Vangelo (Gv 18,33-37) - In quel tempo, Pilato disse a Gesù: «Sei tu il re dei Giudei?». Gesù rispose: «Dici questo da te, oppure altri ti hanno parlato di me?». Pilato disse: «Sono forse io Giudeo? La tua gente e i capi dei sacerdoti ti hanno consegnato a me. Che cosa hai fatto?». Rispose Gesù: «Il mio regno non è di questo mondo; se il mio regno fosse di questo mondo, i miei servitori avrebbero combattuto perché non fossi consegnato ai Giudei; ma il mio regno non è di quaggiù». Allora Pilato gli disse: «Dunque tu sei re?». Rispose Gesù: «Tu lo dici: io sono re. Per questo io sono nato e per questo sono venuto nel mondo: per dare testimonianza alla verità. Chiunque è dalla verità, ascolta la mia voce».

Il commento al Vangelo a cura di Monsignor Vincenzo Paglia

Con la festa di Cristo, re dell’universo, si chiude l’anno liturgico. È una festa recente nella Chiesa latina. Fu istitui-ta mentre si affermavano i totalitarismi del Novecento che asservivano con violenza la storia dell’Europa e di altre parti del mondo. Ma le radici di questa festa affondano nel Vangelo, potremmo dire nel momento più drammatico della vita di Gesù. Il brano evangelico di questa domenica ci presenta il governatore romano che si rivolge a Gesù e gli chiede: «Dunque tu sei re?». «Tu lo dici: io sono re», gli risponde Gesù.
Certo, agli occhi umani Gesù appare davvero come uno strano re: per trono ha una croce, per corona una corona di spine, e per corte due ladri crocifissi con lui; ci sono poi poche donne con un giovane che, addolorati, si sono stretti sotto il patibolo. Eppure, è questa l’immagine che segna da sempre ogni comunità cristiana. La croce campeggia in ogni chiesa e soprattutto appare quando i cristiani sono perseguitati, oltraggiati sino a essere uccisi. Oggi, quella croce sembra radicarsi con forza in diversi paesi del mondo. Non sono pochi i cristiani che continuano a soffrire la passione stessa di Gesù. Noi, come quel piccolo gruppo di donne che si stringevano alla croce di Gesù, vogliamo stringerci a tutti coloro che ancora oggi sono in croce, a tutti coloro che sono colpiti dalla violenza. Di fronte alle tante tragedie, di fronte all’allargarsi della violenza, siamo invitati ad alzare lo sguardo sulla croce di Gesù e a contemplare il suo potere regale. Il Vangelo ci dice che da quella croce viene sconfitto il principe del male. Gesù dalla croce libera gli uomini dal dominio del peccato e dalla morte. L’apostolo Paolo trasmise questa convinzione a tutte le Chiese, consapevole dello scandalo che avrebbe provocato: «Noi invece annunciamo Cristo crocifisso: scandalo per i Giudei e stoltezza per i pagani» (1Cor 1,23). È da crocifisso che Gesù esercita il suo potere regale. Mentre era inchiodato su quel legno gli arrivava da tutti un identico invito: «Salva te stesso!». In queste tre semplici parole è racchiuso uno dei dogmi che fondano più saldamente l’esistenza degli uomini, ancora oggi. L’amore per sé stessi è una dottrina che si apprende sin dall’infanzia, ed è così saldamente radicata nei cuori che appare difficile estirparla. È il vangelo del mondo, alternativo al Vangelo di Gesù. E ciascuno di noi sa bene quanto sia insidioso e penetrante questo vangelo del mondo. Questa festa di Cristo re ci mostra l’amore regale che trasforma i cuori degli uomini e la vita del mondo. Stringiamoci attorno a questo re, debole e povero. È da lui crocifisso che sgorga la salvezza per tutti. E, con le parole dell’Apocalisse, gli diciamo: «A te Signore che ci ami e ci hai liberati dai nostri peccati con il tuo sangue, che hai fatto di noi un regno di sacerdoti per il nostro Dio e Padre, a te la gloria e la potenza nei secoli dei secoli. Amen».

Feast of Christ the King of the Universe

Gospel (Jn 18,33-37)

At that time, Pilate said to Jesus: "Are you the king of the Jews?". Jesus replied: "Do you say this on your own, or have others told you about me?". Pilate said: «Am I a Jew? Your people and the chief priests have handed you over to me. What have you done?". Jesus answered: «My kingdom is not of this world; if my kingdom were of this world, my servants would have fought so that I was not handed over to the Jews; but my kingdom is not from down here." Then Pilate said to him: "So you are king?". Jesus replied: «You say it: I am a king. This is why I was born and this is why I came into the world: to bear witness to the truth. Whoever is of the truth, listen to my voice."

The commentary on the Gospel by Monsignor Vincenzo Paglia

The liturgical year ends with the feast of Christ, king of the universe. It is a recent celebration in the Latin Church. It was established while the totalitarianisms of the twentieth century were affirming themselves and violently enslaved the history of Europe and other parts of the world. But the roots of this celebration lie in the Gospel, we could say in the most dramatic moment of Jesus' life. This Sunday's Gospel passage presents us with the Roman governor who turns to Jesus and asks him: "So you are king?". «You say it: I am king», Jesus replies to him.
Of course, to human eyes Jesus really appears like a strange king: for his throne he has a cross, for his crown a crown of thorns, and for his court two thieves crucified with him; then there are a few women with a young man who, grieving, huddled under the scaffold. Yet, this is the image that has always marked every Christian community. The cross stands out in every church and above all appears when Christians are persecuted, outraged to the point of being killed. Today, that cross seems to take strong root in various countries around the world. There are many Christians who continue to suffer the very passion of Jesus. We, like that small group of women who clung to the cross of Jesus, want to cling to all those who are still on the cross today, to all those who are affected by the violence. In the face of many tragedies, in the face of the spread of violence, we are invited to raise our gaze to the cross of Jesus and contemplate his royal power. The Gospel tells us that from that cross the prince of evil is defeated. From the cross, Jesus frees men from the dominion of sin and death. The apostle Paul transmitted this conviction to all the Churches, aware of the scandal it would cause: "But we proclaim Christ crucified: a scandal to the Jews and foolishness to the pagans" (1Cor 1,23). It is from the crucifixion that Jesus exercises his royal power. While he was nailed to that wood, an identical invitation came to him from everyone: "Save yourself!". These three simple words contain one of the dogmas that most firmly establish the existence of men, even today. Self-love is a doctrine that is learned from childhood, and is so firmly rooted in hearts that it appears difficult to eradicate it. It is the gospel of the world, an alternative to the Gospel of Jesus. And each of us knows well how insidious and penetrating this gospel of the world is. This feast of Christ the King shows us the royal love that transforms the hearts of men and the life of the world. Let us rally around this king, weak and poor. It is from him crucified that salvation flows for all. And, with the words of the Apocalypse, we say to him: «To you, Lord, who loves us and has freed us from our sins with your blood, who has made us a kingdom of priests for our God and Father, to you the glory and power forever and ever. Amen".

Fiesta de Cristo Rey del Universo

Evangelio (Jn 18,33-37)

En aquel tiempo, Pilato dijo a Jesús: "¿Eres tú el rey de los judíos?". Jesús respondió: "¿Esto lo dices tú solo, o te lo han dicho otros de mí?". Pilato dijo: «¿Soy judío? Tu pueblo y los principales sacerdotes te han entregado en mis manos. ¿Qué has hecho?". Jesús respondió: «Mi reino no es de este mundo; si mi reino fuera de este mundo, mis servidores habrían peleado para que yo no fuera entregado a los judíos; pero mi reino no es de aquí abajo." Entonces Pilato le dijo: "¿Entonces tú eres rey?". Jesús respondió: «Tú lo dices: soy rey. Para esto nací y para esto vine al mundo: para dar testimonio de la verdad. Quien sea de la verdad, escuche mi voz."

El comentario al Evangelio de monseñor Vincenzo Paglia

El año litúrgico termina con la fiesta de Cristo, rey del universo. Es una celebración reciente en la Iglesia latina. Se estableció mientras los totalitarismos del siglo XX se afirmaban y esclavizaban violentamente la historia de Europa y otras partes del mundo. Pero las raíces de esta celebración están en el Evangelio, podríamos decir en el momento más dramático de la vida de Jesús: el pasaje evangélico de este domingo nos presenta al gobernador romano que se dirige a Jesús y le pregunta: "¿Entonces tú eres rey?". «Tú lo dices: yo soy rey», le responde Jesús.
Por supuesto, a los ojos humanos Jesús realmente aparece como un rey extraño: por trono tiene una cruz, por corona una corona de espinas, y por su corte dos ladrones crucificados con él; luego hay unas cuantas mujeres con un joven que, afligido, se acurruca bajo el patíbulo. Sin embargo, esta es la imagen que siempre ha marcado a cada comunidad cristiana. La cruz destaca en cada iglesia y aparece sobre todo cuando los cristianos son perseguidos, ultrajados hasta el punto de ser asesinados. Hoy, esa cruz parece echar fuertes raíces en varios países del mundo. Son muchos los cristianos que siguen sufriendo la pasión misma de Jesús, nosotras, como aquel pequeño grupo de mujeres que se aferraron a la cruz de Jesús, queremos aferrarnos a todos los que hoy siguen en la cruz, a todos los afectados. por la violencia. Ante tantas tragedias, ante la expansión de la violencia, estamos invitados a levantar la mirada hacia la cruz de Jesús y contemplar su poder real. El Evangelio nos dice que desde esa cruz es derrotado el príncipe del mal. Desde la cruz, Jesús libera a los hombres del dominio del pecado y de la muerte. El apóstol Pablo transmitió esta convicción a todas las Iglesias, consciente del escándalo que provocaría: "Pero nosotros anunciamos a Cristo crucificado: escándalo para los judíos y locura para los paganos" (1Cor 1,23). Es como un crucifijo que Jesús ejerce su poder real. Mientras estaba clavado en aquel madero, le llegó de todos una idéntica invitación: "¡Sálvate!". Estas tres simples palabras contienen uno de los dogmas que más firmemente asientan la existencia del hombre, aún hoy. El amor propio es una doctrina que se aprende desde la infancia y está tan arraigada en los corazones que parece difícil erradicarla. Es el evangelio del mundo, una alternativa al evangelio de Jesús, y cada uno de nosotros sabe bien cuán insidioso y penetrante es este evangelio del mundo. Esta fiesta de Cristo Rey nos muestra el amor real que transforma los corazones de los hombres y la vida del mundo. Unámonos en torno a este rey, débil y pobre. De él crucificado brota la salvación para todos. Y, con las palabras del Apocalipsis, le decimos: «A ti, Señor, que nos amas y nos has librado de nuestros pecados con tu sangre, que nos has hecho un reino de sacerdotes para nuestro Dios y Padre, a ti la gloria y el poder por los siglos de los siglos. Amén".

Fête du Christ Roi de l'Univers

Évangile (Jn 18,33-37)

A cette époque, Pilate dit à Jésus : "Es-tu le roi des Juifs ?". Jésus répondit : « Est-ce que tu dis cela tout seul, ou est-ce que d'autres t'ont parlé de moi ? Pilate dit : « Suis-je juif ? Votre peuple et les principaux sacrificateurs vous ont livré à moi. Qu'avez-vous fait?". Jésus répondit : « Mon royaume n'est pas de ce monde ; si mon royaume était de ce monde, mes serviteurs auraient combattu pour que je ne sois pas livré aux Juifs ; mais mon royaume n'est pas d'ici. Alors Pilate lui dit : « Alors tu es roi ? Jésus répondit : « Tu le dis : je suis roi. C’est pourquoi je suis né et c’est pourquoi je suis venu au monde : pour témoigner de la vérité. Celui qui appartient à la vérité, écoute ma voix. »

Le commentaire de l'Évangile de Mgr Vincenzo Paglia

L'année liturgique se termine par la fête du Christ, roi de l'univers. C'est une célébration récente dans l'Église latine. Elle a été établie alors que les totalitarismes du XXe siècle s’affirmaient et asservissaient violemment l’histoire de l’Europe et d’autres parties du monde. Mais les racines de cette célébration se trouvent dans l'Évangile, pourrait-on dire dans le moment le plus dramatique de la vie de Jésus. Le passage évangélique de ce dimanche nous présente le gouverneur romain qui se tourne vers Jésus et lui demande : « Alors tu es roi ? «Tu le dis: je suis roi», lui répond Jésus.
Bien sûr, aux yeux des humains, Jésus apparaît réellement comme un roi étranger : pour son trône il a une croix, pour sa couronne une couronne d'épines, et pour sa cour deux voleurs crucifiés avec lui ; puis il y a quelques femmes avec un jeune homme qui, en deuil, se blottit sous l'échafaud. Pourtant, c’est l’image qui a toujours marqué chaque communauté chrétienne. La croix se détache dans chaque église et apparaît surtout lorsque les chrétiens sont persécutés, indignés jusqu'à être tués. Aujourd’hui, ce croisement semble bien ancré dans divers pays du monde. Il y a beaucoup de chrétiens qui continuent à souffrir la passion même de Jésus. Nous, comme ce petit groupe de femmes qui se sont accrochées à la croix de Jésus, voulons nous accrocher à tous ceux qui sont encore sur la croix aujourd'hui, à tous ceux qui sont touchés. par la violence. Face à tant de tragédies, face à la montée de la violence, nous sommes invités à lever notre regard vers la croix de Jésus et à contempler son pouvoir royal. L'Évangile nous dit que c'est sur cette croix que le prince du mal est vaincu. De la croix, Jésus libère les hommes de la domination du péché et de la mort. L'apôtre Paul a transmis cette conviction à toutes les Églises, conscient du scandale qu'elle provoquerait : « Mais nous, nous proclamons le Christ crucifié : scandale pour les Juifs et folie pour les païens » (1Co 1,23). C'est comme un crucifix que Jésus exerce son pouvoir royal. Alors qu'il était cloué sur ce bois, une invitation identique lui parvint de la part de tous : « Sauvez-vous ! ». Ces trois mots simples contiennent l’un des dogmes qui établissent le plus solidement l’existence des hommes, encore aujourd’hui. L’amour-propre est une doctrine qui s’apprend dès l’enfance et est si profondément enracinée dans les cœurs qu’il semble difficile de l’éradiquer. C’est l’Évangile du monde, une alternative à l’Évangile de Jésus, et chacun de nous sait bien combien cet évangile du monde est insidieux et pénétrant. Cette fête du Christ Roi nous montre l'amour royal qui transforme le cœur des hommes et la vie du monde. Rassemblons-nous autour de ce roi faible et pauvre. C’est de lui crucifié que découle le salut pour tous. Et, avec les paroles de l'Apocalypse, nous lui disons : « À toi, Seigneur, qui nous aime et qui nous as libérés de nos péchés par ton sang, qui as fait de nous un royaume de prêtres pour notre Dieu et Père, à toi la gloire et la puissance pour toujours et à jamais. Amen".

Festa de Cristo Rei do Universo

Evangelho (Jo 18,33-37)

Naquele momento, Pilatos perguntou a Jesus: “Tu és o rei dos judeus?”. Jesus respondeu: “Você diz isso sozinho ou outros lhe falaram de mim?”. Pilatos disse: «Sou judeu? O teu povo e os principais sacerdotes entregaram-te a mim. O que é que você fez?". Jesus respondeu: «O meu reino não é deste mundo; se o meu reino fosse deste mundo, os meus servos teriam lutado para que eu não fosse entregue aos judeus; mas meu reino não é daqui.” Então Pilatos lhe perguntou: “Então você é rei?”. Jesus respondeu: «Tu dizes: eu sou rei. Foi para isso que nasci e para isso vim ao mundo: para dar testemunho da verdade. Quem é da verdade, ouça a minha voz”.

O comentário ao Evangelho de Monsenhor Vincenzo Paglia

O ano litúrgico termina com a festa de Cristo, rei do universo. É uma celebração recente na Igreja Latina. Estabeleceu-se enquanto os totalitarismos do século XX se afirmavam e escravizavam violentamente a história da Europa e de outras partes do mundo. Mas as raízes desta celebração estão no Evangelho, poderíamos dizer no momento mais dramático da vida de Jesus: o trecho evangélico deste domingo apresenta-nos o governador romano que se dirige a Jesus e lhe pergunta: “Então tu és rei?”. «Tu dizes: eu sou rei», responde-lhe Jesus.
É claro que, aos olhos humanos, Jesus realmente aparece como um rei estranho: no seu trono ele tem uma cruz, na sua coroa uma coroa de espinhos, e na sua corte dois ladrões crucificados com ele; depois, há algumas mulheres com um jovem que, de luto, se encolheu sob o cadafalso. No entanto, esta é a imagem que sempre marcou cada comunidade cristã. A cruz se destaca em todas as igrejas e aparece sobretudo quando os cristãos são perseguidos, ultrajados até serem mortos. Hoje, essa cruz parece criar raízes fortes em vários países do mundo. Há muitos cristãos que continuam a sofrer a própria paixão de Jesus. Nós, como aquele pequeno grupo de mulheres que se agarraram à cruz de Jesus, queremos agarrar-nos a todos aqueles que ainda hoje estão na cruz, a todos aqueles que são afetados. pela violência. Diante de tantas tragédias, diante da propagação da violência, somos convidados a elevar o olhar para a cruz de Jesus e a contemplar o seu poder real. O Evangelho diz-nos que daquela cruz o príncipe do mal é derrotado. Da cruz, Jesus liberta os homens do domínio do pecado e da morte. O apóstolo Paulo transmitiu esta convicção a todas as Igrejas, consciente do escândalo que causaria: «Mas nós proclamamos Cristo crucificado: escândalo para os judeus e loucura para os pagãos» (1Cor 1,23). É como um crucifixo que Jesus exerce o seu poder real. Enquanto estava pregado naquela madeira, um convite idêntico lhe veio de todos: “Salve-se!”. Estas três simples palavras contêm um dos dogmas que mais firmemente estabelecem a existência do homem, ainda hoje. O amor próprio é uma doutrina que se aprende desde a infância e está tão firmemente enraizada nos corações que parece difícil erradicá-la. É o evangelho do mundo, uma alternativa ao Evangelho de Jesus. E cada um de nós sabe bem quão insidioso e penetrante é este evangelho do mundo. Esta festa de Cristo Rei mostra-nos o amor real que transforma o coração dos homens e a vida do mundo. Vamos nos unir em torno deste rei, fraco e pobre. É dele crucificado que flui a salvação para todos. E, com as palavras do Apocalipse, dizemos-lhe: «A ti, Senhor, que nos ama e com o teu sangue nos libertou dos nossos pecados, que nos fez um reino de sacerdotes para o nosso Deus e Pai, a ti a glória e o poder para todo o sempre. Amém".

基督宇宙之王的盛宴

福音（約翰福音 18,33-37）

當時，彼拉多對耶穌說：「你是猶太人的王嗎？」。 耶穌回答說：「這話是你自己說的，還是別人告訴你的？」。 彼拉多說：「我是猶太人嗎？ 你的百姓和司祭長已經把你交給我了。 你做了什麼？」。 耶穌回答說：“我的國不屬於這個世界；我的國不屬於這個世界。” 如果我的王國屬於這個世界，我的僕人就會奮戰，以免我被交給猶太人。 但我的王國並不來自這裡。” 然後彼拉多對他說：「那你就是國王了？」。 耶穌回答說：「你說的是：我是國王。 這就是我誕生的原因，這就是我來到這個世界的原因：為真理作見證。 誰是真理，就聽我的聲音。”

文森佐·帕格利亞主教對福音的評論

禮儀年以宇宙之王基督的盛宴結束。 這是拉丁教堂最近舉行的慶祝活動。 它是在二十世紀的極權主義肯定自己並暴力奴役歐洲和世界其他地區的歷史時建立的。 但這個慶祝活動的根源在於福音，我們可以說在耶穌一生中最戲劇性的時刻。這週日的福音經文向我們展示了羅馬總督轉向耶穌並問他：「那麼你就是君王？」。 “你說：我是王”，耶穌回答他。
當然，在人眼中，耶穌確實像一位奇怪的國王：他的寶座上有一個十字架，他的王冠上有荊棘王冠，他的宮廷上有兩個強盜與他一起被釘在十字架上； 然後是幾名婦女和一名年輕男子，悲痛地蜷縮在斷頭台下。 然而，這始終是每個基督教團體的標誌。 十字架在每個教堂中都很突出，尤其是當基督徒受到迫害、憤怒甚至被殺害時，十字架就會出現。 如今，這個十字架似乎在世界各國紮根。 有許多基督徒繼續遭受耶穌的苦難。我們就像那一小群緊緊抓住耶穌十字架的婦女一樣，想要抓住所有今天仍然在十字架上的人，所有受到影響的人通過暴力。 面對許多悲劇，面對暴力的蔓延，我們被邀請抬頭仰望耶穌的十字架，沉思祂的王權。 福音告訴我們，從那個十字架上，邪惡之王被擊敗了。 耶穌從十字架上將人從罪和死亡的轄制中釋放出來。 使徒保羅將這信念傳達給所有教會，意識到這會引起醜聞：「但我們卻宣講釘十字架的基督：對猶太人來說是醜聞，對異教徒來說是愚蠢的」（哥林多前書1,23）。 耶穌以十字架的形式行使祂的王權。 當他被釘在木頭上時，每個人都向他發出同樣的邀請：「救救你自己！」。 這三個簡單的字包含了即使在今天也最牢固地確立人類存在的教條之一。 自愛是一種從小學到的教義，在人們的心中根深蒂固，似乎很難根除。 它是世界的福音，是耶穌福音的替代品，而我們每個人都清楚這個世界的福音是多麼陰險和具有穿透力。 君王基督的盛宴向我們展示了改變人心和世界生活的君王之愛。 讓我們團結在這位軟弱而貧窮的國王周圍。 救恩是從被釘十字架的他身上流向所有人的。 並且，用啟示錄的話，我們對他說：「主啊，你愛我們，用你的血將我們從罪惡中解放出來，使我們成為我們的上帝和父親的祭司王國，對你榮耀和權能，直到永永遠遠。 阿門」。

Праздник Христа Царя Вселенной

Евангелие (Ин 18,33-37)

В это время Пилат сказал Иисусу: «Ты царь Иудейский?». Иисус ответил: «От себя ли ты это говоришь, или тебе сказали обо мне другие?». Пилат сказал: «Разве я иудей? Твой народ и первосвященники передали тебя мне. Что вы наделали?". Иисус ответил: «Царство Мое не от мира сего; если бы царство мое было от мира сего, слуги мои боролись бы, чтобы я не был выдан иудеям; но мое королевство не отсюда». Тогда Пилат сказал Ему: «Так ты царь?». Иисус ответил: «Ты говоришь: я царь. Для этого я родился и для этого я пришёл в мир: чтобы свидетельствовать об истине. Кто от истины, послушайте голос мой».

Комментарий к Евангелию монсеньора Винченцо Палья

Литургический год завершается праздником Христа, царя вселенной. Это недавнее празднование в Латинской церкви. Он был создан в то время, когда тоталитаризм двадцатого века утверждал себя и насильственно порабощал историю Европы и других частей мира. Но корни этого праздника лежат в Евангелии, можно сказать, в самом драматичном моменте жизни Иисуса. Евангелие этого воскресенья представляет нам римского правителя, который поворачивается к Иисусу и спрашивает его: «Так ты царь?». «Ты говоришь: Я царь», — отвечает ему Иисус.
Конечно, взору человеческому Иисус действительно представляется странным царем: престолом у него крест, венцом терновым, двором — два разбойника, распятые вместе с ним; затем идут несколько женщин с юношей, которые, скорбя, забились под эшафот. Тем не менее, именно этот образ всегда отличал каждую христианскую общину. Крест выделяется в каждой церкви и особенно появляется тогда, когда христиан преследуют, возмущают до того, что их убивают. Сегодня этот крест, похоже, прочно укоренился в различных странах мира. Есть много христиан, которые продолжают страдать от самих страстей Иисуса. насилием. Перед лицом многих трагедий, перед лицом распространения насилия нам предлагается поднять взор к кресту Иисуса и созерцать Его царскую власть. Евангелие говорит нам, что от этого креста побежден князь зла. С креста Иисус освобождает людей от власти греха и смерти. Апостол Павел передал это убеждение всем Церквям, сознавая, какой скандал оно вызовет: «А мы возвещаем Христа распятого: скандал для иудеев и безумие для язычников» (1 Кор. 1,23). Именно через распятие Иисус осуществляет свою царскую власть. Пока его прибивали к тому дереву, к нему от всех пришло одинаковое приглашение: «Спасайся!». В этих трех простых словах заключена одна из догм, наиболее прочно утверждающих существование человека даже сегодня. Любовь к себе — это учение, которому учатся с детства и которое настолько прочно укоренилось в сердцах, что искоренить его кажется трудным. Это Евангелие мира, альтернатива Евангелию Иисуса, и каждый из нас хорошо знает, насколько коварно и проницательно это Евангелие мира. Этот праздник Христа Царя показывает нам царственную любовь, преображающую сердца человеческие и жизнь мира. Давайте сплотимся вокруг этого короля, слабого и бедного. Именно от него, распятого, исходит спасение для всех. И словами Апокалипсиса мы говорим Ему: «Тебе, Господи, возлюбивший нас и освободивший нас от грехов наших кровью Твоей, сотворивший нас царством священников Богу и Отцу нашему, Тебе слава и держава во веки веков. Аминь".

宇宙の王キリストの祝日

福音（ヨハネ 18,33-37）

その時、ピラトはイエスに、「あなたはユダヤ人の王ですか」と言いました。 イエスは「あなたは自分でそう言っているのですか、それとも他の人が私についてあなたに話したのですか？」と答えました。 ピラトはこう言いました、「私はユダヤ人ですか？」 あなたの民と祭司長たちはあなたを私に引き渡しました。 あなたは何をしましたか？"。 イエスはこう答えました。「私の王国はこの世のものではありません。 もし私の王国がこの世のものであったなら、私がユダヤ人に引き渡されないよう、家臣たちは戦っただろう。 しかし、私の王国はここからではありません。」 そこでピラトは彼に言った、「それではあなたが王なのですか？」。 イエスはこう答えました。「あなたも言いますが、私は王です。 これが私が生まれた理由であり、真実を証しするためにこの世に来た理由です。 真実を知っている人は誰でも、私の声を聞いてください。」

ヴィンチェンツォ・パーリア修道士による福音書の解説

典礼の一年は、宇宙の王であるキリストの祝日で終わります。 これはラテン教会で最近行われた祝賀行事です。 それは、20世紀の全体主義が自らを肯定し、ヨーロッパや世界の他の地域の歴史を暴力的に奴隷化している間に確立されました。 しかし、この祝賀のルーツは福音にあり、イエスの人生の最も劇的な瞬間にあると言えます。この日曜日の福音書の箇所では、ローマ総督がイエスに向かって「それではあなたが王なのですか？」と尋ねます。 「あなたは言います、私は王です」とイエスは答えます。
もちろん、人間の目には、イエスは実際には奇妙な王のように見えます。王座には十字架があり、冠には茨の冠があり、宮廷には一緒に十字架につけられた二人の盗賊がいます。 それから数人の女性が若い男性を連れて、悲しみながら断頭台の下に身を寄せ合っていた。 しかし、これは常にすべてのキリスト教共同体を特徴付けるイメージです。 十字架はどの教会でも目立ちますが、何よりもキリスト教徒が迫害され、殺されるほど憤慨しているときに現れます。 今日、その十字架は世界中のさまざまな国にしっかりと根付いているようです。 イエスの受難を受け続けているクリスチャンはたくさんいます。私たちも、イエスの十字架にしがみついたあの小さな女性たちと同じように、今も十字架の上にいるすべての人たち、影響を受けているすべての人たちにしがみつきたいと思っています。暴力によって。 多くの悲劇に直面し、暴力の蔓延に直面して、私たちはイエスの十字架に視線を上げ、彼の王権について熟考するよう招かれています。 福音は、その十字架から悪の支配者が打ち負かされると告げています。 イエスは十字架から人間を罪と死の支配から解放します。 使徒パウロは、この確信が引き起こすであろうスキャンダルを承知で、この確信をすべての教会に伝えました。「しかし、私たちは十字架につけられたキリストを宣言します。ユダヤ人にとってはスキャンダルであり、異教徒にとっては愚かなことです。」（1コリント1、23）。 イエスが王権を行使するのは十字架としてです。 彼がその木に釘付けにされている間、皆から同じような誘いが彼に届きました：「自分を救ってください！」。 これらの 3 つの単純な言葉には、今日でも人間の存在を最もしっかりと確立する教義の 1 つが含まれています。 自己愛は幼少期から学ぶ教義であり、心の中にしっかりと根付いているため、根絶するのは難しいように思えます。 それはイエスの福音に代わる世界の福音であり、私たち一人一人は、この世界の福音がいかに陰険で、浸透力があるかをよく知っています。 王であるキリストのこの祝日は、人々の心と世界の生活を変える王の愛を示しています。 弱くて貧しいこの王の周りに結集しましょう。 すべての人に救いが流れ出るのは、十字架につけられた彼からです。 そして、黙示録の言葉で私たちは彼にこう言います。「主よ、私たちを愛し、あなたの血によって私たちを罪から解放し、私たちを神であり父のための祭司の王国としてくださったあなたに。」栄光と力を永遠に。 アーメン"。

온 우주의 왕이신 그리스도 대축일

복음(요한복음 18,33-37)

그때 빌라도가 예수께 “네가 유대인의 왕이냐?”고 물었다. 예수께서는 “이 말은 네가 스스로 하는 말이냐, 아니면 다른 사람들이 나에 대하여 네게 말한 것이냐”고 대답하셨다. 빌라도가 말했습니다. “내가 유대인입니까? 당신의 백성과 대제사장들이 당신을 나에게 넘겨주었습니다. 무슨 짓을 한 거야?" 예수께서는 이렇게 대답하셨습니다. “내 왕국은 이 세상에 속한 것이 아닙니다. 내 나라가 이 세상에 속한 것이었더라면 내 종들이 싸워 내가 유대인들에게 넘겨지지 않게 하였으리라. 그러나 내 왕국은 여기 아래에 있는 것이 아니다." 그러자 빌라도가 그에게 말했습니다. "그러면 당신이 왕이오?" 예수께서는 이렇게 대답하셨습니다. “당신은 이렇게 말합니다. 나는 왕입니다. 이것이 내가 태어난 이유이고 내가 세상에 온 이유입니다. 곧 진리에 대해 증언하기 위해서입니다. 진리에 속한 자는 내 목소리를 들어라."

빈첸초 팔리아 몬시뇰의 복음 주석

전례력의 한 해는 우주의 왕이신 그리스도의 축일로 끝납니다. 최근 라틴 교회에서 기념하는 행사입니다. 그것은 20세기의 전체주의가 스스로를 긍정하고 유럽과 세계의 다른 지역의 역사를 폭력적으로 노예화하던 시기에 설립되었습니다. 그러나 이 축하 행사의 뿌리는 복음에 있습니다, 즉 예수님 생애의 가장 극적인 순간에 있다고 말할 수 있습니다. 이번 주일 복음 구절은 예수님께로 돌아와 “당신이 왕이십니까?”라고 묻는 로마 총독을 소개합니다. “네가 말하노라 나는 왕이다” 그러자 예수께서 그에게 대답하십니다.
물론 인간의 눈에는 예수님이 정말 이상한 왕처럼 보입니다. 그분은 왕좌를 위해 십자가를 갖고 계시고, 왕관을 위해 가시관을 갖고 계시며, 그분의 법정을 위해 두 명의 도둑이 그분과 함께 십자가에 못 박혔습니다. 그리고 슬픔에 잠긴 채 단두대 아래에 웅크리고 있는 젊은 남자와 함께 있는 몇 명의 여자들이 있습니다. 그러나 이것은 항상 모든 기독교 공동체의 특징이 되어온 이미지입니다. 십자가는 모든 교회에서 두드러지며, 무엇보다도 그리스도인들이 박해를 받고, 죽임을 당할 정도로 분노할 때 나타납니다. 오늘날 그 십자가는 세계 여러 나라에 뿌리를 내리고 있는 것 같습니다. 예수님의 수난을 계속해서 겪고 있는 많은 그리스도인들이 있습니다. 우리는 예수님의 십자가에 매달린 작은 그룹의 여인들처럼 오늘날에도 여전히 십자가 위에 있는 모든 이들, 영향을 받는 모든 사람들에게 매달리고 싶습니다. 폭력으로. 많은 비극과 폭력이 만연하는 상황 속에서 우리는 예수님의 십자가를 바라보고 그분의 왕권을 묵상하도록 초대받습니다. 복음은 우리에게 그 십자가에서 악의 왕이 패배했다고 말합니다. 예수님은 십자가에서 인간을 죄와 사망의 권세에서 해방시키셨습니다. 사도 바울은 이 확신을 모든 교회에 전달했으며, 그것이 초래할 수 있는 추문을 알고 있었습니다. "그러나 우리는 십자가에 못 박힌 그리스도를 전하니 유대인에게는 거리끼는 것이요 이방인에게는 미련한 것이로다"(고전 1:23). 예수님께서 왕권을 행사하시는 것은 십자가와 같은 것입니다. 그가 그 나무에 못 박혀 있는 동안 모든 사람으로부터 똑같은 초대가 그에게 왔습니다: "너 자신을 구하라!" 이 세 가지 간단한 단어에는 오늘날에도 인간의 존재를 가장 확고하게 확립하는 교리 중 하나가 포함되어 있습니다. 자기애는 어린 시절부터 배운 교리이며, 마음 속에 너무 확고히 뿌리박혀 있어서 근절하기 어려울 것 같습니다. 그것은 세상의 복음이며, 예수 복음의 대안이며, 우리 각자는 이 세상의 복음이 얼마나 교활하고 침투력이 있는지 잘 알고 있습니다. 왕이신 그리스도의 이 축일은 인간의 마음과 세상의 삶을 변화시키는 왕 같은 사랑을 우리에게 보여줍니다. 약하고 가난한 이 왕을 중심으로 집결합시다. 십자가에 못박힌 그에게서 모든 사람에게 구원이 흘러나옵니다. 그리고 묵시록의 말씀을 통해 우리는 그분께 이렇게 말합니다. “주님, 우리를 사랑하시고 당신의 피로 우리 죄에서 우리를 해방하시고, 우리 하느님 아버지를 위하여 우리를 제사장 나라로 삼으신 주님, 영광과 권세가 영원무궁토록 있도다. 아멘".

عيد المسيح ملك الكون

الإنجيل (يوحنا 18، 33 – 37)

في ذلك الوقت قال بيلاطس ليسوع: "أأنت ملك اليهود؟". أجاب يسوع: "أتقول هذا من نفسك، أم أن آخرين قالوا لك عني؟". قال بيلاطس: «هل أنا يهودي؟ لقد أسلمك إلي شعبك ورؤساء الكهنة. ماذا فعلت؟". أجاب يسوع: «مملكتي ليست من هذا العالم. لو كانت مملكتي من هذا العالم لكان خدامي يقاتلون حتى لا أسلم إلى اليهود. ولكن مملكتي ليست من هنا." فقال له بيلاطس: إذن أنت الملك؟ أجاب يسوع: «أنت تقول: أنا ملك. لهذا ولدت أنا ولهذا أتيت إلى العالم: لأشهد للحق. من كان من الحق فليسمع لصوتي."

التعليق على الإنجيل بقلم المونسنيور فينسينزو باجليا

وتنتهي السنة الليتورجية بعيد المسيح ملك الكون. وهو احتفال حديث في الكنيسة اللاتينية. لقد تم تأسيسها بينما كانت الأنظمة الشمولية في القرن العشرين تؤكد وجودها وتستعبد بعنف تاريخ أوروبا وأجزاء أخرى من العالم. لكن جذور هذا الاحتفال تكمن في الإنجيل، يمكننا أن نقول في اللحظة الأكثر دراماتيكية في حياة يسوع: يقدم لنا مقطع إنجيل هذا الأحد الوالي الروماني الذي يلتفت إلى يسوع ويسأله: "أنت إذن الملك؟". «أنت تقول: أنا الملك»، يجيبه يسوع.
بالطبع، يبدو يسوع للعين البشرية حقًا كملك غريب: لعرشه لديه صليب، ولتاجه إكليل من الشوك، ولبلاطه لصان مصلوبان معه؛ ثم هناك عدد قليل من النساء مع شاب يتجمع حزينًا تحت السقالة. ومع ذلك، هذه هي الصورة التي ميزت دائمًا كل جماعة مسيحية. يظهر الصليب في كل كنيسة، ويظهر قبل كل شيء عندما يُضطهد المسيحيون، ويغضبون إلى حد القتل. واليوم، يبدو أن هذا الصليب قد أصبح له جذور قوية في العديد من البلدان حول العالم. "هناك العديد من المسيحيين الذين ما زالوا يعانون من آلام يسوع. نحن، مثل تلك المجموعة الصغيرة من النساء اللاتي تشبثن بصليب يسوع، نريد أن نتمسك بكل أولئك الذين ما زالوا على الصليب اليوم، بكل أولئك الذين تأثروا بالعنف. في مواجهة العديد من المآسي، وفي مواجهة انتشار العنف، نحن مدعوون إلى رفع أنظارنا إلى صليب يسوع والتأمل في قوته الملوكية. يخبرنا الإنجيل أن من هذا الصليب هزم رئيس الشر. من الصليب، يحرر يسوع البشر من سلطان الخطية والموت. وقد نقل الرسول بولس هذه القناعة إلى جميع الكنائس، عالماً بالعثرة التي ستسببها: "ولكننا نحن نبشر بالمسيح مصلوباً: عثرة لليهود وجهالة للأمم" (1كو 1: 23). إنه كصليب يمارس يسوع سلطته الملكية. وبينما هو مسمر على تلك الخشبة، جاءته دعوة مماثلة من الجميع: "أنقذ نفسك!". تحتوي هذه الكلمات الثلاث البسيطة على إحدى العقائد التي تثبت وجود الإنسان بشكل راسخ، حتى اليوم. حب الذات عقيدة نتعلمها منذ الصغر، وتترسخ في القلوب حتى يصعب استئصالها. إنه إنجيل العالم، بديل لإنجيل يسوع، وكل واحد منا يعرف جيدًا مدى غدر واختراق هذا الإنجيل للعالم. يُظهر لنا عيد المسيح الملك هذا الحب الملكي الذي يحوّل قلوب البشر وحياة العالم. فلنلتف حول هذا الملك الضعيف والفقير. ومنه المصلوب يأتي الخلاص للجميع. وبكلمات الرؤيا نقول له: «لك أيها الرب الذي يحبنا وقد أنقذنا من خطايانا بدمك، الذي جعلتنا مملكة كهنة لإلهنا وأبينا، إليك المجد والقدرة إلى أبد الآبدين. آمين".

ब्रह्मांड के राजा मसीह का पर्व

सुसमाचार (जं 18,33-37)

उस समय पीलातुस ने यीशु से कहा, "क्या तू यहूदियों का राजा है?" यीशु ने उत्तर दिया: "क्या तुम यह स्वयं ही कहते हो, या क्या दूसरों ने तुम्हें मेरे विषय में बताया है?" पीलातुस ने कहा: "क्या मैं यहूदी हूँ?" तेरे लोगों और महायाजकों ने तुझे मेरे हाथ सौंप दिया है। क्या कर डाले?"। यीशु ने उत्तर दिया: “मेरा राज्य इस संसार का नहीं है; यदि मेरा राज्य इस जगत का होता, तो मेरे सेवक लड़ते, ऐसा न होता कि मैं यहूदियों के वश में कर दिया जाता; लेकिन मेरा राज्य नीचे से नहीं है।” तब पिलातुस ने उस से कहा, क्या तू राजा है? यीशु ने उत्तर दिया: "आप यह कहते हैं: मैं एक राजा हूँ।" इसी कारण मेरा जन्म हुआ और इसी कारण मैं संसार में आया: सत्य की गवाही देने के लिए। जो कोई सत्य है, मेरी बात सुनो।”

मोनसिग्नोर विन्सेन्ज़ो पगलिया द्वारा सुसमाचार पर टिप्पणी

धार्मिक वर्ष का अंत ब्रह्मांड के राजा ईसा मसीह के पर्व के साथ होता है। यह लैटिन चर्च में एक हालिया उत्सव है। इसकी स्थापना तब की गई थी जब बीसवीं शताब्दी के अधिनायकवाद स्वयं को पुष्ट कर रहे थे और यूरोप और दुनिया के अन्य हिस्सों के इतिहास को हिंसक रूप से गुलाम बना रहे थे। लेकिन इस उत्सव की जड़ें सुसमाचार में निहित हैं, हम यीशु के जीवन के सबसे नाटकीय क्षण में कह सकते हैं। इस रविवार का सुसमाचार अंश हमें रोमन गवर्नर के साथ प्रस्तुत करता है जो यीशु की ओर मुड़ता है और उससे पूछता है: "तो आप राजा हैं?" "आप यह कहते हैं: मैं राजा हूं", यीशु ने उसे उत्तर दिया।
निःसंदेह, मानवीय दृष्टि से यीशु वास्तव में एक अजीब राजा की तरह प्रतीत होता है: उसके सिंहासन के लिए उसके पास एक क्रॉस है, उसके मुकुट के लिए कांटों का ताज है, और उसके दरबार के लिए उसके साथ दो चोरों को क्रूस पर चढ़ाया गया है; फिर वहाँ कुछ महिलाएँ एक युवक के साथ हैं, जो दुःखी होकर मचान के नीचे दुबकी हुई हैं। फिर भी, यह वह छवि है जिसने हमेशा हर ईसाई समुदाय को चिह्नित किया है। क्रॉस हर चर्च में खड़ा होता है और सबसे बढ़कर तब प्रकट होता है जब ईसाइयों को सताया जाता है, मारे जाने की हद तक क्रोधित किया जाता है। आज, वह क्रॉस दुनिया भर के विभिन्न देशों में मजबूत जड़ें जमाता दिख रहा है। ऐसे कई ईसाई हैं जो यीशु के जुनून को झेल रहे हैं। हम, महिलाओं के उस छोटे समूह की तरह, जो यीशु के क्रूस से चिपके हुए थे, उन सभी से जुड़े रहना चाहते हैं जो आज भी क्रूस पर हैं, उन सभी से जुड़े रहना चाहते हैं जो प्रभावित हैं हिंसा से. कई त्रासदियों के सामने, हिंसा के प्रसार के सामने, हमें यीशु के क्रूस की ओर अपनी निगाहें उठाने और उनकी शाही शक्ति पर विचार करने के लिए आमंत्रित किया जाता है। सुसमाचार हमें बताता है कि उस क्रूस से बुराई का राजकुमार पराजित हो गया है। क्रूस से, यीशु मनुष्यों को पाप और मृत्यु के प्रभुत्व से मुक्त करते हैं। प्रेरित पॉल ने इस विश्वास को सभी चर्चों तक पहुँचाया, इस घोटाले के कारण होने वाले घोटाले के बारे में जानते हुए: "लेकिन हम क्रूस पर चढ़ाए गए मसीह की घोषणा करते हैं: यहूदियों के लिए एक घोटाला और बुतपरस्तों के लिए मूर्खता" (1 कोर 1,23)। यह सूली पर चढ़ने के समान है कि यीशु अपनी शाही शक्ति का प्रयोग करते हैं। जब उन्हें उस लकड़ी पर कीलों से ठोंक दिया गया, तो हर किसी की ओर से उन्हें एक समान निमंत्रण मिला: "अपने आप को बचाएं!" इन तीन सरल शब्दों में उन हठधर्मिताओं में से एक शामिल है जो आज भी मनुष्य के अस्तित्व को सबसे मजबूती से स्थापित करती है। आत्म-प्रेम एक सिद्धांत है जो बचपन से सीखा जाता है, और दिलों में इतनी मजबूती से जड़ जमा चुका है कि इसे मिटाना मुश्किल लगता है। यह दुनिया का सुसमाचार है, यीशु के सुसमाचार का एक विकल्प है। और हम में से प्रत्येक अच्छी तरह से जानता है कि दुनिया का यह सुसमाचार कितना घातक और मर्मज्ञ है। मसीह राजा का यह पर्व हमें शाही प्रेम दिखाता है जो मनुष्यों के दिलों और दुनिया के जीवन को बदल देता है। आइए हम इस कमजोर और गरीब राजा के इर्द-गिर्द एकजुट हों। क्रूस पर चढ़ाए गए उसी से सभी के लिए मुक्ति बहती है। और, सर्वनाश के शब्दों के साथ, हम उससे कहते हैं: "तुम्हारे लिए, भगवान, जो हमसे प्यार करता है और हमें अपने खून से हमारे पापों से मुक्त किया है, जिसने हमें हमारे भगवान और पिता के लिए पुजारियों का राज्य बनाया है, तुम्हारे लिए महिमा और शक्ति हमेशा-हमेशा के लिए। तथास्तु"।

Święto Chrystusa Króla Wszechświata

Ewangelia (J 18,33-37)

W tym czasie Piłat zapytał Jezusa: «Czy jesteś królem żydowskim?». Jezus odpowiedział: „Czy mówisz to od siebie, czy też inni ci o Mnie powiedzieli?”. Piłat powiedział: «Czy jestem Żydem? Twój lud i arcykapłani wydali mi Cię. Co ty zrobiłeś?". Jezus odpowiedział: «Moje królestwo nie jest z tego świata; gdyby moje królestwo było z tego świata, moi słudzy walczyliby, abym nie został wydany Żydom; ale moje królestwo nie jest stąd”. Wtedy Piłat zapytał go: „A więc jesteś królem?”. Jezus odpowiedział: «Mówisz tak: jestem królem. Po to się urodziłem i po to przyszedłem na świat: aby dać świadectwo prawdzie. Kto jest z prawdy, słuchajcie mojego głosu”.

Komentarz do Ewangelii autorstwa prałata Vincenzo Paglii

Rok liturgiczny kończy się świętem Chrystusa Króla wszechświata. Jest to niedawne święto w Kościele łacińskim. Powstał w czasie, gdy totalitaryzmy XX wieku utwierdzały się i brutalnie zniewalały historię Europy i innych części świata. Jednak korzenie tej uroczystości sięgają Ewangelii, można powiedzieć, w najbardziej dramatycznym momencie życia Jezusa. Fragment Ewangelii tej niedzieli przedstawia nam rzymskiego namiestnika, który zwraca się do Jezusa i pyta: „A więc jesteś królem?”. «Mówisz to: jestem królem» – odpowiada mu Jezus.
Oczywiście dla ludzkich oczu Jezus naprawdę jawi się jako dziwny król: na swoim tronie ma krzyż, na swojej koronie koronę cierniową, a na swoim dworze ukrzyżowanych wraz z nim dwóch złoczyńców; potem jest kilka kobiet z młodym mężczyzną, który w żałobie skulił się pod szafotem. Jednak taki obraz zawsze naznaczał każdą wspólnotę chrześcijańską. Krzyż wyróżnia się w każdym kościele, a przede wszystkim pojawia się, gdy chrześcijanie są prześladowani, oburzeni aż do śmierci. Dziś wydaje się, że krzyż ten mocno zakorzenił się w różnych krajach świata. Jest wielu chrześcijan, którzy nadal cierpią z powodu męki Jezusa. My, podobnie jak ta mała grupa kobiet, które uchwyciły się krzyża Jezusa, chcemy przylgnąć do wszystkich, którzy dzisiaj są jeszcze na krzyżu, do wszystkich dotkniętych przez przemoc. W obliczu wielu tragedii, w obliczu szerzącej się przemocy jesteśmy zaproszeni, aby wznieść wzrok na krzyż Jezusa i kontemplować Jego królewską władzę. Ewangelia mówi nam, że z tego krzyża zostaje pokonany książę zła. Z krzyża Jezus uwalnia człowieka spod panowania grzechu i śmierci. Apostoł Paweł przekazał to przekonanie wszystkim Kościołom, świadomy zgorszenia, jakie ono wywoła: „A my głosimy Chrystusa ukrzyżowanego, który jest zgorszeniem dla Żydów i głupstwem dla pogan” (1 Kor 1,23). Jezus niczym krucyfiks sprawuje swą królewską władzę. Kiedy był przybijany do tego drewna, od wszystkich przyszło do niego identyczne zaproszenie: „Ratuj się!”. W tych trzech prostych słowach kryje się jeden z dogmatów, który nawet dzisiaj najmocniej ugruntowuje istnienie człowieka. Miłość własna jest doktryną, której uczymy się od dzieciństwa i jest tak mocno zakorzeniona w sercach, że wydaje się, że trudno ją wykorzenić. Jest to Ewangelia świata, alternatywa dla Ewangelii Jezusa, a każdy z nas dobrze wie, jak podstępna i przenikliwa jest ta ewangelia świata. To święto Chrystusa Króla ukazuje nam królewską miłość, która przemienia serca ludzi i życie świata. Zjednoczmy się wokół tego króla, słabego i biednego. To od Niego ukrzyżowanego płynie zbawienie dla wszystkich. I słowami Apokalipsy mówimy do Niego: «Tobie, Panie, który nas miłujesz i który swoją krwią uwolniłeś nas od naszych grzechów, który uczyniłeś nas królestwem kapłańskim dla Boga i Ojca naszego, Tobie chwałę i moc na wieki wieków. Amen".

মহাবিশ্বের রাজা খ্রিস্টের উত্সব

গসপেল (Jn 18,33-37)

সেই সময়, পীলাত যীশুকে বললেন: "তুমি কি ইহুদীদের রাজা?" যীশু উত্তর দিলেন: "আপনি কি নিজের থেকে এটি বলছেন, নাকি অন্যরা আপনাকে আমার সম্পর্কে বলেছে?"। পীলাত বললেন: “আমি কি ইহুদি? তোমার লোকেরা এবং প্রধান পুরোহিতেরা তোমাকে আমার হাতে তুলে দিয়েছে। আপনি এটা কী করলেন?". যীশু উত্তর দিয়েছিলেন: “আমার রাজ্য এই জগতের নয়; যদি আমার রাজ্য এই জগতের হত, আমার দাসেরা যুদ্ধ করত যাতে আমি ইহুদীদের হাতে তুলে দিতাম না৷ কিন্তু আমার রাজ্য এখান থেকে নয়।" তখন পীলাত তাকে বললেন, "তাহলে তুমি রাজা?" যীশু উত্তর দিলেন: "আপনি এটা বলেন: আমি একজন রাজা। এই কারণেই আমি জন্মেছি এবং এই কারণেই আমি পৃথিবীতে এসেছি: সত্যের সাক্ষ্য দিতে। যে সত্যবাদী, সে আমার কথা শোন।"

Monsignor Vincenzo Paglia দ্বারা গসপেল ভাষ্য

বিশ্বব্রহ্মাণ্ডের রাজা খ্রিস্টের ভোজের সাথে লিটারজিকাল বছর শেষ হয়। এটি ল্যাটিন চার্চে একটি সাম্প্রতিক উদযাপন। এটি প্রতিষ্ঠিত হয়েছিল যখন বিংশ শতাব্দীর সর্বগ্রাসীবাদরা নিজেদেরকে নিশ্চিত করছিল এবং ইউরোপ এবং বিশ্বের অন্যান্য অংশের ইতিহাসকে হিংস্রভাবে দাসত্ব করছিল। কিন্তু এই উদযাপনের শিকড় সুসমাচারের মধ্যে রয়েছে, আমরা যীশুর জীবনের সবচেয়ে নাটকীয় মুহুর্তে বলতে পারি। এই রবিবারের গসপেলের অনুচ্ছেদটি আমাদেরকে রোমান গভর্নরের সাথে উপস্থাপন করে যিনি যীশুর দিকে ফিরে তাকে জিজ্ঞাসা করেন: "তাহলে আপনি রাজা?"। "আপনি এটা বলুন: আমি রাজা", যীশু তাকে উত্তর দেন।
অবশ্যই, মানুষের চোখে যীশু সত্যিই একজন অদ্ভুত রাজার মতো আবির্ভূত হন: তাঁর সিংহাসনের জন্য তাঁর একটি ক্রুশ রয়েছে, তাঁর মুকুটের জন্য কাঁটার মুকুট এবং তাঁর আদালতের জন্য তাঁর সাথে ক্রুশবিদ্ধ দুই চোর; তারপর এক যুবকের সাথে কয়েকজন মহিলা আছে যারা শোকাহত, ভারার নীচে আটকে আছে। তবুও, এটি এমন চিত্র যা সর্বদা প্রতিটি খ্রিস্টান সম্প্রদায়কে চিহ্নিত করেছে। ক্রসটি প্রতিটি গির্জায় দাঁড়িয়ে থাকে এবং সর্বোপরি প্রদর্শিত হয় যখন খ্রিস্টানরা নির্যাতিত হয়, হত্যার বিন্দুতে ক্ষিপ্ত হয়। আজ, সেই ক্রসটি বিশ্বের বিভিন্ন দেশে শক্তিশালী শিকড় ধরেছে বলে মনে হচ্ছে। অনেক খ্রিস্টান আছে যারা যীশুর খুব আবেগকে ভোগ করে চলেছে। আমরা, সেই ছোট মহিলা দলের মতো যারা যীশুর ক্রুশের সাথে আঁকড়ে ধরেছিল, তাদের সকলকে আঁকড়ে থাকতে চাই যারা আজও ক্রুশে আছে, যারা ক্ষতিগ্রস্ত হয়েছে তাদের সবাইকে। সহিংসতার দ্বারা। অনেক ট্র্যাজেডির মুখে, সহিংসতার বিস্তারের মুখে, আমরা যীশুর ক্রুশের দিকে আমাদের দৃষ্টি বাড়াতে এবং তাঁর রাজকীয় শক্তি নিয়ে চিন্তা করার জন্য আমন্ত্রিত। গসপেল আমাদের বলে যে সেই ক্রস থেকে মন্দ রাজপুত্র পরাজিত হয়। ক্রুশ থেকে, যীশু মানুষকে পাপ ও মৃত্যুর আধিপত্য থেকে মুক্ত করেন। প্রেরিত পল এই প্রত্যয়টি সমস্ত চার্চের কাছে প্রেরণ করেছিলেন, এটি যে কেলেঙ্কারির কারণ হতে পারে সে সম্পর্কে সচেতন: "কিন্তু আমরা খ্রীষ্টকে ক্রুশবিদ্ধ ঘোষণা করি: ইহুদিদের জন্য একটি কলঙ্ক এবং পৌত্তলিকদের জন্য মূর্খতা" (1Cor 1,23)। এটি একটি ক্রুশবিদ্ধ হিসাবে যে যীশু তার রাজকীয় ক্ষমতা প্রয়োগ করেন। যখন তাকে সেই কাঠে পেরেক দিয়ে আটকানো হয়েছিল, তখন সবার কাছ থেকে তার কাছে একটি অভিন্ন আমন্ত্রণ এসেছিল: "নিজেকে বাঁচান!"। এই তিনটি সহজ শব্দে এমন একটি মতবাদ রয়েছে যা আজও পুরুষের অস্তিত্বকে সবচেয়ে দৃঢ়ভাবে প্রতিষ্ঠিত করে। আত্ম-প্রেম হল একটি মতবাদ যা শৈশব থেকে শেখা হয় এবং এতটাই দৃঢ়ভাবে হৃদয়ে প্রোথিত হয় যে এটি নির্মূল করা কঠিন বলে মনে হয়। এটি বিশ্বের সুসমাচার, যীশুর সুসমাচারের একটি বিকল্প। এবং আমরা প্রত্যেকেই ভালভাবে জানি যে বিশ্বের এই সুসমাচার কতটা প্রতারক এবং অনুপ্রবেশকারী। রাজা খ্রীষ্টের এই উৎসব আমাদের রাজকীয় ভালবাসা দেখায় যা মানুষের হৃদয় এবং বিশ্বের জীবনকে পরিবর্তন করে। আসুন আমরা এই রাজাকে ঘিরে মিছিল করি, দুর্বল ও দরিদ্র। তাঁর কাছ থেকে ক্রুশবিদ্ধ হয় যে পরিত্রাণ সকলের জন্য প্রবাহিত হয়। এবং, অ্যাপোক্যালিপসের শব্দগুলির সাথে, আমরা তাকে বলি: "প্রভু, আপনার কাছে, যিনি আমাদের ভালবাসেন এবং আপনার রক্ত ​​দিয়ে আমাদের পাপ থেকে মুক্ত করেছেন, যিনি আমাদের ঈশ্বর এবং পিতার জন্য আমাদের পুরোহিতদের রাজ্য করেছেন, আপনার কাছে মহিমা এবং শক্তি চিরকাল এবং চিরকাল। আমীন"।

Kapistahan ni Kristo na Hari ng Sansinukob

Ebanghelyo (Jn 18,33-37)

Noong panahong iyon, sinabi ni Pilato kay Jesus: "Ikaw ba ang hari ng mga Judio?". Sumagot si Jesus: "Sinasabi mo ba ito sa iyong sarili, o sinabi sa iyo ng iba tungkol sa akin?". Sinabi ni Pilato: «Ako ba ay isang Hudyo? Ibinigay ka sa akin ng iyong mga tao at ng mga punong saserdote. Ano ang ginawa mo?". Sumagot si Jesus: «Ang aking kaharian ay hindi sa mundong ito; kung ang aking kaharian ay sa sanglibutang ito, ang aking mga lingkod ay nakipaglaban sana upang hindi ako maibigay sa mga Judio; ngunit ang aking kaharian ay hindi mula rito." Pagkatapos ay sinabi ni Pilato sa kanya: "Kung gayon ikaw ay hari?". Sumagot si Jesus: «Sinasabi mo: Ako ay isang hari. Ito ang dahilan kung bakit ako ipinanganak at ito ang dahilan kung bakit ako naparito sa mundo: upang magpatotoo sa katotohanan. Kung sino ang nasa katotohanan, makinig sa aking tinig."

Ang komentaryo sa Ebanghelyo ni Monsignor Vincenzo Paglia

Ang liturhikal na taon ay nagtatapos sa kapistahan ni Kristo, hari ng sansinukob. Ito ay isang kamakailang pagdiriwang sa Latin Church. Ito ay itinatag habang ang mga totalitarianismo noong ikadalawampu siglo ay nagpapatibay sa kanilang sarili at marahas na inalipin ang kasaysayan ng Europa at iba pang bahagi ng mundo. Ngunit ang ugat ng pagdiriwang na ito ay namamalagi sa Ebanghelyo, masasabi natin sa pinaka-dramatikong sandali ng buhay ni Hesus. Ang talata ng Ebanghelyo ngayong Linggo ay iniharap sa atin ang Romanong gobernador na bumaling kay Hesus at nagtanong sa kanya: "Kaya ikaw ay hari?". «Sabihin mo: Ako ay hari», tugon ni Jesus sa kanya.
Siyempre, sa mata ng tao, si Jesus ay talagang mukhang kakaibang hari: para sa kanyang trono siya ay may krus, para sa kanyang korona ay isang koronang tinik, at para sa kanyang hukuman ay may dalawang magnanakaw na ipinako sa krus kasama niya; pagkatapos ay may ilang mga kababaihan na may isang binata na, nagdadalamhati, nagsisiksikan sa ilalim ng plantsa. Gayon pa man, ito ang larawang palaging tumatanda sa bawat pamayanang Kristiyano. Ang krus ay namumukod-tangi sa bawat simbahan at higit sa lahat ay lumilitaw kapag ang mga Kristiyano ay pinag-uusig, nagagalit hanggang sa puntong pinapatay. Sa ngayon, ang krus na iyon ay tila nag-uugat nang malakas sa iba't ibang bansa sa buong mundo. Maraming mga Kristiyano ang patuloy na nagdurusa sa mismong pagdurusa ni Hesus. Tayo, tulad ng maliit na grupo ng mga kababaihan na kumapit sa krus ni Hesus, ay nais na kumapit sa lahat ng nasa krus ngayon, sa lahat ng mga apektado. sa pamamagitan ng karahasan. Sa harap ng maraming trahedya, sa harap ng paglaganap ng karahasan, inaanyayahan tayong itaas ang ating tingin sa krus ni Hesus at pagnilayan ang kanyang maharlikang kapangyarihan. Sinasabi sa atin ng Ebanghelyo na mula sa krus na iyon ang prinsipe ng kasamaan ay natalo. Mula sa krus, pinalaya ni Hesus ang mga tao mula sa kapangyarihan ng kasalanan at kamatayan. Ipinadala ni apostol Pablo ang pananalig na ito sa lahat ng mga Simbahan, batid ang iskandalo na idudulot nito: "Ngunit ipinapahayag namin si Kristo na ipinako sa krus: isang iskandalo sa mga Hudyo at kamangmangan sa mga pagano" (1Cor 1,23). Ito ay bilang isang krusipiho na ginamit ni Jesus ang kanyang maharlikang kapangyarihan. Habang siya ay ipinako sa kahoy na iyon, isang magkatulad na imbitasyon ang dumating sa kanya mula sa lahat: "Iligtas ang iyong sarili!". Ang tatlong simpleng salitang ito ay naglalaman ng isa sa mga dogma na pinaka-matatag na nagtatatag ng pagkakaroon ng mga tao, kahit ngayon. Ang pag-ibig sa sarili ay isang doktrina na natutunan mula pagkabata, at napakatibay na nakaugat sa mga puso na tila mahirap itong puksain. Ito ay ang ebanghelyo ng mundo, isang alternatibo sa Ebanghelyo ni Jesus.At alam na alam ng bawat isa sa atin kung gaano kalihim at tumatagos ang ebanghelyong ito ng mundo. Ang kapistahan ni Kristong Hari ay nagpapakita sa atin ng maharlikang pag-ibig na nagbabago sa puso ng mga tao at sa buhay ng mundo. Mag-rally tayo sa haring ito, mahina at mahirap. Ito ay mula sa kanya na ipinako sa krus na ang kaligtasan ay dumadaloy para sa lahat. At, sa mga salita ng Apocalypse, sinasabi namin sa kanya: «Sa iyo, Panginoon, na nagmamahal sa amin at nagpalaya sa amin mula sa aming mga kasalanan sa pamamagitan ng iyong dugo, na ginawa kaming isang kaharian ng mga pari para sa aming Diyos at Ama, sa iyo. ang kaluwalhatian at kapangyarihan magpakailanman. Amen".

Свято Христа Царя Всесвіту

Євангеліє (Йо. 18,33-37)

У той час Пилат сказав до Ісуса: «Ти Цар Юдейський?». Ісус відповів: «Чи сам ти це кажеш, чи інші тобі сказали про Мене?». Пилат сказав: «Хіба я юдей? Твій народ і первосвященики передали тебе мені. Що ти зробив?". Ісус відповів: «Царство Моє не від світу цього; якби моє царство було від цього світу, мої слуги воювали б, щоб я не був виданий юдеям; але моє царство не звідси». Тоді Пилат сказав йому: «То ти цар?». Ісус відповів: «Ти кажеш: Я цар. Я для того народився і для того прийшов у світ: щоб свідчити правду. Хто від правди, слухай мого голосу».

Коментар до Євангелія монсеньйора Вінченцо Палія

Літургійний рік завершується святом Христа, Царя всесвіту. Це нещодавнє святкування в Латинській Церкві. Він був встановлений у той час, коли тоталітаризми ХХ століття утверджувалися і жорстоко поневолювали історію Європи та інших частин світу. Але коріння цього святкування лежить у Євангелії, можна сказати, у найдраматичнішому моменті життя Ісуса.Євангельський уривок цієї неділі представляє нам римського намісника, який звертається до Ісуса і запитує його: «То ти Цар?». «Ти кажеш: Я Цар», — відповідає йому Ісус.
Звичайно, людським очам Ісус справді постає дивним царем: на троні у нього хрест, на короні — терновий вінок, а на дворі — два розбійники, розіп’яті з ним; далі йде кілька жінок з парубком, що, сумуючи, тулилися під ешафотом. Але це образ, який завжди був ознакою кожної християнської спільноти. Хрест стоїть у кожній церкві і особливо з’являється, коли християн переслідують, обурюють аж до вбивства. Сьогодні цей хрест, здається, міцно вкоренився в різних країнах світу. Є багато християн, які продовжують страждати від самих страждань Ісуса.Ми, як та невелика група жінок, які трималися за хрест Ісуса, хочемо чіплятися за всіх тих, хто все ще на хресті сьогодні, за всіх тих, хто постраждав шляхом насильства. Перед обличчям багатьох трагедій, перед обличчям поширення насильства ми запрошені піднести свій погляд до хреста Ісуса і споглядати Його царську владу. Євангеліє говорить нам, що з того хреста перемагається князь зла. З хреста Ісус звільняє людей від панування гріха і смерті. Апостол Павло передав це переконання всім Церквам, усвідомлюючи, який скандал це спричинить: «А ми проповідуємо Христа розп’ятого: для юдеїв — для спокуси, для поган — глупота» (1 Кор. 1, 23). Саме як розп’яття Ісус здійснює свою царську владу. Поки він був прибитий до того дерева, до нього від усіх надійшло однакове запрошення: «Рятуйся!». У цих трьох простих словах міститься одна з догм, які найтвердіше стверджують існування людини навіть сьогодні. Любов до себе — це вчення, яке засвоюється з дитинства і настільки міцно вкорінене в серцях, що викорінити його, здається, важко. Це Євангеліє світу, альтернатива Євангелію Ісуса, і кожен із нас добре знає, наскільки підступним і проникливим є це Євангеліє світу. Це свято Христа Царя показує нам королівську любов, яка змінює серця людей і життя світу. Згуртуймося навколо цього короля, слабкого і бідного. Саме від нього, розп’ятого, випливає спасіння для всіх. І словами Апокаліпсису ми говоримо йому: «Тобі, Господи, що любиш нас і звільнив нас від гріхів Твоєю кров’ю, що зробив нас царством священиків для нашого Бога й Отця, Тобі слава і влада на віки віків. Амінь».

Εορτή του Χριστού Βασιλιά της Οικουμένης

Ευαγγέλιο (Ιω. 18,33-37)

Τότε ο Πιλάτος είπε στον Ιησού: «Εσύ είσαι ο βασιλιάς των Ιουδαίων;». Ο Ιησούς απάντησε: «Το λες μόνος σου ή σου είπαν άλλοι για μένα;». Ο Πιλάτος είπε: «Είμαι Εβραίος; Ο λαός σου και οι αρχιερείς σε παρέδωσαν σε μένα. Τι έχεις κάνει?". Ο Ιησούς απάντησε: «Η βασιλεία μου δεν είναι από αυτόν τον κόσμο. Αν το βασίλειό μου ήταν αυτού του κόσμου, οι υπηρέτες μου θα είχαν πολεμήσει για να μην παραδοθώ στους Ιουδαίους. αλλά το βασίλειό μου δεν είναι από εδώ κάτω». Τότε ο Πιλάτος του είπε: «Δηλαδή είσαι βασιλιάς;». Ο Ιησούς απάντησε: «Εσύ το λες: είμαι βασιλιάς. Γι' αυτό γεννήθηκα και γι' αυτό ήρθα στον κόσμο: για να δώσω μαρτυρία για την αλήθεια. Όποιος είναι της αλήθειας, άκου τη φωνή μου».

Ο σχολιασμός του Ευαγγελίου από τον Μονσινιόρ Vincenzo Paglia

Το λειτουργικό έτος ολοκληρώνεται με τη γιορτή του Χριστού, βασιλιά της οικουμένης. Είναι μια πρόσφατη γιορτή στη Λατινική Εκκλησία. Καθιερώθηκε ενώ οι ολοκληρωτισμοί του εικοστού αιώνα αυτοεπιβεβαιωνόντουσαν και υποδούλωσαν βίαια την ιστορία της Ευρώπης και άλλων μερών του κόσμου. Αλλά οι ρίζες αυτής της γιορτής βρίσκονται στο Ευαγγέλιο, θα μπορούσαμε να πούμε στην πιο δραματική στιγμή της ζωής του Ιησού.Η ευαγγελική περικοπή αυτής της Κυριακής μας παρουσιάζει τον Ρωμαίο κυβερνήτη που στρέφεται στον Ιησού και τον ρωτά: «Ώστε είσαι βασιλιάς;». «Εσύ το λες: είμαι βασιλιάς», του απαντά ο Ιησούς.
Φυσικά, στα ανθρώπινα μάτια ο Ιησούς φαίνεται πραγματικά σαν ένας παράξενος βασιλιάς: για τον θρόνο του έχει ένα σταυρό, για το στέμμα του ένα αγκάθινο στεφάνι και για την αυλή του δύο κλέφτες σταυρωμένοι μαζί του. μετά υπάρχουν μερικές γυναίκες με έναν νεαρό που, στεναχωρημένος, στριμώχτηκε κάτω από το ικρίωμα. Ωστόσο, αυτή είναι η εικόνα που πάντα σημάδεψε κάθε χριστιανική κοινότητα. Ο σταυρός ξεχωρίζει σε κάθε εκκλησία και πάνω απ' όλα εμφανίζεται όταν οι χριστιανοί διώκονται, αγανακτισμένοι μέχρι θανάτου. Σήμερα, αυτός ο σταυρός φαίνεται να έχει ισχυρές ρίζες σε διάφορες χώρες σε όλο τον κόσμο. Υπάρχουν πολλοί Χριστιανοί που συνεχίζουν να υποφέρουν από το ίδιο το πάθος του Ιησού.Εμείς, όπως αυτή η μικρή ομάδα γυναικών που προσκολλήθηκαν στον σταυρό του Ιησού, θέλουμε να προσκολληθούμε σε όλους εκείνους που είναι ακόμα στο σταυρό σήμερα, σε όλους εκείνους που επηρεάζονται από τη βία. Μπροστά σε πολλές τραγωδίες, μπροστά στην εξάπλωση της βίας, καλούμαστε να σηκώσουμε το βλέμμα μας στον σταυρό του Ιησού και να συλλογιστούμε τη βασιλική του δύναμη. Το Ευαγγέλιο μας λέει ότι από αυτόν τον σταυρό νικιέται ο άρχοντας του κακού. Από το σταυρό, ο Ιησούς ελευθερώνει τους ανθρώπους από την κυριαρχία της αμαρτίας και του θανάτου. Ο απόστολος Παύλος μετέδωσε αυτήν την πεποίθηση σε όλες τις Εκκλησίες, έχοντας επίγνωση του σκανδάλου που θα προκαλούσε: «Εμείς όμως κηρύττουμε τον Χριστό σταυρωμένο, σκάνδαλο στους Ιουδαίους και ανοησία στους ειδωλολάτρες» (1Κορ 1,23). Είναι σαν σταυρός που ο Ιησούς ασκεί τη βασιλική του δύναμη. Ενώ ήταν καρφωμένος σε εκείνο το ξύλο, του ήρθε μια πανομοιότυπη πρόσκληση από όλους: «Σώσε τον εαυτό σου!». Αυτές οι τρεις απλές λέξεις περιέχουν ένα από τα δόγματα που θεμελιώνουν πιο σταθερά την ύπαρξη των ανθρώπων, ακόμη και σήμερα. Η αγάπη για τον εαυτό είναι ένα δόγμα που μαθαίνεται από την παιδική ηλικία και είναι τόσο γερά ριζωμένο στις καρδιές που φαίνεται δύσκολο να εξαλειφθεί. Είναι το ευαγγέλιο του κόσμου, μια εναλλακτική στο Ευαγγέλιο του Ιησού και ο καθένας μας γνωρίζει καλά πόσο ύπουλο και διεισδυτικό είναι αυτό το ευαγγέλιο του κόσμου. Αυτή η γιορτή του Βασιλιά Χριστού μας δείχνει τη βασιλική αγάπη που μεταμορφώνει τις καρδιές των ανθρώπων και τη ζωή του κόσμου. Ας συσπειρωθούμε γύρω από αυτόν τον βασιλιά, αδύναμο και φτωχό. Από αυτόν τον σταυρωμένο ρέει η σωτηρία για όλους. Και, με τα λόγια της Αποκάλυψης, του λέμε: «Σε σένα, Κύριε, που μας αγαπάς και μας ελευθέρωσες από τις αμαρτίες μας με το αίμα σου, που μας έκανες βασίλειο ιερέων για τον Θεό και Πατέρα μας, σε σένα. η δόξα και η δύναμη για πάντα. Αμήν".

Sikukuu ya Kristo Mfalme wa Ulimwengu

Injili ( Yoh 18,33-37 )

Wakati huo, Pilato akamwambia Yesu: "Je, wewe ni mfalme wa Wayahudi?". Yesu akajibu: "Je, wewe wasema haya kwa nafsi yako, au wengine wamekuambia juu yangu?". Pilato akasema: “Je, mimi ni Myahudi? Watu wako na makuhani wakuu wamekukabidhi kwangu. Umefanya nini?". Yesu akajibu: “Ufalme wangu si wa ulimwengu huu; kama ufalme wangu ungekuwa wa ulimwengu huu, watumishi wangu wangalipigana ili nisitiwe mikononi mwa Wayahudi; lakini ufalme wangu si wa hapa chini.” Kisha Pilato akamwambia: "Kwa hiyo wewe ni mfalme?". Yesu akajibu: “Wewe unasema: Mimi ni mfalme. Hii ndiyo sababu nilizaliwa na hii ndiyo sababu nilikuja ulimwenguni: kutoa ushahidi juu ya ukweli. Yeyote aliye wa ukweli, asikie sauti yangu."

Ufafanuzi juu ya Injili na Monsinyo Vincenzo Paglia

Mwaka wa kiliturujia unaisha na sikukuu ya Kristo, mfalme wa ulimwengu. Ni sherehe ya hivi majuzi katika Kanisa la Kilatini. Ilianzishwa huku imani za kiimla za karne ya ishirini zikijithibitisha na kuifanya historia ya Uropa na sehemu zingine za ulimwengu kuwa watumwa. Lakini mizizi ya sherehe hii iko katika Injili, tunaweza kusema katika wakati wa kushangaza zaidi wa maisha ya Yesu.Kifungu cha Injili ya Jumapili hii kinatuonyesha juu ya gavana wa Kirumi ambaye anamgeukia Yesu na kumuuliza: "Basi wewe ni mfalme?". "Wewe unasema: Mimi ni mfalme," Yesu anamjibu.
Bila shaka, kwa macho ya kibinadamu Yesu anaonekana kweli kama mfalme wa ajabu: kwa kiti chake cha enzi ana msalaba, kwa taji yake taji ya miiba, na kwa ajili ya mahakama yake wanyang'anyi wawili walisulubiwa pamoja naye; basi kuna wanawake wachache na kijana ambaye, kwa huzuni, alijibanza chini ya jukwaa. Hata hivyo, hii ndiyo taswira ambayo daima imekuwa ikiashiria kila jumuiya ya Kikristo. Msalaba unaonekana wazi katika kila kanisa na juu ya yote unaonekana wakati Wakristo wanateswa, wanakasirika hadi kuuawa. Leo, msalaba huo unaonekana kukita mizizi katika nchi mbalimbali duniani. Wapo wakristo wengi wanaoendelea kuteseka na mateso yale ya Yesu.Sisi, kama kundi lile dogo la wanawake waliong'ang'ania msalaba wa Yesu, tunataka kushikamana na wale wote ambao bado wako msalabani leo, kwa wale wote walioathirika. kwa vurugu. Katika uso wa majanga mengi, katika uso wa kuenea kwa vurugu, tunaalikwa kuinua macho yetu kwa msalaba wa Yesu na kutafakari uwezo wake wa kifalme. Injili inatuambia kwamba kutoka kwa msalaba huo mkuu wa uovu ameshindwa. Kutoka msalabani, Yesu anawaweka huru watu kutoka katika utawala wa dhambi na mauti. Mtume Paulo aliwasilisha imani hii kwa Makanisa yote, akijua kashfa ambayo ingesababisha: "Lakini sisi tunamtangaza Kristo aliyesulubiwa: kashfa kwa Wayahudi na upumbavu kwa wapagani" (1Kor 1:23). Ni kama msalaba kwamba Yesu anatumia uwezo wake wa kifalme. Alipokuwa akitundikwa kwenye kuni hiyo, mwaliko sawa ulimjia kutoka kwa kila mtu: "Jiokoe!". Maneno haya matatu sahili yana mojawapo ya mafundisho ya imani ambayo yanathibitisha kwa uthabiti zaidi kuwepo kwa wanadamu, hata leo. Kujipenda ni fundisho ambalo hufunzwa tangu utotoni, na limekita mizizi mioyoni mwao hivi kwamba linaonekana kuwa gumu kulitokomeza. Ni injili ya ulimwengu, mbadala wa Injili ya Yesu.Na kila mmoja wetu anajua vizuri jinsi injili hii ya ulimwengu ilivyo siri na kupenya. Sikukuu hii ya Kristo Mfalme inatuonyesha upendo wa kifalme unaobadilisha mioyo ya wanadamu na maisha ya ulimwengu. Hebu tuandamane kumzunguka mfalme huyu, dhaifu na maskini. Ni kutoka kwake aliyesulubiwa ndipo wokovu unatiririka kwa ajili ya wote. Na, kwa maneno ya Apocalypse, tunamwambia: "Kwako, Bwana, ambaye unatupenda na ulituweka huru kutoka kwa dhambi zetu kwa damu yako, ambaye umetufanya kuwa ufalme wa makuhani kwa Mungu wetu na Baba, kwako. utukufu na uweza milele na milele. Amina".

Lễ Chúa Kitô Vua vũ trụ

Tin Mừng (Ga 18,33-37)

Khi ấy, Philatô nói với Chúa Giêsu: “Ông có phải là vua dân Do Thái không?”. Chúa Giêsu đáp: “Con tự mình nói điều này hay có người khác nói với con về Thầy?”. Philatô nói: “Tôi có phải là người Do Thái không? Người của ngươi và các thầy tế lễ cả đã giao ngươi cho ta. Bạn đã làm gì vậy?". Chúa Giêsu trả lời: “Nước tôi không thuộc về thế gian này; nếu vương quốc của tôi thuộc về thế gian này, thì các tôi tớ của tôi đã chiến đấu để tôi không bị nộp vào tay người Do Thái; nhưng vương quốc của tôi không ở dưới đây." Bấy giờ Philatô nói với Người: “Vậy ông là vua à?”. Chúa Giêsu trả lời: «Chính ông đã nói: Tôi là vua. Đây là lý do tại sao tôi được sinh ra và đây là lý do tại sao tôi đến thế gian: để làm chứng cho sự thật. Ai thuộc về sự thật, hãy nghe tiếng tôi.”

Chú giải Tin Mừng của Đức ông Vincenzo Paglia

Năm phụng vụ kết thúc với lễ Chúa Kitô, vua vũ trụ. Đây là một lễ kỷ niệm gần đây trong Giáo hội Latinh. Nó được thành lập trong khi các chế độ toàn trị của thế kỷ 20 đang khẳng định mình và bắt lịch sử châu Âu và các khu vực khác trên thế giới làm nô lệ một cách thô bạo. Nhưng cội rễ của việc cử hành này nằm trong Tin Mừng, chúng ta có thể nói trong thời điểm bi thảm nhất của cuộc đời Chúa Giêsu: Đoạn Tin Mừng Chúa Nhật tuần này trình bày cho chúng ta cảnh một thống đốc Rôma quay sang Chúa Giêsu và hỏi Người: “Vậy Ngài là vua phải không?”. “Bạn nói đi: Tôi là vua”, Chúa Giêsu trả lời anh ta.
Tất nhiên, trước mắt con người, Chúa Giêsu thực sự giống như một vị vua kỳ lạ: Ngài có một cây thánh giá trên ngai, trên vương miện của Ngài là vương miện gai, và trên triều đình có hai tên trộm bị đóng đinh cùng với Ngài; rồi có một vài người phụ nữ cùng một chàng trai trẻ đang đau buồn co ro dưới giàn giáo. Tuy nhiên, đây là hình ảnh luôn ghi dấu ấn trong mỗi cộng đoàn Kitô hữu. Cây thánh giá nổi bật trong mỗi nhà thờ và hơn hết là xuất hiện khi các Kitô hữu bị bách hại, phẫn nộ đến mức bị giết. Ngày nay, thập tự giá đó dường như đã bén rễ mạnh mẽ ở nhiều quốc gia khác nhau trên thế giới. Có rất nhiều Kitô hữu đang tiếp tục chịu đựng chính cuộc khổ nạn của Chúa Giêsu, chúng tôi, giống như nhóm nhỏ những người phụ nữ đã bám vào thập giá của Chúa Giêsu, muốn bám vào tất cả những người vẫn còn trên thập giá ngày nay, với tất cả những người bị ảnh hưởng. bởi bạo lực. Trước nhiều bi kịch, trước sự lan tràn của bạo lực, chúng ta được mời gọi hướng tầm mắt lên thập giá Chúa Giêsu và chiêm ngắm quyền năng vương giả của Người. Tin Mừng cho chúng ta biết rằng từ thập giá đó tên ác quỷ đã bị đánh bại. Từ thập giá, Chúa Giêsu giải thoát con người khỏi ách thống trị của tội lỗi và sự chết. Thánh Tông đồ Phaolô đã truyền đạt niềm xác tín này cho tất cả các Giáo hội, ý thức được tai tiếng mà nó sẽ gây ra: “Nhưng chúng tôi rao giảng Chúa Kitô chịu đóng đinh: một điều chướng tai gai mắt đối với người Do Thái và sự điên rồ đối với dân ngoại” (1Cor 1:23). Chính như cây thánh giá mà Chúa Giêsu thực thi quyền lực vương giả của mình. Trong khi anh ta bị đóng đinh vào gỗ đó, một lời mời giống hệt đến từ mọi người: "Hãy tự cứu mình!". Ba từ đơn giản này chứa đựng một trong những giáo điều khẳng định chắc chắn nhất về sự tồn tại của con người, kể cả ngày nay. Lòng tự ái là một học thuyết được học từ thời thơ ấu và đã ăn sâu vào tâm hồn đến mức khó có thể xóa bỏ nó. Đó là Tin Mừng của thế giới, một sự thay thế cho Tin Mừng của Chúa Giêsu, và mỗi người chúng ta đều biết rõ Tin Mừng này của thế giới này thâm hiểm và thâm nhập như thế nào. Lễ Chúa Kitô Vua này cho chúng ta thấy tình yêu vương giả làm biến đổi tâm hồn con người và cuộc sống thế giới. Chúng ta hãy tập hợp xung quanh vị vua yếu đuối và nghèo khổ này. Chính từ Đấng chịu đóng đinh mà ơn cứu độ tuôn đổ cho tất cả mọi người. Và, với những lời của sách Khải Huyền, chúng ta thưa với Người: “Lạy Chúa, Đấng yêu thương chúng con và đã giải thoát chúng con khỏi tội lỗi bằng máu của Chúa, Đấng đã biến chúng con thành vương quốc tư tế cho Thiên Chúa và Cha chúng con, cho Chúa”. vinh quang và quyền năng mãi mãi. Amen".

പ്രപഞ്ചത്തിൻ്റെ രാജാവായ ക്രിസ്തുവിൻ്റെ തിരുനാൾ

സുവിശേഷം (യോഹന്നാൻ 18,33-37)

ആ സമയത്ത് പീലാത്തോസ് യേശുവിനോട് ചോദിച്ചു: "നീ ജൂതന്മാരുടെ രാജാവാണോ?". യേശു മറുപടി പറഞ്ഞു: "നിങ്ങൾ ഇത് സ്വയം പറയുകയാണോ, അതോ മറ്റുള്ളവർ എന്നെക്കുറിച്ച് നിങ്ങളോട് പറഞ്ഞിട്ടുണ്ടോ?". പീലാത്തോസ് പറഞ്ഞു: "ഞാൻ ഒരു യഹൂദനാണോ? നിൻ്റെ ജനവും മഹാപുരോഹിതന്മാരും നിന്നെ എൻ്റെ കയ്യിൽ ഏല്പിച്ചിരിക്കുന്നു. നീ എന്തുചെയ്തു?". യേശു മറുപടി പറഞ്ഞു: “എൻ്റെ രാജ്യം ഐഹികമല്ല; എൻ്റെ രാജ്യം ഐഹികമായിരുന്നെങ്കിൽ എന്നെ യഹൂദരുടെ കയ്യിൽ ഏല്പിക്കാതിരിക്കാൻ എൻ്റെ ദാസന്മാർ യുദ്ധം ചെയ്യുമായിരുന്നു. എന്നാൽ എൻ്റെ രാജ്യം ഇവിടെനിന്നുള്ളതല്ല. അപ്പോൾ പീലാത്തോസ് അവനോടു പറഞ്ഞു: അപ്പോൾ നീ രാജാവാണോ? യേശു മറുപടി പറഞ്ഞു: "നിങ്ങൾ പറയുന്നു: ഞാനൊരു രാജാവാണ്. സത്യത്തിന് സാക്ഷ്യം വഹിക്കാൻ വേണ്ടിയാണ് ഞാൻ ജനിച്ചതും ഈ ലോകത്തിലേക്ക് വന്നത്. സത്യത്തിൽ നിന്നുള്ളവർ എൻ്റെ ശബ്ദം കേൾക്കുക.

മോൺസിഞ്ഞോർ വിൻസെൻസോ പഗ്ലിയയുടെ സുവിശേഷത്തെക്കുറിച്ചുള്ള വ്യാഖ്യാനം

പ്രപഞ്ചത്തിൻ്റെ രാജാവായ ക്രിസ്തുവിൻ്റെ തിരുനാളോടെയാണ് ആരാധനാക്രമ വർഷം അവസാനിക്കുന്നത്. ലത്തീൻ സഭയിൽ അടുത്തിടെ നടന്ന ഒരു ആഘോഷമാണിത്. ഇരുപതാം നൂറ്റാണ്ടിലെ സമഗ്രാധിപത്യങ്ങൾ സ്വയം സ്ഥിരീകരിക്കുകയും യൂറോപ്പിൻ്റെയും ലോകത്തിൻ്റെ മറ്റ് ഭാഗങ്ങളുടെയും ചരിത്രത്തെ അക്രമാസക്തമായി അടിമപ്പെടുത്തുകയും ചെയ്ത സമയത്താണ് ഇത് സ്ഥാപിക്കപ്പെട്ടത്. എന്നാൽ ഈ ആഘോഷത്തിൻ്റെ വേരുകൾ സുവിശേഷത്തിൽ കിടക്കുന്നു, യേശുവിൻ്റെ ജീവിതത്തിലെ ഏറ്റവും നാടകീയമായ നിമിഷത്തിൽ നമുക്ക് പറയാം.ഈ ഞായറാഴ്ചത്തെ സുവിശേഷഭാഗം റോമൻ ഗവർണറെ അവതരിപ്പിക്കുന്നു, അവൻ യേശുവിൻ്റെ നേരെ തിരിഞ്ഞ് അവനോട് ചോദിക്കുന്നു: "അപ്പോൾ നീ രാജാവാണോ?". "നിങ്ങൾ പറയുന്നു: ഞാൻ രാജാവാണ്", യേശു അവനോട് മറുപടി പറഞ്ഞു.
തീർച്ചയായും, മനുഷ്യരുടെ കണ്ണുകൾക്ക് യേശു ശരിക്കും ഒരു വിചിത്ര രാജാവിനെപ്പോലെയാണ് പ്രത്യക്ഷപ്പെടുന്നത്: അവൻ്റെ സിംഹാസനത്തിന് അവന് ഒരു കുരിശുണ്ട്, അവൻ്റെ കിരീടത്തിന് ഒരു മുൾക്കിരീടമുണ്ട്, അവൻ്റെ കൊട്ടാരത്തിന് അവനോടൊപ്പം ക്രൂശിക്കപ്പെട്ട രണ്ട് കള്ളന്മാരെയും; അപ്പോൾ ഒരു ചെറുപ്പക്കാരനോടൊപ്പം ഏതാനും സ്ത്രീകൾ ദുഃഖിതരായി, സ്കാർഫോൾഡിനടിയിൽ ഒതുങ്ങി നിൽക്കുന്നു. എന്നിരുന്നാലും, എല്ലാ ക്രിസ്ത്യൻ സമൂഹത്തെയും എപ്പോഴും അടയാളപ്പെടുത്തിയിരിക്കുന്ന ചിത്രം ഇതാണ്. കുരിശ് എല്ലാ പള്ളികളിലും വേറിട്ടുനിൽക്കുന്നു, എല്ലാറ്റിനുമുപരിയായി ക്രിസ്ത്യാനികൾ പീഡിപ്പിക്കപ്പെടുമ്പോൾ, രോഷാകുലരായി കൊല്ലപ്പെടുമ്പോൾ പ്രത്യക്ഷപ്പെടുന്നു. ഇന്ന്, ആ കുരിശ് ലോകമെമ്പാടുമുള്ള വിവിധ രാജ്യങ്ങളിൽ ശക്തമായി വേരൂന്നിയതായി തോന്നുന്നു. യേശുവിൻ്റെ വികാരം അനുഭവിച്ചുകൊണ്ടിരിക്കുന്ന അനേകം ക്രിസ്ത്യാനികൾ ഉണ്ട്, യേശുവിൻ്റെ കുരിശിൽ പറ്റിപ്പിടിച്ച ആ ചെറിയ സ്ത്രീകളെപ്പോലെ, ഇന്നും കുരിശിൽ കിടക്കുന്ന എല്ലാവരേയും ബാധിച്ച എല്ലാവരേയും പറ്റിക്കാൻ ഞങ്ങൾ ആഗ്രഹിക്കുന്നു. അക്രമത്തിലൂടെ. അനവധി ദുരന്തങ്ങൾക്കിടയിലും, അക്രമത്തിൻ്റെ വ്യാപനത്തിലും, യേശുവിൻ്റെ കുരിശിലേക്ക് നമ്മുടെ നോട്ടം ഉയർത്താനും അവൻ്റെ രാജകീയ ശക്തിയെ ധ്യാനിക്കാനും നമ്മെ ക്ഷണിക്കുന്നു. ആ കുരിശിൽ നിന്ന് തിന്മയുടെ രാജകുമാരൻ പരാജയപ്പെടുമെന്ന് സുവിശേഷം പറയുന്നു. കുരിശിൽ നിന്ന്, യേശു മനുഷ്യരെ പാപത്തിൻ്റെയും മരണത്തിൻ്റെയും ആധിപത്യത്തിൽ നിന്ന് മോചിപ്പിക്കുന്നു. അപ്പോസ്തലനായ പൗലോസ് ഈ ബോധ്യം എല്ലാ സഭകളിലേക്കും കൈമാറി, അത് ഉണ്ടാക്കുന്ന അപകീർത്തിയെക്കുറിച്ച് അറിഞ്ഞു: "എന്നാൽ ഞങ്ങൾ ക്രിസ്തുവിനെ ക്രൂശിച്ചതായി പ്രഖ്യാപിക്കുന്നു: യഹൂദന്മാർക്ക് അപവാദവും വിജാതീയർക്ക് വിഡ്ഢിത്തവും" (1കോറി 1,23). യേശു തൻ്റെ രാജകീയ ശക്തി പ്രയോഗിക്കുന്നത് ഒരു ക്രൂശിത രൂപത്തിലാണ്. അവനെ ആ മരത്തിൽ തറച്ചപ്പോൾ, എല്ലാവരിൽ നിന്നും സമാനമായ ഒരു ക്ഷണം അവനു വന്നു: "സ്വയം രക്ഷിക്കൂ!". ഈ മൂന്ന് ലളിതമായ വാക്കുകളിൽ ഇന്നും പുരുഷന്മാരുടെ അസ്തിത്വത്തെ ഏറ്റവും ദൃഢമായി സ്ഥാപിക്കുന്ന പിടിവാശികളിലൊന്ന് അടങ്ങിയിരിക്കുന്നു. കുട്ടിക്കാലം മുതൽ പഠിച്ച ഒരു സിദ്ധാന്തമാണ് ആത്മസ്നേഹം, അത് ഉന്മൂലനം ചെയ്യാൻ പ്രയാസമാണെന്ന് തോന്നുന്ന തരത്തിൽ ഹൃദയങ്ങളിൽ ഉറച്ചുനിൽക്കുന്നു. ഇത് ലോകത്തിൻ്റെ സുവിശേഷമാണ്, യേശുവിൻ്റെ സുവിശേഷത്തിന് ബദലാണ്.ലോകത്തിൻ്റെ ഈ സുവിശേഷം എത്രമാത്രം വഞ്ചനാപരവും നുഴഞ്ഞുകയറുന്നതുമാണെന്ന് നമുക്ക് ഓരോരുത്തർക്കും നന്നായി അറിയാം. മനുഷ്യരുടെ ഹൃദയങ്ങളെയും ലോകജീവിതത്തെയും പരിവർത്തനം ചെയ്യുന്ന രാജകീയ സ്നേഹമാണ് ക്രിസ്തുരാജൻ്റെ ഈ തിരുനാൾ നമുക്ക് കാണിച്ചുതരുന്നത്. ദുർബ്ബലരും ദരിദ്രരുമായി നമുക്ക് ഈ രാജാവിന് ചുറ്റും അണിനിരക്കാം. ക്രൂശിക്കപ്പെട്ട അവനിൽ നിന്നാണ് എല്ലാവർക്കും രക്ഷ പ്രവഹിക്കുന്നത്. കൂടാതെ, അപ്പോക്കലിപ്സിൻ്റെ വാക്കുകളിലൂടെ ഞങ്ങൾ അവനോട് പറയുന്നു: "ഞങ്ങളെ സ്നേഹിക്കുകയും ഞങ്ങളുടെ പാപങ്ങളിൽ നിന്ന് ഞങ്ങളെ മോചിപ്പിച്ച, ഞങ്ങളുടെ ദൈവവും പിതാവുമായവനായി ഞങ്ങളെ പുരോഹിതരുടെ രാജ്യമാക്കിയ കർത്താവേ, അങ്ങയോട്. മഹത്വവും ശക്തിയും എന്നെന്നേക്കും. ആമേൻ".

Oriri nke Kraist Eze nke Eluigwe na Ala

Oziọma (Jọn 18,33-37)

N’oge ahụ, Paịlet sịrị Jizọs: “Ị̀ bụ eze ndị Juu?”. Jizọs zara ya, sị: “Ị̀ na-ekwu ihe a n’onwe gị, ka ọ̀ bụ ndị ọzọ gwara gị banyere m?”. Paịlet sịrị: “Abụ m onye Juu? Ndi-Gi na ndi-isi-nchu-àjà rara gi nye n'akam. Kedu ihe ị mere?". Jizọs zara, sị: “Alaeze m abụghị nke ụwa a; ọ buru na ala-ezem bu nke uwa nka, ndi-orùm gābu agha ka ewe ghara raram nye n'aka ndi-Ju; ma alaeze m esighị n’okpuru ebe a.” Paịlet wee sị ya: “Ị̀ bụ eze?”. Jizọs zara ya, sị: “Ị na-asị: Abụ m eze. N'ihi nka ka amuworom, ọ bu kwa nka ka m'biaworo n'uwa: ka m'b͕ara ezi-okwu àmà. Onye ọ bụla nke bụ onye eziokwu, gee ntị n’olu m.”

Nkọwa nke Oziọma nke Monsignor Vincenzo Paglia

Afọ okpukperechi na-ejedebe n’ememme nke Kraịst, bụ́ eze nke eluigwe na ala. Ọ bụ emume na nso nso a na Ụka ​​Latin. Ewubere ya mgbe ọchịchị aka ike nke narị afọ nke iri abụọ na-akwado onwe ha ma jiri ike mee ka akụkọ ihe mere eme nke Europe na akụkụ ụwa ndị ọzọ bụrụ ohu. Ma mgbọrọgwụ nke ememe a dabeere n'Oziọma, anyị nwere ike ikwu n'oge kacha dị ịrịba ama nke ndụ Jizọs, akụkụ Oziọma nke Sunday a na-egosi anyị onye ọchịchị Rom nke chigharịkwuuru Jizọs ma jụọ ya, sị: "Ị bụ eze?". "Ị na-ekwu ya: Abụ m eze," Jizọs zara ya.
N'ezie, n'anya mmadụ, Jizọs pụtara n'ezie dị ka eze ala ọzọ: n'ihi na ocheeze ya o nwere obe, okpueze ya okpueze ogwu, na maka ogige ya, ndị ohi abụọ akpọgidere n'obe; mgbe ahụ enwere ụmụ nwanyị ole na ole nwere otu nwa okorobịa, na-eru uju, gbakọtara n'okpuru ebe a na-adọba ụgbọala. N'agbanyeghị nke a, nke a bụ onyinyo nke na-akachasị anya n'obodo Ndị Kraịst ọ bụla. Obe pụtara na chọọchị ọ bụla na n'elu ihe niile na-apụta mgbe a na-akpagbu Ndị Kraịst, na-ewe iwe ruo n'ókè nke ịbụ ndị e gburu. Taa, o yiri ka obe ahụ ọ̀ gbanyere mkpọrọgwụ ná mba dị iche iche gburugburu ụwa. E nwere ọtụtụ Ndị Kraịst na-aga n’ihu na-ata ahụhụ n’ọchịchọ Jizọs, anyị, dị ka obere ìgwè ndị inyom ahụ, bụ́ ndị rapara n’obe Jizọs, na-achọ ịrapara n’ahụ́ ndị niile ka nọ n’obe taa, na ndị niile ihe metụtara. site na ime ihe ike. N'agbanyeghị ọtụtụ ọdachi, n'agbanyeghị mgbasa nke ime ihe ike, a na-akpọ anyị ka anyị lelie anya n'obe Jizọs ma tụgharịa uche n'ike ọchịchị ya. Oziọma ahụ na-agwa anyị na e si n’obe ahụ merie onye-isi ihe ọjọọ. Site n'obe, Jizọs na-eme ka ndị mmadụ nwere onwe ha pụọ ​​​​na ọchịchị nke mmehie na ọnwụ. Pọl onyeozi bufere nkwubi okwu a nye Nzukọ-nsọ ​​nile, na-amata nkwutọ ọ ga-akpata: “Ma anyị na-ekwusa Kraịst akpọgidere n’obe: ihe ihere nye ndị Juu na ihe nzuzu nye ndị ọgọ mmụọ.” (1Kọ 1,23). Ọ bụ n’obe ka Jizọs ji ike ọchịchị ya mee ihe. Mgbe a kpọgidere ya n'osisi ahụ, otu ọkpụkpọ òkù sitere n'aka onye ọ bụla bịakwutere ya: "Zọpụta onwe gị!". Okwu atọ ndị a dị mfe nwere otu n'ime ozizi ndị mere ka e guzosie ike n'ịdị adị nke mmadụ, ọbụna taa. Ịhụ onwe onye bụ ozizi a na-amụta site na nwata, ma gbanyere mkpọrọgwụ n'ime obi nke na ọ dị ka ọ siri ike ikpochapụ ya. Ọ bụ ozi ọma nke ụwa, ọzọ na Oziọma Jizọs, ma onye ọ bụla n'ime anyị maara nke ọma otú aghụghọ na banye n'ime ozi ọma a nke ụwa. Ememme a nke Kraịst bụ́ Eze na-egosi anyị ịhụnanya eze na-agbanwe obi mmadụ na ndụ nke ụwa. Ka ayi chikọta onwe-ayi megide eze a, onye nādighi ike na ob͕eye. Ọ bụ site na ya akpọgidere n'obe ka nzọpụta na-eru maka mmadụ niile. Na, na okwu nke Apọkalips, anyị na-asị ya: «Na gị, Onyenwe anyị, onye hụrụ anyị n'anya ma napụta anyị mmehie anyị na ọbara gị, onye mere ka anyị a alaeze nke ndị nchụàjà maka Chineke anyị na Nna, gị. ebube na ike ruo mgbe ebighị ebi. Amen".