Vangelo (Gv 13,1-15) - Prima della festa di Pasqua, Gesù, sapendo che era venuta la sua ora di passare da questo mondo al Padre, avendo amato i suoi che erano nel mondo, li amò sino alla fine. Durante la cena, quando il diavolo aveva già messo in cuore a Giuda, figlio di Simone Iscariota, di tradirlo, Gesù, sapendo che il Padre gli aveva dato tutto nelle mani e che era venuto da Dio e a Dio ritornava, si alzò da tavola, depose le vesti, prese un asciugamano e se lo cinse attorno alla vita. Poi versò dell’acqua nel catino e cominciò a lavare i piedi dei discepoli e ad asciugarli con l’asciugamano di cui si era cinto. Venne dunque da Simon Pietro e questi gli disse: «Signore, tu lavi i piedi a me?». Rispose Gesù: «Quello che io faccio, tu ora non lo capisci; lo capirai dopo». Gli disse Pietro: «Tu non mi laverai i piedi in eterno!». Gli rispose Gesù: «Se non ti laverò, non avrai parte con me». Gli disse Simon Pietro: «Signore, non solo i miei piedi, ma anche le mani e il capo!». Soggiunse Gesù: «Chi ha fatto il bagno, non ha bisogno di lavarsi se non i piedi ed è tutto puro; e voi siete puri, ma non tutti». Sapeva infatti chi lo tradiva; per questo disse: «Non tutti siete puri». Quando ebbe lavato loro i piedi, riprese le sue vesti, sedette di nuovo e disse loro: «Capite quello che ho fatto per voi? Voi mi chiamate il Maestro e il Signore, e dite bene, perché lo sono. Se dunque io, il Signore e il Maestro, ho lavato i piedi a voi, anche voi dovete lavare i piedi gli uni agli altri. Vi ho dato un esempio, infatti, perché anche voi facciate come io ho fatto a voi».

Il commento al Vangelo a cura di Monsignor Vincenzo Paglia

«Ho tanto desiderato mangiare questa Pasqua con voi, prima della mia passione» (Lc 22,15), dice Gesù ai suoi discepoli all’inizio della sua ultima cena, prima di morire. In verità, per Gesù, è un desiderio di sempre; e anche quella sera vuole stare con i suoi; quelli di ieri e quelli di oggi, noi compresi. Si mise a tavola con i Dodici, prese il pane e lo distribuì loro dicendo: «Questo è il mio corpo, spezzato per voi». La stessa cosa fece con il calice del vino: «Questo è il mio sangue, sparso per voi». Sono le stesse parole che ripeteremo tra poco sull’altare, e sarà lo stesso Signore a invitare ciascuno di noi a nutrirsi del pane e del vino consacrati. Egli si fa cibo per noi, per divenire carne della nostra carne. Quel pane e quel vino sono il nutrimento disceso dal cielo per noi, pellegrini per le vie di questo mondo. Ci rendono più simili a Gesù, ci aiutano a vivere come lui viveva, fanno sorgere in noi sentimenti di bontà, di servizio, di tenerezza, di amore, di perdono. Gli stessi senti-menti che lo portano a lavare i piedi dei discepoli, come un servo.
A cena inoltrata, Gesù si alza da tavola, depone le vesti e si cinge i fianchi con un asciugamano, poi con dell’acqua, si inginocchia davanti ai discepoli e lava loro i piedi. Anche con Giuda che sta per tradirlo; Gesù lo sa bene, ma si inginocchia ugualmente davanti a lui e gli lava i piedi. Pietro appena vede giungere Gesù accanto a lui subito reagisce: «Signore, tu lavi i piedi a me?». La dignità per Gesù non è nel restare in piedi, ma è nell’amare i discepoli sino alla fine, nell’inginocchiarsi sino ai loro piedi. È la sua ultima grande lezione da vivo: «Se dunque io, il Signore e il Maestro, ho lavato i piedi a voi, anche voi dovete lavare i piedi gli uni agli altri. Vi ho dato un esempio, infatti, perché anche voi facciate come io ho fatto a voi» (Gv 13,12-15). Il mondo educa a stare in piedi ed esorta tutti a restarci, magari facendo piegare gli altri davanti a noi. Il Vangelo del Giovedì santo esorta i discepoli a chinarsi e lavarsi i piedi gli uni gli altri. È un comando nuovo ed è un grande dono che questa sera riceviamo. Nella santa liturgia di questa sera la lavanda dei piedi è solo un segno, un’indicazione della via da seguire: lavarci i piedi gli uni gli altri, a partire dai più deboli, dai più poveri, dai più indifesi.
Il Giovedì santo ci insegna come vivere e da dove iniziare a vivere: la vita vera non è quella di stare in piedi, fermi nel proprio orgoglio; la vita secondo il Vangelo è piegarsi verso i fratelli e le sorelle, iniziando dai più deboli. È una via che viene dal cielo, eppure è la via più umana. Tutti, infatti, abbiamo bisogno di amicizia, di affetto, di comprensione, di accoglienza, di aiuto. Tutti abbiamo bisogno di qualcuno che si chini verso di noi, come anche noi di chinarci verso i fratelli e le sorelle. Il Giovedì santo è davvero un giorno umano: il giorno dell’amore di Gesù che scende in basso, sino ai piedi dei suoi amici. E tutti sono suoi amici, anche chi lo sta per tradire. Da parte di Gesù nessuno è nemico, tutto per lui è amore. Lavare i piedi non è un gesto, è un modo di vivere.
Terminata la cena, Gesù si incammina verso l’orto degli Ulivi. Qui si inginocchia ancora, anzi si stende a terra e suda sangue, per il dolore e l’angoscia. Lasciamoci coinvolgere almeno un poco da quest’uomo che ci ama di un amore mai visto sulla terra. E mentre ci fermiamo davanti al sepolcro, diciamogli la nostra amicizia. Oggi, più che noi, è il Signore ad aver bisogno di compagnia. Ascoltiamo la sua implorazione: «La mia anima è triste fino alla morte; restate qui e vegliate con me» (Mt 26,38). Chiniamoci su di lui e non facciamogli mancare la consolazione della nostra vicinanza. Signore, in quest’ora, non ti daremo il bacio di Giuda; ma come poveri peccatori ci chiniamo ai tuoi piedi e, imitando la Maddalena, continuiamo a baciarli con affetto.

Memory of the Last Supper and the washing of the feet

Gospel (Jn 13,1-15)

Before the feast of Easter, Jesus, knowing that the time had come to pass from this world to the Father, having loved those of him who were in the world, loved them to the end. During dinner, when the devil had already put it into the heart of Judas, son of Simon Iscariot, to betray him, Jesus, knowing that the Father had given everything into his hands and that he had come from God and was returning to God, got up from the table, he put aside his clothes, took a towel and tied it around his waist. Then he poured some water into the basin and began to wash the disciples' feet and dry them with the towel he had wrapped himself with. He therefore came to Simon Peter and he said to him: «Lord, do you wash my feet?». Jesus replied: «What I do, you do not understand now; you'll understand later." Peter said to him: «You will not wash my feet forever!». Jesus answered him, "If I do not wash you, you will have no part with me." Simon Peter said to him: «Lord, not only my feet, but also my hands and my head!». Jesus added: «He who has bathed does not need to wash except his feet and is completely clean; and you are pure, but not all of you." In fact, he knew who was betraying him; for this reason he said: «Not all of you are pure». When he had washed their feet, he took back his clothes, sat down again and said to them: «Do you understand what I have done for you? You call me the Master and the Lord, and you are right, because I am. If therefore I, the Lord and Master, have washed your feet, you also ought to wash one another's feet. In fact, I have given you an example, so that you too should do as I did to you."

The commentary on the Gospel by Monsignor Vincenzo Paglia

«I have longed to eat this Passover with you, before my passion» (Lk 22,15), Jesus says to his disciples at the beginning of his last supper, before dying. In truth, for Jesus, it is an everlasting desire; and that evening too she wants to be with his parents; those of yesterday and those of today, including us. He sat down at the table with the Twelve, took bread and distributed it to them, saying: "This is my body, broken for you." He did the same thing with the cup of wine: "This is my blood, shed for you." These are the same words that we will repeat shortly on the altar, and it will be the Lord himself who invites each of us to nourish ourselves with the consecrated bread and wine. He becomes food for us, to become flesh of our flesh. That bread and that wine are the nourishment that came down from heaven for us, pilgrims on the paths of this world. They make us more similar to Jesus, they help us to live as he lived, they give rise to feelings of goodness, service, tenderness, love and forgiveness in us. The same feelings that lead him to wash the disciples' feet, like a servant.
At dinner, Jesus gets up from the table, takes off his clothes and wraps a towel around his waist, then with some water, he kneels in front of the disciples and washes their feet. Even with Judas who is about to betray him; Jesus knows this well, but he kneels before him anyway and washes his feet. As soon as Peter sees Jesus coming next to him he immediately reacts: "Lord, are you washing my feet?". Dignity for Jesus is not in remaining standing, but in loving the disciples to the end, in kneeling down to their feet. It is his last great lesson while alive: «If I, the Lord and the Master, have washed your feet, you also must wash one another's feet. For I have given you an example, so that you too should do as I have done to you" (Jn 13:12-15). The world teaches us to stand upright and urges everyone to stay there, perhaps making others bend before us. The Gospel of Holy Thursday exhorts the disciples to bend down and wash one another's feet. It is a new command and it is a great gift that we receive this evening. In this evening's holy liturgy the washing of the feet is only a sign, an indication of the way to follow: wash each other's feet, starting from the weakest, the poorest, the most defenseless.
Holy Thursday teaches us how to live and where to start living: real life is not about standing still in your pride; life according to the Gospel is bending towards our brothers and sisters, starting with the weakest. It is a way that comes from heaven, yet it is the most human way. In fact, we all need friendship, affection, understanding, acceptance and help. We all need someone to lean towards us, just as we also need to lean towards our brothers and sisters. Holy Thursday is truly a human day: the day of Jesus' love that descends to the feet of his friends. And everyone is his friend, even those who are about to betray him. On Jesus' part, no one is an enemy, everything for him is love. Washing your feet is not a gesture, it is a way of life.
Once dinner is over, Jesus sets off towards the Garden of Olives. Here he kneels again, or rather he lies on the ground and sweats blood, due to pain and anguish. Let us let ourselves be involved at least a little by this man who loves us with a love never seen on earth. And as we stop in front of the tomb, let's tell him our friendship. Today, more than us, it is the Lord who needs company. Let us listen to his plea: «My soul is sad until death; stay here and watch with me" (Mt 26,38). Let us bend over to him and not let him miss the consolation of our closeness. Lord, at this hour, we will not give you the kiss of Judas; but like poor sinners we bow to your feet and, imitating Magdalene, we continue to kiss them with affection.

Memoria de la Última Cena y el lavatorio de los pies

Evangelio (Jn 13,1-15)

Antes de la fiesta de Pascua, Jesús, sabiendo que había llegado su hora de pasar de este mundo al Padre, habiendo amado a los suyos que estaban en el mundo, los amó hasta el fin. Durante la cena, cuando el diablo ya había puesto en el corazón de Judas, hijo de Simón Iscariote, traicionarlo, Jesús, sabiendo que el Padre había entregado todo en sus manos, y que había salido de Dios y a Dios volvía, Se levantó de la mesa, dejó a un lado su ropa, tomó una toalla y se la ató a la cintura. Luego echó un poco de agua en el lebrillo y comenzó a lavar los pies de los discípulos y a secarlos con la toalla que llevaba. Se acercó entonces a Simón Pedro y le dijo: «Señor, ¿me lavas los pies?». Jesús respondió: «Lo que hago, ahora no lo entendéis; Lo entenderás más tarde." Pedro le dijo: «¡No me lavarás los pies para siempre!». Jesús le respondió: "Si no te lavo, no tendrás parte conmigo". Simón Pedro le dijo: «¡Señor, no sólo mis pies, sino también mis manos y mi cabeza!». Jesús añadió: «El que se ha bañado no necesita lavarse excepto los pies y queda completamente limpio; y vosotros sois puros, pero no todos." De hecho, sabía quién lo estaba traicionando; por eso dijo: "No todos sois puros". Después de lavarles los pies, se vistió, volvió a sentarse y les dijo: «¿Entendéis lo que he hecho por vosotros? Me llamáis Maestro y Señor, y tenéis razón, porque lo soy. Así que, si yo, el Señor y Maestro, os he lavado los pies, vosotros también debéis lavaros los pies unos a otros. De hecho, os he dado un ejemplo, para que también vosotros hagáis como yo os hice".

El comentario al Evangelio de monseñor Vincenzo Paglia

«He deseado comer esta Pascua con vosotros, antes de mi pasión» (Lc 22,15), dice Jesús a sus discípulos al comienzo de su última cena, antes de morir. En verdad, para Jesús es un deseo eterno; y también esa noche quiere estar con su familia; los de ayer y los de hoy, incluidos nosotros. Se sentó a la mesa con los Doce, tomó pan y se lo repartió diciendo: "Esto es mi cuerpo, partido por vosotros". Lo mismo hizo con la copa de vino: "Esta es mi sangre, derramada por vosotros". Son las mismas palabras que repetiremos en breve sobre el altar, y será el mismo Señor quien nos invite a cada uno de nosotros a nutrirnos del pan y del vino consagrados. Él se hace alimento para nosotros, para hacerse carne de nuestra carne. Ese pan y ese vino son el alimento que bajó del cielo para nosotros, peregrinos por los caminos de este mundo. Nos hacen más semejantes a Jesús, nos ayudan a vivir como él vivió, suscitan en nosotros sentimientos de bondad, de servicio, de ternura, de amor y de perdón. Los mismos sentimientos que le llevan a lavar los pies de los discípulos, como un siervo.
En la cena, Jesús se levanta de la mesa, se quita la ropa y se envuelve una toalla en la cintura, luego con un poco de agua, se arrodilla frente a los discípulos y les lava los pies. Incluso con Judas que está a punto de traicionarlo; Jesús lo sabe bien, pero de todos modos se arrodilla ante él y le lava los pies. Tan pronto como Pedro ve a Jesús acercándose a él, inmediatamente reacciona: "Señor, ¿me estás lavando los pies?". La dignidad para Jesús no está en permanecer de pie, sino en amar hasta el final a los discípulos, en arrodillarse hasta sus pies. Es su última gran lección en vida: «Si yo, el Señor y el Maestro, os he lavado los pies, vosotros también debéis lavaros los pies unos a otros. Porque os he dado ejemplo, para que también vosotros hagáis como yo os he hecho" (Jn 13,12-15). El mundo nos enseña a mantenernos erguidos e insta a todos a permanecer allí, quizás haciendo que otros se dobleguen ante nosotros. El Evangelio del Jueves Santo exhorta a los discípulos a inclinarse y lavarse los pies unos a otros. Es un mandato nuevo y es un gran regalo que recibimos esta tarde. En la santa liturgia de esta tarde, el lavatorio de los pies es sólo un signo, una indicación del camino a seguir: lavarnos los pies unos a otros, empezando por los más débiles, los más pobres, los más indefensos.
El Jueves Santo nos enseña cómo vivir y por dónde empezar a vivir: la vida real no se trata de quedarse quieto en el orgullo; La vida según el Evangelio se inclina hacia nuestros hermanos y hermanas, empezando por los más débiles. Es un camino que viene del cielo, pero es el camino más humano. De hecho, todos necesitamos amistad, cariño, comprensión, aceptación y ayuda. Todos necesitamos que alguien se incline hacia nosotros, así como también necesitamos inclinarnos hacia nuestros hermanos y hermanas. El Jueves Santo es verdaderamente un día humano: el día del amor de Jesús que desciende hasta los pies de sus amigos. Y todos son sus amigos, incluso aquellos que están a punto de traicionarlo. Por parte de Jesús nadie es enemigo, todo para él es amor. Lavarse los pies no es un gesto, es una forma de vida.
Una vez terminada la cena, Jesús se dirige al Huerto de los Olivos. Aquí vuelve a arrodillarse, o mejor dicho yace en el suelo y suda sangre de dolor y angustia. Dejémonos involucrar al menos un poco por este hombre que nos ama con un amor nunca visto en la tierra. Y mientras nos detenemos frente a la tumba, digámosle nuestra amistad. Hoy, más que nosotros, es el Señor quien necesita compañía. Escuchemos su súplica: «Mi alma está triste hasta la muerte; Quédate aquí y vela conmigo" (Mt 26,38). Inclinémonos hacia él y no dejemos que le falte el consuelo de nuestra cercanía. Señor, en esta hora, no te daremos el beso de Judas; pero como pobres pecadores nos postramos a tus pies y, imitando a Magdalena, seguimos besándolos con cariño.

Souvenir de la Dernière Cène et du lavement des pieds

Évangile (Jn 13,1-15)

Avant la fête de Pâques, Jésus, sachant que son heure était venue de passer de ce monde au Père, ayant aimé les siens qui étaient dans le monde, les aima jusqu'à la fin. Pendant le dîner, alors que le diable avait déjà mis dans le cœur de Judas, fils de Simon Iscariote, de le trahir, Jésus, sachant que le Père avait tout remis entre ses mains et qu'il était venu de Dieu et qu'il retournait à Dieu, se leva de table, il écarta ses vêtements, prit une serviette et l'attacha autour de sa taille. Puis il versa de l'eau dans la bassine et commença à laver les pieds des disciples et à les sécher avec la serviette qu'il portait. Il s'approcha donc de Simon Pierre et lui dit: «Seigneur, est-ce que tu me laves les pieds?». Jésus répondit : « Ce que je fais, vous ne le comprenez pas maintenant ; tu comprendras plus tard." Pierre lui dit : « Tu ne me laveras pas les pieds pour toujours ! ». Jésus lui répondit : « Si je ne te lave pas, tu n'auras pas de part avec moi. » Simon Pierre lui dit : « Seigneur, non seulement mes pieds, mais aussi mes mains et ma tête ! ». Jésus ajoute : « Celui qui s'est baigné n'a besoin de se laver que les pieds et est complètement pur ; et vous êtes purs, mais pas vous tous. » En fait, il savait qui le trahissait ; c'est pour cette raison qu'il dit : « Vous n'êtes pas tous purs. » Après leur avoir lavé les pieds, il enfila ses vêtements, se rassit et leur dit : « Comprenez-vous ce que j'ai fait pour vous ? Vous m'appelez le Maître et le Seigneur, et vous avez raison, parce que je le suis. Si donc moi, le Seigneur et Maître, je vous ai lavé les pieds, vous devez aussi vous laver les pieds les uns aux autres. En fait, je vous ai donné un exemple, pour que vous aussi fassiez comme je vous ai fait. »

Le commentaire de l'Évangile de Mgr Vincenzo Paglia

«J'ai eu envie de manger cette Pâque avec vous, avant ma passion» (Lc 22,15), dit Jésus à ses disciples au début de son dernier repas, avant de mourir. En vérité, pour Jésus, c'est un désir éternel ; et ce soir-là aussi, il veut être avec sa famille ; ceux d'hier et ceux d'aujourd'hui, nous y compris. Il s'assit à table avec les Douze, prit du pain et le leur distribua en disant : « Ceci est mon corps brisé pour vous. » Il fit la même chose avec la coupe de vin : « Ceci est mon sang, versé pour toi. » Ce sont les mêmes paroles que nous répéterons prochainement sur l'autel, et ce sera le Seigneur lui-même qui invitera chacun de nous à se nourrir du pain et du vin consacrés. Il devient notre nourriture, il devient chair de notre chair. Ce pain et ce vin sont la nourriture descendue du ciel pour nous, pèlerins sur les chemins de ce monde. Ils nous rendent plus semblables à Jésus, ils nous aident à vivre comme il a vécu, ils font naître en nous des sentiments de bonté, de service, de tendresse, d’amour et de pardon. Les mêmes sentiments qui le poussent à laver les pieds de ses disciples, comme un serviteur.
Au dîner, Jésus se lève de table, enlève ses vêtements et enroule une serviette autour de sa taille, puis avec un peu d'eau, il s'agenouille devant les disciples et leur lave les pieds. Même avec Judas qui est sur le point de le trahir ; Jésus le sait bien, mais il s’agenouille quand même devant lui et lui lave les pieds. Dès que Pierre voit Jésus venir à côté de lui, il réagit immédiatement : « Seigneur, est-ce que tu me laves les pieds ? La dignité pour Jésus ne consiste pas à rester debout, mais à aimer ses disciples jusqu'au bout, à se mettre à genoux. C'est sa dernière grande leçon de son vivant : « Si moi, le Seigneur et le Maître, je vous ai lavé les pieds, vous devez aussi vous laver les pieds les uns aux autres. Car je vous ai donné un exemple, afin que vous fassiez comme je vous ai fait » (Jn 13, 12-15). Le monde nous apprend à nous tenir debout et incite chacun à le rester, peut-être en faisant plier les autres devant nous. L'Évangile du Jeudi Saint exhorte les disciples à se pencher et à se laver les pieds les uns les autres. C'est un nouveau commandement et c'est un grand cadeau que nous recevons ce soir. Dans la sainte liturgie de ce soir, le lavement des pieds n'est qu'un signe, une indication de la voie à suivre : se laver les pieds les uns les autres, en commençant par le plus faible, le plus pauvre, le plus sans défense.
Le Jeudi Saint nous apprend comment vivre et par où commencer à vivre : la vraie vie ne consiste pas à rester immobile dans son orgueil ; la vie selon l'Évangile se tourne vers nos frères et sœurs, en commençant par les plus faibles. C’est une voie qui vient du ciel, mais c’est la voie la plus humaine. En fait, nous avons tous besoin d’amitié, d’affection, de compréhension, d’acceptation et d’aide. Nous avons tous besoin que quelqu’un se penche vers nous, tout comme nous avons également besoin de nous pencher vers nos frères et sœurs. Le Jeudi Saint est véritablement un jour humain : le jour de l'amour de Jésus qui descend jusqu'aux pieds de ses amis. Et tout le monde est son ami, même ceux qui sont sur le point de le trahir. Du côté de Jésus, personne n’est ennemi, tout pour lui est amour. Se laver les pieds n’est pas un geste, c’est un mode de vie.
Une fois le dîner terminé, Jésus se dirige vers le Jardin des Oliviers. Ici, il s'agenouille à nouveau, ou plutôt il s'allonge par terre et transpire du sang à cause de la douleur et de l'angoisse. Laissons-nous impliquer au moins un peu par cet homme qui nous aime d'un amour jamais vu sur terre. Et tandis que nous nous arrêtons devant le tombeau, disons-lui notre amitié. Aujourd’hui, plus que nous, c’est le Seigneur qui a besoin de compagnie. Écoutons son plaidoyer : « Mon âme est triste jusqu'à la mort ; reste ici et veille avec moi » (Mt 26,38). Penchons-nous vers lui et ne lui laissons pas perdre la consolation de notre proximité. Seigneur, à cette heure, nous ne te donnerons pas le baiser de Judas ; mais comme de pauvres pécheurs, nous nous inclinons à vos pieds et, imitant Madeleine, nous continuons à les embrasser avec affection.

Memória da Última Ceia e do lava-pés

Evangelho (Jo 13,1-15)

Antes da festa da Páscoa, Jesus, sabendo que era chegada a sua hora de passar deste mundo para o Pai, tendo amado os seus que estavam no mundo, amou-os até ao fim. Durante o jantar, quando o diabo já havia colocado no coração de Judas, filho de Simão Iscariotes, a ideia de traí-lo, Jesus, sabendo que o Pai havia entregado tudo em suas mãos e que ele tinha vindo de Deus e estava voltando para Deus, levantou-se da mesa, guardou a roupa, pegou uma toalha e amarrou na cintura. Depois despejou um pouco de água na bacia e começou a lavar os pés dos discípulos e a enxugá-los com a toalha que usava. Dirigiu-se então a Simão Pedro e disse-lhe: «Senhor, lavas-me os pés?». Jesus respondeu: «O que eu faço, vocês não entendem agora; você entenderá mais tarde." Pedro disse-lhe: «Não me lavarás os pés para sempre!». Jesus lhe respondeu: “Se eu não te lavar, você não terá parte comigo”. Simão Pedro disse-lhe: «Senhor, não só os meus pés, mas também as minhas mãos e a minha cabeça!». Jesus acrescentou: «Quem se banhou não precisa lavar senão os pés e está completamente limpo; e você é puro, mas não todos vocês." Na verdade, ele sabia quem o estava traindo; por esta razão ele disse: “Nem todos vocês são puros”. Depois de lhes lavar os pés, vestiu-se, sentou-se novamente e disse-lhes: «Compreendeis o que fiz por vós? Você me chama de Mestre e Senhor, e você está certo, porque eu estou. Se, pois, eu, o Senhor e Mestre, vos lavei os pés, também vós deveis lavar os pés uns dos outros. Na verdade, eu lhe dei um exemplo, para que você também faça como eu fiz com você”.

O comentário ao Evangelho de Monsenhor Vincenzo Paglia

«Desejava comer convosco esta Páscoa, antes da minha paixão» (Lc 22,15), diz Jesus aos seus discípulos no início da sua última ceia, antes de morrer. Na verdade, para Jesus, é um desejo eterno; e também naquela noite ele quer estar com a família; os de ontem e os de hoje, incluindo nós. Sentou-se à mesa com os Doze, pegou o pão e distribuiu-o, dizendo: “Este é o meu corpo, partido por vós”. Ele fez a mesma coisa com o copo de vinho: “Este é o meu sangue, derramado por você”. São as mesmas palavras que repetiremos em breve no altar, e será o próprio Senhor quem convida cada um de nós a nutrir-se do pão e do vinho consagrados. Ele se torna alimento para nós, para se tornar carne da nossa carne. Esse pão e esse vinho são o alimento que desceu do céu para nós, peregrinos pelos caminhos deste mundo. Tornam-nos mais semelhantes a Jesus, ajudam-nos a viver como ele viveu, suscitam em nós sentimentos de bondade, de serviço, de ternura, de amor e de perdão. Os mesmos sentimentos que o levam a lavar os pés dos discípulos, como um servo.
No jantar, Jesus levanta-se da mesa, tira a roupa e enrola uma toalha na cintura, depois com um pouco de água, ajoelha-se diante dos discípulos e lava-lhes os pés. Mesmo com Judas que está prestes a traí-lo; Jesus sabe disso muito bem, mas mesmo assim se ajoelha diante dele e lava seus pés. Assim que Pedro vê Jesus aproximar-se, imediatamente reage: «Senhor, lavas-me os pés?». A dignidade para Jesus não consiste em permanecer de pé, mas em amar os discípulos até ao fim, em ajoelhar-se até aos seus pés. É a sua última grande lição em vida: «Se eu, o Senhor e o Mestre, lavei os vossos pés, também vós deveis lavar os pés uns dos outros. Porque vos dei o exemplo, para que também vós façais como eu vos fiz” (Jo 13,12-15). O mundo nos ensina a ficar de pé e exorta todos a permanecerem assim, talvez fazendo com que outros se curvem diante de nós. O Evangelho da Quinta-feira Santa exorta os discípulos a curvarem-se e lavarem os pés uns aos outros. É um novo mandamento e é um grande presente que recebemos esta noite. Na sagrada liturgia desta noite, o lava-pés é apenas um sinal, uma indicação do caminho a seguir: lavar os pés uns dos outros, começando pelos mais fracos, pelos mais pobres, pelos mais indefesos.
A Quinta-feira Santa nos ensina como viver e por onde começar a viver: a vida real não é ficar parado no orgulho; a vida segundo o Evangelho está voltada para os nossos irmãos e irmãs, começando pelos mais fracos. É um caminho que vem do céu, mas é o caminho mais humano. Na verdade, todos nós precisamos de amizade, carinho, compreensão, aceitação e ajuda. Todos nós precisamos de alguém que se incline para nós, assim como também precisamos nos inclinar para os nossos irmãos e irmãs. A Quinta-feira Santa é um dia verdadeiramente humano: o dia do amor de Jesus que desce aos pés dos seus amigos. E todos são seus amigos, mesmo aqueles que estão prestes a traí-lo. Da parte de Jesus ninguém é inimigo, tudo para ele é amor. Lavar os pés não é um gesto, é um modo de vida.
Terminado o jantar, Jesus dirige-se ao Jardim das Oliveiras. Aqui ele se ajoelha novamente, ou melhor, deita-se no chão e transpira sangue de dor e angústia. Deixemo-nos envolver pelo menos um pouco por este homem que nos ama com um amor nunca visto na terra. E ao pararmos diante do túmulo, contemos-lhe a nossa amizade. Hoje, mais do que nós, é o Senhor quem precisa de companhia. Ouçamos o seu apelo: «A minha alma está triste até a morte; fique aqui e vigie comigo” (Mt 26,38). Curvemo-nos sobre ele e não deixemos que lhe falte a consolação da nossa proximidade. Senhor, nesta hora não te daremos o beijo de Judas; mas como pobres pecadores curvamo-nos aos vossos pés e, imitando Madalena, continuamos a beijá-los com carinho.

最後的晚餐和洗腳的記憶

福音（約翰福音 13,1-15）

在復活節之前，耶穌知道祂從這個世界到天父那裡的時刻已經到了，祂愛世上屬祂自己的人，就愛他們到底。 晚餐時，當魔鬼已經把要出賣耶穌的想法放在加略人西門的兒子猶大心裡時，他知道天父已將一切交在他手中，他來自上帝，又要回歸上帝，他從桌子上站起來，把衣服放在一邊，拿了一條毛巾，繫在腰上。 然後他在盆裡倒了一些水，開始給門徒洗腳，並用身上的毛巾擦乾。 因此，他來到西門彼得那裡，對他說：「主啊，你洗我的腳嗎？」。 耶穌回答說：「我所做的，你們現在不明白； 稍後你就會明白。” 彼得對他說：「你永遠不會洗我的腳！」。 耶穌回答說：“我若不洗你，你就與我沒有關係了。” 西門彼得對他說：「主啊，不只是我的腳，還有我的手和我的頭！」。 耶穌補充說：「沐浴過的人，除了腳以外，不需要洗，就完全乾淨了； 你們是純潔的，但不是你們所有人。” 事實上，他知道是誰在背叛他；他知道是誰在背叛他。 因此他說：“你們並不都是純潔的。” 當他給他們洗完腳後，他穿上衣服，重新坐下來，對他們說：「你們明白我為你們做了什麼嗎？ 你稱我為師父和主，你是對的，因為我就是。 因此，如果我，主和主人，洗了你們的腳，你們也應該互相洗腳。 事實上，我給你舉了一個例子，所以你也應該像我對你所做的那樣。”

文森佐·帕格利亞主教對福音的評論

「在我受難之前，我渴望與你們一起吃這逾越節的晚餐」（路加福音22,15），耶穌在他臨死前的最後晚餐開始時對他的門徒說。 事實上，對耶穌來說，這是一個永恆的願望； 那天晚上他也想和家人在一起； 昨天的人和今天的人，包括我們。 他和十二使徒一起坐在桌旁，拿起麵包分給他們，說：“這是我的身體，為你們而碎。” 他對著酒杯做了同樣的事：“這是我的血，為你而流。” 我們很快就會在祭壇上重複這些話，主親自邀請我們每個人用祝聖的餅和酒來滋養自己。 祂成為我們的食物，成為我們肉中的肉。 那麵包和那酒是為我們這些在這個世界上行走的朝聖者從天而降的營養。 它們使我們更類似耶穌，它們幫助我們像耶穌一樣生活，它們使我們產生善良、服務、溫柔、愛和寬恕的感覺。 同樣的感覺促使他像僕人一樣為門徒洗腳。
晚餐時，耶穌從餐桌上站起來，脫掉衣服，腰上圍上一條毛巾，然後拿著水跪在門徒面前，給他們洗腳。 即使是即將背叛他的猶大； 耶穌深知這一點，但他還是跪在他面前洗腳。 彼得一看到耶穌來到他身邊，他立刻反應：「主啊，你在洗我的腳嗎？」。 耶穌的尊嚴不是保持站立，而是愛門徒到底，跪下他們的腳。 這是他生前的最後一課：「如果我，主和師父，洗了你們的腳，你們也必須互相洗腳。 因為我為你們做了榜樣，叫你們也照我向你們所做的去行」（約13:12-15）。 這個世界教導我們要挺身而出，並敦促每個人都站在那裡，也許會讓別人在我們面前屈服。 聖週四福音勸告門徒彎下腰互相洗腳。 這是一個新的命令，也是我們今晚收到的一份偉大的禮物。 在今晚的神聖禮拜儀式中，洗腳只是一個標誌，表明了要遵循的方法：互相洗腳，從最虛弱、最貧窮、最無助的人開始。
聖週四教導我們如何生活以及從哪裡開始生活：真正的生活不是在驕傲中停滯不前；而是在生活中。 根據福音的生活是向我們的兄弟姊妹傾斜，從最弱的開始。 這是天道，卻是最人道。 事實上，我們都需要友誼、親情、理解、接納和幫助。 我們都需要有人幫助我們，就像我們也需要幫助我們的兄弟姊妹一樣。 聖週四確實是一個人性的日子：耶穌的愛降臨到祂朋友腳下的日子。 每個人都是他的朋友，即使是那些即將背叛他的人。 對耶穌來說，沒有人是敵人，對他來說一切都是愛。 洗腳不是一種姿態，而是一種生活方式。
晚餐結束後，耶穌出發前往橄欖園。 他再次跪下，或者更確切地說，他躺在地上，因疼痛和痛苦而流著血。 讓我們至少讓自己稍微參與到這個以地球上從未有過的愛來愛我們的男人身上。 當我們停在墳墓前時，讓我們告訴他我們的友誼。 今天，主比我們更需要陪伴。 讓我們聽聽祂的懇求：「我的靈魂悲傷至死； 你留在這裡和我一起觀看」（太26:38）。 讓我們向他彎腰，不要讓他錯過我們親密的安慰。 主啊，此時此刻，我們不會給你猶大之吻； 但就像可憐的罪人一樣，我們向您的腳鞠躬，並效仿抹大拉，繼續深情地親吻您的腳。

Память Тайной Вечери и омовение ног

Евангелие (Ин 13,1-15)

Перед праздником Пасхи Иисус, зная, что пришел час Его от мира сего к Отцу, возлюбив Своих, бывших в мире, возлюбил их до конца. Во время обеда, когда диавол уже внушил Иуде, сыну Симона Искариота, предать его, Иисус, зная, что Отец все отдал в его руки и что он пришел от Бога и возвращается к Богу, встал из-за стола, отложил в сторону свою одежду, взял полотенце и обвязал его вокруг пояса. Затем он налил немного воды в таз и начал мыть ноги ученикам и вытирать их полотенцем, которое было на нем. Поэтому он пришел к Симону Петру и сказал ему: «Господи, ты омываешь мне ноги?». Иисус ответил: «Что Я делаю, ты теперь не понимаешь; ты поймешь позже». Петр сказал ему: «Не вечно будешь мыть ноги Мне!». Иисус ответил ему: «Если Я не умою тебя, ты не будешь иметь части со Мной». Симон Петр сказал Ему: «Господи, не только ноги мои, но и руки мои и голова моя!». Иисус добавил: «Тому, кто омылся, не нужно мыть ничего, кроме ног, и он совершенно чист; и вы чисты, но не все». На самом деле он знал, кто его предал; по этой причине он сказал: «Не все вы чисты». Омыв им ноги, он оделся, снова сел и сказал им: «Понимаете ли вы, что Я сделал для вас? Вы называете меня Мастером и Господом, и вы правы, потому что я таков. Итак, если Я, Господь и Учитель, умыл вам ноги, то и вы должны умывать ноги друг другу. На самом деле, Я дал тебе пример, чтобы и ты поступал так же, как Я поступил с тобой».

Комментарий к Евангелию монсеньора Винченцо Палья

«Я возжелал съесть с вами эту Пасху прежде страсти Моей» (Лк 22,15), — говорит Иисус своим ученикам в начале Тайной вечери, перед смертью. По правде говоря, для Иисуса это вечное желание; и в этот вечер ему тоже хочется быть с семьей; вчерашние и сегодняшние, включая нас. Он сел за стол с Двенадцатью, взял хлеб и раздал им, говоря: «Это тело Моё, ломимое за вас». То же самое он сделал и с чашей с вином: «Это кровь Моя, пролитая за тебя». Это те же самые слова, которые мы вскоре повторим на алтаре, и Сам Господь пригласит каждого из нас питаться освященными хлебом и вином. Он становится для нас пищей, становясь плотью от нашей плоти. Тот хлеб и то вино — пища, сошедшая с небес для нас, странников на путях мира сего. Они делают нас более похожими на Иисуса, помогают нам жить так, как жил он, они порождают в нас чувства доброты, служения, нежности, любви и прощения. Те же чувства, которые побуждают его, как слугу, мыть ноги ученикам.
За ужином Иисус встает из-за стола, снимает одежду и обматывает полотенце вокруг пояса, затем с небольшим количеством воды становится на колени перед учениками и омывает им ноги. Даже с Иудой, который собирается его предать; Иисус хорошо это знает, но он все равно становится перед ним на колени и омывает ему ноги. Как только Петр видит идущего рядом с ним Иисуса, он сразу же реагирует: «Господи, Ты моешь мне ноги?». Достоинство Иисуса заключается не в том, чтобы оставаться на ногах, а в том, чтобы любить учеников до конца, преклонять колени и вставать к их ногам. Это его последний великий урок при жизни: «Если Я, Господь и Учитель, омыл ваши ноги, то и вы должны мыть ноги друг другу. Ибо Я дал вам пример, чтобы и вы поступали так, как Я поступил с вами» (Ин 13:12-15). Мир учит нас стоять прямо и призывает всех оставаться в этом положении, возможно, заставляя других склоняться перед нами. Евангелие Великого Четверга призывает учеников наклониться и омыть ноги друг другу. Это новая команда, и это великий подарок, который мы получаем сегодня вечером. В этой вечерней святой литургии омовение ног есть лишь знак, указание пути: омывайте ноги друг другу, начиная с самого слабого, самого бедного, самого беззащитного.
Великий Четверг учит нас, как жить и с чего начать жить: настоящая жизнь – это не то, чтобы стоять на месте в своей гордыне; жизнь по Евангелию склоняется к нашим братьям и сестрам, начиная с самых слабых. Это путь, пришедший с небес, но в то же время самый человеческий путь. На самом деле, нам всем нужна дружба, привязанность, понимание, принятие и помощь. Нам всем нужно, чтобы кто-то склонялся к нам, так же, как нам нужно склоняться к нашим братьям и сестрам. Великий Четверг – поистине человеческий день: день любви Иисуса, которая снисходит к ногам Его друзей. И каждый ему друг, даже тот, кто собирается его предать. Со стороны Иисуса никто не враг, все для него — любовь. Мытье ног – это не жест, это образ жизни.
После ужина Иисус отправляется в Елеонский сад. Вот он снова становится на колени, точнее, лежит на земле и обливается кровью от боли и тоски. Давайте позволим себе хоть немного быть причастными к этому человеку, который любит нас любовью, никогда не виданной на земле. И когда мы остановимся перед могилой, давай скажем ему о нашей дружбе. Сегодня Господь больше, чем мы, нуждается в компании. Послушаем его мольбу: «Душа моя печальна до смерти; останься здесь и бодрствуй со Мною» (Мф 26:38). Наклонимся к нему и не дадим ему упустить утешение нашей близости. Господи, в этот час мы не дадим Тебе поцелуя Иуды; но, как бедные грешники, мы кланяемся в ноги Твои и, подражая Магдалине, продолжаем с умилением целовать их.

最後の晩餐と洗足の記憶

福音（ヨハネ 13,1-15）

復活祭の前に、イエスは、この世から御父のもとへ自分の時が来たことを知り、世にいる自分の者たちを愛し、最後まで彼らを愛しました。 夕食のとき、悪魔がすでにシモン・イスカリオテの息子ユダの心に裏切ろうとしたとき、イエスは父がすべてを自分の手に委ね、自分が神のもとから来て神に立ち返ろうとしていることを知っていて、彼はテーブルから立ち上がって、服を脇に置き、タオルをとって腰に巻きました。 それからイエスはたらいに水を注ぎ、弟子たちの足を洗い、履いていたタオルで拭き始めました。 それで彼はシモン・ペテロのところに来て、「主よ、私の足を洗っていただけますか？」と言いました。 イエスはこう答えました。「わたしが何をしているのか、あなたには今はわかりません。 後でわかるでしょう。」 ペテロは彼に言った、「あなたは永遠に私の足を洗わないでしょう！」。 イエスは彼に答えた、「もし私があなたを洗わないなら、あなたは私と何の関係もないでしょう。」 シモン・ペテロは彼に言った、「主よ、私の足だけでなく、手も頭も！」。 イエスはさらにこう付け加えました。「入浴した人は足以外は洗う必要がなく、完全に清くなっています。 そしてあなた方は純粋ですが、あなた方全員がそうではありません。」 実際、彼は誰が自分を裏切っているのか知っていました。 このため、彼は「あなた方全員が純粋なわけではない」と言いました。 彼らの足を洗うと、彼は服を着て再び座り、彼らに言った、「私があなたのために何をしたか理解していますか？」 あなたは私をマスター、主と呼んでいますが、私がそうなのですから、あなたは正しいのです。 したがって、主であり主人であるわたしがあなた方の足を洗ったのであれば、あなた方もお互いの足を洗い合わなければなりません。 実際、私があなたたちに例をあげたのは、あなたたちも私があなたにしたのと同じようにすべきだからです。」

ヴィンチェンツォ・パーリア修道士による福音書の解説

「私は受難の前に、この過越の食事をあなたたちと一緒に食べることを切望していました」(ルカ22,15)イエスは死ぬ前、最後の晩餐の初めに弟子たちにこう言いました。 実際、イエスにとって、それは永遠の願いです。 そしてその夜も彼は家族と一緒にいたいと思った。 昨日のものも今日のものも、私たちも含めて。 彼は十二弟子たちとともにテーブルに座り、パンを取り、彼らに配り、「これはあなたたちのために砕かれた私の体です」と言いました。 彼はワインのカップに対しても同じことをしました。「これはあなたのために流された私の血です。」 これらは私たちが間もなく祭壇で繰り返す同じ言葉であり、聖別されたパンとぶどう酒で自分を養うよう私たち一人一人に招いてくださるのは主ご自身です。 彼は私たちの食物となり、私たちの肉となります。 そのパンとワインは、この世の道を歩む巡礼者である私たちに天から降って来た栄養です。 それらは私たちをイエスに似せ、イエスが生きたように生きるのを助け、私たちの中に善良さ、奉仕、優しさ、愛、そして許しの感情を生み出します。 彼が召使いのように弟子たちの足を洗うのと同じ感情です。
夕食のとき、イエスはテーブルから立ち上がり、服を脱いで腰にタオルを巻き、水を与えて弟子たちの前にひざまずいて足を洗いました。 裏切ろうとしているユダに対しても。 イエスはそのことをよく知っていますが、とにかく彼の前にひざまずいて足を洗います。 ペテロは、イエスが自分の隣に来るのを見るとすぐに、「主よ、私の足を洗ってくださるのですか？」と反応しました。 イエスにとっての尊厳は、立ち続けることではなく、弟子たちを最後まで愛し、彼らの足下にひざまずくことにあります。 これは彼の生前最後の偉大な教訓である。「主であり主である私があなた方の足を洗ったなら、あなた方もお互いの足を洗い合わなければなりません。」 わたしがあなたたちに模範を示したのは、あなたたちも、わたしがあなたにしたのと同じようにしなさい」（ヨハネ13:12-15）。 世界は私たちに直立することを教え、すべての人にそこにとどまるよう促し、おそらく他の人を私たちの前に屈ませるかもしれません。 聖木曜日の福音書は、かがんで互いに足を洗い合うよう弟子たちに勧めています。 それは新しい命令であり、今夜私たちが受け取る素晴らしい贈り物です。 今晩の聖典において足を洗うことはただのしるし、従うべき道を示すものにすぎません。最も弱い者、最も貧しい者、最も無防備な者から始めて、お互いの足を洗いましょう。
聖木曜日は私たちに、どのように生きるべきか、どこから生き始めるべきかを教えてくれます。本当の人生とは、プライドの中で立ち止まることではありません。 福音によると、人生は最も弱い者から始めて、私たちの兄弟姉妹に向けられます。 それは天から与えられた道でありながら、最も人間的な道です。 実際、私たちは皆、友情、愛情、理解、受け入れ、そして助けを必要としています。 私たちも兄弟姉妹に寄りかかる必要があるのと同じように、自分に寄りかかってくれる人を必要としています。 聖木曜日はまさに人間的な日であり、イエスの愛が友人たちの足元に降り注ぐ日です。 そして、彼を裏切ろうとしている人さえも、誰もが彼の友人です。 イエスの側では誰も敵ではなく、イエスにとってはすべてが愛です。 足を洗うのは行為ではなく、生き方です。
夕食が終わると、イエスはオリーブ園に向かって出発します。 ここで彼は再びひざまずき、というか地面に横たわり、痛みと苦しみのために血の汗を流します。 地上では見たことのない愛で私たちを愛してくださるこの人に、少しでも関わってみましょう。 そして墓の前で立ち止まり、彼に私たちの友情を伝えましょう。 今日、私たちよりも主が仲間を必要としています。 彼の嘆願に耳を傾けましょう。「私の魂は死ぬまで悲しいです。 ここにいて、私と一緒に見守ってください」（マタイ 26,38）。 私たちは彼に身をかがめ、私たちが親密であることの慰めを彼に逃さないようにしましょう。 主よ、この時、私たちはあなたにユダのキスをしません。 しかし、哀れな罪人のように、私たちはあなたがたの足元にひれ伏し、マグダラの真似をして愛情を込めて口づけを続けます。

최후의 만찬과 발 씻김의 기억

복음(요한복음 13,1-15)

부활절 전에 예수께서는 자기 때가 이 세상을 떠나 아버지께로 갈 때가 이른 줄 아시고 세상에 있는 자기 사람들을 사랑하시되 끝까지 사랑하시니라. 만찬 중에 마귀가 이미 가룟 시몬의 아들 유다의 마음에 자기를 팔려는 생각을 넣었을 때에 예수께서는 아버지께서 모든 것을 자기 손에 맡기신 것과 자기가 하나님께로부터 오셨다가 하나님께로 돌아가실 것을 아시고 그는 식탁에서 일어나 옷을 옆으로 치우고 수건을 가져다가 허리에 묶었습니다. 그리고 대야에 물을 부어 제자들의 발을 씻으시고 그 두르신 수건으로 닦기 시작하셨습니다. 그래서 그분은 시몬 베드로에게 오셔서 그에게 말씀하셨습니다. “주님, 제 발을 씻으시겠습니까?” 예수께서는 이렇게 대답하셨습니다. “내가 하는 일을 지금은 너희가 이해하지 못하고 있다. 나중에 이해하게 될 거야." 베드로가 그에게 말했습니다. “당신은 내 발을 영원히 씻지 않으실 것입니다!” 예수께서 대답하시되 내가 너를 씻어 주지 아니하면 네가 나와 ​​상관이 없느니라 하시니 시몬 베드로가 그에게 말했습니다. “주님, 내 발뿐 아니라 내 손과 머리도요!” 예수께서는 이렇게 덧붙이셨습니다. “목욕한 사람은 발만 씻을 필요가 없으므로 완전히 깨끗합니다. 그리고 당신은 순수하지만, 당신 모두가 그런 것은 아닙니다." 사실 그는 자신을 배신한 사람이 누구인지 알고 있었습니다. 이런 이유로 그는 "너희 모두가 순수한 것은 아니다"라고 말했습니다. 그들의 발을 씻으신 ​​후에 옷을 입으시고 다시 앉으시며 그들에게 이르시되 내가 너희에게 행한 일을 너희가 아느냐? 너희가 나를 선생이라, 주라 하니 너희 말이 옳도다 내가 그러하노라 그러므로 내가 주와 선생이 너희 발을 씻었으니 너희도 서로 발을 씻어 주는 것이 옳으니라. 내가 너희에게 행한 것 같이 너희도 행하게 하려 하여 내가 너희에게 본을 보였느니라."

빈첸초 팔리아 몬시뇰의 복음 주석

“내가 수난 전에 너희와 함께 이 유월절 먹기를 원하였노라”(루카 22,15). 예수님께서는 죽으시기 전 최후의 만찬을 시작하면서 제자들에게 말씀하셨습니다. 사실, 예수님께 그것은 영원한 소망입니다. 그날 저녁에도 그는 가족과 함께 있고 싶어했습니다. 우리를 포함한 어제의 사람들과 오늘의 사람들. 그분께서는 열두 제자와 함께 식탁에 앉으시고 빵을 가져다가 그들에게 나누어 주시며 말씀하셨습니다. “이것은 너희를 위하여 떼어낸 내 몸이다.” 그분은 포도주 잔에도 똑같은 일을 하셨습니다. “이것은 당신을 위해 흘리는 나의 피입니다.” 이 말씀은 우리가 제대에서 곧 반복할 동일한 말씀입니다. 주님께서 우리 각자에게 축성된 빵과 포도주로 영양을 공급하도록 초대하실 것입니다. 그분은 우리의 음식이 되시며 우리 육체 중의 살이 되십니다. 그 빵과 포도주는 이 세상의 길을 가는 순례자들인 우리를 위해 하늘에서 내려온 양식입니다. 그것들은 우리를 예수님과 더욱 닮게 만들고, 그분이 사셨던 것처럼 살도록 도와주며, 우리 안에 선함, 봉사, 부드러움, 사랑과 용서의 감정을 불러일으킵니다. 하인처럼 제자들의 발을 씻기게 된 그와 같은 감정.
저녁 식사가 되자 예수께서는 식탁에서 일어나 옷을 벗으시고 수건을 허리에 두르신 다음 물을 가지고 제자들 앞에 무릎을 꿇고 발을 씻겨 주셨습니다. 그분을 배반하려는 유다에게도; 예수님께서는 이 사실을 잘 아시지만, 어쨌든 예수님 앞에 무릎을 꿇고 발을 씻어 주셨습니다. 베드로는 예수님께서 자기 옆에 오시는 것을 보자 즉시 “주님, 제 발을 씻으시고 있습니까?”라고 반응했습니다. 예수님의 존엄은 가만히 서 있는 것이 아니라 제자들을 끝까지 사랑하고 무릎을 꿇는 데 있습니다. 이것이 그의 생애 마지막 위대한 교훈입니다. “내가 주이며 선생인 내가 너희 발을 씻었으니 너희도 서로 발을 씻어주어야 하느니라. 내가 너희에게 행한 것 같이 너희도 하게 하려고 너희에게 본을 보였느니라”(요한복음 13:12-15). 세상은 우리에게 똑바로 서라고 가르치고 모든 사람에게 그 자리에 머물라고 촉구합니다. 어쩌면 다른 사람들도 우리 앞에 무릎을 꿇게 만들 수도 있습니다. 성목요일 복음은 제자들에게 몸을 굽혀 서로 발을 씻어 주라고 권고합니다. 이것은 새로운 계명이며 오늘 저녁 우리가 받은 큰 선물입니다. 오늘 저녁의 거룩한 전례에서 발을 씻는 것은 따라야 할 길을 나타내는 표시이자 표시일 뿐입니다. 가장 약한 사람, 가장 가난한 사람, 가장 무방비한 사람부터 시작하여 서로의 발을 씻어 주는 것입니다.
성목요일은 우리에게 어떻게 살아야 하는지, 어디서부터 삶을 시작해야 하는지 가르쳐 줍니다. 실제 삶은 자존심 속에 가만히 서 있는 것이 아닙니다. 복음에 따른 삶은 가장 약한 사람부터 시작하여 우리 형제자매를 향한 것입니다. 그것은 하늘에서 오는 길이면서도 가장 인간적인 길이다. 사실 우리 모두에게는 우정, 애정, 이해, 수용, 도움이 필요합니다. 우리 모두는 형제자매들에게 기대어 줄 누군가가 필요하듯이 우리에게도 기대어 줄 누군가가 필요합니다. 성목요일은 참으로 인간적인 날입니다. 예수님의 사랑이 당신 친구들의 발 아래 내려오는 날입니다. 그리고 모든 사람은 그의 친구입니다. 심지어 그를 배반하려는 사람도 마찬가지입니다. 예수님 편에서는 누구도 원수가 아닙니다. 그분에게는 모든 것이 사랑입니다. 발을 씻는 것은 행위가 아니라 삶의 방식입니다.
저녁 식사를 마친 후, 예수께서는 올리브 동산을 향해 출발하십니다. 여기서 그는 다시 무릎을 꿇는다. 아니 오히려 땅에 누워 고통과 괴로움으로 피땀을 흘린다. 이 땅에서 결코 볼 수 없는 사랑으로 우리를 사랑하시는 이 분에게 조금이라도 참여하도록 합시다. 그리고 무덤 앞에 멈춰서서 그에게 우리의 우정을 말하자. 오늘날 우리보다 동행이 더 필요한 분은 주님이십니다. 그분의 간청을 들어봅시다. “내 영혼은 죽을 때까지 슬퍼합니다. 여기 머물면서 나와 함께 깨어 있으라”(마 26:38). 그분께 몸을 굽히고 우리가 가까이 있다는 위로를 그분께 놓치지 않도록 합시다. 주님, 이 시간에는 우리가 유다의 입을 맞추지 않겠습니다. 그러나 우리는 불쌍한 죄인처럼 당신의 발에 엎드려 막달레나를 본받아 계속 애정으로 입맞추고 있습니다.

ذكرى العشاء الأخير وغسل الأرجل

الإنجيل (يوحنا 13، 1 – 15)

قبل عيد الفصح، عرف يسوع أن ساعته قد جاءت للانتقال من هذا العالم إلى الآب، إذ أحب خاصته الذين في العالم، أحبهم إلى النهاية. وفي وقت العشاء، إذ ألقى الشيطان في قلب يهوذا بن سمعان الإسخريوطي أن يسلمه، وهو عالم أن الآب قد دفع كل شيء إلى يديه، وأنه قد خرج من الله وإلى الله يرجع، نهض عن الطاولة، ووضع ملابسه جانبًا، وأخذ منشفة وربطها حول خصره. ثم صب ماء في المغسل وابتدأ يغسل أرجل التلاميذ ويجففها بالمنشفة التي كان عليها. فجاء إلى سمعان بطرس وقال له: «يا رب، هل تغسل قدمي؟». أجاب يسوع: «ما أفعله لا تفهمونه الآن؛ ستفهم لاحقًا." فقال له بطرس: «لن تغسل قدمي إلى الأبد!». أجابه يسوع: إن لم أغسلك فليس لك معي نصيب. فقال له سمعان بطرس: «يا رب، ليس رجلي فقط، بل أيضًا يدي ورأسي!». وأضاف يسوع: «من اغتسل ليس له حاجة إلا إلى غسل رجليه وهو طاهر تمامًا. وأنتم أطهار ولكن ليس كلكم". وفي الحقيقة كان يعرف من يخونه؛ ولهذا قال: "لستم كلكم طاهرين". فلما غسل أرجلهم، لبس ثيابه، وجلس مرة أخرى، وقال لهم: «هل تفهمون ما صنعت بكم؟ أنت تدعوني بالمعلم والرب، وأنت على حق، لأنني كذلك. فإن كنت أنا الرب والمعلم قد غسلت أرجلكم، فيجب عليكم أنتم أيضًا أن يغسل بعضكم أرجل بعض. بل لقد ضربت لك مثلا، لتفعل أنت أيضا كما فعلت بك".

التعليق على الإنجيل بقلم المونسنيور فينسينزو باجليا

«لقد اشتهيت أن آكل هذا الفصح معكم قبل آلامي» (لوقا 22، 15)، هكذا قال يسوع لتلاميذه في بداية عشاءه الأخير، قبل أن يموت. في الحقيقة، بالنسبة ليسوع، هذه رغبة أبدية؛ وفي ذلك المساء أيضًا يريد أن يكون مع عائلته؛ أولئك الذين كانوا بالأمس والذين هم اليوم، بما في ذلك نحن. وجلس إلى المائدة مع الاثني عشر، وأخذ الخبز ووزعه عليهم قائلاً: "هذا هو جسدي المكسور لأجلكم". لقد فعل نفس الشيء مع كأس الخمر: "هذا هو دمي الذي يسفك عنكم". هذه هي الكلمات نفسها التي سنرددها بعد قليل على المذبح، وسيكون الرب نفسه هو الذي يدعو كل واحد منا إلى أن يتغذى بالخبز والخمر المقدسين. يصير لنا طعامًا، ليصير جسدًا من لحمنا. ذلك الخبز وذلك الخمر هما الغذاء الذي نزل من السماء لنا نحن السائحين على دروب هذا العالم. إنها تجعلنا أكثر شبهاً بيسوع، وتساعدنا على العيش كما عاش هو، وتولد فينا مشاعر الخير والخدمة والحنان والمحبة والغفران. وهي نفس المشاعر التي دفعته إلى غسل أرجل التلاميذ كالخادم.
عند العشاء، ينهض يسوع عن المائدة، ويخلع ثيابه ويلف منشفة حول خصره، ثم يجثو بقليل من الماء أمام التلاميذ ويغسل أرجلهم. وحتى مع يهوذا الذي كان على وشك أن يخونه؛ يعرف يسوع ذلك جيدًا، لكنه ركع أمامه على أي حال وغسل قدميه. حالما يرى بطرس يسوع قادمًا بجانبه، يتفاعل على الفور: "يا رب، هل تغسل قدمي؟". كرامة يسوع ليست في البقاء واقفاً، بل في محبة التلاميذ حتى النهاية، وفي الركوع على أقدامهم. إنه درسه العظيم الأخير وهو على قيد الحياة: «إن كنت أنا الرب والمعلم قد غسلت أرجلكم، فيجب عليكم أنتم أيضًا أن يغسل بعضكم أرجل بعض. لأني أعطيتكم مثالاً، حتى تفعلوا أنتم أيضًا كما فعلت بكم" (يوحنا 13: 12-15). يعلمنا العالم أن نقف منتصبين ويحث الجميع على البقاء هناك، وربما يجعل الآخرين ينحنون أمامنا. يحث إنجيل خميس الأسرار التلاميذ على الانحناء وغسل أقدام بعضهم البعض. إنها وصية جديدة وهي هدية عظيمة نتلقاها هذا المساء. في القداس المقدس لهذا المساء، غسل الأرجل ليس سوى علامة، إشارة إلى الطريق الذي يجب اتباعه: اغسلوا أرجل بعضكم البعض، بدءًا من الأضعف، والأكثر فقرًا، والأكثر عزلة.
يعلمنا الخميس المقدس كيف نعيش وأين نبدأ العيش: الحياة الحقيقية لا تتعلق بالوقوف ساكنًا في كبريائك؛ إن الحياة بحسب الإنجيل تتجه نحو إخوتنا وأخواتنا، بدءًا من الأضعف. إنه طريق يأتي من السماء، لكنه الطريق الأكثر إنسانية. في الواقع، نحن جميعا بحاجة إلى الصداقة والمودة والتفاهم والقبول والمساعدة. نحتاج جميعًا إلى من يميل نحونا، تمامًا كما نحتاج أيضًا إلى أن نتكئ على إخوتنا وأخواتنا. إن خميس الأسرار هو حقًا يوم إنساني: يوم محبة يسوع التي نزلت عند أقدام أصدقائه. والجميع هو صديقه، حتى أولئك الذين هم على وشك خيانته. من جهة يسوع، لا يوجد أحد عدو، كل شيء بالنسبة له هو محبة. غسل قدميك ليس لفتة، بل هو أسلوب حياة.
بعد انتهاء العشاء، انطلق يسوع نحو بستان الزيتون. وها هو يركع من جديد، أو بالأحرى يرقد على الأرض ويتعرق دما من شدة الألم والكرب. دعونا نسمح لأنفسنا أن ننخرط ولو قليلًا مع هذا الرجل الذي يحبنا حبًا لم يسبق له مثيل على الأرض. وبينما نتوقف أمام القبر، دعونا نخبره بصداقتنا. اليوم، أكثر منا، الرب هو الذي يحتاج إلى الشركة. لنستمع إلى توسّله: «نفسي حزينة حتى الموت. امكثوا هنا واسهروا معي" (متى 26: 38). فلننحني له ولا ندعه يفوتنا عزاء قربنا. يا رب، في هذه الساعة، لن نعطيك قبلة يهوذا؛ ولكن مثل الخطاة الفقراء، نحن ننحني لقدميك، وتقليد المجدلية، نستمر في تقبيلهم بمودة.

अंतिम भोज और पैर धोने की स्मृति

सुसमाचार (जं 13,1-15)

ईस्टर के पर्व से पहले, यीशु ने यह जानते हुए कि इस जगत से पिता के पास जाने का समय आ पहुँचा है, अपने प्रियजनों से, जो जगत में थे, अन्त तक प्रेम रखा। रात्रि भोज के समय, जब शैतान ने शमौन इस्करियोती के पुत्र यहूदा के मन में यह डाला, कि यीशु को पकड़वाए, तब यह जानकर कि पिता ने सब कुछ उसके हाथ में सौंप दिया है, और वह परमेश्वर के पास से आया है, और परमेश्वर के पास लौट रहा है। मेज़ से उठकर उसने अपने कपड़े अलग रख दिये, एक तौलिया लिया और अपनी कमर पर बाँध लिया। फिर उसने बेसिन में थोड़ा पानी डाला और शिष्यों के पैर धोने लगा और अपने पहने हुए तौलिये से उन्हें पोंछना शुरू कर दिया। इसलिए वह शमौन पतरस के पास आया और उस ने उस से कहा, हे प्रभु, क्या तू मेरे पांव धोता है? यीशु ने उत्तर दिया: “मैं जो करता हूं, वह तुम अभी नहीं समझते; तुम्हें बाद में समझ आएगा।" पीटर ने उससे कहा: "तुम मेरे पैर हमेशा के लिए नहीं धोओगे!" यीशु ने उसे उत्तर दिया, यदि मैं तुझे न धोऊं, तो मेरे साथ तेरा कुछ भाग न होगा। साइमन पीटर ने उससे कहा: "भगवान, न केवल मेरे पैर, बल्कि मेरे हाथ और मेरा सिर भी!"। यीशु ने आगे कहा: “जिसने स्नान कर लिया है, उसे अपने पैरों को छोड़कर धोने की आवश्यकता नहीं है और वह पूरी तरह से शुद्ध है; और तुम शुद्ध हो, परन्तु तुम सब नहीं।” दरअसल वह जानता था कि कौन उसे धोखा दे रहा है; इस कारण उसने कहा: "तुम सब शुद्ध नहीं हो।" जब वह उनके पैर धो चुका, तो अपने कपड़े पहनकर फिर बैठ गया और उनसे कहा: क्या तुम समझते हो कि मैं ने तुम्हारे लिये क्या किया है? आप मुझे स्वामी और भगवान कहते हैं, और आप सही हैं, क्योंकि मैं हूं। इसलिये यदि मैं यहोवा और स्वामी ने तुम्हारे पांव धोए हैं, तो तुम्हें भी एक दूसरे के पांव धोना चाहिए। दरअसल, मैंने तुम्हें एक उदाहरण दिया है, ताकि तुम भी वैसा ही करो जैसा मैंने तुम्हारे साथ किया।”

मोनसिग्नोर विन्सेन्ज़ो पगलिया द्वारा सुसमाचार पर टिप्पणी

मरने से पहले, यीशु अपने अंतिम भोज की शुरुआत में अपने शिष्यों से कहते हैं, "मैं अपने जुनून से पहले, आपके साथ इस फसह को खाने की लालसा रखता हूं" (लूका 22,15)। सच तो यह है कि यीशु के लिए यह एक चिरस्थायी इच्छा है; और उस शाम भी वह अपने परिवार के साथ रहना चाहता है; कल के और आज के, जिनमें हम भी शामिल हैं। वह बारहों के साथ मेज पर बैठ गया, रोटी ली और उन्हें वितरित करते हुए कहा: "यह मेरा शरीर है, जो तुम्हारे लिए टूटा हुआ है।" उसने शराब के प्याले के साथ भी यही किया: "यह मेरा खून है, तुम्हारे लिए बहाऊंगा।" ये वही शब्द हैं जिन्हें हम शीघ्र ही वेदी पर दोहराएंगे, और यह स्वयं प्रभु होंगे जो हममें से प्रत्येक को पवित्र रोटी और शराब से खुद को पोषित करने के लिए आमंत्रित करते हैं। वह हमारे लिए भोजन बन जाता है, हमारे शरीर का मांस बन जाता है। वह रोटी और वह दाखमधु वह पोषण है जो हम, इस संसार के पथों पर चलने वाले तीर्थयात्रियों, के लिए स्वर्ग से आया है। वे हमें यीशु के समान बनाते हैं, वे हमें उनके जैसा जीवन जीने में मदद करते हैं, वे हममें अच्छाई, सेवा, कोमलता, प्रेम और क्षमा की भावनाओं को जन्म देते हैं। वही भावनाएँ जो उन्हें एक सेवक की तरह शिष्यों के पैर धोने के लिए प्रेरित करती हैं।
रात्रि भोज के समय, यीशु मेज से उठते हैं, अपने कपड़े उतारते हैं और अपनी कमर के चारों ओर एक तौलिया लपेटते हैं, फिर थोड़े से पानी के साथ, वह शिष्यों के सामने घुटने टेकते हैं और उनके पैर धोते हैं। यहाँ तक कि यहूदा के साथ भी जो उसे पकड़वाने पर है; यीशु यह अच्छी तरह से जानता है, फिर भी वह उसके सामने घुटने टेकता है और उसके पैर धोता है। जैसे ही पतरस यीशु को अपने पास आते देखता है तो वह तुरंत प्रतिक्रिया करता है: "प्रभु, क्या आप मेरे पैर धो रहे हैं?" यीशु के लिए गरिमा खड़े रहने में नहीं है, बल्कि शिष्यों से अंत तक प्यार करने में, उनके पैरों पर घुटने टेकने में है। जीवित रहते हुए यह उनका आखिरी महान सबक है: "यदि मैंने, भगवान और स्वामी, आपके पैर धोए हैं, तो आपको भी एक दूसरे के पैर धोने चाहिए।" क्योंकि मैं ने तुम्हें एक उदाहरण दिया है, कि जैसा मैं ने तुम्हारे साथ किया है, वैसा ही तुम भी करो” (यूहन्ना 13:12-15)। दुनिया हमें सीधा खड़ा होना सिखाती है और हर किसी को वहीं रहने के लिए प्रेरित करती है, शायद दूसरों को हमारे सामने झुका देती है। पवित्र गुरुवार का सुसमाचार शिष्यों को झुकने और एक दूसरे के पैर धोने के लिए प्रोत्साहित करता है। यह एक नया आदेश है और यह एक महान उपहार है जो हमें आज शाम प्राप्त हुआ है। इस शाम की पवित्र आराधना में पैर धोना केवल एक संकेत है, पालन करने के तरीके का एक संकेत: सबसे कमजोर, सबसे गरीब, सबसे असहाय से शुरू करके एक-दूसरे के पैर धोएं।
पवित्र गुरुवार हमें सिखाता है कि कैसे जीना है और कहाँ से जीना शुरू करना है: वास्तविक जीवन अपने गौरव पर स्थिर खड़े रहने के बारे में नहीं है; सुसमाचार के अनुसार जीवन हमारे भाइयों और बहनों की ओर झुक रहा है, जिसकी शुरुआत सबसे कमजोर लोगों से होती है। यह एक ऐसा मार्ग है जो स्वर्ग से आता है, फिर भी यह सबसे मानवीय मार्ग है। दरअसल, हम सभी को दोस्ती, स्नेह, समझ, स्वीकृति और मदद की जरूरत है। हम सभी को किसी ऐसे व्यक्ति की ज़रूरत है जो हमारी ओर झुके, ठीक उसी तरह हमें भी अपने भाइयों और बहनों की ओर झुकने की ज़रूरत है। पवित्र गुरुवार वास्तव में एक मानवीय दिन है: यीशु के प्रेम का दिन जो उसके दोस्तों के चरणों तक उतरता है। और हर कोई उसका मित्र है, यहां तक ​​कि वे भी जो उसके साथ विश्वासघात करने वाले हैं। यीशु की ओर से, कोई भी शत्रु नहीं है, उसके लिए सब कुछ प्रेम है। अपने पैर धोना कोई संकेत नहीं है, यह जीवन जीने का एक तरीका है।
एक बार रात्रि भोज समाप्त होने के बाद, यीशु जैतून के बगीचे की ओर प्रस्थान करते हैं। यहां वह फिर से घुटने टेक देता है, या यूं कहें कि वह जमीन पर लेट जाता है और दर्द और पीड़ा के कारण खून पसीना बहाता है। आइए हम खुद को कम से कम इस आदमी के साथ शामिल होने दें जो हमसे ऐसा प्यार करता है जो पृथ्वी पर पहले कभी नहीं देखा गया। और जैसे ही हम कब्र के सामने रुकेंगे, आइए हम उसे अपनी दोस्ती के बारे में बताएं। आज हमसे ज्यादा भगवान को साथ की जरूरत है। आइए उनकी दलील सुनें: “मेरी आत्मा मृत्यु तक दुखी है; यहीं ठहरो और मेरे साथ देखते रहो” (मत्ती 26:38)। आइए हम उसके सामने झुकें और उसे हमारी निकटता की सांत्वना से वंचित न होने दें। हे प्रभु, इस समय हम तुझे यहूदा का चुम्बन न देंगे; परन्तु हम बेचारे पापियों की भाँति आपके चरणों पर झुकते हैं और मैग्डलीन का अनुकरण करते हुए उन्हें स्नेह से चूमते रहते हैं।

Wspomnienie Ostatniej Wieczerzy i umycia nóg

Ewangelia (J 13,1-15)

Przed świętem Wielkanocy Jezus wiedząc, że nadeszła Jego godzina przejścia z tego świata do Ojca, umiłowawszy swoich, którzy byli na świecie, do końca ich umiłował. Podczas obiadu, gdy diabeł już nakłonił serce Judasza, syna Szymona Iskarioty, aby go wydać, Jezus, wiedząc, że Ojciec wszystko dał w Jego ręce i że od Boga wyszedł i do Boga wraca, wstał od stołu, odłożył ubranie, wziął ręcznik i zawiązał go sobie w pasie. Potem nalał trochę wody do miednicy i zaczął myć nogi uczniom i wycierać je prześcieradłem, które miał na sobie. Przyszedł więc do Szymona Piotra i rzekł do niego: «Panie, czy umywasz mi nogi?». Jezus odpowiedział: «Co Ja czynię, teraz nie rozumiecie; zrozumiesz później.” Piotr mu powiedział: «Nie będziesz mi nóg mył na wieki!». Odpowiedział mu Jezus: «Jeśli cię nie umyję, nie będziesz miał udziału ze Mną». Rzekł do Niego Szymon Piotr: «Panie, nie tylko moje stopy, ale także moje ręce i moja głowa!». Jezus dodał: «Kto się wykąpał, nie potrzebuje myć tylko nóg i jest całkowicie czysty; i wy jesteście czyści, ale nie wszyscy.” Właściwie wiedział, kto go zdradza; dlatego powiedział: „Nie wszyscy jesteście czyści”. Umywszy im nogi, włożył swoje ubranie, ponownie usiadł i rzekł do nich: «Czy rozumiecie, co dla was uczyniłem? Nazywacie mnie Mistrzem i Panem i macie rację, bo nią jestem. Jeśli więc Ja, Pan i Mistrz, umyłem wam nogi, i wy powinniście sobie nawzajem umywać nogi. Rzeczywiście dałem wam przykład, abyście i wy postępowali tak, jak ja wam uczyniłem”.

Komentarz do Ewangelii autorstwa prałata Vincenzo Paglii

«Pragnąłem spożyć z wami tę Paschę przed moją męką» (Łk 22,15) – mówi Jezus do swoich uczniów na początku swojej ostatniej wieczerzy, przed śmiercią. Prawdę mówiąc, dla Jezusa jest to pragnienie wieczne; i tego wieczoru także chce być ze swoją rodziną; tych wczorajszych i tych dzisiejszych, w tym nas. Usiadł z Dwunastoma przy stole, wziął chleb i rozdał im, mówiąc: „To jest ciało moje za was wydane”. To samo uczynił z kielichem wina: „To jest moja krew, która za was będzie wylana”. To są te same słowa, które za chwilę powtórzymy na ołtarzu i to sam Pan zaprasza każdego z nas do karmienia się konsekrowanym chlebem i winem. Staje się dla nas pokarmem, ciałem z naszego ciała. Ten chleb i to wino są pokarmem, który z nieba zstąpił dla nas, pielgrzymów na drogach tego świata. Uczynią nas bardziej podobnymi do Jezusa, pomagają nam żyć tak, jak On żył, budzą w nas uczucia dobroci, służby, czułości, miłości i przebaczenia. Te same uczucia, które skłoniły go do umycia nóg uczniom niczym sługa.
Podczas wieczerzy Jezus wstaje od stołu, zdejmuje szaty i owija ręcznik wokół bioder, następnie zalewając wodą klęka przed uczniami i obmywa im nogi. Nawet z Judaszem, który ma go zdradzić; Jezus dobrze o tym wie, a mimo to klęka przed nim i obmywa mu nogi. Gdy Piotr widzi Jezusa zbliżającego się do niego, natychmiast reaguje: „Panie, czy Ty umywasz mi nogi?”. Godność Jezusa nie polega na pozostaniu w pozycji stojącej, ale na umiłowaniu uczniów do końca, na klęczeniu do ich stóp. To jego ostatnia wielka lekcja za życia: «Jeśli Ja, Pan i Nauczyciel, umyłem wam nogi, wy także musicie sobie nawzajem umyć nogi. Dałem wam bowiem przykład, abyście i wy tak czynili, jak Ja wam uczyniłem” (J 13,12-15). Świat uczy nas prostoty i nalega, aby wszyscy tak pozostali, być może sprawiając, że inni pochylają się przed nami. Ewangelia Wielkiego Czwartku nawołuje uczniów, aby pochylili się i umyli sobie nawzajem nogi. Jest to nowe przykazanie i wielki dar, który otrzymujemy tego wieczoru. W świętej liturgii dzisiejszego wieczoru umycie nóg jest jedynie znakiem, wskazaniem drogi, którą należy podążać: obmywajcie sobie nawzajem nogi, zaczynając od najsłabszych, najbiedniejszych, najbardziej bezbronnych.
Wielki Czwartek uczy nas, jak żyć i od czego zacząć: prawdziwe życie nie polega na tym, aby stać w miejscu w swojej dumie; życie według Ewangelii pochyla się ku braciom, zaczynając od najsłabszych. Jest to droga, która pochodzi z nieba, a jednocześnie jest najbardziej ludzką drogą. Tak naprawdę wszyscy potrzebujemy przyjaźni, uczucia, zrozumienia, akceptacji i pomocy. Wszyscy potrzebujemy kogoś, kto pochyli się w naszą stronę, tak jak my także potrzebujemy pochylić się nad naszymi braćmi i siostrami. Wielki Czwartek jest dniem prawdziwie ludzkim: dniem miłości Jezusa, która zstępuje do stóp Jego przyjaciół. I każdy jest jego przyjacielem, nawet ci, którzy mają go zdradzić. Dla Jezusa nikt nie jest wrogiem, wszystko dla Niego jest miłością. Mycie stóp to nie gest, to sposób na życie.
Po skończonej kolacji Jezus wyrusza w stronę Ogrodu Oliwnego. Tutaj znowu klęka, a raczej leży na ziemi i poci się krwią z bólu i udręki. Dajmy się choć trochę zaangażować temu Człowiekowi, który kocha nas miłością niespotykaną na ziemi. A gdy zatrzymamy się przed grobem, powiedzmy mu o naszej przyjaźni. Dziś bardziej niż my to Pan potrzebuje towarzystwa. Posłuchajmy jego prośby: «Smutna jest dusza moja aż do śmierci; zostańcie tutaj i czuwajcie ze mną” (Mt 26,38). Pochylmy się nad Nim i nie pozwólmy, aby utracił pociechę, jaką daje nasza bliskość. Panie, o tej godzinie nie damy Ci pocałunku Judasza; ale jak biedni grzesznicy kłaniamy się Twoim stopom i naśladując Magdalenę, nadal z uczuciem je całujemy.

শেষ নৈশভোজ এবং পা ধোয়ার স্মৃতি

গসপেল (Jn 13,1-15)

ইস্টারের উত্সবের আগে, যীশু, জেনেছিলেন যে তাঁর সময় এই পৃথিবী থেকে পিতার কাছে চলে এসেছে, এই পৃথিবীতে যারা ছিল তাদের নিজেদেরকে ভালোবাসতেন, শেষ পর্যন্ত তাদের ভালোবাসতেন। রাতের খাবারের সময়, যখন শয়তান ইতিমধ্যেই সিমোন ইসক্যারিয়টের ছেলে জুডাসের হৃদয়ে ঢুকিয়ে দিয়েছিল, যীশুকে বিশ্বাসঘাতকতা করার জন্য, তিনি জেনেছিলেন যে পিতা তার হাতে সমস্ত কিছু দিয়েছেন এবং তিনি ঈশ্বরের কাছ থেকে এসেছেন এবং ঈশ্বরের কাছে ফিরে যাচ্ছেন, টেবিল থেকে উঠে সে তার জামাকাপড় সরিয়ে রাখল, একটা তোয়ালে নিয়ে কোমরে বেঁধে রাখল। তারপর তিনি বেসিনে কিছু জল ঢেলে শিষ্যদের পা ধুতে শুরু করলেন এবং তার পরা তোয়ালে দিয়ে শুকাতে লাগলেন। তাই তিনি সাইমন পিটারের কাছে এসে বললেন, "প্রভু, আপনি কি আমার পা ধুচ্ছেন?" যীশু উত্তর দিলেন: “আমি কি করি, তুমি এখন বুঝতে পারছ না; তুমি পরে বুঝবে।" পিটার তাকে বলেছিলেন: "তুমি চিরকাল আমার পা ধুবে না!" যীশু তাকে উত্তর দিয়েছিলেন, "আমি যদি তোমাকে না ধুই, তবে আমার সাথে তোমার কোন অংশ থাকবে না।" সাইমন পিটার তাকে বললেন: "প্রভু, শুধু আমার পা নয়, আমার হাত ও মাথাও!" যীশু যোগ করেছেন: “যে স্নান করেছে তাকে তার পা ছাড়া ধোয়ার দরকার নেই এবং সম্পূর্ণরূপে শুদ্ধ; এবং আপনি শুদ্ধ, কিন্তু তোমরা সবাই নও।" আসলে তিনি জানতেন কে তার সাথে বিশ্বাসঘাতকতা করছে; এই কারণে তিনি বললেনঃ তোমরা সবাই পবিত্র নও। যখন তিনি তাদের পা ধুয়ে ফেললেন, তখন তিনি তার জামাকাপড় পরলেন, আবার বসলেন এবং তাদের বললেন: "আমি তোমাদের জন্য কি করেছি তা কি তোমরা বুঝতে পারছ? আপনি আমাকে গুরু এবং প্রভু বলছেন, এবং আপনি সঠিক, কারণ আমি আছি। তাই আমি, প্রভু ও প্রভু, যদি তোমাদের পা ধুই, তোমাদেরও একে অপরের পা ধুতে হবে৷ প্রকৃতপক্ষে, আমি আপনাকে একটি উদাহরণ দিয়েছি, যাতে আমি আপনার সাথে যেমন করেছি আপনিও তা করুন।"

Monsignor Vincenzo Paglia দ্বারা গসপেল ভাষ্য

"আমার আবেগের আগে, আমি আপনার সাথে এই নিস্তারপর্ব খাওয়ার আকাঙ্ক্ষা করেছি" (Lk 22,15), যীশু তাঁর শিষ্যদের শেষ নৈশভোজের শুরুতে বলেছিলেন, মৃত্যুর আগে। প্রকৃতপক্ষে, যীশুর জন্য, এটি একটি চিরস্থায়ী ইচ্ছা; এবং সেই সন্ধ্যায়ও সে তার পরিবারের সাথে থাকতে চায়; গতকালের এবং আজকের যারা, আমরা সহ। তিনি বারোজনের সাথে টেবিলে বসেছিলেন, রুটি নিয়েছিলেন এবং তাদের মধ্যে বিতরণ করেছিলেন এবং বলেছিলেন: "এটি আমার দেহ, তোমাদের জন্য ভাঙ্গা।" তিনি মদের পেয়ালা দিয়ে একই কাজ করেছিলেন: "এটি আমার রক্ত, তোমার জন্য প্রবাহিত।" এই একই শব্দ যা আমরা শীঘ্রই বেদীতে পুনরাবৃত্তি করব, এবং এটি প্রভু নিজেই হবেন যিনি আমাদের প্রত্যেককে পবিত্র রুটি এবং ওয়াইন দিয়ে নিজেদেরকে পুষ্ট করার জন্য আমন্ত্রণ জানান। তিনি আমাদের জন্য খাদ্য হয়ে ওঠেন, আমাদের মাংসের মাংসে পরিণত হন। সেই রুটি এবং সেই মদ আমাদের জন্য স্বর্গ থেকে নেমে আসা পুষ্টি, এই পৃথিবীর পথে তীর্থযাত্রী। তারা আমাদেরকে যীশুর সাথে আরও বেশি অনুরূপ করে তোলে, তারা আমাদেরকে তিনি যেভাবে বেঁচে ছিলেন সেভাবে বাঁচতে সাহায্য করে, তারা আমাদের মধ্যে মঙ্গল, সেবা, কোমলতা, ভালবাসা এবং ক্ষমার অনুভূতির জন্ম দেয়। একই অনুভূতি যা তাকে একজন চাকরের মতো শিষ্যদের পা ধুয়ে দেয়।
রাতের খাবারের সময়, যীশু টেবিল থেকে উঠে তার জামাকাপড় খুলে ফেলেন এবং তার কোমরে একটি তোয়ালে জড়িয়ে নেন, তারপর কিছু জল দিয়ে, তিনি শিষ্যদের সামনে হাঁটু গেড়ে তাদের পা ধুয়ে দেন। এমনকি জুডাসের সাথেও যিনি বিশ্বাসঘাতকতা করতে চলেছেন; যীশু এই ভাল জানেন, কিন্তু তিনি যাইহোক তার সামনে নতজানু এবং তার পা ধুয়ে. পিটার যীশুকে তার পাশে আসতে দেখে অবিলম্বে প্রতিক্রিয়া জানায়: "প্রভু, আপনি কি আমার পা ধুচ্ছেন?"। যীশুর জন্য মর্যাদা দাঁড়িয়ে থাকার মধ্যে নয়, তবে শিষ্যদের শেষ পর্যন্ত প্রেম করা, তাদের পায়ের কাছে হাঁটু গেড়ে বসে থাকা। জীবিত থাকাকালীন এটি তার শেষ মহান পাঠ: "আমি, প্রভু এবং প্রভু, যদি আপনার পা ধুয়ে থাকি তবে আপনাকেও একে অপরের পা ধুতে হবে। কারণ আমি তোমাদের একটি উদাহরণ দিয়েছি, যাতে আমি তোমাদের প্রতি যেমন করেছি তোমরাও তাই কর" (জন 13:12-15)। পৃথিবী আমাদের সোজা হয়ে দাঁড়াতে শেখায় এবং সবাইকে সেখানে থাকার জন্য অনুরোধ করে, সম্ভবত অন্যদের আমাদের সামনে নত করে। পবিত্র বৃহস্পতিবারের গসপেল শিষ্যদেরকে নিচু হয়ে একে অপরের পা ধোয়ার পরামর্শ দেয়। এটি একটি নতুন আদেশ এবং এটি একটি মহান উপহার যা আমরা এই সন্ধ্যায় পেয়েছি। এই সন্ধ্যার পবিত্র লিটার্জিতে পা ধোয়া শুধুমাত্র একটি চিহ্ন, অনুসরণ করার উপায়ের একটি ইঙ্গিত: একে অপরের পা ধোয়া, সবচেয়ে দুর্বল, দরিদ্র, সবচেয়ে প্রতিরক্ষাহীন থেকে শুরু করে।
পবিত্র বৃহস্পতিবার আমাদের শেখায় কীভাবে বাঁচতে হয় এবং কোথায় জীবনযাপন শুরু করতে হয়: বাস্তব জীবন আপনার গর্বের মধ্যে দাঁড়িয়ে থাকা নয়; গসপেল অনুসারে জীবন আমাদের ভাই ও বোনদের দিকে ঝুঁকছে, দুর্বল থেকে শুরু করে। এটি এমন একটি পথ যা স্বর্গ থেকে আসে, তবুও এটি সবচেয়ে মানবিক উপায়। আসলে, আমাদের সকলের বন্ধুত্ব, স্নেহ, বোঝাপড়া, গ্রহণযোগ্যতা এবং সাহায্য প্রয়োজন। আমাদের সকলেরই আমাদের দিকে ঝুঁকে পড়ার জন্য কাউকে দরকার, ঠিক যেমন আমাদেরও আমাদের ভাই-বোনের দিকে ঝুঁকতে হবে। পবিত্র বৃহস্পতিবার সত্যিই একটি মানব দিন: যিশুর ভালবাসার দিন যা তার বন্ধুদের পায়ে নেমে আসে। এবং সবাই তার বন্ধু, এমনকি যারা তার সাথে বিশ্বাসঘাতকতা করতে চলেছে। যীশুর পক্ষ থেকে, কেউ শত্রু নয়, তার জন্য সবকিছুই ভালবাসা। আপনার পা ধোয়া একটি অঙ্গভঙ্গি নয়, এটি জীবনের একটি উপায়।
রাতের খাবার শেষ হলে, যিশু অলিভ বাগানের দিকে রওনা দেন। এখানে সে আবার হাঁটু গেড়ে বসে আছে, অথবা বরং সে মাটিতে শুয়ে আছে এবং ব্যথা ও যন্ত্রণার কারণে রক্ত ​​ঘামছে। আসুন আমরা অন্তত এই মানুষটির সাথে নিজেকে জড়িত করি যিনি আমাদেরকে এমন ভালবাসা দিয়ে ভালোবাসেন যা পৃথিবীতে কখনও দেখা যায়নি। এবং আমরা সমাধির সামনে থামার সাথে সাথে তাকে আমাদের বন্ধুত্বের কথা বলি। আজ, আমাদের চেয়ে বেশি, প্রভুর সঙ্গ প্রয়োজন। আসুন আমরা তার আবেদন শুনি: “আমার আত্মা মৃত্যু পর্যন্ত দুঃখিত; এখানে থাকুন এবং আমার সাথে দেখুন" (Mt 26:38)। আসুন আমরা তার কাছে নত হই এবং তাকে আমাদের ঘনিষ্ঠতার সান্ত্বনা মিস না করি। প্রভু, এই মুহুর্তে, আমরা আপনাকে জুডাসের চুম্বন দেব না; কিন্তু দরিদ্র পাপীদের মতো আমরা আপনার পায়ে প্রণাম করি এবং ম্যাগডালিনের অনুকরণ করে আমরা তাদের স্নেহের সাথে চুম্বন করতে থাকি।

Alaala ng Huling Hapunan at ang paghuhugas ng paa

Ebanghelyo (Jn 13,1-15)

Bago ang kapistahan ng Pasko ng Pagkabuhay, si Jesus, na nalalaman na ang kaniyang oras ay dumating na mula sa sanlibutang ito hanggang sa Ama, na inibig ang kaniyang mga sarili na nasa sanglibutan, ay inibig sila hanggang sa wakas. Sa panahon ng hapunan, nang inilagay na ng diyablo sa puso ni Judas, na anak ni Simon Iscariote, na ipagkanulo siya, si Jesus, sa pagkaalam na ibinigay na ng Ama ang lahat sa kaniyang mga kamay at siya ay nanggaling sa Dios at babalik sa Dios, bumangon siya sa mesa, tinabi niya ang kanyang mga damit, kumuha ng tuwalya at itinali sa kanyang bewang. Pagkatapos, nagsalin siya ng tubig sa palanggana at sinimulang hugasan ang mga paa ng mga alagad at pinatuyo ito ng tuwalya na suot niya. Kaya't siya ay lumapit kay Simon Pedro at sinabi niya sa kanya: "Panginoon, hinuhugasan mo ba ang aking mga paa?". Sumagot si Jesus: «Ang ginagawa Ko, hindi mo nauunawaan ngayon; maiintindihan mo rin mamaya." Sinabi ni Pedro sa kanya: «Hindi mo huhugasan ang aking mga paa magpakailanman!». Sinagot siya ni Jesus, "Kung hindi kita huhugasan, wala kang bahagi sa akin." Sinabi sa kanya ni Simon Pedro: "Panginoon, hindi lamang ang aking mga paa, kundi pati na rin ang aking mga kamay at ang aking ulo!" Idinagdag ni Jesus: «Siya na naligo ay hindi na kailangang maghugas maliban sa kanyang mga paa at ganap na malinis; at ikaw ay dalisay, ngunit hindi lahat sa iyo." Sa katunayan alam niya kung sino ang nagtataksil sa kanya; sa kadahilanang ito ay sinabi niya: "Hindi lahat kayo ay dalisay." Nang mahugasan niya ang kanilang mga paa, kinuha niya ang kanyang mga damit, naupo muli at sinabi sa kanila: «Naiintindihan ba ninyo kung ano ang ginawa Ko para sa inyo? Tinatawag ninyo akong Guro at Panginoon, at tama kayo, sapagkat ako nga. Kung ako, ang Panginoon at Guro, ay naghugas ng inyong mga paa, kayo rin ay nararapat na maghugasan ng mga paa ng isa't isa. Sa katunayan, binigyan ko kayo ng halimbawa, upang gawin din ninyo ang ginawa ko sa inyo."

Ang komentaryo sa Ebanghelyo ni Monsignor Vincenzo Paglia

«Inaasam kong kainin ang Paskuwa na ito kasama ninyo, bago ang aking pagdurusa» (Lk 22,15), sinabi ni Jesus sa kanyang mga disipulo sa simula ng kanyang huling hapunan, bago mamatay. Sa katotohanan, para kay Jesus, ito ay isang walang hanggang pagnanais; at sa gabing iyon din gusto niyang makasama ang kanyang pamilya; ang kahapon at ngayon, kasama na tayo. Naupo siya sa hapag kasama ng Labindalawa, kumuha ng tinapay at ipinamahagi ito sa kanila, na sinasabi: "Ito ang aking katawan, na pinagputolputol para sa inyo." Ganoon din ang ginawa niya sa kopa ng alak: "Ito ang aking dugo, na ibinuhos para sa iyo." Ito ang parehong mga salita na uulitin natin sa ilang sandali sa altar, at ang Panginoon mismo ang mag-aanyaya sa bawat isa sa atin na pakainin ang ating sarili ng inihandog na tinapay at alak. Siya ay naging pagkain para sa atin, upang maging laman ng ating laman. Ang tinapay at alak na iyon ay ang pagkain na bumaba mula sa langit para sa atin, mga manlalakbay sa mga landas ng mundong ito. Ginagawa nila tayong higit na katulad ni Hesus, tinutulungan tayo nitong mamuhay tulad ng kanyang pamumuhay, nagdudulot ito ng damdamin ng kabutihan, paglilingkod, lambing, pagmamahal at pagpapatawad sa atin. Ang parehong damdamin na umakay sa kanya upang hugasan ang mga paa ng mga alagad, tulad ng isang alipin.
Sa hapunan, bumangon si Jesus sa hapag, hinubad ang kanyang damit at binalot ng tuwalya ang kanyang baywang, pagkatapos ay may kaunting tubig, lumuhod siya sa harap ng mga alagad at hinugasan ang kanilang mga paa. Maging kay Judas na malapit nang magkakanulo sa kanya; Alam na alam ito ni Jesus, ngunit lumuhod pa rin siya sa harap niya at hinugasan ang kanyang mga paa. Nang makita ni Pedro si Hesus na papalapit sa kanya ay agad siyang nag-react: "Panginoon, hinuhugasan mo ba ang aking mga paa?". Ang dignidad para kay Jesus ay hindi sa pananatiling nakatayo, kundi sa pagmamahal sa mga disipulo hanggang sa wakas, sa pagluhod sa kanilang mga paa. Ito ang kanyang huling dakilang aral habang nabubuhay: «Kung Ako, ang Panginoon at ang Guro, ay naghugas ng inyong mga paa, kayo rin ay dapat maghugasan ng mga paa ng isa't isa. Sapagkat binigyan ko kayo ng halimbawa, upang gawin din ninyo ang ginawa ko sa inyo” (Jn 13:12-15). Ang mundo ay nagtuturo sa atin na tumayo nang tuwid at hinihimok ang lahat na manatili doon, marahil ay nagpapayuko sa iba sa harap natin. Hinihikayat ng Ebanghelyo ng Huwebes Santo ang mga alagad na yumuko at maghugasan ng paa ng isa't isa. Ito ay isang bagong utos at ito ay isang magandang regalo na natatanggap natin ngayong gabi. Sa banal na liturhiya ngayong gabi ang paghuhugas ng mga paa ay tanda lamang, isang indikasyon ng paraan na dapat sundin: maghugas ng paa ng isa't isa, simula sa pinakamahina, pinakamahirap, pinaka walang pagtatanggol.
Itinuro sa atin ng Huwebes Santo kung paano mamuhay at kung saan magsisimulang mabuhay: ang tunay na buhay ay hindi tungkol sa pagtayo sa iyong pagmamataas; ang buhay ayon sa Ebanghelyo ay yumuko sa ating mga kapatid, simula sa pinakamahina. Ito ay isang paraan na nagmumula sa langit, ngunit ito ang pinaka-pantaong paraan. Sa katunayan, lahat tayo ay nangangailangan ng pagkakaibigan, pagmamahal, pag-unawa, pagtanggap at tulong. Lahat tayo ay nangangailangan ng isang sandalan sa atin, tulad din ng kailangan nating sumandal sa ating mga kapatid. Ang Huwebes Santo ay tunay na araw ng tao: ang araw ng pag-ibig ni Hesus na bumababa sa paanan ng kanyang mga kaibigan. At lahat ay kaibigan niya, maging ang mga magtataksil sa kanya. Sa parte ni Hesus, walang kaaway, lahat para sa kanya ay pag-ibig. Ang paghuhugas ng iyong mga paa ay hindi isang kilos, ito ay isang paraan ng pamumuhay.
Nang matapos ang hapunan, umalis si Jesus patungo sa Hardin ng mga Olibo. Dito siya muling lumuhod, o sa halip ay nakahiga siya sa lupa at pinagpapawisan ng dugo dahil sa sakit at dalamhati. Hayaan natin ang ating sarili na madamay kahit kaunti sa taong ito na nagmamahal sa atin ng isang pag-ibig na hindi pa nakikita sa lupa. At sa paghinto natin sa harap ng puntod, sabihin natin sa kanya ang ating pagkakaibigan. Ngayon, higit sa atin, ang Panginoon ang nangangailangan ng kasama. Pakinggan natin ang kanyang pagsusumamo: «Ang aking kaluluwa ay malungkot hanggang kamatayan; manatili ka rito at magbantay kasama ko” (Mt 26,38). Yumuko tayo sa kanya at huwag niyang palampasin ang aliw ng ating lapit. Panginoon, sa oras na ito, hindi namin ibibigay sa iyo ang halik ni Judas; ngunit tulad ng mga kaawa-awang makasalanan ay yumuyuko kami sa iyong mga paa at, na ginagaya si Magdalena, patuloy naming hinahalikan sila nang may pagmamahal.

Пам'ять Тайної вечері та обмивання ніг

Євангеліє (Йо. 13,1-15)

Перед святом Пасхи Ісус, знаючи, що прийшла Його година перейти з цього світу до Отця, полюбивши Своїх, що були в світі, полюбив їх до кінця. Під час обіду, коли диявол уже вклав у серце Юди, сина Симона Іскаріота, зрадити Його, Ісуса, знаючи, що Отець усе віддав у Його руки, і що Він від Бога прийшов і до Бога повертається, встав з-за столу, відклав одяг, узяв рушник і обв'язав його навколо талії. Тоді він налив води в умивальницю і почав обмивати ноги учням і витирати їх рушником, на якому був одягнений. Тому він прийшов до Симона Петра і сказав йому: «Господи, ти обмиєш мені ноги?». Ісус відповів: «Що Я роблю, ти тепер не розумієш; потім зрозумієш». Петро сказав йому: «Ти не будеш мити моїх ніг навіки!». Ісус відповів йому: «Якщо не обмию тебе, то не матимеш частки зі мною». Симон Петро сказав Йому: «Господи, не тільки ноги мої, але й руки, і голову!». Ісус додав: «Той, хто обмився, не потребує обмивання лише ніг, і він абсолютно чистий; і ви чисті, але не всі». Насправді він знав, хто його зраджує; тому він сказав: «Не всі ви чисті». Коли Він умив їм ноги, вдягнувся, знову сів і сказав їм: «Чи розумієте, що Я для вас зробив? Ви називаєте мене Учителем і Господом, і ви маєте рацію, тому що я є таким. Отже, коли я, Господь і Учитель, умив вам ноги, то й ви повинні один одному вмивати ноги. Справді, я дав вам приклад, щоб і ви чинили так, як Я зробив вам».

Коментар до Євангелія монсеньйора Вінченцо Палія

«Я прагнув їсти цю Пасху з вами перед страстями Моїми» (Лк 22,15), — каже Ісус своїм учням на початку Своєї останньої вечері перед смертю. Справді, для Ісуса це вічне бажання; і того вечора теж хоче бути зі своєю родиною; вчорашніх і сьогоднішніх, включаючи нас. Він сів до столу з Дванадцятьма, взяв хліб і роздав їм, кажучи: «Це тіло Моє, для вас розломлене». Він зробив те саме з чашею вина: «Це моя кров, пролита за вас». Це ті самі слова, які ми коротко повторимо на вівтарі, і сам Господь запрошує кожного з нас насичуватися освяченим хлібом і вином. Він стає для нас їжею, щоб стати тілом від нашого тіла. Той хліб і те вино є поживою, яка зійшла з неба для нас, прочан на стежках цього світу. Вони роблять нас схожими на Ісуса, допомагають нам жити так, як жив Він, породжують у нас почуття добра, служіння, ніжності, любові та прощення. Ті самі почуття, які спонукають його мити ноги учням, як слуга.
Під час вечері Ісус встає з-за столу, скидає свій одяг і обгортає рушник навколо талії, потім з водою стає на коліна перед учнями й омиває їм ноги. Навіть з Юдою, який збирається його зрадити; Ісус це добре знає, але все одно стає перед ним на коліна й миє йому ноги. Як тільки Петро бачить Ісуса, який підходить до нього, він негайно реагує: «Господи, Ти миєш мені ноги?». Гідність для Ісуса полягає не в тому, щоб стояти, а в тому, щоб любити учнів до кінця, в тому, щоб стати на коліна до їхніх ніг. Це його останній великий урок за життя: «Якщо Я, Господь і Учитель, обмив вам ноги, то й ви повинні вмивати ноги один одному. Бо Я дав вам приклад, щоб і ви чинили так, як Я вам зробив» (Йо. 13, 12-15). Світ вчить нас стояти прямо і закликає всіх залишатися там, можливо, змушуючи інших схилятися перед нами. Євангеліє Великого четверга закликає учнів нахилитися й умити ноги один одному. Це нова команда, і це великий подарунок, який ми отримуємо цього вечора. У цій вечірній святій Літургії обмивання ніг є лише знаком, вказівкою шляху, яким слід йти: мийте ноги один одному, починаючи від найслабших, найбідніших, найбеззахисніших.
Страсний четвер вчить нас, як жити і з чого почати жити: справжнє життя полягає не в тому, щоб стояти на місці у своїй гордості; Життя за Євангелієм – це схилитися до наших братів і сестер, починаючи з найслабших. Це шлях, який йде з небес, але це найбільш людяний шлях. Насправді всі ми потребуємо дружби, прихильності, розуміння, прийняття та допомоги. Ми всі потребуємо, щоб хтось прихилився до нас, так само, як ми також повинні прихилитися до наших братів і сестер. Страсний четвер – це справді людський день: день любові Ісуса, яка сходить до ніг Його друзів. І всі йому друзі, навіть ті, хто збираються його зрадити. З боку Ісуса ніхто не є ворогом, усе для Нього є любов. Мити ноги - це не жест, це спосіб життя.
Після обіду Ісус вирушає в Оливний сад. Ось він знову стає на коліна, точніше, лежить на землі і від болю й муки потіє кров'ю. Дозвольмо хоч трохи бути причетними до цього чоловіка, який любить нас любов’ю, якої ніколи не бачили на землі. І коли ми зупинимося перед могилою, розповімо йому про нашу дружбу. Сьогодні більше, ніж ми, Господь потребує товариства. Послухаймо його благання: «Душа моя сумна до смерті; залишайся тут і пильнуй зі мною» (Мт 26,38). Схиляймося до Нього і не даймо Йому втратити розраду нашої близькості. Господи, в цю годину ми не дамо Тобі поцілунку Юди; але, як бідні грішники, ми схиляємося до твоїх ніг і, наслідуючи Магдалину, продовжуємо цілувати їх із любов’ю.

Μνήμη του Μυστικού Δείπνου και το πλύσιμο των ποδιών

Ευαγγέλιο (Ιωάν. 13,1-15)

Πριν από τη γιορτή του Πάσχα, ο Ιησούς, γνωρίζοντας ότι είχε έρθει η ώρα του από αυτόν τον κόσμο στον Πατέρα, αφού αγάπησε τους δικούς του που ήταν στον κόσμο, τους αγάπησε μέχρι τέλους. Κατά τη διάρκεια του δείπνου, όταν ο διάβολος το είχε ήδη βάλει στην καρδιά του Ιούδα, γιου του Σίμωνα Ισκαριώτη, για να τον προδώσει, τον Ιησού, γνωρίζοντας ότι ο Πατέρας είχε δώσει τα πάντα στα χέρια του και ότι είχε έρθει από τον Θεό και επέστρεφε στον Θεό, σηκώθηκε από το τραπέζι, άφησε στην άκρη τα ρούχα του, πήρε μια πετσέτα και την έδεσε στη μέση του. Έπειτα έριξε λίγο νερό στη λεκάνη και άρχισε να πλένει τα πόδια των μαθητών και να τα στεγνώνει με την πετσέτα που φορούσε. Ήρθε λοιπόν στον Σίμωνα Πέτρο και του είπε: «Κύριε, μου πλένεις τα πόδια;». Ο Ιησούς απάντησε: «Αυτό που κάνω, δεν καταλαβαίνεις τώρα. θα καταλάβεις αργότερα». Ο Πέτρος του είπε: «Δεν θα μου πλύνεις τα πόδια για πάντα!». Ο Ιησούς του απάντησε: «Αν δεν σε πλύνω, δεν θα έχεις μέρος μαζί μου». Ο Σίμων Πέτρος του είπε: «Κύριε, όχι μόνο τα πόδια μου, αλλά και τα χέρια και το κεφάλι μου!». Ο Ιησούς πρόσθεσε: «Αυτός που έχει λουστεί δεν χρειάζεται να πλύνει παρά μόνο τα πόδια του και είναι εντελώς καθαρός. και είστε αγνοί, αλλά όχι όλοι». Στην πραγματικότητα ήξερε ποιος τον πρόδιδε. γι' αυτό είπε: «Δεν είστε όλοι αγνοί». Όταν τους έπλυνε τα πόδια, φόρεσε τα ρούχα του, κάθισε πάλι και τους είπε: «Καταλαβαίνετε τι έχω κάνει για εσάς; Με αποκαλείς Δάσκαλο και Κύριο, και έχεις δίκιο, γιατί είμαι. Αν λοιπόν εγώ, ο Κύριος και Δάσκαλος, σας έπλυνα τα πόδια, οφείλετε και εσείς να πλένετε ο ένας τα πόδια του άλλου. Μάλιστα, σου έδωσα ένα παράδειγμα, για να κάνεις κι εσύ όπως έκανα εγώ σε σένα»

Ο σχολιασμός του Ευαγγελίου από τον Μονσινιόρ Vincenzo Paglia

«Πόθησα να φάω μαζί σας αυτό το Πάσχα, πριν από το πάθος μου» (Λκ 22,15), λέει ο Ιησούς στους μαθητές του στην αρχή του τελευταίου δείπνου του, πριν πεθάνει. Στην πραγματικότητα, για τον Ιησού, είναι μια αιώνια επιθυμία. και εκείνο το βράδυ θέλει να είναι με την οικογένειά του. αυτά του χθες και του σήμερα, συμπεριλαμβανομένου και εμάς. Κάθισε στο τραπέζι με τους Δώδεκα, πήρε ψωμί και τους το μοίρασε λέγοντας: «Αυτό είναι το σώμα μου, σπασμένο για εσάς». Το ίδιο έκανε και με το ποτήρι του κρασιού: «Αυτό είναι το αίμα μου, χυμένο για σένα». Αυτά είναι τα ίδια λόγια που θα επαναλάβουμε σύντομα στο θυσιαστήριο, και θα είναι ο ίδιος ο Κύριος που καλεί τον καθένα μας να θρέψει τον εαυτό του με το αφιερωμένο ψωμί και κρασί. Γίνεται τροφή για εμάς, για να γίνει σάρκα από τη σάρκα μας. Αυτό το ψωμί και αυτό το κρασί είναι η τροφή που κατέβηκε από τον ουρανό για εμάς, τους προσκυνητές στα μονοπάτια αυτού του κόσμου. Μας μοιάζουν περισσότερο με τον Ιησού, μας βοηθούν να ζήσουμε όπως έζησε, γεννούν μέσα μας συναισθήματα καλοσύνης, υπηρεσίας, τρυφερότητας, αγάπης και συγχώρεσης. Τα ίδια συναισθήματα που τον οδηγούν να πλένει τα πόδια των μαθητών, σαν υπηρέτης.
Στο δείπνο, ο Ιησούς σηκώνεται από το τραπέζι, βγάζει τα ρούχα του και τυλίγει μια πετσέτα γύρω από τη μέση του, μετά με λίγο νερό, γονατίζει μπροστά στους μαθητές και τους πλένει τα πόδια. Ακόμα και με τον Ιούδα που πρόκειται να τον προδώσει. Ο Ιησούς το ξέρει καλά αυτό, αλλά γονατίζει ούτως ή άλλως μπροστά του και του πλένει τα πόδια. Μόλις ο Πέτρος βλέπει τον Ιησού να έρχεται δίπλα του, αμέσως αντιδρά: «Κύριε, μου πλένεις τα πόδια;». Η αξιοπρέπεια για τον Ιησού δεν είναι στο να μένει όρθιος, αλλά στο να αγαπά τους μαθητές μέχρι τέλους, στο να γονατίζει μέχρι τα πόδια τους. Είναι το τελευταίο του μεγάλο μάθημα όσο ζούσε: «Αν εγώ, ο Κύριος και ο Δάσκαλος, σας έχω πλύνει τα πόδια, πρέπει επίσης να πλύνετε ο ένας τα πόδια του άλλου. Γιατί σας έδωσα ένα παράδειγμα, για να κάνετε κι εσείς όπως σας έκανα» (Ιω. 13:12-15). Ο κόσμος μας διδάσκει να στεκόμαστε όρθιοι και προτρέπει τους πάντες να μείνουν εκεί, κάνοντας ίσως τους άλλους να λυγίσουν μπροστά μας. Το Ευαγγέλιο της Μεγάλης Πέμπτης προτρέπει τους μαθητές να σκύψουν και να πλύνουν ο ένας τα πόδια του άλλου. Είναι μια νέα εντολή και είναι ένα μεγάλο δώρο που λαμβάνουμε απόψε. Στην αποψινή θεία λειτουργία το πλύσιμο των ποδιών είναι μόνο ένα σημάδι, μια ένδειξη του τρόπου που πρέπει να ακολουθήσουμε: πλύνετε ο ένας τα πόδια του άλλου, ξεκινώντας από τον πιο αδύναμο, τον πιο φτωχό, τον πιο ανυπεράσπιστο.
Η Μεγάλη Πέμπτη μάς διδάσκει πώς να ζούμε και πού να αρχίσουμε να ζούμε: η πραγματική ζωή δεν είναι να μένεις ακίνητος με την περηφάνια σου. Η ζωή σύμφωνα με το Ευαγγέλιο λυγίζει προς τους αδελφούς και τις αδελφές μας, ξεκινώντας από τους πιο αδύναμους. Είναι ένας τρόπος που έρχεται από τον ουρανό, αλλά είναι ο πιο ανθρώπινος τρόπος. Στην πραγματικότητα, όλοι χρειαζόμαστε φιλία, στοργή, κατανόηση, αποδοχή και βοήθεια. Όλοι χρειαζόμαστε κάποιον να κλίνει προς το μέρος μας, όπως πρέπει επίσης να κλίνουμε προς τους αδελφούς και τις αδερφές μας. Η Μεγάλη Πέμπτη είναι πραγματικά μια ανθρώπινη μέρα: η μέρα της αγάπης του Ιησού που κατεβαίνει στα πόδια των φίλων του. Και όλοι είναι φίλοι του, ακόμα και αυτοί που πρόκειται να τον προδώσουν. Από την πλευρά του Ιησού, κανείς δεν είναι εχθρός, τα πάντα για αυτόν είναι αγάπη. Το να πλένεις τα πόδια σου δεν είναι χειρονομία, είναι τρόπος ζωής.
Μόλις τελειώσει το δείπνο, ο Ιησούς ξεκινάει προς τον Κήπο των Ελαιών. Εδώ γονατίζει πάλι ή μάλλον ξαπλώνει στο έδαφος και ιδρώνει αίμα από πόνο και αγωνία. Ας αφήσουμε τους εαυτούς μας να ασχοληθούμε έστω και λίγο με αυτόν τον άνθρωπο που μας αγαπά με μια αγάπη που δεν έχει δει ποτέ στη γη. Και καθώς σταματάμε μπροστά στον τάφο, ας του πούμε τη φιλία μας. Σήμερα, περισσότερο από εμάς, είναι ο Κύριος που χρειάζεται συντροφιά. Ας ακούσουμε την παράκλησή του: «Η ψυχή μου είναι λυπημένη μέχρι θανάτου. μείνε εδώ και πρόσεχε μαζί μου» (Ματθ. 26:38). Ας σκύψουμε κοντά του και ας μην τον αφήσουμε να χάσει την παρηγοριά της εγγύτητάς μας. Κύριε, αυτή την ώρα, δεν θα σου δώσουμε το φιλί του Ιούδα. αλλά σαν φτωχοί αμαρτωλοί υποκλινόμαστε στα πόδια σου και, μιμούμενοι τη Μαγδαληνή, συνεχίζουμε να τους φιλάμε με στοργή.

Kumbukumbu ya Karamu ya Mwisho na kuoshwa kwa miguu

Injili ( Yoh 13:1-15 )

Kabla ya sikukuu ya Pasaka, Yesu, akijua ya kuwa saa yake imefika kutoka katika ulimwengu kwenda kwa Baba, naye amewapenda watu wake katika ulimwengu, akawapenda hata mwisho. Wakati wa chakula cha jioni, Ibilisi amekwisha kutia moyoni mwa Yuda, mwana wa Simoni Iskarioti, ili amsaliti Yesu, akijua ya kuwa Baba amempa kila kitu mikononi mwake, na kwamba ametoka kwa Mungu na kumrudia Mungu. akainuka pale mezani, akaweka nguo zake pembeni, akachukua taulo na kujifunga kiunoni. Kisha akatia maji kwenye beseni, akaanza kuwaosha wanafunzi miguu na kuikausha kwa kile kitambaa alichokuwa amejifunga. Basi akamwendea Simoni Petro na kumwambia: "Bwana, je! wewe unaniosha miguu?" Yesu akajibu: «Nifanyalo, huelewi sasa; utaelewa baadaye." Petro akamwambia: "Wewe hutaniosha miguu milele!". Yesu akamjibu, "Nisipokuosha hutakuwa na sehemu nami." Simoni Petro akamwambia: “Bwana, si miguu yangu tu, bali pia mikono yangu na kichwa changu!” Yesu aliongeza hivi: «Yeye aliyeoga hana haja ya kutawadha ila miguu tu na yu safi kabisa; nanyi ni safi, lakini si ninyi nyote." Kwa kweli alijua ni nani anayemsaliti; kwa sababu hii alisema: "Si ninyi nyote mlio safi." Alipokwisha kuwaosha miguu, alivaa nguo zake, akaketi tena na kuwaambia: «Je, mnaelewa nilichowafanyia? Mnaniita Bwana na Bwana, nanyi mnasema kweli, kwa sababu ndivyo nilivyo. Basi ikiwa mimi, niliye Bwana na Mwalimu, nimewatawadha miguu, imewapasa vivyo kutawadhana miguu ninyi kwa ninyi. Kwa kweli, nimewapa ninyi kielelezo, ili nanyi mfanye kama nilivyowatendea ninyi.”

Ufafanuzi juu ya Injili na Monsinyo Vincenzo Paglia

"Nimetamani kula Pasaka hii pamoja nanyi, kabla ya mateso yangu" (Lk 22:15), Yesu anawaambia wanafunzi wake mwanzoni mwa karamu yake ya mwisho, kabla ya kufa. Kwa kweli, kwa Yesu, ni tamaa ya milele; na jioni hiyo pia anataka kuwa na familia yake; ya jana na ya leo, tukiwemo sisi. Akaketi mezani pamoja na wale Thenashara, akatwaa mkate, akawagawia, akisema: "Huu ni mwili wangu, umetolewa kwa ajili yenu." Alifanya vivyo hivyo na kikombe cha divai: "Hii ni damu yangu, iliyomwagika kwa ajili yenu." Haya ni maneno yale yale ambayo tutayarudia punde madhabahuni, na itakuwa ni Bwana mwenyewe ambaye anamwalika kila mmoja wetu kujilisha kwa mkate na divai iliyowekwa wakfu. Anakuwa chakula chetu, apate kuwa mwili wa miili yetu. Mkate huo na divai hiyo ni lishe iliyoshuka kutoka mbinguni kwa ajili yetu, mahujaji katika njia za ulimwengu huu. Yanatufanya tufanane zaidi na Yesu, yanatusaidia kuishi jinsi alivyoishi, yanatokeza hisia za wema, huduma, upole, upendo na msamaha ndani yetu. Hisia zile zile zinazompelekea kuwaosha wanafunzi miguu, kama mtumishi.
Wakati wa chakula cha jioni, Yesu anainuka kutoka mezani, anavua nguo zake na kujifunga taulo kiunoni, kisha akiwa na maji, anapiga magoti mbele ya wanafunzi na kuwaosha miguu. Hata pamoja na Yuda ambaye yuko karibu kumsaliti; Yesu anajua jambo hilo vizuri, lakini hata hivyo anapiga magoti mbele yake na kuosha miguu yake. Mara tu Petro anapomwona Yesu akija karibu naye mara moja anajibu: "Bwana, je! wewe unaniosha miguu yangu?". Heshima kwa Yesu haipo katika kubaki amesimama, bali katika kuwapenda wanafunzi hadi mwisho, katika kupiga magoti chini ya miguu yao. Ni somo lake kuu la mwisho akiwa hai: «Ikiwa mimi, Bwana na Mwalimu, nimewatawadha miguu, ninyi nanyi mnapaswa kuoshana miguu ninyi kwa ninyi. Kwa maana nimewapa kielelezo, ili nanyi mfanye kama mimi nilivyowatendea” (Yn 13:12-15). Ulimwengu hutufundisha kusimama wima na kuhimiza kila mtu abaki hapo, labda kuwafanya wengine kuinama mbele yetu. Injili ya Alhamisi Kuu inawahimiza wanafunzi kuinama na kuoshana miguu. Ni amri mpya na ni zawadi kubwa tunayopokea jioni hii. Katika liturujia takatifu ya jioni hii kuosha miguu ni ishara tu, dalili ya njia ya kufuata: kuosha miguu, kuanzia dhaifu, maskini zaidi, wasio na ulinzi.
Alhamisi kuu inatufundisha jinsi ya kuishi na wapi kuanza kuishi: maisha halisi sio kusimama tuli katika kiburi chako; maisha kulingana na Injili ni kuelekea kwa ndugu na dada zetu, kuanzia na dhaifu zaidi. Ni njia inayotoka mbinguni, lakini ndiyo njia ya kibinadamu zaidi. Kwa kweli, sisi sote tunahitaji urafiki, upendo, kuelewa, kukubalika na msaada. Sisi sote tunahitaji mtu wa kutuegemea, kama vile tunavyohitaji kuegemea kwa kaka na dada zetu. Alhamisi kuu ni siku ya kibinadamu kweli: siku ya upendo wa Yesu ambayo inashuka hadi miguuni mwa marafiki zake. Na kila mtu ni rafiki yake, hata wale ambao wako karibu kumsaliti. Kwa upande wa Yesu, hakuna adui, kila kitu kwake ni upendo. Kuosha miguu yako sio ishara, ni njia ya maisha.
Mara tu chakula cha jioni kinapoisha, Yesu anaondoka kuelekea bustani ya Mizeituni. Hapa anapiga magoti tena, au tuseme amelala chini na kutokwa na jasho la damu kutokana na maumivu na uchungu. Tujiruhusu japo kidogo tushirikishwe na huyu mtu anayetupenda kwa upendo ambao haujawahi kuonekana duniani. Na tunaposimama mbele ya kaburi, tumweleze urafiki wetu. Leo, zaidi yetu, ni Bwana ambaye anahitaji ushirika. Tusikilize ombi lake: «Nafsi yangu ina huzuni mpaka kufa; kaeni hapa mkeshe pamoja nami” (Mt 26:38). Tujiinamie kwake na tusimwache akose faraja ya ukaribu wetu. Bwana, saa hii, hatutakupa busu la Yuda; lakini kama wenye dhambi maskini tunainamia miguu yako na, tukimwiga Magdalene, tunaendelea kuwabusu kwa upendo.

Ký ức Bữa Tiệc Ly và việc rửa chân

Tin Mừng (Ga 13,1-15)

Trước lễ Phục Sinh, Chúa Giêsu biết giờ mình phải bỏ thế gian mà về với Chúa Cha đã đến, Người vốn yêu thương những kẻ thuộc về mình còn ở thế gian, nên đã yêu thương họ cho đến cùng. Trong bữa tối, khi ma quỷ đã để mưu phản bội vào lòng Giuđa, con trai Simon Iscariot, Chúa Giêsu biết rằng Chúa Cha đã giao phó mọi sự trong tay mình và mình đã từ Thiên Chúa đến và sẽ trở về với Thiên Chúa, đứng dậy khỏi bàn, cởi quần áo sang một bên, lấy một chiếc khăn tắm buộc ngang eo. Rồi Người đổ nước vào chậu rồi bắt đầu rửa chân cho các môn đệ và lau khô bằng chiếc khăn Người đang quấn. Vì vậy, Ngài đến gặp Simon Phêrô và nói với ông: “Lạy Chúa, Chúa rửa chân cho con phải không?”. Chúa Giêsu đáp: “Việc Thầy làm bây giờ các con chưa hiểu; sau này cậu sẽ hiểu." Phêrô nói với ngài: «Anh sẽ không rửa chân cho tôi mãi mãi!». Đức Giêsu trả lời: “Nếu Thầy không rửa cho anh, anh sẽ chẳng có phần gì với Thầy”. Simon Phêrô thưa với Người: “Lạy Chúa, không những chân con mà cả tay và đầu con nữa!”. Chúa Giêsu nói thêm: “Ai đã tắm rồi thì chỉ cần rửa chân thôi và đã hoàn toàn sạch sẽ; và các bạn đều trong sáng, nhưng không phải tất cả các bạn." Thực ra anh biết ai đang phản bội mình; vì lý do này mà ông ấy nói: "Không phải tất cả các bạn đều trong sạch." Khi rửa chân cho họ xong, Người mặc quần áo, lại ngồi xuống và nói với họ: “Các bạn có hiểu điều tôi đã làm cho các bạn không? Bạn gọi tôi là Thầy và Chúa, và bạn đúng, bởi vì tôi đúng như vậy. Vậy nếu ta là Chúa và là Thầy mà đã rửa chân cho các ngươi thì các ngươi cũng phải rửa chân cho nhau. Thật ra, tôi đã làm gương cho anh, để anh cũng làm như tôi đã làm với anh.”

Chú giải Tin Mừng của Đức ông Vincenzo Paglia

“Thầy khao khát được ăn Lễ Vượt Qua này với các con, trước cuộc khổ nạn của Thầy” (Lc 22,15), Chúa Giêsu nói với các môn đệ khi bắt đầu bữa ăn tối cuối cùng, trước khi chết. Thực sự, đối với Chúa Giêsu, đó là niềm khao khát vĩnh viễn; và tối hôm đó anh ấy cũng muốn ở bên gia đình mình; của ngày hôm qua và của ngày hôm nay, trong đó có chúng ta. Ngài ngồi vào bàn với Nhóm Mười Hai, lấy bánh phân phát cho họ và nói: “Đây là Mình Thầy, bị bẻ ra vì các con”. Anh cũng làm như vậy với chén rượu: “Đây là máu của anh, đổ ra vì em”. Đây cũng chính là những lời mà chúng ta sẽ lập lại ngay trên bàn thờ, và chính Chúa sẽ mời gọi mỗi người chúng ta nuôi dưỡng mình bằng bánh và rượu thánh hiến. Ngài trở thành thức ăn cho chúng ta, trở thành thịt của thịt chúng ta. Bánh và rượu đó là lương thực từ trời xuống cho chúng ta, những người hành hương trên các nẻo đường của thế giới này. Chúng làm cho chúng ta giống Chúa Giêsu hơn, chúng giúp chúng ta sống như Chúa đã sống, chúng khơi dậy trong chúng ta những cảm giác tốt lành, phục vụ, dịu dàng, yêu thương và tha thứ. Cũng chính cảm giác đó đã khiến Người rửa chân cho các môn đệ như một người hầu.
Khi dùng bữa, Chúa Giêsu đứng dậy khỏi bàn ăn, cởi quần áo, quấn khăn ngang lưng, rồi lấy một ít nước, quỳ xuống trước mặt các môn đệ và rửa chân cho họ. Ngay cả với Giuđa sắp phản bội Người; Chúa Giêsu biết rõ điều này, nhưng Ngài vẫn quỳ xuống và rửa chân cho ông. Ngay khi Phêrô thấy Chúa Giêsu đến bên mình, ông liền phản ứng: “Lạy Chúa, Chúa rửa chân cho con phải không?”. Phẩm giá của Chúa Giêsu không nằm ở chỗ đứng vững, nhưng ở chỗ yêu thương các môn đệ cho đến cùng, ở việc quỳ dưới chân họ. Đó là bài học quan trọng cuối cùng khi còn sống: «Nếu Thầy, Chúa và là Thầy, đã rửa chân cho các con thì các con cũng phải rửa chân cho nhau. Vì Thầy đã làm gương cho anh em, để anh em cũng làm như Thầy đã làm cho anh em” (Ga 13:12-15). Thế giới dạy chúng ta đứng thẳng và kêu gọi mọi người ở lại đó, có thể khiến người khác phải cúi mình trước chúng ta. Tin Mừng Thứ Năm Tuần Thánh mời gọi các môn đệ cúi xuống và rửa chân cho nhau. Đó là một mệnh lệnh mới và là một món quà tuyệt vời mà chúng ta nhận được tối nay. Trong phụng vụ thánh tối nay, việc rửa chân chỉ là một dấu chỉ, một chỉ dẫn cho con đường phải theo: rửa chân cho nhau, bắt đầu từ những người yếu đuối nhất, nghèo nhất, bất lực nhất.
Thứ Năm Tuần Thánh dạy chúng ta cách sống và bắt đầu sống từ đâu: cuộc sống thực sự không phải là đứng yên trong niềm kiêu hãnh của mình; cuộc sống theo Tin Mừng đang hướng về anh chị em chúng ta, bắt đầu từ những người yếu đuối nhất. Đó là con đường đến từ trời, nhưng lại là con đường nhân bản nhất. Trên thực tế, tất cả chúng ta đều cần tình bạn, tình cảm, sự hiểu biết, sự chấp nhận và giúp đỡ. Tất cả chúng ta đều cần có ai đó để nương tựa vào mình, cũng như chúng ta cũng cần nương tựa vào anh chị em mình. Thứ Năm Tuần Thánh thực sự là một ngày của con người: ngày tình yêu của Chúa Giêsu ngự xuống dưới chân những người bạn của Người. Và tất cả mọi người đều là bạn của anh ấy, ngay cả những người sắp phản bội anh ấy. Về phần Chúa Giêsu, không ai là kẻ thù, mọi sự đối với Người đều là tình yêu. Rửa chân không phải là một cử chỉ mà là một lối sống.
Sau khi bữa tối kết thúc, Chúa Giêsu lên đường đi đến Vườn Cây Dầu. Tại đây anh ta lại quỳ xuống, hay đúng hơn là anh ta nằm trên mặt đất và đổ mồ hôi máu vì đau đớn và thống khổ. Chúng ta hãy để mình được tham gia ít nhất một chút bởi người đàn ông này, người yêu chúng ta bằng một tình yêu chưa từng thấy trên trái đất. Và khi chúng ta dừng lại trước ngôi mộ, hãy kể cho anh ấy nghe về tình bạn của chúng ta. Ngày nay, hơn chúng ta, chính Chúa cần có bạn đồng hành. Chúng ta hãy lắng nghe lời cầu xin của ngài: «Tâm hồn tôi buồn bã cho đến chết; hãy ở lại đây và canh thức với tôi” (Mt 26:38). Chúng ta hãy cúi xuống bên Người và đừng để Người bỏ lỡ niềm an ủi vì sự gần gũi của chúng ta. Lạy Chúa, vào giờ này chúng con sẽ không trao cho Chúa nụ hôn của Giuđa; nhưng giống như những tội nhân tội nghiệp, chúng tôi cúi lạy chân Chúa và bắt chước Magdalene, chúng tôi tiếp tục hôn họ một cách trìu mến.

അന്ത്യ അത്താഴത്തിന്റെ ഓർമ്മയും പാദങ്ങൾ കഴുകലും

സുവിശേഷം (യോഹന്നാൻ 13,1-15)

ഈസ്റ്റർ പെരുന്നാളിന് മുമ്പ്, ഈ ലോകത്തിൽ നിന്ന് പിതാവിന്റെ അടുക്കലേക്കുള്ള തന്റെ നാഴിക വന്നിരിക്കുന്നുവെന്ന് അറിഞ്ഞ യേശു, ലോകത്തിലുള്ള തൻറെ സ്വന്തക്കാരെ സ്നേഹിച്ചു, അവസാനം വരെ അവരെ സ്നേഹിച്ചു. അത്താഴസമയത്ത്, പിതാവ് എല്ലാം അവന്റെ കൈകളിൽ ഏൽപ്പിച്ചെന്നും അവൻ ദൈവത്തിൽ നിന്ന് വന്ന് ദൈവത്തിലേക്ക് മടങ്ങുകയാണെന്നും അറിഞ്ഞുകൊണ്ട്, യേശുവിനെ ഒറ്റിക്കൊടുക്കാൻ ശിമോൻ ഈസ്കാരിയോത്തിന്റെ മകൻ യൂദാസിന്റെ ഹൃദയത്തിൽ പിശാച് അത് ഇട്ടുകഴിഞ്ഞു. അവൻ മേശയിൽ നിന്ന് എഴുന്നേറ്റു, വസ്ത്രങ്ങൾ മാറ്റിവെച്ച്, ഒരു ടവ്വൽ എടുത്ത് അരയിൽ കെട്ടി. പിന്നെ അവൻ തടത്തിൽ കുറച്ച് വെള്ളം ഒഴിച്ച് ശിഷ്യന്മാരുടെ പാദങ്ങൾ കഴുകി താൻ ധരിച്ചിരുന്ന തൂവാലകൊണ്ട് ഉണക്കാൻ തുടങ്ങി. അവൻ ശിമയോൻ പത്രോസിന്റെ അടുക്കൽ വന്നു അവനോടു: കർത്താവേ, നീ എന്റെ കാലുകൾ കഴുകുന്നുവോ എന്നു ചോദിച്ചു. യേശു പ്രതിവചിച്ചു: "ഞാൻ ചെയ്യുന്നതെന്തെന്ന് ഇപ്പോൾ നിങ്ങൾക്ക് മനസ്സിലാകുന്നില്ല; നിനക്ക് പിന്നീട് മനസ്സിലാകും." പത്രോസ് അവനോട് പറഞ്ഞു: "നീ എന്റെ കാലുകൾ എന്നെന്നേക്കുമായി കഴുകുകയില്ല!" യേശു അവനോടു: ഞാൻ നിന്നെ കഴുകിയില്ലെങ്കിൽ നിനക്കു എന്നോടുകൂടെ ഒരു പങ്കും ഉണ്ടാകയില്ല എന്നു ഉത്തരം പറഞ്ഞു. ശിമയോൻ പത്രോസ് അവനോടു പറഞ്ഞു: കർത്താവേ, എന്റെ കാലുകൾ മാത്രമല്ല, എന്റെ കൈകളും എന്റെ തലയും! യേശു കൂട്ടിച്ചേർത്തു: "കുളിച്ചവൻ തന്റെ കാലുകളല്ലാതെ കഴുകേണ്ടതില്ല, അവൻ പൂർണ്ണമായും ശുദ്ധനാണ്; നിങ്ങൾ ശുദ്ധരാണ്, എന്നാൽ നിങ്ങൾ എല്ലാവരും അല്ല." സത്യത്തിൽ ആരാണ് തന്നെ ഒറ്റിക്കൊടുക്കുന്നതെന്ന് അവനറിയാമായിരുന്നു; ഇക്കാരണത്താൽ അവൻ പറഞ്ഞു: "നിങ്ങൾ എല്ലാവരും ശുദ്ധരല്ല." അവൻ അവരുടെ പാദങ്ങൾ കഴുകിയശേഷം തന്റെ വസ്ത്രം ധരിച്ച് വീണ്ടും ഇരുന്നു അവരോട് പറഞ്ഞു: "ഞാൻ നിങ്ങൾക്കായി ചെയ്തതെന്തെന്ന് നിങ്ങൾക്ക് മനസ്സിലായോ? നിങ്ങൾ എന്നെ യജമാനനെന്നും കർത്താവെന്നും വിളിക്കുന്നു, നിങ്ങൾ പറഞ്ഞത് ശരിയാണ്, കാരണം ഞാനാണ്. കർത്താവും ഗുരുവുമായ ഞാൻ നിങ്ങളുടെ പാദങ്ങൾ കഴുകിയെങ്കിൽ നിങ്ങളും പരസ്പരം പാദങ്ങൾ കഴുകണം. വാസ്‌തവത്തിൽ, ഞാൻ നിങ്ങളോട് ചെയ്‌തതുപോലെ നിങ്ങളും ചെയ്യേണ്ടതിന്‌ ഞാൻ നിങ്ങൾക്ക് ഒരു ഉദാഹരണം തന്നിരിക്കുന്നു.

മോൺസിഞ്ഞോർ വിൻസെൻസോ പഗ്ലിയയുടെ സുവിശേഷത്തെക്കുറിച്ചുള്ള വ്യാഖ്യാനം

"എന്റെ അഭിനിവേശത്തിന് മുമ്പ്, ഈ പെസഹാ നിങ്ങളോടൊപ്പം കഴിക്കാൻ ഞാൻ ആഗ്രഹിച്ചു" (ലൂക്ക 22, 15), മരിക്കുന്നതിന് മുമ്പ് തന്റെ അവസാന അത്താഴത്തിന്റെ തുടക്കത്തിൽ യേശു ശിഷ്യന്മാരോട് പറയുന്നു. സത്യത്തിൽ, യേശുവിനെ സംബന്ധിച്ചിടത്തോളം അതൊരു നിത്യമായ ആഗ്രഹമാണ്; ആ വൈകുന്നേരവും അവൻ തന്റെ കുടുംബത്തോടൊപ്പം ആയിരിക്കാൻ ആഗ്രഹിക്കുന്നു; നമ്മൾ ഉൾപ്പെടെ ഇന്നലത്തേതും ഇന്നുള്ളതും. അവൻ പന്തിരുവരോടൊപ്പം മേശയിലിരുന്ന് അപ്പമെടുത്ത് അവർക്ക് വിതരണം ചെയ്തുകൊണ്ട് പറഞ്ഞു: "ഇത് നിങ്ങൾക്കുവേണ്ടി തകർന്ന എന്റെ ശരീരമാണ്." വീഞ്ഞിന്റെ പാനപാത്രത്തിന്റെ കാര്യത്തിലും അവൻ അതുതന്നെ ചെയ്തു: "ഇത് നിങ്ങൾക്കുവേണ്ടി ചൊരിയപ്പെട്ട എന്റെ രക്തമാണ്." യാഗപീഠത്തിന്മേൽ ഞങ്ങൾ ഉടൻ ആവർത്തിക്കുന്ന അതേ വാക്കുകളാണിത്, വിശുദ്ധമായ അപ്പവും വീഞ്ഞും ഉപയോഗിച്ച് സ്വയം പോഷിപ്പിക്കാൻ നമ്മെ ഓരോരുത്തരെയും ക്ഷണിക്കുന്നത് കർത്താവായിരിക്കും. അവൻ നമുക്കു ആഹാരമായി, നമ്മുടെ മാംസത്തിന്റെ മാംസമായിത്തീരുന്നു. ആ അപ്പവും വീഞ്ഞും ഈ ലോകത്തിന്റെ പാതകളിലെ തീർത്ഥാടകരായ നമുക്കായി സ്വർഗത്തിൽ നിന്ന് ഇറങ്ങിവന്ന പോഷണമാണ്. അവ നമ്മെ യേശുവിനോട് കൂടുതൽ സാമ്യപ്പെടുത്തുന്നു, അവൻ ജീവിച്ചതുപോലെ ജീവിക്കാൻ നമ്മെ സഹായിക്കുന്നു, നന്മ, സേവനം, ആർദ്രത, സ്നേഹം, ക്ഷമ എന്നിവയുടെ വികാരങ്ങൾ നമ്മിൽ വളർത്തുന്നു. ഒരു ദാസനെപ്പോലെ ശിഷ്യന്മാരുടെ പാദങ്ങൾ കഴുകാൻ അവനെ നയിക്കുന്ന അതേ വികാരങ്ങൾ.
അത്താഴ സമയത്ത്, യേശു മേശയിൽ നിന്ന് എഴുന്നേറ്റു, തന്റെ വസ്ത്രങ്ങൾ അഴിച്ച് അരയിൽ ഒരു തൂവാല പൊതിഞ്ഞ്, കുറച്ച് വെള്ളവുമായി, അവൻ ശിഷ്യന്മാരുടെ മുമ്പിൽ മുട്ടുകുത്തി അവരുടെ പാദങ്ങൾ കഴുകുന്നു. തന്നെ ഒറ്റിക്കൊടുക്കാൻ പോകുന്ന യൂദാസിനൊപ്പം പോലും; യേശുവിന് ഇത് നന്നായി അറിയാം, എങ്കിലും അവൻ അവന്റെ മുമ്പിൽ മുട്ടുകുത്തി കാൽ കഴുകുന്നു. യേശു തന്റെ അരികിൽ വരുന്നത് കണ്ട ഉടനെ പത്രോസ് പ്രതികരിക്കുന്നു: "കർത്താവേ, നീ എന്റെ പാദങ്ങൾ കഴുകുകയാണോ?". യേശുവിന്റെ മഹത്വം നിലകൊള്ളുന്നതിലല്ല, മറിച്ച് ശിഷ്യന്മാരെ അവസാനം വരെ സ്നേഹിക്കുന്നതിലും അവരുടെ കാൽക്കൽ മുട്ടുകുത്തുന്നതിലുമാണ്. ജീവിച്ചിരിക്കുമ്പോൾ അത് അദ്ദേഹത്തിന്റെ അവസാനത്തെ വലിയ പാഠമാണ്: "കർത്താവും ഗുരുവുമായ ഞാൻ നിങ്ങളുടെ പാദങ്ങൾ കഴുകിയെങ്കിൽ, നിങ്ങളും പരസ്പരം പാദങ്ങൾ കഴുകണം. ഞാൻ നിങ്ങൾക്കു ചെയ്തതുപോലെ നിങ്ങളും ചെയ്യേണ്ടതിന്നു ഞാൻ നിങ്ങൾക്കു ഒരു മാതൃക തന്നിരിക്കുന്നു" (യോഹന്നാൻ 13:12-15). നിവർന്നു നിൽക്കാൻ ലോകം നമ്മെ പഠിപ്പിക്കുകയും അവിടെ നിൽക്കാൻ എല്ലാവരേയും പ്രേരിപ്പിക്കുകയും ചെയ്യുന്നു, ഒരുപക്ഷേ മറ്റുള്ളവരെ നമ്മുടെ മുമ്പിൽ കുനിഞ്ഞേക്കാം. വിശുദ്ധ വ്യാഴാഴ്ചയുടെ സുവിശേഷം ശിഷ്യന്മാരെ കുനിഞ്ഞ് പരസ്പരം പാദങ്ങൾ കഴുകാൻ ഉദ്ബോധിപ്പിക്കുന്നു. ഇതൊരു പുതിയ കൽപ്പനയാണ്, ഈ സായാഹ്നത്തിൽ ഞങ്ങൾക്ക് ലഭിക്കുന്ന ഒരു വലിയ സമ്മാനമാണിത്. ഈ സായാഹ്നത്തിലെ വിശുദ്ധ ആരാധനാക്രമത്തിൽ പാദങ്ങൾ കഴുകുന്നത് ഒരു അടയാളം മാത്രമാണ്, പിന്തുടരേണ്ട വഴിയുടെ സൂചനയാണ്: ദുർബലരും ദരിദ്രരും ഏറ്റവും പ്രതിരോധമില്ലാത്തവരും മുതൽ പരസ്പരം പാദങ്ങൾ കഴുകുക.
വിശുദ്ധ വ്യാഴം നമ്മെ പഠിപ്പിക്കുന്നത് എങ്ങനെ ജീവിക്കണമെന്നും എവിടെ നിന്ന് ജീവിതം തുടങ്ങണമെന്നും: യഥാർത്ഥ ജീവിതം നിങ്ങളുടെ അഭിമാനത്തിൽ നിശ്ചലമായി നിൽക്കലല്ല; സുവിശേഷമനുസരിച്ച് ജീവിതം നമ്മുടെ സഹോദരീസഹോദരന്മാരിലേക്ക് വളയുകയാണ്, അത് ദുർബലരിൽ നിന്ന് ആരംഭിക്കുന്നു. അത് സ്വർഗത്തിൽ നിന്ന് വരുന്ന ഒരു വഴിയാണ്, എന്നിട്ടും അത് ഏറ്റവും മനുഷ്യ മാർഗമാണ്. വാസ്തവത്തിൽ, നമുക്കെല്ലാവർക്കും സൗഹൃദം, സ്നേഹം, മനസ്സിലാക്കൽ, സ്വീകാര്യത, സഹായം എന്നിവ ആവശ്യമാണ്. നമുക്കെല്ലാവർക്കും നമ്മുടെ നേരെ ചായാൻ ആരെങ്കിലും ആവശ്യമാണ്, അതുപോലെ തന്നെ നമ്മുടെ സഹോദരീസഹോദരന്മാരിലേക്കും ചായേണ്ടതുണ്ട്. വിശുദ്ധ വ്യാഴം യഥാർത്ഥത്തിൽ ഒരു മാനുഷിക ദിനമാണ്: യേശുവിന്റെ സ്നേഹത്തിന്റെ ദിനം അവന്റെ സുഹൃത്തുക്കളുടെ കാൽക്കൽ ഇറങ്ങി. എല്ലാവരും അവന്റെ സുഹൃത്തുക്കളാണ്, അവനെ ഒറ്റിക്കൊടുക്കാൻ പോകുന്നവർ പോലും. യേശുവിന്റെ ഭാഗത്ത് ആരും ശത്രുവല്ല, അവനു എല്ലാം സ്നേഹമാണ്. നിങ്ങളുടെ കാലുകൾ കഴുകുന്നത് ഒരു ആംഗ്യമല്ല, അതൊരു ജീവിതരീതിയാണ്.
അത്താഴം കഴിഞ്ഞ് യേശു ഒലിവ് തോട്ടത്തിലേക്ക് പുറപ്പെടുന്നു. ഇവിടെ അവൻ വീണ്ടും മുട്ടുകുത്തുന്നു, അല്ലെങ്കിൽ അവൻ നിലത്തു കിടന്ന് വേദനയും വേദനയും കാരണം രക്തം വിയർക്കുന്നു. ഭൂമിയിൽ കണ്ടിട്ടില്ലാത്ത സ്നേഹത്താൽ നമ്മെ സ്നേഹിക്കുന്ന ഈ മനുഷ്യനിൽ അൽപ്പമെങ്കിലും പങ്കാളികളാകാം. ശവകുടീരത്തിന് മുന്നിൽ നിൽക്കുമ്പോൾ നമുക്ക് നമ്മുടെ സൗഹൃദം അവനോട് പറയാം. ഇന്ന് നമ്മളെക്കാളും കൂട്ടുകൂടേണ്ടത് കർത്താവിനാണ്. നമുക്ക് അവന്റെ അപേക്ഷ കേൾക്കാം: "എന്റെ ആത്മാവ് മരണം വരെ ദുഃഖിതയാണ്; ഇവിടെ താമസിക്കൂ, എന്നോടൊപ്പം നോക്കൂ" (മത്തായി 26:38). നമുക്ക് അവനിലേക്ക് കുനിഞ്ഞ് നമ്മുടെ സാമീപ്യത്തിന്റെ സാന്ത്വനം നഷ്ടപ്പെടുത്താതിരിക്കട്ടെ. കർത്താവേ, ഈ നാഴികയിൽ ഞങ്ങൾ നിനക്കു യൂദാസിന്റെ ചുംബനം തരില്ല; പക്ഷേ, പാവം പാപികളെപ്പോലെ ഞങ്ങൾ അങ്ങയുടെ പാദങ്ങൾ വണങ്ങുകയും മഗ്ദലനെ അനുകരിച്ച് അവരെ വാത്സല്യത്തോടെ ചുംബിക്കുകയും ചെയ്യുന്നു.

Ncheta nke Nri Anyasị Ikpeazụ na ịsacha ụkwụ

Oziọma (Jọn 13:1-15)

Tupu ememe Ista, Jisus mara na oge hour Ya esitewo n'uwa bia rue Nna-Ya, ebe Ọ huru ndi nke Ya nọ n'uwa n'anya, Ọ huru ha n'anya rue ọgwụgwụ. N'oge nri-ehihie, mgbe ekwensu tinyewororị ya n'ime obi Judas nwa Saịmọn Iskarịọt, ka ọ rara ya nye, Jizọs, ebe ọ matara na Nna ahụ enyefewo ihe niile n'aka ya nakwa na o si n'ebe Chineke nọ bịa, na-alaghachikwurukwa Chineke. O si na tebụl bilie, debe uwe ya n'akụkụ, were ákwà nhicha ahụ kee ya n'úkwù. Mgbe ahụ, ọ wụsa mmiri n'efere ahụ wee malite ịsa ụkwụ ndị na-eso ụzọ ya ma were ákwà nhicha ahụ o yikwasị kpọrọ nkụ. Ya mere ọ biakutere Saimon Pita, si ya, Onye-nwe-ayi, ọ̀ nāsa m ukwu? Jizọs zara ya, sị: “Ihe m na-eme, unu aghọtaghị ugbu a; ị ga-aghọta ma emechaa." Pita sịrị ya: “Ị gaghị asa ụkwụ m ruo mgbe ebighị ebi!” Jisus zara ya, si, Ọ buru na asaghm gi, i gaghi-enwe òkè n'arum. Saimon Pita sịrị ya: "Onyenwe anyị, ọ bụghị naanị ụkwụ m, kamakwa aka m na isi m!". Jizọs kwukwara, sị: “Onye na-asa ahụ ekwesịghị ịsa ma e wezụga ụkwụ ya, ọ dịkwa ọcha kpam kpam; ma unu dị ọcha, ma ọ bụghị unu nile.” N'ezie ọ maara onye na-arara ya nye; n'ihi nka ọ si: Ọ bughi unu nile di ọcha. Mgbe ọ na-asa ụkwụ ha, o were uwe ya, nọdụ ala ọzọ wee sị ha: «Ị ghọtara ihe m mere gị? Unu nākpọm Onye-nwe-ayi na Onye-nwe-ayi, ma unu ezi omume, n'ihi na Mu onwem bu. Ya mere ọ buru na Mu onwem, bú Onye-nwe-ayi na Onye-ozizí, sachaworo unu ukwu, unu onwe-unu kwesiri kwa isu-kwa-ra ibe-unu ukwu. N’ezie, enyewo m unu ihe atụ, ka unu onwe unu kwa mee dị ka m mere unu.”

Nkọwa nke Oziọma nke Monsignor Vincenzo Paglia

“Ọ na-agụsi m agụụ ike iso unu rie Ememe Ngabiga a, tupu agụụ m” (Luk 22,15), Jizọs gwara ndị na-eso ụzọ ya ná mmalite nke nri abalị ikpeazụ ya, tupu ọ nwụọ. N'eziokwu, maka Jizọs, ọ bụ ọchịchọ ebighị ebi; na mgbede ahụ, ọ chọkwara ka ya na ezinụlọ ya nọrọ; nke ụnyahụ na nke taa, gụnyere anyị. Ya na ndi-ozi iri na abua ahu nọduru na table, were ob͕e achicha, nēkèsa ya, si, Nke a bu arum, b͕ajiri unu. O mere otu ihe ahụ na iko mmanya: "Nke a bụ ọbara m, nke a wụfuru n'ihi gị." Ndị a bụ otu okwu ahụ nke anyị ga-ekwughachi n’oge na-adịghị anya n’elu ebe ịchụàjà, ma ọ ga-abụ Onye-nwe n’onwe ya na-akpọ onye ọ bụla n’ime anyị ka o jiri achịcha na mmanya edoro nsọ zụọ onwe ya. Ọ na-aghọrọ anyị nri, ka ọ bụrụ anụ ahụ nke anụ ahụ anyị. Achịcha ahụ na mmanya ahụ bụ nri si n'eluigwe bịa maka anyị, ndị njem ala nsọ n'ụzọ nke ụwa a. Ha na-eme ka anyị yie Jizọs, ha na-enyere anyị aka ibi ndụ dị ka o si bie ndụ, ha na-ebute mmetụta nke ịdị mma, ije ozi, ịdị nro, ịhụnanya na mgbaghara n'ime anyị. Otu mmetụta ahụ nke na-eduga ya ịsa ụkwụ ndị na-eso ụzọ ya dị ka ohu.
Mgbe Jizọs na-eri nri abalị, o si na tebụl bilie, yipụ uwe ya ma kechie ákwà nhicha ahụ n’úkwù, o were mmiri gbuo ikpere n’ala n’ihu ndị na-eso ụzọ ya ma saa ụkwụ ha. Ọbụlagodi na Judas onye gaje ịrara ya nye; Jizọs maara nke a nke ọma, ma o gburu ikpere n'ala n'ihu ya ma saa ụkwụ ya. Ozugbo Pita hụrụ Jizọs ka ọ na-abịakwute ya, ọ zara ozugbo, sị: “Onyenwe anyị, ị̀ na-asa ụkwụ m?”. Ịsọpụrụ Jizọs abụghị n'ịkwụ ọtọ, kama n'ịhụ ndị na-eso ụzọ ya n'anya ruo ọgwụgwụ, n'ịgbu ikpere n'ala n'ụkwụ ha. Ọ bụ ya ikpeazụ oké ihe mmụta mgbe dị ndụ: «Ọ bụrụ na m, Onyenwe anyị na Nna-ukwu, sachara unu ụkwụ, unu ga-asarịrị ibe unu ụkwụ. N’ihi na enyewo m unu ihe atụ, ka unu meekwa dị ka m mere unu.”—Jọn 13:12-15. Ụwa na-akụziri anyị ka anyị kwụ ọtọ ma na-agba onye ọ bụla ume ka ọ nọrọ n’ebe ahụ, ikekwe na-eme ka ndị ọzọ hulata n’ihu anyị. Oziọma nke Tọzdee dị nsọ na-adụ ndị na-eso ụzọ ume ka ha huruo ala sachaa ụkwụ ibe ha. Ọ bụ iwu ọhụrụ na ọ bụ nnukwu onyinye anyị na-enweta mgbede a. N'ime ememe nsọ nke mgbede a, ịsacha ụkwụ bụ naanị ihe ịrịba ama, ihe ngosi nke ụzọ isi soro: sachaa ụkwụ ibe gị, malite na ndị na-adịghị ike, ndị kasị daa ogbenye, ndị na-enweghị nchebe.
Ụbọchị Tọzdee dị nsọ na-akụziri anyị ka anyị si ebi na ebe anyị ga-amalite ibi: ndụ n'ezie abụghị maka iguzo na mpako gị; ndụ dịka Oziọma siri kwuo na-ehulata aka n'ebe ụmụnna anyị nwoke na ụmụnna nwanyị nọ, malite na ndị na-adịghị ike. Ọ bụ ụzọ si n’eluigwe bịa, ma ọ bụ ụzọ kacha mma mmadụ. N'ezie, anyị niile chọrọ enyi, ịhụnanya, nghọta, nnabata na enyemaka. Anyị niile chọrọ onye ga-adabere n'ebe anyị nọ, dịka anyị kwesịkwara ịdabere n'ebe ụmụnna anyị nọ. Ụbọchị Tọzdee dị nsọ bụ ụbọchị mmadụ n'ezie: ụbọchị ịhụnanya Jizọs nke na-agbada n'ụkwụ ndị enyi ya. Ma onye ọ bụla bụ enyi ya, ọbụna ndị na-achọ ịrara ya nye. N'akụkụ Jizọs, ọ dịghị onye bụ onye iro, ihe niile maka ya bụ ịhụnanya. Ịsacha ụkwụ gị abụghị ihe ngosi, ọ bụ ụzọ ndụ.
Mgbe nri chara, Jizọs gawara n’ogige Olive. N'ebe a, ọ na-egbu ikpere n'ala ọzọ, ma ọ bụ kama ọ dinara n'ala wee na-agba ọbara n'ihi mgbu na nhụjuanya. Ka anyị tinye onwe anyị ma ọ dịkarịa ala ntakịrị site n'aka nwoke a nke hụrụ anyị n'anya nke ịhụnanya a na-ahụtụbeghị n'ụwa. Ma ka anyị kwụsịrị n’ihu ili ahụ, ka anyị gwa ya enyi anyị. Taa, karịa anyị, ọ bụ Jehova chọrọ ụlọ ọrụ. Ka anyị gee ntị n'arịrịọ ya: «Mkpụrụ obi m na-ewute ruo ọnwụ; nọrọ ebe a, sorokwa m na-ekiri.” (Mt 26, 38). Ka anyị na-ehulata aka n'ebe ọ nọ, ka ọ ghara ịhapụ nkasi obi nke ịdị nso anyị. Onye-nwe-ayi, n'oge hour a, ayi agaghi-enye gi isutu Judas; ma dị ka ndị mmehie dara ogbenye, anyị na-akpọ isiala n’ụkwụ unu, na-eṅomi Magdalin, anyị na-anọgide na-eji ịhụnanya susuo ha ọnụ.