Vangelo (Gv 20,1-9) - Il primo giorno della settimana, Maria di Màgdala si recò al sepolcro di mattino, quando era ancora buio, e vide che la pietra era stata tolta dal sepolcro. Corse allora e andò da Simon Pietro e dall’altro discepolo, quello che Gesù amava, e disse loro: «Hanno portato via il Signore dal sepolcro e non sappiamo dove l’hanno posto!». Pietro allora uscì insieme all’altro discepolo e si recarono al sepolcro. Correvano insieme tutti e due, ma l’altro discepolo corse più veloce di Pietro e giunse per primo al sepolcro. Si chinò, vide i teli posati là, ma non entrò. Giunse intanto anche Simon Pietro, che lo seguiva, ed entrò nel sepolcro e osservò i teli posati là, e il sudario – che era stato sul suo capo – non posato là con i teli, ma avvolto in un luogo a parte. Allora entrò anche l’altro discepolo, che era giunto per primo al sepolcro, e vide e credette. Infatti non avevano ancora compreso la Scrittura, che cioè egli doveva risorgere dai morti.

Il commento al Vangelo a cura di Monsignor Vincenzo Paglia

quelle tre donne di cui ci parla il vangelo non abbandonano Gesù neppure da morto. Tanto è il loro amore. Ben diverso è l’atteggiamento dei discepoli irretiti dalla paura: sono fuggiti al momento della cattura al Getsemani e ora sono ancora chiusi nel cenacolo. Gesù, intanto, è stato processato, condannato ed è morto in croce. L’amore di quelle donne è davvero esemplare: non solo vincono la paura, ma vanno anche oltre il possibile. Eccole di buon mattino al sepolcro con gli aromi per compiere un ultimo gesto di amore per il loro amato Maestro. Entrate, non vedono il corpo di Gesù. E subito però si presentano davanti a loro due uomini in bianche vesti: “Perché cercate tra i morti colui che è vivo? Non è qui, è risorto”, dicono loro. I due uomini annunciano loro la Pasqua.
Anche noi, oggi, raccolti attorno all’altare, abbiamo ricevuto l’annuncio della Pasqua, l’annuncio della vittoria dell’amore di Dio sulla morte. Sì, il Signore non si è rassegnato al male e alle molteplici forme con cui rende amara la vita di questo nostro mondo. Dopo la pandemia, ecco le guerre. Davvero sembra sia caduto il buio sulla terra. Ma il Padre che sta nei cieli – il Vangelo di Giovanni ce lo ricorda – ama a tal punto il mondo, anche quello di questo nostro tempo - da mandare il suo stesso Figlio, l’unigenito, per salvarci. Possiamo iscrivere in questo orizzonte la fede della Chiesa che vede Gesù scendere negli inferi durante il Sabato santo. Sì, Gesù scende negli inferni bui di questo nostro mondo, là dove gli uomini e le donne sono schiacciati dalla morte e dalla violenza, dall’ingiustizia e dalla fame, dalla solitudine e dall’abbandono. E questa santa liturgia vuole coinvolgerci quasi visivamente in questo mistero di risurrezione: iniziata nel buio, ci ha fatto vivere il dono e la forza della luce che tutti abbiamo ricevuta dall’unico cero acceso. E la fiamma, man mano che si divideva e le nostre mani l’accoglievano, non diminuiva, al contrario, cresceva sino a riempire di luce questo luogo.
I due uomini, vestiti in abiti sfolgoranti, subito dopo l’annuncio della risurrezione, esortano anche noi con le parole rivolte alle donne: “Ricordatevi come vi parlò quando era ancora in Galilea”. Quante volte, in effetti, Gesù aveva parlato con i suoi amici del mistero della Pasqua, ma non l’avevano preso sul serio! E quante volte anche a noi è stata rivolta la stessa Parola di Dio, e anche noi l’abbiamo dimenticata? Quelle donne “si ricordarono delle parole” che Gesù aveva detto anche a loro, e subito si recarono ad “annunciare” agli Undici e a tutti gli altri quel che avevano visto. C’è una responsabilità nel comunicare a tutti questa Pasqua. Ci è chiesto ancora una volta di comunicarla anche noi. Ecco l’apostolo Pietro che al sentire le donne – nonostante l’incredulità degli altri e in parte anche sua -, esce dal cenacolo e si reca al sepolcro. Appena giunto, si china per vedere l’interno e scorge i teli nei quali era stato avvolto il Signore. Sono i teli dell’amore, i teli della pietà, i teli della compassione, i teli che avvolgono i tanti colpiti dalla violenza. Quei teli che la Chiesa e ogni comunità cristiana stende nelle periferie del mondo per accudire i corpi di tanti poveri, malati, anziani, bambini, stranieri, profughi, abbandonati. Sono i teli della risurrezione, i segni della vittoria dell’amore sull’abbandono. La Pasqua ci chiede di moltiplicarli allargando lo spazio della misericordia. Era un piccolo gruppo di donne. Così inizia la Pasqua. Anche noi siamo un piccolo popolo di poveri uomini e povere donne. La grazia della Pasqua ci sostiene nell’amore. I due uomini in bianche vesti ci dicono che il Signore risorto ci precede e ci attende nelle periferie, nelle Galilee di questo mondo, di lì inizia il mondo rinnovato dall’amore. Alleluja, Alleluja, Alleluja.

Easter of Resurrection

Gospel (Jn 20,1-9)

On the first day of the week, Mary Magdalene went to the tomb in the morning, while it was still dark, and she saw that the stone had been removed from the tomb. She then ran and went to Simon Peter and the other disciple, the one Jesus loved, and said to them: "They have taken the Lord away from the tomb and we don't know where they have put him!". Peter then went out together with the other disciple and they went to the tomb. They both ran together, but the other disciple ran faster than Peter and reached the tomb first. He bent down, saw the sheets laid there, but did not enter. Meanwhile, Simon Peter also arrived, following him, and entered the tomb and observed the cloths placed there, and the shroud - which had been on his head - not placed there with the cloths, but wrapped in a separate place. Then the other disciple, who had reached the tomb first, also went in and saw and believed. In fact they had not yet understood the Scripture, that is, that he had to rise from the dead.

The commentary on the Gospel by Monsignor Vincenzo Paglia

those three women the gospel tells us about do not abandon Jesus even when he is dead. Such is their love. The attitude of the disciples ensnared by fear is very different: they fled at the moment of capture in Gethsemane and are now still locked in the cenacle. Jesus, meanwhile, was tried, condemned and died on the cross. The love of those women is truly exemplary: not only do they overcome fear, but they also go beyond what is possible. Here they are early in the morning at the tomb with the aromas to make a final gesture of love for their beloved Master. They enter, they do not see the body of Jesus. And immediately two men in white robes appear before them: “Why do you seek among the dead the one who is alive? He is not here, he is risen,” they say. The two men announce Easter to them.
We too, gathered around the altar today, received the announcement of Easter, the announcement of the victory of God's love over death. Yes, the Lord has not resigned himself to evil and the multiple forms with which it makes life in this world of ours bitter. After the pandemic, here are the wars. It truly seems that darkness has fallen on the earth. But the Father who is in heaven - the Gospel of John reminds us of this - loves the world so much, even that of our time, that he sends his own Son, the only begotten, to save us. We can inscribe in this horizon the faith of the Church which sees Jesus descend into hell during Holy Saturday. Yes, Jesus descends into the dark hells of this world of ours, where men and women are crushed by death and violence, by injustice and hunger, by loneliness and abandonment. And this holy liturgy wants to involve us almost visually in this mystery of resurrection: which began in the darkness, he made us experience the gift and strength of the light that we all received from the single lit candle. And the flame, as it divided and our hands welcomed it, did not diminish, on the contrary, it grew until it filled this place with light.
The two men, dressed in dazzling clothes, immediately after the announcement of the resurrection, also exhort us with the words addressed to the women: "Remember how he spoke to you when he was still in Galilee". How many times, in fact, had Jesus spoken to his friends about the mystery of Easter, but they had not taken him seriously! And how many times has the same Word of God been addressed to us, and we too have forgotten it? Those women "remembered the words" that Jesus had also said to them, and immediately went to "announce" to the Eleven and all the others what they had seen. There is a responsibility in communicating this Easter to everyone. We are asked once again to communicate it too. Here is the apostle Peter who, upon hearing the women - despite the disbelief of others and partly of himself too - leaves the cenacle and goes to the tomb. As soon as he arrives, he bends down to see the inside and sees the cloths in which the Lord had been wrapped. They are the sheets of love, the sheets of pity, the sheets of compassion, the sheets that wrap the many affected by violence. Those sheets that the Church and every Christian community spreads on the outskirts of the world to care for the bodies of many poor, sick, elderly, children, foreigners, refugees, abandoned people. They are the cloths of the resurrection, the signs of the victory of love over abandonment. Easter asks us to multiply them by widening the space of mercy. It was a small group of women. This is how Easter begins. We too are a small population of poor men and poor women. The grace of Easter sustains us in love. The two men in white robes tell us that the risen Lord precedes us and awaits us on the outskirts, in the Galilee of this world, from there begins the world renewed by love. Hallelujah, Hallelujah, Hallelujah.

Pascua de Resurrección

Evangelio (Jn 20,1-9)

El primer día de la semana, María Magdalena fue por la mañana al sepulcro, cuando aún estaba oscuro, y vio que habían quitado la piedra del sepulcro. Entonces corrió y fue donde Simón Pedro y el otro discípulo, el que Jesús amaba, y les dijo: "¡Se han llevado al Señor del sepulcro y no sabemos dónde lo han puesto!". Entonces Pedro salió junto con el otro discípulo y fueron al sepulcro. Ambos corrieron juntos, pero el otro discípulo corrió más rápido que Pedro y llegó primero al sepulcro. Se agachó, vio las sábanas colocadas allí, pero no entró. Mientras tanto, llegó también Simón Pedro siguiéndolo, y entró en el sepulcro y observó los lienzos allí puestos, y el sudario que había estado sobre su cabeza, no puesto allí con los lienzos, sino envuelto en un lugar aparte. Entonces el otro discípulo, que había llegado primero al sepulcro, entró también, vio y creyó. De hecho, todavía no habían entendido la Escritura, es decir, que tenía que resucitar de entre los muertos.

El comentario al Evangelio de monseñor Vincenzo Paglia

esas tres mujeres de las que nos habla el evangelio no abandonan a Jesús ni siquiera cuando está muerto. Así es su amor. La actitud de los discípulos atrapados por el miedo es muy diferente: huyeron en el momento de su captura en Getsemaní y ahora siguen encerrados en el cenáculo. Jesús, mientras tanto, fue juzgado, condenado y murió en la cruz. El amor de aquellas mujeres es verdaderamente ejemplar: no sólo superan el miedo, sino que van más allá de lo posible. Aquí están temprano en la mañana en la tumba con los aromas para hacer un gesto final de amor hacia su amado Maestro. Entran, no ven el cuerpo de Jesús, e inmediatamente aparecen ante ellos dos hombres con vestiduras blancas: “¿Por qué buscáis entre los muertos al que está vivo? Él no está aquí, ha resucitado”, dicen. Los dos hombres les anuncian la Pascua.
También nosotros, reunidos hoy alrededor del altar, hemos recibido el anuncio de la Pascua, el anuncio de la victoria del amor de Dios sobre la muerte. Sí, el Señor no se ha resignado al mal y a las múltiples formas con las que amarga la vida en este mundo nuestro. Después de la pandemia, aquí están las guerras. Realmente parece que la oscuridad ha caído sobre la tierra. Pero el Padre que está en el cielo - nos recuerda el Evangelio de Juan - ama tanto al mundo, incluso al de nuestro tiempo, que envía a su propio Hijo, el unigénito, para salvarnos. Podemos inscribir en este horizonte la fe de la Iglesia que ve a Jesús descender a los infiernos durante el Sábado Santo. Sí, Jesús desciende a los oscuros infiernos de este mundo nuestro, donde hombres y mujeres son aplastados por la muerte y la violencia, por la injusticia y el hambre, por la soledad y el abandono. Y esta santa liturgia quiere involucrarnos casi visualmente en este misterio de la resurrección: que comenzó en la oscuridad, nos hizo experimentar el don y la fuerza de la luz que todos recibimos de una sola vela encendida. Y la llama, al dividirse y nuestras manos la acogieron, no disminuyó, al contrario, creció hasta llenar de luz este lugar.
Los dos hombres, vestidos con ropas deslumbrantes, inmediatamente después del anuncio de la resurrección, nos exhortan también con las palabras dirigidas a las mujeres: "Acordaos de cómo os habló cuando aún estaba en Galilea". En efecto, ¡cuántas veces Jesús había hablado a sus amigos del misterio de la Pascua, pero no lo habían tomado en serio! ¿Y cuántas veces nos ha sido dirigida la misma Palabra de Dios y también nosotros la hemos olvidado? Aquellas mujeres "se acordaron de las palabras" que Jesús también les había dicho, e inmediatamente fueron a "anunciar" a los Once y a todos los demás lo que habían visto. Hay una responsabilidad en comunicar esta Pascua a todos. Se nos pide una vez más que lo comuniquemos también. Aquí está el apóstol Pedro que, al oír a las mujeres -a pesar de la incredulidad de los demás y en parte de la suya propia- abandona el cenáculo y se dirige al sepulcro. Nada más llegar, se inclina para ver el interior y ve los lienzos en los que había sido envuelto el Señor. Son las sábanas del amor, las sábanas de la piedad, las sábanas de la compasión, las sábanas que envuelven a los muchos afectados por la violencia. Esas sábanas que la Iglesia y toda comunidad cristiana extiende en las afueras del mundo para cuidar los cuerpos de tantos pobres, enfermos, ancianos, niños, extranjeros, refugiados, abandonados. Son los paños de la resurrección, los signos de la victoria del amor sobre el abandono. La Pascua nos pide multiplicarlas ampliando el espacio de la misericordia. Era un pequeño grupo de mujeres. Así comienza la Semana Santa. Nosotros también somos una pequeña población de hombres y mujeres pobres. La gracia de la Pascua nos sostiene en el amor. Los dos hombres de túnicas blancas nos dicen que el Señor resucitado nos precede y nos espera en las afueras, en la Galilea de este mundo, desde allí comienza el mundo renovado por el amor. Aleluya, Aleluya, Aleluya.

Pâques de la Résurrection

Évangile (Jn 20,1-9)

Le premier jour de la semaine, Marie-Madeleine se rendit au tombeau le matin, alors qu'il faisait encore nuit, et vit que la pierre avait été retirée du tombeau. Il courut alors vers Simon Pierre et l'autre disciple, celui que Jésus aimait, et leur dit : " Ils ont enlevé le Seigneur du tombeau et nous ne savons pas où ils l'ont mis ! ". Pierre sortit alors avec l'autre disciple et ils se rendirent au tombeau. Ils coururent tous les deux ensemble, mais l’autre disciple courut plus vite que Pierre et atteignit le premier le tombeau. Il se pencha, vit les draps posés là, mais n'entra pas. Pendant ce temps, Simon Pierre arriva également, le suivit, et entra dans le tombeau et observa les tissus qui y étaient placés, ainsi que le linceul qui était sur sa tête, non pas placé là avec les tissus, mais enveloppé dans un endroit séparé. Alors l'autre disciple, qui était arrivé le premier au tombeau, y entra aussi, vit et cru. En fait, ils n’avaient pas encore compris l’Écriture, c’est-à-dire qu’il devait ressusciter d’entre les morts.

Le commentaire de l'Évangile de Mgr Vincenzo Paglia

ces trois femmes dont nous parle l’Évangile n’abandonnent pas Jésus même lorsqu’il est mort. Tel est leur amour. L'attitude des disciples pris au piège de la peur est bien différente : ils ont fui au moment de leur capture à Gethsémani et sont désormais toujours enfermés dans le cénacle. Pendant ce temps, Jésus a été jugé, condamné et est mort sur la croix. L’amour de ces femmes est vraiment exemplaire : non seulement elles surmontent la peur, mais elles vont aussi au-delà du possible. Les voici tôt le matin au tombeau avec les arômes pour faire un dernier geste d'amour envers leur Maître bien-aimé. Ils entrent, ils ne voient pas le corps de Jésus. Et aussitôt deux hommes en robe blanche apparaissent devant eux : « Pourquoi cherchez-vous parmi les morts celui qui est vivant ? Il n'est pas là, il est ressuscité», disent-ils. Les deux hommes leur annoncent Pâques.
Nous aussi, réunis aujourd'hui autour de l'autel, avons reçu l'annonce de Pâques, l'annonce de la victoire de l'amour de Dieu sur la mort. Oui, le Seigneur ne s'est pas résigné au mal et aux multiples formes avec lesquelles il rend la vie amère dans notre monde. Après la pandémie, voici les guerres. Il semble vraiment que les ténèbres soient tombées sur la terre. Mais le Père qui est aux cieux - nous le rappelle l'Évangile de Jean - aime tellement le monde, même celui de notre temps - qu'il envoie son propre Fils, le Fils unique, pour nous sauver. On peut inscrire dans cet horizon la foi de l'Église qui voit Jésus descendre aux enfers lors du Samedi Saint. Oui, Jésus descend dans les enfers sombres de notre monde, où les hommes et les femmes sont écrasés par la mort et la violence, par l'injustice et la faim, par la solitude et l'abandon. Et cette sainte liturgie veut nous impliquer presque visuellement dans ce mystère de la résurrection : qui a commencé dans l'obscurité, elle nous a fait expérimenter le don et la force de la lumière que nous avons tous reçus de l'unique bougie allumée. Et la flamme, à mesure qu'elle se divisait et que nos mains l'accueillaient, ne diminua pas, au contraire, elle grandit jusqu'à remplir cet endroit de lumière.
Les deux hommes, vêtus d'habits éclatants, immédiatement après l'annonce de la résurrection, nous exhortent également avec les paroles adressées aux femmes : « Rappelez-vous comment il vous parlait lorsqu'il était encore en Galilée ». Combien de fois, en effet, Jésus avait-il parlé à ses amis du mystère de Pâques, mais ils ne l'avaient pas pris au sérieux ! Et combien de fois la même Parole de Dieu nous a-t-elle été adressée, et nous aussi l’avons oubliée ? Ces femmes "se souvinrent des paroles" que Jésus leur avait aussi dites et allèrent immédiatement "annoncer" aux Onze et à tous les autres ce qu'elles avaient vu. Il y a une responsabilité à communiquer cette Pâques à tout le monde. On nous demande encore une fois de le communiquer également. Voici l'apôtre Pierre qui, en entendant les femmes - malgré l'incrédulité des autres et en partie la sienne - quitte le cénacle et se rend au tombeau. Dès son arrivée, il se penche pour voir l'intérieur et voit les tissus dans lesquels le Seigneur avait été enveloppé. Ce sont les draps de l’amour, les draps de la pitié, les draps de la compassion, les draps qui enveloppent les nombreuses personnes touchées par la violence. Ces draps que l'Église et chaque communauté chrétienne étendent aux confins du monde pour soigner les corps de tant de pauvres, de malades, de personnes âgées, d'enfants, d'étrangers, de réfugiés, de personnes abandonnées. Ce sont les tissus de la résurrection, les signes de la victoire de l'amour sur l'abandon. Pâques nous demande de les multiplier en élargissant l'espace de la miséricorde. C'était un petit groupe de femmes. C'est ainsi que commence Pâques. Nous aussi sommes une petite population d’hommes et de femmes pauvres. La grâce de Pâques nous soutient dans l'amour. Les deux hommes en robe blanche nous disent que le Seigneur ressuscité nous précède et nous attend aux portes, en Galilée de ce monde, de là commence le monde renouvelé par l'amour. Alléluia, Alléluia, Alléluia.

Páscoa da Ressurreição

Evangelho (Jo 20,1-9)

No primeiro dia da semana, Maria Madalena foi ao túmulo pela manhã, quando ainda estava escuro, e viu que a pedra havia sido retirada do túmulo. Correu então e dirigiu-se a Simão Pedro e ao outro discípulo, aquele que Jesus amava, e disse-lhes: «Tiraram o Senhor do sepulcro e não sabemos onde o puseram!». Pedro então saiu junto com o outro discípulo e foram ao sepulcro. Os dois correram juntos, mas o outro discípulo correu mais rápido que Pedro e chegou primeiro ao túmulo. Ele se abaixou, viu os lençóis ali colocados, mas não entrou. Entretanto, chegou também Simão Pedro, seguindo-o, e entrou no túmulo e observou os panos ali colocados, e o sudário – que estava sobre a sua cabeça – não colocado ali com os panos, mas enrolado num lugar separado. Então o outro discípulo, que havia chegado primeiro ao túmulo, também entrou, viu e acreditou. Na verdade, eles ainda não tinham entendido a Escritura, isto é, que ele deveria ressuscitar dentre os mortos.

O comentário ao Evangelho de Monsenhor Vincenzo Paglia

aquelas três mulheres sobre as quais o Evangelho nos fala não abandonam Jesus mesmo quando ele está morto. Tal é o amor deles. A atitude dos discípulos enredados pelo medo é muito diferente: fugiram no momento da captura no Getsêmani e agora ainda estão encerrados no cenáculo. Jesus, entretanto, foi julgado, condenado e morreu na cruz. O amor destas mulheres é verdadeiramente exemplar: não só superam o medo, mas também vão além do possível. Aqui estão eles de manhã cedo no túmulo com os aromas para fazer um último gesto de amor ao seu amado Mestre. Eles entram, não veem o corpo de Jesus, e imediatamente dois homens vestidos de branco aparecem diante deles: “Por que procurais entre os mortos aquele que está vivo? Ele não está aqui, ele ressuscitou”, dizem. Os dois homens anunciam a Páscoa para eles.
Também nós, hoje reunidos em torno do altar, recebemos o anúncio da Páscoa, o anúncio da vitória do amor de Deus sobre a morte. Sim, o Senhor não se resignou ao mal e às múltiplas formas com que ele torna amarga a vida neste nosso mundo. Depois da pandemia, aqui estão as guerras. Realmente parece que a escuridão caiu sobre a terra. Mas o Pai que está nos céus - recorda-nos isto o Evangelho de João - ama tanto o mundo, também o do nosso tempo, que envia o seu próprio Filho, o unigénito, para nos salvar. Podemos inscrever neste horizonte a fé da Igreja que vê Jesus descer ao inferno durante o Sábado Santo. Sim, Jesus desce aos infernos sombrios deste nosso mundo, onde homens e mulheres são esmagados pela morte e pela violência, pela injustiça e pela fome, pela solidão e pelo abandono. E esta santa liturgia quer envolver-nos quase visualmente neste mistério da ressurreição: que começou nas trevas, fez-nos experimentar o dom e a força da luz que todos recebemos da única vela acesa. E a chama, à medida que se dividiu e as nossas mãos a acolheram, não diminuiu, pelo contrário, cresceu até encher de luz este lugar.
Os dois homens, vestidos com roupas deslumbrantes, logo após o anúncio da ressurreição, exortam-nos também com as palavras dirigidas às mulheres: “Lembrai-vos de como ele vos falou quando ainda estava na Galileia”. Quantas vezes, de facto, Jesus falou aos seus amigos sobre o mistério da Páscoa, mas eles não o levaram a sério! E quantas vezes a mesma Palavra de Deus nos foi dirigida e também nós a esquecemos? Aquelas mulheres “lembraram-se das palavras” que Jesus também lhes tinha dito e foram imediatamente “anunciar” aos Onze e a todos os outros o que tinham visto. Há uma responsabilidade em comunicar esta Páscoa a todos. Somos solicitados mais uma vez a comunicá-lo também. Aqui está o apóstolo Pedro que, ao ouvir as mulheres - apesar da descrença dos outros e em parte da sua própria - sai do cenáculo e vai ao sepulcro. Assim que chega, ele se abaixa para ver o interior e vê os panos em que o Senhor havia sido envolto. São os lençóis do amor, os lençóis da piedade, os lençóis da compaixão, os lençóis que envolvem muitos atingidos pela violência. Aqueles lençóis que a Igreja e cada comunidade cristã espalham nas periferias do mundo para cuidar dos corpos de muitos pobres, doentes, idosos, crianças, estrangeiros, refugiados, abandonados. São os panos da ressurreição, os sinais da vitória do amor sobre o abandono. A Páscoa pede-nos que os multipliquemos, alargando o espaço da misericórdia. Era um pequeno grupo de mulheres. É assim que começa a Páscoa. Nós também somos uma pequena população de homens e mulheres pobres. A graça da Páscoa nos sustenta no amor. Os dois homens de vestes brancas contam-nos que o Senhor ressuscitado nos precede e nos espera nas periferias, na Galileia deste mundo, daí começa o mundo renovado pelo amor. Aleluia, Aleluia, Aleluia.

復活節復活

福音（約翰福音 20,1-9）

七日的第一天早晨，天還黑的時候，抹大拉的馬利亞來到墳墓，看見石頭已經從墳墓挪開了。 然後他跑到西門彼得和耶穌所愛的另一位門徒那裡，對他們說：“他們把主從墳墓裡挪走了，我們不知道他們把他放在哪裡了！” 然後彼得和另一個門徒出去，往墳墓那裡去。 他們一起跑，但另一個門徒跑得比彼得快，先到了墳墓。 他彎下腰，看到床單鋪在那裡，但沒有進去。 同時，西門彼得也跟著他到了，進入墳墓，看到放在那裡的布，而他頭上的裹屍布沒有和布一起放在那裡，而是包裹在一個單獨的地方。 另一個先到墳墓的門徒也進去一看，就信了。 事實上，他們還不明白聖經，他必須從死裡復活。

文森佐·帕格利亞主教對福音的評論

福音告訴我們，這三個女人即使耶穌死了也不要拋棄他。 這就是他們的愛。 被恐懼所困的門徒們的態度截然不同：他們在客西馬尼園被捕的那一刻就逃跑了，現在仍然被鎖在地下室。 同時，耶穌受到審判、定罪並死在十字架上。 這些女性的愛確實堪稱典範：她們不僅克服了恐懼，而且還超越了可能。 清晨，他們帶著香氣來到墳墓前，向他們敬愛的師父做出最後的愛的姿態。 他們進去後，並沒有看到耶穌的屍體，兩個身穿白袍的人立刻出現在他們面前：「你們為什麼在死人中找活人呢？ 他不在這裡，他復活了”，他們說。 兩人向他們宣布復活節。
今天，我們也聚集在祭壇周圍，收到了復活節的消息，上帝的愛戰勝了死亡的消息。 是的，主並沒有屈服於邪惡和邪惡的多種形式，這些邪惡使我們這個世界的生活變得痛苦。 大流行之後，這裡是戰爭。 大地似乎真的陷入了黑暗。 但天上的父——約翰福音提醒我們這一點——如此愛世人，甚至我們這個時代——以至於他差遣自己的獨生子來拯救我們。 我們可以在這個地平線上銘記教會的信仰，看到耶穌在聖週六降入地獄。 是的，耶穌降臨到我們這個世界的黑暗地獄，那裡的男女被死亡和暴力、不公義和飢餓、孤獨和遺棄所壓垮。 這個神聖的禮拜儀式想讓我們幾乎在視覺上參與這個復活的奧秘：它始於黑暗，它讓我們體驗到我們從一根點燃的蠟燭中收到的光的禮物和力量。 當火焰分開，我們的手迎接它時，它並沒有減弱，相反，它越來越大，直到它充滿了光。
這兩個人穿著耀眼的衣服，在宣布復活後，也立即對婦女們說的話勸告我們：「記得他還在加利利時是如何對你們說話的」。 事實上，耶穌曾多少次向祂的朋友們講述復活節的奧秘，但他們卻沒有認真對待祂！ 有多少次同樣的神話語對我們說過，而我們也忘記了它？ 那些婦女「記住了」耶穌也對她們說過的話，並立即去向十一個十一人和所有其他人「宣告」她們所看到的事情。 我們有責任向每個人傳達這個復活節的信息。 我們也再次被要求溝通。 使徒彼得在聽到婦女們的聲音後——儘管其他人以及他自己的部分不信——離開了教堂，前往墳墓。 他一到，就彎下腰去看裡面，看見了包裹主的布。 它們是愛的床單、憐憫的床單、同情的床單，包裹著許多受暴力影響的人的床單。 教會和每個基督教團體在世界郊區散佈這些床單，以照顧許多窮人、病人、老人、兒童、外國人、難民、被遺棄者的屍體。 它們是復活的布料，也是愛戰勝拋棄的象徵。 復活節要求我們透過擴大憐憫的空間來增加它們。 這是一小群婦女。 復活節就是這樣開始的。 我們也是一小群貧窮的男人和貧窮的女人。 復活節的恩典支撐著我們的愛。 兩個穿著白袍的人告訴我們，復活的主在我們前面，在這個世界的加利利的郊區等待著我們，從那裡開始，世界被愛所更新。 哈利路亞，哈利路亞，哈利路亞。

Пасха Воскресения

Евангелие (Ин 20,1-9)

В первый день недели Мария Магдалина пришла ко гробу утром, когда было еще темно, и увидела, что камень снят с гроба. Тогда он побежал и подошел к Симону Петру и другому ученику, которого любил Иисус, и сказал им: «Унесли Господа от гроба, и мы не знаем, куда положили Его!». Тогда Петр вышел вместе с другим учеником, и они пошли ко гробу. Они оба побежали вместе, но другой ученик побежал быстрее Петра и добрался до гроба первым. Он нагнулся, увидел разложенные там простыни, но не вошел. Между тем прибыл и Симон Петр, следуя за ним, и вошел во гроб, и увидел положенные там пелены, и плащаницу, которая была на его голове, не положенную там вместе с пеленами, а завернутую в отдельное место. Тогда и другой ученик, пришедший ко гробу первым, вошел и увидел, и уверовал. Фактически они еще не поняли Писания, то есть того, что Ему надлежало воскреснуть из мертвых.

Комментарий к Евангелию монсеньора Винченцо Палья

те три женщины, о которых рассказывает нам Евангелие, не оставили Иисуса, даже когда он умер. Такова их любовь. Поведение охваченных страхом учеников совсем иное: они бежали в момент пленения в Гефсимании и до сих пор заперты в горнице. Тем временем Иисус был осужден, осужден и умер на кресте. Любовь этих женщин поистине образцовая: они не только преодолевают страх, но и выходят за рамки возможного. Вот они ранним утром у гроба с благовониями, чтобы сделать последний жест любви к своему любимому Учителю. Они входят, не видят тела Иисуса, и тотчас предстают перед ними двое мужчин в белых одеждах: «Что вы ищете среди мертвых того, кто жив? Его здесь нет, он воскрес», — говорят они. Двое мужчин объявляют им Пасху.
Мы тоже, собравшиеся сегодня вокруг алтаря, получили весть о Пасхе, весть о победе любви Божией над смертью. Да, Господь не смирился со злом и теми многочисленными формами, которыми оно делает горькой жизнь в этом нашем мире. После пандемии вот войны. Действительно кажется, что тьма опустилась на землю. Но Отец Небесный - об этом напоминает нам Евангелие от Иоанна - настолько любит мир, даже и нашего времени, что посылает Сына Своего, Единородного, спасти нас. Мы можем вписать в этот горизонт веру Церкви, которая видит, как Иисус сошел в ад во время Великой субботы. Да, Иисус спускается в темный ад нашего мира, где мужчины и женщины раздавлены смертью и насилием, несправедливостью и голодом, одиночеством и заброшенностью. И эта святая литургия хочет почти зрительно приобщить нас к этой тайне воскресения: начавшаяся во тьме, она заставила нас ощутить дар и силу света, который все мы получили от единственной зажженной свечи. И пламя, разделившись и приняв его в наших руках, не убавилось, наоборот, оно росло, пока не наполнило это место светом.
Двое мужчин, одетых в ослепительные одежды, сразу же после объявления о воскресении увещевают нас также словами, обращенными к женщинам: «Вспомните, как Он говорил с вами, когда был еще в Галилее». На самом деле, сколько раз Иисус говорил своим друзьям о тайне Пасхи, но они не воспринимали Его всерьез! А сколько раз к нам обращалось одно и то же Слово Божие, и мы тоже его забывали? Эти женщины «вспомнили слова», которые Иисус также сказал им, и немедленно пошли «возвестить» Одиннадцати и всем остальным о том, что они видели. Ответственность за сообщение об этой Пасхе лежит на каждом. Нас еще раз просят сообщить об этом. Вот апостол Петр, который, услышав женщин, – несмотря на неверие других и отчасти свое – выходит из горницы и идет ко гробу. Как только он приходит, он наклоняется, чтобы увидеть внутреннюю часть, и видит ткани, в которые был завернут Господь. Это простыни любви, простыни жалости, простыни сострадания, простыни, которыми окутаны многие, пострадавшие от насилия. Те простыни, которые Церковь и каждая христианская община разбрасывают на окраинах мира для ухода за телами множества бедных, больных, стариков, детей, иностранцев, беженцев, брошенных людей. Это ткани воскресения, знаки победы любви над заброшенностью. Пасха просит нас умножить их, расширив пространство милосердия. Это была небольшая группа женщин. Так начинается Пасха. Мы тоже представляем собой небольшую группу бедных мужчин и бедных женщин. Благодать Пасхи поддерживает нас в любви. Двое мужчин в белых одеждах рассказывают нам, что воскресший Господь предшествует нам и ожидает нас на окраине, в Галилее мира сего, оттуда начинается обновленный любовью мир. Аллилуйя, Аллилуйя, Аллилуйя.

復活のイースター

福音（ヨハネ 20,1-9）

週の初めの日、マグダラのマリアは朝、まだ暗いうちに墓に行き、墓から石が取り除かれているのを見ました。 それから彼は走って、シモン・ペテロと、イエスが愛しておられたもう一人の弟子のところに行き、「彼らが主を墓から取り去ったので、どこに置いたのか分かりません。」と言いました。 それからペテロはもう一人の弟子と一緒に出て、墓に行きました。 二人は一緒に走りましたが、もう一人の弟子の方がペテロよりも速く走って、先に墓に着きました。 彼はかがんで、そこにシーツが敷かれているのを見ましたが、中には入りませんでした。 その間、シモン・ペテロも彼を追って到着し、墓に入り、そこに布が置かれていることと、頭にかぶっていたシュラウドが布と一緒にそこに置かれず、別の場所に包まれていることを観察しました。 それから、先に墓に着いていたもう一人の弟子も中に入って見て信じました。 実際、彼らは聖書のこと、つまりイエスが死からよみがえらなければならないことをまだ理解していませんでした。

ヴィンチェンツォ・パーリア修道士による福音書の解説

福音で語られている三人の女性は、イエスが死んでも見捨てませんでした。 それが彼らの愛なのです。 恐怖に囚われた弟子たちの態度は大きく異なります。彼らはゲツセマネで捕らえられた瞬間に逃亡し、今も牢獄に閉じ込められています。 一方、イエスは裁判を受け、有罪判決を受け、十字架で亡くなりました。 これらの女性たちの愛はまさに模範的です。彼女たちは恐怖を克服するだけでなく、可能性を超えています。 ここで彼らは、愛する主への最後の愛のしぐさをするために、早朝に香りを漂わせながら墓に来ています。 彼らが中に入ると、イエスの遺体は見えませんでしたが、すぐに白い衣を着た二人の男が彼らの前に現れました。 彼はここにはいない、復活したのだ」と彼らは言います。 二人はイースターを告げる。
私たちも今日祭壇の周りに集まり、復活祭の知らせ、つまり死に対する神の愛の勝利の知らせを受け取りました。 そうです、主は悪と、それが私たちのこの世界の生活を苦くさせるさまざまな形態を甘んじて受け入れることはありません。 パンデミックの後は戦争が始まります。 本当に地球に闇が落ちたようです。 しかし、天におられる父は、ヨハネの福音書が私たちにこのことを思い出させますが、私たちの時代をも含めて世界をとても愛しているので、私たちを救うためにご自身の独り子である独り子を送ってくださいます。 私たちは、聖土曜日にイエスが地獄に落ちるのを見る教会の信仰をこの地平線に刻むことができます。 そうです、イエスは私たちのこの世界の暗い地獄に降り立ちます。 そこでは男女が死と暴力、不正と飢え、孤独と放棄によって押しつぶされます。 そして、この聖なる典礼は、私たちをこの復活の神秘にほぼ視覚的に参加させたいと考えています。暗闇の中で始まり、一本の火のついたろうそくから私たち全員が受け取った光の賜物と強さを体験させてくれました。 そして炎は、分かれて私たちの手がそれを迎えても、衰えることなく、それどころか、この場所を光で満たすまで成長しました。
復活の発表の直後、まばゆいばかりの服を着た二人の男性も、女性たちに向けて次のような言葉で私たちに勧めています。「イエスがまだガリラヤにいたときに、あなたたちにどのように話していたかを思い出してください」。 実際、イエスは何度イースターの神秘について友人たちに話しましたが、彼らは真剣に受け止めてくれませんでした。 そして、同じ神の言葉が何度私たちに語りかけられたのに、私たちもそれを忘れてしまったでしょうか。 これらの女性たちは、イエスが自分たちに言われた「言葉を思い出し」、すぐに自分たちが見たことを11人や他の全員に「発表」しに行きました。 このイースターをすべての人に伝える責任があります。 私たちにもそれを伝えることが改めて求められています。 ここに使徒ペテロがいます。彼女は女性たちの声を聞いて、他の人々や自分自身の不信にもかかわらず、牢獄を出て墓に向かいます。 彼は到着するとすぐに、中を覗くためにかがんで、主が包まれていた布を見ました。 それらは愛のシーツ、哀れみのシーツ、慈悲のシーツ、そして暴力の影響を受けた多くの人々を包むシーツなのです。 多くの貧しい人、病人、高齢者、子供、外国人、難民、見捨てられた人々の遺体を世話するために、教会とすべてのキリスト教共同体が世界の郊外に広げているこれらのシート。 それは復活の布であり、放棄に対する愛の勝利のしるしです。 イースターは私たちに、慈悲の空間を広げて慈悲を増やすよう求めます。 それは女性の小さなグループでした。 こうしてイースターが始まります。 私たちもまた、貧しい男性と貧しい女性からなる少数の集団です。 イースターの恵みは私たちの愛を支えます。 白い衣を着た二人の男は、復活した主が私たちに先立って、この世の郊外、ガリラヤで私たちを待っていて、そこから愛によって新しくなる世界が始まると告げています。 ハレルヤ、ハレルヤ、ハレルヤ。

부활의 부활절

복음(요한 20,1-9)

안식 후 첫날 아침 아직 어두울 때에 막달라 마리아가 무덤에 가서 보니 돌이 무덤에서 옮겨졌더라. 그리고 달려가 시몬 베드로와 예수께서 사랑하시던 다른 제자에게로 가서 이르시되 사람들이 주님을 무덤에서 가져다가 어디 두었는지 우리가 알지 못하겠다 하더라. 베드로는 다른 제자와 함께 밖으로 나가서 무덤으로 갔습니다. 두 사람이 함께 달렸는데 다른 제자가 베드로보다 더 빨리 달려 무덤에 먼저 다다랐습니다. 그는 몸을 굽혀 시트가 놓여 있는 것을 보았지만 들어가지는 않았습니다. 그 사이에 시몬 베드로도 따라와서 무덤에 들어가서 거기 놓인 수건과 자기 머리를 쌌던 수의를 보니 수건과 함께 거기 두지 아니하고 따로 싸여 있었더라. 그러자 무덤에 먼저 다다랐던 다른 제자도 들어가서 보고 믿었다. 사실 그들은 아직 성경에 그가 죽은 자 가운데서 살아나야 하리라 한 말씀을 이해하지 못하였더라.

빈첸초 팔리아 몬시뇰의 복음 주석

복음서에 나오는 세 여자는 예수님이 돌아가셨을 때에도 예수님을 버리지 않았습니다. 그들의 사랑은 이러합니다. 두려움에 사로잡힌 제자들의 태도는 매우 다릅니다. 그들은 겟세마네에서 붙잡히는 순간 도망쳤고 지금은 여전히 ​​다락방에 갇혀 있습니다. 그 사이에 예수님은 심문을 받으시고, 정죄를 받으시고, 십자가에 죽으셨습니다. 그 여성들의 사랑은 참으로 모범적입니다. 그들은 두려움을 극복했을 뿐만 아니라 가능한 것 이상으로 나아갔습니다. 여기 그들은 사랑하는 스승에 대한 마지막 사랑의 몸짓을 하기 위해 향기를 들고 이른 아침 무덤에 있습니다. 그들이 들어가되 예수의 시체를 보지 못하더니 곧 흰 옷 입은 두 사람이 그들 앞에 나타나 이르되 어찌하여 살아 계신 이를 죽은 자 가운데서 찾느냐? 그분은 여기 계시지 않고 살아나셨느니라”라고 그들은 말합니다. 두 사람은 그들에게 부활절을 알립니다.
오늘 우리도 제대 주위에 모여 죽음을 이기신 하느님 사랑의 승리를 알리는 부활의 선포를 받았습니다. 그렇습니다. 주님께서는 악과 그것이 우리 세상의 삶을 쓰라리게 만드는 다양한 형태에 굴복하지 않으셨습니다. 대유행 이후에는 전쟁이 있습니다. 정말 어둠이 땅에 내린 것 같습니다. 그러나 요한복음은 하늘에 계신 아버지께서 세상을, 심지어 우리 시대까지도 너무나 사랑하셔서 우리를 구원하시기 위해 독생자를 보내신다는 사실을 상기시켜 줍니다. 우리는 성토요일에 예수님께서 지옥으로 내려가시는 것을 보는 교회의 신앙을 이 지평에 새길 수 있습니다. 그렇습니다. 예수님께서는 우리 세상의 어두운 지옥으로 내려오셨습니다. 그곳에서는 남자와 여자가 ​​죽음과 폭력, 불의와 굶주림, 외로움과 버림으로 짓눌려 있습니다. 그리고 이 거룩한 전례는 우리를 이 부활의 신비에 거의 시각적으로 참여시키기를 원합니다. 이 신비는 어둠 속에서 시작되어 우리 모두가 켜진 촛불에서 받은 빛의 은총과 힘을 경험하게 했습니다. 그리고 불꽃은 갈라져 우리 손에 받아들여졌지만 줄어들지 않았습니다. 오히려 이 곳을 빛으로 채울 때까지 커졌습니다.
부활이 선포된 직후 눈부신 옷을 입은 두 사람도 여자들에게 “예수께서 갈릴리에 계실 때에 너희에게 어떻게 말씀하셨는지를 기억하라”는 말로 우리에게 권면합니다. 사실, 예수께서는 친구들에게 부활절의 신비에 관해 몇 번이나 말씀하셨지만 그들은 그분을 진지하게 받아들이지 않았습니다! 그리고 동일한 하나님의 말씀이 우리에게 몇 번이나 전달되었으나 우리도 그것을 잊어버렸습니까? 그 여자들은 예수께서 그들에게 하신 말씀이 "기억"되었고, 즉시로 가서 그들이 본 것을 열한 사도와 다른 모든 사람들에게 "알렸습니다." 이번 부활절을 모든 사람에게 알리는 데에는 책임이 있습니다. 우리도 다시 한 번 이를 전달해 달라는 요청을 받습니다. 여기에 다른 사람들의 불신과 부분적으로는 자신의 불신에도 불구하고 여자들의 말을 듣고 다락방을 떠나 무덤으로 갔던 사도 베드로가 있습니다. 그는 도착하자마자 몸을 굽혀 안을 살펴보고 주님을 싸셨던 천을 보았습니다. 그것은 사랑의 시트, 연민의 시트, 연민의 시트, 폭력으로 인해 영향을 받는 많은 사람들을 감싸는 시트입니다. 교회와 모든 기독교 공동체가 많은 가난하고 병든 노인, 어린이, 외국인, 난민, 버림받은 사람들의 몸을 돌보기 위해 세상 변두리에 펴는 시트입니다. 그것은 부활의 옷이며, 버림받은 것에 대한 사랑의 승리의 표시입니다. 부활절은 우리에게 자비의 공간을 넓혀 그들을 번식시키라고 요청합니다. 소수의 여성들이었습니다. 부활절은 이렇게 시작됩니다. 우리 역시 가난한 남성과 가난한 여성으로 구성된 소수의 인구입니다. 부활절의 은총은 우리를 사랑으로 지탱해 줍니다. 흰 옷을 입은 두 사람은 부활하신 주님께서 이 세상 변두리인 갈릴리에서 우리보다 먼저 우리를 기다리고 계시며, 거기서부터 사랑으로 새롭게 되는 세상이 시작된다는 것을 말해 줍니다. 할렐루야, 할렐루야, 할렐루야.

فصح القيامة

الإنجيل (يوحنا 20، 1 – 9)

وفي أول الأسبوع، ذهبت مريم المجدلية إلى القبر في الصباح، والظلام باق، فرأت الحجر قد رفع عن القبر. ثم ركض وذهب إلى سمعان بطرس والتلميذ الآخر الذي كان يسوع يحبه، وقال لهما: "أخذوا الرب من القبر، ولا نعلم أين وضعوه!". ثم خرج بطرس مع التلميذ الآخر وذهبا إلى القبر. ركض كلاهما معًا، لكن التلميذ الآخر ركض أسرع من بطرس ووصل إلى القبر أولاً. انحنى ورأى الأغطية موضوعة هناك، لكنه لم يدخل. وفي هذه الأثناء جاء سمعان بطرس أيضًا يتبعه، ودخل القبر ونظر الأكفان الموضوعة هناك، والكفن الذي كان على رأسه لم يوضع هناك مع الأكفان، بل ملفوفًا في مكان منفصل. فحينئذ دخل أيضاً التلميذ الآخر الذي وصل أولاً إلى القبر ورأى وآمن. في الواقع، لم يكونوا قد فهموا بعد الكتاب المقدس، أي أنه كان عليه أن يقوم من بين الأموات.

التعليق على الإنجيل بقلم المونسنيور فينسينزو باجليا

هؤلاء النساء الثلاث التي يخبرنا عنها الإنجيل، لا تتخلوا عن يسوع حتى بعد موته. هذا هو حبهم. كان موقف التلاميذ الذين وقعوا في شرك الخوف مختلفًا تمامًا: لقد هربوا في لحظة القبض عليهم في الجسمانية وما زالوا الآن محبوسين في العلية. وفي هذه الأثناء، حوكم يسوع وأُدين ومات على الصليب. إن حب هؤلاء النساء مثالي حقًا: فهم لا يتغلبون على الخوف فحسب، بل يتجاوزون أيضًا ما هو ممكن. ها هم هنا في الصباح الباكر عند القبر مع العبير للقيام بلفتة حب أخيرة لمعلمهم المحبوب. فدخلوا ولم يروا جسد يسوع، وللوقت ظهر لهم رجلان بثياب بيض: «لماذا تطلبون الحي بين الأموات؟ يقولون: "إنه ليس هنا، لقد قام". يعلن الرجلان لهما عيد الفصح.
نحن أيضًا، المجتمعين حول المذبح اليوم، تلقينا إعلان الفصح، إعلان انتصار محبة الله على الموت. نعم، لم يستسلم الرب للشر وأشكاله المتعددة التي تجعل الحياة في عالمنا هذا مريرة. بعد الوباء، ها هي الحروب. يبدو حقًا أن الظلام قد حل على الأرض. لكن الآب الذي في السماء – يذكرنا إنجيل يوحنا – يحب العالم كثيرًا، حتى عالم عصرنا هذا، لدرجة أنه يرسل ابنه الوحيد ليخلصنا. يمكننا أن ننقش في هذا الأفق إيمان الكنيسة التي ترى يسوع ينزل إلى الجحيم خلال سبت النور. نعم، ينزل يسوع إلى الجحيم المظلم لعالمنا هذا، حيث يسحق الرجال والنساء الموت والعنف، والظلم والجوع، والوحدة والهجران. وتريد هذه الليتورجيا المقدسة أن تُشركنا بشكل مرئي تقريبًا في سر القيامة هذا: الذي بدأ في الظلمة، وجعلنا نختبر عطية وقوة النور الذي تلقيناه جميعًا من الشمعة الواحدة المضاءة. واللهب إذ انقسم ورحبت به أيدينا لم يخفت، بل نما حتى ملأ هذا المكان بالنور.
الرجلان اللذان كانا يرتديان ملابس مبهرة، مباشرة بعد إعلان القيامة، يحثاننا أيضًا بالكلمات الموجهة إلى النساء: "أذكرن كيف كلمكم وهو بعد في الجليل". في الواقع، كم مرة تحدث يسوع مع أصدقائه عن سر الفصح، لكنهم لم يأخذوه على محمل الجد! وكم مرة وُجهت إلينا نفس كلمة الله، ونحن أيضًا نسيناها؟ هؤلاء النساء "تذكرن الكلمات" التي قالها لهن يسوع أيضًا، وذهبن على الفور "ليعلنن" للأحد عشر وجميع الآخرين ما رأوه. هناك مسؤولية في توصيل هذا الفصح للجميع. ويطلب منا مرة أخرى أن ننقلها أيضًا. ها هو الرسول بطرس الذي، عندما سمع النساء - رغم عدم إيمان الآخرين وجزئيًا عدم إيمانه - يترك العلية ويذهب إلى القبر. وبمجرد وصوله، انحنى لينظر الداخل، ويرى الثياب التي كان الرب ملفوفًا بها. إنها ملاءات الحب، وملاءات الشفقة، وملاءات الرحمة، والملاءات التي تلتف حول العديد من المتضررين من العنف. تلك الملاءات التي تنشرها الكنيسة وكل جماعة مسيحية في أطراف العالم للعناية بأجساد الكثير من الفقراء والمرضى والمسنين والأطفال والغرباء واللاجئين والمتروكين. إنها ثياب القيامة، علامات انتصار المحبة على الهجر. إن الفصح يطلب منا أن نضاعفها من خلال توسيع مساحة الرحمة. لقد كانت مجموعة صغيرة من النساء. هكذا يبدأ عيد الفصح. نحن أيضًا مجموعة صغيرة من الرجال والنساء الفقيرات. نعمة الفصح تسندنا في المحبة. يخبرنا الرجلان اللذان يرتديان الثوب الأبيض أن الرب القائم من بين الأموات يسبقنا وينتظرنا على مشارف هذا العالم، في جليل هذا العالم، ومن هناك يبدأ العالم المتجدد بالحب. هللويا، هللويا، هللويا.

पुनरुत्थान का ईस्टर

सुसमाचार (जेएन 20,1-9)

सप्ताह के पहले दिन, मरियम मगदलीनी भोर को, जब अभी भी अँधेरा था, कब्र पर गई, और देखा कि कब्र से पत्थर हटा दिया गया है। तब वह दौड़कर शमौन पतरस और उस दूसरे चेले के पास गया, जिस से यीशु प्रेम रखता था, और उन से कहा; वे प्रभु को कब्र से उठा ले गए हैं, और हम नहीं जानते कि उसे कहां रखा है! तब पतरस दूसरे शिष्य के साथ बाहर गया और वे कब्र पर गये। वे दोनों एक साथ दौड़े, परन्तु दूसरा शिष्य पतरस से भी तेज़ दौड़ा और कब्र पर पहले पहुँच गया। उसने झुककर वहां बिछी चादरें देखीं, लेकिन अंदर नहीं गया। इतने में शमौन पतरस भी उसके पीछे आ पहुँचा, और कब्र में घुसकर वहाँ रखे कपड़ों को देखा, और कफन भी - जो उसके सिर पर था - कपड़ों के साथ वहाँ नहीं रखा था, बल्कि एक अलग जगह में लपेटा हुआ था। तब दूसरा चेला भी, जो कब्र पर पहले पहुंचा था, भीतर जाकर देखा, और विश्वास किया। वास्तव में वे अभी तक पवित्रशास्त्र को नहीं समझ पाए थे, अर्थात्, उसे मृतकों में से जीवित होना था।

मोनसिग्नोर विन्सेन्ज़ो पगलिया द्वारा सुसमाचार पर टिप्पणी

सुसमाचार हमें उन तीन महिलाओं के बारे में बताता है, जिन्होंने यीशु के मरने पर भी उन्हें नहीं छोड़ा। ऐसा है उनका प्यार. डर से फँसे शिष्यों का रवैया बहुत अलग है: वे गेथसमेन में पकड़े जाने के समय भाग गए और अब भी सेनेकल में बंद हैं। इस बीच, यीशु पर मुकदमा चलाया गया, उनकी निंदा की गई और क्रूस पर उनकी मृत्यु हो गई। उन महिलाओं का प्यार वास्तव में अनुकरणीय है: वे न केवल डर पर काबू पाती हैं, बल्कि जो संभव है उससे भी आगे निकल जाती हैं। यहां वे अपने प्रिय स्वामी के प्रति प्रेम का अंतिम संकेत देने के लिए सुबह-सुबह सुगंध के साथ कब्र पर जाते हैं। वे प्रवेश करते हैं, वे यीशु के शरीर को नहीं देखते हैं। और तुरंत सफेद वस्त्र पहने दो व्यक्ति उनके सामने आते हैं: “तुम मृतकों में से उसे क्यों ढूंढते हो जो जीवित है? वह यहाँ नहीं है, वह जी उठा है”, वे कहते हैं। दोनों व्यक्ति उन्हें ईस्टर की घोषणा करते हैं।
हम भी, आज वेदी के चारों ओर एकत्र हुए, ईस्टर की घोषणा, मृत्यु पर ईश्वर के प्रेम की जीत की घोषणा प्राप्त की। हाँ, प्रभु ने स्वयं को बुराई और उन अनेक रूपों के प्रति समर्पित नहीं किया है जिनसे वह हमारी इस दुनिया में जीवन को कड़वा बनाता है। महामारी के बाद, यहाँ युद्ध हैं। सचमुच ऐसा लगता है कि धरती पर अंधकार छा गया है। लेकिन पिता जो स्वर्ग में है - जॉन का सुसमाचार हमें याद दिलाता है - दुनिया से इतना प्यार करता है, यहाँ तक कि हमारे समय से भी - कि वह हमें बचाने के लिए अपने बेटे, एकलौते को भेजता है। हम इस क्षितिज पर चर्च के विश्वास को अंकित कर सकते हैं जो पवित्र शनिवार के दौरान यीशु को नरक में उतरते हुए देखता है। हाँ, यीशु हमारी इस दुनिया के अंधेरे नरक में उतरते हैं, जहाँ पुरुषों और महिलाओं को मृत्यु और हिंसा, अन्याय और भूख, अकेलेपन और परित्याग द्वारा कुचल दिया जाता है। और यह पवित्र धार्मिक अनुष्ठान हमें पुनरुत्थान के इस रहस्य में लगभग दृश्य रूप से शामिल करना चाहता है: जो अंधेरे में शुरू हुआ, इसने हमें उस प्रकाश के उपहार और शक्ति का अनुभव कराया जो हम सभी को एक जलती हुई मोमबत्ती से प्राप्त हुआ था। और लौ, जैसे ही यह विभाजित हुई और हमारे हाथों ने इसका स्वागत किया, कम नहीं हुई, इसके विपरीत, यह तब तक बढ़ती गई जब तक कि इसने इस स्थान को प्रकाश से भर नहीं दिया।
पुनरुत्थान की घोषणा के तुरंत बाद, चमकदार कपड़े पहने हुए दो व्यक्ति, महिलाओं को संबोधित शब्दों के साथ हमें प्रोत्साहित भी करते हैं: "याद रखें कि जब वह गलील में थे तो उन्होंने आपसे कैसे बात की थी"। वास्तव में, यीशु ने कितनी बार अपने दोस्तों से ईस्टर के रहस्य के बारे में बात की थी, लेकिन उन्होंने उसे गंभीरता से नहीं लिया था! और परमेश्वर का वही वचन हमें कितनी बार संबोधित किया गया है, और हम भी उसे भूल गए हैं? उन महिलाओं को "वे शब्द याद आ गए" जो यीशु ने भी उनसे कहे थे, और तुरंत ग्यारह और अन्य सभी को "घोषणा" करने के लिए गईं जो उन्होंने देखा था। इस ईस्टर को हर किसी तक संप्रेषित करना एक जिम्मेदारी है। हमसे एक बार फिर इसे भी संप्रेषित करने के लिए कहा गया है। यहाँ प्रेरित पतरस है, जो महिलाओं की बात सुनकर - दूसरों के और आंशिक रूप से अपने स्वयं के अविश्वास के बावजूद - कब्र छोड़ देता है और कब्र में चला जाता है। वह आते ही अंदर देखने के लिए नीचे झुकता है और उसे वह कपड़ा दिखाई देता है जिसमें भगवान को लपेटा गया था। वे प्रेम की चादरें हैं, दया की चादरें हैं, करूणा की चादरें हैं, वे चादरें हैं जो हिंसा से प्रभावित अनेक लोगों को लपेटती हैं। वे चादरें जिन्हें चर्च और प्रत्येक ईसाई समुदाय दुनिया के बाहरी इलाकों में कई गरीबों, बीमारों, बुजुर्गों, बच्चों, विदेशियों, शरणार्थियों, परित्यक्त लोगों के शवों की देखभाल के लिए फैलाता है। वे पुनरुत्थान के कपड़े हैं, परित्याग पर प्रेम की जीत के संकेत हैं। ईस्टर हमें दया का दायरा बढ़ाकर उन्हें बढ़ाने के लिए कहता है। यह महिलाओं का एक छोटा सा समूह था। इस तरह ईस्टर की शुरुआत होती है. हम भी गरीब पुरुषों और गरीब महिलाओं की एक छोटी आबादी हैं। ईस्टर की कृपा हमें प्रेम में बनाए रखती है। सफेद वस्त्र पहने दो व्यक्ति हमें बताते हैं कि पुनर्जीवित प्रभु हमसे पहले आते हैं और इस दुनिया की गलील में, बाहरी इलाके में हमारा इंतजार करते हैं, वहीं से प्रेम द्वारा नवीनीकृत दुनिया की शुरुआत होती है। हलेलुजाह, हलेलुजाह, हलेलुजाह।

Wielkanoc Zmartwychwstania

Ewangelia (J 20,1-9)

Pierwszego dnia tygodnia Maria Magdalena poszła rano do grobu, gdy było jeszcze ciemno, i zobaczyła, że ​​kamień został odsunięty od grobu. Następnie pobiegł i udał się do Szymona Piotra oraz do drugiego ucznia, którego Jezus miłował, i rzekł do nich: «Zabrano Pana z grobu i nie wiemy, gdzie Go położono!». Następnie Piotr wyszedł wraz z drugim uczniem i udali się do grobu. Biegli obaj razem, ale drugi uczeń pobiegł szybciej niż Piotr i pierwszy dotarł do grobu. Pochylił się, zobaczył leżące tam prześcieradła, ale nie wszedł. Tymczasem przybył także Szymon Piotr, który szedł za nim, wszedł do grobowca i zauważył złożone tam płótna oraz całun, który był na jego głowie, nie złożony razem z płótnami, lecz owinięty w osobnym miejscu. Wtedy i drugi uczeń, który pierwszy przybył do grobu, wszedł i zobaczył, i uwierzył. W rzeczywistości nie rozumieli jeszcze Pisma, to znaczy, że musiał powstać z martwych.

Komentarz do Ewangelii autorstwa prałata Vincenzo Paglii

te trzy kobiety, o których mówi nam ewangelia, nie opuszczają Jezusa nawet po jego śmierci. Taka jest ich miłość. Postawa uczniów ogarniętych strachem jest zupełnie inna: uciekli w momencie pojmania w Getsemane i nadal są zamknięci w Wieczerniku. Tymczasem Jezus został osądzony, skazany i umarł na krzyżu. Miłość tych kobiet jest naprawdę wzorowa: nie tylko pokonują strach, ale także wykraczają poza to, co jest możliwe. Tutaj są wcześnie rano przy grobie z aromatami, aby wykonać ostatni gest miłości do swojego ukochanego Mistrza. Wchodzą, nie widzą ciała Jezusa i natychmiast ukazują się przed nimi dwaj mężczyźni w białych szatach: «Dlaczego szukacie żywego wśród umarłych? Nie ma go tu, zmartwychwstał” – mówią. Obaj mężczyźni ogłaszają im Wielkanoc.
Również my, zgromadzeni dzisiaj wokół ołtarza, przyjęliśmy zapowiedź Wielkanocy, zapowiedź zwycięstwa miłości Boga nad śmiercią. Tak, Pan nie pogodził się ze złem i jego wielorakimi formami, które czynią życie na tym naszym świecie gorzkim. Po pandemii nadeszły wojny. Naprawdę wydaje się, że ciemność zapadła na ziemię. Ale Ojciec, który jest w niebie – przypomina nam o tym Ewangelia Jana – tak bardzo kocha świat, także ten naszych czasów, że posyła swego Syna, Jednorodzonego, aby nas zbawił. W horyzont ten możemy wpisać wiarę Kościoła, który widzi Jezusa zstępującego do piekła w Wielką Sobotę. Tak, Jezus zstępuje do ciemnych piekieł naszego świata, gdzie mężczyźni i kobiety są miażdżeni śmiercią i przemocą, niesprawiedliwością i głodem, samotnością i opuszczeniem. A ta święta liturgia pragnie nas włączyć niemal wizualnie w tę tajemnicę zmartwychwstania: która rozpoczęła się w ciemności, pozwoliła nam doświadczyć daru i mocy światła, które wszyscy otrzymaliśmy od jednej zapalonej świecy. A płomień, gdy się dzielił i nasze ręce go witały, nie malał, wręcz przeciwnie, rósł, aż napełnił to miejsce światłem.
Obaj mężczyźni ubrani w olśniewające szaty zaraz po ogłoszeniu zmartwychwstania nawołują nas także słowami skierowanymi do kobiet: „Pamiętajcie, jak mówił do was, gdy był jeszcze w Galilei”. Ileż to razy Jezus rozmawiał ze swoimi przyjaciółmi o tajemnicy Wielkanocy, a oni nie traktowali go poważnie! Ile razy to samo Słowo Boże było skierowane do nas, a my także o nim zapomnieliśmy? Te kobiety „przypomniały sobie słowa”, które Jezus również do nich powiedział, i natychmiast poszły, aby „ogłosić” Jedenastu i wszystkim innym, co widziały. Zakomunikowanie wszystkim o Wielkanocy wiąże się z odpowiedzialnością. Jeszcze raz jesteśmy proszeni o zakomunikowanie tego. Oto apostoł Piotr, który usłyszawszy kobiety – mimo niedowierzania innych i po części własnej – opuszcza Wieczernik i udaje się do grobu. Gdy tylko dotrze na miejsce, pochyla się, żeby zajrzeć do środka i widzi płótna, w które był owinięty Pan. Są to prześcieradła miłości, prześcieradła litości, prześcieradła współczucia, prześcieradła, które owijają wielu dotkniętych przemocą. Te prześcieradła, które Kościół i każda wspólnota chrześcijańska rozprowadza na krańcach świata, aby otoczyć opieką ciała wielu biednych, chorych, starszych, dzieci, cudzoziemców, uchodźców, osób opuszczonych. Są szatami zmartwychwstania, znakami zwycięstwa miłości nad opuszczeniem. Wielkanoc wzywa nas do ich pomnażania poprzez poszerzanie przestrzeni miłosierdzia. Była to niewielka grupa kobiet. Tak zaczyna się Wielkanoc. My także jesteśmy małą populacją biednych mężczyzn i biednych kobiet. Łaska Wielkanocy podtrzymuje nas w miłości. Dwaj mężczyźni w białych szatach mówią nam, że zmartwychwstały Pan nas poprzedza i czeka na nas na obrzeżach, w Galilei tego świata, stamtąd zaczyna się świat odnowiony przez miłość. Alleluja, Alleluja, Alleluja.

কেয়ামতের ইস্টার

গসপেল (Jn 20,1-9)

সপ্তাহের প্রথম দিনে, মেরি ম্যাগডালিন সকালে সমাধিতে গেলেন, যখন এখনও অন্ধকার ছিল, এবং দেখলেন যে সমাধি থেকে পাথরটি সরানো হয়েছে৷ তারপর তিনি দৌড়ে গিয়ে সাইমন পিটার এবং অন্য শিষ্যের কাছে গেলেন, যাকে যীশু ভালোবাসতেন, এবং তাদের বললেন: "তারা প্রভুকে কবর থেকে তুলে নিয়ে গেছে এবং আমরা জানি না তারা তাকে কোথায় রেখেছে!"। তখন পিতর অন্য শিষ্যের সঙ্গে বেরিয়ে গেলেন এবং তারা সমাধির কাছে গেলেন৷ তারা উভয়ে একসাথে দৌড়ে গেল, কিন্তু অন্য শিষ্য পিটারের চেয়ে দ্রুত দৌড়ে প্রথমে সমাধিতে পৌঁছে গেল। সে নিচু হয়ে দেখল, সেখানে চাদর বিছানো আছে, কিন্তু প্রবেশ করল না। ইতিমধ্যে, সাইমন পিটারও এসে তাঁর অনুসরণ করলেন, এবং সমাধিতে প্রবেশ করলেন এবং সেখানে রাখা কাপড়গুলি এবং তাঁর মাথায় যে কাফনটি পড়েছিল তা দেখতে পেলেন - সেখানে কাপড় দিয়ে মুড়ে রাখা হয়নি, বরং আলাদা জায়গায় রাখা হয়েছে। তারপর অন্য শিষ্য, যিনি প্রথমে সমাধিতে পৌঁছেছিলেন, তিনিও ভিতরে গিয়ে দেখলেন এবং বিশ্বাস করলেন৷ প্রকৃতপক্ষে তারা তখনও শাস্ত্র বুঝতে পারেনি, অর্থাৎ তাকে মৃতদের মধ্য থেকে পুনরুত্থিত হতে হবে।

Monsignor Vincenzo Paglia দ্বারা গসপেল ভাষ্য

সেই তিন নারীর কথা সুসমাচার আমাদেরকে বলে যে যীশু মারা গেলেও তাকে ত্যাগ করবেন না। এমনই তাদের ভালোবাসা। ভয়ে ফাঁদে পড়া শিষ্যদের মনোভাব খুবই ভিন্ন: গেথসেমানে বন্দী হওয়ার মুহুর্তে তারা পালিয়ে গিয়েছিল এবং এখন সেনাকেলে আটকে আছে। যীশু, ইতিমধ্যে, বিচার করা হয়েছিল, নিন্দা করা হয়েছিল এবং ক্রুশে মারা গিয়েছিল। সেই মহিলাদের ভালবাসা সত্যিই অনুকরণীয়: তারা কেবল ভয়কে জয় করে না, তারা যা সম্ভব তার বাইরেও যায়। এখানে তারা খুব ভোরে সমাধিতে সুগন্ধ নিয়ে তাদের প্রিয় মাস্টারের প্রতি ভালবাসার চূড়ান্ত অঙ্গভঙ্গি করে। তারা প্রবেশ করে, তারা যীশুর মৃতদেহ দেখতে পায় না এবং তখনই সাদা পোশাক পরা দুজন লোক তাদের সামনে উপস্থিত হয়: “কেন তোমরা মৃতদের মধ্যে যে জীবিত তাকে খুঁজছ? তিনি এখানে নেই, তিনি উঠেছেন”, তারা বলে। দুই ব্যক্তি তাদের ইস্টার ঘোষণা.
আমরাও, আজ বেদীর চারপাশে জড়ো হয়ে, ইস্টারের ঘোষণা পেয়েছি, মৃত্যুর উপর ঈশ্বরের প্রেমের বিজয়ের ঘোষণা। হ্যাঁ, প্রভু মন্দের কাছে নিজেকে ছেড়ে দেননি এবং একাধিক রূপ যা দিয়ে এটি আমাদের এই পৃথিবীতে জীবনকে তিক্ত করে তোলে। মহামারীর পরে, এখানে যুদ্ধ আছে। সত্যিই মনে হচ্ছে পৃথিবীতে অন্ধকার নেমে এসেছে। কিন্তু পিতা যিনি স্বর্গে আছেন - যোহনের গসপেল আমাদের স্মরণ করিয়ে দেয় - বিশ্বকে এত ভালোবাসেন, এমনকি আমাদের সময়েরও - যে তিনি আমাদের রক্ষা করার জন্য তাঁর নিজের পুত্র, একমাত্র পুত্রকে পাঠান। আমরা এই দিগন্তে চার্চের বিশ্বাস খোদাই করতে পারি যা পবিত্র শনিবারের সময় যীশুকে নরকে নেমে যেতে দেখে। হ্যাঁ, যীশু আমাদের এই পৃথিবীর অন্ধকার নরকে নেমে এসেছেন, যেখানে পুরুষ এবং মহিলারা মৃত্যু এবং সহিংসতা, অন্যায় এবং ক্ষুধা, একাকীত্ব এবং পরিত্যাগ দ্বারা পিষ্ট হয়েছেন। এবং এই পবিত্র লিটার্জি আমাদের পুনরুত্থানের এই রহস্যে প্রায় দৃশ্যত জড়িত করতে চায়: যা অন্ধকারে শুরু হয়েছিল, এটি আমাদেরকে আলোর উপহার এবং শক্তির অভিজ্ঞতা তৈরি করেছে যা আমরা সবাই একক আলোকিত মোমবাতি থেকে পেয়েছি। এবং শিখা, যেমন এটি বিভক্ত হয়েছিল এবং আমাদের হাত এটিকে স্বাগত জানায়, এটি হ্রাস পায়নি, বিপরীতে, এটি এই জায়গাটিকে আলোতে পূর্ণ না করা পর্যন্ত এটি বৃদ্ধি পায়।
পুনরুত্থানের ঘোষণার পরপরই চকচকে পোশাক পরিহিত দুই ব্যক্তি নারীদের উদ্দেশে বলা কথাগুলো দিয়ে আমাদেরকে উপদেশ দেন: "মনে রাখবেন তিনি যখন গালীলে ছিলেন তখন তিনি কীভাবে তোমাদের সাথে কথা বলেছিলেন"। বাস্তবে, যীশু তার বন্ধুদের সাথে ইস্টারের রহস্য সম্পর্কে কতবার কথা বলেছিলেন, কিন্তু তারা তাকে গুরুত্বের সাথে নেয়নি! এবং কতবার ঈশ্বরের একই বাক্য আমাদের সম্বোধন করা হয়েছে, এবং আমরাও তা ভুলে গেছি? সেই মহিলারা "কথাগুলি মনে রেখেছিল" যেগুলি যীশু তাদের বলেছিলেন, এবং অবিলম্বে এগারো এবং অন্য সকলকে তারা যা দেখেছিল "ঘোষণা" করতে গিয়েছিল। সবার কাছে এই ইস্টারের কথা জানানোর একটা দায়িত্ব আছে। আমাদের আবারও এটি যোগাযোগ করতে বলা হয়েছে। এখানে প্রেরিত পিটার, যিনি মহিলাদের কথা শুনে - অন্যদের অবিশ্বাস সত্ত্বেও এবং আংশিকভাবে তার নিজের - সিনাকল ছেড়ে সমাধিতে যান। তিনি আসার সাথে সাথে ভিতরের দিকে দেখার জন্য নিচু হয়ে যান এবং দেখেন যে কাপড়ে প্রভুকে মোড়ানো ছিল। তারা প্রেমের চাদর, করুণার চাদর, করুণার চাদর, যে চাদরটি সহিংসতায় আক্রান্ত অনেককে মুড়ে দেয়। সেই চাদরগুলি যা চার্চ এবং প্রতিটি খ্রিস্টান সম্প্রদায় বিশ্বের উপকণ্ঠে ছড়িয়ে দেয় বহু দরিদ্র, অসুস্থ, বৃদ্ধ, শিশু, বিদেশী, উদ্বাস্তু, পরিত্যক্ত মানুষের দেহের যত্নের জন্য। তারা পুনরুত্থানের কাপড়, বিসর্জনের উপর ভালবাসার বিজয়ের লক্ষণ। ইস্টার আমাদের করুণার স্থান প্রশস্ত করে তাদের সংখ্যাবৃদ্ধি করতে বলে। এটি ছিল মহিলাদের একটি ছোট দল। এভাবেই ইস্টার শুরু হয়। আমরাও দরিদ্র পুরুষ ও দরিদ্র নারীদের একটি ক্ষুদ্র জনসংখ্যা। ইস্টারের করুণা আমাদের ভালবাসায় টিকিয়ে রাখে। সাদা পোশাক পরা দুজন ব্যক্তি আমাদের বলে যে উত্থিত প্রভু আমাদের আগে এসেছেন এবং আমাদের জন্য অপেক্ষা করছেন, এই পৃথিবীর গ্যালিলে, সেখান থেকে প্রেমের দ্বারা নতুন করে জগত শুরু হয়। হালেলুজা, হালেলুজা, হালেলুজা।

Pasko ng Pagkabuhay

Ebanghelyo (Jn 20,1-9)

Noong unang araw ng sanlinggo, pumunta si Maria Magdalena sa libingan sa umaga, nang madilim pa, at nakita niyang naalis na ang bato sa libingan. Pagkatapos ay tumakbo siya at pinuntahan si Simon Pedro at ang isa pang alagad, ang minamahal ni Jesus, at sinabi sa kanila: "Inalis nila ang Panginoon sa libingan at hindi namin alam kung saan nila siya inilagay!" Lumabas si Pedro kasama ang isa pang alagad at pumunta sila sa libingan. Pareho silang tumakbo, ngunit ang isa pang alagad ay tumakbo nang mas mabilis kaysa kay Pedro at naunang nakarating sa libingan. Yumuko siya, nakita ang mga kumot na nakalagay doon, ngunit hindi pumasok. Samantala, dumating din si Simon Pedro, na sumusunod sa kanya, at pumasok sa libingan, at nakita niya ang mga telang nakalagay doon, at ang saplot - na nasa ulo niya - ay hindi inilagay doon kasama ng mga tela, ngunit nakabalot sa isang hiwalay na dako. At ang isang alagad, na unang nakarating sa libingan, ay pumasok din at nakakita at naniwala. Sa katunayan ay hindi pa nila nauunawaan ang Kasulatan, iyon ay, na kailangan niyang bumangon mula sa mga patay.

Ang komentaryo sa Ebanghelyo ni Monsignor Vincenzo Paglia

ang tatlong babaeng iyon na sinasabi sa atin ng ebanghelyo na huwag pababayaan si Hesus kahit patay na siya. Ganyan ang kanilang pagmamahalan. Ang ugali ng mga disipulo na nabitag ng takot ay ibang-iba: tumakas sila sa sandali ng pagkabihag sa Getsemani at ngayon ay nakakulong pa rin sa senakulo. Samantala, si Hesus ay nilitis, hinatulan at namatay sa krus. Ang pag-ibig ng mga babaeng iyon ay tunay na huwaran: hindi lamang nila nadaraig ang takot, ngunit lumalampas din sila sa kung ano ang posible. Narito sila ng madaling araw sa libingan na may mga bango upang gumawa ng pangwakas na kilos ng pagmamahal para sa kanilang minamahal na Guro. Pumasok sila, hindi nila nakikita ang katawan ni Jesus. At kaagad na lumitaw sa harap nila ang dalawang lalaking nakasuot ng puting damit: “Bakit ninyo hinahanap sa mga patay ang nabubuhay? Wala siya dito, nabuhay na siya”, sabi nila. Inanunsyo ng dalawang lalaki ang Pasko ng Pagkabuhay sa kanila.
Kami rin, na nagtipon sa paligid ng altar ngayon, ay tumanggap ng anunsyo ng Pasko ng Pagkabuhay, ang pagpapahayag ng tagumpay ng pag-ibig ng Diyos laban sa kamatayan. Oo, hindi binitiwan ng Panginoon ang kanyang sarili sa kasamaan at sa iba't ibang anyo na nagpapait ng buhay sa ating mundong ito. Pagkatapos ng pandemya, narito ang mga digmaan. Tunay na tila ba ang kadiliman ay bumagsak sa lupa. Ngunit ang Ama na nasa langit - ang Ebanghelyo ni Juan ay nagpapaalala sa atin tungkol dito - ay labis na nagmamahal sa mundo, maging sa ating panahon - na sinugo niya ang kanyang sariling Anak, ang bugtong, upang iligtas tayo. Maaari nating isulat sa abot-tanaw na ito ang pananampalataya ng Simbahan na nakikitang bumaba si Hesus sa impiyerno tuwing Sabado Santo. Oo, si Jesus ay bumaba sa madilim na impiyerno ng ating mundo, kung saan ang mga lalaki at babae ay dinudurog ng kamatayan at karahasan, ng kawalang-katarungan at kagutuman, ng kalungkutan at pag-iiwan. At ang banal na liturhiya na ito ay nais na isali tayo halos biswal sa misteryong ito ng muling pagkabuhay: na nagsimula sa kadiliman, ginawa nitong maranasan natin ang kaloob at lakas ng liwanag na natanggap nating lahat mula sa nag-iisang kandilang nakasindi. At ang apoy, habang ito ay nahahati at tinanggap ito ng aming mga kamay, ay hindi nabawasan, sa kabaligtaran, ito ay lumaki hanggang sa mapuno ang lugar na ito ng liwanag.
Ang dalawang lalaki, na nakadamit ng nakasisilaw na damit, kaagad pagkatapos ipahayag ang pagkabuhay-muli, ay pinayuhan din tayo sa pamamagitan ng mga salitang itinuro sa mga babae: "Alalahanin kung paano siya nagsalita sa inyo noong siya ay nasa Galilea pa." Sa katunayan, ilang beses nang nakipag-usap si Jesus sa kanyang mga kaibigan tungkol sa misteryo ng Pasko ng Pagkabuhay, ngunit hindi nila siya sineseryoso! At gaano karaming beses na ang parehong Salita ng Diyos ay binanggit sa atin, at nakalimutan din natin ito? Ang mga babaeng iyon ay "naalala ang mga salita" na sinabi rin ni Jesus sa kanila, at agad na pumunta upang "ipahayag" sa Labing-isa at sa lahat ng iba pa kung ano ang kanilang nakita. May pananagutan sa pakikipagtalastasan ngayong Pasko ng Pagkabuhay sa lahat. Muli kaming hinihiling na ipaalam din ito. Narito si apostol Pedro na, nang marinig ang mga babae - sa kabila ng hindi paniniwala ng iba at bahagyang sa kanya - ay umalis sa senakulo at pumunta sa libingan. Pagdating niya, yumuko siya upang makita ang loob at nakita ang mga telang ibinalot ng Panginoon. Sila ang mga sheet ng pag-ibig, ang mga sheet ng awa, ang mga sheet ng pakikiramay, ang mga sheet na bumabalot sa maraming apektado ng karahasan. Yaong mga sheet na ikinakalat ng Simbahan at ng bawat pamayanang Kristiyano sa labas ng mundo upang pangalagaan ang mga katawan ng maraming mahihirap, may sakit, matatanda, mga bata, mga dayuhan, mga refugee, mga inabandunang tao. Sila ang mga tela ng muling pagkabuhay, ang mga palatandaan ng tagumpay ng pag-ibig laban sa pag-abandona. Hinihiling sa atin ng Pasko ng Pagkabuhay na paramihin sila sa pamamagitan ng pagpapalawak ng espasyo ng awa. Ito ay isang maliit na grupo ng mga kababaihan. Ganito ang simula ng Pasko ng Pagkabuhay. Kami rin ay isang maliit na populasyon ng mga mahihirap na lalaki at mahihirap na kababaihan. Ang biyaya ng Pasko ng Pagkabuhay ay nagpapanatili sa atin sa pag-ibig. Ang dalawang lalaking nakasuot ng puting damit ay nagsasabi sa atin na ang muling nabuhay na Panginoon ay nauuna sa atin at naghihintay sa atin sa labas, sa Galilea ng mundong ito, mula doon nagsimula ang mundo na binago ng pag-ibig. Aleluya, Aleluya, Aleluya.

Великдень Воскресіння

Євангеліє (Йо. 20,1-9)

У перший день тижня Марія Магдалина пішла до гробу вранці, коли було ще темно, і побачила, що камінь від гробу відсунено. Тоді він побіг і пішов до Симона Петра та іншого учня, якого любив Ісус, і сказав їм: «Вони забрали Господа з гробу, і ми не знаємо, де його поклали!». Потім Петро разом з іншим учнем вийшов, і вони пішли до гробу. Вони обидва бігли разом, але другий учень біг швидше за Петра і першим дійшов до гробу. Він нахилився, побачив постелені простирадла, але не увійшов. Тим часом прибув і Симон Петро, ​​слідуючи за ним, і ввійшов до гробу, і побачив покладені там полотна, і плащаницю, яка була на його голові, не поклали там разом з полотнами, а загорнули в окремому місці. Тоді другий учень, який першим прийшов до гробу, теж увійшов, побачив і увірував. Насправді вони ще не розуміли Святого Письма, тобто того, що Він мав воскреснути з мертвих.

Коментар до Євангелія монсеньйора Вінченцо Палія

ті три жінки, про яких розповідає нам Євангеліє, не залишають Ісуса, навіть коли він помер. Така вже їхня любов. Ставлення учнів, охоплених страхом, зовсім інше: вони втекли в момент захоплення в Гефсиманії і зараз все ще замкнені в ценікулі. Тим часом Ісус був суджений, засуджений і помер на хресті. Любов цих жінок справді зразкова: вони не тільки долають страх, але й виходять за межі можливого. Ось вони рано вранці біля могили з пахощами, щоб зробити останній жест любові до свого улюбленого Вчителя. Вони входять, тіла Ісуса не бачать, і відразу з’являються перед ними два чоловіки в білих одежах: «Чого ви шукаєте між мертвими того, хто живий? Нема Його, Він воскрес», – кажуть вони. Двоє чоловіків сповіщають їм про Великдень.
Також ми, зібрані сьогодні навколо вівтаря, отримали звіщення Пасхи, проголошення перемоги Божої любові над смертю. Так, Господь не змирився зі злом і численними формами, якими воно гірчить життя в цьому нашому світі. Після пандемії ось війни. Справді здається, що темрява опустилася на землю. Але Небесний Отець – про це нагадує нам Євангеліє від Івана – так любить світ, навіть наш час, що посилає Свого Сина, Єдинородного, щоб спасти нас. Ми можемо вписати в цей горизонт віру Церкви, яка бачить, як Ісус сходить у пекло під час Великої Суботи. Так, Ісус сходить у темне пекло цього нашого світу, де чоловіки та жінки розчавлені смертю та насильством, несправедливістю та голодом, самотністю та покинутістю. І ця свята Літургія хоче майже візуально залучити нас до цієї таємниці воскресіння: яке почалося в темряві, воно дало нам відчути дар і силу світла, яке ми всі отримали від єдиної запаленої свічки. І полум’я, розділяючись і наші руки вітаючи його, не зменшувалося, навпаки, росло, поки не наповнило це місце світлом.
Двоє чоловіків, одягнені в сліпучий одяг, відразу після оголошення про воскресіння також закликають нас словами, зверненими до жінок: «Згадайте, як Він говорив до вас, коли був ще в Галілеї». Скільки разів насправді Ісус говорив своїм друзям про таємницю Пасхи, але вони не сприймали Його серйозно! А скільки разів те саме Слово Боже було звернене до нас, а ми теж його забули? Ті жінки «згадали слова», які Ісус також сказав їм, і негайно пішли «оголосити» Одинадцятьом та всім іншим те, що вони бачили. Є відповідальність передати цю Пасху кожному. Нас ще раз просять повідомити це теж. Ось апостол Петро, ​​який, почувши жінок, незважаючи на недовіру інших і частково його власного, залишає жертвенник і йде до гробу. Як тільки він приходить, він нахиляється, щоб побачити всередині, і бачить тканини, в які Господь був загорнутий. Це полотна любові, полотна жалю, полотна співчуття, полотна, що огортають багатьох постраждалих від насильства. Ті аркуші, які Церква і кожна християнська спільнота поширює на околицях світу, щоб піклуватися про тіла багатьох бідних, хворих, старих, дітей, іноземців, біженців, покинутих людей. Вони є одягом воскресіння, знаками перемоги любові над покинутістю. Пасха просить нас примножувати їх, розширюючи простір милосердя. Це була невелика група жінок. Так починається Великдень. Ми теж невелика група бідних чоловіків і бідних жінок. Благодать Пасхи підтримує нас у любові. Двоє чоловіків у білих шатах говорять нам, що воскреслий Господь перед нами і чекає на околиці, в Галілеї цього світу, звідти починається світ, оновлений любов’ю. Алілуя, алілуя, алілуя.

Πάσχα της Ανάστασης

Ευαγγέλιο (Ιω. 20,1-9)

Την πρώτη μέρα της εβδομάδας, η Μαρία η Μαγδαληνή πήγε στον τάφο το πρωί, όταν ήταν ακόμη σκοτάδι, και είδε ότι η πέτρα είχε αφαιρεθεί από τον τάφο. Έτρεξε τότε και πήγε στον Σίμωνα Πέτρο και στον άλλο μαθητή, αυτόν που αγαπούσε ο Ιησούς, και τους είπε: «Έβγαλαν τον Κύριο από τον τάφο και δεν ξέρουμε πού τον έβαλαν!». Τότε ο Πέτρος βγήκε έξω μαζί με τον άλλο μαθητή και πήγαν στον τάφο. Έτρεξαν και οι δύο μαζί, αλλά ο άλλος μαθητής έτρεξε πιο γρήγορα από τον Πέτρο και έφτασε πρώτος στον τάφο. Έσκυψε, είδε τα σεντόνια στρωμένα εκεί, αλλά δεν μπήκε. Εν τω μεταξύ έφτασε και ο Σίμων Πέτρος, ακολουθώντας τον, και μπήκε στον τάφο και παρατήρησε τα υφάσματα που ήταν τοποθετημένα εκεί, και το σάβανο - που ήταν στο κεφάλι του - δεν ήταν τοποθετημένο εκεί με τα υφάσματα, αλλά τυλιγμένο σε ξεχωριστό μέρος. Τότε μπήκε και ο άλλος μαθητής, που είχε φτάσει πρώτος στον τάφο, και είδε και πίστεψε. Στην πραγματικότητα δεν είχαν καταλάβει ακόμη τη Γραφή, ότι δηλαδή έπρεπε να αναστηθεί από τους νεκρούς.

Ο σχολιασμός του Ευαγγελίου από τον Μονσινιόρ Vincenzo Paglia

Αυτές οι τρεις γυναίκες για τις οποίες μας λέει το Ευαγγέλιο, δεν εγκαταλείπουν τον Ιησού ακόμη και όταν είναι νεκρός. Τέτοια είναι η αγάπη τους. Η στάση των μαθητών που παγιδεύτηκαν από τον φόβο είναι πολύ διαφορετική: τράπηκαν σε φυγή τη στιγμή της αιχμαλωσίας στη Γεθσημανή και τώρα εξακολουθούν να είναι κλεισμένοι στο κενό. Ο Ιησούς, εν τω μεταξύ, δικάστηκε, καταδικάστηκε και πέθανε στο σταυρό. Η αγάπη αυτών των γυναικών είναι πραγματικά υποδειγματική: όχι μόνο ξεπερνούν τον φόβο, αλλά υπερβαίνουν και αυτό που είναι δυνατό. Εδώ είναι νωρίς το πρωί στον τάφο με τα αρώματα για να κάνουν μια τελευταία χειρονομία αγάπης για τον αγαπημένο τους Δάσκαλο. Μπαίνουν μέσα, δεν βλέπουν το σώμα του Ιησού Και αμέσως εμφανίζονται μπροστά τους δύο άνδρες με λευκές ρόμπες: «Γιατί αναζητάτε ανάμεσα στους νεκρούς αυτόν που είναι ζωντανός; Δεν είναι εδώ, Ανέστη», λένε. Οι δύο άνδρες τους ανακοινώνουν το Πάσχα.
Και εμείς, συγκεντρωμένοι γύρω από το θυσιαστήριο σήμερα, λάβαμε την αναγγελία του Πάσχα, την αναγγελία της νίκης της αγάπης του Θεού επί του θανάτου. Ναι, ο Κύριος δεν έχει παραδοθεί στο κακό και στις πολλαπλές μορφές με τις οποίες κάνει τη ζωή σε αυτόν τον κόσμο μας πικρή. Μετά την πανδημία, ιδού οι πόλεμοι. Πραγματικά φαίνεται ότι το σκοτάδι έχει πέσει στη γη. Όμως ο Πατέρας που είναι στους ουρανούς -μας θυμίζει το Ευαγγέλιο του Ιωάννη- αγαπά τόσο πολύ τον κόσμο, ακόμα και αυτόν της εποχής μας- που στέλνει τον δικό του Υιό, τον μονογενή, να μας σώσει. Μπορούμε να εγγράψουμε σε αυτόν τον ορίζοντα την πίστη της Εκκλησίας που βλέπει τον Ιησού να κατεβαίνει στην κόλαση το Μεγάλο Σάββατο. Ναι, ο Ιησούς κατεβαίνει στις σκοτεινές κολάσεις αυτού του κόσμου μας, όπου άνδρες και γυναίκες συνθλίβονται από τον θάνατο και τη βία, από την αδικία και την πείνα, από τη μοναξιά και την εγκατάλειψη. Και αυτή η θεία λειτουργία θέλει να μας εμπλέξει σχεδόν οπτικά σε αυτό το μυστήριο της ανάστασης: που ξεκίνησε στο σκοτάδι, μας έκανε να βιώσουμε το δώρο και τη δύναμη του φωτός που όλοι λάβαμε από το μόνο αναμμένο κερί. Και η φλόγα, καθώς χώριζε και την υποδέχτηκαν τα χέρια μας, δεν λιγόστεψε, αντίθετα μεγάλωσε μέχρι που γέμισε φως αυτό το μέρος.
Οι δύο άνδρες, ντυμένοι με εκθαμβωτικά ρούχα, αμέσως μετά την αναγγελία της ανάστασης, μας προτρέπουν επίσης με τα λόγια που απευθύνονται στις γυναίκες: «Θυμηθείτε πώς σας μίλησε όταν ήταν ακόμα στη Γαλιλαία». Πόσες φορές, μάλιστα, είχε μιλήσει ο Ιησούς στους φίλους του για το μυστήριο του Πάσχα, αλλά δεν τον είχαν πάρει χαμπάρι! Και πόσες φορές μας έχει απευθυνθεί ο ίδιος Λόγος του Θεού, και τον έχουμε ξεχάσει κι εμείς; Εκείνες οι γυναίκες «θυμήθηκαν τα λόγια» που τους είχε πει και ο Ιησούς, και αμέσως πήγαν να «ανακοινώσουν» στους Έντεκα και σε όλους τους άλλους αυτά που είχαν δει. Υπάρχει ευθύνη να επικοινωνήσουμε αυτό το Πάσχα σε όλους. Παρακαλούμε για άλλη μια φορά να το κοινοποιήσουμε και εμείς. Ιδού ο απόστολος Πέτρος που ακούγοντας τις γυναίκες -παρά τη δυσπιστία των άλλων και εν μέρει τη δική του- φεύγει από το κενό και πηγαίνει στον τάφο. Μόλις φτάνει, σκύβει να δει το εσωτερικό και βλέπει τα υφάσματα στα οποία είχε τυλιχθεί ο Κύριος. Είναι τα σεντόνια της αγάπης, τα σεντόνια του οίκτου, τα σεντόνια της συμπόνιας, τα σεντόνια που τυλίγουν τους πολλούς που πλήττονται από τη βία. Εκείνα τα σεντόνια που απλώνει η Εκκλησία και κάθε χριστιανική κοινότητα στα περίχωρα του κόσμου για να περιποιηθούν τα σώματα πολλών φτωχών, αρρώστων, ηλικιωμένων, παιδιών, ξένων, προσφύγων, εγκαταλελειμμένων ανθρώπων. Είναι τα υφάσματα της ανάστασης, τα σημάδια της νίκης της αγάπης επί της εγκατάλειψης. Το Πάσχα μας ζητά να τα πολλαπλασιάσουμε διευρύνοντας τον χώρο του ελέους. Ήταν μια μικρή ομάδα γυναικών. Έτσι ξεκινάει το Πάσχα. Είμαστε κι εμείς ένας μικρός πληθυσμός φτωχών ανδρών και φτωχών γυναικών. Η χάρη του Πάσχα μας συντηρεί στην αγάπη. Οι δύο άντρες με λευκές ρόμπες μας λένε ότι ο αναστημένος Κύριος μας προηγείται και μας περιμένει στα περίχωρα, στη Γαλιλαία αυτού του κόσμου, από εκεί ξεκινά ο κόσμος που ανανεώνεται από την αγάπη. Hallelujah, Hallelujah, Hallelujah.

Pasaka ya Ufufuo

Injili ( Yoh 20,1-9 )

Siku ya kwanza ya juma, Maria Magdalene alikwenda kaburini asubuhi, kungali giza bado, akaliona lile jiwe limeondolewa kaburini. Kisha akakimbia na kwenda kwa Simoni Petro na yule mwanafunzi mwingine, ambaye Yesu alimpenda, akawaambia: “Wamemwondoa Bwana kaburini na hatujui walikomweka!”. Ndipo Petro akatoka nje pamoja na yule mwanafunzi mwingine, wakaenda kaburini. Wote wawili walikimbia pamoja, lakini yule mwanafunzi mwingine alikimbia mbio zaidi kuliko Petro, akatangulia kufika kaburini. Akainama, akaona shuka zimewekwa, lakini hakuingia. Wakati huohuo, Simoni Petro naye akafika akimfuata, akaingia kaburini, akaziona sanda zimewekwa humo, na ile sanda iliyokuwa juu ya kichwa chake haikuwekwa mle pamoja na zile sanda, bali imefungwa mahali pekee. Kisha yule mwanafunzi mwingine aliyetangulia kufika kaburini, akaingia pia, akaona na kuamini. Kwa kweli walikuwa bado hawajaelewa Maandiko, yaani, kwamba alipaswa kufufuka kutoka kwa wafu.

Ufafanuzi juu ya Injili na Monsinyo Vincenzo Paglia

wale wanawake watatu ambao injili inatuambia usimwache Yesu hata akiwa amekufa. Huo ndio upendo wao. Mtazamo wa wanafunzi walionaswa na hofu ni tofauti sana: walikimbia wakati wa kutekwa huko Gethsemane na sasa bado wamefungiwa ndani ya pazia. Yesu, wakati huo huo, alihukumiwa, akahukumiwa na kufa msalabani. Upendo wa wanawake hao ni mfano wa kweli: sio tu wanashinda hofu, lakini pia huenda zaidi ya kile kinachowezekana. Hapa wapo kaburini asubuhi na mapema wakiwa na manukato ya kufanya ishara ya mwisho ya upendo kwa Bwana wao mpendwa. Wanaingia, hawauoni mwili wa Yesu.” Na mara watu wawili waliovaa mavazi meupe wakatokea mbele yao: “Kwa nini mnamtafuta aliye hai kati ya wafu? Hayupo hapa, amefufuka”, wanasema. Wanaume hao wawili wanawatangazia Pasaka.
Sisi pia, tuliokusanyika karibu na madhabahu leo, tulipokea tangazo la Pasaka, tangazo la ushindi wa upendo wa Mungu juu ya kifo. Ndiyo, Bwana hajajiachilia mwenyewe kwa uovu na aina nyingi ambazo zinafanya maisha katika ulimwengu wetu huu kuwa machungu. Baada ya janga, hapa kuna vita. Inaonekana kweli kwamba giza limeingia duniani. Lakini Baba aliye mbinguni - Injili ya Yohana inatukumbusha jambo hili - anaupenda ulimwengu sana, hata ule wa wakati wetu - hata anamtuma Mwanawe, mwana pekee, ili atuokoe. Tunaweza kuandika katika upeo huu imani ya Kanisa ambayo inamwona Yesu akishuka kuzimu wakati wa Jumamosi Takatifu. Ndiyo, Yesu anashuka katika jehanamu za giza za ulimwengu wetu huu, ambapo wanaume na wanawake wamekandamizwa na kifo na jeuri, kwa ukosefu wa haki na njaa, kwa upweke na kuachwa. Na liturujia hii takatifu inataka kutushirikisha karibu kwa macho katika fumbo hili la ufufuo: ambalo lilianza gizani, lilitufanya tupate zawadi na nguvu ya nuru ambayo sisi sote tulipokea kutoka kwa mshumaa mmoja unaowaka. Na moto, ulipogawanyika na mikono yetu kukaribisha, haukupungua, kinyume chake, ilikua mpaka ikajaza mahali hapa kwa mwanga.
Wanaume hao wawili, wakiwa wamevaa mavazi ya kumeta-meta, mara baada ya tangazo la ufufuo, pia wanatuhimiza kwa maneno yaliyoelekezwa kwa wanawake: "Kumbukeni jinsi alivyosema nanyi alipokuwa angali katika Galilaya". Ni mara ngapi, kwa kweli, Yesu alikuwa amezungumza na marafiki zake kuhusu fumbo la Pasaka, lakini hawakumchukua kwa uzito! Na ni mara ngapi Neno lile lile la Mungu limeelekezwa kwetu, na sisi pia tumelisahau? Wanawake hao “wakakumbuka maneno” ambayo Yesu alikuwa amewaambia pia, na mara moja wakaenda “kuwatangazia” wale kumi na mmoja na wengine wote yale waliyoyaona. Kuna wajibu katika kuwasilisha Pasaka hii kwa kila mtu. Tunaulizwa kwa mara nyingine tena kuwasiliana nayo pia. Huyu hapa mtume Petro ambaye, baada ya kusikia wanawake - licha ya kutoamini kwa wengine na kwa sehemu yake mwenyewe - anaondoka kwenye pango na kwenda kaburini. Mara tu anapofika, anainama kutazama ndani na kuona vitambaa ambavyo Bwana alikuwa amefungwa. Ni shuka za mapenzi, shuka za huruma, shuka za huruma, shuka zinazowafunika wengi walioathiriwa na vurugu. Mashuka hayo ambayo Kanisa na kila jumuiya ya Kikristo hutandazwa pembezoni mwa dunia ili kutunza miili ya wengi maskini, wagonjwa, wazee, watoto, wageni, wakimbizi, watu waliotelekezwa. Ni vitambaa vya ufufuo, ishara za ushindi wa upendo juu ya kuachwa. Pasaka inatutaka tuzizidishe kwa kupanua nafasi ya rehema. Lilikuwa ni kundi dogo la wanawake. Hivi ndivyo Pasaka inavyoanza. Sisi pia ni idadi ndogo ya wanaume maskini na wanawake maskini. Neema ya Pasaka inatutegemeza katika upendo. Wanaume wawili waliovaa mavazi meupe wanatuambia kwamba Bwana mfufuka anatutangulia na anatungojea nje kidogo, katika Galilaya ya ulimwengu huu, kutoka huko huanza ulimwengu upya kwa upendo. Haleluya, Haleluya, Haleluya.

Phục Sinh Phục Sinh

Tin Mừng (Ga 20,1-9)

Vào ngày thứ nhất trong tuần, Ma-ri Ma-đơ-len ra mộ vào buổi sáng, lúc trời vẫn còn tối và thấy tảng đá đã được dời khỏi mộ. Sau đó, Ngài chạy đến gặp Simon Phêrô và người môn đệ khác, người được Chúa Giêsu yêu mến, và nói với họ: “Người ta đã đem Chúa ra khỏi mộ và chúng tôi không biết họ để Người ở đâu!”. Sau đó Phêrô cùng với môn đệ kia đi ra mộ. Cả hai cùng chạy, nhưng môn đệ kia chạy nhanh hơn Phêrô và đến mộ trước. Anh cúi xuống, nhìn thấy tấm trải giường nằm đó nhưng không bước vào. Trong khi đó, Simon Phêrô cũng đến, theo sau, vào trong mộ và quan sát những tấm vải được đặt ở đó, còn tấm khăn liệm - đã đội trên đầu ngài - không được đặt ở đó cùng với những tấm vải mà được quấn ở một nơi riêng. Bấy giờ người môn đệ kia đến mộ trước cũng vào, thấy và tin. Thực ra họ chưa hiểu Kinh Thánh, nghĩa là Chúa phải sống lại từ cõi chết.

Chú giải Tin Mừng của Đức ông Vincenzo Paglia

ba người phụ nữ mà Tin Mừng nói với chúng ta đã không bỏ rơi Chúa Giêsu ngay cả khi Ngài đã chết. Tình yêu của họ là như vậy. Thái độ của các môn đệ bị mắc bẫy vì sợ hãi rất khác: họ bỏ chạy ngay lúc bị bắt ở Vườn Ghết-sê-ma-nê và hiện nay vẫn bị nhốt trong phòng tiệc ly. Trong khi đó, Chúa Giêsu bị xét xử, kết án và chết trên thập giá. Tình yêu của những người phụ nữ đó thật là mẫu mực: họ không chỉ vượt qua nỗi sợ hãi mà còn vượt xa những gì có thể. Ở đây họ có mặt từ sáng sớm tại ngôi mộ với hương thơm để thực hiện cử chỉ yêu thương cuối cùng dành cho Thầy yêu dấu của họ. Họ bước vào, không thấy xác Chúa Giêsu, thì ngay lập tức có hai người đàn ông mặc áo trắng xuất hiện trước mặt họ: “Tại sao các ông lại tìm kiếm người sống trong số kẻ chết? Ngài không ở đây, Ngài đã sống lại rồi”, họ nói. Hai người đàn ông thông báo lễ Phục sinh cho họ.
Chúng ta cũng vậy, hôm nay tụ tập quanh bàn thờ, đón nhận lời loan báo Lễ Phục Sinh, lời loan báo về chiến thắng của tình yêu Thiên Chúa trên cái chết. Đúng vậy, Chúa đã không cam chịu trước sự ác và vô số hình thức mà nó khiến cuộc sống trong thế giới này trở nên cay đắng. Sau đại dịch là chiến tranh. Có vẻ như bóng tối thực sự đã bao trùm trái đất. Nhưng Chúa Cha ở trên trời - Tin Mừng Gioan nhắc nhở chúng ta - yêu thương thế gian rất nhiều, kể cả thời đại chúng ta - đến nỗi sai Con Một của Người đến cứu chúng ta. Chúng ta có thể khắc ghi vào chân trời này đức tin của Giáo hội nhìn thấy Chúa Giêsu xuống địa ngục trong ngày Thứ Bảy Tuần Thánh. Vâng, Chúa Giêsu xuống địa ngục tối tăm của thế giới này của chúng ta, nơi mà con người nam nữ bị đè bẹp bởi cái chết và bạo lực, bởi sự bất công và đói khát, bởi sự cô đơn và bị bỏ rơi. Và phụng vụ thánh này muốn lôi kéo chúng ta một cách gần như trực quan vào mầu nhiệm phục sinh này: mầu nhiệm bắt đầu trong bóng tối, nó làm cho chúng ta cảm nghiệm được hồng ân và sức mạnh của ánh sáng mà tất cả chúng ta đều nhận được từ một ngọn nến thắp sáng duy nhất. Và ngọn lửa, khi nó phân chia và bàn tay của chúng tôi đón nhận nó, không hề giảm đi, trái lại, nó còn lớn dần cho đến khi tràn ngập nơi này bằng ánh sáng.
Hai người đàn ông mặc trang phục rực rỡ, ngay sau khi công bố sự phục sinh, cũng khích lệ chúng ta bằng những lời nói với các phụ nữ: “Hãy nhớ cách Người đã nói với các bạn khi còn ở Galilê”. Thực vậy, đã bao nhiêu lần Chúa Giêsu nói với các bạn hữu của Người về mầu nhiệm Phục Sinh, nhưng họ không coi trọng Người! Và đã bao nhiêu lần Lời Chúa được nói với chúng ta mà chúng ta lại quên mất? Những người phụ nữ đó “nhớ lại những lời” Chúa Giêsu cũng đã nói với họ, liền đi “thông báo” cho Nhóm Mười Một và tất cả những người khác những gì họ đã thấy. Có một trách nhiệm trong việc truyền đạt Lễ Phục Sinh này cho mọi người. Chúng tôi cũng được yêu cầu một lần nữa truyền đạt nó. Đây là tông đồ Phêrô, khi nghe những người phụ nữ này - bất chấp sự hoài nghi của những người khác và một phần của chính ông - đã rời khỏi phòng tiệc ly và đi đến mộ. Khi đến nơi, ông cúi xuống nhìn vào bên trong và thấy những tấm vải đã bọc Chúa. Đó là những tấm chăn yêu thương, những tấm chăn thương xót, những tấm chăn nhân ái, những tấm khăn che chở nhiều người bị ảnh hưởng bởi bạo lực. Những tờ giấy đó mà Giáo hội và mọi cộng đồng Kitô hữu trải ra ở các vùng ngoại ô của thế giới để chăm sóc thi thể của nhiều người nghèo, bệnh tật, người già, trẻ em, người nước ngoài, người tị nạn, người bị bỏ rơi. Chúng là những tấm vải phục sinh, những dấu hiệu chiến thắng của tình yêu trước sự bỏ rơi. Lễ Phục Sinh yêu cầu chúng ta nhân rộng chúng bằng cách mở rộng không gian của lòng thương xót. Đó là một nhóm nhỏ phụ nữ. Đây là cách lễ Phục sinh bắt đầu. Chúng tôi cũng là một nhóm nhỏ gồm những người đàn ông và phụ nữ nghèo. Ân sủng Phục Sinh nâng đỡ chúng ta trong tình yêu. Hai người mặc áo dài trắng nói với chúng ta rằng Chúa phục sinh đi trước chúng ta và chờ đợi chúng ta ở vùng ngoại ô, tại miền Galilê của thế giới này, từ đó bắt đầu thế giới được đổi mới bằng tình yêu. Hallelujah, Hallelujah, Hallelujah.

പുനരുത്ഥാനത്തിന്റെ ഈസ്റ്റർ

സുവിശേഷം (യോഹന്നാൻ 20,1-9)

ആഴ്‌ചയുടെ ഒന്നാം ദിവസം, മഗ്‌ദലന മറിയ രാവിലെ, ഇരുട്ടായിരിക്കുമ്പോൾ, കല്ലറയ്‌ക്കൽ ചെന്നു, കല്ലറയിൽനിന്ന് കല്ല് നീക്കം ചെയ്‌തിരിക്കുന്നതായി കണ്ടു. പിന്നെ അവൻ ഓടി ശിമോൻ പത്രോസിന്റെയും യേശു സ്നേഹിച്ച മറ്റേ ശിഷ്യന്റെയും അടുക്കൽ ചെന്ന് അവരോട് പറഞ്ഞു: "അവർ കർത്താവിനെ കല്ലറയിൽനിന്ന് എടുത്തുകൊണ്ടുപോയി, അവനെ എവിടെ വെച്ചെന്ന് ഞങ്ങൾക്കറിയില്ല!". പത്രോസ് മറ്റൊരു ശിഷ്യനോടൊപ്പം പുറത്തുപോയി, അവർ കല്ലറയുടെ അടുത്തേക്ക് പോയി. അവർ രണ്ടുപേരും ഒരുമിച്ചു ഓടി, എന്നാൽ മറ്റേ ശിഷ്യൻ പത്രോസിനെക്കാൾ വേഗത്തിൽ ഓടി ആദ്യം കല്ലറയിൽ എത്തി. അവൻ കുനിഞ്ഞു, അവിടെ വെച്ചിരിക്കുന്ന ഷീറ്റുകൾ കണ്ടു, പക്ഷേ പ്രവേശിച്ചില്ല. അതിനിടയിൽ, സൈമൺ പീറ്ററും അവനെ അനുഗമിച്ചു, ശവകുടീരത്തിൽ പ്രവേശിച്ച് അവിടെ സ്ഥാപിച്ചിരിക്കുന്ന തുണികൾ നിരീക്ഷിച്ചു, അവന്റെ തലയിൽ വച്ചിരുന്ന കഫൻ - തുണികൾക്കൊപ്പം വയ്ക്കാതെ, ഒരു പ്രത്യേക സ്ഥലത്ത് പൊതിഞ്ഞു. അപ്പോൾ ആദ്യം കല്ലറയിൽ എത്തിയ മറ്റേ ശിഷ്യനും അകത്തു ചെന്നു കണ്ടു വിശ്വസിച്ചു. വാസ്‌തവത്തിൽ, അവൻ മരിച്ചവരിൽ നിന്ന് ഉയിർത്തെഴുന്നേൽക്കേണ്ടതുണ്ടെന്ന തിരുവെഴുത്ത് അവർ ഇതുവരെ മനസ്സിലാക്കിയിരുന്നില്ല.

മോൺസിഞ്ഞോർ വിൻസെൻസോ പഗ്ലിയയുടെ സുവിശേഷത്തെക്കുറിച്ചുള്ള വ്യാഖ്യാനം

യേശു മരിച്ചാലും അവനെ കൈവിടരുത് എന്ന് സുവിശേഷം പറയുന്ന മൂന്ന് സ്ത്രീകളും. അവരുടെ സ്നേഹം അങ്ങനെയാണ്. ഭയത്താൽ കെണിയിലായ ശിഷ്യന്മാരുടെ മനോഭാവം വളരെ വ്യത്യസ്തമാണ്: അവർ ഗെത്സെമനിൽ പിടിക്കപ്പെട്ട നിമിഷത്തിൽ ഓടിപ്പോയി, ഇപ്പോൾ കൊട്ടാരത്തിൽ പൂട്ടിയിട്ടിരിക്കുകയാണ്. ഇതിനിടയിൽ യേശു വിചാരണ ചെയ്യപ്പെടുകയും ശിക്ഷിക്കപ്പെടുകയും കുരിശിൽ മരിക്കുകയും ചെയ്തു. ആ സ്ത്രീകളുടെ സ്നേഹം യഥാർത്ഥത്തിൽ മാതൃകാപരമാണ്: അവർ ഭയത്തെ മറികടക്കുക മാത്രമല്ല, സാധ്യമായതിലും അപ്പുറമാണ്. തങ്ങളുടെ പ്രിയപ്പെട്ട യജമാനനോടുള്ള സ്‌നേഹത്തിന്റെ അവസാന ആംഗ്യം കാണിക്കാൻ അവർ ഇവിടെ അതിരാവിലെ ശവകുടീരത്തിൽ സുഗന്ധങ്ങളോടെ എത്തിയിരിക്കുന്നു. അവർ അകത്തു കടന്നു, യേശുവിന്റെ ശരീരം അവർ കാണുന്നില്ല, ഉടനെ വെള്ള വസ്ത്രം ധരിച്ച രണ്ടുപേർ അവരുടെ മുമ്പിൽ പ്രത്യക്ഷപ്പെട്ടു: “നിങ്ങൾ മരിച്ചവരുടെ ഇടയിൽ ജീവിച്ചിരിക്കുന്നവനെ അന്വേഷിക്കുന്നത് എന്തുകൊണ്ട്? അവൻ ഇവിടെ ഇല്ല, അവൻ ഉയിർത്തെഴുന്നേറ്റു", അവർ പറയുന്നു. രണ്ടുപേരും ഈസ്റ്റർ അവരെ അറിയിക്കുന്നു.
ഇന്ന് അൾത്താരയ്ക്ക് ചുറ്റും ഒത്തുകൂടിയ ഞങ്ങളും ഈസ്റ്ററിന്റെ അറിയിപ്പ് സ്വീകരിച്ചു, മരണത്തിന്മേൽ ദൈവസ്നേഹത്തിന്റെ വിജയത്തിന്റെ പ്രഖ്യാപനം. അതെ, തിന്മയ്ക്കും അത് നമ്മുടെ ഈ ലോകത്തിലെ ജീവിതത്തെ കയ്പേറിയതാക്കുന്ന ഒന്നിലധികം രൂപങ്ങൾക്കും കർത്താവ് സ്വയം വിട്ടുകൊടുത്തിട്ടില്ല. മഹാമാരിക്ക് ശേഷം ഇതാ യുദ്ധങ്ങൾ. ഭൂമിയിൽ അന്ധകാരം വീണതായി തോന്നുന്നു. എന്നാൽ സ്വർഗത്തിലുള്ള പിതാവ് - യോഹന്നാന്റെ സുവിശേഷം നമ്മെ ഓർമ്മിപ്പിക്കുന്നു - ലോകത്തെ വളരെയധികം സ്നേഹിക്കുന്നു, നമ്മുടെ കാലത്തെ പോലും - നമ്മെ രക്ഷിക്കാൻ അവൻ തന്റെ ഏകജാതനായ പുത്രനെ അയയ്ക്കുന്നു. വിശുദ്ധ ശനിയാഴ്ചയിൽ യേശു നരകത്തിലേക്ക് ഇറങ്ങുന്നത് കാണുന്ന സഭയുടെ വിശ്വാസം നമുക്ക് ഈ ചക്രവാളത്തിൽ ആലേഖനം ചെയ്യാം. അതെ, മരണവും അക്രമവും അനീതിയും പട്ടിണിയും ഏകാന്തതയും പരിത്യാഗവും കൊണ്ട് പുരുഷന്മാരും സ്ത്രീകളും തകർത്തുകളയുന്ന നമ്മുടെ ഈ ലോകത്തിന്റെ ഇരുണ്ട നരകങ്ങളിലേക്കാണ് യേശു ഇറങ്ങുന്നത്. ഉയിർത്തെഴുന്നേൽപ്പിന്റെ ഈ നിഗൂഢതയിൽ ഏതാണ്ട് ദൃശ്യപരമായി നമ്മെ ഉൾപ്പെടുത്താൻ ഈ വിശുദ്ധ ആരാധനാക്രമം ആഗ്രഹിക്കുന്നു: ഇരുട്ടിൽ ആരംഭിച്ച അത്, ഒറ്റ കത്തിച്ച മെഴുകുതിരിയിൽ നിന്ന് നമുക്കെല്ലാവർക്കും ലഭിച്ച പ്രകാശത്തിന്റെ സമ്മാനവും ശക്തിയും അനുഭവിക്കാൻ ഞങ്ങളെ പ്രേരിപ്പിച്ചു. തീജ്വാല, അത് വിഭജിക്കുകയും ഞങ്ങളുടെ കൈകൾ അതിനെ സ്വാഗതം ചെയ്യുകയും ചെയ്തപ്പോൾ, കുറഞ്ഞില്ല, നേരെമറിച്ച്, അത് ഈ സ്ഥലത്ത് പ്രകാശം നിറയ്ക്കുന്നതുവരെ അത് വളർന്നു.
ഉയിർത്തെഴുന്നേൽപ്പിന്റെ പ്രഖ്യാപനത്തിന് തൊട്ടുപിന്നാലെ മിന്നുന്ന വസ്ത്രങ്ങൾ ധരിച്ച രണ്ട് പുരുഷന്മാർ സ്ത്രീകളെ അഭിസംബോധന ചെയ്ത വാക്കുകളിലൂടെ ഞങ്ങളെ ഉദ്ബോധിപ്പിക്കുന്നു: "അവൻ ഗലീലിയിൽ ആയിരുന്നപ്പോൾ അവൻ നിങ്ങളോട് എങ്ങനെ സംസാരിച്ചുവെന്ന് ഓർക്കുക". ഈസ്റ്ററിന്റെ നിഗൂഢതയെക്കുറിച്ച് യേശു തന്റെ സുഹൃത്തുക്കളോട് എത്ര തവണ സംസാരിച്ചിരുന്നു, പക്ഷേ അവർ അവനെ ഗൗരവമായി എടുത്തിരുന്നില്ല! അതേ ദൈവവചനം എത്ര തവണ നമ്മെ അഭിസംബോധന ചെയ്തു, നാമും അത് മറന്നു? ആ സ്ത്രീകൾ യേശുവും തങ്ങളോടു പറഞ്ഞ വാക്കുകൾ "ഓർമ്മിച്ചു", ഉടനെ പതിനൊന്നുപേരോടും മറ്റെല്ലാവരോടും അവർ കണ്ടത് "അറിയിക്കുവാൻ" പോയി. ഈ ഈസ്റ്റർ എല്ലാവരേയും അറിയിക്കുന്നതിൽ ഉത്തരവാദിത്തമുണ്ട്. ഞങ്ങളോട് അത് ആശയവിനിമയം നടത്താൻ ഒരിക്കൽ കൂടി ആവശ്യപ്പെടുന്നു. അപ്പോസ്തലനായ പത്രോസ്, സ്ത്രീകളെ കേട്ടപ്പോൾ - മറ്റുള്ളവരുടെയും ഭാഗികമായി സ്വന്തക്കാരുടെയും അവിശ്വാസം വകവയ്ക്കാതെ - കൊട്ടാരം വിട്ട് കല്ലറയിലേക്ക് പോകുന്നു. വന്നയുടൻ കുനിഞ്ഞ് അകം കാണുകയും ഭഗവാനെ പൊതിഞ്ഞ തുണികൾ കാണുകയും ചെയ്യുന്നു. അവർ സ്നേഹത്തിന്റെ ഷീറ്റുകൾ, സഹതാപത്തിന്റെ ഷീറ്റുകൾ, അനുകമ്പയുടെ ഷീറ്റുകൾ, അക്രമം ബാധിച്ച പലരെയും പൊതിയുന്ന ഷീറ്റുകൾ. ദരിദ്രർ, രോഗികൾ, പ്രായമായവർ, കുട്ടികൾ, വിദേശികൾ, അഭയാർത്ഥികൾ, ഉപേക്ഷിക്കപ്പെട്ട ആളുകൾ എന്നിവരുടെ മൃതദേഹങ്ങൾ സംരക്ഷിക്കുന്നതിനായി സഭയും എല്ലാ ക്രിസ്ത്യൻ സമൂഹവും ലോകത്തിന്റെ പ്രാന്തപ്രദേശങ്ങളിൽ വിരിച്ചിരിക്കുന്ന ആ ഷീറ്റുകൾ. അവർ ഉയിർത്തെഴുന്നേൽപ്പിന്റെ തുണിത്തരങ്ങളാണ്, ഉപേക്ഷിക്കലിന് മേലുള്ള സ്നേഹത്തിന്റെ വിജയത്തിന്റെ അടയാളങ്ങളാണ്. കരുണയുടെ ഇടം വിശാലമാക്കി അവരെ വർദ്ധിപ്പിക്കാൻ ഈസ്റ്റർ നമ്മോട് ആവശ്യപ്പെടുന്നു. സ്ത്രീകളുടെ ഒരു ചെറിയ കൂട്ടമായിരുന്നു അത്. ഈസ്റ്റർ ആരംഭിക്കുന്നത് ഇങ്ങനെയാണ്. ഞങ്ങളും പാവപ്പെട്ട പുരുഷന്മാരുടെയും പാവപ്പെട്ട സ്ത്രീകളുടെയും ഒരു ചെറിയ ജനസംഖ്യയാണ്. ഈസ്റ്ററിന്റെ കൃപ നമ്മെ സ്നേഹത്തിൽ നിലനിർത്തുന്നു. ഈ ലോകത്തിന്റെ ഗലീലിയിൽ, സ്‌നേഹത്താൽ നവീകരിക്കപ്പെട്ട ലോകം അവിടെ നിന്നാണ് ആരംഭിക്കുന്നത്, ഉയിർത്തെഴുന്നേറ്റ കർത്താവ് നമുക്കുമുമ്പേ വന്ന് നമ്മെ കാത്തിരിക്കുന്നു എന്ന് വെള്ള വസ്ത്രം ധരിച്ച രണ്ടുപേർ നമ്മോട് പറയുന്നു. ഹല്ലേലൂയാ, ഹല്ലേലൂയാ, ഹല്ലേലൂയാ.

Ista nke Mbilite n'Ọnwụ

Oziọma (Jọn 20:1-9)

N'ubọchi mbu nke ízù ubọchi asa, Meri Magdalini gara n'ílì ahu n'ututu, mb͕e chi nāchighi, we hu na ewepuru nkume ahu n'ílì ahu. O wee gbara ọsọ gakwuuru Saịmọn Pita na onye ọzọ na-eso ụzọ Jizọs, bụ́ onye Jizọs hụrụ n’anya, wee sị ha: “Ha ewepụwo Onyenwe anyị n’ili, ma anyị amaghị ebe ha tọgbọrọ ya!” Pita we pua, ya na onye ọzọ ahu nēso uzọ Jisus, ha we je n'ílì. Ha abụọ gbakọrọ ọsọ, ma onye ọzọ ahụ na-eso ụzọ ya gbara ọsọ ka Pita wee buru ụzọ rute n’ili ahụ. O hulatara, hụ ka e debere mpempe akwụkwọ ahụ, ma ọ banyeghị. Ka ọ dị ugbu a, Saịmọn Pita bịarutere, soro ya, banye n’ili ahụ ma hụ uwe ndị e debere n’ebe ahụ, na ákwà mgbokwasị ahụ—nke dị n’isi ya—edoghị ya n’ebe ahụ, kama a fụchie ya n’ebe dị iche. Ya mere onye ọzọ ahu nke nēso uzọ Jisus, onye buru uzọ bia n'ílì ahu, ba-kwa-ra nime, hu we kwere. N'ezie, ha aghọtabeghị Akwụkwọ Nsọ, ya bụ, na ọ ga-esi na ndị nwụrụ anwụ bilie.

Nkọwa nke Oziọma nke Monsignor Vincenzo Paglia

Ndị inyom atọ ahụ ozi ọma na-agwa anyị banyere ha adịghị agbahapụ Jizọs ọbụna mgbe ọ nwụrụ. Otú ahụ ka ịhụnanya ha dị. Àgwà nke ndị na-eso ụzọ ndị ụjọ jidere n'ọnyà dị nnọọ iche: ha gbapụrụ n'oge e jidere na Getsemane ma ugbu a ka kpọchiri ya na cenacle. Jesus, ka ọ dị ugbu a, a kpere ikpe, mara ya ikpe ma nwụọ n'obe. Ịhụnanya ndị inyom ahụ bụ ezigbo ihe nlereanya: ọ bụghị nanị na ha na-emeri egwu, ma ha na-agabigakwa ihe nwere ike ime. N'ebe a, ha nọ n'isi ụtụtụ n'ili ahụ nwere ísì ụtọ iji mee ngosipụta ikpeazụ nke ịhụnanya maka Nna-ukwu ha hụrụ n'anya. Ha batara, ma ha ahughi aru Jisus, ngwa ngwa ndikom abua yi uwe-nwuda ọcha we bia n'iru ha, si, N'ìhi gini ka unu nāchọ Onye di ndu n'etiti ndi nwuru anwu? Ọ nọghị ebe a, o bilitere,” ka ha kwuru. Ndị ikom abụọ ahụ kpọsara ha Ista.
Anyị onwe anyị kwa, gbakọtara gburugburu ebe ịchụàjà taa, natara ọkwa nke Ista, ọkwa nke mmeri nke ịhụnanya Chineke n'ebe ọnwụ nọ. Ee, Jehova adịghị arụkwaghịm onwe ya ihe ọjọọ na multiple iche nke ọ na-eme ka ndụ n'ụwa a nke anyị obi ilu. Mgbe ọrịa na-efe efe gasịrị, ebe a bụ agha. N'ezie, ọ dị ka ọchịchịrị adawo n'ụwa. Ma Nna nke bi n’elu-igwe – Oziọma Jọn na-echetara anyị – hụrụ ụwa n’anya nke ukwuu, ọbụna nke oge anyị—na o zitere Ọkpara nke ya, bụ́ Ọkpara ọ mụrụ nanị, ịzọpụta anyị. Anyị nwere ike idebe okwukwe nke Nzukọ-nsọ ​​nke na-ahụ ka Jizọs na-agbada n'ọkụ ala mmụọ n'oge Satọde dị nsọ. Ee, Jizọs na-arịda n’ime hel ndị gbara ọchịchịrị nke ụwa anyị a, bụ́ ebe ọnwụ na ime ihe ike na-egwepịa ndị ikom na ndị inyom, site n’ikpe na-ezighị ezi na agụụ, site na owu ọmụma na ịgbahapụ. Na liturgy a dị nsọ chọrọ itinye anyị n'ihe fọrọ nke nta ka ọ bụrụ anya na ihe omimi a nke mbilite n'ọnwụ: nke malitere n'ọchịchịrị, o mere ka anyị nweta onyinye na ike nke ìhè ahụ nke anyị niile natara site na otu kandụl ọkụ. Na ire ọkụ, ka ọ na-ekewa na aka anyị nabatara ya, adịghị ebelata, n'ụzọ megidere ya, ọ na-eto ruo mgbe o jupụtara ebe a na ìhè.
Ndị ikom abụọ ahụ, bụ́ ndị yi uwe na-egbuke egbuke, ozugbo e kwuchara banyere mbilite n’ọnwụ, na-agbakwa anyị ume site n’okwu ndị e gwara ụmụ nwaanyị ahụ, sị: “Chetanụ otú o si gwa unu okwu mgbe ọ ka nọ na Galili. N’ezie, ugboro ole ka Jizọs gwaworo ndị enyi ya banyere ihe omimi nke Ista, ma ha ejighị ya kpọrọ ihe! Ugboro ole ka e gwawokwa anyị otu Okwu Chineke, ma anyị echefuola ya? Ndị inyom ahụ “chetara okwu” Jizọs gwakwara ha, ozugbo ahụ wee gaa “kọsara” ndị iri na otu ahụ na ndị ọzọ niile ihe ha hụrụ. Onwere ibu ọrụ n'ikọrọ onye ọ bụla okwu Ista a. A gwara anyị ọzọ ka anyị kpakọrịta ya. Nke a bụ Pita onyeozi bụ onye, ​​mgbe ọ nụrụ ka ụmụ nwanyị ahụ - n'agbanyeghị ekweghị ekwe nke ndị ọzọ na akụkụ nke ya - hapụrụ cenacle gawa n'ili. Ozugbo ọ bịarutere, o hulatara hụ ime ya ma hụ ákwà e ji kechie Onyenwe anyị. Ha bụ mpempe ịhụnanya, akwụkwọ ebere, akwụkwọ ọmịiko, mpempe akwụkwọ na-ekpuchi ọtụtụ ndị ime ihe ike na-emetụta. Mpempe akwụkwọ ndị ahụ nke Chọọchị na obodo Ndị Kraịst ọ bụla na-agbasa na mpụga ụwa iji lekọta ozu nke ọtụtụ ndị ogbenye, ndị ọrịa, ndị agadi, ụmụaka, ndị mba ọzọ, ndị gbara ọsọ ndụ, ndị a gbahapụrụ agbahapụ. Ha bụ uwe nke mbilite n'ọnwụ, ihe ịrịba ama nke mmeri nke ịhụnanya n'elu agbahapụ. Ista na-arịọ anyị ka anyị mụbaa ha site na ịgbasa oghere ebere. Ọ bụ obere ìgwè ndị inyom. Otu a ka Ista si ebido. Anyị onwe anyị bụkwa ọnụ ọgụgụ dị nta nke ndị ikom na ndị inyom dara ogbenye. Amara nke Ista na-akwado anyị n'ịhụnanya. Ndị ikom abụọ ahụ yi uwe mwụda na-acha ọcha na-agwa anyị na Onye-nwe na-eburu anyị ụzọ na-echere anyị na mpụga Galili nke ụwa nke a, site n'ebe ahụ ka ụwa na-amalite ọhụrụ site na ịhụnanya. Hallelujah, Hallelujah, Hallelujah.