Vangelo (Mt 13,24-30) - In quel tempo, Gesù espose alla folla un’altra parabola, dicendo: «Il regno dei cieli è simile a un uomo che ha seminato del buon seme nel suo campo. Ma, mentre tutti dormivano, venne il suo nemico, seminò della zizzania in mezzo al grano e se ne andò. Quando poi lo stelo crebbe e fece frutto, spuntò anche la zizzania. Allora i servi andarono dal padrone di casa e gli dissero: “Signore, non hai seminato del buon seme nel tuo campo? Da dove viene la zizzania?”. Ed egli rispose loro: “Un nemico ha fatto questo!”. E i servi gli dissero: “Vuoi che andiamo a raccoglierla?”. “No, rispose, perché non succeda che, raccogliendo la zizzania, con essa sradichiate anche il grano. Lasciate che l’una e l’altro crescano insieme fino alla mietitura e al momento della mietitura dirò ai mietitori: Raccogliete prima la zizzania e legatela in fasci per bruciarla; il grano invece riponetelo nel mio granaio”».

Il commento al Vangelo a cura di Monsignor Vincenzo Paglia

La parabola della zizzania è stata forse tra le parole evangeliche più chiare in alcuni momenti storici quando maggiormente gli uomini religiosi videro minacciati i diritti della verità e sentirono l’esigenza di difenderli. Si può dire che una lunga vicenda di guerre di religione, condotte da cristiani, abbia trovato principalmente in questo testo scritturistico un ostacolo capace di indurre riflessioni, ripensamenti e dubbi. Il padrone del campo, infatti, ha un comportamento assolutamente singolare. Egli si rende conto che un nemico ha seminato la zizzania là dov’egli aveva seminato il seme buono. Potremmo dire che da questa parabola inizia la storia della tolleranza cristiana, perché secca in radice l’erba malvagia – questa sì, davvero malvagia – del manicheismo, della distinzione tra buoni e cattivi, tra giusti e ingiusti. In essa c’è non solo l’invito a una illimitata tolleranza, ma persino al rispetto per il nemico, anche quando fosse nemico non solo personale ma della causa più giusta e più santa, di Dio, della giustizia, della nazione, della libertà. Resta il mistero di questo nemico che, mentre tutti dormono, semina in mezzo al grano l’erba inutile, che soffoca quella buona. È il mistero del male cui non si risponde con un altro male, ma con la forza della speranza, con il difendere il grano finché questo non dia frutto, più forte della divisione con cui pure si deve sempre misurare. È anche la sfida a vigilare con maggiore attenzione, a non addormentarci perché il male non possa continuare a seminare zizzania. La scelta del padrone, così lontana dalla nostra logica e dai nostri comportamenti, fonda una cultura di pace. Oggi, mentre proliferano tragici conflitti, questa parola evangelica è un invito all’incontro e al dialogo. Tale atteggiamento non è segno di debolezza e di cedimento. Ma di concedere a ogni uomo la possibilità di scendere nel profondo del proprio cuore per ritrovare l’impronta di Dio e della sua giustizia e cambiare vita.

The weeds

Gospel (Mt 13,24-30)

At that time, Jesus exposed another parable to the crowd, saying: «The kingdom of heaven is like a man who sowed good seed in his field. But while everyone was sleeping, his enemy came, sowed weeds among the wheat and went away. Then when the stem grew and bore fruit, the weeds also sprouted. Then the servants went to the master of the house and said to him, “Master, have you not sown good seed in your field? Where does the weeds come from?”. And he answered them: “An enemy has done this!”. And the servants said to him: “Do you want us to go and collect it?”. “No, he replied, so that it doesn't happen that by collecting the weeds you also uproot the wheat with it. Let both grow together until the harvest and at the time of the harvest I will say to the reapers: First gather the weeds and tie them in bundles to burn them; instead put the wheat in my barn".

The commentary on the Gospel by Monsignor Vincenzo Paglia

The parable of the weeds was perhaps among the clearest evangelical words in some historical moments when religious men saw the rights of truth threatened and felt the need to defend them. It can be said that a long history of religious wars, conducted by Christians, has mainly found in this scriptural text an obstacle capable of inducing reflections, second thoughts and doubts. The owner of the field, in fact, has an absolutely singular behavior. He realizes that an enemy has sown weeds where he had sown the good seed. We could say that the history of Christian tolerance begins from this parable, because it dries out the roots of the evil grass - this truly evil one - of Manichaeism, of the distinction between good and bad, between the just and the unjust. In it there is not only the invitation to unlimited tolerance, but even to respect for the enemy, even if he were not only a personal enemy but of the most just and holiest cause, of God, of justice, of the nation, of freedom. . The mystery remains of this enemy who, while everyone sleeps, sows useless grass among the wheat, which suffocates the good one. It is the mystery of evil which cannot be responded to with another evil, but with the strength of hope, with defending the grain until it bears fruit, stronger than the division with which it must always be measured. It is also the challenge to be more vigilant, not to fall asleep so that evil cannot continue to sow discord. The choice of the master, so far from our logic and our behaviors, establishes a culture of peace. Today, while tragic conflicts proliferate, this evangelical word is an invitation to encounter and dialogue. This attitude is not a sign of weakness or giving in. But to grant every man the possibility of going deep into his heart to rediscover the imprint of God and his justice and change his life.

Las malas hierbas

Evangelio (Mt 13,24-30)

En aquel tiempo, Jesús expuso a la multitud otra parábola, diciendo: «El reino de los cielos es semejante a un hombre que sembró buena semilla en su campo. Pero mientras todos dormían, vino su enemigo, sembró cizaña entre el trigo y se fue. Luego, cuando el tallo creció y dio fruto, también brotó la mala hierba. Entonces los criados fueron al dueño de la casa y le dijeron: “Señor, ¿no has sembrado buena semilla en tu campo? ¿De dónde viene la maleza?”. Y él les respondió: “¡Un enemigo ha hecho esto!”. Y los criados le dijeron: “¿Quieres que vayamos a recogerlo?”. “No, respondió, para que al recoger la cizaña no arranques junto con ella el trigo. Dejen que ambos crezcan juntos hasta la siega, y en el tiempo de la siega diré a los segadores: Recoged primero la cizaña y atadla en manojos para quemarla; mejor pon el trigo en mi granero".

El comentario al Evangelio de monseñor Vincenzo Paglia

La parábola de la cizaña estuvo quizás entre las palabras evangélicas más claras en algunos momentos históricos en los que los religiosos vieron amenazados los derechos de la verdad y sintieron la necesidad de defenderlos. Se puede decir que una larga historia de guerras religiosas, llevadas a cabo por cristianos, ha encontrado principalmente en este texto escritural un obstáculo capaz de inducir reflexiones, reflexiones y dudas. El dueño del campo, de hecho, tiene un comportamiento absolutamente singular. Se da cuenta de que un enemigo ha sembrado cizaña donde él había sembrado la buena semilla. Podríamos decir que la historia de la tolerancia cristiana comienza a partir de esta parábola, porque seca las raíces de la mala hierba -esa verdaderamente mala- del maniqueísmo, de la distinción entre el bien y el mal, entre lo justo y lo injusto. En él no sólo está la invitación a la tolerancia ilimitada, sino incluso al respeto por el enemigo, aunque no fuera sólo un enemigo personal sino de la causa más justa y santa, de Dios, de la justicia, de la nación, de la libertad. . . Queda el misterio de este enemigo que, mientras todos duermen, siembra entre el trigo hierba inútil, que asfixia la buena. Es el misterio del mal al que no se puede responder con otro mal, sino con la fuerza de la esperanza, con defender el grano hasta que dé fruto, más fuerte que la división con la que siempre hay que medirlo. Es también el desafío de estar más atentos, de no dormirnos para que el mal no siga sembrando discordia. La elección del maestro, tan alejada de nuestra lógica y de nuestros comportamientos, instaura una cultura de paz. Hoy, mientras proliferan los conflictos trágicos, esta palabra evangélica es una invitación al encuentro y al diálogo. Esta actitud no es un signo de debilidad o de ceder. Sino conceder a cada hombre la posibilidad de profundizar en su propio corazón para redescubrir la huella de Dios y su justicia y cambiar su vida.

Les mauvaises herbes

Évangile (Mt 13,24-30)

À ce moment-là, Jésus expose à la foule une autre parabole en disant : « Le royaume des cieux est semblable à un homme qui a semé du bon grain dans son champ. Mais pendant que tout le monde dormait, son ennemi arriva, sema de la mauvaise herbe parmi le blé et s'en alla. Puis, lorsque la tige grandissait et portait ses fruits, les mauvaises herbes poussaient également. Alors les serviteurs allèrent trouver le maître de la maison et lui dirent : « Maître, n'as-tu pas semé du bon grain dans ton champ ? D’où viennent les mauvaises herbes ? Et il leur répondit : « C'est un ennemi qui a fait cela ! ». Et les serviteurs lui dirent : « Veux-tu qu'on aille le chercher ? ». « Non, répondit-il, pour qu'en ramassant la mauvaise herbe, on n'arrache pas le blé avec elle. Laissez-les pousser ensemble jusqu'à la moisson, et au moment de la moisson je dirai aux moissonneurs : Ramassez d'abord la mauvaise herbe et attachez-la en bottes pour la brûler ; à la place, mets le blé dans ma grange".

Le commentaire de l'Évangile de Mgr Vincenzo Paglia

La parabole de la mauvaise herbe était peut-être parmi les paroles évangéliques les plus claires dans certains moments historiques où les hommes religieux voyaient les droits de la vérité menacés et ressentaient le besoin de les défendre. On peut dire qu’une longue histoire de guerres de religion, menées par les chrétiens, a surtout trouvé dans ce texte scripturaire un obstacle capable de susciter des réflexions, des doutes et des doutes. Le propriétaire du terrain a en effet un comportement absolument singulier. Il se rend compte qu’un ennemi a semé de la mauvaise herbe là où il avait semé la bonne graine. On pourrait dire que l’histoire de la tolérance chrétienne commence à partir de cette parabole, car elle dessèche les racines de la mauvaise herbe – celle vraiment mauvaise – du manichéisme, de la distinction entre le bien et le mal, entre le juste et l’injuste. Il n'y a pas seulement l'invitation à une tolérance illimitée, mais même au respect de l'ennemi, même s'il n'était pas seulement un ennemi personnel mais de la cause la plus juste et la plus sainte, de Dieu, de la justice, de la nation, de la liberté. . . Reste le mystère de cet ennemi qui, pendant que tout le monde dort, sème de l'herbe inutile parmi le blé, qui étouffe le bon. C'est le mystère du mal auquel on ne peut pas répondre par un autre mal, mais par la force de l'espérance, en défendant le grain jusqu'à ce qu'il porte du fruit, plus fort que la division avec laquelle il faut toujours le mesurer. C’est aussi le défi d’être plus vigilant, de ne pas s’endormir pour que le mal ne puisse continuer à semer la zizanie. Le choix du maître, si loin de notre logique et de nos comportements, instaure une culture de paix. Aujourd’hui, alors que les conflits tragiques se multiplient, cette parole évangélique est une invitation à la rencontre et au dialogue. Cette attitude n’est pas un signe de faiblesse ou de capitulation. Mais donner à chaque homme la possibilité de pénétrer au plus profond de son cœur pour retrouver l'empreinte de Dieu et sa justice et changer sa vie.

As ervas daninhas

Evangelho (Mt 13,24-30)

Naquele momento, Jesus expôs outra parábola à multidão, dizendo: «O reino dos céus é semelhante a um homem que semeou boa semente no seu campo. Mas enquanto todos dormiam, veio o inimigo dele, semeou joio no meio do trigo e foi embora. Então, quando o caule cresceu e deu frutos, as ervas daninhas também brotaram. Então os servos foram ter com o dono da casa e disseram-lhe: “Senhor, não semeaste boa semente no teu campo? De onde vêm as ervas daninhas?”. E ele lhes respondeu: “Um inimigo fez isto!”. E os servos disseram-lhe: “Queres que vamos buscá-lo?”. “Não, ele respondeu, para que ao coletar o joio você não arranque o trigo junto com ele. Que ambos cresçam juntos até a colheita, e na época da colheita direi aos ceifeiros: Primeiro ajuntem o joio e amarrem-no em feixes para queimá-lo; em vez disso, coloque o trigo no meu celeiro".

O comentário ao Evangelho de Monsenhor Vincenzo Paglia

A parábola do joio foi talvez uma das palavras evangélicas mais claras em alguns momentos históricos em que os religiosos viram os direitos da verdade ameaçados e sentiram a necessidade de defendê-los. Pode-se dizer que uma longa história de guerras religiosas, conduzidas por cristãos, encontrou principalmente neste texto bíblico um obstáculo capaz de induzir reflexões, dúvidas e dúvidas. O dono do campo, aliás, tem um comportamento absolutamente singular. Ele percebe que um inimigo semeou ervas daninhas onde ele plantou a boa semente. Poderíamos dizer que a história da tolerância cristã começa nesta parábola, porque seca as raízes da erva má – esta verdadeiramente má – do maniqueísmo, da distinção entre o bem e o mal, entre o justo e o injusto. Nele não há apenas o convite à tolerância ilimitada, mas até ao respeito pelo inimigo, mesmo que ele não fosse apenas um inimigo pessoal, mas da causa mais justa e santa, de Deus, da justiça, da nação, da liberdade . Fica o mistério deste inimigo que, enquanto todos dormem, semeia erva inútil no meio do trigo, que sufoca o bom. É o mistério do mal que não pode ser respondido com outro mal, mas com a força da esperança, com a defesa do grão até que dê fruto, mais forte que a divisão com que deve ser sempre medido. É também o desafio de estar mais vigilantes, de não adormecer, para que o mal não possa continuar a semear a discórdia. A escolha do mestre, tão distante da nossa lógica e dos nossos comportamentos, estabelece uma cultura de paz. Hoje, enquanto proliferam os trágicos conflitos, esta palavra evangélica é um convite ao encontro e ao diálogo. Esta atitude não é sinal de fraqueza ou de cedência. Mas conceder a cada homem a possibilidade de ir fundo no próprio coração para redescobrir a marca de Deus e da sua justiça e mudar a sua vida.

雜草

福音（太13,24-30）

那時，耶穌又向眾人講了一個比喻：「天國好像一個人撒好種在田裡。 但是當大家都在睡覺的時候，他的敵人來了，在麥子裡種下了雜草，然後就走了。 當莖長大並結果時，雜草也發芽了。 僕人就去見主人，對他說：「主人，你沒有撒好種子在田裡嗎？ 雜草從哪裡來？” 他回答他們：「這是敵人幹的！」。 僕人們對他說：「你要我們去撿嗎？」。 「不，」他回答道，這樣透過收集雜草，你就不會連帶把小麥連根拔起。 讓兩者一起成長，直到收割的時候，到了收割的時候，我要對收割的人說：先把雜草拾起來，紮成捆燒掉； 相反，把小麥放在我的穀倉裡」。

文森佐·帕格利亞主教對福音的評論

在某些歷史時刻，當宗教人士看到真理的權利受到威脅並感到有必要捍衛它們時，雜草的寓言也許是最清晰的福音派話語之一。 可以說，基督教徒所進行的漫長的宗教戰爭，主要是在這段經文中找到了一個能夠引起反思、反思和懷疑的障礙。 事實上，這個領域的主人有著絕對獨特的行為。 他意識到敵人在他播下好種子的地方播下了雜草。 我們可以說，基督教寬容的歷史是從這個寓言開始的，因為它根幹了摩尼教、善與惡、正義與不正義之間的惡草——真正邪惡的草根。 其中不僅邀請了無限的寬容，甚至還邀請了對敵人的尊重，即使他不僅是個人的敵人，而且是為了最公正和最神聖的事業，上帝，正義，國家，自由的敵人.. 這個敵人的謎團依然存在，他趁著大家都睡覺的時候，在麥子裡種下無用的草，讓好麥子窒息而亡。 這是邪惡的奧秘，不能用另一種邪惡來回應，而是用希望的力量，保衛穀物直到它結出果實，比必須始終衡量它的分裂更強大。 我們面臨的挑戰是要更加警惕，不要睡著，以免邪惡繼續挑撥離間。 主人的選擇，與我們的邏輯和行為相去甚遠，建立了一種和平文化。 今天，雖然悲慘的衝突不斷增加，但這個福音派的話卻邀請人們相遇和對話。 這種態度並不是軟弱或屈服的表現。 而是讓每個人都有可能深入自己的內心，重新發現上帝的印記和祂的公義，並改變祂的生命。

Сорняки

Евангелие (Мф 13,24-30)

В это время Иисус открыл толпе еще одну притчу, сказав: «Царство Небесное подобно человеку, который посеял доброе семя на своем поле. Но пока все спали, пришел враг его, посеял сорняки среди пшеницы и ушел. Затем, когда стебель вырос и принес плоды, проросли и сорняки. Тогда слуги пошли к хозяину дома и сказали ему: «Господин, не доброе ли семя ты сеял на своем поле? Откуда берутся сорняки?». А он им ответил: «Это сделал враг!». И сказали ему слуги: «Хочешь, мы пойдем и заберем его?». «Нет, — ответил он, — чтобы, собирая сорняки, не выкорчевать вместе с ними и пшеницу. Пусть оба растут вместе до жатвы, и во время жатвы я скажу жнецам: сначала соберите сорняки и свяжите их в снопы, чтобы сжечь их; вместо этого положи пшеницу в мой сарай».

Комментарий к Евангелию монсеньора Винченцо Палья

Притча о сорняках была, пожалуй, одной из самых ярких евангельских слов в некоторые исторические моменты, когда религиозные люди видели угрозу праву истины и чувствовали необходимость защитить их. Можно сказать, что долгая история религиозных войн, которые вели христиане, главным образом нашла в этом библейском тексте препятствие, способное побудить к размышлениям, размышлениям и сомнениям. Хозяин поля, на самом деле, ведет себя совершенно необычно. Он понимает, что враг посеял сорняки там, где он посеял доброе семя. Можно сказать, что история христианской толерантности начинается с этой притчи, потому что она иссушает корни злой травы - этой истинно злой - манихейства, различия между добром и злом, между справедливым и несправедливым. В нем есть не только призыв к неограниченной терпимости, но даже к уважению к врагу, даже если он был не только личным врагом, но самого справедливого и святого дела, Бога, справедливости, нации, свободы. . . Загадкой остается этот враг, который, пока все спят, сеет среди пшеницы бесполезную траву, которая душит доброго. Это тайна зла, на которую нельзя ответить другим злом, но силой надежды, защитой зерна, пока оно не принесет плод, более сильной, чем разделение, которым его всегда нужно измерять. Это также задача быть более бдительными, не засыпать, чтобы зло не могло продолжать сеять раздор. Выбор хозяина, вопреки нашей логике и нашему поведению, устанавливает культуру мира. Сегодня, когда трагические конфликты множатся, это евангельское слово является приглашением к встрече и диалогу. Такое отношение не является признаком слабости или уступчивости. Но предоставить каждому человеку возможность проникнуть глубоко в свое сердце, чтобы заново открыть отпечаток Бога и Его справедливости и изменить свою жизнь.

雑草

福音（マタ 13,24-30）

その時、イエスは群衆に別のたとえ話をして、こう言われました。「天の王国は、自分の畑に良い種を蒔いた人のようなものです。 しかし、皆が寝ている間に敵がやって来て、小麦の間に雑草を蒔いて立ち去りました。 そして茎が伸びて実がなると同時に雑草も生えてきました。 そこで召使たちは家の主人のところに行って、こう言いました。「先生、畑に良い種を蒔かれませんでしたか。 雑草はどこから来るのですか？」 すると彼は彼らに答えた、「敵がこんなことをしたのだ！」。 そこで使用人たちは彼に言った、「それを取りに行ってよろしいですか？」 「いいえ、雑草を集めることで小麦も一緒に根こそぎにしないようにするためです。」と彼は答えた。 収穫まで両方を一緒に育てましょう。そして収穫の時、私は刈り取り人にこう言います。まず雑草を集めて束にして燃やしなさい。 代わりに小麦を私の納屋に入れてください。」

ヴィンチェンツォ・パーリア修道士による福音書の解説

雑草のたとえは、宗教者たちが真実の権利が脅かされているのを見て、それを守る必要性を感じた歴史的瞬間において、おそらく最も明確な福音主義の言葉の一つであった。 キリスト教徒によって行われた宗教戦争の長い歴史は、主にこの聖典の中に、反省、考え直し、疑念を引き起こす可能性のある障害を見出してきたと言えます。 実際、この畑の所有者はまったく特異な行動をとります。 彼は、自分が良い種を蒔いた場所に敵が雑草を蒔いたことに気づきました。 キリスト教の寛容の歴史はこのたとえ話から始まると言えるでしょう。なぜなら、このたとえ話は、マニ教の悪草、この本当に邪悪な草の根、善と悪、正義と不正の区別を枯らすからです。 そこには、限りない寛容への誘いだけでなく、たとえそれが個人的な敵であるだけでなく、神、正義、国家、自由という最も正義的で最も神聖な大義のためであったとしても、敵を尊重することさえも求められています。 . . 皆が眠っている間に小麦の間に役に立たない草を蒔き、善良な者を窒息させてしまうこの敵の謎は残っています。 それは悪の神秘であり、別の悪で対抗することはできませんが、希望の強さ、実がなるまで穀物を守ること、常に測らなければならない区分よりも強い希望の強さによって対応することができます。 悪が不和をまき散らさないように、眠らないように、より警戒することも課題です。 私たちの論理や行動とはかけ離れた主人の選択が、平和の文化を確立します。 悲劇的な紛争が急増する今日、この福音の言葉は出会いと対話への誘いです。 この態度は弱さや屈服の表れではありません。 しかし、すべての人に、自分の心の奥深くに入り込み、神の痕跡と神の正義を再発見し、人生を変える可能性を与えることです。

잡초

복음(마태 13,24-30)

그때 예수께서는 군중에게 또 다른 비유를 베풀어 이렇게 말씀하셨습니다. “천국은 자기 밭에 좋은 씨를 뿌린 사람과 같습니다. 그러나 모두가 자고 있는 동안에 그의 원수가 와서 밀 가운데 가라지를 덧뿌리고 갔다. 그러다가 줄기가 자라고 열매를 맺자 잡초도 돋아났습니다. 그러자 종들이 집주인에게 가서 말했습니다. “주인님, 밭에 좋은 씨를 뿌리지 않으셨습니까? 잡초는 어디서 나오나요?” 그리고 그는 그들에게 대답했습니다. “원수가 이런 짓을 했습니다!” 그러자 종들이 그에게 말했습니다. “우리가 가서 가져가겠습니까?” “아닙니다. 가라지를 모아서 밀까지 함께 뽑지 않도록 하기 위해서였습니다. 둘 다 추수 때까지 함께 자라게 두어라. 추수 때에 내가 추수꾼들에게 이르되 먼저 가라지를 거두어 단으로 묶어 불사르라. 대신 내 헛간에 밀을 넣어라."

빈첸초 팔리아 몬시뇰의 복음 주석

가라지의 비유는 아마도 종교인들이 진리의 권리가 위협받는 것을 보고 그것을 옹호해야 할 필요성을 느낀 역사적 순간에 가장 분명한 복음적 말씀 중 하나였을 것입니다. 기독교인들이 자행한 오랜 종교전쟁의 역사는 주로 이 성경 본문에서 반성과 재고, 의심을 불러일으킬 수 있는 장애물을 발견했다고 말할 수 있습니다. 사실 그 밭의 주인은 완전히 특이한 행동을 하고 있습니다. 그는 원수가 좋은 씨를 뿌린 곳에 가라지를 뿌렸다는 것을 깨닫습니다. 우리는 기독교 관용의 역사가 이 비유에서 시작된다고 말할 수 있습니다. 왜냐하면 이 비유가 선과 악, 정의와 불의의 구별을 가리는 마니교의 사악한 풀, 즉 참으로 사악한 풀의 뿌리를 말리기 때문입니다. 거기에는 무한한 관용에 대한 초대뿐 아니라, 적에 대한 존중까지도 포함됩니다. 비록 그가 개인적인 적일 뿐 아니라 가장 정의롭고 가장 신성한 대의, 하느님, 정의, 국가, 자유의 적일지라도 말입니다. ... 모든 사람이 잠든 동안 밀 가운데 쓸모없는 풀을 뿌려서 좋은 사람을 질식시키는 이 원수의 신비는 여전히 남아 있습니다. 그것은 또 다른 악으로 대응할 수 없는 악의 신비이며, 오히려 희망의 힘으로, 항상 측정해야 하는 분열보다 더 강한 열매를 맺을 때까지 곡식을 보호하는 것입니다. 악이 계속해서 불화를 심지 못하도록 잠들지 말고 더욱 경계하는 것도 도전입니다. 우리의 논리와 행동과는 거리가 먼 주인의 선택이 평화의 문화를 확립합니다. 오늘날 비극적인 갈등이 확산되고 있는 가운데, 이 복음의 말씀은 만남과 대화로의 초대입니다. 이러한 태도는 약함이나 굴복의 표시가 아닙니다. 그러나 모든 사람에게 자신의 마음 속 깊이 들어가서 하느님의 흔적과 정의를 재발견하고 자신의 삶을 변화시킬 수 있는 가능성을 허락하는 것입니다.

الحشائش

الإنجيل (متى 13، 24 – 30)

في ذلك الوقت، قدم يسوع للجموع مثلًا آخر، قائلاً: «يشبه ملكوت السماوات رجلاً زرع زرعاً جيداً في حقله. ولكن بينما كان الجميع نياماً، جاء عدوه، وزرع زواناً في وسط القمح ومضى. فلما نما الجذع وأثمر، نبت الزؤان أيضًا. فذهب العبيد إلى رب البيت وقالوا له: يا سيد، أما زرعت زرعا جيدا في حقلك؟ من أين تأتي الحشائش؟". فأجابهم: عدوٌ فعل هذا! فقال له الخدام: «أتريد أن نذهب ونجمعه؟». فأجاب: لا، حتى لا تقتلع القمح معه عندما تجمع الزؤان. دعوهما ينميان كلاهما معًا إلى الحصاد، وفي وقت الحصاد أقول للحصادين: اجمعوا أولاً الزوان واربطوه حزمًا ليحرق. وبدلاً من ذلك ضع القمح في حظيرتي".

التعليق على الإنجيل بقلم المونسنيور فينسينزو باجليا

وربما كان مثل الزوان من أوضح الكلمات الإنجيلية في بعض اللحظات التاريخية عندما رأى رجال الدين أن حقوق الحق مهددة وشعروا بالحاجة إلى الدفاع عنها. يمكن القول أن تاريخًا طويلًا من الحروب الدينية، التي خاضها المسيحيون، وجد بشكل رئيسي في هذا النص الكتابي عائقًا قادرًا على إثارة التأملات وإعادة النظر والشكوك. في الواقع، صاحب الحقل لديه سلوك فريد تمامًا. لقد أدرك أن العدو قد زرع الزؤان حيث زرع البذرة الجيدة. يمكننا القول إن تاريخ التسامح المسيحي يبدأ من هذا المثل، لأنه يجفف جذور العشب الشرير، هذا العشب الشرير حقًا، المانوية، والتمييز بين الخير والشر، بين العادل والظالم. ففيه ليس فقط الدعوة إلى التسامح غير المحدود، بل حتى احترام العدو، حتى لو لم يكن عدوًا شخصيًا فحسب، بل عدوًا لأعدل وأقدس قضية، قضية الله، والعدالة، والأمة، والحرية. . . ويبقى سر هذا العدو الذي بينما الجميع نيام، يزرع بين الحنطة عشبًا عديم الفائدة، فيخنق الطيب. إنه سر الشر الذي لا يمكن الرد عليه بشر آخر، بل بقوة الرجاء، وبالدفاع عن الحبة حتى تؤتي ثمارها، أقوى من الانقسام الذي يجب أن تقاس به دائمًا. إنه أيضًا التحدي المتمثل في أن نكون أكثر يقظة، وألا ننام، حتى لا يستمر الشر في زرع الفتنة. إن اختيار السيد، بعيداً عن منطقنا وسلوكياتنا، يؤسس لثقافة السلام. واليوم، بينما تكثر الصراعات المأساوية، فإن هذه الكلمة الإنجيلية هي دعوة للقاء والحوار. وهذا الموقف ليس علامة ضعف أو استسلام. ولكن أن نمنح كل إنسان إمكانية التوغل في قلبه ليكتشف من جديد بصمة الله وعدله ويغير حياته.

खर-पतवार

सुसमाचार (माउंट 13,24-30)

उस समय, यीशु ने भीड़ के सामने एक और दृष्टांत पेश करते हुए कहा: “स्वर्ग का राज्य उस मनुष्य के समान है जिसने अपने खेत में अच्छा बीज बोया। परन्तु जब सब लोग सो रहे थे, तो उसका शत्रु आया, और गेहूं के बीच में जंगली बीज बोकर चला गया। फिर जब तना बड़ा हुआ और उस पर फल लगे, तो जंगली पौधे भी उग आए। तब सेवक घर के स्वामी के पास गए और उससे कहा, “हे स्वामी, क्या तू ने अपने खेत में अच्छा बीज नहीं बोया है? जंगली घास कहाँ से आती है?” और उस ने उनको उत्तर दिया, कि यह काम किसी शत्रु ने किया है। और नौकरों ने उससे कहा: "क्या आप चाहते हैं कि हम जाकर इसे इकट्ठा करें?" “नहीं, उसने उत्तर दिया, ताकि तुम जंगली घास इकट्ठा करके उसके साथ गेहूँ भी न उखाड़ दो। कटनी तक दोनों को एक साथ बढ़ने दो, और कटनी के समय मैं काटनेवालों से कहूंगा, पहिले जंगली दाने के पौधे बटोरकर जलाने के लिये उनके गट्ठर बान्ध लो; इसके बजाय गेहूं को मेरे खलिहान में रख दो"।

मोनसिग्नोर विन्सेन्ज़ो पगलिया द्वारा सुसमाचार पर टिप्पणी

कुछ ऐतिहासिक क्षणों में जब धार्मिक लोगों ने सत्य के अधिकारों को ख़तरे में देखा और उनकी रक्षा करने की आवश्यकता महसूस की, तो जंगली पौधों का दृष्टांत संभवतः सबसे स्पष्ट इंजील शब्दों में से एक था। यह कहा जा सकता है कि ईसाइयों द्वारा संचालित धार्मिक युद्धों के लंबे इतिहास में मुख्य रूप से इस धर्मग्रंथ में एक बाधा पाई गई है जो प्रतिबिंब, दूसरे विचार और संदेह पैदा करने में सक्षम है। दरअसल, खेत के मालिक का व्यवहार बिल्कुल अनोखा होता है। उसे एहसास होता है कि जहां उसने अच्छा बीज बोया था, वहां दुश्मन ने जंगली घास बो दी है। हम कह सकते हैं कि ईसाई सहिष्णुता का इतिहास इस दृष्टांत से शुरू होता है, क्योंकि यह बुरी घास की जड़ों को सुखा देता है - यह वास्तव में बुरी घास है - मनिचैइज़्म की, अच्छे और बुरे के बीच, न्यायी और अन्यायी के बीच के अंतर की। इसमें न केवल असीमित सहिष्णुता का निमंत्रण है, बल्कि दुश्मन के प्रति सम्मान का भी निमंत्रण है, भले ही वह न केवल व्यक्तिगत दुश्मन हो, बल्कि ईश्वर, न्याय, राष्ट्र, स्वतंत्रता के सबसे न्यायपूर्ण और पवित्र उद्देश्य का भी हो। ... इस शत्रु का रहस्य अभी भी बना हुआ है, जो जब सब सोते हैं, तो गेहूं के बीच बेकार घास बो देता है, जिससे अच्छे अच्छे का दम घुट जाता है। यह बुराई का रहस्य है जिसका जवाब किसी और बुराई से नहीं दिया जा सकता, बल्कि आशा की ताकत के साथ, फल आने तक अनाज की रक्षा करना, उस विभाजन से भी अधिक मजबूत है जिसके साथ इसे हमेशा मापा जाना चाहिए। अधिक सतर्क रहना, सो न जाना भी चुनौती है ताकि बुराई कलह का बीजारोपण जारी न रख सके। गुरु का चयन, हमारे तर्क और हमारे व्यवहार से बहुत दूर, शांति की संस्कृति स्थापित करता है। आज, जबकि दुखद संघर्ष बढ़ रहे हैं, यह इंजील शब्द मुठभेड़ और बातचीत का निमंत्रण है। यह रवैया कमज़ोरी या हार मानने का संकेत नहीं है। लेकिन प्रत्येक मनुष्य को ईश्वर और उसके न्याय की छाप को फिर से खोजने और अपना जीवन बदलने के लिए अपने हृदय में गहराई तक जाने की संभावना प्रदान करना।

Chwasty

Ewangelia (Mt 13,24-30)

W tym czasie Jezus wyjawił tłumowi inną przypowieść, mówiąc: «Królestwo niebieskie podobne jest do człowieka, który posiał dobre nasienie na swojej roli. Ale gdy wszyscy spali, przyszedł jego wróg, zasiał chwasty między pszenicę i odszedł. A kiedy łodyga wyrosła i wydała owoc, wyrosły także chwasty. Wtedy słudzy udali się do pana domu i powiedzieli mu: «Panie, czy nie posiałeś dobrego nasienia na swojej roli? Skąd się biorą chwasty?”. A on im odpowiedział: „Wróg to uczynił!”. I rzekli do niego słudzy: „Czy chcesz, żebyśmy poszli i odebrali?”. „Nie” – odpowiedział, żeby zbierając chwasty, nie wykorzenić razem z nimi pszenicy. Niech oboje rosną razem aż do żniw, a w czasie żniwa powiem żniwiarzom: Najpierw zbierzcie chwasty i zwiążcie je w pęczki, aby je spalić; zamiast tego umieść pszenicę w mojej stodole”.

Komentarz do Ewangelii autorstwa prałata Vincenzo Paglii

Przypowieść o chwastach była być może jednym z najjaśniejszych słów ewangelii w niektórych momentach historycznych, kiedy ludzie religijni dostrzegali zagrożenie praw prawdy i odczuwali potrzebę ich obrony. Można powiedzieć, że długa historia wojen religijnych prowadzonych przez chrześcijan, znalazła w tym tekście Pisma Świętego głównie przeszkodę zdolną skłonić do refleksji, przemyśleń i wątpliwości. Właściciel pola faktycznie zachowuje się absolutnie osobliwie. Zdaje sobie sprawę, że wróg zasiał chwast tam, gdzie on zasiał dobre ziarno. Można powiedzieć, że od tej przypowieści rozpoczyna się historia chrześcijańskiej tolerancji, ponieważ wysusza ona korzenie złej trawy – tak, naprawdę zła – manicheizmu, rozróżnienia na dobro i zło, na sprawiedliwego i niesprawiedliwego. Jest w nim nie tylko zaproszenie do nieograniczonej tolerancji, ale także szacunek dla wroga, choćby był on nie tylko wrogiem osobistym, ale wrogiem najsprawiedliwszej i najświętszej sprawy, Bożej, sprawiedliwości, narodu, wolności. . Pozostaje tajemnica tego wroga, który, gdy wszyscy śpią, sieje między pszenicę bezużyteczną trawę, która dusi dobrego. Jest to tajemnica zła, na które nie można odpowiedzieć innym złem, lecz siłą nadziei, obroną ziarna, aż przyniesie owoc silniejszy niż podział, którym zawsze należy je mierzyć. Wyzwaniem jest także zachowanie większej czujności i nie zasypianie, aby zło nie mogło dalej siać niezgody. Wybór mistrza, tak daleki od naszej logiki i naszych zachowań, ustanawia kulturę pokoju. Dziś, gdy mnożą się tragiczne konflikty, to ewangeliczne słowo jest zaproszeniem do spotkania i dialogu. Taka postawa nie jest oznaką słabości ani poddania się. Ale dać każdemu człowiekowi możliwość zagłębienia się w swoje serce, aby na nowo odkryć ślad Boga i Jego sprawiedliwości oraz zmienić swoje życie.

আগাছা

গসপেল (Mt 13,24-30)

সেই সময়ে, যীশু ভিড়ের সামনে আরেকটি দৃষ্টান্ত প্রকাশ করে বলেছিলেন: “স্বর্গরাজ্য এমন একজন ব্যক্তির মতো যে তার জমিতে ভাল বীজ বপন করেছিল। কিন্তু সবাই যখন ঘুমাচ্ছিল, তখন তার শত্রু এসে গমের মধ্যে আগাছা বপন করে চলে গেল। অতঃপর যখন কাণ্ড বড় হয়ে ফল ধরল, তখন আগাছাও অঙ্কুরিত হল। তখন চাকরেরা বাড়ির মনিবের কাছে গিয়ে বলল, “গুরু, আপনি কি আপনার জমিতে ভাল বীজ বপন করেননি? আগাছা কোথা থেকে আসে?" এবং তিনি তাদের উত্তর দিলেন: "একজন শত্রু এটি করেছে!"। এবং চাকররা তাকে বলল: "আপনি কি চান যে আমরা গিয়ে এটি সংগ্রহ করি?" “না, সে জবাব দিল, যাতে আগাছা সংগ্রহ করে আপনি তার সাথে গমকে উপড়ে ফেলতে না পারেন। ফসল কাটা পর্যন্ত উভয়ই একসাথে বেড়ে উঠুক, এবং ফসল কাটার সময় আমি কর্তনকারীদের বলব: প্রথমে আগাছা জড়ো কর এবং পুড়িয়ে দেবার জন্য তাদের থোকায় থোকায় বেঁধে রাখ; পরিবর্তে আমার শস্যাগারে গম রাখুন।"

Monsignor Vincenzo Paglia দ্বারা গসপেল ভাষ্য

আগাছার দৃষ্টান্তটি সম্ভবত কিছু ঐতিহাসিক মুহুর্তের সবচেয়ে স্পষ্ট ইভাঞ্জেলিক্যাল শব্দগুলির মধ্যে ছিল যখন ধর্মীয় ব্যক্তিরা সত্যের অধিকারকে হুমকির মুখে দেখেছিলেন এবং তাদের রক্ষা করার প্রয়োজন অনুভব করেছিলেন। এটা বলা যেতে পারে যে খ্রিস্টানদের দ্বারা পরিচালিত ধর্মীয় যুদ্ধের একটি দীর্ঘ ইতিহাস, প্রধানত এই শাস্ত্রীয় পাঠে প্রতিফলন, দ্বিতীয় চিন্তা এবং সন্দেহ প্ররোচিত করতে সক্ষম একটি বাধা খুঁজে পেয়েছে। ক্ষেত্রের মালিক, আসলে, একটি একেবারে একক আচরণ আছে. সে বুঝতে পারে যে সে যেখানে ভালো বীজ বপন করেছিল সেখানে একজন শত্রু আগাছা বপন করেছে। আমরা বলতে পারি যে খ্রিস্টান সহনশীলতার ইতিহাস এই দৃষ্টান্ত থেকে শুরু হয়, কারণ এটি মন্দ ঘাসের শিকড়কে শুকিয়ে দেয় - হ্যাঁ, সত্যিকারের মন্দ - ম্যানিচেইজমের, ভাল এবং খারাপের মধ্যে পার্থক্য, ন্যায় ও অন্যায়ের মধ্যে পার্থক্য। এতে কেবল সীমাহীন সহিষ্ণুতার আমন্ত্রণই নেই, শত্রুর প্রতি শ্রদ্ধাও রয়েছে, এমনকি যদি সে কেবল ব্যক্তিগত শত্রুই না হয়, ঈশ্বরের, ন্যায়ের, জাতির, স্বাধীনতার সবচেয়ে ন্যায্য ও পবিত্রতম কারণ হয়ে থাকে। . এই শত্রুর রহস্য রয়ে গেছে যে, সবাই যখন ঘুমায়, গমের মধ্যে অকেজো ঘাস বপন করে, যা ভালটিকে শ্বাসরোধ করে। এটি মন্দের রহস্য যা অন্য মন্দ দিয়ে সাড়া দেওয়া যায় না, তবে আশার শক্তি দিয়ে, ফল না আসা পর্যন্ত শস্য রক্ষা করে, যে বিভাজনের সাথে এটি সর্বদা পরিমাপ করা উচিত তার চেয়ে শক্তিশালী। এটি আরও সতর্ক হওয়া, ঘুমিয়ে না যাওয়া যাতে মন্দ বিবাদ বপন করতে না পারে তাও চ্যালেঞ্জ। মাস্টারের পছন্দ, আমাদের যুক্তি এবং আমাদের আচরণ থেকে দূরে, শান্তির সংস্কৃতি প্রতিষ্ঠা করে। আজ, যখন মর্মান্তিক দ্বন্দ্ব প্রসারিত হচ্ছে, এই ইভাঞ্জেলিক্যাল শব্দটি মুখোমুখি এবং সংলাপের আমন্ত্রণ। এই মনোভাব দুর্বলতা বা হারানোর লক্ষণ নয়। কিন্তু প্রত্যেক মানুষকে তার নিজের হৃদয়ের গভীরে গিয়ে ঈশ্বরের ছাপ এবং তার ন্যায়বিচারকে নতুন করে আবিষ্কার করার এবং তার জীবনকে পরিবর্তন করার সুযোগ দেওয়া।

Ang mga damo

Ebanghelyo (Mt 13,24-30)

Noong panahong iyon, inilantad ni Jesus ang isa pang talinghaga sa karamihan, na nagsasabi: «Ang kaharian ng langit ay katulad ng isang taong naghasik ng mabuting binhi sa kanyang bukid. Ngunit habang natutulog ang lahat, dumating ang kanyang kaaway, naghasik ng mga panirang-damo sa gitna ng trigo at umalis. Tapos nung tumubo at namumunga ang tangkay, sumibol din ang mga damo. Nang magkagayo'y pumunta ang mga alipin sa may-ari ng bahay at sinabi sa kanya, "Guro, hindi ba kayo naghasik ng mabuting binhi sa iyong bukid? Saan nanggagaling ang mga damo?”. At sinagot niya sila: "Ginawa ito ng isang kaaway!". At sinabi ng mga katulong sa kanya: "Gusto mo bang pumunta kami at kunin ito?". “Hindi, ang sagot niya, upang sa pagkolekta ng mga panirang-damo ay hindi ninyo mabunot ang trigo kasama nito. Hayaang tumubo silang dalawa hanggang sa pag-aani, at sa panahon ng pag-aani ay sasabihin ko sa mga mang-aani: Pipunin muna ang mga panirang-damo at itali ang mga ito sa mga bigkis upang sunugin; sa halip ay ilagay ang trigo sa aking kamalig".

Ang komentaryo sa Ebanghelyo ni Monsignor Vincenzo Paglia

Ang talinghaga ng mga damo ay marahil isa sa pinakamalinaw na mga salita sa ebanghelyo sa ilang makasaysayang sandali nang makita ng mga relihiyoso na tao ang mga karapatan ng katotohanan na nanganganib at nadama ang pangangailangang ipagtanggol ang mga ito. Masasabing ang mahabang kasaysayan ng mga digmaang panrelihiyon, na isinagawa ng mga Kristiyano, ay higit na nakatagpo sa tekstong ito ng banal na kasulatan ng isang balakid na may kakayahang mag-udyok ng mga pagmumuni-muni, pag-iisip at pagdududa. Ang may-ari ng field, sa katunayan, ay may ganap na iisang pag-uugali. Napagtanto niya na ang isang kaaway ay naghasik ng mga damo kung saan siya naghasik ng mabuting binhi. Masasabi nating ang kasaysayan ng Kristiyanong pagpaparaya ay nagsisimula sa talinghagang ito, dahil tinutuyo nito ang mga ugat ng masamang damo - oo, tunay na kasamaan - ng Manichaeism, ng pagkakaiba sa pagitan ng mabuti at masama, sa pagitan ng makatarungan at hindi makatarungan. Sa loob nito ay hindi lamang ang paanyaya sa walang limitasyong pagpapaubaya, kundi maging ang paggalang sa kaaway, kahit na hindi lamang siya isang personal na kaaway kundi ng pinakamakatarungan at pinakabanal na layunin, ng Diyos, ng katarungan, ng bansa, ng kalayaan. . Nananatili ang misteryo ng kaaway na ito na, habang natutulog ang lahat, ay naghahasik ng walang kwentang damo sa gitna ng trigo, na sumisira sa mabuti. Ito ang misteryo ng kasamaan na hindi matutugunan ng isa pang kasamaan, ngunit sa lakas ng pag-asa, sa pagtatanggol sa butil hanggang sa ito ay magbunga, na mas malakas kaysa sa paghahati na dapat palaging sukatin. Hamon din na maging mas mapagmatyag, huwag matulog upang hindi magpatuloy ang kasamaan sa paghahasik ng kaguluhan. Ang pagpili ng master, na malayo sa ating lohika at sa ating mga pag-uugali, ay nagtatatag ng isang kultura ng kapayapaan. Ngayon, habang lumalaganap ang mga trahedya na salungatan, ang ebanghelikal na salita na ito ay isang paanyaya sa pakikipagtagpo at pag-uusap. Ang saloobing ito ay hindi tanda ng kahinaan o pagsuko. Ngunit upang bigyan ang bawat tao ng posibilidad na pumasok sa kanyang sariling puso upang muling tuklasin ang imprint ng Diyos at ang kanyang katarungan at baguhin ang kanyang buhay.

Бур'яни

Євангеліє (Мт 13,24-30)

У той час Ісус відкрив натовпу іншу притчу, кажучи: «Царство Небесне подібне до чоловіка, який посіяв добре насіння на полі своєму. Але коли всі спали, прийшов його ворог, посіяв між пшеницею кукіль і пішов геть. Потім, коли стебло виросло і дало плід, бур’яни також проросли. Тоді слуги пішли до господаря дому та й сказали йому: «Пане, чи не добре насіння ти посіяв на своєму полі? Звідки береться бур’ян?». А він їм у відповідь: «Це зробив ворог!». І сказали йому слуги: «Хочеш, ми підемо заберемо?» «Ні, — відповів він, — щоб, збираючи бур’яни, не вирвати з корінням і пшениці. Нехай росте обидва разом аж до жнив, а під час жнив я скажу женцям: спочатку зберіть бур’ян і зв’яжіть його в пучки, щоб спалити; натомість поклади пшеницю в мою комору».

Коментар до Євангелія монсеньйора Вінченцо Палія

Притча про бур’ян була, мабуть, одним із найяскравіших євангельських слів у деякі історичні моменти, коли релігійні люди бачили права правди під загрозою і відчували потребу їх захистити. Можна сказати, що довга історія релігійних воєн, які ведуть християни, в основному знайшла в цьому тексті Святого Письма перешкоду, здатну спонукати до роздумів, задумок і сумнівів. Власник поля, по суті, має абсолютно незвичайну поведінку. Він розуміє, що ворог посіяв бур’ян там, де він посіяв добре насіння. Можна сказати, що з цієї притчі починається історія християнської толерантності, бо вона висушує коріння злої трави – так, справді злої – маніхейства, розрізнення між добрим і злим, між справедливим і несправедливим. У ньому є не лише запрошення до безмежної толерантності, але навіть повага до ворога, навіть якщо він не лише особистий ворог, але ворог найсправедливішої та найсвятішої справи, Бога, справедливості, нації, свободи. . Загадкою залишається цей ворог, який, поки всі сплять, сіє непотрібну траву серед пшениці, яка душить доброго. Це таємниця зла, на яке не можна відповісти іншим злом, але силою надії, захистом зерна, поки воно не принесе плід, сильнішою за поділ, яким його завжди треба вимірювати. Це також виклик — бути більш пильним, не заснути, щоб зло не могло продовжувати сіяти розбрат. Вибір майстра, такий далекий від нашої логіки та нашої поведінки, встановлює культуру миру. Сьогодні, коли трагічні конфлікти множаться, це євангельське слово є запрошенням до зустрічі та діалогу. Таке ставлення не є ознакою слабкості чи поступки. Але дати кожній людині можливість заглибитися у власне серце, щоб знову відкрити відбиток Бога та Його справедливості та змінити своє життя.

Τα ζιζάνια

Ευαγγέλιο (Ματ 13,24-30)

Εκείνη την ώρα, ο Ιησούς εξέθεσε μια άλλη παραβολή στο πλήθος, λέγοντας: «Η βασιλεία των ουρανών μοιάζει με άνθρωπο που έσπειρε καλό σπόρο στο χωράφι του. Αλλά ενώ όλοι κοιμόντουσαν, ήρθε ο εχθρός του, έσπειρε αγριόχορτα στο σιτάρι και έφυγε. Μετά όταν ο βλαστός μεγάλωσε και καρποφόρησε, φύτρωσαν και τα ζιζάνια. Τότε οι δούλοι πήγαν στον κύριο του σπιτιού και του είπαν: «Δάσκαλε, δεν έσπειρες καλό σπόρο στο χωράφι σου; Από πού προέρχονται τα ζιζάνια;». Και εκείνος τους απάντησε: «Ένας εχθρός το έκανε αυτό!». Και οι υπηρέτες του είπαν: «Θες να πάμε να το μαζέψουμε;». «Όχι, απάντησε, για να μην ξεριζώσεις μαζί με αυτό το σιτάρι μαζεύοντας τα ζιζάνια. Ας μεγαλώσουν και τα δύο μαζί μέχρι τη συγκομιδή, και την ώρα του θερισμού θα πω στους θεριστές: Πρώτα μαζέψτε τα ζιζάνια και δέστε τα σε δέματα για να τα κάψετε. άντε βάλε το σιτάρι στον αχυρώνα μου».

Ο σχολιασμός του Ευαγγελίου από τον Μονσινιόρ Vincenzo Paglia

Η παραβολή των ζιζανίων ήταν ίσως από τις πιο ξεκάθαρες ευαγγελικές λέξεις σε μερικές ιστορικές στιγμές, όταν οι θρησκευόμενοι είδαν τα δικαιώματα της αλήθειας να απειλούνται και ένιωσαν την ανάγκη να τα υπερασπιστούν. Μπορεί να ειπωθεί ότι μια μακρά ιστορία θρησκευτικών πολέμων, που διεξήχθησαν από Χριστιανούς, βρήκε κυρίως σε αυτό το γραφικό κείμενο ένα εμπόδιο ικανό να προκαλέσει προβληματισμούς, δεύτερες σκέψεις και αμφιβολίες. Ο ιδιοκτήτης του γηπέδου, μάλιστα, έχει μια απολύτως μοναδική συμπεριφορά. Συνειδητοποιεί ότι ένας εχθρός έσπειρε ζιζάνια εκεί που είχε σπείρει τον καλό σπόρο. Θα μπορούσαμε να πούμε ότι η ιστορία της χριστιανικής ανεκτικότητας ξεκινά από αυτή την παραβολή, γιατί στεγνώνει τις ρίζες του κακού χόρτου - αυτού του πραγματικά κακού - του μανιχαϊσμού, της διάκρισης μεταξύ καλού και κακού, μεταξύ δικαίου και αδίκου. Σε αυτό δεν υπάρχει μόνο η πρόσκληση για απεριόριστη ανοχή, αλλά ακόμη και ο σεβασμός στον εχθρό, έστω κι αν δεν ήταν μόνο προσωπικός εχθρός, αλλά της πιο δίκαιης και ιερότερης υπόθεσης, του Θεού, της δικαιοσύνης, του έθνους, της ελευθερίας. . Μένει το μυστήριο αυτού του εχθρού που, ενώ όλοι κοιμούνται, σπέρνει άχρηστο χόρτο ανάμεσα στο σιτάρι, που πνίγει τον καλό. Είναι το μυστήριο του κακού που δεν μπορεί να απαντηθεί με άλλο κακό, αλλά με τη δύναμη της ελπίδας, με την υπεράσπιση του σιταριού μέχρι να καρποφορήσει, πιο δυνατό από τη διαίρεση με την οποία πρέπει πάντα να μετριέται. Είναι επίσης η πρόκληση να είσαι πιο προσεκτικός, να μην αποκοιμηθείς ώστε το κακό να μην μπορεί να συνεχίσει να σπέρνει διχόνοια. Η επιλογή του αφέντη, τόσο μακριά από τη λογική και τις συμπεριφορές μας, θεμελιώνει μια κουλτούρα ειρήνης. Σήμερα, ενώ οι τραγικές συγκρούσεις πληθαίνουν, αυτή η ευαγγελική λέξη είναι μια πρόσκληση για συνάντηση και διάλογο. Αυτή η στάση δεν είναι ένδειξη αδυναμίας ή υποχώρησης. Αλλά να δώσει σε κάθε άνθρωπο τη δυνατότητα να μπει βαθιά στην καρδιά του για να ξαναβρεί το αποτύπωμα του Θεού και τη δικαιοσύνη του και να αλλάξει τη ζωή του.

Magugu

Injili (Mt 13,24-30)

Wakati huo, Yesu alifunua mfano mwingine kwa umati, akisema: “Ufalme wa mbinguni unafanana na mtu aliyepanda mbegu njema katika shamba lake. Lakini kila mtu alipokuwa amelala, adui yake akaja, akapanda magugu katikati ya ngano, akaenda zake. Kisha shina lilipokua na kuzaa matunda, magugu pia yalichipuka. Kisha watumishi wakamwendea mwenye nyumba na kumwambia, “Bwana, hukupanda mbegu nzuri katika shamba lako? Magugu yanatoka wapi?” Naye akawajibu: “Adui amefanya hivi!” Na watumishi wakamwambia: “Je, unataka twende tukakusanye?”. “Akajibu, sivyo, ili mkikusanya magugu msiingie ngano pamoja nayo. Viacheni vyote viwili vikue pamoja mpaka wakati wa mavuno, na wakati wa mavuno nitawaambia wavunaji: Kusanyeni kwanza magugu na kuyafunga matita matita mkayachome; badala yake weka ngano ghalani mwangu".

Ufafanuzi juu ya Injili na Monsinyo Vincenzo Paglia

Mfano wa magugu labda ulikuwa kati ya maneno ya kiinjili yaliyo wazi zaidi katika nyakati fulani za kihistoria wakati wanaume wa kidini waliona haki za ukweli zikitishwa na waliona uhitaji wa kuzitetea. Inaweza kusemwa kwamba historia ndefu ya vita vya kidini, vilivyoendeshwa na Wakristo, hasa imepata katika maandishi haya ya maandiko kizuizi kinachoweza kushawishi tafakari, mawazo ya pili na mashaka. Mmiliki wa shamba, kwa kweli, ana tabia ya pekee kabisa. Anatambua kwamba adui amepanda magugu mahali alipokuwa amepanda mbegu nzuri. Tunaweza kusema kwamba historia ya uvumilivu wa Kikristo inaanzia kwenye mfano huu, kwa sababu unakausha mizizi ya nyasi mbaya - hii mbaya kweli - ya Manichaeism, ya kutofautisha kati ya mema na mabaya, kati ya wenye haki na wasio haki. Ndani yake hakuna tu mwaliko wa uvumilivu usio na kikomo, lakini hata kumheshimu adui, hata kama hakuwa tu adui wa kibinafsi, lakini kwa sababu ya haki na takatifu zaidi, ya Mungu, ya haki, ya taifa, ya uhuru. .. Siri inabakia ya adui huyu ambaye, wakati kila mtu analala, hupanda nyasi zisizofaa kati ya ngano, ambayo hupumua mtu mzuri. Ni siri ya uovu ambayo haiwezi kujibiwa kwa uovu mwingine, lakini kwa nguvu ya matumaini, kwa kulinda nafaka mpaka izae matunda, yenye nguvu zaidi kuliko mgawanyiko ambao unapaswa kupimwa kila wakati. Pia ni changamoto ya kuwa macho zaidi, si kulala usingizi ili uovu usiendelee kupanda mifarakano. Chaguo la bwana, mbali na mantiki yetu na tabia zetu, huanzisha utamaduni wa amani. Leo, wakati migogoro ya kutisha inazidi kuongezeka, neno hili la kiinjili ni mwaliko wa kukutana na mazungumzo. Mtazamo huu sio ishara ya udhaifu au kujitolea. Lakini kumpa kila mtu uwezekano wa kuingia ndani kabisa ya moyo wake mwenyewe ili kugundua upya chapa ya Mungu na haki yake na kubadilisha maisha yake.

cỏ dại

Tin Mừng (Mt 13,24-30)

Khi ấy, Chúa Giêsu kể cho đám đông một dụ ngôn khác rằng: “Nước Trời giống như người kia gieo giống tốt trong ruộng mình. Nhưng khi mọi người đang ngủ thì kẻ thù của ông đến gieo cỏ dại vào giữa lúa mì rồi bỏ đi. Rồi khi thân cây lớn lên và kết trái thì cỏ lùng cũng mọc lên. Bấy giờ các đầy tớ đi đến chủ nhà và nói: “Thưa ông chủ, ông chưa gieo giống tốt trong ruộng ông sao? Cỏ dại đến từ đâu?”. Và ông đã trả lời họ: “Kẻ thù đã làm điều này!”. Và những người hầu nói với anh ta: "Bạn có muốn chúng tôi đi lấy nó không?". “Không, anh ấy trả lời, để khi thu gom cỏ dại, bạn sẽ không làm bật rễ lúa mì cùng với nó. Hãy để cả hai cùng lớn lên cho đến mùa gặt. Đến mùa gặt, ta sẽ bảo thợ gặt: Trước hết hãy nhổ cỏ lùng, bó thành bó mà đốt; thay vào đó hãy đặt lúa mì vào kho của tôi".

Chú giải Tin Mừng của Đức ông Vincenzo Paglia

Dụ ngôn về cỏ lùng có lẽ là một trong những lời Phúc âm rõ ràng nhất trong một số thời điểm lịch sử khi những người có đạo nhìn thấy quyền của sự thật bị đe dọa và cảm thấy cần phải bảo vệ chúng. Có thể nói rằng lịch sử lâu dài của các cuộc chiến tranh tôn giáo do các Kitô hữu tiến hành chủ yếu tìm thấy trong văn bản Kinh Thánh này một trở ngại có khả năng gây ra những suy tư, suy nghĩ lại và nghi ngờ. Trên thực tế, chủ sở hữu mảnh đất có một hành vi hoàn toàn khác thường. Anh ta nhận ra rằng kẻ thù đã gieo cỏ dại vào nơi anh ta đã gieo hạt giống tốt. Chúng ta có thể nói rằng lịch sử lòng khoan dung của Kitô giáo bắt đầu từ dụ ngôn này, bởi vì nó làm khô rễ cỏ ác - cỏ thực sự xấu xa - của thuyết Manichaism, của sự phân biệt giữa thiện và ác, giữa người công chính và người bất công. Trong đó không chỉ có lời mời gọi lòng khoan dung vô hạn, mà thậm chí còn phải tôn trọng kẻ thù, ngay cả khi hắn không chỉ là kẻ thù cá nhân mà còn vì mục đích chính đáng và thiêng liêng nhất, của Thiên Chúa, của công lý, của quốc gia, của tự do. . . Điều bí ẩn vẫn còn đó là kẻ thù này, trong khi mọi người ngủ, đã gieo cỏ vô dụng vào giữa lúa mì, khiến lúa mì chết ngạt. Đó là mầu nhiệm của sự dữ không thể đáp lại bằng một sự dữ khác, nhưng bằng sức mạnh của niềm hy vọng, bằng việc bảo vệ hạt lúa cho đến khi nó sinh hoa trái, mạnh hơn sự chia rẽ mà nó luôn phải được đo lường. Đó cũng là thách thức phải cảnh giác hơn, không ngủ quên để cái ác không thể tiếp tục gieo rắc bất hòa. Sự lựa chọn của người chủ, khác xa với logic và hành vi của chúng ta, sẽ thiết lập một nền văn hóa hòa bình. Ngày nay, trong khi những xung đột bi thảm đang gia tăng, lời Phúc âm này là một lời mời gọi gặp gỡ và đối thoại. Thái độ này không phải là dấu hiệu của sự yếu đuối hay nhượng bộ. Nhưng để cho mỗi người có khả năng đi sâu vào tâm hồn mình để tái khám phá dấu ấn của Thiên Chúa và công lý của Người và thay đổi cuộc đời mình.

കളകൾ

സുവിശേഷം (മത്തായി 13,24-30)

ആ സമയത്ത്, യേശു ജനക്കൂട്ടത്തോട് മറ്റൊരു ഉപമ തുറന്നുപറഞ്ഞു: “സ്വർഗ്ഗരാജ്യം തന്റെ വയലിൽ നല്ല വിത്ത് വിതച്ച ഒരു മനുഷ്യനെപ്പോലെയാണ്. എന്നാൽ എല്ലാവരും ഉറങ്ങുമ്പോൾ അവന്റെ ശത്രു വന്നു ഗോതമ്പിന്റെ ഇടയിൽ കളകൾ വിതച്ച് പോയി. പിന്നെ തണ്ട് വളർന്ന് കായ്ച്ചപ്പോൾ കളകളും മുളച്ചു. അപ്പോൾ വേലക്കാർ വീട്ടുടമസ്ഥന്റെ അടുക്കൽ ചെന്ന് അവനോട്: ഗുരോ, നിന്റെ വയലിൽ നല്ല വിത്ത് വിതച്ചില്ലേ? കളകൾ എവിടെ നിന്ന് വരുന്നു?". അവൻ അവരോട് ഉത്തരം പറഞ്ഞു: "ഒരു ശത്രു ഇത് ചെയ്തു!". ഭൃത്യന്മാർ അവനോട്: "ഞങ്ങൾ പോയി അത് ശേഖരിക്കാൻ നിങ്ങൾ ആഗ്രഹിക്കുന്നുണ്ടോ?". “ഇല്ല, അവൻ മറുപടി പറഞ്ഞു, അതിനാൽ കളകൾ ശേഖരിക്കുന്നതിലൂടെ നിങ്ങൾ അതോടൊപ്പം ഗോതമ്പും പിഴുതെറിയുകയില്ല. വിളവെടുപ്പുവരെ രണ്ടും ഒരുമിച്ചു വളരട്ടെ, വിളവെടുപ്പിന്റെ സമയത്ത് ഞാൻ കൊയ്ത്തുകാരോട് പറയും: ആദ്യം കള പെറുക്കി കത്തിക്കാൻ കെട്ടുകളായി കെട്ടുക; പകരം ഗോതമ്പ് എന്റെ കളപ്പുരയിൽ ഇടുക.

മോൺസിഞ്ഞോർ വിൻസെൻസോ പഗ്ലിയയുടെ സുവിശേഷത്തെക്കുറിച്ചുള്ള വ്യാഖ്യാനം

മതവിശ്വാസികൾ സത്യത്തിന്റെ അവകാശങ്ങൾ ഭീഷണിപ്പെടുത്തുന്നതായി കാണുകയും അവയെ പ്രതിരോധിക്കേണ്ടതിന്റെ ആവശ്യകത അനുഭവപ്പെടുകയും ചെയ്ത ചില ചരിത്ര നിമിഷങ്ങളിലെ ഏറ്റവും വ്യക്തമായ സുവിശേഷ വാക്കുകളുടെ കൂട്ടത്തിൽ കളകളെക്കുറിച്ചുള്ള ഉപമയും ഉൾപ്പെട്ടിരിക്കാം. ക്രിസ്ത്യാനികൾ നടത്തിയ മതയുദ്ധങ്ങളുടെ ഒരു നീണ്ട ചരിത്രം, പ്രധാനമായും ഈ വേദഗ്രന്ഥത്തിൽ പ്രതിഫലനങ്ങളും രണ്ടാം ചിന്തകളും സംശയങ്ങളും ഉളവാക്കാൻ കഴിവുള്ള ഒരു തടസ്സം കണ്ടെത്തി എന്ന് പറയാം. ഫീൽഡിന്റെ ഉടമയ്ക്ക്, വാസ്തവത്തിൽ, തികച്ചും ഏകീകൃത സ്വഭാവമുണ്ട്. താൻ നല്ല വിത്ത് വിതച്ചിടത്ത് ഒരു ശത്രു കളകൾ വിതച്ചതായി അവൻ മനസ്സിലാക്കുന്നു. ക്രിസ്ത്യൻ സഹിഷ്ണുതയുടെ ചരിത്രം ആരംഭിക്കുന്നത് ഈ ഉപമയിൽ നിന്നാണെന്ന് നമുക്ക് പറയാൻ കഴിയും, കാരണം അത് ദുഷിച്ച പുല്ലിന്റെ വേരുകളെ ഉണങ്ങുന്നു - ഇത് ശരിക്കും തിന്മ - മാനിക്കേയിസത്തിന്റെ, നല്ലതും ചീത്തയും തമ്മിലുള്ള വ്യത്യാസം, നീതിമാനും അനീതിയും തമ്മിലുള്ള വ്യത്യാസം. അതിൽ പരിധിയില്ലാത്ത സഹിഷ്ണുതയിലേക്കുള്ള ക്ഷണം മാത്രമല്ല, ശത്രുവിനെ ബഹുമാനിക്കാനുള്ള ക്ഷണമുണ്ട്, അവൻ വ്യക്തിപരമായ ശത്രു മാത്രമല്ല, ദൈവത്തിന്റെ, നീതിയുടെ, രാഷ്ട്രത്തിന്റെ, സ്വാതന്ത്ര്യത്തിന്റെ ഏറ്റവും നീതിയും വിശുദ്ധവുമായ കാരണത്താൽ പോലും. .. എല്ലാവരും ഉറങ്ങുമ്പോൾ, ഗോതമ്പിന്റെ ഇടയിൽ ഉപയോഗശൂന്യമായ പുല്ല് വിതച്ച്, നല്ലവനെ ശ്വാസം മുട്ടിക്കുന്ന ഈ ശത്രുവിന്റെ ദുരൂഹത അവശേഷിക്കുന്നു. മറ്റൊരു തിന്മയോടെ പ്രതികരിക്കാൻ കഴിയാത്ത തിന്മയുടെ രഹസ്യമാണിത്, പക്ഷേ പ്രത്യാശയുടെ ശക്തിയോടെ, ഫലം കായ്ക്കുന്നത് വരെ ധാന്യത്തെ പ്രതിരോധിക്കുക, അത് എല്ലായ്പ്പോഴും അളക്കേണ്ട വിഭജനത്തേക്കാൾ ശക്തമാണ്. തിന്മയ്ക്ക് ഭിന്നത വിതയ്ക്കാൻ കഴിയാതിരിക്കാൻ ഉറങ്ങാതെ കൂടുതൽ ജാഗ്രത പുലർത്തുക എന്നതും വെല്ലുവിളിയാണ്. യജമാനന്റെ തിരഞ്ഞെടുപ്പ്, നമ്മുടെ യുക്തിയിൽ നിന്നും പെരുമാറ്റങ്ങളിൽ നിന്നും വളരെ അകലെ, സമാധാനത്തിന്റെ ഒരു സംസ്കാരം സ്ഥാപിക്കുന്നു. ഇന്ന്, ദാരുണമായ സംഘർഷങ്ങൾ പെരുകുമ്പോൾ, ഈ സുവിശേഷ വചനം ഏറ്റുമുട്ടലിനും സംവാദത്തിനുമുള്ള ക്ഷണമാണ്. ഈ മനോഭാവം ബലഹീനതയുടെയോ വിട്ടുവീഴ്ചയുടെയോ ലക്ഷണമല്ല. എന്നാൽ ഓരോ മനുഷ്യനും ദൈവത്തിന്റെയും അവന്റെ നീതിയുടെയും മുദ്ര വീണ്ടും കണ്ടെത്താനും അവന്റെ ജീവിതം മാറ്റിമറിക്കാനും സ്വന്തം ഹൃദയത്തിലേക്ക് ആഴ്ന്നിറങ്ങാനുള്ള സാധ്യത നൽകുക.

Ahịhịa ahụ

Oziọma (Mt 13,24-30)

N’oge ahụ, Jizọs kpugheere ìgwè mmadụ ahụ ilu ọzọ, na-asị: “Alaeze eluigwe dị ka nwoke ghara ezi mkpụrụ n’ubi ya. Ma mb͕e onye ọ bula nāraru ura, onye-iro-ya biara, gha ata n'etiti ọka wit, pua. Mgbe ahihia ahụ tolitere ma mịa mkpụrụ, ata ahụ pulitere. Ndi-orù ahu we biakute onye-nwe ulo, si ya, Onye-nwe-ayi, ọ̀ bughi ezi nkpuru ka i ghara n'ubi-gi? Ebee ka ata si abịa?” O wee zaa ha, sị: “Onye iro emewo ihe a!” Ndị na-ejere ya ozi wee sị ya: “Ị̀ chọrọ ka anyị gaa buru ya?”. Ọ zara, sị: “Ee e, ka unu wee ghara ifọpụ ọka wit na ya site n'ịchịkọta ata. Ka ha abụọ tokọọ ruo n’oge owuwe ihe ubi, ma n’oge owuwe ihe ubi, m ga-asị ndị na-ewe ihe ubi, + buru ụzọ kpọkọta ata ahụ, kee ha n’ùkwù ka ha kpọọ ha ọkụ; kama tinye ọka wit n'ọba m."

Nkọwa nke Oziọma nke Monsignor Vincenzo Paglia

Ma eleghị anya, ilu ata ahụ so n’okwu nkwusa ndị kasị doo anya n’oge ụfọdụ akụkọ ihe mere eme mgbe ndị okpukpe hụrụ na a na-eyi ihe ndị ruuru nke eziokwu egwu ma chọpụta na ọ dị mkpa ịgbachitere ha. Enwere ike ikwu na ogologo akụkọ ihe mere eme nke agha okpukpe, nke Ndị Kraịst na-eduzi, achọpụtala na akụkụ Akwụkwọ Nsọ a bụ ihe mgbochi nke nwere ike ịkpali echiche, echiche nke abụọ na obi abụọ. Onye nwe ubi ahụ, n'ezie, nwere omume otu. Ọ chọpụtara na onye iro akụwo ata n’ebe ọ ghaara ezi mkpụrụ. Anyị nwere ike ịsị na akụkọ ihe mere eme nke ndidi nke Ndị Kraịst na-amalite site n'ilu a, n'ihi na ọ na-ehichapụ mgbọrọgwụ nke ahịhịa ọjọọ - nke a n'ezie ajọ onye - nke Manichaeism, nke ọdịiche dị n'etiti ezi na ihe ọjọọ, n'etiti ndị ezi omume na ndị ajọ omume. N'ime ya ọ bụghị naanị ọkpụkpọ òkù maka ntachi obi na-akparaghị ókè, ma ọbụna ịkwanyere onye iro ahụ ùgwù, ọ bụrụgodị na ọ bụghị nanị onye iro onwe ya kama nke ihe kacha zie ezi na nke kasị nsọ, nke Chineke, nke ikpe ziri ezi, nke mba, nnwere onwe. . Ihe omimi nke onye iro a bụ onye, ​​mgbe onye ọ bụla na-ehi ụra, na-agha ahịhịa na-abaghị uru n'etiti ọka wit, nke na-eme ka ọ dị mma. Ọ bụ ihe omimi nke ihe ọjọọ nke a na-apụghị iji ihe ọjọọ ọzọ zaghachi, ma site n'ike nke olileanya, na-agbachitere ọka ruo mgbe ọ na-amị mkpụrụ, dị ike karịa nkewa nke a ga-eji na-atụ ya mgbe niile. Ọ bụkwa ihe ịma aka ịmụrụ anya karị, ịghara ịda n’ụra ka ihe ọjọọ ghara ịnọgide na-akpata esemokwu. Nhọrọ nke nna ukwu, dị anya site na echiche anyị na omume anyị, na-eme ka omenala udo guzosie ike. Taa, ebe ọgbaghara ndị jọgburu onwe ha na-aba ụba, okwu ozi ọma a bụ ọkpụkpọ òkù izute na mkparịta ụka. Àgwà a abụghị ihe àmà nke adịghị ike ma ọ bụ ikwenye. Ma inye nwoke ọ bụla ohere ịbanye n'ime obi nke ya iji chọpụtaghachi akara nke Chineke na ikpe ziri ezi ya ma gbanwee ndụ ya.