwụwa anyanwụ bịa Jeruselem wee sị: "Olee ebe onye a mụrụ, eze ndị Juu nọ? Anyị hụrụ kpakpando ya ka ọ na-ebili, anyị wee bịa ife ya ofufe.” Mgbe eze Herọd nụrụ ihe a, obi erughị ya ala, ya na ndị Jeruselem niile. O we chikọta ndi-isi-nchu-àjà nile na ndi-ode-akwukwọ nke ndi-Ju, o we jua ha ase ebe agāmu Kraist. Ha zara ya, si, Na Betlehem nke Judia, n'ihi na otú a ka edeworo ya n'akwukwọ nsọ site n'ọnu onye-amuma, si, Ma gi onwe-gi, Betlehem, nke di n'ala Juda, i bughi onye kachasi ntà n'obodo nile nke Juda: n'ihi na ọ bu nime gi ka ọ gēsi puta. onye ọchịchị nke ga-abụ onye na-azụ ndị m, bụ́ Izrel.” Mgbe ahụ, Herọd, mgbe ọ kpọchara ndị Magi na nzuzo, ọ gwara ha ka ha kọọrọ ya kpọmkwem oge kpakpando ahụ pụtara, o ziga ha na Betlehem, sị: "Gaanụ chọpụta nke ọma banyere nwatakịrị ahụ, mgbe ị chọtara ya, mee ka m mara. n'ihi na ọ bu kwa 'm nābia ife Ya. Mgbe ha nụrụ eze, ha gawara. Ma le, kpakpando ahu nke ha huru ka o nēbili n'iru ha, rue mb͕e ọ biara guzo n'elu ebe nwata ahu nọ. Mgbe ha hụrụ kpakpando ahụ, ha nwere ọṅụ dị ukwuu. Mgbe ha banyere n’ime ụlọ, ha hụrụ nwatakịrị ahụ na Meri nne ya, ha dara n’ala kpọọ isi ala nye ya. Ha meghekwara igbe akụ̀ ha nye ya onyinye ọlaedo, frankincense na myrrh. Ebe a dọrọ ha aka ná ntị ná nrọ ka ha ghara ịlaghachikwuru Herọd, ha si n’ụzọ ọzọ laghachi obodo ha.

Nkọwa nke Oziọma nke Monsignor Vincenzo Paglia

«Welie anya gị gburugburu na-ahụ: ndị a niile gbakọtara, ha na-abịakwute gị. Ụmụ gị ndị ikom si n’ebe dị anya bịa, a na-ebukwa ụmụ gị ndị inyom n’aka gị.” Okwu ndị a nke onye amụma meghere oriri nke Epiphany, nke a na-ewere na West dị ka oriri nke Chineke nke na-egosi onwe ya nye ndị mmadụ. Onwere udi ochicho nke eluigwe na ala na n'otu oge ahu maka ngwa ngwa nke na-agabiga ubochi taa: obu oke ochicho nke Nzukọ-nsọ ​​ka ndi mmadu na mba di iche iche nke uwa ga-enwe ike izute Jisos n'oge na-adighi anya.Na, n'ime obi mmadu nile. Chineke na-enwekwa mmasị n'ebe Chineke nọ, n'ezie, ọ bụ ọchịchọ ọjọọ a mere ka ndị dibịa afa gwa Herọd, sị: "Anyị ahụwo kpakpando ya ka o biliri, anyị bịakwara ife ya ofufe". Ha bụ ndị ikom si n’ebe dị anya, ndị ọgaranya na ndị nwere ọgụgụ isi, ndị si n’Ọwụwa Anyanwụ gawa ala Izrel ife “eze” ahụ a mụrụ. A na-akpọ onye ọ bụla kwere ekwe ka ọ pụọ na onwe ya ma mee njem gaa n'ofe. Ma Nzukọ-nsọ, nke na-achọ ịgbada n’ime omimi nke obi mmadụ, ahụwo mmadụ nile n’ime ha mgbe nile.
Ndị Magi, dị ka ndị ọzụzụ atụrụ, maara otú e si enyocha mbara igwe. Ha na-echere ụwa dị iche, nke dị nnọọ mma, ha wee lelie anya n'ụwa nke ha, lelie anya ma hụ "kpakpando". Ndị magi na-agba anyị ume ka anyị chọpụtaghachi ọṅụ nke ịdabere na kpakpando. Na kpakpando bụ Oziọma, okwu nke Onyenwe anyị, dị ka abụ ọma na-ekwu: "Okwu gị bụ oriọna nke nzọụkwụ m" (119.105). Ìhè a na-eduzi anyị n'ebe nwata nọ. Anụghị ozi ọma, na-agụghị ya, na-atụgharịghị uche na ya, na-agbalịghị itinye ya n'ọrụ, ọ dịghị ekwe omume izute Jizọs. Magi, n'ezie, na-eso kpakpando rutere n'ebe Jizọs nọ. Ma ebe a " ha hụrụ Nwatakịrị ahụ na Meri nne ya, ha wee daa n’ala kpọọ isiala nye ya.” Ngosipụta ahụ bụ ihe kacha bụrụ eziokwu. Ha na Meri, Josef na ndị ọzụzụ atụrụ, ndị Magi ghọtakwara na nzọpụta bụ ịnakwere nwatakịrị ahụ n'ime obi ya na, ya na ndị niile na-adịghị ike na ndị na-enweghị ihe nchebe ọbụna taa. Ihe Herọd na ndị bi na Jeruselem mere dị nnọọ iche. Ozugbo ha nụrụ banyere nwatakịrị ahụ, ha enweghị ọṅụ dị ka ndị amamihe ma ọ bụ ndị ọzụzụ atụrụ; n'ụzọ megidere nke ahụ, onye ọ bụla were iwe, Herọd were iwe nke ukwuu nke na o kpebiri na ọ ga-anwụ. Ọ bụ ndị dibịa afa na-azọpụtazi nwata ahụ ma napụta ya n’aka obi ọjọọ Herọd. Ndị amamihe ahụ si n’ụzọ ọzọ laghachi obodo ha, ka onye nkwusa ahụ kwuru. A sị ka e kwuwe, mgbe ị zutere Onyenwe anyị ma nabata ya n'ime obi gị, ị naghị adị ka ọ dị na mbụ ma ị nweghịzi ike ịgbaso ụzọ ị na-enwe mgbe niile. Ndụ na-agbanwe yana ya na omume. Ndị amamihe nọ n’ihu anyị taa ka ha duru anyị gaa n’ọtụtụ anụ ụlọ nke ụwa a ebe ndị nta na ndị na-adịghị ike na-agha ụgha. Ngọzi na-adịrị anyị ma ọ bụrụ na anyị na ndị ọzụzụ atụrụ na ndị amamihe, anyị na-aghọ ndị njem ala nsọ n'ebe nwa ahụ nọ ma jiri ịhụnanya lekọta ya. N’eziokwu, ọ ga-elekọta anyị.