Vangelo ( Mt 6,7-15 ) - In quel tempo, Gesù disse ai suoi discepoli: «Pregando, non sprecate parole come i pagani: essi credono di venire ascoltati a forza di parole. Non siate dunque come loro, perché il Padre vostro sa di quali cose avete bisogno prima ancora che gliele chiediate. Voi dunque pregate così: Padre nostro che sei nei cieli, sia santificato il tuo nome, venga il tuo regno, sia fatta la tua volontà, come in cielo così in terra. Dacci oggi il nostro pane quotidiano, e rimetti a noi i nostri debiti come anche noi li rimettiamo ai nostri debitori, e non abbandonarci alla tentazione, ma liberaci dal male. Se voi infatti perdonerete agli altri le loro colpe, il Padre vostro che è nei cieli perdonerà anche a voi; ma se voi non perdonerete agli altri, neppure il Padre vostro perdonerà le vostre colpe».

Il commento al Vangelo a cura di Monsignor Vincenzo Paglia

Gesù oggi ci dona la sua preghiera: il Padre nostro. Ci avverte anzitutto che la preghiera non consiste nel moltiplicare le parole come se contasse il loro numero e non il cuore con cui vengono pronunciate. Vuole invece mostrarci la via della preghiera diretta, quella che giunge direttamente, senza mediazioni, al cuore di Dio. Nessun altro, se non lui, avrebbe potuto insegnarla. Solo lui, che è il Figlio perfetto che conosce il Padre in profondità, poteva donare quelle parole che segnano la vita dei cristiani da sempre e dovunque. Gesù, amando i discepoli con un amore senza limiti, ci insegna la preghiera più alta, quella che Dio non può non ascoltare. E lo si comprende sin dalla prima parola: «abbà» (papà). Con questa semplice parola – è quella che ogni bambino piccolo dice al proprio padre – Gesù compie una vera e propria rivoluzione religiosa rispetto alla tradizione ebraica che portava a non nominare neppure il nome santo di Dio. Gesù, con questo inizio, ci coinvolge nella sua stessa intimità con il Padre. Non è lui che “abbassa” Dio a noi; piuttosto, innalza noi sino al cuore stesso del Padre «che sta nei cieli» tanto da chiamarlo “papà”. Il Padre, pur restando «nell’alto dei cieli», è però Colui che ci ama da sempre e che vuole la nostra salvezza e quella del mondo intero. È decisivo perciò che Gesù ci faccia chiedere il compimento della volontà del Padre. E la volontà di Dio è che nessuno si perda. Nessuno. Per questo ci fa chiedere: «Venga il tuo regno». E che venga presto, perché finalmente sarà riconosciuta la santità di Dio e tutti gli uomini vivranno nella giustizia e nella pace, ovunque, nel cielo e sulla terra. Nella seconda parte della preghiera Gesù ci fa chiedere al Padre di guardare la nostra vita di ogni giorno: gli chiediamo il pane, quello del corpo e quello del cuore. E poi ci fa azzardare una richiesta che in verità è molto esigente: «Rimetti a noi i nostri debiti, come anche noi li rimettiamo ai nostri debitori». Sono parole ardue e a prima vita irreali-stiche: come ammettere che il perdono umano sia modello di quello divino? In verità, Gesù ci aiuta a esprimere nella preghiera una sapienza straordinaria. E lo capiamo nei versetti seguenti: «Se voi infatti perdonerete agli altri le loro colpe, il Padre vostro che è nei cieli perdonerà anche a voi; ma se voi non perdonerete agli altri, neppure il Padre vostro perdonerà le vostre colpe». Questo linguaggio è incomprensibile per una società, com’è spesso la nostra, nella quale il perdono è raro, se non del tutto bandito, e comunque il rancore è un’erba che non riusciamo a sradicare. Ma forse proprio per questo abbiamo ancor più bisogno di imparare a pregare con il «Padre nostro». È la preghiera che salva perché ci fa scoprire la fraternità universale quando ci rivolgiamo verso Dio e lo invochiamo come Padre di tutti.

«You therefore pray like this: “Our Father”»

Gospel (Mt 6,7-15)

At that time, Jesus said to his disciples: «When praying, do not waste words like the pagans: they believe they are heard by words. Therefore do not be like them, because your Father knows what things you need even before you ask him. You therefore pray like this: Our Father who art in heaven, hallowed be your name, your kingdom come, your will be done on earth as it is in heaven. Give us this day our daily bread, and forgive us our debts as we also forgive our debtors, and do not give us over to temptation, but deliver us from evil. For if you forgive others their sins, your Father who is in heaven will forgive you also; but if you do not forgive others, not even your Father will forgive your sins."

The commentary on the Gospel by Monsignor Vincenzo Paglia

Today Jesus gives us his prayer: the Our Father. He warns us first of all that prayer does not consist in multiplying words as if he were counting their number and not the heart with which they are pronounced. Instead, he wants to show us the way of direct prayer, the one that reaches directly, without mediation, the heart of God. No one else, if not him, could have taught it. Only he, who is the perfect Son who knows the Father in depth, could give those words that have marked the life of Christians always and everywhere. Jesus, loving his disciples with a love without limits, teaches us the highest prayer, the one that God cannot fail to hear. And we understand him from the first word: "abba" (dad). With this simple word - it is the one that every small child says to his father - Jesus carries out a real religious revolution compared to the Jewish tradition which led to not even mentioning the holy name of God. Jesus, with this beginning, involves us in his same intimacy with the Father. It is not he who "lowers" God to us; rather, he lifts us up to the very heart of the Father "who is in heaven" so much so that he calls him "father". The Father, while remaining "in the highest heavens", is however the One who has always loved us and who wants our salvation and that of the entire world. It is therefore decisive that Jesus makes us ask for the fulfillment of the Father's will. And God's will is that no one is lost. Nobody. This is why he makes us ask: "Your kingdom come." And may it come soon, because finally the holiness of God will be recognized and all men will live in justice and peace, everywhere, in heaven and on earth. In the second part of the prayer, Jesus makes us ask the Father to look at our everyday life: we ask him for bread, that of the body and that of the heart. And then he makes us venture a request that is actually very demanding: "Forgive us our debts, as we also forgive our debtors." These are arduous and at first glance unrealistic words: how can we admit that human forgiveness is a model of divine forgiveness? In truth, Jesus helps us express extraordinary wisdom in prayer. And we understand this in the following verses: «For if you forgive others their sins, your Father who is in heaven will also forgive you; but if you do not forgive others, not even your Father will forgive your sins." This language is incomprehensible for a society, as ours often is, in which forgiveness is rare, if not completely banned, and in any case resentment is a weed that we cannot eradicate. But perhaps precisely for this reason we need to learn to pray with the "Our Father" even more. It is the prayer that saves because it makes us discover universal brotherhood when we turn to God and invoke him as the Father of all.

«Por tanto, orad así: “Padre nuestro”»

Evangelio (Mt 6,7-15)

En aquel tiempo, Jesús dijo a sus discípulos: «Cuando oréis, no desperdiciad palabras como los paganos: creen que con palabras se les oye. Por tanto, no seáis como ellos, porque vuestro Padre sabe lo que necesitáis incluso antes de que se lo pidáis. Por tanto, orad así: Padre nuestro que estás en los cielos, santificado sea tu nombre, venga tu reino, hágase tu voluntad en la tierra como en el cielo. Danos hoy nuestro pan de cada día, y perdónanos nuestras deudas, como también nosotros perdonamos a nuestros deudores, y no nos dejes caer en la tentación, sino líbranos del mal. Porque si perdonáis a otros sus pecados, vuestro Padre que está en los cielos os perdonará también a vosotros; pero si no perdonáis a los demás, ni vuestro Padre os perdonará los pecados."

El comentario al Evangelio de monseñor Vincenzo Paglia

Hoy Jesús nos regala su oración: el Padre Nuestro. Nos advierte ante todo que la oración no consiste en multiplicar las palabras como si contara su número y no el corazón con el que se pronuncian. Más bien quiere mostrarnos el camino de la oración directa, la que llega directamente, sin mediación, al corazón de Dios y que nadie más que él podría habernos enseñado. Sólo él, que es el Hijo perfecto que conoce en profundidad al Padre, podría pronunciar esas palabras que han marcado la vida de los cristianos siempre y en todas partes. Jesús, amando a sus discípulos con un amor sin límites, nos enseña la oración más elevada, la que Dios no puede dejar de escuchar. Y esto se puede entender desde la primera palabra: "abba" (papá). Con esta simple palabra - es la que todo niño pequeño dice a su padre - Jesús realiza una verdadera revolución religiosa respecto a la tradición judía que llevaba a ni siquiera mencionar el santo nombre de Dios. Jesús, con este comienzo, nos involucra en su misma intimidad con el Padre. No es él quien "rebaja" a Dios hacia nosotros; más bien nos eleva hasta el corazón mismo del Padre "que está en los cielos", hasta el punto de que le llamamos "papá". El Padre, aunque permanece "en lo más alto de los cielos", es sin embargo Aquel que siempre nos ha amado y que quiere nuestra salvación y la del mundo entero. Es, por tanto, decisivo que Jesús nos haga pedir el cumplimiento de la voluntad del Padre. Y la voluntad de Dios es que nadie se pierda. Nadie. Por eso nos hace pedir: "Venga tu reino". Y que llegue pronto, porque finalmente la santidad de Dios será reconocida y todos los hombres vivirán en justicia y paz, en todas partes, en el cielo y en la tierra. En la segunda parte de la oración, Jesús nos hace pedir al Padre que mire nuestra vida cotidiana: le pedimos el pan, el del cuerpo y el del corazón. Y luego nos hace aventurar una petición que en realidad es muy exigente: "Perdónanos nuestras deudas, como también nosotros perdonamos a nuestros deudores". Son palabras arduas y a primera vista poco realistas: ¿cómo podemos admitir que el perdón humano sea un modelo del perdón divino? En verdad, Jesús nos ayuda a expresar una sabiduría extraordinaria en la oración. Y esto lo entendemos en los siguientes versículos: «Porque si perdonáis a otros sus pecados, también vuestro Padre que está en los cielos os perdonará a vosotros; pero si no perdonáis a los demás, ni vuestro Padre os perdonará los pecados." Este lenguaje es incomprensible para una sociedad, como suele serlo la nuestra, en la que el perdón es raro, si no completamente prohibido, y en cualquier caso el resentimiento es una mala hierba que no podemos erradicar. Pero quizás por eso mismo necesitamos aprender aún más a rezar el "Padre Nuestro". Es la oración que salva porque nos hace descubrir la fraternidad universal cuando nos dirigimos a Dios y lo invocamos como Padre de todos.

« Vous priez donc ainsi : « Notre Père » »

Évangile (Mt 6,7-15)

A cette époque, Jésus dit à ses disciples : « En priant, ne gaspillez pas les paroles comme les païens : ils croient être exaucés par les paroles. Ne soyez donc pas comme eux, car votre Père sait de quoi vous avez besoin avant même que vous le lui demandiez. Vous priez donc ainsi : Notre Père qui es aux cieux, que ton nom soit sanctifié, que ton règne vienne, que ta volonté soit faite sur la terre comme au ciel. Donne-nous aujourd'hui notre pain quotidien, et remets-nous nos dettes comme nous pardonnons aussi à nos débiteurs, et ne nous livre pas à la tentation, mais délivre-nous du mal. Car si vous pardonnez aux autres leurs péchés, votre Père qui est aux cieux vous pardonnera aussi ; mais si vous ne pardonnez pas aux autres, même votre Père ne vous pardonnera pas vos péchés. »

Le commentaire de l'Évangile de Mgr Vincenzo Paglia

Aujourd'hui, Jésus nous donne sa prière : le Notre Père. Il nous prévient tout d'abord que la prière ne consiste pas à multiplier les mots comme si comptait leur nombre et non le cœur avec lequel ils sont prononcés. Il veut plutôt nous montrer la voie de la prière directe, celle qui atteint directement, sans médiation, le cœur de Dieu : personne d'autre que lui n'aurait pu l'enseigner. Lui seul, qui est le Fils parfait qui connaît le Père en profondeur, pourrait prononcer ces paroles qui ont marqué la vie des chrétiens de toujours et partout. Jésus, aimant ses disciples d'un amour sans limites, nous enseigne la prière la plus haute, celle que Dieu ne peut manquer d'entendre. Et cela se comprend dès le premier mot : « abba » (papa). Avec ce simple mot - c'est celui que tout petit enfant dit à son père - Jésus accomplit une véritable révolution religieuse par rapport à la tradition juive qui conduisait à ne même pas mentionner le saint nom de Dieu. Jésus, avec ce début, nous implique dans sa même intimité avec le Père. Ce n'est pas lui qui « abaisse » Dieu jusqu'à nous ; au contraire, cela nous élève jusqu'au cœur même du Père « qui est aux cieux », au point que nous l'appelons « papa ». Le Père, tout en restant « au plus haut des cieux », est cependant Celui qui nous a toujours aimé et qui veut notre salut et celui du monde entier. Il est donc décisif que Jésus nous fasse demander l'accomplissement de la volonté du Père. Et la volonté de Dieu est que personne ne soit perdu. Aucun. C'est pourquoi il nous fait demander : « Que ton règne vienne ». Et que cela vienne bientôt, car enfin la sainteté de Dieu sera reconnue et tous les hommes vivront dans la justice et la paix, partout, au ciel et sur terre. Dans la deuxième partie de la prière, Jésus nous fait demander au Père de regarder notre vie quotidienne : nous lui demandons le pain, celui du corps et celui du cœur. Et puis il nous fait oser une demande qui est en fait très exigeante : « Pardonnez-nous nos dettes, comme nous pardonnons aussi à nos débiteurs. » Ce sont des paroles ardues et à première vue irréalistes : comment admettre que le pardon humain soit un modèle du pardon divin ? En vérité, Jésus nous aide à exprimer une sagesse extraordinaire dans la prière. Et nous le comprenons dans les versets suivants : « Car si vous pardonnez aux autres leurs péchés, votre Père qui est aux cieux vous pardonnera aussi ; mais si vous ne pardonnez pas aux autres, même votre Père ne vous pardonnera pas vos péchés. » Ce langage est incompréhensible pour une société, comme l'est souvent la nôtre, dans laquelle le pardon est rare, voire totalement interdit, et en tout cas le ressentiment est une mauvaise herbe qu'on ne peut éradiquer. Mais c'est peut-être précisément pour cette raison que nous devons apprendre encore plus à prier avec le « Notre Père ». C'est la prière qui sauve parce qu'elle nous fait découvrir la fraternité universelle lorsque nous nous tournons vers Dieu et l'invoquons comme le Père de tous.

«Portanto, orai assim: “Pai Nosso”»

Evangelho (Mt 6,7-15)

Naquele momento, Jesus disse aos seus discípulos: «Quando orarem, não desperdicem palavras como os pagãos: eles acreditam que são ouvidos pelas palavras. Portanto, não seja como eles, porque seu Pai sabe de que coisas você precisa antes mesmo de você pedir a ele. Portanto, orem assim: Pai nosso que estás nos céus, santificado seja o teu nome, venha a nós o teu reino, seja feita a tua vontade, assim na terra como no céu. O pão nosso de cada dia dá-nos hoje e perdoa-nos as nossas dívidas, assim como nós perdoamos aos nossos devedores, e não nos entregues à tentação, mas livra-nos do mal. Pois se você perdoar os pecados dos outros, seu Pai que está nos céus também perdoará você; mas se você não perdoar os outros, nem mesmo seu Pai perdoará seus pecados”.

O comentário ao Evangelho de Monsenhor Vincenzo Paglia

Hoje Jesus nos dá a sua oração: o Pai Nosso. Ele nos adverte antes de tudo que a oração não consiste em multiplicar as palavras como se contasse o seu número e não o coração com que são pronunciadas. Em vez disso, ele quer mostrar-nos o caminho da oração direta, aquela que chega diretamente, sem mediação, ao coração de Deus. Ninguém além dele poderia tê-lo ensinado. Só Ele, que é o Filho perfeito que conhece profundamente o Pai, poderia proferir aquelas palavras que marcaram a vida dos cristãos sempre e em todo o lado. Jesus, amando os seus discípulos com um amor sem limites, ensina-nos a oração mais elevada, aquela que Deus não pode deixar de ouvir. E isso pode ser entendido desde a primeira palavra: “abba” (pai). Com esta simples palavra - aquela que cada criança diz ao seu pai - Jesus realiza uma verdadeira revolução religiosa em relação à tradição judaica que levou a não mencionar sequer o santo nome de Deus. Jesus, com este início, envolve-nos na sua mesma intimidade com o Pai. Não é ele quem “rebaixa” Deus até nós; pelo contrário, eleva-nos ao coração do Pai «que está nos céus», tanto que o chamamos de «pai». O Pai, embora permanecendo «no mais alto dos céus», é, no entanto, Aquele que sempre nos amou e quer a nossa salvação e a do mundo inteiro. É portanto decisivo que Jesus nos faça pedir o cumprimento da vontade do Pai. E a vontade de Deus é que ninguém se perca. Ninguém. É por isso que ele nos faz perguntar: “Venha o teu reino”. E que isso aconteça logo, porque finalmente a santidade de Deus será reconhecida e todos os homens viverão na justiça e na paz, em todos os lugares, no céu e na terra. Na segunda parte da oração, Jesus faz-nos pedir ao Pai que olhe para a nossa vida quotidiana: pedimos-lhe o pão, o do corpo e o do coração. E depois faz-nos arriscar um pedido que é realmente muito exigente: “Perdoa-nos as nossas dívidas, assim como nós perdoamos aos nossos devedores”. São palavras árduas e à primeira vista irrealistas: como admitir que o perdão humano seja um modelo do perdão divino? Na verdade, Jesus nos ajuda a expressar uma sabedoria extraordinária na oração. E entendemos isso nos seguintes versículos: «Porque, se perdoardes os pecados dos outros, também o vosso Pai que está nos céus vos perdoará; mas se você não perdoar os outros, nem mesmo seu Pai perdoará seus pecados”. Esta linguagem é incompreensível para uma sociedade, como muitas vezes é a nossa, em que o perdão é raro, se não completamente proibido, e em qualquer caso o ressentimento é uma erva daninha que não podemos erradicar. Mas talvez por isso mesmo precisemos aprender a rezar ainda mais com o “Pai Nosso”. É a oração que salva porque nos faz descobrir a fraternidade universal quando nos voltamos para Deus e o invocamos como Pai de todos.

«因此你這樣祈禱：「我們的父親」»

福音（太6,7-15）

當時，耶穌對他的門徒說：「祈禱時，不要像異教徒那樣浪費言語：他們相信自己會被言語所垂聽。 因此，不要像他們一樣，因為你的天父甚至在你向祂祈求之前就知道你需要什麼。 因此你們這樣禱告：我們在天上的父，願人都尊你的名為聖，願你的國降臨，願你的旨意行在地上如同行在天上。 今天賜給我們日用的飲食，赦免我們的債務，就像我們赦免我們的債務人一樣，不讓我們陷入試探，救我們脫離兇惡。 因為你們若饒恕別人的罪，你們在天上的父也必饒恕你們。 但如果你不饒恕別人，連你的天父也不會饒恕你的罪。”

文森佐·帕格利亞主教對福音的評論

今天耶穌向我們祈禱：我們的天父。 他首先警告我們，祈禱並不在於增加言語，好像它們的數量很重要，而不在於宣讀它們時的心。 相反，他想向我們展示直接祈禱的方式，一種無需中介就能直接到達神的心意的方式。除了他之外，沒有人能教導它。 只有他，這位完美的聖子，深入了解天父，才能說出那些時時處處都在基督徒生活中留下印記的話語。 耶穌以無限的愛愛祂的門徒，教導我們最高的祈禱，這是上帝不可能不聽的祈禱。 而這從第一個字就可以理解：「abba」（爸爸）。 與猶太傳統相比，耶穌用這個簡單的詞——這是每個小孩子對他父親說的那句話——進行了一場真正的宗教革命，猶太傳統導致甚至不提上帝的聖名。耶穌從這個開始就讓我們參與其中在祂與天父同樣的親密關係中。 不是祂把上帝「貶低」給我們；而是祂把上帝「貶低」給了我們。 相反，它使我們更接近「天父」的內心，以至於我們稱祂為「爸爸」。 然而，天父雖然仍然“在至高的天堂”，但卻是一直愛我們並希望我們和整個世界得救的那一位。 因此，耶穌讓我們祈求天父旨意的實現是決定性的。 上帝的旨意是不讓任何人迷失。 沒有人。 這就是為什麼祂讓我們問：「願祢的國降臨」。 願它早日到來，因為上帝的聖潔最終將得到承認，所有人將生活在正義與和平中，無論在天上還是在地上。 在禱告的第二部分，耶穌讓我們請求天父檢視我們的日常生活：我們向祂祈求麵包，身體的麵包和心靈的麵包​​。 然後他向我們提出了一個實際上非常苛刻的要求：“免除我們的債務，就像我們也免除我們的債務人一樣。” 這些都是艱鉅且乍看之下實際的話語：我們怎麼能承認人類的寬恕是神聖寬恕的典範？ 事實上，耶穌幫助我們在禱告中表達非凡的智慧。 我們在以下經文中理解了這一點：「你們若饒恕別人的罪，你們在天上的父也必饒恕你們； 但如果你不饒恕別人，連你的天父也不會饒恕你的罪。” 對於我們這樣的社會來說，這種語言是難以理解的，在這個社會中，寬恕即使不是完全禁止，也是很少見的，而且無論如何，怨恨是我們無法根除的雜草。 但也許正是因為這個原因，我們更需要學習與「我們的天父」一起祈禱。 禱告可以拯救我們，因為當我們轉向上帝並呼求祂為所有人的父親時，它使我們發現普遍的兄弟情誼。

«Поэтому вы молитесь так: «Отче наш»»

Евангелие (Мф 6,7-15)

В то время Иисус сказал своим ученикам: «Молясь, не тратьте слов, как язычники: они верят, что их слышат по словам. Поэтому не уподобляйтесь им, потому что Отец ваш знает, в чем вы нуждаетесь, еще до того, как вы попросите Его. Поэтому вы молитесь так: «Отче наш, сущий на небесах, да святится имя Твое, да приидет Царствие Твое, да будет воля Твоя на земле, как и на небе». Хлеб наш насущный дай нам на сей день, и прости нам долги наши, как и мы прощаем должникам нашим, и не предашь нас искушению, но избавь нас от зла. Ибо если вы будете прощать другим грехи их, то Отец ваш Небесный простит и вам; но если вы не будете прощать другим, то и Отец ваш не простит грехов ваших».

Комментарий к Евангелию монсеньора Винченцо Палья

Сегодня Иисус дает нам свою молитву: «Отче наш». Он предупреждает нас прежде всего о том, что молитва не состоит в умножении слов, как будто учитывается их число, а не сердце, с которым они произносятся. Вместо этого он хочет показать нам путь прямой молитвы, тот, который достигает непосредственно, без посредничества, сердца Божия, чему никто, кроме него, не мог бы научить. Только Тот, кто есть совершенный Сын, глубоко знающий Отца, мог сказать те слова, которые всегда и везде отмечали жизнь христиан. Иисус, любя своих учеников любовью без границ, учит нас высшей молитве, той, которую Бог не может не услышать. И это можно понять с первого слова: «абва» (папа). Этим простым словом, которое каждый маленький ребенок говорит своему отцу, Иисус совершает настоящую религиозную революцию по сравнению с еврейской традицией, которая привела к тому, что святое имя Бога даже не упоминалось. в его же близости с Отцом. Не он «принижает» к нам Бога; скорее, оно настолько возносит нас к самому сердцу Отца, «который на небесах», что мы называем Его «папой». Отец, оставаясь «на вышних небесах», тем не менее, является Тем, Кто всегда любил нас и желает нашего спасения и спасения всего мира. Поэтому решающим является то, что Иисус заставляет нас просить исполнения воли Отца. И воля Божия в том, чтобы никто не погиб. Никто. Вот почему он заставляет нас просить: «Да приидет Царствие Твое». И пусть это наступит скоро, потому что, наконец, святость Божия будет признана и все люди будут жить в справедливости и мире повсюду, на небе и на земле. Во второй части молитвы Иисус заставляет нас просить Отца взглянуть на нашу повседневную жизнь: мы просим у Него хлеба, телесного и сердечного. И тогда он заставляет нас отважиться на просьбу, на самом деле очень требовательную: «Прости нам долги наши, как и мы прощаем должникам нашим». Это трудные и на первый взгляд нереалистичные слова: как можно признать, что человеческое прощение есть образец божественного прощения? По правде говоря, Иисус помогает нам выражать в молитве необыкновенную мудрость. И мы понимаем это в следующих стихах: «Ибо, если вы будете прощать другим грехи их, то простит и вам Отец ваш Небесный; но если вы не будете прощать другим, то и Отец ваш не простит грехов ваших». Этот язык непонятен обществу, как это часто бывает у нас, в котором прощение – редкость, а то и вовсе запрещено, и в любом случае обида – это сорняк, который мы не можем искоренить. Но, может быть, именно поэтому нам нужно еще больше научиться молиться «Отче наш». Именно молитва спасает, потому что она позволяет нам открыть вселенское братство, когда мы обращаемся к Богу и призываем Его как Отца всего.

「だから、あなたはこう祈ります：「私たちの父よ」」

福音（マタ 6,7-15）

その時、イエスは弟子たちにこう言われました。「祈るとき、異教徒のように言葉を無駄にしてはいけません。彼らは言葉で聞かれると信じているのです。」 ですから、彼らのようにはなってはいけません。なぜなら、あなたの父は、あなたが尋ねる前から、あなたが何を必要としているかを知っているからです。 したがって、あなたは次のように祈ります：天におられる私たちの父よ、あなたの御名が崇められますように、あなたの王国が来ますように、あなたの意志が天で行われるように地上でも行われますように。 今日、私たちに日々の糧を与えてください、そして私たちが債務者を赦すように私たちの負債も赦してください、そして私たちを誘惑に負けず、悪から救い出してください。 なぜなら、あなたが他人の罪を赦すなら、天におられるあなたの父もあなたを赦してくださるからです。 しかし、あなたが他の人を赦さないなら、あなたの父でさえあなたの罪を赦してはくれません。」

ヴィンチェンツォ・パーリア修道士による福音書の解説

今日、イエスは私たちに祈りを与えてくださいました。「私たちの父」です。 彼はまず第一に、祈りは言葉の数を数えるかのように言葉を増やすことにあるのではなく、言葉を発音する心ではない、と警告しています。 その代わりに、彼は私たちに直接祈りの道、つまり、何の媒介もなしに直接神の心に届く道を示したいと願っておられます。 御父を深く知っている完璧な御子である彼だけが、いつでもどこでもクリスチャンの人生に特徴を与えてきた言葉を与えることができます。 イエスは限りない愛で弟子たちを愛し、神が聞き逃すことのできない最高の祈りを私たちに教えてくださいます。 そして、これは最初の単語「abba」（お父さん）からも理解できます。 この単純な言葉 - すべての幼い子供が父親に言う言葉 - によって、イエスは、神の聖なる御名さえ口にすることさえしなかったユダヤ人の伝統と比較して、真の宗教革命を実行します。御父と同じ親密さの中で。 神を私たちに「降ろす」のは彼ではありません。 むしろ、それは私たちを「天におられる」御父の心そのものに引き上げてくださるので、私たちは御父を「お父さん」と呼ぶのです。 しかしながら、御父は「いと高き天」に留まりながらも、常に私たちを愛し、私たちと全世界の救いを願っておられる方です。 したがって、イエスが私たちに御父の御旨の成就を求めさせることは決定的です。 そして神のご意志は、誰も失われないことです。 誰でもない。 これが、神が私たちに「あなたの王国が来ますように」と尋ねさせる理由です。 そして、それが早く来ますように。ついには神の聖さが認められ、天も地も、どこにいても、すべての人が正義と平和のうちに暮らすようになるからです。 祈りの後半では、イエスは私たちに、父なる神に私たちの日常生活を見つめるよう求めさせられます。私たちは、体のパンと心のパンを神に求めます。 そして、彼は私たちに、実際には非常に要求の厳しい要求をあえてさせます。「私たちが債務者を赦すのと同じように、私たちの借金も赦してください。」 これらは難しく、一見非現実的な言葉です。人間の許しが神の許しのモデルであるとどうして認めることができるでしょうか。 実際、イエスは私たちが祈りの中で並外れた知恵を表現できるよう助けてくださいます。 そして、私たちはこれを次の聖句で理解します。「もしあなたが他人の罪を赦すなら、天におられるあなたの父もあなたを赦してくださるでしょう。 しかし、あなたが他の人を赦さないなら、あなたの父でさえあなたの罪を赦してはくれません。」 この言語は、私たちの社会ではよくあることですが、完全に禁止されているわけではないにしても、許しが稀な社会では理解できず、いずれにせよ恨みは根絶することができない雑草です。 しかしおそらくだからこそ、私たちは「私たちの父」とともに祈ることをさらに学ぶ必要があるのか​​もしれません。 救いとなる祈りは、私たちが神に立ち返り、神をすべての父として呼び起こすとき、普遍的な兄弟愛を発見させてくれるからです。

«그러므로 너희는 이렇게 기도하라: “우리 아버지!”

복음(마태 6,7-15)

그때 예수께서는 제자들에게 이렇게 말씀하셨습니다. “기도할 때 이교도들처럼 말을 낭비하지 마십시오. 그들은 말로 듣는다고 믿습니다. 그러므로 저희를 본받지 말라 구하기 전에 너희에게 있어야 할 것을 너희 아버지께서 아시느니라 그러므로 너희는 이렇게 기도하라. 하늘에 계신 우리 아버지 이름이 거룩히 여김을 받으시오며 나라이 임하시며 뜻이 하늘에서 이룬 것 같이 땅에서도 이루어지이다. 오늘 우리에게 일용할 양식을 주시고, 우리가 우리에게 죄 지은 자를 용서한 것 같이 우리 죄를 용서하시고, 우리를 유혹에 빠지지 않게 하시고, 악에서 구하시옵소서. 너희가 다른 사람의 죄를 용서하면 하늘에 계신 너희 아버지께서도 너희 죄를 용서하시리라. 그러나 너희가 다른 사람의 죄를 용서하지 않으면 너희 아버지께서도 너희 죄를 용서하지 아니하시리라.”

빈첸초 팔리아 몬시뇰의 복음 주석

오늘 예수님께서는 우리에게 당신의 기도, 즉 주님의 기도를 하십니다. 그분은 무엇보다 먼저 우리에게 기도는 마치 숫자를 세는 것처럼 말을 늘리는 것이 아니며, 마음으로 말하는 것이 아니라고 경고하십니다. 대신에, 중개 없이 하나님의 마음에 직접적으로 다가가는 직접적인 기도의 길을 보여주시고자 하신 것인데, 그 누구도 가르칠 수 없었습니다. 아버지를 깊이 아시는 완전한 아들이신 그분만이 언제 어디서나 그리스도인의 삶에 특징이 되는 말씀을 주실 수 있습니다. 한계 없는 사랑으로 제자들을 사랑하시는 예수님께서는 우리에게 최고의 기도, 하느님께서 듣지 않으실 수 없는 기도를 가르치십니다. 그리고 이것은 첫 번째 단어인 "abba"(아빠)에서 이해할 수 있습니다. 모든 어린아이가 자기 아버지에게 하는 이 간단한 말로, 예수님은 하나님의 거룩한 이름조차 언급하지 않게 된 유대 전통에 비해 진정한 종교 혁명을 수행하셨습니다. 아버지와 동일한 친밀함 속에서. 하나님을 우리에게 "낮추는" 사람은 그 사람이 아닙니다. 오히려 그것은 우리를 “하늘에 계신” 아버지의 마음으로 끌어올리므로 우리는 그분을 “아빠”라고 부릅니다. 그러나 아버지께서는 “가장 높은 하늘에” 계시면서도 언제나 우리를 사랑하시고 우리와 온 세상의 구원을 바라시는 분이십니다. 그러므로 예수님께서 우리에게 아버지 뜻의 성취를 청하게 하시는 것은 결정적인 일입니다. 그리고 하나님의 뜻은 아무도 멸망하지 않는 것입니다. 아무도. 이것이 바로 그분께서 우리에게 “당신의 나라가 임하시오며”라고 묻게 하시는 이유입니다. 그리고 그것이 속히 오기를 바랍니다. 왜냐하면 마침내 하나님의 거룩하심이 인정될 것이며 모든 사람이 하늘과 땅 어디에서나 정의와 평화 가운데 살게 될 것이기 때문입니다. 기도의 두 번째 부분에서 예수님께서는 아버지께 우리의 일상생활을 살펴보라고 청하게 하십니다. 우리는 그분께 몸의 빵과 마음의 빵을 달라고 청합니다. 그리고 나서 그는 우리에게 실제로 매우 까다로운 요청을 하게 합니다. "우리가 우리에게 빚진 자를 용서한 것 같이 우리 빚을 용서하여 주십시오." 이것은 힘들고 언뜻 보기에는 비현실적인 말입니다. 인간의 용서가 하느님의 용서의 모델이라는 것을 우리가 어떻게 인정할 수 있습니까? 사실, 예수님께서는 우리가 기도를 통해 특별한 지혜를 표현하도록 도와주십니다. 그리고 우리는 다음 구절에서 이것을 이해합니다. “너희가 다른 사람의 죄를 용서하면 하늘에 계신 너희 아버지께서도 너희를 용서하실 것임이니라. 그러나 너희가 다른 사람의 죄를 용서하지 않으면 너희 아버지께서도 너희 죄를 용서하지 아니하시리라.” 이 언어는 우리 사회와 마찬가지로 완전히 금지되지는 않더라도 용서가 드물고 어떤 경우에도 분노는 근절할 수 없는 잡초인 사회에서는 이해할 수 없습니다. 그러나 아마도 바로 이런 이유로 우리는 "우리 아버지"와 함께 기도하는 법을 더욱 배워야 할 것입니다. 우리가 하느님께로 향하고 그분을 모든 사람의 아버지로 부를 때 보편적인 형제애를 발견하게 하기 때문에 구원을 주는 기도입니다.

«صلوا أنتم هكذا: «أبانا»»

الإنجيل (متى 6، 7 – 15)

في ذلك الوقت، قال يسوع لتلاميذه: «عندما تصلون، لا تضيعوا الكلمات مثل الوثنيين: فهم يؤمنون أن الكلمات تسمعهم. فلا تكونوا مثلهم، لأن أباكم يعلم ما تحتاجون إليه حتى قبل أن تسألوه. لذلك تصلي هكذا: أبانا الذي في السموات، ليتقدس اسمك، ليأت ملكوتك، لتكن مشيئتك كما في السماء على الأرض. أعطنا خبزنا كفافنا اليوم، واغفر لنا ذنوبنا كما نحن أيضًا نغفر للمذنبين إلينا، ولا تسلمنا للتجربة، لكن نجنا من الشرير. فإنه إن غفرتم للآخرين خطاياهم يغفر لكم أيضا أبوكم الذي في السماوات. ولكن إن لم تغفروا للآخرين، لا يغفر لكم أبوكم أيضًا خطاياكم".

التعليق على الإنجيل بقلم المونسنيور فينسينزو باجليا

اليوم يقدم لنا يسوع صلاته: "الأبانا". ينبهنا أولاً إلى أن الصلاة ليست عبارة عن تكثير الكلمات كأن عددها يُحسب، وليس القلب الذي تنطق به. بل يريد أن يرينا طريق الصلاة المباشرة، تلك التي تصل مباشرة، دون وساطة، إلى قلب الله. ولم يكن بوسع أحد غيره أن يعلمها. وحده، وهو الابن الكامل الذي يعرف الآب في العمق، يستطيع أن يعطي تلك الكلمات التي طبعت حياة المسيحيين دائمًا وفي كل مكان. إن يسوع، الذي أحب تلاميذه بمحبة لا حدود لها، يعلّمنا الصلاة الأسمى، تلك التي لا يستطيع الله إلا أن يسمعها. وهذا يمكن فهمه من الكلمة الأولى: "أبا" (أبي). بهذه الكلمة البسيطة - هي التي يقولها كل طفل صغير لأبيه - يقوم يسوع بثورة دينية حقيقية مقارنة بالتقليد اليهودي الذي أدى إلى عدم ذكر اسم الله القدوس.. يسوع، بهذه البداية، يشملنا في نفس العلاقة الحميمة مع الآب. ليس هو الذي "يخفض" الله إلينا؛ بل يرفعنا إلى قلب الآب "الذي في السماوات" لدرجة أننا ندعوه "أبي". إن الآب، مع بقائه "في أعلى السموات"، هو الذي أحبنا دائمًا ويريد خلاصنا وخلاص العالم أجمع. لذلك، من المهم أن يجعلنا يسوع نطلب تحقيق مشيئة الآب. وإرادة الله أن لا يضيع أحد. لا أحد. ولهذا يجعلنا نسأل: "ليأت ملكوتك". ولعله يأتي قريبًا، لأنه سيتم الاعتراف أخيرًا بقداسة الله وسيعيش جميع البشر في عدالة وسلام، في كل مكان، في السماء وعلى الأرض. في الجزء الثاني من الصلاة، يجعلنا يسوع نطلب من الآب أن ينظر إلى حياتنا اليومية: نطلب منه الخبز، خبز الجسد وخبز القلب. وبعد ذلك يجعلنا نغامر بطلبٍ صعب للغاية: "اغفر لنا ذنوبنا كما نحن أيضًا نغفر للمذنبين إلينا". إنها كلمات شاقة وغير واقعية للوهلة الأولى: كيف يمكننا أن نعترف بأن المغفرة البشرية هي نموذج للمغفرة الإلهية؟ في الحقيقة، يساعدنا يسوع في التعبير عن حكمة غير عادية في الصلاة. ونفهم ذلك في الآيات التالية: «فإنه إن غفرتم للآخرين خطاياهم يغفر لكم أيضًا أبوكم الذي في السماوات. ولكن إن لم تغفروا للآخرين، لا يغفر لكم أبوكم أيضًا خطاياكم". وهذه اللغة غير مفهومة بالنسبة لمجتمع، كما هو الحال في مجتمعنا غالباً، حيث يندر التسامح، إن لم يكن محظوراً بالكامل، وفي كل الأحوال يشكل الاستياء عشبة ضارة لا نستطيع استئصالها. ولكن ربما لهذا السبب بالذات نحتاج أن نتعلم الصلاة مع "أبانا" أكثر. إنها الصلاة التي تخلص، لأنها تجعلنا نكتشف الأخوة العالمية عندما نتوجه إلى الله ونستدعيه كأب للجميع.

«इसलिए आप इस तरह प्रार्थना करें: "हमारे पिता"»

सुसमाचार (माउंट 6,7-15)

उस समय, यीशु ने अपने शिष्यों से कहा: "प्रार्थना करते समय, अन्यजातियों की तरह शब्दों को बर्बाद मत करो: उनका मानना ​​​​है कि उन्हें शब्दों द्वारा सुना जाता है।" इसलिये उनके समान न बनो, क्योंकि तुम्हारा पिता तुम्हारे मांगने से पहिले ही जानता है, कि तुम्हें किन वस्तुओं की आवश्यकता है। इसलिये तुम इस प्रकार प्रार्थना करो: हे हमारे पिता, जो स्वर्ग में है, तेरा नाम पवित्र माना जाए, तेरा राज्य आए, तेरी इच्छा जैसे स्वर्ग में पूरी होती है, वैसे पृथ्वी पर भी पूरी हो। आज हमें हमारी प्रतिदिन की रोटी दे, और हमारे कर्ज़ क्षमा कर, जैसे हम अपने कर्ज़दारों को क्षमा करते हैं, और हमें परीक्षा में न छोड़, परन्तु बुराई से बचा। क्योंकि यदि तुम दूसरों के पाप क्षमा करते हो, तो तुम्हारा स्वर्गीय पिता भी तुम्हें क्षमा करेगा; परन्तु यदि तुम दूसरों को क्षमा नहीं करते, तो तुम्हारा पिता भी तुम्हारे पाप क्षमा नहीं करेगा।”

मोनसिग्नोर विन्सेन्ज़ो पगलिया द्वारा सुसमाचार पर टिप्पणी

आज यीशु हमें अपनी प्रार्थना देते हैं: हमारे पिता। वह हमें सबसे पहले चेतावनी देते हैं कि प्रार्थना में शब्दों को गुणा करना शामिल नहीं है जैसे कि उनकी संख्या गिना जाता है, न कि जिस दिल से उनका उच्चारण किया जाता है। इसके बजाय, वह हमें सीधी प्रार्थना का रास्ता दिखाना चाहते हैं, जो बिना किसी मध्यस्थता के सीधे ईश्वर के हृदय तक पहुँचती है। उनके अलावा कोई और इसे नहीं सिखा सकता था। केवल वही, जो पूर्ण पुत्र है जो पिता को गहराई से जानता है, वे शब्द दे सकता है जिन्होंने ईसाइयों के जीवन को हमेशा और हर जगह चिह्नित किया है। यीशु, अपने शिष्यों को असीमित प्रेम से प्यार करते हुए, हमें सर्वोच्च प्रार्थना सिखाते हैं, जिसे ईश्वर सुनने में असफल नहीं हो सकते। और इसे पहले शब्द से समझा जा सकता है: "अब्बा" (पिताजी)। इस सरल शब्द के साथ - यह वह है जो हर छोटा बच्चा अपने पिता से कहता है - यीशु ने यहूदी परंपरा की तुलना में एक वास्तविक धार्मिक क्रांति की है जिसके कारण भगवान के पवित्र नाम का उल्लेख भी नहीं किया जाता है। यीशु, इस शुरुआत के साथ, हमें शामिल करते हैं पिता के साथ अपनी उसी घनिष्ठता में। यह वह नहीं है जो ईश्वर को हमारे लिए "कम" करता है; बल्कि, यह हमें "जो स्वर्ग में है" पिता के हृदय तक ले जाता है, इतना कि हम उसे "पिता" कहते हैं। हालाँकि, पिता "सर्वोच्च स्वर्ग" में रहते हुए भी वही हैं, जिन्होंने हमेशा हमसे प्यार किया है और जो हमारा और पूरे विश्व का उद्धार चाहते हैं। इसलिए यह निर्णायक है कि यीशु हमसे पिता की इच्छा पूरी करने के लिए प्रार्थना करते हैं। और परमेश्वर की इच्छा है, कि कोई भी न खोए। कोई नहीं। यही कारण है कि वह हमसे पूछते हैं: "तुम्हारा राज्य आओ"। और यह जल्द ही आ सकता है, क्योंकि अंततः भगवान की पवित्रता को मान्यता दी जाएगी और सभी मनुष्य स्वर्ग और पृथ्वी पर, हर जगह न्याय और शांति से रहेंगे। प्रार्थना के दूसरे भाग में, यीशु हमें पिता से हमारे रोजमर्रा के जीवन को देखने के लिए कहते हैं: हम उनसे रोटी मांगते हैं, शरीर की और हृदय की। और फिर वह हमसे एक ऐसा अनुरोध करने के लिए कहता है जो वास्तव में बहुत मांग वाला होता है: "हमारे कर्ज़ माफ कर दो, जैसे हम अपने कर्ज़दारों को भी माफ कर देते हैं।" ये कठिन और पहली नज़र में अवास्तविक शब्द हैं: हम कैसे स्वीकार कर सकते हैं कि मानवीय क्षमा ईश्वरीय क्षमा का एक मॉडल है? सच तो यह है कि यीशु हमें प्रार्थना में असाधारण ज्ञान व्यक्त करने में मदद करते हैं। और हम इसे निम्नलिखित छंदों में समझते हैं: «क्योंकि यदि तुम दूसरों के पाप क्षमा करते हो, तो तुम्हारा स्वर्गीय पिता भी तुम्हें क्षमा करेगा; परन्तु यदि तुम दूसरों को क्षमा नहीं करते, तो तुम्हारा पिता भी तुम्हारे पाप क्षमा नहीं करेगा।” यह भाषा उस समाज के लिए समझ से बाहर है, जैसा कि अक्सर हमारे समाज में होता है, जिसमें क्षमा दुर्लभ है, अगर पूरी तरह से प्रतिबंधित नहीं है, और किसी भी मामले में नाराजगी एक खरपतवार है जिसे हम खत्म नहीं कर सकते हैं। लेकिन शायद इसी कारण से हमें "हमारे पिता" के साथ और भी अधिक प्रार्थना करना सीखने की आवश्यकता है। यह प्रार्थना ही है जो बचाती है क्योंकि यह हमें सार्वभौमिक भाईचारे की खोज कराती है जब हम ईश्वर की ओर मुड़ते हैं और उसे सभी के पिता के रूप में बुलाते हैं।

«Dlatego módlcie się w ten sposób: «Ojcze nasz»»

Ewangelia (Mt 6,7-15)

W tamtym czasie Jezus powiedział do swoich uczniów: «Modląc się, nie marnujcie słów jak poganie: oni wierzą, że przez słowa ich słychać. Nie bądźcie więc podobni do nich, bo Ojciec wasz wie, czego potrzebujecie, zanim go poprosicie. Dlatego tak się modlicie: Ojcze nasz, któryś jest w niebie, święć się imię Twoje, przyjdź królestwo Twoje, bądź wola Twoja jako w niebie, i na ziemi. Chleba naszego powszedniego daj nam dzisiaj i odpuść nam nasze winy, jak i my odpuszczamy naszym dłużnikom i nie wystawiajmy nas na pokusę, ale zbaw nas od zła. Bo jeśli przebaczycie innym ich grzechy, wasz Ojciec, który jest w niebie, przebaczy i wam; ale jeśli nie przebaczycie innym, nawet Ojciec wasz nie przebaczy waszych grzechów”.

Komentarz do Ewangelii autorstwa prałata Vincenzo Paglii

Dzisiaj Jezus przekazuje nam swoją modlitwę: Ojcze nasz. Przestrzega nas przede wszystkim, że modlitwa nie polega na mnożeniu słów, jak gdyby liczyła się ich liczba, a nie na sercu, z jakim je wymawia się. Zamiast tego chce nam wskazać drogę modlitwy bezpośredniej, takiej, która dociera bezpośrednio, bez pośrednictwa, do serca Bożego, której nikt inny, jak tylko On, nie mógłby jej nauczyć. Tylko On, który jest doskonałym Synem, znającym dogłębnie Ojca, mógł przekazać te słowa, które zawsze i wszędzie naznaczyły życie chrześcijan. Jezus, miłując swoich uczniów miłością bez granic, uczy nas modlitwy najwyższej, takiej, której Bóg nie może nie wysłuchać. I można to zrozumieć od pierwszego słowa: „abba” (tata). Tym prostym słowem – tym, które każde małe dziecko mówi swojemu ojcu – Jezus dokonuje prawdziwej rewolucji religijnej w porównaniu z tradycją żydowską, która doprowadziła do tego, że nie wspomina się nawet o świętym imieniu Boga.Jezus tym początkiem nas angażuje w tej samej intymności z Ojcem. To nie on „poniża” Boga do nas; raczej podnosi nas do samego serca Ojca, „który jest w niebie”, tak bardzo, że nazywamy Go „tatą”. Ojciec, pozostając „w najwyższych niebiosach”, jest jednak Tym, który zawsze nas kochał i który pragnie zbawienia naszego i całego świata. Decydujące jest zatem to, że Jezus każe nam prosić o wypełnienie woli Ojca. A wolą Bożą jest, aby nikt nie był zgubiony. Nikt. Dlatego każe nam prosić: „Przyjdź Królestwo Twoje”. I niech to nadejdzie wkrótce, bo w końcu świętość Boga zostanie uznana i wszyscy ludzie będą żyć w sprawiedliwości i pokoju, wszędzie, w niebie i na ziemi. W drugiej części modlitwy Jezus każe nam prosić Ojca, aby spojrzał na naszą codzienność: prosimy Go o chleb, cielesny i sercowy. A potem każe nam odważyć się na prośbę, która jest naprawdę bardzo wymagająca: „Odpuść nam nasze długi, jako i my przebaczamy naszym dłużnikom”. To trudne i na pierwszy rzut oka nierealne słowa: jak przyznać, że ludzkie przebaczenie jest wzorem przebaczenia Bożego? Tak naprawdę Jezus pomaga nam wyrażać w modlitwie niezwykłą mądrość. I rozumiemy to w następujących wersetach: «Bo jeśli przebaczycie innym ich grzechy, i wasz Ojciec, który jest w niebie, przebaczy wam; ale jeśli nie przebaczycie innym, nawet Ojciec wasz nie przebaczy waszych grzechów”. Ten język jest niezrozumiały dla społeczeństwa, jak często bywa w naszym, w którym przebaczenie jest rzadkością, jeśli nie całkowicie zakazane, a w każdym razie uraza jest chwastem, którego nie możemy wykorzenić. Ale może właśnie dlatego powinniśmy jeszcze bardziej nauczyć się modlić „Ojcze nasz”. To modlitwa zbawia, ponieważ pozwala odkryć powszechne braterstwo, gdy zwracamy się do Boga i wzywamy Go jako Ojca wszystkich.

"তাই আপনি এইভাবে প্রার্থনা করুন: "আমাদের পিতা""

গসপেল (Mt 6,7-15)

সেই সময়ে, যীশু তাঁর শিষ্যদের বলেছিলেন: "প্রার্থনা করার সময়, পৌত্তলিকদের মতো শব্দগুলি নষ্ট করবেন না: তারা বিশ্বাস করে যে তারা শব্দ দ্বারা শোনা যায়। তাই তাদের মত হয়ো না, কারণ তোমার পিতা তার কাছে চাওয়ার আগেই জানেন তোমার কোন জিনিসের প্রয়োজন। তাই আপনি এইভাবে প্রার্থনা করুন: আমাদের পিতা যিনি স্বর্গে আছেন, আপনার নাম পবিত্র হোক, আপনার রাজ্য আসুক, আপনার ইচ্ছা যেমন স্বর্গে তেমনি পৃথিবীতেও পূর্ণ হোক। আজ আমাদের প্রতিদিনের রুটি দিন, এবং আমাদের ঋণ ক্ষমা করুন যেমন আমরা আমাদের ঋণীকেও ক্ষমা করি, এবং আমাদের প্রলোভনের কাছে না দিয়ে, আমাদের মন্দ থেকে রক্ষা করুন। কারণ যদি তোমরা অন্যদের পাপ ক্ষমা কর, তবে তোমাদের স্বর্গের পিতাও তোমাদের ক্ষমা করবেন৷ কিন্তু আপনি যদি অন্যদের ক্ষমা না করেন, এমনকি আপনার পিতাও আপনার পাপ ক্ষমা করবেন না।"

Monsignor Vincenzo Paglia দ্বারা গসপেল ভাষ্য

আজ যীশু আমাদের তাঁর প্রার্থনা দেন: আমাদের পিতা। তিনি আমাদেরকে সর্বপ্রথম সতর্ক করেন যে প্রার্থনা শব্দগুণে গুন করে না যেন তাদের সংখ্যা গণনা করা হয় এবং যে হৃদয় দিয়ে উচ্চারণ করা হয় তা নয়। পরিবর্তে, তিনি আমাদের সরাসরি প্রার্থনার পথ দেখাতে চান, যা সরাসরি পৌঁছে যায়, মধ্যস্থতা ছাড়াই, ঈশ্বরের হৃদয়ে। তিনি ছাড়া অন্য কেউ এটি শিখাতে পারেনি। একমাত্র তিনিই, যিনি নিখুঁত পুত্র যিনি পিতাকে গভীরভাবে জানেন, সেই শব্দগুলি দিতে পারেন যা সর্বদা এবং সর্বত্র খ্রিস্টানদের জীবনকে চিহ্নিত করেছে৷ যীশু, তাঁর শিষ্যদের সীমাহীন ভালবাসার সাথে ভালবাসা, আমাদের সর্বোচ্চ প্রার্থনা শেখান, যা ঈশ্বর শুনতে ব্যর্থ হতে পারেন না। এবং এটি প্রথম শব্দ থেকে বোঝা যায়: "আব্বা" (বাবা)। এই সহজ শব্দটি দিয়ে - এটি এমন একটি যা প্রতিটি ছোট শিশু তার বাবাকে বলে - যিশু ইহুদি ঐতিহ্যের তুলনায় একটি সত্যিকারের ধর্মীয় বিপ্লব ঘটিয়েছেন যার ফলে ঈশ্বরের পবিত্র নামটিও উল্লেখ করা হয়নি৷ যীশু, এই শুরুতে, আমাদের জড়িত পিতার সাথে তার একই ঘনিষ্ঠতায়। তিনি আমাদের কাছে ঈশ্বরকে "নিচু" করেন না; বরং, এটি আমাদেরকে "স্বর্গে যিনি আছেন" পিতার হৃদয়ে এতটাই উত্থাপন করে যে আমরা তাকে "বাবা" বলে ডাকি। পিতা, "সর্বোচ্চ স্বর্গে" থাকাকালীন, তবে তিনিই যিনি সর্বদা আমাদের ভালবাসেন এবং যিনি আমাদের এবং সমগ্র বিশ্বের মুক্তি চান। তাই এটা নির্ধারক যে যীশু আমাদেরকে পিতার ইচ্ছা পূরণের জন্য অনুরোধ করেন। এবং ঈশ্বরের ইচ্ছা কেউ হারিয়ে না. কেউ না। এই কারণেই তিনি আমাদের জিজ্ঞাসা করেন: "আপনার রাজ্য আসুক"। এবং এটি শীঘ্রই আসুক, কারণ অবশেষে ঈশ্বরের পবিত্রতা স্বীকৃত হবে এবং সমস্ত মানুষ স্বর্গে এবং পৃথিবীতে সর্বত্র ন্যায় ও শান্তিতে বাস করবে। প্রার্থনার দ্বিতীয় অংশে, যীশু আমাদের বাবাকে আমাদের দৈনন্দিন জীবনের দিকে তাকাতে বলেন: আমরা তার কাছে রুটি চাই, শরীরের এবং হৃদয়ের জন্য। এবং তারপরে তিনি আমাদের একটি অনুরোধ করেন যা আসলে খুব দাবিদার: "আমাদের ঋণ ক্ষমা করুন, যেমন আমরা আমাদের ঋণদাতাদেরও ক্ষমা করি।" এগুলি কঠিন এবং প্রথম নজরে অবাস্তব শব্দ: আমরা কীভাবে স্বীকার করব যে মানুষের ক্ষমা ঐশ্বরিক ক্ষমার একটি মডেল? সত্যে, যীশু আমাদের প্রার্থনায় অসাধারণ জ্ঞান প্রকাশ করতে সাহায্য করেন। এবং আমরা নিম্নলিখিত আয়াতগুলিতে এটি বুঝতে পারি: "কারণ আপনি যদি অন্যদের পাপ ক্ষমা করেন, তবে আপনার স্বর্গের পিতাও আপনাকে ক্ষমা করবেন; কিন্তু আপনি যদি অন্যদের ক্ষমা না করেন, এমনকি আপনার পিতাও আপনার পাপ ক্ষমা করবেন না।" এই ভাষাটি একটি সমাজের জন্য বোধগম্য, যেমন আমাদের প্রায়শই হয়, যেখানে ক্ষমা বিরল, যদি সম্পূর্ণরূপে নিষিদ্ধ না হয়, এবং যে কোনও ক্ষেত্রে বিরক্তি এমন একটি আগাছা যা আমরা নির্মূল করতে পারি না। তবে সম্ভবত এই কারণেই আমাদের আরও বেশি "আমাদের পিতা" এর সাথে প্রার্থনা করতে শিখতে হবে। এটি প্রার্থনা যা রক্ষা করে কারণ এটি আমাদের সার্বজনীন ভ্রাতৃত্বকে আবিষ্কার করে যখন আমরা ঈশ্বরের দিকে ফিরে যাই এবং তাকে সকলের পিতা হিসাবে আহ্বান করি।

«Kaya manalangin kayo ng ganito: “Ama namin”»

Ebanghelyo (Mt 6,7-15)

Noong panahong iyon, sinabi ni Jesus sa kanyang mga disipulo: «Kapag nananalangin, huwag mag-aksaya ng mga salita tulad ng mga pagano: naniniwala sila na sila ay naririnig ng mga salita. Kaya't huwag kayong tumulad sa kanila, sapagkat alam ng inyong Ama ang mga bagay na inyong kailangan bago pa man ninyo hingin sa kanya. Kaya't manalangin kayo ng ganito: Ama namin na nasa langit, sambahin ang iyong pangalan, dumating ang iyong kaharian, mangyari ang iyong kalooban sa lupa gaya ng sa langit. Bigyan mo kami ngayon ng aming kakanin sa araw-araw, at patawarin mo kami sa aming mga utang, gaya naman ng pagpapatawad namin sa mga may utang sa amin, at huwag mo kaming ibigay sa tukso, kundi iligtas mo kami sa masama. Sapagka't kung patatawarin ninyo ang iba sa kanilang mga kasalanan, patatawarin din kayo ng inyong Ama na nasa langit; ngunit kung hindi ninyo patatawarin ang iba, kahit ang inyong Ama ay hindi rin patatawarin ang inyong mga kasalanan."

Ang komentaryo sa Ebanghelyo ni Monsignor Vincenzo Paglia

Ibinibigay sa atin ngayon ni Hesus ang kanyang panalangin: ang Ama Namin. Binabalaan niya tayo una sa lahat na ang panalangin ay hindi binubuo sa pagpaparami ng mga salita na parang ang bilang ng mga ito ay binibilang at hindi ang puso kung saan sila binibigkas. Sa halip, nais niyang ipakita sa atin ang paraan ng direktang panalangin, ang tuwirang umabot, nang walang pamamagitan, ang puso ng Diyos. Siya lamang, na siyang perpektong Anak na nakakakilala sa Ama ng malalim, ang makapagbibigay ng mga salitang iyon na nagmarka sa buhay ng mga Kristiyano palagi at saanman. Si Jesus, na nagmamahal sa kanyang mga alagad nang may pag-ibig na walang limitasyon, ay nagtuturo sa atin ng pinakamataas na panalangin, ang panalangin na hindi maaaring hindi marinig ng Diyos. At ito ay mauunawaan mula sa unang salita: "abba" (tatay). Sa simpleng salitang ito - ito ang sinasabi ng bawat maliit na bata sa kanyang ama - si Jesus ay nagsasagawa ng isang tunay na rebolusyong pangrelihiyon kumpara sa tradisyon ng mga Hudyo na humantong sa hindi pagbanggit sa banal na pangalan ng Diyos. Si Jesus, sa simulang ito, ay kinasasangkutan natin sa kanyang kaparehong lapit sa Ama. Hindi siya ang "nagpapababa" sa Diyos sa atin; bagkus, itinataas tayo nito sa mismong puso ng Ama "na nasa langit" kaya't tinawag natin siyang "tatay". Ang Ama, habang nananatili "sa pinakamataas na langit", ay gayunpaman ang Isa na laging nagmamahal sa atin at nagnanais ng ating kaligtasan at ng buong mundo. Kaya naman mapagpasyahan na hinihiling tayo ni Hesus na matupad ang kalooban ng Ama. At ang kalooban ng Diyos ay walang sinuman ang mawawala. walang tao. Ito ang dahilan kung bakit niya tayo pinatanong: "Dumating nawa ang iyong kaharian". At nawa'y dumating ito sa lalong madaling panahon, dahil sa wakas ay makikilala ang kabanalan ng Diyos at ang lahat ng tao ay mamumuhay sa katarungan at kapayapaan, saanman, sa langit at sa lupa. Sa ikalawang bahagi ng panalangin, hinihiling sa atin ni Hesus na hilingin sa Ama na tingnan ang ating pang-araw-araw na buhay: humihingi tayo sa kanya ng tinapay, ng katawan at ng puso. At pagkatapos ay ginawa niya kaming makipagsapalaran sa isang kahilingan na talagang napaka-demanding: "Patawarin mo kami sa aming mga utang, tulad ng pagpapatawad din namin sa mga may utang sa amin." Ang mga ito ay mahirap at sa unang tingin ay hindi makatotohanang mga salita: paano natin maaamin na ang pagpapatawad ng tao ay isang modelo ng banal na pagpapatawad? Sa totoo lang, tinutulungan tayo ni Jesus na magpahayag ng pambihirang karunungan sa panalangin. At naiintindihan natin ito sa mga sumusunod na talata: «Sapagkat kung patatawarin ninyo ang iba sa kanilang mga kasalanan, patatawarin din kayo ng inyong Ama na nasa langit; ngunit kung hindi ninyo patatawarin ang iba, kahit ang inyong Ama ay hindi rin patatawarin ang inyong mga kasalanan." Ang wikang ito ay hindi mauunawaan para sa isang lipunan, tulad ng sa atin madalas, kung saan ang pagpapatawad ay bihira, kung hindi man lubusang ipinagbabawal, at sa anumang kaso ang sama ng loob ay isang damo na hindi natin mapupuksa. Ngunit marahil para sa kadahilanang ito kailangan nating matutong manalangin kasama ang "Ama Namin" nang higit pa. Ang panalangin ang nagliligtas dahil natutuklasan natin ang unibersal na kapatiran kapag bumaling tayo sa Diyos at tinawag siya bilang Ama ng lahat.

«Тож моліться так: «Отче наш»»

Євангеліє (Мт 6,7-15)

У той час Ісус сказав своїм учням: «Молячись, не марнуйте слів, як язичники: вони вірять, що через слова їх чують. Тому не будьте такими, як вони, бо ваш Отець знає, чого ви потребуєте, ще до того, як ви попросите в Нього. Тож моліться так: Отче наш, що єси на небі, нехай святиться ім’я Твоє, нехай прийде Царство Твоє, нехай буде воля Твоя, як на небі, так і на землі. Хліба нашого насущного дай нам сьогодні, і прости нам довги наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим, і не введи нас у спокусу, але визволи нас від лукавого. Бо коли ви прощатимете іншим їхні гріхи, то простить і вам Отець ваш, що на небі; але якщо ви не прощатимете іншим, то навіть ваш Отець не простить вам гріхів ваших».

Коментар до Євангелія монсеньйора Вінченцо Палія

Сьогодні Ісус дає нам свою молитву: Отче наш. Він застерігає нас насамперед, що молитва полягає не в тому, щоб множити слова, ніби рахується їх кількість, а не серце, з яким вони вимовляються. Натомість він хоче показати нам дорогу прямої молитви, таку, яка сягає безпосередньо, без посередництва, серця Бога, якої ніхто інший, крім нього, не міг навчити. Лише той, хто є досконалим Сином, який глибоко знає Отця, міг би сказати ті слова, які відзначали життя християн завжди і всюди. Ісус, люблячи своїх учнів безмежною любов’ю, навчає нас найвищої молитви, тієї, яку Бог не може не почути. І це можна зрозуміти з першого слова: «авва» (тато). Цим простим словом, яке кожна маленька дитина каже своєму батькові, Ісус здійснює справжню релігійну революцію порівняно з єврейською традицією, яка призвела до того, що святе ім’я Бога не згадувалося. Ісус цим початком залучає нас у своїй тій самій близькості з Батьком. Не він «опускає» до нас Бога; скоріше, воно підносить нас до самого серця Отця, «який на небі», настільки, що ми називаємо його «татом». Але Отець, який перебуває «на висоті небес», є тим, хто завжди любив нас і бажає нашого спасіння та спасіння всього світу. Тому вирішальним є те, що Ісус змушує нас просити про виконання волі Отця. І Божа воля в тому, щоб ніхто не пропав. ніхто Ось чому Він змушує нас просити: «Нехай прийде Царство Твоє». І нехай це настане незабаром, бо нарешті святість Бога буде визнана і всі люди житимуть у справедливості та мирі всюди, на небі та на землі. У другій частині молитви Ісус спонукає нас просити Отця, щоб Він поглянув на наше повсякденне життя: ми просимо Його про хліб, як для тіла, так і для серця. І тоді він змушує нас зважитися на прохання, яке насправді є дуже вимогливим: «Прости нам довги наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим». Це важкі і на перший погляд нереалістичні слова: як можна визнати, що людське прощення є взірцем божественного прощення? Справді, Ісус допомагає нам виявляти надзвичайну мудрість у молитві. І ми розуміємо це в наступних віршах: «Бо коли ви прощатимете іншим їхні гріхи, то простить і вам Отець ваш, що на небі; але якщо ви не прощатимете іншим, то навіть ваш Отець не простить вам гріхів ваших». Ця мова незрозуміла для суспільства, як часто буває у нас, в якому прощення рідко, якщо не зовсім заборонено, і в будь-якому випадку образа є бур’яном, який ми не можемо викоренити. Але, можливо, саме тому нам потрібно ще більше вчитися молитися «Отче наш». Саме молитва рятує, тому що вона відкриває нам всесвітнє братерство, коли ми звертаємося до Бога і взиваємо Його як Отця всіх.

«Εσύ λοιπόν προσεύχεσαι έτσι: «Πάτερ ημών»»

Ευαγγέλιο (Ματ 6,7-15)

Εκείνη την ώρα, ο Ιησούς είπε στους μαθητές του: «Όταν προσεύχεστε, μην σπαταλάτε λόγια όπως οι ειδωλολάτρες: πιστεύουν ότι ακούγονται με λόγια. Γι' αυτό μην γίνετε σαν αυτούς, γιατί ο Πατέρας σας γνωρίζει τι χρειάζεστε ακόμη και πριν του το ζητήσετε. Προσεύχεσαι λοιπόν ως εξής: Πατέρα μας που είσαι στους ουρανούς, αγιαστεί το όνομά σου, έλα η βασιλεία σου, γίνει το θέλημά σου και στη γη, όπως στον ουρανό. Δώσε μας σήμερα το καθημερινό μας ψωμί, και συγχώρησέ μας τα χρέη μας, όπως και εμείς συγχωρούμε τους οφειλέτες μας, και μη μας παραδώσεις σε πειρασμό, αλλά λύτρωσέ μας από το κακό. Διότι αν συγχωρήσετε τους άλλους τις αμαρτίες τους, ο Πατέρας σας που είναι στους ουρανούς θα συγχωρήσει και εσάς. αλλά αν δεν συγχωρήσετε τους άλλους, ούτε ο Πατέρας σας θα συγχωρήσει τις αμαρτίες σας».

Ο σχολιασμός του Ευαγγελίου από τον Μονσινιόρ Vincenzo Paglia

Σήμερα ο Ιησούς μας δίνει την προσευχή του: το Πάτερ ημών. Μας προειδοποιεί πρώτα απ' όλα ότι η προσευχή δεν συνίσταται στον πολλαπλασιασμό των λέξεων σαν να είναι μετρημένος ο αριθμός τους και όχι η καρδιά με την οποία προφέρονται. Αντίθετα, θέλει να μας δείξει τον δρόμο της άμεσης προσευχής, αυτόν που φτάνει απευθείας, χωρίς μεσολάβηση, στην καρδιά του Θεού.Κανείς άλλος εκτός από αυτόν δεν θα μπορούσε να τον διδάξει. Μόνο αυτός, που είναι ο τέλειος Υιός που γνωρίζει τον Πατέρα σε βάθος, θα μπορούσε να δώσει εκείνα τα λόγια που έχουν σημαδέψει τη ζωή των Χριστιανών πάντα και παντού. Ο Ιησούς, αγαπώντας τους μαθητές του με αγάπη χωρίς όρια, μας διδάσκει την υψηλότερη προσευχή, αυτή που ο Θεός δεν μπορεί να μην ακούσει. Και αυτό γίνεται κατανοητό από την πρώτη λέξη: «αββάς» (μπαμπάς). Με αυτή την απλή λέξη -είναι αυτή που λέει κάθε μικρό παιδί στον πατέρα του- ο Ιησούς κάνει μια πραγματική θρησκευτική επανάσταση σε σύγκριση με την εβραϊκή παράδοση που οδήγησε στο να μην αναφέρεται καν το άγιο όνομα του Θεού. Ο Ιησούς, με αυτή την αρχή, μας εμπλέκει στην ίδια οικειότητά του με τον Πατέρα. Δεν είναι αυτός που μας «κατεβάζει» τον Θεό. Μάλλον μας ανεβάζει στην ίδια την καρδιά του Πατέρα «που είναι στους ουρανούς» τόσο που τον αποκαλούμε «μπαμπά». Ο Πατέρας, ενώ παραμένει «στους υψίστους ουρανούς», είναι όμως Αυτός που πάντα μας αγαπούσε και που θέλει τη σωτηρία μας και όλου του κόσμου. Είναι λοιπόν αποφασιστικό ότι ο Ιησούς μας κάνει να ζητήσουμε την εκπλήρωση του θελήματος του Πατέρα. Και το θέλημα του Θεού είναι να μη χαθεί κανείς. Κανείς. Γι' αυτό μας βάζει να ρωτάμε: «Ελάτε το βασίλειό σας». Και ας έρθει σύντομα, γιατί επιτέλους θα αναγνωριστεί η αγιότητα του Θεού και όλοι οι άνθρωποι θα ζήσουν με δικαιοσύνη και ειρήνη, παντού, στον ουρανό και στη γη. Στο δεύτερο μέρος της προσευχής, ο Ιησούς μας κάνει να ζητήσουμε από τον Πατέρα να κοιτάξει την καθημερινότητά μας: του ζητάμε ψωμί, αυτό του σώματος και αυτό της καρδιάς. Και μετά μας βάζει να τολμήσουμε ένα αίτημα που στην πραγματικότητα είναι πολύ απαιτητικό: «Συγχωρήστε μας τα χρέη μας, όπως και εμείς συγχωρούμε τους οφειλέτες μας». Αυτά είναι κοπιαστικά και εκ πρώτης όψεως μη ρεαλιστικά λόγια: πώς μπορούμε να παραδεχτούμε ότι η ανθρώπινη συγχώρεση είναι υπόδειγμα θείας συγχώρεσης; Στην πραγματικότητα, ο Ιησούς μας βοηθά να εκφράσουμε εξαιρετική σοφία στην προσευχή. Και αυτό το καταλαβαίνουμε στα ακόλουθα εδάφια: «Επειδή, εάν συγχωρήσετε τους άλλους τις αμαρτίες τους, ο Πατέρας σας που είναι στους ουρανούς θα συγχωρήσει και εσάς. αλλά αν δεν συγχωρήσετε τους άλλους, ούτε ο Πατέρας σας θα συγχωρήσει τις αμαρτίες σας». Αυτή η γλώσσα είναι ακατανόητη για μια κοινωνία, όπως είναι συχνά η δική μας, στην οποία η συγχώρεση είναι σπάνια, αν όχι εντελώς απαγορευμένη, και σε κάθε περίπτωση η αγανάκτηση είναι ένα ζιζάνιο που δεν μπορούμε να εξαλείψουμε. Ίσως όμως γι' αυτόν ακριβώς τον λόγο πρέπει να μάθουμε να προσευχόμαστε με το «Πάτερ ημών» ακόμη περισσότερο. Είναι η προσευχή που σώζει γιατί μας κάνει να ανακαλύπτουμε την παγκόσμια αδελφότητα όταν στρεφόμαστε στον Θεό και τον επικαλούμαστε ως Πατέρα όλων.

"Kwa hiyo ninyi salini hivi: "Baba yetu"

Injili (Mt 6,7-15)

Wakati huo, Yesu aliwaambia wanafunzi wake hivi: “Mnaposali, msipoteze maneno kama wapagani; wanaamini kwamba yanasikiwa kwa maneno. Kwa hiyo msiwe kama wao, kwa sababu Baba yenu anajua mnayohitaji hata kabla ninyi hamjamwomba. Basi ninyi salini hivi: Baba yetu uliye mbinguni, Jina lako litukuzwe, Ufalme wako uje, Mapenzi yako yafanyike duniani kama huko mbinguni. Utupe leo mkate wetu wa kila siku, na utusamehe deni zetu kama sisi nasi tunavyowasamehe wadeni wetu, na usitutie majaribuni, lakini utuokoe na uovu. Kwa maana mkiwasamehe wengine dhambi zao, na Baba yenu aliye mbinguni atawasamehe ninyi pia; lakini msipowasamehe wengine, hata Baba yenu hatawasamehe ninyi makosa yenu."

Ufafanuzi juu ya Injili na Monsinyo Vincenzo Paglia

Leo Yesu anatupa sala yake: Baba Yetu. Anatuonya kwanza kabisa kwamba sala haijumuishi kuzidisha maneno kana kwamba idadi yao imehesabiwa na sio moyo ambao hutamkwa. Badala yake, anataka kutuonyesha njia ya sala ya moja kwa moja, ile inayofika moja kwa moja, bila upatanishi, moyo wa Mungu.” Hakuna mwingine ila yeye ambaye angeweza kuifundisha. Ni yeye tu, ambaye ni Mwana mkamilifu anayemjua Baba kwa kina, angeweza kutoa maneno yale ambayo yameweka alama ya maisha ya Wakristo daima na kila mahali. Yesu, akiwapenda wanafunzi wake kwa upendo usio na mipaka, anatufundisha sala ya juu zaidi, sala ambayo Mungu hawezi kukosa kusikia. Na hii inaweza kueleweka kutoka kwa neno la kwanza: "abba" (baba). Kwa neno hili rahisi-ndilo ambalo kila mtoto mdogo humwambia baba yake-Yesu anafanya mapinduzi ya kweli ya kidini ukilinganisha na mapokeo ya Kiyahudi ambayo yalisababisha hata kutotaja jina takatifu la Mungu.Yesu, pamoja na mwanzo huu, anatuhusisha sisi. katika urafiki wake sawa na Baba. Sio yeye "anayemshusha" Mungu kwetu; badala yake, inatuinua hadi kwenye moyo hasa wa Baba “aliye mbinguni” kiasi kwamba tunamwita “baba”. Baba, ingawa anabaki “katika mbingu za juu zaidi,” hata hivyo ndiye ambaye ametupenda sikuzote na ambaye anataka wokovu wetu na wa ulimwengu mzima. Kwa hiyo ni jambo la kuamua kwamba Yesu anatufanya tuombe utimizo wa mapenzi ya Baba. Na mapenzi ya Mungu ni kwamba hakuna mtu aliyepotea. Hakuna mtu. Hii ndiyo sababu anatufanya tuulize: “Ufalme wako uje”. Na ije upesi, kwa sababu hatimaye utakatifu wa Mungu utatambuliwa na watu wote wataishi kwa haki na amani, kila mahali, mbinguni na duniani. Katika sehemu ya pili ya maombi, Yesu anatufanya tumwombe Baba aangalie maisha yetu ya kila siku: tunamwomba mkate, ule wa mwili na ule wa moyo. Na kisha anatufanya tujitokeze ombi ambalo kwa kweli linadai sana: "Utusamehe deni zetu, kama sisi nasi tuwasamehevyo wadeni wetu." Haya ni maneno magumu na kwa mtazamo wa kwanza yasiyo ya kweli: tunawezaje kukubali kwamba msamaha wa mwanadamu ni kielelezo cha msamaha wa Mungu? Kwa kweli, Yesu hutusaidia kuonyesha hekima isiyo ya kawaida katika sala. Na tunaelewa hili katika mistari ifuatayo: «Kwa maana mkiwasamehe wengine dhambi zao, na Baba yenu aliye mbinguni atawasamehe ninyi; lakini msipowasamehe wengine, hata Baba yenu hatawasamehe ninyi makosa yenu." Lugha hii haieleweki kwa jamii, kama ya kwetu mara nyingi, ambayo msamaha ni nadra, ikiwa haujapigwa marufuku kabisa, na kwa vyovyote vile chuki ni magugu ambayo hatuwezi kung'oa. Lakini labda kwa sababu hii hii tunahitaji kujifunza kuomba na "Baba yetu" hata zaidi. Ni sala inayookoa kwa sababu inatufanya tugundue udugu wa ulimwenguni pote tunapomgeukia Mungu na kumwomba kama Baba wa wote.

«Vậy anh em hãy cầu nguyện như thế này: “Lạy Cha chúng con”»

Tin Mừng (Mt 6,7-15)

Khi đó, Chúa Giêsu nói với các môn đệ: “Khi cầu nguyện, anh em đừng phí lời như dân ngoại: họ tin rằng lời nói đã nghe được họ. Vậy, đừng làm như họ, vì Cha các ngươi biết các ngươi cần điều gì ngay cả trước khi các ngươi cầu xin Ngài. Vậy anh em hãy cầu nguyện thế này: Lạy Cha chúng con ở trên trời, danh Cha được thánh, nước Cha trị đến, ý Cha thể hiện dưới đất cũng như trên trời. Xin Cha cho chúng con hôm nay lương thực hằng ngày và tha nợ chúng con như chúng con cũng tha kẻ mắc nợ chúng con, xin chớ để chúng con bị cám dỗ nhưng cứu chúng con khỏi sự dữ. Vì nếu các con tha tội cho người khác thì Cha các con ở trên trời cũng sẽ tha tội cho các con; nhưng nếu các ngươi không tha thứ cho người khác thì Cha các ngươi cũng sẽ không tha tội cho các ngươi.”

Chú giải Tin Mừng của Đức ông Vincenzo Paglia

Hôm nay Chúa Giêsu ban cho chúng ta lời cầu nguyện của Người: Kinh Lạy Cha. Trước hết, ông cảnh báo chúng ta rằng lời cầu nguyện không bao gồm việc nhân lên các từ như thể số lượng của chúng được đếm chứ không phải trái tim khi chúng được phát âm. Thay vào đó, ngài muốn chỉ cho chúng ta cách cầu nguyện trực tiếp, một cách trực tiếp chạm đến trái tim của Thiên Chúa mà không cần qua trung gian. Không ai khác ngoài ngài có thể dạy được điều đó. Chỉ có Người, Người Con hoàn hảo, Đấng biết Chúa Cha một cách sâu sắc, mới có thể đưa ra những lời đã ghi dấu cuộc đời các Kitô hữu mọi lúc mọi nơi. Chúa Giêsu, yêu thương các môn đệ của mình bằng một tình yêu vô hạn, dạy chúng ta lời cầu nguyện cao nhất, lời cầu nguyện mà Thiên Chúa không thể không nghe. Và điều này có thể được hiểu ngay từ chữ đầu tiên: “abba” (bố). Với lời nói đơn giản này - đó là lời mà mọi đứa trẻ nhỏ nói với cha mình - Chúa Giêsu thực hiện một cuộc cách mạng tôn giáo thực sự so với truyền thống Do Thái, dẫn đến việc thậm chí không nhắc đến thánh danh Thiên Chúa. trong sự thân mật tương tự với Chúa Cha. Không phải ông là người “hạ thấp” Thiên Chúa đối với chúng ta; đúng hơn, nó nâng chúng ta lên chính trái tim của Chúa Cha “Đấng ngự trên trời” đến nỗi chúng ta gọi Người là “cha”. Tuy nhiên, Chúa Cha, tuy vẫn “ở trên các tầng trời cao nhất”, là Đấng luôn yêu thương chúng ta và muốn ơn cứu độ của chúng ta cũng như của toàn thế giới. Do đó, điều mang tính quyết định là Chúa Giêsu khiến chúng ta cầu xin việc thực hiện ý muốn của Chúa Cha. Và ý muốn của Chúa là không ai bị lạc lối. Không ai. Đây là lý do tại sao Người khiến chúng ta phải cầu xin: “Nước Cha trị đến”. Và cầu mong điều đó sớm đến, vì cuối cùng sự thánh thiện của Thiên Chúa sẽ được công nhận và mọi người sẽ sống trong công lý và hòa bình, ở mọi nơi, trên trời cũng như dưới đất. Trong phần thứ hai của lời cầu nguyện, Chúa Giêsu khiến chúng ta cầu xin Chúa Cha nhìn vào cuộc sống hằng ngày của chúng ta: chúng ta xin Ngài bánh, bánh của thân xác và của trái tim. Và rồi Ngài bắt chúng ta phải đưa ra một yêu cầu thực sự rất khắt khe: “Xin tha nợ cho chúng tôi, như chúng tôi cũng tha kẻ mắc nợ chúng tôi”. Đây là những lời lẽ khó khăn và thoạt nhìn không thực tế: làm sao chúng ta có thể thừa nhận rằng sự tha thứ của con người là mẫu mực của sự tha thứ của Thiên Chúa? Thực ra, Chúa Giêsu giúp chúng ta bày tỏ sự khôn ngoan phi thường trong lời cầu nguyện. Và chúng ta hiểu điều này trong những câu sau: «Vì nếu các ngươi tha tội cho người khác thì Cha các ngươi ở trên trời cũng sẽ tha thứ cho các ngươi; nhưng nếu các ngươi không tha thứ cho người khác thì Cha các ngươi cũng sẽ không tha tội cho các ngươi.” Ngôn ngữ này thật khó hiểu đối với một xã hội, như xã hội của chúng ta thường vậy, trong đó sự tha thứ là rất hiếm, nếu không nói là bị cấm hoàn toàn, và trong mọi trường hợp, sự oán giận là một loại cỏ dại mà chúng ta không thể nhổ tận gốc. Nhưng có lẽ chính vì lý do này mà chúng ta cần học cách cầu nguyện bằng Kinh Lạy Cha hơn nữa. Đó là lời cầu nguyện cứu rỗi vì nó giúp chúng ta khám phá ra tình huynh đệ phổ quát khi chúng ta hướng về Thiên Chúa và kêu cầu Ngài là Cha của mọi người.

"അതുകൊണ്ട് നിങ്ങൾ ഇങ്ങനെ പ്രാർത്ഥിക്കുന്നു: "ഞങ്ങളുടെ പിതാവേ""

സുവിശേഷം (മത്തായി 6,7-15)

ആ സമയത്ത്, യേശു തന്റെ ശിഷ്യന്മാരോട് പറഞ്ഞു: "പ്രാർത്ഥിക്കുമ്പോൾ, വിജാതീയരെപ്പോലെ വാക്കുകൾ പാഴാക്കരുത്: അവർ വാക്കുകളാൽ കേൾക്കുന്നുവെന്ന് അവർ വിശ്വസിക്കുന്നു. ആകയാൽ അവരെപ്പോലെ ആകരുത്, എന്തെന്നാൽ നിങ്ങൾ ചോദിക്കുന്നതിനു മുമ്പുതന്നെ നിങ്ങൾക്ക് ആവശ്യമുള്ളത് എന്താണെന്ന് നിങ്ങളുടെ പിതാവിന് അറിയാം. അതിനാൽ നിങ്ങൾ ഇപ്രകാരം പ്രാർത്ഥിക്കുന്നു: സ്വർഗ്ഗസ്ഥനായ ഞങ്ങളുടെ പിതാവേ, നിന്റെ നാമം വിശുദ്ധീകരിക്കപ്പെടേണമേ, നിന്റെ രാജ്യം വരേണമേ, നിന്റെ ഇഷ്ടം സ്വർഗ്ഗത്തിലെപ്പോലെ ഭൂമിയിലും ചെയ്യപ്പെടേണമേ. ഞങ്ങളുടെ ദൈനംദിന അപ്പം ഞങ്ങൾക്ക് തരേണമേ, ഞങ്ങളുടെ കടക്കാരോട് ഞങ്ങൾ ക്ഷമിക്കുന്നതുപോലെ ഞങ്ങളുടെ കടങ്ങളും ഞങ്ങളോട് ക്ഷമിക്കേണമേ, ഞങ്ങളെ പ്രലോഭനത്തിന് ഏൽപ്പിക്കാതെ തിന്മയിൽ നിന്ന് ഞങ്ങളെ വിടുവിക്കേണമേ. നിങ്ങൾ മറ്റുള്ളവരുടെ പാപങ്ങൾ ക്ഷമിച്ചാൽ സ്വർഗ്ഗസ്ഥനായ നിങ്ങളുടെ പിതാവ് നിങ്ങളോടും ക്ഷമിക്കും. എന്നാൽ നിങ്ങൾ മറ്റുള്ളവരോട് ക്ഷമിക്കുന്നില്ലെങ്കിൽ, നിങ്ങളുടെ പിതാവ് പോലും നിങ്ങളുടെ പാപങ്ങൾ ക്ഷമിക്കുകയില്ല.

മോൺസിഞ്ഞോർ വിൻസെൻസോ പഗ്ലിയയുടെ സുവിശേഷത്തെക്കുറിച്ചുള്ള വ്യാഖ്യാനം

ഇന്ന് യേശു നമുക്ക് തന്റെ പ്രാർത്ഥന നൽകുന്നു: നമ്മുടെ പിതാവേ. പ്രാർത്ഥനയിൽ വാക്കുകളുടെ എണ്ണം കണക്കാക്കുന്നത് പോലെ ഗുണിക്കുന്നതിൽ ഉൾപ്പെടുന്നില്ലെന്നും അവ ഉച്ചരിക്കുന്ന ഹൃദയമല്ലെന്നും അവൻ നമുക്ക് ആദ്യം മുന്നറിയിപ്പ് നൽകുന്നു. പകരം, നേരിട്ടുള്ള പ്രാർത്ഥനയുടെ വഴി, മധ്യസ്ഥതയില്ലാതെ നേരിട്ട് എത്തിച്ചേരുന്ന, ദൈവത്തിന്റെ ഹൃദയം, അവനല്ലാതെ മറ്റാർക്കും അത് പഠിപ്പിക്കാൻ കഴിയുമായിരുന്നില്ല. പിതാവിനെ ആഴത്തിൽ അറിയുന്ന പരിപൂർണ്ണ പുത്രനായ അവനു മാത്രമേ എല്ലായ്‌പ്പോഴും എല്ലായിടത്തും ക്രിസ്ത്യാനികളുടെ ജീവിതത്തെ അടയാളപ്പെടുത്തിയ ആ വാക്കുകൾ നൽകാൻ കഴിയൂ. അതിരുകളില്ലാത്ത സ്‌നേഹത്തോടെ തന്റെ ശിഷ്യന്മാരെ സ്‌നേഹിക്കുന്ന യേശു, ദൈവത്തിന് കേൾക്കാതിരിക്കാൻ കഴിയാത്ത ഏറ്റവും ഉയർന്ന പ്രാർത്ഥന നമ്മെ പഠിപ്പിക്കുന്നു. ആദ്യത്തെ വാക്കിൽ നിന്ന് ഇത് മനസ്സിലാക്കാം: "അബ്ബാ" (അച്ഛൻ). ഈ ലളിതമായ വാക്കിലൂടെ - ഓരോ കൊച്ചുകുട്ടിയും തന്റെ പിതാവിനോട് പറയുന്നത് ഇതാണ് - യഹൂദ പാരമ്പര്യവുമായി താരതമ്യപ്പെടുത്തുമ്പോൾ യേശു ഒരു യഥാർത്ഥ മത വിപ്ലവം നടത്തുന്നു, അത് ദൈവത്തിന്റെ വിശുദ്ധ നാമം പോലും പരാമർശിക്കാത്തതിലേക്ക് നയിച്ചു. യേശു, ഈ തുടക്കത്തോടെ നമ്മെയും ഉൾക്കൊള്ളുന്നു. പിതാവുമായുള്ള അതേ അടുപ്പത്തിൽ. ദൈവത്തെ നമ്മിലേക്ക് താഴ്ത്തുന്നത് അവനല്ല; മറിച്ച്, അത് നമ്മെ "സ്വർഗ്ഗസ്ഥനായ" പിതാവിന്റെ ഹൃദയത്തിലേക്ക് ഉയർത്തുന്നു, അങ്ങനെ നാം അവനെ "അച്ഛൻ" എന്ന് വിളിക്കുന്നു. പിതാവ്, "അത്യുന്നതമായ സ്വർഗ്ഗത്തിൽ" തുടരുമ്പോൾ, നമ്മെ എപ്പോഴും സ്നേഹിക്കുകയും നമ്മുടെയും മുഴുവൻ ലോകത്തിന്റെയും രക്ഷ ആഗ്രഹിക്കുന്നവനാണ്. അതിനാൽ പിതാവിന്റെ ഇഷ്ടം നിറവേറ്റാൻ യേശു നമ്മെ പ്രേരിപ്പിക്കുന്നത് നിർണായകമാണ്. ആരും നഷ്ടപ്പെടരുത് എന്നതാണ് ദൈവഹിതം. ആരുമില്ല. അതുകൊണ്ടാണ് അവൻ നമ്മോട് ഇങ്ങനെ ചോദിക്കുന്നത്: "നിന്റെ രാജ്യം വരേണമേ". അത് ഉടൻ വരട്ടെ, കാരണം ഒടുവിൽ ദൈവത്തിന്റെ വിശുദ്ധി അംഗീകരിക്കപ്പെടുകയും എല്ലാ മനുഷ്യരും എല്ലായിടത്തും സ്വർഗത്തിലും ഭൂമിയിലും നീതിയിലും സമാധാനത്തിലും ജീവിക്കുകയും ചെയ്യും. പ്രാർത്ഥനയുടെ രണ്ടാം ഭാഗത്ത്, നമ്മുടെ ദൈനംദിന ജീവിതത്തിലേക്ക് നോക്കാൻ യേശു പിതാവിനോട് ആവശ്യപ്പെടുന്നു: നാം അവനോട്, ശരീരത്തിന്റെയും ഹൃദയത്തിന്റെയും അപ്പം ചോദിക്കുന്നു. എന്നിട്ട് അവൻ ഞങ്ങളെ ഒരു അഭ്യർത്ഥന നടത്തുന്നു, അത് യഥാർത്ഥത്തിൽ വളരെ ആവശ്യപ്പെടുന്നു: "ഞങ്ങളുടെ കടക്കാരോട് ഞങ്ങൾ ക്ഷമിക്കുന്നതുപോലെ ഞങ്ങളുടെ കടങ്ങൾ ഞങ്ങളോടും ക്ഷമിക്കേണമേ." ഇവ കഠിനവും ഒറ്റനോട്ടത്തിൽ യാഥാർത്ഥ്യബോധമില്ലാത്തതുമായ വാക്കുകളാണ്: മനുഷ്യ ക്ഷമ ദൈവിക ക്ഷമയുടെ മാതൃകയാണെന്ന് നമുക്ക് എങ്ങനെ സമ്മതിക്കാനാകും? സത്യത്തിൽ, പ്രാർത്ഥനയിൽ അസാധാരണമായ ജ്ഞാനം പ്രകടിപ്പിക്കാൻ യേശു നമ്മെ സഹായിക്കുന്നു. ഞങ്ങൾ ഇത് ഇനിപ്പറയുന്ന വാക്യങ്ങളിൽ മനസ്സിലാക്കുന്നു: "നിങ്ങൾ മറ്റുള്ളവരുടെ പാപങ്ങൾ ക്ഷമിക്കുന്നുവെങ്കിൽ, സ്വർഗ്ഗസ്ഥനായ നിങ്ങളുടെ പിതാവ് നിങ്ങളോടും ക്ഷമിക്കും; എന്നാൽ നിങ്ങൾ മറ്റുള്ളവരോട് ക്ഷമിക്കുന്നില്ലെങ്കിൽ, നിങ്ങളുടെ പിതാവ് പോലും നിങ്ങളുടെ പാപങ്ങൾ ക്ഷമിക്കുകയില്ല. പൂർണ്ണമായി നിരോധിക്കപ്പെട്ടിട്ടില്ലെങ്കിൽ, ക്ഷമ അപൂർവ്വമായ, ഏത് സാഹചര്യത്തിലും നമുക്ക് ഉന്മൂലനം ചെയ്യാൻ കഴിയാത്ത ഒരു കളയാണ് ഈ ഭാഷ, നമ്മുടേത് പോലെ, ഒരു സമൂഹത്തിന് മനസ്സിലാക്കാൻ കഴിയാത്തതാണ്. പക്ഷേ, ഒരുപക്ഷേ, ഈ കാരണത്താൽ, "നമ്മുടെ പിതാവിനോടൊപ്പം" കൂടുതൽ പ്രാർത്ഥിക്കാൻ നാം പഠിക്കേണ്ടതുണ്ട്. ദൈവത്തിലേക്ക് തിരിയുകയും എല്ലാവരുടെയും പിതാവായി അവനെ വിളിക്കുകയും ചെയ്യുമ്പോൾ സാർവത്രിക സാഹോദര്യം കണ്ടെത്തുന്നതിന് അത് നമ്മെ പ്രേരിപ്പിക്കുന്നതിനാൽ രക്ഷിക്കുന്ന പ്രാർത്ഥനയാണിത്.

"Ya mere, ị na-ekpe ekpere dị ka nke a: "Nna anyị"

Oziọma (Mt 6:7-15)

N’oge ahụ, Jizọs gwara ndị na-eso ụzọ ya, sị: “Mgbe ị na-ekpe ekpere, unu egbula okwu dị ka ndị ọgọ mmụọ: ha kweere na a na-anụ ha site n’okwu ọnụ. Ya mere unu adịla ka ha, n’ihi na Nna unu maara ihe ndị dị unu mkpa ọbụna tupu unu arịọ ya. Ya mere unu nēkpe ekpere otú a: Nna-ayi Nke bi n'elu-igwe, Ka edo aha-Gi nsọ, ka ala-eze-Gi bia, ka eme uche-Gi n'uwa dika esi eme n'elu-igwe. Nye anyị nri ụbọchị taa, gbagharakwa anyị ụgwọ anyị ji, dị ka anyị onwe anyị na-agbagharakwa ndị ji anyị ji, enyekwala anyị n'ọnwụnwa, ma napụta anyị n'aka ihe ọjọọ. N’ihi na ọ bụrụ na unu agbaghara ndị ọzọ mmehie ha, Nna unu nke bi n’eluigwe ga-agbagharakwa unu; ma ọ bụrụ na unu adịghị agbaghara ndị ọzọ, ọbụna Nna unu agaghị agbaghara unu mmehie unu.”

Nkọwa nke Oziọma nke Monsignor Vincenzo Paglia

Taa, Jizọs na-enye anyị ekpere ya: Nna anyị. Ọ na-adọ anyị aka ná ntị nke mbụ na ekpere adịghị agụnye ịmụba okwu dị ka a ga-asị na a na-agụta ọnụ ọgụgụ ha, ọ bụghịkwa obi e ji kpọ ya. Kama nke ahụ, ọ chọrọ igosi anyị ụzọ nke ekpere kpọmkwem, nke na-eru kpọmkwem n'obi Chineke, n'enweghị onye ogbugbo, ọ dịghị onye ọzọ ma e wezụga ya pụrụ ịkụziri ya. Naanị ya, bụ́ Ọkpara zuru okè nke maara Nna ahụ nke ọma, nwere ike ikwu okwu ndị ahụ akara ndụ Ndị Kraịst mgbe niile na n'ebe niile. Jizọs ji ịhụnanya na-enweghị oke hụ ndị na-eso ụzọ ya n’anya, na-akụziri anyị ekpere kachasi elu, bụ́ ekpere Chineke na-agaghị anụ. Enwere ike ịghọta nke a site na okwu mbụ: "abba" (papa). Site n'okwu a dị mfe - ọ bụ nke nwatakịrị ọ bụla na-agwa nna ya - Jizọs na-eme mgbanwe okpukpe n'ezie ma e jiri ya tụnyere omenala ndị Juu nke mere ka ọ ghara ọbụna ịkpọ aha nsọ nke Chineke. n'otu mmekọrịta ya na Nna ya. Ọ bụghị ya na-eme ka Chineke “weda” anyị; kama, ọ na-ebuli anyị elu n’obi Nna “nke nọ n’eluigwe” nke na anyị na-akpọ ya “Papa”. Nna, mgbe ọ na-anọgide "n'eluigwe kasị elu", Otú ọ dị, bụ Onye hụrụ anyị n'anya mgbe nile na onye chọrọ nzọpụta anyị na nke ụwa dum. Ya mere, ọ bụ ihe doro anya na Jizọs na-eme ka anyị rịọ maka mmezu nke uche Nna. Ma uche Chineke bụ na ọ dịghị onye ga-efunahụ ya. Onweghi onye. Ọ bụ ya mere o ji mee ka anyị jụọ, sị: “Alaeze gị bịa.” Ma ka ọ bịa ngwa ngwa, n'ihi na n'ikpeazụ a ga-amata ịdị nsọ nke Chineke na mmadụ nile ga-ebikwa n'ikpe ziri ezi na udo, n'ebe nile, n'eluigwe na n'ụwa. N’akụkụ nke abụọ nke ekpere ahụ, Jizọs na-eme ka anyị na-arịọ Nna ya ka o leba anya ná ndụ anyị na-adị kwa ụbọchị: anyị na-arịọ ya achịcha, nke anụ ahụ́ na nke obi. Ma mgbe ahụ, ọ na-eme ka anyị tinye aka a arịrịọ nke na-achọsi ike n'ezie: "Gbaghara anyị ụgwọ anyị ji, dị ka anyị na-agbagharakwa anyị ndị ji anyị ụgwọ." Ndị a bụ okwu siri ike na na ilele anya mbụ okwu ndị na-enweghị isi: olee otu anyị ga-esi kweta na mgbaghara mmadụ bụ ihe atụ nke mgbaghara Chineke? N'ezie, Jizọs na-enyere anyị aka igosipụta amamihe pụrụ iche n'ekpere. Ma anyị na-aghọta nke a n'amaokwu ndị na-esonụ: «N'ihi na ọ bụrụ na unu na-agbaghara ndị ọzọ mmehie ha, Nna unu nke bi n'eluigwe ga-agbagharakwa unu; ma ọ bụrụ na unu adịghị agbaghara ndị ọzọ, ọbụna Nna unu agaghị agbaghara unu mmehie unu.” Asụsụ a enweghị nghọta nye ọha mmadụ, dị ka nke anyị na-emekarị, nke mgbaghara dị ụkọ, ma ọ bụrụ na a machibidoghị ya kpamkpam, na n'ọnọdụ ọ bụla iwe bụ ahịhịa nke anyị na-enweghị ike ikpochapụ. Ma eleghị anya kpọmkwem n’ihi nke a, ọ dị anyị mkpa ịmụta iso “Nna anyị” na-ekpe ekpere ọbụna karị. Ọ bụ ekpere na-azọpụta anyị n'ihi na ọ na-eme ka anyị mata òtù ụmụnna zuru ụwa ọnụ mgbe anyị chigharịkwuru Chineke ma na-akpọku ya dị ka Nna nke mmadụ niile.