Vangelo (Gv 6,60-69) - In quel tempo, molti di quelli che fino ad allora avevano seguito Gesù dissero: “Questo linguaggio è duro. Chi può ascoltarlo? Ma Gesù, sapendo nel suo cuore che i suoi discepoli mormoravano di questo, disse loro: «Questo vi scandalizza? E quando vedrete il Figlio dell'uomo ascendere dov'era prima? Lo spirito è ciò che dà la vita; la carne è inutile. Le parole che ti ho detto sono spirito e sono vita. Ma ci sono alcuni tra voi che non credono. Perché Gesù sapeva fin dal principio chi erano quelli che non credevano e chi era colui che lo avrebbe tradito. E lui: "Per questo vi ho detto che nessuno può venire a me se il Padre non glielo concede". Da allora molti dei suoi discepoli tornarono indietro e non camminavano più con Lui. Gesù allora disse ai Dodici: "Volete andarvene anche voi?" Simon Pietro gli rispose: «Signore, da chi andremo? Hai parole di vita eterna e noi crediamo e sappiamo che tu sei il Santo di Dio.

Il commento al Vangelo a cura di Monsignor Vincenzo Paglia

Il brano evangelico di questa domenica chiude il “discorso sul pane”, tenuto da Gesù nella sinagoga di Cafarnao. Lì, alla presenza di Gesù stava accadendo quel che capitò al popolo d’Israele giunto a Sichem, cuore della terra promessa e sede di un santuario nazionale legato alle memorie dei patriarchi. Giosuè radunò tutte le tribù e chiese loro: «Sceglietevi oggi chi servire», se gli idoli pagani o il Dio liberatore dalla schiavitù dell’Egitto. E il popolo rispose: «Lontano da noi abbandonare il Signore per servire altri dèi! Poiché è il Signore, nostro Dio, che ha fatto salire noi e i padri nostri dalla terra d’Egitto». Fu una scelta decisiva per Israele mentre stava per prendere possesso della terra datagli da Dio. Non fu così per quei discepoli di Gesù. Non tutti avevano compreso che quella “carne” era “spirito”, che quell’uomo parlava il linguaggio del cielo, che veniva da Dio e a Dio conduceva. «Da quel momento molti dei suoi discepoli tornarono indietro e non andavano più con lui», nota con amarezza l’evangelista. Per Gesù l’annuncio di quella intimità era il Vangelo. Non poteva rinunciarvi. Si voltò quindi verso i Dodici (è la prima volta che compare questo termine nel quarto Vangelo) e chiese loro: «Volete andarvene anche voi?». Forse non ci rendiamo pienamente conto della drammaticità di questo momento; è senza dubbio tra i più gravi della vita di Gesù. Pietro prende la parola a nome di tutti e dice: «Signore, da chi andremo? Tu hai parole di vita eterna». Non dice “dove”, ma «da chi» andremo. Pietro sottolinea quel rapporto di intimità con Gesù che specifica la fede del discepolo, anzi l’intera sua vita. Per loro Gesù è un punto di riferimento senza confronto; è superiore a ogni altro maestro; solo lui ha parole di vita eterna.

XXI of ordinary time

Gospel (Jn 6,60-69)

At that time, many of those who had followed Jesus until then said: “This language is harsh. Who can listen to it? But Jesus, knowing in his heart that his disciples were murmuring about this, said to them: «Does this scandalize you? And when will you see the Son of man ascend where he was before? The spirit is that which gives life; meat is useless. The words I spoke to you are spirit and they are life. But there are some among you who do not believe. Because Jesus knew from the beginning who those who did not believe were and who it was who would betray him. And he: "This is why I told you that no one can come to me unless the Father grants it to him." Since then many of his disciples went back and no longer walked with him. Jesus then said to the Twelve: "Do you also want to go away?" Simon Peter answered him: «Lord, to whom shall we go? You have words of eternal life and we believe and know that you are the Holy One of God.

The commentary on the Gospel by Monsignor Vincenzo Paglia

This Sunday's evangelical passage closes the "discourse on bread", held by Jesus in the synagogue of Capernaum. There, in the presence of Jesus, what happened to the people of Israel when they arrived in Shechem, the heart of the promised land and home to a national sanctuary linked to the memories of the patriarchs, was happening. Joshua gathered all the tribes and asked them: "Choose today who to serve", whether pagan idols or the God of liberation from the slavery of Egypt. And the people replied: «Far be it from us to abandon the Lord to serve other gods! For it is the Lord our God who brought us and our fathers up out of the land of Egypt." It was a decisive choice for Israel as it was about to take possession of the land given to it by God. This was not the case for those disciples of Jesus. Not everyone had understood that that "flesh" was "spirit", that that man spoke the language of heaven, which came from God and led to God. "From that moment many of his disciples turned back and no longer went with him", the evangelist notes bitterly. For Jesus the announcement of that intimacy was the Gospel. He couldn't give it up. He then turned towards the Twelve (it is the first time this term appears in the fourth Gospel) and asked them: "Do you want to leave too?". Perhaps we do not fully realize the drama of this moment; it is undoubtedly among the most serious of the life of Jesus. Peter speaks on behalf of everyone and says: «Lord, to whom shall we go? You have words of eternal life." He does not say "where", but "to whom" we will go. Peter underlines that intimate relationship with Jesus which specifies the disciple's faith, indeed his entire life. For them, Jesus is a point of reference without comparison; he is superior to every other master; only he has words of eternal life.

XXI del tiempo ordinario

Evangelio (Jn 6,60-69)

En aquel tiempo, muchos de los que hasta entonces habían seguido a Jesús decían: “Este lenguaje es duro. ¿Quién puede escucharlo? Pero Jesús, sabiendo en su corazón que sus discípulos murmuraban sobre esto, les dijo: «¿Esto os escandaliza? ¿Y cuándo veréis al Hijo del Hombre subir a donde antes estaba? El espíritu es lo que da vida; la carne es inútil. Las palabras que os hablé son espíritu y son vida. Pero hay algunos entre vosotros que no creen. Porque Jesús sabía desde el principio quiénes eran los que no creían y quién lo traicionaría. Y él: "Por eso os dije que nadie puede venir a mí si el Padre no se lo concede". Desde entonces muchos de sus discípulos volvieron atrás y ya no caminaban con Él. Entonces Jesús dijo a los Doce: "¿También vosotros queréis iros?" Simón Pedro le respondió: «Señor, ¿a quién iremos? Tienes palabras de vida eterna y creemos y sabemos que eres el Santo de Dios.

El comentario al Evangelio de monseñor Vincenzo Paglia

El pasaje evangélico de este domingo cierra el "discurso sobre el pan", pronunciado por Jesús en la sinagoga de Cafarnaúm. Allí, en presencia de Jesús, estaba sucediendo lo que le sucedió al pueblo de Israel cuando llegó a Siquem, corazón de la tierra prometida y hogar de un santuario nacional vinculado a la memoria de los patriarcas. Josué reunió a todas las tribus y les preguntó: "Elegid hoy a quién servir", si a los ídolos paganos o al Dios de la liberación de la esclavitud de Egipto. Y el pueblo respondió: «¡Lejos de nosotros abandonar al Señor para servir a otros dioses! Porque el Señor nuestro Dios es quien nos sacó a nosotros y a nuestros padres de la tierra de Egipto". Fue una elección decisiva para Israel que estaba a punto de tomar posesión de la tierra que Dios le había dado, no así para aquellos discípulos de Jesús, no todos habían comprendido que esa "carne" era "espíritu", que esa "carne" era "espíritu". el hombre hablaba el lenguaje del cielo, que venía de Dios y conducía a Dios. "Desde aquel momento muchos de sus discípulos se volvieron atrás y ya no iban con él", constata amargamente el evangelista. Para Jesús el anuncio de esa intimidad fue el Evangelio. No podía renunciar a ello. Luego se volvió hacia los Doce (es la primera vez que este término aparece en el cuarto Evangelio) y les preguntó: "¿También vosotros queréis iros?". Quizás no nos demos cuenta plenamente del drama de este momento; es sin duda una de las más serias de la vida de Jesús. Pedro habla en nombre de todos y dice: «Señor, ¿a quién iremos? Tienes palabras de vida eterna." No dice "dónde", sino "a quién" iremos. Pedro subraya esa relación íntima con Jesús que especifica la fe del discípulo, incluso toda su vida. Para ellos, Jesús es un punto de referencia sin comparación; es superior a cualquier otro maestro; sólo él tiene palabras de vida eterna.

XXI du temps ordinaire

Évangile (Jn 6,60-69)

À cette époque, beaucoup de ceux qui avaient suivi Jésus jusqu’alors disaient : « Ce langage est dur. Qui peut l'écouter ? Mais Jésus, sachant dans son cœur que ses disciples murmuraient à ce sujet, leur dit : « Cela vous scandalise-t-il ? Et quand verrez-vous le Fils de l’homme monter là où il était auparavant ? L'esprit est ce qui donne la vie ; la viande ne sert à rien. Les paroles que je vous ai dites sont esprit et vie. Mais il y en a parmi vous qui ne croient pas. Parce que Jésus savait depuis le début qui étaient ceux qui ne croyaient pas et qui le trahirait. Et lui : "C'est pourquoi je vous ai dit que personne ne peut venir à moi si le Père ne le lui accorde." Depuis, beaucoup de ses disciples sont repartis et ne marchaient plus avec lui. Jésus dit alors aux Douze : « Voulez-vous aussi vous en aller ? Simon Pierre lui répondit : « Seigneur, à qui irions-nous ? Vous avez des paroles de vie éternelle et nous croyons et savons que vous êtes le Saint de Dieu.

Le commentaire de l'Évangile de Mgr Vincenzo Paglia

Le passage évangélique de ce dimanche clôt le « discours sur le pain » tenu par Jésus dans la synagogue de Capharnaüm. Là, en présence de Jésus, se produisait ce qui arriva au peuple d'Israël lorsqu'il arriva à Sichem, cœur de la terre promise et foyer d'un sanctuaire national lié à la mémoire des patriarches. Josué rassembla toutes les tribus et leur demanda : « Choisissez aujourd'hui qui servir », que ce soit les idoles païennes ou le Dieu de libération de l'esclavage égyptien. Et le peuple répondit : « Loin de nous l'idée d'abandonner le Seigneur pour servir d'autres dieux ! Car c'est l'Éternel notre Dieu qui nous a fait monter, nous et nos pères, du pays d'Égypte. » C'était un choix décisif pour Israël car il s'apprêtait à prendre possession de la terre que Dieu lui avait donnée. Ce n'était pas le cas pour les disciples de Jésus. Tout le monde n'avait pas compris que cette « chair » était « esprit », que ce l'homme parlait le langage du ciel, qui venait de Dieu et conduisait à Dieu. "A partir de ce moment, beaucoup de ses disciples rebroussèrent chemin et ne l'accompagnèrent plus", note amèrement l'évangéliste. Pour Jésus, l'annonce de cette intimité était l'Évangile. Il ne pouvait pas y renoncer. Il se tourne alors vers les Douze (c'est la première fois que ce terme apparaît dans le quatrième Évangile) et leur demande : « Vous aussi, vous voulez partir ? Peut-être ne réalisons-nous pas pleinement le drame de ce moment ; c'est sans doute l'un des plus graves de la vie de Jésus. Pierre parle au nom de tous et dit : « Seigneur, à qui irions-nous ? Vous avez des paroles de vie éternelle. Il ne dit pas « où », mais « vers qui » nous irons. Pierre souligne cette relation intime avec Jésus qui précise la foi du disciple, voire toute sa vie. Pour eux, Jésus est une référence sans comparaison ; il est supérieur à tout autre maître ; lui seul a des paroles de vie éternelle.

XXI do tempo comum

Evangelho (Jo 6,60-69)

Naquela época, muitos dos que até então seguiam Jesus diziam: “Esta linguagem é dura. Quem pode ouvir isso? Mas Jesus, sabendo no seu coração que os seus discípulos murmuravam sobre isto, disse-lhes: «Isso vos escandaliza? E quando vocês verão o Filho do homem subir onde estava antes? O espírito é aquilo que dá vida; a carne é inútil. As palavras que falei para você são espírito e são vida. Mas há alguns entre vocês que não acreditam. Porque Jesus sabia desde o início quem eram aqueles que não acreditavam e quem o trairia. E ele: “É por isso que eu te disse que ninguém pode vir a mim, a menos que o Pai lhe conceda”. Desde então, muitos dos seus discípulos voltaram e não andaram mais com Ele. Jesus disse então aos Doze: “Vocês também querem ir embora?” Simão Pedro respondeu-lhe: «Senhor, para quem iremos? Você tem palavras de vida eterna e nós acreditamos e sabemos que você é o Santo de Deus.

O comentário ao Evangelho de Monsenhor Vincenzo Paglia

A passagem evangélica deste domingo encerra o “discurso sobre o pão”, proferido por Jesus na sinagoga de Cafarnaum. Ali, na presença de Jesus, acontecia o que aconteceu ao povo de Israel quando chegou a Siquém, coração da terra prometida e sede de um santuário nacional ligado às memórias dos patriarcas. Josué reuniu todas as tribos e pediu-lhes: “Escolha hoje a quem servir”, se aos ídolos pagãos ou ao Deus da libertação da escravidão do Egito. E o povo respondeu: «Longe de nós abandonar o Senhor para servir outros deuses! Pois foi o Senhor nosso Deus quem tirou a nós e a nossos pais da terra do Egito”. Foi uma escolha decisiva para Israel, que estava prestes a tomar posse da terra que lhe foi dada por Deus. O mesmo não aconteceu com aqueles discípulos de Jesus. Nem todos tinham compreendido que aquela "carne" era "espírito", que aquela o homem falava a linguagem do céu, que vinha de Deus e conduzia a Deus. “A partir daquele momento muitos dos seus discípulos voltaram atrás e já não o acompanhavam”, nota o evangelista com amargura. Para Jesus o anúncio daquela intimidade era o Evangelho. Ele não podia desistir. Depois dirigiu-se aos Doze (é a primeira vez que este termo aparece no quarto Evangelho) e perguntou-lhes: “Quereis ir também?”. Talvez não percebamos plenamente o drama deste momento; é sem dúvida uma das mais graves da vida de Jesus. Pedro fala em nome de todos e diz: «Senhor, para quem iremos? Você tem palavras de vida eterna." Não diz “onde”, mas sim “para quem” iremos. Pedro sublinha aquela relação íntima com Jesus que especifica a fé do discípulo, aliás, toda a sua vida. Para eles, Jesus é um ponto de referência sem comparação; ele é superior a qualquer outro mestre; só ele tem palavras de vida eterna.

平時二十一

福音（約翰福音 6,60-69）

當時，許多跟隨耶穌的人說：「這種語言很刺耳。 誰可以聽一下？ 但耶穌心裡知道門徒對此議論紛紛，就對他們說：「這使你們感到羞恥嗎？ 你們什麼時候才能看見人子升到祂原來所在的地方呢？ 精神是賦予生命的東西； 肉是沒有用的。 我對你們說的話就是靈，就是生命。 但你們當中有些人不相信。 因為耶穌從一開始就知道那些不信的人是誰，以及誰會背叛他。 他說：“這就是為什麼我告訴你們，除非天父允許，否則沒有人能到我這裡來。” 從此以後，他的許多門徒都回去了，不再與他同行。耶穌對十二門徒說：“你們也要去嗎？” 西門彼得回答他說：「主阿，我們還歸誰呢？ 你有永生的話語，我們相信並知道你是神的聖者。

文森佐·帕格利亞主教對福音的評論

這主日的福音經文結束了耶穌在迦百農猶太教堂舉行的「關於麵包的演講」。 在那裡，在耶穌面前，以色列人到達示劍時發生的事情正在發生，示劍是應許之地的中心，也是與先祖記憶相關的國家聖地的所在地。 約書亞聚集了所有部落，並要求他們：“今天選擇要侍奉誰”，是異教偶像還是將埃及從奴役中解放出來的神。 人們回答說：「我們絕不會拋棄主去事奉別神！ 因為耶和華我們的神將我們和我們的列祖從埃及地領出來。” 對以色列來說，這是一個決定性的選擇，因為他們即將佔領上帝賜給他們的土地。但對於耶穌的那些門徒來說，情況並非如此。並不是每個人都明白“肉體”就是“靈”，即「靈」。人說的是天國的語言，天國的語言來自上帝並通往上帝。 這位福音傳道者痛苦地指出，「從那一刻起，他的許多門徒就轉身離開，不再跟隨他」。 對耶穌來說，這種親密關係的宣告就是福音。 他不能放棄。 然後他轉向十二使徒（這是第四福音中第一次出現這個詞）並問他們：「你們也想離開嗎？」。 也許我們還沒有完全意識到這一刻的戲劇性； 這無疑是耶穌一生中最嚴肅的事之一。彼得代表所有人發言說：“主啊，我們還歸從誰呢？” 你有永生之言。” 它沒有說“去哪裡”，而是說我們要去“誰”。 彼得強調與耶穌的親密關係，這決定了門徒的信仰，甚至是他的一生。 對他們來說，耶穌是一個無可比擬的參考點； 他比其他所有大師都優越； 只有他有永生之言。

XXI обычного времени

Евангелие (Ин 6,60-69)

В то время многие из тех, кто до этого следовал за Иисусом, говорили: «Этот язык резок. Кто может это слушать? Но Иисус, зная в сердце своем, что ученики Его ропщут об этом, сказал им: «Смущает ли вас это? И когда вы увидите, как Сын Человеческий вознесется туда, где был прежде? Дух — это то, что дает жизнь; мясо бесполезно. Слова, которые я сказал тебе, — это дух и жизнь. Но есть среди вас такие, которые не верят. Потому что Иисус с самого начала знал, кто такие неверующие и кто предаст Его. А он: «Вот почему Я сказал вам, что никто не может прийти ко Мне, если Отец не дарует ему этого». С тех пор многие из учеников Его вернулись и уже не ходили с Ним. Тогда Иисус сказал Двенадцати: «Не хотите ли и вы уйти?» Симон Петр ответил ему: «Господи, к кому нам идти? У тебя есть слова вечной жизни, и мы верим и знаем, что ты — Святой Божий.

Комментарий к Евангелию монсеньора Винченцо Палья

Евангельский отрывок этого воскресенья завершает «беседу о хлебе», проведенную Иисусом в синагоге Капернаума. Там, в присутствии Иисуса, происходило то, что произошло с народом Израиля, когда он прибыл в Сихем, сердце земли обетованной и дом национального святилища, связанного с воспоминаниями патриархов. Иисус Навин собрал все племена и попросил их: «Выберите сегодня, кому служить», будь то языческим идолам или Богу освобождения от египетского рабства. И люди ответили: «Мы не можем оставить Господа, чтобы служить другим богам! Ибо Господь, Бог наш, вывел нас и отцов наших из земли Египетской». Это был решающий выбор для Израиля, поскольку он собирался завладеть землей, данной ему Богом. Это было не так для учеников Иисуса. Не все понимали, что эта «плоть» была «духом», что человек говорил на языке небес, который пришел от Бога и привел к Богу. «С этого момента многие из учеников Его отвернулись и уже не шли с Ним», — с горечью отмечает евангелист. Для Иисуса провозглашение этой близости было Евангелием. Он не мог отказаться от этого. Затем он обратился к Двенадцати (этот термин впервые появляется в четвертом Евангелии) и спросил их: «Вы тоже хотите уйти?». Возможно, мы не до конца осознаем драматизм этого момента; это, несомненно, одно из самых серьезных событий в жизни Иисуса.Петр говорит от имени всех и говорит: «Господи, к кому нам идти? У тебя есть слова вечной жизни». Там написано не «куда», а «к кому» мы пойдем. Петр подчеркивает те близкие отношения с Иисусом, которые определяют веру ученика, а точнее, всю его жизнь. Для них Иисус является точкой отсчета без сравнения; он выше любого другого мастера; только у него есть слова вечной жизни.

平常時のXXI

福音（ヨハネ 6,60-69）

その時、それまでイエスに従っていた人々の多くはこう言いました。 誰がそれを聞くことができますか？ しかしイエスは、弟子たちがこのことについてつぶやいていることを心の中で知っていて、彼らにこう言われました。 そして、人の子が以前いた場所に昇るのをいつ見るでしょうか。 霊は命を与えるものです。 肉は駄目だ。 私があなたに話した言葉は霊であり、命です。 しかし、あなたがたの中には信じない人もいます。 なぜなら、イエスは、信じない者が誰であるか、そして自分を裏切る者が誰であるかを最初から知っていたからです。 そして彼は、「父が許してくれない限り、誰も私のところに来ることはできないと私が言ったのはこのためです。」 それ以来、弟子たちの多くは戻って行き、イエスと一緒に歩まなくなりました。 シモン・ペテロは彼に答えました。「主よ、私たちは誰のところに行きましょうか。 あなたは永遠の命の言葉を持っており、私たちはあなたが神の聖者であることを信じ、知っています。

ヴィンチェンツォ・パーリア修道士による福音書の解説

今週の日曜日の福音書の箇所は、カペナウムの会堂でイエスによって行われた「パンについての講話」を締めくくるものです。 そこでは、イスラエルの人々が約束の地の中心であり、族長たちの思い出と結びついた国の聖域があるシェケムに到着したときにイスラエルの人々に起こったことと同じことが、イエスの臨在のもとで起きていたのです。 ヨシュアはすべての部族を集めて、異教の偶像か、エジプトの奴隷制からの解放の神か、「今日、誰に仕えるかを決めなさい」と尋ねました。 すると民はこう答えた、「主を捨てて他の神々に仕えるなどということは、私たちには到底ありえません！」 私たちと私たちの先祖をエジプトの地から導き出してくださったのは、私たちの神、主だからです。」 神から与えられた土地を手に入れようとしていたイスラエルにとって、それは決定的な選択でした。イエスの弟子たちには当てはまりませんでした。誰もがその「肉」が「霊」であることを理解していませんでした。人間は神から来て神につながる天国の言語を話しました。 「その瞬間から、彼の弟子の多くは引き返し、もはや彼と一緒に行かなくなった」と伝道者は苦々しく述べています。 イエスにとって、その親密さの告知は福音でした。 彼はそれを諦められなかった。 それから彼は十二使徒に向かって（この用語は第四福音書で初めて登場しました）、「あなたたちも去りたいですか？」と尋ねました。 おそらく私たちはこの瞬間のドラマを十分に理解していないでしょう。 それは間違いなく、イエスの人生の中で最も深刻なものの一つであり、ペテロは皆を代表してこう言います。 あなたは永遠の命の言葉を持っています。」 「どこに」行くのではなく、「誰に」行くのかということです。 ペテロはイエスとの親密な関係を強調しており、それが弟子の信仰、実際彼の生涯全体を特徴づけています。 彼らにとって、イエスは比類のない基準です。 彼は他のどの主人よりも優れています。 彼だけが永遠の命の言葉を持っています。

평상시의 XXI

복음(요한 6,60-69)

그때까지 예수를 따르던 많은 사람이 이렇게 말했습니다. “이 말은 거칠다. 누가 들을 수 있나요? 그러나 예수께서는 제자들이 이 문제에 대해 수군거리는 것을 마음으로 아시고 그들에게 말씀하셨습니다. “이것이 여러분을 수치스럽게 합니까? 그러면 인자가 전에 있던 곳으로 올라가는 것을 너희가 언제 보겠느냐? 영은 생명을 주는 것입니다. 고기는 쓸모가 없습니다. 내가 너희에게 한 말이 영이요 생명이다. 그러나 여러분 중에 믿지 않는 사람들이 있습니다. 왜냐하면 예수께서는 믿지 않는 사람들이 누구인지, 자기를 팔아넘길 자가 누구인지 처음부터 알고 계셨기 때문입니다. 그리고 그는 “이러므로 아버지께서 허락하지 아니하시면 아무라도 내게 올 수 없다고 너희에게 말한 이유가니라”고 말씀하셨습니다. 그 이후로 제자 중 많은 사람이 떠나가고 다시 그와 함께 다니지 아니하더라 예수께서 열두 제자에게 이르시되 너희도 가려느냐 시몬 베드로가 대답했습니다. “주님, 우리가 누구에게로 가겠습니까? 당신께는 영생의 말씀이 계시니 우리는 당신이 하나님의 거룩한 분이심을 믿고 알고 있습니다.

빈첸초 팔리아 몬시뇰의 복음 주석

이번 주일 복음 말씀은 예수님께서 가버나움 회당에서 하신 “빵에 관한 설교”를 마무리합니다. 그곳, 예수님 앞에서 이스라엘 백성들이 약속의 땅의 심장이자 족장들의 기억과 연결된 국가 성소의 본거지인 세겜에 도착했을 때 그들에게 일어난 일이 일어나고 있었습니다. 여호수아는 모든 지파를 모아서 이교 우상이든 이집트 노예 생활에서 해방의 신이든 "오늘 섬길 사람을 선택하십시오"라고 물었습니다. 그러자 사람들은 이렇게 대답했습니다. “주님을 버리고 다른 신들을 섬기는 일은 우리가 결단코 하지 않습니다! 우리와 우리 조상들을 애굽 땅에서 인도하여 내신 이는 우리 하나님 여호와이시니라.” 이것은 하나님께서 주신 땅을 차지하게 된 이스라엘에게 있어서 결정적인 선택이었습니다. 그러나 예수님의 제자들에게는 그렇지 않았습니다. "육체"가 "영"이라는 것을 모든 사람이 이해하지 못했습니다. 사람이 하늘의 언어를 말하였으니 이 언어는 하나님에게서 나서 하나님께로 인도하는 것이니라. “그 순간부터 그의 제자 중 많은 사람이 떠나고 다시는 그와 함께 가지 아니하더라”고 전도자는 씁쓸하게 기록합니다. 예수님에게는 그 친밀함을 선포하는 것이 복음이었습니다. 그는 그것을 포기할 수 없었습니다. 그런 다음 그는 열두 제자를 돌아보며(이 용어는 네 번째 복음서에 처음으로 등장합니다) 그들에게 “당신도 떠나고 싶습니까?”라고 물었습니다. 아마도 우리는 이 순간의 드라마를 완전히 깨닫지 못할 수도 있습니다. 그것은 의심할 여지 없이 예수님의 생애 중 가장 진지한 생애 중 하나입니다. 베드로는 모든 사람을 대신하여 이렇게 말합니다. “주님, 우리가 누구에게로 가겠습니까? 당신에게는 영원한 생명의 말씀이 있습니다." "어디로"가 아니라 "누구에게"로 갈 것인지를 말합니다. 베드로는 제자의 신앙, 아니 그의 전 생애를 구체화하는 예수님과의 친밀한 관계를 강조합니다. 그들에게 예수는 비교할 수 없는 기준점입니다. 그는 다른 모든 주인보다 우월합니다. 오직 그분만이 영생의 말씀을 가지고 계십니다.

الحادي والعشرون من الوقت العادي

الإنجيل (يوحنا 6، 60 – 69)

في ذلك الوقت، قال كثيرون ممن تبعوا يسوع حتى ذلك الحين: «هذه اللغة قاسية. من يستطيع الاستماع إليها؟ فعلم يسوع في قلبه أن تلاميذه يتذمرون على هذا، فقال لهم: «هل يعثركم هذا؟ ومتى ترون ابن الإنسان صاعداً إلى حيث كان أولاً؟ الروح هي التي تعطي الحياة. اللحوم عديمة الفائدة. الكلام الذي كلمتكم به هو روح وحياة. ولكن يوجد بينكم من لا يؤمنون. لأن يسوع عرف من البدء من هم الذين لا يؤمنون ومن هو الذي يسلمه. فقال: "لهذا قلت لكم: لا يقدر أحد أن يأتي إليّ إن لم يمنحه الآب". ومن ذلك الحين رجع كثيرون من تلاميذه ولم يعودوا يسيرون معه، فقال يسوع للاثني عشر: «ألعلكم أنتم أيضًا تريدون أن تمضوا؟» أجابه سمعان بطرس: «يا رب، إلى من نذهب؟ كلام الحياة الأبدية عندك ونحن نؤمن ونعلم أنك قدوس الله.

التعليق على الإنجيل بقلم المونسنيور فينسينزو باجليا

يختتم المقطع الإنجيلي لهذا الأحد "الخطاب حول الخبز" الذي ألقاه يسوع في كنيس كفرناحوم. وهناك، في حضور يسوع، حدث ما حدث لشعب إسرائيل عندما وصلوا إلى شكيم، قلب أرض الموعد وموطن الحرم الوطني المرتبط بذكريات الآباء البطاركة. فجمع يشوع كل القبائل وسألهم: "اختر اليوم من تعبده"، سواء الأصنام الوثنية أو إله التحرر من عبودية مصر. فأجاب الشعب: «حاشا لنا أن نترك الرب ونعبد آلهة أخرى!» لأن الرب إلهنا هو الذي أصعدنا وآباءنا من أرض مصر." لقد كان خيارًا حاسمًا لإسرائيل عندما كان على وشك أن يمتلك الأرض التي أعطاها إياها الله. ولم يكن هذا هو الحال بالنسبة لتلاميذ يسوع هؤلاء. لم يفهم الجميع أن هذا "الجسد" هو "روح"، وأن ذلك "الجسد" هو "روح". لقد تكلم الإنسان لغة السماء التي جاءت من الله وقادت إلى الله. "ومنذ تلك اللحظة رجع كثيرون من تلاميذه ولم يعودوا يذهبون معه"، يقول الإنجيلي بمرارة. بالنسبة ليسوع، كان إعلان تلك العلاقة الحميمة هو الإنجيل. لم يستطع التخلي عنه. ثم التفت نحو الاثني عشر (وهي المرة الأولى التي يظهر فيها هذا المصطلح في الإنجيل الرابع) وسألهم: "هل تريدون أنتم أيضًا أن تخرجوا؟". ربما لا ندرك تمامًا دراما هذه اللحظة؛ إنها بلا شك من أخطر الأمور في حياة يسوع، إذ يتكلم بطرس نيابة عن الجميع فيقول: «يا رب، إلى من نذهب؟ عندك كلام الحياة الأبدية." إنها لا تقول "أين"، بل "إلى من" سنذهب. يؤكد بطرس على تلك العلاقة الحميمة مع يسوع التي تحدد إيمان التلميذ، بل حياته كلها. بالنسبة لهم، يسوع هو نقطة مرجعية بلا مقارنة؛ إنه متفوق على كل سيد آخر؛ وحده لديه كلام الحياة الأبدية.

सामान्य समय का XXI

सुसमाचार (जेएन 6,60-69)

उस समय, जो लोग उस समय तक यीशु का अनुसरण कर रहे थे उनमें से कई लोगों ने कहा: “यह भाषा कठोर है। इसे कौन सुन सकता है? परन्तु यीशु ने अपने मन में यह जानकर कि उसके चेले इस विषय में कुड़कुड़ा रहे हैं, उन से कहा, क्या इस से तुम पर कलंक लगता है? और तुम मनुष्य के पुत्र को वहाँ कब चढ़ते देखोगे जहाँ वह पहले था? आत्मा वह है जो जीवन देती है; मांस बेकार है. जो वचन मैं ने तुम से कहे वे आत्मा हैं, और वे जीवन हैं। परन्तु तुम में से कुछ ऐसे भी हैं जो विश्वास नहीं करते। क्योंकि यीशु शुरू से ही जानता था कि जो लोग विश्वास नहीं करते थे वे कौन थे और वह कौन था जो उसे पकड़वाएगा। और वह: "यही कारण है कि मैंने तुमसे कहा था कि कोई भी मेरे पास नहीं आ सकता जब तक कि पिता उसे इसकी अनुमति न दे।" तब से उसके कई शिष्य वापस चले गए और उसके साथ नहीं चले। यीशु ने फिर बारहों से कहा: "क्या तुम भी जाना चाहते हो?" शमौन पतरस ने उसे उत्तर दिया, हे प्रभु, हम किसके पास जाएं? आपके पास अनन्त जीवन के शब्द हैं और हम विश्वास करते हैं और जानते हैं कि आप ईश्वर के पवित्र व्यक्ति हैं।

मोनसिग्नोर विन्सेन्ज़ो पगलिया द्वारा सुसमाचार पर टिप्पणी

इस रविवार का इंजील मार्ग कैपेरनम के आराधनालय में यीशु द्वारा आयोजित "रोटी पर प्रवचन" को समाप्त करता है। वहाँ, यीशु की उपस्थिति में, इज़राइल के लोगों के साथ क्या हुआ जब वे शकेम पहुंचे, जो कि वादा की गई भूमि का केंद्र और कुलपतियों की यादों से जुड़ा एक राष्ट्रीय अभयारण्य का घर था। यहोशू ने सभी जनजातियों को इकट्ठा किया और उनसे पूछा: "आज चुनें कि किसकी सेवा करनी है", चाहे बुतपरस्त मूर्तियाँ हों या मिस्र की गुलामी से मुक्ति के देवता। और लोगों ने उत्तर दिया: “अन्य देवताओं की सेवा करने के लिए प्रभु को त्यागना हमारे लिए दूर की बात है! क्योंकि हमारा परमेश्वर यहोवा ही हम को और हमारे पुरखाओं को मिस्र देश से निकाल लाया है।” यह इज़राइल के लिए एक निर्णायक विकल्प था क्योंकि वह ईश्वर द्वारा दी गई भूमि पर कब्ज़ा करने वाला था। यीशु के उन शिष्यों के लिए यह मामला नहीं था। हर कोई यह नहीं समझ पाया था कि वह "मांस" "आत्मा" था, कि वह मनुष्य स्वर्ग की भाषा बोलता था, जो ईश्वर से आई और ईश्वर तक ले गई। इंजीलवादी ने कटुतापूर्वक कहा, "उस क्षण से उनके कई शिष्य पीछे हट गए और उनके साथ नहीं गए।" यीशु के लिए उस अंतरंगता की घोषणा ही सुसमाचार थी। वह इसे छोड़ नहीं सका. फिर वह बारह की ओर मुड़ा (यह पहली बार है कि यह शब्द चौथे सुसमाचार में प्रकट हुआ है) और उनसे पूछा: "क्या आप भी जाना चाहते हैं?"। शायद हमें इस क्षण के नाटक का पूरी तरह एहसास नहीं है; यह निस्संदेह यीशु के जीवन की सबसे गंभीर घटनाओं में से एक है। पीटर हर किसी की ओर से बोलता है और कहता है: "भगवान, हम किसके पास जाएं?" आपके पास अनन्त जीवन के शब्द हैं।" इसमें यह नहीं कहा गया है कि "कहाँ" बल्कि "किसके पास" हम जायेंगे। पीटर यीशु के साथ उस घनिष्ठ संबंध को रेखांकित करता है जो शिष्य के विश्वास, वास्तव में उसके पूरे जीवन को निर्दिष्ट करता है। उनके लिए, यीशु तुलना के बिना संदर्भ का एक बिंदु है; वह हर दूसरे गुरु से श्रेष्ठ है; केवल उसके पास अनन्त जीवन के शब्द हैं।

XXI czasu zwykłego

Ewangelia (J 6,60-69)

Wielu naśladowców Jezusa stwierdziło wówczas: „Ten język jest ostry. Kto może tego słuchać? Ale Jezus, wiedząc w swoim sercu, że Jego uczniowie szemrają na ten temat, rzekł do nich: «To was gorszy? A kiedy ujrzycie Syna Człowieczego wstępującego tam, gdzie był wcześniej? Duch jest tym, co daje życie; mięso jest bezużyteczne. Słowa, które do was powiedziałem, są duchem i są życiem. Ale są wśród was tacy, którzy nie wierzą. Ponieważ Jezus od początku wiedział, kim są ci, którzy nie wierzą, i kto Go wyda. A on: „Dlatego wam powiedziałem, że nikt nie może przyjść do mnie, jeśli Ojciec mu tego nie da”. Od tego czasu wielu Jego uczniów wróciło i już z Nim nie chodziło. Jezus zapytał Dwunastu: «Czy i wy chcecie odejść?» Odpowiedział mu Szymon Piotr: «Panie, do kogóż pójdziemy? Ty masz słowa życia wiecznego, a my wierzymy i wiemy, że jesteś Świętym Bożym.

Komentarz do Ewangelii autorstwa prałata Vincenzo Paglii

Fragment ewangelii dzisiejszej niedzieli zamyka „rozmowę o chlebie”, którą Jezus wygłosił w synagodze w Kafarnaum. Tam, w obecności Jezusa, działo się to, co przydarzyło się ludowi Izraela po przybyciu do Sychem, serca ziemi obiecanej i siedziby narodowego sanktuarium powiązanego ze wspomnieniami patriarchów. Jozue zebrał wszystkie plemiona i zapytał je: „Wybierzcie dzisiaj, komu służyć”, czy to pogańskim bożkom, czy Bogu wyzwolenia z niewoli egipskiej. A lud odpowiedział: «Dalekie jest od nas porzucenie Pana, aby służyć innym bogom! Bo to Pan, nasz Bóg, wyprowadził nas i naszych ojców z ziemi egipskiej.” Był to wybór decydujący dla Izraela, który miał objąć w posiadanie ziemię daną mu przez Boga. Inaczej było w przypadku uczniów Jezusa. Nie wszyscy rozumieli, że tym „ciałem” jest „duch”, że człowiek mówił językiem nieba, który pochodził od Boga i prowadził do Boga. „Od tej chwili wielu jego uczniów zawróciło i już z nim nie chodziło” – zauważa z goryczą ewangelista. Dla Jezusa zapowiedzią tej intymności była Ewangelia. Nie mógł z tego zrezygnować. Następnie zwrócił się do Dwunastu (termin ten pojawia się po raz pierwszy w czwartej Ewangelii) i zapytał ich: «Czy i wy chcecie odejść?». Być może nie do końca zdajemy sobie sprawę z dramatu tej chwili; jest to niewątpliwie jedno z najpoważniejszych w życiu Jezusa. Piotr przemawia w imieniu wszystkich i mówi: «Panie, do kogóż pójdziemy? Masz słowa życia wiecznego.” Nie jest powiedziane „gdzie”, ale „do kogo” pójdziemy. Piotr podkreśla tę intymną więź z Jezusem, która określa wiarę ucznia, a nawet całe jego życie. Dla nich Jezus jest punktem odniesienia bez porównania; jest lepszy od każdego innego mistrza; tylko on ma słowa życia wiecznego.

সাধারণ সময়ের XXI

গসপেল (Jn 6,60-69)

সেই সময়ে, যারা তখন পর্যন্ত যীশুকে অনুসরণ করেছিল তাদের মধ্যে অনেকেই বলেছিল: “এই ভাষা কঠোর। কে এটা শুনতে পারে? কিন্তু যীশু মনে মনে জানতেন যে তাঁর শিষ্যরা এই বিষয়ে বকবক করছে, তাদের বললেন: “এটা কি তোমাদেরকে অপমান করে? আর কখন মনুষ্যপুত্রকে তিনি আগে যেখানে ছিলেন সেখানে উঠতে দেখবেন? আত্মা হল যা জীবন দেয়; মাংস অকেজো। আমি তোমাকে যে কথাগুলো বলেছি তা হল আত্মা এবং সেগুলো হল জীবন। কিন্তু তোমাদের মধ্যে এমন কিছু লোক আছে যারা ঈমান আনে না। কারণ যীশু প্রথম থেকেই জানতেন যারা বিশ্বাস করেনি এবং কারা তাকে বিশ্বাসঘাতকতা করবে। এবং তিনি: "এই জন্যই আমি তোমাকে বলেছিলাম যে কেউ আমার কাছে আসতে পারে না যদি না পিতা তাকে তা না দেন।" তারপর থেকে তাঁর অনেক শিষ্য ফিরে গেলেন এবং তাঁর সাথে আর হাঁটলেন না৷ যীশু তখন বারোজনকে বললেন, "তুমিও কি চলে যেতে চাও?" শিমোন পিটার তাকে উত্তর দিলেন: “প্রভু, আমরা কার কাছে যাব? আপনার কাছে অনন্ত জীবনের কথা আছে এবং আমরা বিশ্বাস করি এবং জানি যে আপনি ঈশ্বরের পবিত্র একজন।

Monsignor Vincenzo Paglia দ্বারা গসপেল ভাষ্য

এই রবিবারের ইভাঞ্জেলিক্যাল প্যাসেজটি ক্যাপারনাউমের সিনাগগে যিশুর দ্বারা অনুষ্ঠিত "রুটির উপর বক্তৃতা" বন্ধ করে দেয়। সেখানে, যীশুর উপস্থিতিতে, ইস্রায়েলের লোকেদের প্রতিশ্রুত জমির হৃদয় এবং পিতৃপুরুষদের স্মৃতির সাথে যুক্ত একটি জাতীয় অভয়ারণ্যের হৃদয়, শিখিমে আসার সময় ইস্রায়েলের লোকেদের সাথে কী ঘটেছিল তা ঘটছিল। জোশুয়া সমস্ত উপজাতিকে একত্রিত করে তাদের জিজ্ঞাসা করলেন: "আজই বেছে নিন কাকে সেবা করবেন", পৌত্তলিক মূর্তি হোক বা মিশরের দাসত্ব থেকে মুক্তির ঈশ্বর। এবং লোকেরা উত্তর দিল: “আমাদের থেকে অন্য দেবতাদের সেবা করার জন্য প্রভুকে ত্যাগ করা দূরে থাক! কারণ প্রভু আমাদের ঈশ্বর যিনি আমাদের ও আমাদের পূর্বপুরুষদের মিশর দেশ থেকে বের করে এনেছেন।” ইস্রায়েলের জন্য এটি একটি সিদ্ধান্তমূলক পছন্দ ছিল কারণ এটি ঈশ্বরের দেওয়া জমির দখল নিতে চলেছে৷ এটি যীশুর সেই শিষ্যদের ক্ষেত্রে ছিল না৷ সবাই বুঝতে পারেনি যে "মাংস" "আত্মা" ছিল, যে মানুষ স্বর্গের ভাষায় কথা বলত, যা ঈশ্বরের কাছ থেকে এসেছে এবং ঈশ্বরের দিকে নিয়ে গেছে। "সেই মুহূর্ত থেকে তার অনেক শিষ্য ফিরে গেল এবং আর তার সাথে গেল না", ধর্মপ্রচারক তিক্তভাবে নোট করেছেন। যীশুর জন্য সেই ঘনিষ্ঠতার ঘোষণা ছিল সুসমাচার। তিনি এটা দিতে পারেননি. তারপর তিনি বারোটির দিকে ফিরে যান (এই শব্দটি চতুর্থ গসপেলে প্রথমবার দেখা যায়) এবং তাদের জিজ্ঞাসা করলেন: "আপনিও কি চলে যেতে চান?"। সম্ভবত আমরা এই মুহূর্তের নাটকটি পুরোপুরি উপলব্ধি করতে পারি না; এটি নিঃসন্দেহে যীশুর জীবনের সবচেয়ে গুরুতর। পিটার সবার পক্ষে কথা বলেন এবং বলেন: “প্রভু, আমরা কার কাছে যাব? তোমার কাছে অনন্ত জীবনের কথা আছে।" এটি "কোথায়" বলে না, তবে "কার কাছে" আমরা যাব। পিটার যীশুর সাথে সেই ঘনিষ্ঠ সম্পর্ককে আন্ডারলাইন করেছেন যা শিষ্যের বিশ্বাসকে নির্দিষ্ট করে, প্রকৃতপক্ষে তার সমগ্র জীবন। তাদের জন্য, যীশু তুলনা ছাড়া রেফারেন্স একটি পয়েন্ট; তিনি অন্য সকল প্রভুর চেয়ে শ্রেষ্ঠ; শুধুমাত্র তার অনন্ত জীবনের কথা আছে।

XXI ng karaniwang panahon

Ebanghelyo (Jn 6,60-69)

Noong panahong iyon, marami sa mga sumunod kay Jesus hanggang noon ang nagsabi: “Ang wikang ito ay malupit. Sino kayang makinig nito? Ngunit si Jesus, na nalalaman sa kanyang puso na ang kanyang mga disipulo ay bumubulung-bulungan tungkol dito, ay nagsabi sa kanila: «Ito ba ay nakakainis sa inyo? At kailan ninyo makikita ang Anak ng tao na umakyat sa kinaroroonan niya noon? Ang espiritu ay siyang nagbibigay-buhay; walang silbi ang karne. Ang mga salitang sinabi ko sa iyo ay espiritu at ito ay buhay. Ngunit may ilan sa inyo na hindi naniniwala. Dahil alam na ni Jesus sa simula pa kung sino ang mga hindi naniniwala at kung sino ang magkakanulo sa kanya. At siya: "Ito ang dahilan kung bakit sinabi ko sa iyo na walang makalalapit sa akin malibang ibigay ito sa kanya ng Ama." Mula noon marami sa kanyang mga alagad ang bumalik at hindi na lumakad na kasama Niya. Pagkatapos ay sinabi ni Jesus sa Labindalawa: "Gusto rin ba ninyong umalis?" Sinagot siya ni Simon Pedro: «Panginoon, kanino kami pupunta? Mayroon kang mga salita ng buhay na walang hanggan at naniniwala kami at alam namin na ikaw ang Banal ng Diyos.

Ang komentaryo sa Ebanghelyo ni Monsignor Vincenzo Paglia

Ang evangelical passage ngayong Linggo ay nagsasara ng "diskurso sa tinapay", na idinaos ni Hesus sa sinagoga ng Capernaum. Doon, sa presensya ni Jesus, nangyayari ang nangyari sa mga tao ng Israel pagdating nila sa Sichem, ang puso ng lupang pangako at tahanan ng isang pambansang santuwaryo na nauugnay sa mga alaala ng mga patriyarka. Tinipon ni Joshua ang lahat ng mga tribo at tinanong sila: "Piliin ngayon kung sino ang paglilingkuran", kung paganong mga diyus-diyusan o ang Diyos ng pagpapalaya mula sa pagkaalipin ng Ehipto. At ang mga tao ay sumagot: «Malayo sa amin na talikuran ang Panginoon upang maglingkod sa ibang mga diyos! Sapagkat ang Panginoon nating Diyos ang naglabas sa atin at sa ating mga ninuno mula sa lupain ng Ehipto." Ito ay isang mapagpasyang pagpili para sa Israel dahil malapit na nitong angkinin ang lupain na ibinigay ng Diyos dito. Hindi ito ang kaso para sa mga disipulong iyon ni Jesus. Hindi lahat ay naunawaan na ang "katawan" na iyon ay "espiritu", na iyon ang tao ay nagsalita ng wika ng langit, na nagmula sa Diyos at humantong sa Diyos. "Mula sa sandaling iyon marami sa kanyang mga alagad ang tumalikod at hindi na sumama sa kanya", mapait na sabi ng ebanghelista. Para kay Hesus ang pagpapahayag ng lapit na iyon ay ang Ebanghelyo. Hindi niya ito kayang ibigay. Pagkatapos ay lumingon siya sa Labindalawa (ito ang unang pagkakataon na lumitaw ang terminong ito sa ikaapat na Ebanghelyo) at tinanong sila: "Gusto mo bang umalis din?". Marahil ay hindi natin lubos na natatanto ang drama ng sandaling ito; ito ay walang alinlangan na kabilang sa mga pinakaseryoso sa buhay ni Jesus.Si Pedro ay nagsalita sa ngalan ng lahat at nagsabi: «Panginoon, kanino kami pupunta? Mayroon kang mga salita ng buhay na walang hanggan." Hindi sinasabing "saan", kundi "kanino" tayo pupunta. Binibigyang-diin ni Pedro ang matalik na relasyon kay Jesus na tumutukoy sa pananampalataya ng disipulo, sa katunayan ang kanyang buong buhay. Para sa kanila, si Jesus ay isang punto ng sanggunian nang walang paghahambing; siya ay nakahihigit sa bawat iba pang panginoon; siya lamang ang may mga salita ng buhay na walang hanggan.

XXI звичайного часу

Євангеліє (Йо. 6,60-69)

У той час багато з тих, хто до того часу йшов за Ісусом, говорили: «Ця мова сувора. Хто може це слухати? Але Ісус, знаючи серцем Своїм, що Його учні ремствують про це, сказав їм: «Чи вас це засмучує? І коли ви побачите, що Син людський возноситься туди, де був раніше? Дух — це те, що дає життя; м'ясо марне. Слова, які Я сказав вам, це дух і життя. Але серед вас є такі, що не вірять. Тому що Ісус від початку знав, хто такі невіруючі і хто Його зрадить. А він: «Ось чому Я вам сказав, що ніхто не може прийти до Мене, якщо Отець не дасть йому». Відтоді багато Його учнів відійшли назад і більше не ходили з Ним. Тоді Ісус сказав Дванадцятьом: «Чи й ви хочете відійти?» Відповів Йому Симон Петро: «Господи, до кого ми підемо? Ти маєш слова вічного життя, і ми віримо і знаємо, що Ти є Святий Божий.

Коментар до Євангелія монсеньйора Вінченцо Палія

Євангельський уривок цієї неділі завершує «промову про хліб», яку провів Ісус у синагозі Капернаума. Там, у присутності Ісуса, відбувалося те, що сталося з ізраїльським народом, коли вони прибули до Сихема, серця обітованої землі та дому національного святилища, пов’язаного зі спогадами патріархів. Ісус Навин зібрав усі племена і попросив їх: «Виберіть сьогодні, кому служити», чи то язичницьким ідолам, чи Богові визволення з єгипетського рабства. А люди відповіли: «Далеко від того, щоб ми залишили Господа, щоб служити іншим богам! Бо Господь, Бог наш, вивів нас і наших батьків із єгипетської землі». Це був вирішальний вибір для Ізраїлю, оскільки він збирався заволодіти землею, даною йому Богом. Це не було для тих учнів Ісуса. Не всі розуміли, що ця «плоть» була «духом», що це людина розмовляла мовою неба, яка виходила від Бога і вела до Бога. «З того моменту багато хто з Його учнів повернулися назад і більше не йшли з Ним», — з гіркотою зазначає євангеліст. Для Ісуса проголошенням цієї близькості було Євангеліє. Він не міг відмовитися від цього. Потім він звернувся до Дванадцятьох (цей термін вперше зустрічається в четвертому Євангелії) і запитав їх: «Ви теж хочете піти?». Можливо, ми не повністю усвідомлюємо драматизм цього моменту; це, безперечно, одне з найсерйозніших у житті Ісуса.Петро говорить від імені всіх і каже: «Господи, до кого ми підемо? Ти маєш слова життя вічного». Сказано не «куди», а «до кого» ми підемо. Петро підкреслює ті близькі стосунки з Ісусом, які визначають віру учня, навіть усе його життя. Для них Ісус є орієнтиром без порівняння; він вищий за кожного майстра; тільки він має слова життя вічного.

XXI του συνηθισμένου χρόνου

Ευαγγέλιο (Ιω. 6,60-69)

Εκείνη την εποχή, πολλοί από εκείνους που είχαν ακολουθήσει τον Ιησού μέχρι τότε είπαν: «Αυτή η γλώσσα είναι σκληρή. Ποιος μπορεί να το ακούσει; Ο Ιησούς όμως, γνωρίζοντας στην καρδιά του ότι οι μαθητές του μουρμούριζαν γι' αυτό, τους είπε: «Σας σκανδαλίζει αυτό; Και πότε θα δείτε τον Υιό του ανθρώπου να ανεβαίνει εκεί που ήταν πριν; Το πνεύμα είναι αυτό που δίνει ζωή. το κρέας είναι άχρηστο. Τα λόγια που σου είπα είναι πνεύμα και είναι ζωή. Υπάρχουν όμως μερικοί ανάμεσά σας που δεν πιστεύουν. Γιατί ο Ιησούς ήξερε από την αρχή ποιοι ήταν αυτοί που δεν πίστευαν και ποιος θα τον πρόδιδε. Και αυτός: «Γι’ αυτό σας είπα ότι κανείς δεν μπορεί να έρθει σε μένα αν δεν του το δώσει ο Πατέρας». Από τότε πολλοί από τους μαθητές του γύρισαν πίσω και δεν περπατούσαν πια μαζί Του. Τότε ο Ιησούς είπε στους Δώδεκα: «Θέλετε κι εσείς να φύγετε;» Ο Σίμων Πέτρος του απάντησε: «Κύριε, σε ποιον να πάμε; Έχεις λόγια αιώνιας ζωής και πιστεύουμε και γνωρίζουμε ότι είσαι ο Άγιος του Θεού.

Ο σχολιασμός του Ευαγγελίου από τον Μονσινιόρ Vincenzo Paglia

Η ευαγγελική περικοπή αυτής της Κυριακής κλείνει τον «λόγο για το ψωμί», που πραγματοποιήθηκε από τον Ιησού στη συναγωγή της Καπερναούμ. Εκεί, παρουσία του Ιησού, συνέβαινε αυτό που συνέβη στον λαό του Ισραήλ όταν έφτασαν στη Συχέμ, την καρδιά της γης της επαγγελίας και το σπίτι σε ένα εθνικό ιερό που συνδέεται με τις αναμνήσεις των πατριαρχών. Ο Ιησούς του Ναυή συγκέντρωσε όλες τις φυλές και τους ρώτησε: «Διαλέξτε σήμερα ποιον θα υπηρετήσετε», είτε είναι ειδωλολατρικά είδωλα είτε ο Θεός της απελευθέρωσης από τη σκλαβιά της Αιγύπτου. Και ο λαός απάντησε: «Μακριά από εμάς να εγκαταλείψουμε τον Κύριο για να υπηρετήσουμε άλλους θεούς! Διότι είναι ο Κύριος ο Θεός μας που ανέβασε εμάς και τους πατέρες μας από τη γη της Αιγύπτου». Ήταν μια αποφασιστική επιλογή για το Ισραήλ καθώς επρόκειτο να καταλάβει τη γη που του είχε δώσει ο Θεός. Αυτό δεν συνέβαινε για εκείνους τους μαθητές του Ιησού. Δεν είχαν καταλάβει όλοι ότι αυτή η «σάρκα» ήταν «πνεύμα», ότι αυτό ο άνθρωπος μίλησε τη γλώσσα του ουρανού, που προερχόταν από τον Θεό και οδηγούσε στον Θεό. «Από εκείνη τη στιγμή πολλοί από τους μαθητές του γύρισαν πίσω και δεν πήγαν πια μαζί του», σημειώνει με πικρία ο ευαγγελιστής. Για τον Ιησού η αναγγελία αυτής της οικειότητας ήταν το Ευαγγέλιο. Δεν μπορούσε να το παρατήσει. Στη συνέχεια γύρισε προς τους Δώδεκα (είναι η πρώτη φορά που εμφανίζεται αυτός ο όρος στο τέταρτο Ευαγγέλιο) και τους ρώτησε: «Θέλετε να φύγετε κι εσείς;». Ίσως δεν συνειδητοποιούμε πλήρως το δράμα αυτής της στιγμής. είναι αναμφίβολα από τα πιο σοβαρά της ζωής του Ιησού.Ο Πέτρος μιλάει εκ μέρους όλων και λέει: «Κύριε, σε ποιον θα πάμε; Έχεις λόγια αιώνιας ζωής». Δεν λέει «που», αλλά «σε ποιον» θα πάμε. Ο Πέτρος υπογραμμίζει αυτή τη στενή σχέση με τον Ιησού που προσδιορίζει την πίστη του μαθητή, και μάλιστα ολόκληρη τη ζωή του. Για αυτούς, ο Ιησούς είναι ένα σημείο αναφοράς χωρίς σύγκριση. είναι ανώτερος από κάθε άλλο κύριο. μόνο αυτός έχει λόγια αιώνιας ζωής.

XXI ya wakati wa kawaida

Injili ( Yoh 6,60-69 )

Wakati huo, wengi wa wale waliokuwa wamemfuata Yesu hadi wakati huo walisema: “Lugha hii ni kali. Nani anaweza kuisikiliza? Lakini Yesu, akijua moyoni mwake kwamba wanafunzi wake walikuwa wakinung’unika juu ya jambo hilo, akawaambia: “Je! Na ni lini mtamwona Mwana wa Adamu akipaa alikokuwa hapo awali? Roho ndiyo itiayo uzima; nyama haina maana. Maneno niliyowaambia ni roho na ni uzima. Lakini wapo miongoni mwenu wasioamini. Kwa sababu Yesu alijua tangu mwanzo wale ambao hawakuamini ni nani na ni nani ambaye angemsaliti. Naye: "Ndiyo maana niliwaambia ya kwamba hakuna mtu awezaye kuja kwangu isipokuwa Baba amempa." Tangu wakati huo wengi wa wanafunzi wake walirudi nyuma wasiandamane naye tena.Kisha Yesu akawaambia wale Thenashara, Je! Simoni Petro akamjibu: “Bwana, tutakwenda kwa nani? Wewe unayo maneno ya uzima wa milele na tunaamini na kujua kwamba wewe ndiwe Mtakatifu wa Mungu.

Ufafanuzi juu ya Injili na Monsinyo Vincenzo Paglia

Kifungu cha kiinjili cha Jumapili hii kinafunga "mazungumzo juu ya mkate", yaliyofanywa na Yesu katika sinagogi la Kapernaumu. Huko, mbele ya Yesu, kile kilichotokea kwa watu wa Israeli walipofika Shekemu, moyo wa nchi ya ahadi na nyumba ya patakatifu pa kitaifa iliyounganishwa na kumbukumbu za wazee wa ukoo, ilikuwa ikitokea. Yoshua alikusanya makabila yote na kuwauliza: "Chagueni leo ni nani wa kumtumikia", iwe sanamu za kipagani au Mungu wa ukombozi kutoka kwa utumwa wa Misri. Na watu wakajibu: «Ni mbali na sisi kumuacha Mola na kutumikia miungu mingine! Kwa maana BWANA, Mungu wetu, ndiye aliyetupandisha sisi na baba zetu kutoka nchi ya Misri.” Lilikuwa ni chaguo gumu kwa Israeli kwa vile walikuwa karibu kumiliki nchi waliyopewa na Mungu.Hii haikuwa hivyo kwa wale wanafunzi wa Yesu.Si kila mtu alikuwa ameelewa kwamba "mwili" ni "roho", kwamba hiyo mwanadamu alizungumza lugha ya mbinguni, ambayo ilitoka kwa Mungu na kuongozwa na Mungu. "Tangu wakati huo wengi wa wanafunzi wake walirudi nyuma na hawakufuatana naye tena", mwinjilisti anabainisha kwa uchungu. Kwa Yesu tangazo la urafiki huo lilikuwa Injili. Hakuweza kuiacha. Kisha akawageukia wale Kumi na Wawili (ni mara ya kwanza neno hili linaonekana katika Injili ya nne) na akawauliza: “Je, nanyi mnataka kuondoka pia?”. Labda hatutambui kikamilifu drama ya wakati huu; bila shaka ni miongoni mwa mambo mazito zaidi ya maisha ya Yesu.” Petro anazungumza kwa niaba ya kila mtu na kusema: «Bwana, tutakwenda kwa nani? Wewe unayo maneno ya uzima wa milele." Haisemi "wapi", lakini "kwa nani" tutaenda. Petro anasisitiza ule uhusiano wa karibu sana na Yesu ambao unabainisha imani ya mfuasi, hakika maisha yake yote. Kwao, Yesu ni sehemu ya rejea bila kulinganishwa; yeye ni mkuu kuliko kila bwana mwingine; ni yeye pekee aliye na maneno ya uzima wa milele.

XXI của mùa thường niên

Tin Mừng (Ga 6,60-69)

Vào thời điểm đó, nhiều người theo Chúa Giêsu cho đến lúc đó đã nói: “Ngôn ngữ này thật khắc nghiệt. Ai có thể nghe nó? Nhưng Chúa Giêsu, trong thâm tâm biết rằng các môn đệ đang lẩm bẩm về điều này, nên đã nói với họ: “Điều này có làm các con chướng tai gai mắt không? Và khi nào các ông sẽ thấy Con Người lên nơi đã ở trước kia? Tinh thần là cái mang lại sự sống; thịt là vô ích. Những lời tôi nói với bạn là tinh thần và chúng là sự sống. Nhưng trong số các bạn có một số người không tin. Bởi vì ngay từ đầu Chúa Giêsu đã biết ai là người không tin và ai sẽ phản bội Người. Và Người: “Đó là lý do tại sao Thầy đã nói với các con rằng nếu Chúa Cha không cho thì không ai có thể đến với Thầy”. Kể từ đó, nhiều môn đệ của Người đã quay trở lại và không còn đi cùng Người nữa, Chúa Giêsu liền nói với Nhóm Mười Hai: “Các con cũng muốn ra đi sao?” Simon Phêrô trả lời: “Lạy Chúa, chúng con sẽ đi theo ai? Chúa có lời ban sự sống đời đời và chúng con tin và biết rằng Chúa là Đấng Thánh của Thiên Chúa.

Chú giải Tin Mừng của Đức ông Vincenzo Paglia

Đoạn Tin Mừng Chúa nhật tuần này khép lại “bài giảng về bánh” do Chúa Giêsu giảng tại hội đường Capernaum. Ở đó, trước sự hiện diện của Chúa Giêsu, những gì đã xảy ra với dân Israel khi họ đến Shechem, trung tâm của miền đất hứa và là nơi có thánh địa quốc gia gắn liền với ký ức của các tổ phụ. Giôsuê tập hợp tất cả các bộ tộc và yêu cầu họ: “Hôm nay hãy chọn ai để phục vụ”, dù là thần tượng ngoại giáo hay Thần giải phóng khỏi ách nô lệ của Ai Cập. Và dân chúng trả lời: «Chúng tôi không đời nào bỏ Chúa để phụng sự các thần khác! Vì chính Giê-hô-va Đức Chúa Trời chúng tôi đã đem chúng tôi và tổ phụ chúng tôi ra khỏi xứ Ê-díp-tô.” Đó là một lựa chọn mang tính quyết định đối với dân Israel khi họ sắp chiếm lấy miền đất được Thiên Chúa ban cho, điều này lại không xảy ra đối với các môn đệ của Chúa Giêsu, không phải ai cũng hiểu rằng “xác thịt” là “tinh thần”, rằng đó là “tinh thần”. con người nói ngôn ngữ của thiên đàng, ngôn ngữ đến từ Thiên Chúa và dẫn đến Thiên Chúa. Thánh sử cay đắng ghi lại: “Kể từ lúc đó, nhiều môn đệ của ngài đã quay trở lại và không còn đi theo ngài nữa”. Đối với Chúa Giêsu, lời loan báo về sự thân mật đó chính là Tin Mừng. Anh không thể từ bỏ nó. Sau đó Người quay về phía Nhóm Mười Hai (đây là lần đầu tiên thuật ngữ này xuất hiện trong Tin Mừng thứ tư) và hỏi các ông: “Các con cũng muốn ra đi phải không?”. Có lẽ chúng ta chưa nhận thức đầy đủ bi kịch của thời điểm này; chắc chắn đó là một trong những điều nghiêm trọng nhất trong cuộc đời Chúa Giêsu. Phêrô thay mặt mọi người nói: «Lạy Chúa, chúng con sẽ đi theo ai? Thầy có những lời ban sự sống đời đời.” Nó không nói “ở đâu”, mà là “chúng ta sẽ đi đến ai”. Thánh Phêrô nhấn mạnh đến mối quan hệ mật thiết với Chúa Giêsu, mối liên hệ xác định đức tin của người môn đệ, thực ra là cả cuộc đời của ông. Đối với họ, Chúa Giêsu là một điểm quy chiếu không thể so sánh được; ông ấy vượt trội hơn mọi bậc thầy khác; chỉ có Ngài mới có lời ban sự sống đời đời.

സാധാരണ സമയത്തിൻ്റെ XXI

സുവിശേഷം (യോഹന്നാൻ 6,60-69)

ആ സമയത്ത്, അതുവരെ യേശുവിനെ അനുഗമിച്ചിരുന്ന പലരും പറഞ്ഞു: “ഈ ഭാഷ കഠിനമാണ്. ആർക്കാണ് അത് കേൾക്കാൻ കഴിയുക? എന്നാൽ തൻ്റെ ശിഷ്യന്മാർ ഇതിനെക്കുറിച്ചു പിറുപിറുക്കുന്നുണ്ടെന്ന് ഹൃദയത്തിൽ അറിഞ്ഞ യേശു അവരോട് പറഞ്ഞു: “ഇത് നിങ്ങളെ അപകീർത്തിപ്പെടുത്തുന്നുണ്ടോ? മനുഷ്യപുത്രൻ താൻ മുമ്പുണ്ടായിരുന്നിടത്തു കയറിപ്പോകുന്നത് എപ്പോൾ കാണും? ആത്മാവ് ജീവൻ നൽകുന്നതാണ്; മാംസം ഉപയോഗശൂന്യമാണ്. ഞാൻ നിന്നോട് സംസാരിച്ച വാക്കുകൾ ആത്മാവും അവ ജീവനുമാണ്. എന്നാൽ നിങ്ങളിൽ വിശ്വസിക്കാത്ത ചിലരുണ്ട്. കാരണം, വിശ്വസിക്കാത്തവർ ആരാണെന്നും തന്നെ ഒറ്റിക്കൊടുക്കുന്നവർ ആരാണെന്നും യേശുവിന് തുടക്കം മുതൽ അറിയാമായിരുന്നു. അവൻ: "അതുകൊണ്ടാണ് ഞാൻ നിങ്ങളോട് പറഞ്ഞത്, പിതാവ് അത് അനുവദിക്കാതെ ആർക്കും എൻ്റെ അടുക്കൽ വരാൻ കഴിയില്ലെന്ന്." അന്നുമുതൽ അവൻ്റെ ശിഷ്യന്മാരിൽ പലരും അവനോടുകൂടെ നടക്കാതെ മടങ്ങിപ്പോയി, പിന്നെ യേശു പന്ത്രണ്ടുപേരോടു: നിങ്ങൾക്കും പോകുവാൻ മനസ്സുണ്ടോ എന്നു ചോദിച്ചു. ശിമയോൻ പത്രോസ് അവനോടു ഉത്തരം പറഞ്ഞു: കർത്താവേ, ഞങ്ങൾ ആരുടെ അടുക്കൽ പോകും? നിങ്ങൾക്ക് നിത്യജീവൻ്റെ വാക്കുകൾ ഉണ്ട്, നിങ്ങൾ ദൈവത്തിൻ്റെ പരിശുദ്ധനാണെന്ന് ഞങ്ങൾ വിശ്വസിക്കുകയും അറിയുകയും ചെയ്യുന്നു.

മോൺസിഞ്ഞോർ വിൻസെൻസോ പഗ്ലിയയുടെ സുവിശേഷത്തെക്കുറിച്ചുള്ള വ്യാഖ്യാനം

ഈ ഞായറാഴ്ചത്തെ സുവിശേഷഭാഗം കഫർണാമിലെ സിനഗോഗിൽ യേശു നടത്തിയ "അപ്പത്തെക്കുറിച്ചുള്ള പ്രഭാഷണം" അവസാനിപ്പിക്കുന്നു. അവിടെ, യേശുവിൻ്റെ സാന്നിധ്യത്തിൽ, ഇസ്രായേൽ ജനം വാഗ്ദത്ത ഭൂമിയുടെ ഹൃദയവും ഗോത്രപിതാക്കന്മാരുടെ ഓർമ്മകളുമായി ബന്ധിപ്പിച്ചിരിക്കുന്ന ഒരു ദേശീയ സങ്കേതത്തിൻ്റെ ഹൃദയവുമായ ഷെക്കെമിൽ എത്തിയപ്പോൾ അവർക്ക് സംഭവിച്ചത് സംഭവിച്ചു. ജോഷ്വ എല്ലാ ഗോത്രങ്ങളെയും കൂട്ടി അവരോട് ചോദിച്ചു: "ആരെ സേവിക്കണമെന്ന് ഇന്ന് തിരഞ്ഞെടുക്കുക", പുറജാതീയ വിഗ്രഹങ്ങളോ ഈജിപ്തിൻ്റെ അടിമത്തത്തിൽ നിന്നുള്ള വിമോചനത്തിൻ്റെ ദൈവമോ. ജനം മറുപടി പറഞ്ഞു: “യഹോവയെ ഉപേക്ഷിച്ച് അന്യദൈവങ്ങളെ സേവിക്കുന്നതിൽ നിന്ന് ഞങ്ങൾ അകന്നുപോകരുതേ! എന്തെന്നാൽ, നമ്മെയും നമ്മുടെ പിതാക്കന്മാരെയും ഈജിപ്‌ത് ദേശത്തുനിന്ന് കൊണ്ടുവന്നത് നമ്മുടെ ദൈവമായ യഹോവയാണ്.” ദൈവം തന്ന ഭൂമി കൈവശപ്പെടുത്താൻ പോകുമ്പോൾ അത് ഇസ്രായേലിന് നിർണ്ണായകമായ ഒരു തിരഞ്ഞെടുപ്പായിരുന്നു, യേശുവിൻ്റെ ആ ശിഷ്യന്മാർക്ക് അങ്ങനെയായിരുന്നില്ല, ആ "മാംസം" "ആത്മാവ്" ആണെന്ന് എല്ലാവർക്കും മനസ്സിലായില്ല, അത് മനുഷ്യൻ സ്വർഗ്ഗത്തിൻ്റെ ഭാഷ സംസാരിച്ചു, അത് ദൈവത്തിൽ നിന്ന് വന്ന് ദൈവത്തിലേക്ക് നയിച്ചു. "ആ നിമിഷം മുതൽ അവൻ്റെ ശിഷ്യന്മാരിൽ പലരും പിന്തിരിഞ്ഞു, അവനോടൊപ്പം പോയില്ല", സുവിശേഷകൻ കയ്പോടെ കുറിക്കുന്നു. യേശുവിനെ സംബന്ധിച്ചിടത്തോളം ആ അടുപ്പത്തിൻ്റെ പ്രഖ്യാപനം സുവിശേഷമായിരുന്നു. അവനത് ഉപേക്ഷിക്കാൻ കഴിഞ്ഞില്ല. തുടർന്ന് അദ്ദേഹം പന്ത്രണ്ടുപേരുടെ നേരെ തിരിഞ്ഞ് (നാലാം സുവിശേഷത്തിൽ ഈ പദം ആദ്യമായി പ്രത്യക്ഷപ്പെടുന്നു) അവരോട് ചോദിച്ചു: "നിങ്ങൾക്കും പോകണോ?". ഒരുപക്ഷേ ഈ നിമിഷത്തിൻ്റെ നാടകീയത നാം പൂർണ്ണമായി മനസ്സിലാക്കുന്നില്ല; യേശുവിൻ്റെ ജീവിതത്തിലെ ഏറ്റവും ഗൗരവമേറിയ കാര്യങ്ങളിൽ ഒന്നാണിത്.പത്രോസ് എല്ലാവരേയും പ്രതിനിധീകരിച്ച് സംസാരിക്കുന്നു: “കർത്താവേ, ഞങ്ങൾ ആരുടെ അടുത്തേക്ക് പോകും? നിങ്ങൾക്ക് നിത്യജീവൻ്റെ വാക്കുകൾ ഉണ്ട്. "എവിടെ" എന്നല്ല, "ആരുടെ അടുത്തേക്ക്" ഞങ്ങൾ പോകും. യേശുവുമായുള്ള ആ ഉറ്റ ബന്ധത്തെ പത്രോസ് അടിവരയിടുന്നു, അത് ശിഷ്യൻ്റെ വിശ്വാസത്തെ വ്യക്തമാക്കുന്നു, തീർച്ചയായും അവൻ്റെ ജീവിതകാലം മുഴുവൻ. അവരെ സംബന്ധിച്ചിടത്തോളം, താരതമ്യമില്ലാതെ യേശു ഒരു റഫറൻസ് പോയിൻ്റാണ്; അവൻ എല്ലാ യജമാനനെക്കാളും ശ്രേഷ്ഠനാണ്; അവനു മാത്രമേ നിത്യജീവൻ്റെ വചനങ്ങൾ ഉള്ളു.

XXI nke oge nkịtị

Oziọma (Jọn 6,60-69)

N’oge ahụ, ọtụtụ n’ime ndị soro Jizọs ruo mgbe ahụ kwuru, sị: “Asụsụ a dị njọ. Ònye pụrụ ige ya ntị? Ma, ebe Jizọs maara n’obi ya na ndị na-eso ụzọ ya na-atamu ntamu banyere nke a, ọ sịrị ha: “Nke a ọ̀ na-akparị unu? Ma òle mb͕e unu gāhu Nwa nke madu ka Ọ nārigo n'ebe ọ nọ na mbu? Mmụọ bụ ihe na-enye ndụ; anụ abaghị uru. Okwu m gwara unu bụ mmụọ na ndụ. Ma e nwere ụfọdụ n’ime unu ndị na-ekweghị. N’ihi na Jizọs maara malite ná mmalite ndị ndị na-ekweghị na ha bụ na ndị ga-arara ya nye. O we si, N'ihi nka ka M'siri unu, na ọ dighi onye ọ bula puru biakutem, ma ọ buru na Nnam enyeghi ya ya. Ma mb͕e ahu ọtutu n'etiti ndi nēso uzọ-Ya laghachiri, ha esoghi kwa Ya jeghari ọzọ: Jisus we si ndi-ozi iri na abua ahu, Ùnu onwe-unu nāchọ kwa ila? Saịmọn Pita zara ya, sị: “Onyenwe anyị, ònye ka anyị ga-agakwuru? Ị nwere okwu nke ndụ ebighị ebi na anyị kwere ma mara na ị bụ Onye Nsọ nke Chineke.

Nkọwa nke Oziọma nke Monsignor Vincenzo Paglia

Akwụkwọ ozi ọma nke Sọnde a mechiri “okwu gbasara achịcha” nke Jizọs mere n’ụlọ nzukọ dị na Kapaniọm. N’ebe ahụ, n’ihu Jizọs, ihe mere ụmụ Izrel mgbe ha rutere Shekem, bụ́ obi nke ala ahụ e kwere ná nkwa na ebe obibi nke ebe nsọ mba nke e jikọtara ya na ihe ncheta nke ndị nna ochie, nọ na-eme. Jọshụa kpọkọtara ebo niile wee jụọ ha, sị: “Họrọnụ taa onye ga-efe ofufe,” ma ọ̀ bụ arụsị ndị ọgọ mmụọ ma ọ bụ Chineke nke ntọhapụ n’ohu Ijipt. Ndị mmadụ wee zaa, sị: “Ọ bụrụ na anyị agaghị ahapụ Jehova ife chi ọzọ dị iche iche! N’ihi na ọ bụ Jehova bụ́ Chineke anyị mere ka anyị na nna anyị hà si n’ala Ijipt rigota.” Ọ bụ nhọrọ doro anya nye Izrel mgbe ha na-achọ inweta ala ahụ Chineke nyere ha, nke a abụghịkwa ndị na-eso ụzọ Jizọs, ọ bụghị onye ọ bụla ghọtara na “anụ ahụ” bụ “mmụọ”, na nke ahụ abụghị eziokwu. mmad s ir i asusu nke elu-igwe, nke sitere na Chineke we duru rue Chineke. “Site n’oge ahụ ọtụtụ n’ime ndị na-eso ụzọ ya laghachiri azụ, ha esoghịkwa ya ọzọ,” ka onye na-ezisa ozi ọma na-ekwu n’ụzọ dị ilu. Maka Jizọs, nkwupụta nke mmekọrịta chiri anya bụ Oziọma ahụ. O nweghị ike ịhapụ ya. O wee tụgharịa gakwuru ndịozi iri na abụọ ahụ (ọ bụ nke mbụ okwu a pụtara n’Oziọma nke anọ) wee jụọ ha: “Ùnu chọkwara ịla?”. Ikekwe, anyị aghọtachaghị ihe nkiri nke oge a; O doro anya na ọ bụ otu n'ime ihe ndị kasị njọ ná ndụ Jizọs. Pita na-ekwuchitere onye ọ bụla, sị: “Onyenwe anyị, ònye ka anyị ga-agakwuru? I nwere okwu nke ndu ebighi-ebi. Ọ naghị ekwu "ebe", kama "onye" anyị ga-aga. Pita mere ka ọ pụta ìhè na mmekọrịta chiri anya ahụ na Jizọs bụ nke na-akọwapụta okwukwe onye na-eso ụzọ ahụ, n'ezie ná ndụ ya dum. Maka ha, Jizọs bụ ebe a na-ekwu okwu na-enweghị atụ; ọ kariri onye-nwe ọ bula; naanị ya nwere okwu nke ndụ ebighị ebi.