Vangelo ( Lc 5,27-32 ) - In quel tempo, Gesù vide un pubblicano di nome Levi, seduto al banco delle imposte, e gli disse: «Seguimi!». Ed egli, lasciando tutto, si alzò e lo seguì. Poi Levi gli preparò un grande banchetto nella sua casa. C’era una folla numerosa di pubblicani e d’altra gente, che erano con loro a tavola. I farisei e i loro scribi mormoravano e dicevano ai suoi discepoli: «Come mai mangiate e bevete insieme ai pubblicani e ai peccatori?». Gesù rispose loro: «Non sono i sani che hanno bisogno del medico, ma i malati; io non sono venuto a chiamare i giusti, ma i peccatori perché si convertano».

Il commento al Vangelo a cura di Monsignor Vincenzo Paglia

L’evangelista inizia questo brano evangelico con l’indicazione di Gesù che esce ancora una volta di casa. È un invito a uscire insieme a lui dalle nostre abitudini protettive, e soprattutto a non vivere più per noi stessi ma per gli altri. Sulla strada Gesù si imbatte in un pubblicano di nome Levi. Anche lui, come gli altri pubblicani, è ritenuto un pubblico peccatore, quindi, al di fuori delle frequentazioni religiose. Loro stessi riconoscevano la loro condizione di peccatori, di persone non osservanti della legge. Quelli di loro che si recavano dal Battista per il battesimo di penitenza ricevevano l’indicazione di non esigere più del dovuto (Lc3,12-13). Per Gesù nessuno è inadatto al Vangelo. Lo suggerisce la narrazione della scena che l’evangelista racchiude in due verbi: Gesù “vide un pubblicano…e gli disse: Seguimi! Egli, “lasciando tutto, si alzò e lo seguì”. La sostanza dell’evento – Levi diviene uno dei Dodici - è la “chiamata” di Gesù e la “risposta” di Levi. Non contano la condizione sociale, lo stato d’animo, la reputazione, la provenienza, l’appartenenza del chiamato. La risposta pronta di questo pubblicano alla chiamata di Gesù rende emblematico questo episodio evangelico. Luca vuole sottolineare la predilezione di Gesù nella comunicazione del Vangelo ai i pubblicani e ai peccatori. L’episodio che segue lo mostra con chiarezza. Levi, divenuto discepolo, non è più la stessa persona di prima e si inserisce nella scia della predicazione evangelica: vuole che anche i suoi amici (pubblicani e peccatori, che tutti dovrebbero evitare secondo le disposizioni farisaiche) incontrino Gesù come lui lo ha incontrato. E’ facile immaginare che questi amici sentissero più dei pii ebrei il bisogno di essere considerati, amati, salvati. E il banchetto di festa che organizza a cui Gesù partecipa volentieri diviene un evento che esprime bene la missione di Gesù, il suo modo di comunicare il Vangelo agli uomini. Dio è venuto sulla terra per cercare i poveri e i peccatori per far festa con loro. Tutti se ne rendono conto: per i pubblicani è un motivo di gioia, per gli scribi e i farisei di scandalo e quindi di accusa. Gesù risponde loro con un’affermazione di stile proverbiale: “Non sono i sani che hanno bisogno del medico, ma i malati”. E chiarisce la sua stessa missione: “Non sono venuto a chiamare i giusti ma i peccatori perché si convertano”. Questa affermazione e la scena del banchetto con i pubblicani e peccatori indicano ancora oggi la strada della missione evangelica. Oggi, il pubblicano Levi, assieme a tutti gli altri, ci sono davanti perché possiamo imitare la loro prontezza nel raccogliersi attorno al Signore e gustare la gioia di essere salvati. In questo cammino spirituale della Quaresima ci ricordano l'urgenza di tornare con il cuore a Gesù e di seguirlo nel suo itinerario verso la Pasqua.

Vocation of Levi, the tax collector

Gospel (Lk 5,27-32)

At that time, Jesus saw a tax collector named Levi, sitting at the tax counter, and said to him: "Follow me!". And he, leaving everything, got up and followed him. Then Levi prepared a great banquet for him in his house. There was a large crowd of publicans and other people who were with them at table. The Pharisees and their scribes murmured and said to his disciples: "How come you eat and drink together with tax collectors and sinners?" Jesus answered them: «It is not the healthy who need a doctor, but the sick; I have not come to call the righteous, but sinners to convert."

The commentary on the Gospel by Monsignor Vincenzo Paglia

The evangelist begins this evangelical passage with the indication of Jesus leaving the house once again. It is an invitation to emerge with him from our protective habits, and above all to no longer live for ourselves but for others. On the road Jesus comes across a tax collector named Levi. He too, like the other publicans, is considered a public sinner, therefore, outside of religious attendance. They themselves recognized their condition as sinners, as people who did not observe the law. Those of them who went to the Baptist for the baptism of penance received the instruction not to demand more than was necessary (Lk3,12-13). For Jesus no one is unsuitable for the Gospel. This is suggested by the narration of the scene that the evangelist contains in two verbs: Jesus "saw a tax collector... and said to him: Follow me! He, “leaving everything, got up and followed him”. The substance of the event - Levi becomes one of the Twelve - is the "call" of Jesus and the "response" of Levi. The social condition, state of mind, reputation, origin and belonging of the person called do not matter. The prompt response of this tax collector to Jesus' call makes this evangelical episode emblematic. Luke wants to underline Jesus' predilection in communicating the Gospel to tax collectors and sinners. The following episode shows this clearly. Levi, having become a disciple, is no longer the same person as before and fits into the wake of evangelical preaching: he also wants his friends (publicans and sinners, whom everyone should avoid according to Pharisaic provisions) to meet Jesus as he met him. It is easy to imagine that these friends felt the need to be considered, loved and saved more than the pious Jews. And the festive banquet that he organizes in which Jesus willingly participates becomes an event that expresses well the mission of Jesus, his way of communicating the Gospel to men. God came to earth to seek out the poor and sinners to celebrate with them. Everyone realizes this: for the publicans it is a reason for joy, for the scribes and Pharisees it is a cause for scandal and therefore accusation. Jesus responds to them with a statement in proverbial style: "It is not the healthy who need a doctor, but the sick." And he clarifies his own mission: "I have not come to call the righteous but sinners to convert." This statement and the scene of the banquet with the tax collectors and sinners still indicate the path of the evangelical mission today. Today, the publican Levi, together with all the others, are before us so that we can imitate their readiness to gather around the Lord and enjoy the joy of being saved. On this spiritual journey of Lent they remind us of the urgency of returning with our hearts to Jesus and following him on his journey towards Easter.

Vocación de Leví, el recaudador de impuestos

Evangelio (Lc 5,27-32)

En aquel tiempo, Jesús vio a un recaudador de impuestos llamado Leví, sentado en el mostrador de impuestos, y le dijo: "¡Sígueme!". Y él, dejándolo todo, se levantó y lo siguió. Entonces Leví le preparó un gran banquete en su casa. Había una gran multitud de publicanos y otras personas que estaban con ellos a la mesa. Los fariseos y sus escribas murmuraron y dijeron a sus discípulos: "¿Cómo es que coméis y bebéis juntamente con los publicanos y los pecadores?" Jesús les respondió: «No son los sanos los que necesitan médico, sino los enfermos; No he venido a llamar a justos, sino a pecadores a convertir".

El comentario al Evangelio de monseñor Vincenzo Paglia

El evangelista comienza este pasaje evangélico con la indicación de que Jesús sale una vez más de la casa. Es una invitación a salir con él de nuestros hábitos protectores y, sobre todo, a no vivir más para nosotros mismos sino para los demás. En el camino Jesús se encuentra con un recaudador de impuestos llamado Leví. Él también, como los demás publicanos, es considerado un pecador público, por lo tanto, fuera de la asistencia religiosa. Ellos mismos reconocían su condición de pecadores, de personas que no observaban la ley. Los que acudían al Bautista para el bautismo de penitencia recibían la instrucción de no exigir más de lo necesario (Lc 3,12-13). Para Jesús nadie es inadecuado para el Evangelio. Así lo sugiere la narración de la escena que el evangelista contiene en dos verbos: Jesús "vio a un recaudador de impuestos... y le dijo: ¡Sígueme! Él, “dejándolo todo, se levantó y lo siguió”. La esencia del acontecimiento -Leví se convierte en uno de los Doce- es la "llamada" de Jesús y la "respuesta" de Leví. No importan la condición social, estado de ánimo, reputación, origen y pertenencia de la persona llamada. La pronta respuesta de este recaudador de impuestos al llamado de Jesús hace emblemático este episodio evangélico. Lucas quiere subrayar la predilección de Jesús por comunicar el Evangelio a los recaudadores de impuestos y a los pecadores. El siguiente episodio lo muestra claramente. Leví, convertido en discípulo, ya no es el mismo de antes y se inscribe en la estela de la predicación evangélica: quiere también que sus amigos (publicanos y pecadores, a quienes todos deberían evitar según las disposiciones farisaicas) encuentren a Jesús como él lo encontró. . Es fácil imaginar que estos amigos sintieran la necesidad de ser considerados, amados y salvados más que los judíos piadosos. Y el banquete festivo que organiza en el que Jesús participa voluntariamente se convierte en un acontecimiento que expresa bien la misión de Jesús, su manera de comunicar el Evangelio a los hombres. Dios vino a la tierra a buscar a los pobres y pecadores para celebrar con ellos. Todo el mundo lo sabe: para los publicanos es motivo de alegría, para los escribas y fariseos es motivo de escándalo y, por tanto, de acusación. Jesús les responde con una afirmación en estilo proverbial: "No son los sanos los que necesitan médico, sino los enfermos". Y aclara su propia misión: "No he venido a llamar a justos, sino a pecadores para que se conviertan". Esta afirmación y la escena del banquete con los recaudadores de impuestos y los pecadores indican todavía hoy el camino de la misión evangélica. Hoy, el publicano Leví, junto con todos los demás, está ante nosotros para que imitemos su disposición a reunirse alrededor del Señor y disfrutar del gozo de ser salvos. En este camino espiritual de la Cuaresma nos recuerdan la urgencia de volver con el corazón a Jesús y seguirlo en su camino hacia la Pascua.

Vocation de Lévi, le collecteur d'impôts

Évangile (Lc 5,27-32)

A ce moment-là, Jésus aperçut un publicain nommé Lévi, assis au comptoir des impôts, et lui dit : « Suis-moi ! ». Et lui, laissant tout, se leva et le suivit. Alors Lévi lui prépara un grand festin dans sa maison. Il y avait une foule nombreuse de publicains et d'autres personnes qui étaient à table avec eux. Les pharisiens et leurs scribes murmurèrent et dirent à ses disciples : « Comment se fait-il que vous mangiez et buviez avec les publicains et les pécheurs ? Jésus leur répondit : « Ce ne sont pas les bien portants qui ont besoin d'un médecin, mais les malades ; Je ne suis pas venu appeler les justes, mais les pécheurs à se convertir. »

Le commentaire de l'Évangile de Mgr Vincenzo Paglia

L'évangéliste commence ce passage évangélique en indiquant que Jésus quitte à nouveau la maison. C'est une invitation à sortir avec lui de nos habitudes protectrices, et surtout à ne plus vivre pour soi mais pour les autres. Sur la route, Jésus rencontre un publicain nommé Lévi. Lui aussi, comme les autres publicains, est considéré comme un pécheur public, donc en dehors de la fréquentation religieuse. Ils reconnaissaient eux-mêmes leur condition de pécheurs, de personnes qui n’observaient pas la loi. Ceux d'entre eux qui allaient chez le Baptiste pour le baptême de pénitence recevaient l'instruction de ne pas exiger plus que ce qui était nécessaire (Lc 3,12-13). Pour Jésus, personne n'est inadapté à l'Évangile. C'est ce que suggère le récit de la scène que l'évangéliste contient en deux verbes : Jésus « aperçut un publicain... et lui dit : Suis-moi ! Lui, « quittant tout, se leva et le suivit ». La substance de l'événement – ​​Lévi devient l'un des Douze – est « l'appel » de Jésus et la « réponse » de Lévi. La condition sociale, l’état d’esprit, la réputation, l’origine et l’appartenance de la personne appelée n’importent pas. La réponse prompte de ce collecteur d'impôts à l'appel de Jésus rend cet épisode évangélique emblématique. Luc veut souligner la prédilection de Jésus à communiquer l'Évangile aux publicains et aux pécheurs. L’épisode suivant le montre clairement. Lévi, devenu disciple, n'est plus la même personne qu'avant et s'inscrit dans le sillage de la prédication évangélique : il souhaite aussi que ses amis (publicains et pécheurs, que chacun doit éviter selon les dispositions pharisiennes) rencontrent Jésus comme il l'a rencontré. . Il est facile d’imaginer que ces amis éprouvaient le besoin d’être considérés, aimés et sauvés plus que les juifs pieux. Et le banquet festif qu'il organise, auquel Jésus participe volontiers, devient un événement qui exprime bien la mission de Jésus, sa manière de communiquer l'Évangile aux hommes. Dieu est venu sur terre pour chercher les pauvres et les pécheurs et célébrer avec eux. Tout le monde le sait : pour les publicains, c'est un motif de joie, pour les scribes et les pharisiens, c'est un motif de scandale et donc d'accusation. Jésus leur répond par une déclaration en style proverbial : « Ce ne sont pas les bien portants qui ont besoin d'un médecin, mais les malades. » Et il précise sa propre mission : « Je ne suis pas venu appeler les justes mais les pécheurs à se convertir ». Cette déclaration et la scène du banquet avec les publicains et les pécheurs indiquent encore aujourd'hui le chemin de la mission évangélique. Aujourd'hui, le publicain Lévi et tous les autres sont devant nous pour que nous puissions imiter leur disponibilité à se rassembler autour du Seigneur et à jouir de la joie d'être sauvés. Dans ce chemin spirituel du Carême, ils nous rappellent l'urgence de revenir avec notre cœur à Jésus et de le suivre sur son chemin vers Pâques.

Vocação de Levi, o cobrador de impostos

Evangelho (Lc 5,27-32)

Naquele momento, Jesus viu um cobrador de impostos chamado Levi, sentado no balcão de impostos, e disse-lhe: “Segue-me!”. E ele, deixando tudo, levantou-se e o seguiu. Então Levi preparou para ele um grande banquete em sua casa. Havia uma grande multidão de publicanos e outras pessoas que estavam com eles à mesa. Os fariseus e os seus escribas murmuraram e disseram aos seus discípulos: “Por que é que vocês comem e bebem com publicanos e pecadores?” Jesus respondeu-lhes: «Não são os que têm saúde que precisam de médico, mas sim os doentes; Eu não vim chamar os justos, mas os pecadores para que se convertam”.

O comentário ao Evangelho de Monsenhor Vincenzo Paglia

O evangelista inicia esta passagem evangélica com a indicação de Jesus saindo mais uma vez de casa. É um convite a sair com Ele dos nossos hábitos protetores e, sobretudo, a não viver mais para nós mesmos, mas para os outros. No caminho, Jesus encontra um cobrador de impostos chamado Levi. Ele também, como os demais publicanos, é considerado pecador público, portanto, fora da frequência religiosa. Eles próprios reconheceram a sua condição de pecadores, de pessoas que não observavam a lei. Aqueles que foram ao Baptista para o baptismo de penitência receberam a instrução de não exigir mais do que o necessário (Lc 3,12-13). Para Jesus ninguém é inadequado para o Evangelho. Isto é sugerido pela narração da cena que o evangelista contém em dois verbos: Jesus “viu um publicano... e disse-lhe: Segue-me! Ele, “deixando tudo, levantou-se e seguiu-o”. A substância do acontecimento – Levi torna-se um dos Doze – é o “chamado” de Jesus e a “resposta” de Levi. Não importam a condição social, o estado de espírito, a reputação, a origem e o pertencimento da pessoa chamada. A pronta resposta deste publicano ao apelo de Jesus torna emblemático este episódio evangélico. Lucas quer sublinhar a predileção de Jesus em comunicar o Evangelho aos publicanos e aos pecadores. O episódio seguinte mostra isso claramente. Levi, tendo-se tornado discípulo, já não é a mesma pessoa de antes e enquadra-se na esteira da pregação evangélica: quer também que os seus amigos (publicanos e pecadores, que todos deveriam evitar segundo as disposições farisaicas) encontrem Jesus como ele o conheceu. . É fácil imaginar que estes amigos sentissem a necessidade de serem considerados, amados e salvos mais do que os judeus piedosos. E o banquete festivo que ele organiza, no qual Jesus participa voluntariamente, torna-se um acontecimento que expressa bem a missão de Jesus, o seu modo de comunicar o Evangelho aos homens. Deus veio à terra para procurar os pobres e pecadores para celebrar com eles. Todos percebem isto: para os publicanos é motivo de alegria, para os escribas e fariseus é motivo de escândalo e, portanto, de acusação. Jesus responde-lhes com uma afirmação em estilo proverbial: “Não são os sãos que precisam de médico, mas sim os doentes”. E esclarece a sua própria missão: “Não vim chamar os justos, mas os pecadores à conversão”. Esta afirmação e a cena do banquete com os cobradores de impostos e pecadores indicam ainda hoje o caminho da missão evangélica. Hoje, o publicano Levi, juntamente com todos os outros, estão diante de nós para que possamos imitar a sua disponibilidade para se reunirem ao redor do Senhor e desfrutarem da alegria de serem salvos. Neste caminho espiritual da Quaresma recordam-nos a urgência de voltar com o coração a Jesus e de segui-lo no seu caminho rumo à Páscoa.

稅吏利未的職業

福音（路 5,27-32）

那時，耶穌看見一個稅吏名叫利未，坐在稅台前，就對他說：「跟從我吧！」。 而他，則拋下一切，起身跟著他。 然後利威爾在家裡為他準備了豐盛的宴會。 餐桌上有一大群酒館老闆和其他人。 法利賽人和他們的文士私下議論耶穌的門徒說：“你們為什麼和稅吏並罪人一起吃喝呢？” 耶穌回答他們說：「健康的人不需要醫生，有病的人才需要； 我不是來召喚義人，而是召喚罪人皈依。”

文森佐·帕格利亞主教對福音的評論

福音傳道者以耶穌再次離開家的記號開始這段福音經文。 這是與祂一起擺脫我們的保護習慣的邀請，最重要的是不再為自己而活，而是為他人而活。 耶穌在路上遇到一個名叫利未的稅吏。 因此，他也像其他酒館老闆一樣，在宗教活動之外被視為公共罪人。 他們自己也承認自己是罪人，是不遵守律法的人。 他們中那些去施洗者那裡接受懺悔洗禮的人接受了指示，不要提出超出必要的要求（路加福音3，12-13）。 對耶穌來說，沒有人不適合傳福音。 福音傳道者用兩個動詞描述的場景暗示了這一點：耶穌「看見一個稅吏……並對他說：跟從我！ 他「撇下一切，起身跟隨了他」。 事件的實質──利維成為十二使徒之一──是耶穌的「呼召」和利維的「回應」。 被呼叫者的社會狀況、精神狀態、聲譽、出身和歸屬並不重要。 這位稅吏對耶穌呼召的迅速回應使這福音派事件具有像徵意義。 路加想要強調耶穌偏愛向稅吏和罪人傳福音。 下面的情節清楚地表明了這一點。 成為門徒的利維不再是以前的同一個人，並適應了福音派的傳教：他也希望他的朋友（稅吏和罪人，根據法利賽的規定，每個人都應該避免他們）像他遇見耶穌一樣遇見耶穌。 不難想像，這些朋友比虔誠的猶太人更需要被考慮、被愛和被拯救。 他組織的耶穌自願參加的節日宴會，成為了一個很好地表達耶穌使命的活動，也是他向人們傳福音的方式。 神來到世上尋找窮人和罪人與他們一起慶祝。 每個人都意識到這一點：對稅吏來說，這是歡樂的理由，對文士和法利賽人來說，這是醜聞並因此受到指控的原因。 耶穌以諺語的方式回應他們：“健康的人不需要醫生，有病的人需要醫生。” 他澄清了自己的使命：“我不是來召喚義人，而是召喚罪人皈依。” 這句話以及與稅吏和罪人共進筵席的場景，仍然指明了今日福音派宣教的道路。 今天，稅吏利未和其他人一起擺在我們面前，讓我們效法他們，願意聚集在主的周圍，享受得救的喜樂。 在四旬齋的靈修之旅中，他們提醒我們迫切需要全心歸向耶穌並跟隨祂走向復活節。

Призвание Левия, сборщика налогов

Евангелие (Лк 5,27-32)

В это время Иисус увидел сборщика налогов по имени Левий, сидевшего у сборщика налогов, и сказал ему: «Следуй за Мною!». И он, бросив все, встал и последовал за ним. Тогда Левий приготовил для него большой пир в своем доме. Там была большая толпа мытарей и других людей, сидевших с ними за столом. Фарисеи и книжники их роптали и говорили ученикам Его: «Как вы едите и пьете вместе со сборщиками налогов и грешниками?» Иисус ответил им: «Не здоровые нуждаются во враче, а больные; Я пришел призвать не праведников, а грешников обратить».

Комментарий к Евангелию монсеньора Винченцо Палья

Евангелист начинает этот евангельский отрывок с указания на то, что Иисус снова выходит из дома. Это приглашение вместе с ним отказаться от наших защитных привычек и, прежде всего, больше не жить для себя, а для других. По дороге Иисус встречает сборщика налогов по имени Левий. Он также, как и другие мытари, считается публичным грешником, следовательно, вне религиозного посещения. Они сами признали свое состояние грешников, людей, не соблюдающих закон. Те из них, которые ходили к Крестителю на крещение покаяния, получили наставление не требовать больше необходимого (Лк3,12-13). Для Иисуса нет никого, кто был бы непригоден для Евангелия. На это указывает повествование сцены, которое евангелист содержит в двух глаголах: Иисус «увидел мытаря... и сказал ему: следуй за Мною! Он, «оставив все, встал и последовал за Ним». Суть события – Леви становится одним из Двенадцати – это «призыв» Иисуса и «ответ» Левия. Социальное положение, душевное состояние, репутация, происхождение и принадлежность вызываемого не имеют значения. Быстрая реакция сборщика налогов на призыв Иисуса делает этот евангельский эпизод символичным. Лука хочет подчеркнуть склонность Иисуса сообщать Евангелие сборщикам налогов и грешникам. Следующий эпизод ясно показывает это. Левий, став учеником, уже не тот человек, как раньше, и вписывается в русло евангельской проповеди: он также хочет, чтобы его друзья (мытари и грешники, которых каждый должен избегать по фарисейским положениям) встретили Иисуса так, как он встретил его. . Легко представить, что эти друзья чувствовали потребность в том, чтобы их считали, любили и спасали больше, чем благочестивые евреи. И устраиваемый им праздничный банкет, в котором охотно участвует Иисус, становится событием, хорошо выражающим миссию Иисуса, его способ сообщения Евангелия людям. Бог пришел на землю, чтобы найти бедных и грешников, чтобы отпраздновать вместе с ними. Это понимают все: для мытарей это повод для радости, для книжников и фарисеев – повод для скандала и, следовательно, для обвинения. Иисус отвечает им высказыванием в стиле пословиц: «Не здоровым нужен врач, а больным». И он поясняет свою миссию: «Я пришел призвать не праведников, но грешников обратиться». Это высказывание и сцена пиршества со сборщиками налогов и грешниками и сегодня указывают путь евангельской миссии. Сегодня мытарь Левий вместе со всеми остальными находится перед нами, чтобы мы могли подражать их готовности собраться вокруг Господа и насладиться радостью своего спасения. В этом духовном путешествии Великого поста они напоминают нам о необходимости срочно вернуться всем сердцем к Иисусу и следовать за ним в его пути к Пасхе.

徴税人レビの使命

福音（ルカ 5,27-32）

その時、イエスは徴税所に座っているレビという徴税人を見て、「わたしに従ってきなさい」と言われました。 そして彼は何もかも放っておいて立ち上がって彼のあとを追った。 それからレビは彼のために彼の家で盛大な宴会を用意しました。 そこには取税官や他の人々が一緒にテーブルに着いていた。 パリサイ人とその律法学者たちはつぶやいて弟子たちに言った、「どうしてあなたたちは徴税人や罪人たちと一緒に飲み食いするのか」。 イエスは彼らに答えてこう言われました。「医者が必要なのは健康な人ではなく、病人です。 私が来たのは義人を招くためではなく、罪人を改心させるために来たのです。」

ヴィンチェンツォ・パーリア修道士による福音書の解説

伝道者は、イエスが再び家を出て行くという指示でこの福音の一節を始めます。 それは、私たちの守りの習慣から神とともに抜け出すこと、そして何よりも、もはや自分のためではなく他人のために生きることへの招待です。 イエスは途中でレビという徴税人に出会いました。 したがって、彼も他の取税人たちと同様に、宗教への出席以外では公の罪人とみなされます。 彼ら自身も、自分たちの状態が罪人であり、律法を守らない人々であると認識していました。 悔い改めのバプテスマのためにバプテスマのところに行った人々は、必要以上のものを求めないようにという教えを受けました(ルカ3,12-13)。 イエスにとって、福音にふさわしくない人は一人もいません。 このことは、伝道者が 2 つの動詞で含んでいる場面のナレーションによって示唆されています: イエスは「徴税人を見て...そして彼に言った、『わたしに従ってきなさい!』」。 彼は「すべてを捨てて立ち上がって彼を追った」のです。 レビが十二人の一人になるというこの出来事の本質は、イエスの「呼びかけ」とレビの「応答」である。 呼び出された人の社会的状況、精神状態、評判、出身地、所属などは関係ありません。 イエスの呼びかけにこの徴税人が即座に反応したことは、この福音的なエピソードを象徴的なものにしています。 ルカは、徴税人や罪人に福音を伝えることにおけるイエスの偏りを強調したいと考えています。 次のエピソードはそれを明確に示しています。 弟子となったレビは、もはや以前と同じ人間ではなく、福音主義の説教の流れに適合しています。彼はまた、友人たち（取税官や罪人であり、ファリサイ派の規定に従って誰もが避けるべきです）に、自分と同じようにイエスに会ってほしいと望んでいます。 。 これらの友人たちは、敬虔なユダヤ人たちよりも配慮され、愛され、救われる必要性を感じていたことは容易に想像できます。 そして、イエスが喜んで参加して彼が主催する祝宴は、イエスの使命、人々に福音を伝える方法をよく表現する出来事となります。 神が地上に来たのは、貧しい人や罪人たちを探し出して一緒に祝うためでした。 誰もがこれを認識しています。取税人にとってはそれが喜びの理由であり、律法学者やパリサイ人にとってはスキャンダル、ひいては非難の原因となるのです。 イエスは彼らに、ことわざ風の言葉で答えます。「医者を必要とするのは健康な人ではなく、病人です。」 そして彼は自分自身の使命を明確にします、「私は義人を招くためではなく、罪人を改心させるために来たのです」。 この言葉と徴税人や罪人たちとの晩餐会の場面は、今日でも福音宣教の歩みを示しています。 今日、取税人レビが他の者たちとともに私たちの前にいるのは、彼らが主の周りに集まり、救われる喜びを味わう用意ができているのに倣えるためです。 この四旬節の霊的な旅において、彼らは私たちに、心を込めてイエスのもとに戻り、復活祭に向けての旅に従うイエスの緊急性を思い出させます。

세리 레위의 직업

복음(누가복음 5,27-32)

그 때에 예수께서 레위라 하는 세리가 세관에 앉아 있는 것을 보시고 그에게 "나를 따르라"고 말씀하셨다. 그러자 그 사람은 모든 것을 버리고 일어나 예수님을 따랐습니다. 그러자 레위는 자기 집에서 그를 위해 큰 잔치를 베풀었습니다. 거기에는 세리들과 그들과 함께 식탁에 앉은 다른 사람들도 많이 있었습니다. 바리새인들과 서기관들이 그분의 제자들에게 “어찌하여 너희가 세리와 죄인과 함께 먹고 마시느냐”고 투덜거렸습니다. 예수께서는 그들에게 이렇게 대답하셨다. “건강한 사람에게는 의사가 필요하지 않고 병든 사람에게는 필요합니다. 나는 의인을 부르러 온 것이 아니요 죄인을 부르러 왔노라."

빈첸초 팔리아 몬시뇰의 복음 주석

전도자는 예수님이 다시 한 번 집을 떠나신다는 암시로 이 복음적 구절을 시작합니다. 이는 우리의 보호 습관에서 그분과 함께 나오라는 초대이며, 무엇보다도 더 이상 우리 자신을 위해 살지 않고 다른 사람을 위해 살도록 초대합니다. 길에서 예수님은 레위라는 세리를 만나게 됩니다. 그 역시 다른 세리들과 마찬가지로 공적인 죄인으로 간주되므로 종교적 참석을 받지 않습니다. 그들은 자신들이 죄인이며 율법을 지키지 않는 사람들이라는 사실을 스스로 인식했습니다. 참회 세례를 받기 위해 세례 요한에게 갔던 사람들은 필요한 것 이상을 요구하지 말라는 지시를 받았습니다(루카 3,12-13). 예수님에게는 복음에 적합하지 않은 사람이 없습니다. 이것은 복음서 기자가 두 동사로 담고 있는 장면의 서술에서 암시됩니다: 예수께서 "세리를 보시고... 그리고 그에게 말씀하셨습니다: 나를 따르라!" 그는 “모든 것을 버리고 일어나 예수를 따랐”습니다. 레위가 열두 제자 중의 하나가 되는 사건의 내용은 예수님의 “부르심”과 레위의 “응답”입니다. 부름을 받은 사람의 사회적 조건, 정신 상태, 평판, 출신 및 소속은 중요하지 않습니다. 예수님의 부르심에 대한 이 세리의 신속한 반응은 이 복음적 사건을 상징적으로 만듭니다. 누가는 세리들과 죄인들에게 복음을 전하는 데 있어서 예수님의 선호를 강조하고 싶어합니다. 다음 에피소드는 이를 명확하게 보여줍니다. 제자가 된 레위는 더 이상 이전과 같은 사람이 아니며 복음 전파의 여파에 적합합니다. 그는 또한 그의 친구들(바리새인의 규정에 따라 모든 사람이 피해야 하는 세리와 죄인)이 예수님을 만난 것처럼 만나기를 원합니다. . 이 친구들은 경건한 유대인들보다 더 배려받고, 사랑받고, 구원받아야 할 필요성을 느꼈다고 상상하기 쉽습니다. 그리고 예수님께서 기꺼이 참여하시는 그 축제의 잔치는 예수님의 사명, 곧 사람들에게 복음을 전하시는 예수님의 방식을 잘 표현하는 행사가 됩니다. 하나님은 가난한 자와 죄인을 찾아 그들과 함께 기뻐하시기 위해 이 땅에 오셨습니다. 모든 사람이 이것을 알고 있습니다. 세리들에게는 그것이 기쁨의 이유가 되고, 서기관들과 바리새인들에게는 그것이 스캔들과 비난의 원인이 된다는 것입니다. 예수께서는 다음과 같은 속담의 말씀으로 그들에게 대답하셨습니다. “건강한 사람에게는 의사가 필요하지 않고 병든 사람에게는 의사가 필요합니다.” 그리고 그는 자신의 사명을 분명히 밝혔습니다. “내가 의인을 부르러 온 것이 아니요 죄인을 부르러 왔노라.” 이 말씀과 세리와 죄인들과 함께하는 잔치 장면은 오늘날에도 여전히 복음선교의 길을 가리킵니다. 오늘 세리 레위는 다른 모든 사람들과 함께 우리 앞에 있습니다. 이는 우리가 그들의 준비를 본받아 주님 주위에 모여 구원받는 기쁨을 누릴 수 있도록 하기 위함입니다. 이 사순절의 영적 여정에서 그들은 우리가 마음을 다해 예수님께로 돌아가고 부활을 향한 그분의 여정을 따라야 하는 긴급함을 상기시켜 줍니다.

دعوة لاوي، العشار

الإنجيل (لو 5، 27 – 32)

في ذلك الوقت، رأى يسوع عشارا اسمه لاوي، جالسا عند مكان الجباية، فقال له: "اتبعني!". فترك كل شيء وقام وتبعه. وأقام له لاوي مأدبة عظيمة في بيته. وكان معهم على المائدة جمع كبير من العشارين وغيرهم من الناس. فتذمر الفريسيون وكتبتهم وقالوا لتلاميذه: «كيف تأكلون وتشربون مع العشارين والخطاة؟» أجابهم يسوع: «لا يحتاج الأصحاء إلى طبيب، بل المرضى. لم آت لأدعو الأبرار، بل الخطاة إلى التوبة".

التعليق على الإنجيل بقلم المونسنيور فينسينزو باجليا

يبدأ الإنجيلي هذا المقطع الإنجيلي بالإشارة إلى خروج يسوع من البيت مرة أخرى. إنها دعوة للخروج معه من عاداتنا الوقائية، وقبل كل شيء، لكي لا نعيش لأنفسنا بل للآخرين. في الطريق التقى يسوع بعشار اسمه لاوي. وهو أيضًا، مثل العشارين الآخرين، يُعتبر آثمًا علنيًا، وبالتالي خارج الحضور الديني. لقد أدركوا هم أنفسهم حالتهم كخطاة، كأشخاص لم يلتزموا بالناموس. أولئك الذين ذهبوا إلى المعمدان لمعمودية التوبة تلقوا تعليمات بعدم المطالبة بأكثر من اللازم (لوقا 3، 12 – 13). بالنسبة ليسوع، لا يوجد أحد غير مناسب للإنجيل. وهذا ما يُوحي به من رواية المشهد التي يحتويها الإنجيلي في فعلين: "رأى يسوع جابيًا للضرائب... فقال له: اتبعني! "ترك كل شيء وقام وتبعه". إن جوهر الحدث - أصبح لاوي واحدًا من الاثني عشر - هو "دعوة" يسوع و"استجابة" لاوي. لا يهم الحالة الاجتماعية والحالة الذهنية والسمعة والأصل والانتماء للشخص المتصل. إن الاستجابة السريعة لهذا العشار لدعوة يسوع تجعل هذه الحادثة الإنجيلية رمزية. يريد لوقا أن يؤكد على ميل يسوع إلى إيصال الإنجيل إلى العشارين والخطاة. والحلقة التالية تظهر ذلك بوضوح. بعد أن أصبح لاوي تلميذاً، لم يعد هو نفس الشخص الذي كان من قبل ويتناسب مع أعقاب الوعظ الإنجيلي: فهو يريد أيضًا أن يقابل أصدقاءه (العشارون والخطاة، الذين يجب على الجميع تجنبهم وفقًا للأحكام الفريسية) أن يلتقوا بيسوع كما التقى به. . من السهل أن نتخيل أن هؤلاء الأصدقاء شعروا بالحاجة إلى الاهتمام والمحبة والخلاص أكثر من اليهود الأتقياء. والوليمة الاحتفالية التي ينظمها، والتي يشارك فيها يسوع طواعية، تصبح حدثًا يعبر جيدًا عن رسالة يسوع، وطريقته في توصيل الإنجيل إلى البشر. لقد جاء الله إلى الأرض ليبحث عن الفقراء والخطاة ليحتفل معهم. يدرك الجميع هذا: إنه سبب للفرح عند العشارين، وبالنسبة للكتبة والفريسيين هو سبب للعثرة وبالتالي الاتهام. يرد عليهم يسوع بقول مثل: "لا يحتاج الأصحاء إلى طبيب، بل المرضى". ويوضح رسالته: "لم آت لأدعو الأبرار بل الخطاة إلى التوبة". ولا يزال هذا القول ومشهد الوليمة مع العشارين والخطاة يشيران إلى طريق الرسالة الإنجيلية اليوم. اليوم، العشار لاوي، مع كل الآخرين، موجودون أمامنا حتى نتمكن من تقليد استعدادهم للاجتماع حول الرب والتمتع بفرح الخلاص. في رحلة الصوم الروحية هذه، يذكروننا بضرورة العودة بقلوبنا إلى يسوع واتباعه في مسيرته نحو عيد الفصح.

कर संग्रहकर्ता लेवी का व्यवसाय

सुसमाचार (लूका 5,27-32)

उस समय, यीशु ने लेवी नाम के एक चुंगी लेनेवाले को कर काउंटर पर बैठे देखा, और उससे कहा: "मेरे पीछे आओ!"। और वह सब कुछ छोड़कर उठ खड़ा हुआ और उसके पीछे हो लिया। तब लेवी ने अपने घर में उसके लिये एक बड़ा भोज तैयार किया। महसूल लेने वालों और अन्य लोगों की एक बड़ी भीड़ थी जो मेज पर उनके साथ थे। फ़रीसी और उनके शास्त्री कुड़कुड़ा कर उसके चेलों से कहने लगे, “तुम महसूल लेनेवालों और पापियों के साथ क्यों खाते-पीते हो?” यीशु ने उन्हें उत्तर दिया: “स्वस्थ लोगों को चिकित्सक की आवश्यकता नहीं है, परन्तु बीमारों को; मैं धर्मियों को नहीं, परन्तु पापियों को मन फिराने के लिये बुलाने आया हूँ।"

मोनसिग्नोर विन्सेन्ज़ो पगलिया द्वारा सुसमाचार पर टिप्पणी

इंजीलवादी ने इस इंजील मार्ग की शुरुआत यीशु के एक बार फिर से घर छोड़ने के संकेत के साथ की है। यह उनके साथ अपनी सुरक्षात्मक आदतों से उभरने का निमंत्रण है, और सबसे बढ़कर अब अपने लिए नहीं बल्कि दूसरों के लिए जीने का निमंत्रण है। रास्ते में यीशु की मुलाकात लेवी नाम के एक कर संग्रहकर्ता से होती है। वह भी, अन्य चुंगी लेने वालों की तरह, धार्मिक उपस्थिति के बाहर सार्वजनिक पापी माना जाता है। उन्होंने स्वयं अपनी स्थिति को पापियों के रूप में, कानून का पालन नहीं करने वाले लोगों के रूप में पहचाना। उनमें से जो लोग प्रायश्चित्त के बपतिस्मा के लिए बैपटिस्ट के पास गए, उन्हें आवश्यकता से अधिक न माँगने का निर्देश मिला (Lk3,12-13)। यीशु के लिए कोई भी सुसमाचार के लिए अनुपयुक्त नहीं है। यह उस दृश्य के वर्णन से सुझाया गया है जिसे इंजीलवादी ने दो क्रियाओं में शामिल किया है: यीशु ने "एक कर संग्रहकर्ता को देखा... और उससे कहा: मेरे पीछे आओ! वह, "सब कुछ छोड़कर, उठा और उसके पीछे हो लिया"। घटना का सार - लेवी बारह में से एक बन जाता है - यीशु की "आह्वान" और लेवी की "प्रतिक्रिया" है। बुलाए गए व्यक्ति की सामाजिक स्थिति, मन की स्थिति, प्रतिष्ठा, उत्पत्ति और संबंध कोई मायने नहीं रखते। यीशु के आह्वान पर इस कर संग्रहकर्ता की त्वरित प्रतिक्रिया इस सुसमाचारीय घटना को प्रतीकात्मक बनाती है। ल्यूक कर संग्राहकों और पापियों को सुसमाचार सुनाने में यीशु की रुचि को रेखांकित करना चाहता है। निम्नलिखित प्रकरण यह स्पष्ट रूप से दिखाता है। लेवी, एक शिष्य बनने के बाद, अब पहले जैसा व्यक्ति नहीं है और इंजील प्रचार के मद्देनजर फिट बैठता है: वह यह भी चाहता है कि उसके दोस्त (चुंगी लेने वाले और पापी, जिनसे हर किसी को फरीसी प्रावधानों के अनुसार बचना चाहिए) यीशु से उसी तरह मिलें जैसे वह उससे मिला था। . यह कल्पना करना आसान है कि इन दोस्तों को धर्मपरायण यहूदियों की तुलना में अधिक ध्यान देने, प्यार करने और बचाए जाने की आवश्यकता महसूस हुई। और वह उत्सव भोज जो वह आयोजित करता है जिसमें यीशु स्वेच्छा से भाग लेते हैं, एक ऐसा कार्यक्रम बन जाता है जो यीशु के मिशन, लोगों को सुसमाचार बताने के उनके तरीके को अच्छी तरह से व्यक्त करता है। भगवान गरीबों और पापियों की तलाश करने और उनके साथ जश्न मनाने के लिए पृथ्वी पर आए। हर कोई इसे समझता है: चुंगी लेने वालों के लिए यह खुशी का कारण है, शास्त्रियों और फरीसियों के लिए यह घोटाले और इसलिए आरोप का कारण है। यीशु ने उन्हें लौकिक शैली में एक बयान के साथ जवाब दिया: "स्वस्थ लोगों को डॉक्टर की ज़रूरत नहीं है, बल्कि बीमारों को है।" और वह अपने स्वयं के मिशन को स्पष्ट करता है: "मैं धर्मियों को नहीं बल्कि पापियों को धर्म परिवर्तन के लिए बुलाने आया हूँ।" यह कथन और कर वसूलने वालों और पापियों के साथ भोज का दृश्य आज भी इंजील मिशन के मार्ग का संकेत देता है। आज, चुंगी लेने वाले लेवी, अन्य सभी लोगों के साथ, हमारे सामने हैं ताकि हम प्रभु के चारों ओर इकट्ठा होने और बचाए जाने की खुशी का आनंद लेने की उनकी तत्परता का अनुकरण कर सकें। लेंट की इस आध्यात्मिक यात्रा में वे हमें अपने हृदय से यीशु के पास लौटने और ईस्टर की ओर उनकी यात्रा में उनका अनुसरण करने की तात्कालिकता की याद दिलाते हैं।

Powołanie Lewiego, celnika

Ewangelia (Łk 5,27-32)

W tym czasie Jezus ujrzał celnika imieniem Lewi, siedzącego przy kasie celnej, i powiedział do niego: «Pójdź za mną!». A on zostawiwszy wszystko, wstał i poszedł za nim. Wtedy Lewi przygotował dla niego wielką ucztę w swoim domu. A był tam wielki tłum celników i innych ludzi, którzy byli z nimi przy stole. Faryzeusze i ich uczeni w Piśmie szemrali i mówili do Jego uczniów: «Dlaczego jecie i pijecie razem z celnikami i grzesznikami?» Jezus im odpowiedział: «Nie zdrowi potrzebują lekarza, ale chorzy; Nie przyszedłem powołać sprawiedliwych, ale grzeszników, aby się nawrócili.”

Komentarz do Ewangelii autorstwa prałata Vincenzo Paglii

Ewangelista rozpoczyna ten fragment ewangeliczny od wskazania, że ​​Jezus ponownie opuścił dom. Jest to zaproszenie, abyśmy wraz z Nim wyszli z naszych opiekuńczych nawyków, a przede wszystkim, abyśmy nie żyli już dla siebie, ale dla innych. W drodze Jezus spotyka celnika imieniem Lewi. On także, podobnie jak inni celnicy, jest uważany za grzesznika publicznego, dlatego też poza uczęszczaniem na zajęcia religijne. Sami uznali swój stan jako grzeszników, ludzi nie przestrzegających prawa. Ci z nich, którzy udali się do Chrzciciela, aby przyjąć chrzest pokutny, otrzymali pouczenie, aby nie żądać więcej, niż jest to konieczne (Łk 3,12-13). Dla Jezusa nikt nie jest nieodpowiedni dla Ewangelii. Sugeruje to narracja sceny, którą ewangelista zawiera w dwóch czasownikach: Jezus „ujrzał celnika... i rzekł do niego: Pójdź za Mną! On „zostawiwszy wszystko, wstał i poszedł za Nim”. Istotą wydarzenia – Lewi staje się jednym z Dwunastu – jest „wezwanie” Jezusa i „odpowiedź” Lewiego. Kondycja społeczna, stan psychiczny, reputacja, pochodzenie i przynależność osoby wezwanej nie mają znaczenia. Szybka reakcja tego celnika na wezwanie Jezusa czyni ten ewangeliczny epizod emblematycznym. Łukasz pragnie podkreślić upodobanie Jezusa w przekazywaniu Ewangelii celnikom i grzesznikom. Poniższy odcinek wyraźnie to pokazuje. Lewi, stając się uczniem, nie jest już tą samą osobą co wcześniej i wpisuje się w nurt głoszenia ewangelii: pragnie także, aby jego przyjaciele (celnicy i grzesznicy, których zgodnie z faryzejskimi przepisami każdy powinien unikać) spotkali Jezusa tak, jak on Go spotkał . Łatwo sobie wyobrazić, że ci przyjaciele bardziej niż pobożni Żydzi czuli potrzebę bycia branymi pod uwagę, kochani i zbawiani. A organizowany przez niego uroczysty bankiet, w którym Jezus chętnie uczestniczy, staje się wydarzeniem, które dobrze wyraża misję Jezusa, Jego sposób przekazywania ludziom Ewangelii. Bóg przyszedł na ziemię, aby szukać biednych i grzeszników, aby świętować z nimi. Każdy zdaje sobie z tego sprawę: dla celników jest to powód do radości, dla uczonych w Piśmie i faryzeuszy jest to powód do zgorszenia, a co za tym idzie, oskarżenia. Jezus odpowiada im stwierdzeniem w przysłowiowym stylu: „Nie zdrowi potrzebują lekarza, ale chorzy”. I wyjaśnia swoją misję: „Nie przyszedłem wzywać do nawrócenia sprawiedliwych, ale grzeszników”. To stwierdzenie oraz scena uczty z celnikami i grzesznikami do dziś wyznaczają drogę misji ewangelicznej. Dzisiaj celnik Lewi wraz ze wszystkimi innymi stoi przed nami, abyśmy mogli naśladować ich gotowość do gromadzenia się wokół Pana i radowania się radością zbawienia. Na tej duchowej drodze Wielkiego Postu przypominają nam o pilnej potrzebie powrotu sercem do Jezusa i podążania za Nim w Jego drodze ku Wielkanocy.

লেভির পেশা, কর আদায়কারী

গসপেল (Lk 5,27-32)

সেই সময়ে, যীশু লেভি নামে একজন কর আদায়কারীকে ট্যাক্স কাউন্টারে বসে থাকতে দেখে তাকে বললেন: "আমাকে অনুসরণ কর!"। এবং তিনি, সমস্ত কিছু ছেড়ে, উঠে তার অনুসরণ করলেন। তারপর লেবি তার বাড়িতে তার জন্য একটি বড় ভোজ প্রস্তুত করলেন। সেখানে খাজনা আদায়কারীদের এবং অন্যান্য লোকেদের একটি বিশাল ভিড় ছিল যারা তাদের সাথে টেবিলে ছিল। ফরীশীরা এবং তাদের ব্যবস্থার শিক্ষকরা বিড়বিড় করে তাঁর শিষ্যদের বললেন, "তোমরা কর আদায়কারী ও পাপীদের সাথে একত্রে খাও কেন?" যীশু তাদের উত্তর দিয়েছিলেন: “স্বাস্থ্যবানদেরই ডাক্তারের প্রয়োজন নেই, কিন্তু অসুস্থদের; আমি ধার্মিকদের ডাকতে আসিনি, পাপীদের ধর্মান্তরিত করতে এসেছি।"

Monsignor Vincenzo Paglia দ্বারা গসপেল ভাষ্য

ধর্মপ্রচারক এই ইভাঞ্জেলিক্যাল অনুচ্ছেদটি শুরু করেন যীশুর বাড়ি ছেড়ে যাওয়ার ইঙ্গিত দিয়ে। এটি আমাদের প্রতিরক্ষামূলক অভ্যাস থেকে তার সাথে আবির্ভূত হওয়ার আমন্ত্রণ, এবং সর্বোপরি নিজেদের জন্য নয়, অন্যদের জন্য বেঁচে থাকার জন্য। পথে যীশু লেভি নামে একজন কর আদায়কারীকে দেখতে পান। তিনিও, অন্যান্য চাঁদাবাজদের মতো, একজন জনসাধারণের পাপী হিসাবে বিবেচিত, তাই, ধর্মীয় উপস্থিতির বাইরে। তারা নিজেরাই তাদের অবস্থাকে পাপী হিসাবে স্বীকৃতি দিয়েছে, যারা আইন পালন করে না। তাদের মধ্যে যারা তপস্যার বাপ্তিস্মের জন্য ব্যাপ্টিস্টের কাছে গিয়েছিল তারা প্রয়োজনীয়তার চেয়ে বেশি দাবি না করার নির্দেশ পেয়েছিল (Lk3,12-13)। যীশুর জন্য কেউ সুসমাচারের জন্য অনুপযুক্ত নয়। এই দৃশ্যের বর্ণনা দ্বারা প্রস্তাবিত হয়েছে যেটি প্রচারক দুটি ক্রিয়াপদে রয়েছে: যীশু "একজন কর আদায়কারীকে দেখেছিলেন... এবং তাকে বলেছিলেন: আমাকে অনুসরণ করুন! তিনি, "সবকিছু ছেড়ে, উঠে তার অনুসরণ করলেন"। ইভেন্টের সারবস্তু - লেভি বারো জনের একজন হয়ে যায় - হ'ল যীশুর "কল" এবং লেভির "প্রতিক্রিয়া"। সামাজিক অবস্থা, মনের অবস্থা, খ্যাতি, উত্স এবং বলা ব্যক্তির অন্তর্গত কোন ব্যাপার না. যীশুর আহ্বানে এই কর আদায়কারীর তাত্ক্ষণিক প্রতিক্রিয়া এই ইভাঞ্জেলিক্যাল পর্বটিকে প্রতীকী করে তোলে। লুক কর আদায়কারী এবং পাপীদের কাছে সুসমাচার প্রচারের ক্ষেত্রে যীশুর পূর্বাভাসকে আন্ডারলাইন করতে চায়। নিম্নলিখিত পর্বটি এটি স্পষ্টভাবে দেখায়। লেভি, একজন শিষ্য হওয়ার পরে, আর আগের মতন ব্যক্তি নেই এবং সুসমাচার প্রচারের প্রেক্ষাপটে ফিট করে: তিনি আরও চান যে তার বন্ধুরা (পাবলিক এবং পাপী, যাদের প্রত্যেকেরই ফরিসীয় বিধান অনুসারে এড়ানো উচিত) যীশুর সাথে দেখা করার সাথে সাথে তার সাথে দেখা করুক। . এটা কল্পনা করা সহজ যে এই বন্ধুরা ধার্মিক ইহুদিদের চেয়ে বেশি বিবেচনা, ভালবাসা এবং সংরক্ষণ করার প্রয়োজন অনুভব করেছিল। এবং তিনি যে উত্সব ভোজ আয়োজন করেন যেখানে যীশু স্বেচ্ছায় অংশগ্রহণ করেন তা এমন একটি ইভেন্টে পরিণত হয় যা যীশুর মিশনকে প্রকাশ করে, মানুষের কাছে সুসমাচার প্রচার করার তার উপায়। ঈশ্বর পৃথিবীতে এসেছিলেন দরিদ্র এবং পাপীদের খুঁজে বের করতে তাদের সাথে উদযাপন করতে। প্রত্যেকেই এটি উপলব্ধি করে: আদায়কারীদের জন্য এটি আনন্দের কারণ, লেখক এবং ফরীশীদের জন্য এটি কলঙ্কের কারণ এবং তাই অভিযোগ। যীশু প্রবাদের শৈলীতে একটি বিবৃতি দিয়ে তাদের জবাব দেন: "স্বাস্থ্যবানদের জন্য ডাক্তারের প্রয়োজন হয় না, তবে অসুস্থদের।" এবং তিনি তার নিজের মিশনটি স্পষ্ট করেছেন: "আমি ধার্মিকদের ডাকতে আসিনি বরং পাপীদের ধর্মান্তরিত করতে এসেছি।" এই বিবৃতি এবং কর সংগ্রাহক এবং পাপীদের সাথে ভোজসভার দৃশ্য আজও সুসমাচার প্রচারের পথ নির্দেশ করে। আজ, আদায়কারী লেভি, অন্য সকলের সাথে একসাথে, আমাদের সামনে আছেন যাতে আমরা প্রভুর চারপাশে জড়ো হওয়ার জন্য তাদের প্রস্তুতির অনুকরণ করতে পারি এবং পরিত্রাণের আনন্দ উপভোগ করতে পারি। লেন্টের এই আধ্যাত্মিক যাত্রায় তারা আমাদের মনে করিয়ে দেয় আমাদের হৃদয় দিয়ে যীশুর কাছে ফিরে আসার এবং ইস্টারের দিকে তাঁর যাত্রায় তাঁকে অনুসরণ করার তাগিদ।

Ang bokasyon ni Levi, ang maniningil ng buwis

Ebanghelyo (Lc 5,27-32)

Noong panahong iyon, nakita ni Jesus ang isang maniningil ng buwis na nagngangalang Levi, na nakaupo sa counter ng buwis, at sinabi sa kanya: "Sumunod ka sa akin!". At siya, na iniwan ang lahat, ay tumayo at sumunod sa kanya. Nang magkagayo'y ipinaghanda siya ni Levi ng isang malaking piging sa kaniyang bahay. Mayroong isang malaking pulutong ng mga publikano at iba pang mga tao na kasama nila sa hapag. Ang mga Pariseo at ang kanilang mga eskriba ay nagbulung-bulungan at sinabi sa kanyang mga alagad: "Bakit kayo kumakain at umiinom kasama ng mga maniningil ng buwis at mga makasalanan?" Sinagot sila ni Jesus: «Hindi ang malusog ang nangangailangan ng manggagamot, kundi ang maysakit; Hindi ako naparito upang tawagin ang mga matuwid, kundi ang mga makasalanan upang magbalik-loob."

Ang komentaryo sa Ebanghelyo ni Monsignor Vincenzo Paglia

Sinimulan ng ebanghelista ang evangelical passage na ito na may indikasyon na muling umalis si Jesus sa bahay. Ito ay isang paanyaya na lumabas kasama niya mula sa ating mga gawi sa pagprotekta, at higit sa lahat na hindi na mabuhay para sa ating sarili kundi para sa iba. Sa daan ay nakasalubong ni Jesus ang isang maniningil ng buwis na nagngangalang Levi. Siya rin, tulad ng ibang mga publikano, ay itinuturing na isang pampublikong makasalanan, samakatuwid, sa labas ng relihiyosong pagdalo. Sila mismo ay nakilala ang kanilang kalagayan bilang mga makasalanan, bilang mga taong hindi sumusunod sa batas. Ang mga pumunta sa Baptist para sa bautismo ng penitensiya ay nakatanggap ng tagubilin na huwag humingi ng higit sa kinakailangan (Lk3,12-13). Para kay Hesus walang sinuman ang hindi angkop para sa Ebanghelyo. Ito ay iminungkahi ng pagsasalaysay ng eksena na naglalaman ng dalawang pandiwa ang ebanghelista: "Nakita ni Jesus ang isang maniningil ng buwis... at sinabi sa kanya: Sumunod ka sa akin! Siya, "iniwan ang lahat, tumindig at sumunod sa kanya". ang pangyayari - si Levi ay naging isa sa Labindalawa - ay ang "tawag" ni Hesus at ang "tugon" ni Levi. Ang kalagayang panlipunan, estado ng pag-iisip, reputasyon, pinagmulan at pag-aari ng taong tinawag ay hindi mahalaga. Ang agarang pagtugon ng ang maniningil ng buwis na ito sa panawagan ni Jesus ay ginagawang sagisag ang evangelical episode na ito. Nais ni Lucas na salungguhitan ang predilection ni Jesus sa pagpapahayag ng Ebanghelyo sa mga maniningil ng buwis at mga makasalanan. Ang susunod na yugto ay nagpapakita nito nang malinaw. Si Levi, na naging alagad, ay hindi na ang parehong tao gaya ng dati at akma sa kalagayan ng pangangaral ng ebanghelikal: nais din niyang ang kanyang mga kaibigan (mga publican at mga makasalanan, na dapat iwasan ng lahat ayon sa mga probisyon ng mga Pariseo) na makilala si Jesus nang makilala niya siya.Madaling isipin na nadama ng mga kaibigang ito ang pangangailangang ituring, mahalin at maligtas nang higit pa sa mga banal na Hudyo. At ang maligayang salu-salo na kanyang inorganisa kung saan kusang-loob na nakikilahok si Jesus ay naging isang kaganapan na nagpapahayag ng mabuti sa misyon ni Jesus, ang kanyang paraan ng pagpapahayag ng Ebanghelyo sa mga tao. Naparito ang Diyos sa lupa upang hanapin ang mga dukha at makasalanan upang magdiwang kasama nila. Napagtanto ito ng lahat: para sa mga maniningil ng buwis ito ay isang dahilan ng kagalakan, para sa mga eskriba at mga Pariseo ito ay isang dahilan para sa iskandalo at samakatuwid ay paratang. Si Jesus ay tumugon sa kanila sa isang pahayag sa istilo ng salawikain: "Hindi ang malusog ang nangangailangan ng doktor, kundi ang maysakit." At nilinaw niya ang kanyang sariling misyon: "Hindi ako naparito upang tawagin ang mga matuwid kundi ang mga makasalanan upang magbalik-loob." Ang pahayag na ito at ang tagpo ng piging kasama ng mga maniningil ng buwis at mga makasalanan ay nagpapahiwatig pa rin ng landas ng evangelical mission ngayon. Ngayon, ang publikanong si Levi, kasama ang lahat ng iba pa, ay nasa harapan natin upang tularan natin ang kanilang kahandaang magtipon sa paligid ng Panginoon at tamasahin ang kagalakan ng pagkaligtas. Sa espirituwal na paglalakbay na ito ng Kuwaresma, ipinapaalala nila sa atin ang pagkaapurahan ng ating mga pusong bumalik kay Hesus at pagsunod sa kanya sa kanyang paglalakbay patungo sa Pasko ng Pagkabuhay.

Покликання Левія, збирача податків

Євангеліє (Лк 5,27-32)

У той час Ісус побачив митаря на ім’я Левій, який сидів біля мита, і сказав йому: «Іди за Мною!». А той, покинувши все, встав і пішов за ним. Тоді Левій влаштував для нього великий бенкет у своєму домі. Був великий натовп митарів та інших людей, які сиділи з ними за столом. Фарисеї та їхні книжники нарікали й казали його учням: «Як це ви їсте та п’єте разом із митниками та грішниками?» Ісус відповів їм: «Не здорові потребують лікаря, а хворі; Я не прийшов кликати праведних, а грішників, щоб навернутися».

Коментар до Євангелія монсеньйора Вінченцо Палія

Євангеліст починає цей євангельський уривок вказівкою на те, що Ісус ще раз виходить з дому. Це запрошення разом з Ним позбутися наших захисних звичок і, перш за все, більше не жити для себе, а для інших. По дорозі Ісус зустрічає митаря на ім’я Левій. Він також, як і інші митарі, вважається публічним грішником, отже, поза релігійними відвідуваннями. Вони самі визнавали свій стан грішників, людей, які не дотримуються закону. Ті з них, які прийшли до Хрестителя для хрещення покаяння, отримали настанову не вимагати більше, ніж потрібно (Лк. 3, 12-13). Для Ісуса ніхто не підходить для Євангелія. На це натякає розповідь сцени, яку євангеліст містить у двох дієсловах: Ісус «побачив митника... і сказав йому: Йди за Мною! Він, «залишивши все, встав і пішов за ним». Суть події – Левій стає одним із дванадцятьох – це «поклик» Ісуса та «відповідь» Левія. Соціальний стан, душевний стан, репутація, походження та належність викликаної особи не мають значення. Швидка відповідь цього збирача податків на заклик Ісуса робить цей євангельський епізод символічним. Лука хоче підкреслити пристрасть Ісуса до передачі Євангелія збирачам податків і грішникам. Про це яскраво свідчить наступний епізод. Левій, ставши учнем, уже не той, хто був раніше, і вписується в русло євангельської проповіді: він також хоче, щоб його друзі (митарі та грішники, яких усі повинні уникати згідно з фарисейськими постановами) зустріли Ісуса так, як він зустрів його. . Легко уявити, що ці друзі відчували потребу в тому, щоб з ними зважали, любили та рятували їх більше, ніж побожні євреї. І святковий бенкет, який він організовує, в якому Ісус охоче бере участь, стає подією, яка добре виражає місію Ісуса, його спосіб проповідування Євангелія людям. Бог прийшов на землю, щоб знайти бідних і грішників, щоб святкувати з ними. Усі це розуміють: для митарів це привід для радості, для книжників і фарисеїв це привід для скандалу, а отже, і для звинувачення. Ісус відповідає їм словами в прислів’ї: «Не здорові потребують лікаря, а хворі». І він уточнює свою власну місію: «Я прийшов кликати не праведних, а грішників до навернення». Ця заява та сцена бенкету зі збирачами податків і грішниками все ще вказують шлях євангельської місії сьогодні. Сьогодні перед нами митар Левій разом з усіма іншими, щоб ми могли наслідувати їхню готовність зібратися навколо Господа і насолодитися радістю спасіння. Під час цієї духовної подорожі Великого посту вони нагадують нам про необхідність повернутися серцем до Ісуса та йти за Ним у Його подорожі до Великодня.

Κλήση του Λευί, του φοροεισπράκτορα

Ευαγγέλιο (Λκ 5,27-32)

Εκείνη την ώρα, ο Ιησούς είδε έναν φοροεισπράκτορα που ονομαζόταν Λευί, να κάθεται στο ταμείο και του είπε: «Ακολούθησέ με!». Κι εκείνος, αφήνοντας τα πάντα, σηκώθηκε και τον ακολούθησε. Τότε ο Λευί του ετοίμασε ένα μεγάλο συμπόσιο στο σπίτι του. Υπήρχε ένα μεγάλο πλήθος τελώνων και άλλων ανθρώπων που ήταν μαζί τους στο τραπέζι. Οι Φαρισαίοι και οι γραμματείς τους μουρμούρισαν και είπαν στους μαθητές του: Πώς τρώτε και πίνετε μαζί με τελώνες και αμαρτωλούς; Ο Ιησούς τους απάντησε: «Δεν χρειάζονται γιατρό οι υγιείς, αλλά οι άρρωστοι. Δεν ήρθα να καλέσω τους δίκαιους, αλλά τους αμαρτωλούς να προσηλυτίσουν».

Ο σχολιασμός του Ευαγγελίου από τον Μονσινιόρ Vincenzo Paglia

Ο ευαγγελιστής ξεκινά αυτή την ευαγγελική περικοπή με την ένδειξη ότι ο Ιησούς έφυγε για άλλη μια φορά από το σπίτι. Είναι μια πρόσκληση να βγούμε μαζί του από τις προστατευτικές μας συνήθειες και κυρίως να μη ζούμε πια για τον εαυτό μας αλλά για τους άλλους. Στο δρόμο ο Ιησούς συναντά έναν φοροεισπράκτορα ονόματι Λευί. Και αυτός, όπως και οι άλλοι τελώνες, θεωρείται δημόσιος αμαρτωλός, επομένως, εκτός θρησκευτικής παρουσίας. Οι ίδιοι αναγνώρισαν την κατάστασή τους ως αμαρτωλοί, ως άνθρωποι που δεν τηρούσαν το νόμο. Όσοι από αυτούς πήγαν στον Βαπτιστή για το βάπτισμα της μετάνοιας έλαβαν την οδηγία να μην απαιτούν περισσότερα από όσα ήταν απαραίτητο (Λκ3,12-13). Για τον Ιησού κανείς δεν είναι ακατάλληλος για το Ευαγγέλιο. Αυτό υποδηλώνει η διήγηση της σκηνής που περιέχει ο ευαγγελιστής σε δύο ρήματα: Ο Ιησούς «είδε έναν φοροεισπράκτορα... και του είπε: Ακολούθησέ με! Εκείνος, «αφήνοντας τα πάντα, σηκώθηκε και τον ακολούθησε». Η ουσία του γεγονότος - ο Λευί γίνεται ένας από τους Δώδεκα - είναι το «κάλεσμα» του Ιησού και η «ανταπόκριση» του Λευί. Η κοινωνική κατάσταση, η ψυχική κατάσταση, η φήμη, η καταγωγή και το ανήκειν του καλούμενου δεν έχουν σημασία. Η άμεση ανταπόκριση αυτού του φοροεισπράκτορα στο κάλεσμα του Ιησού καθιστά αυτό το ευαγγελικό επεισόδιο εμβληματικό. Ο Λουκάς θέλει να υπογραμμίσει την προδιάθεση του Ιησού να μεταδώσει το Ευαγγέλιο σε φοροεισπράκτορες και αμαρτωλούς. Το επόμενο επεισόδιο το δείχνει ξεκάθαρα. Ο Λευί, έχοντας γίνει μαθητής, δεν είναι πια το ίδιο πρόσωπο με πριν και ταιριάζει στον απόηχο του ευαγγελικού κηρύγματος: θέλει επίσης οι φίλοι του (δημόσιοι και αμαρτωλοί, τους οποίους όλοι πρέπει να αποφεύγουν σύμφωνα με τις Φαρισαϊκές διατάξεις) να συναντήσουν τον Ιησού όπως τον συνάντησε. . Είναι εύκολο να φανταστεί κανείς ότι αυτοί οι φίλοι ένιωσαν την ανάγκη να θεωρηθούν, να αγαπηθούν και να σωθούν περισσότερο από τους ευσεβείς Εβραίους. Και το εορταστικό συμπόσιο που διοργανώνει στο οποίο ο Ιησούς συμμετέχει πρόθυμα γίνεται ένα γεγονός που εκφράζει καλά την αποστολή του Ιησού, τον τρόπο του να μεταδίδει το Ευαγγέλιο στους ανθρώπους. Ο Θεός ήρθε στη γη για να αναζητήσει τους φτωχούς και τους αμαρτωλούς για να γιορτάσει μαζί τους. Όλοι το αντιλαμβάνονται: για τους τελώνες είναι λόγος χαράς, για τους γραμματείς και τους Φαρισαίους είναι αιτία σκανδάλου και επομένως κατηγορίας. Ο Ιησούς τους απαντά με μια δήλωση σε παροιμιώδη ύφος: «Δεν χρειάζονται γιατρό οι υγιείς, αλλά οι άρρωστοι». Και διευκρινίζει τη δική του αποστολή: «Δεν ήρθα να καλέσω τους δίκαιους αλλά τους αμαρτωλούς να προσηλυτίσουν». Αυτή η δήλωση και η σκηνή του συμποσίου με τους φοροεισπράκτορες και τους αμαρτωλούς υποδηλώνουν ακόμη και σήμερα τον δρόμο της ευαγγελικής αποστολής. Σήμερα, ο τελώνης Λευί, μαζί με όλους τους άλλους, είναι μπροστά μας για να μιμηθούμε την ετοιμότητά τους να συγκεντρωθούν γύρω από τον Κύριο και να απολαύσουμε τη χαρά της σωτηρίας. Σε αυτό το πνευματικό ταξίδι της Σαρακοστής μας υπενθυμίζουν το επείγον να επιστρέψουμε με την καρδιά μας στον Ιησού και να τον ακολουθήσουμε στο ταξίδι του προς το Πάσχα.

Wito wa Lawi, mtoza ushuru

Injili ( Lk 5,27-32 )

Wakati huo, Yesu alimwona mtoza ushuru mmoja aitwaye Lawi, ameketi kwenye meza ya ushuru, akamwambia: "Nifuate!" Naye akaacha kila kitu, akainuka, akamfuata. Kisha Lawi akamwandalia karamu kubwa nyumbani mwake. Kulikuwa na umati mkubwa wa watoza ushuru na watu wengine waliokuwa pamoja nao mezani. Mafarisayo na waandishi wao wakanung'unika na kuwaambia wanafunzi wake: "Mbona mnakula na kunywa pamoja na watoza ushuru na wenye dhambi?" Yesu akawajibu: «Wenye afya hawahitaji daktari, bali walio hawawezi; Sikuja kuwaita wenye haki, bali wenye dhambi waongoke."

Ufafanuzi juu ya Injili na Monsinyo Vincenzo Paglia

Mwinjilisti anaanza kifungu hiki cha kiinjilisti kwa dalili ya Yesu kuondoka nyumbani kwa mara nyingine tena. Ni mwaliko wa kuibuka pamoja naye kutoka kwa tabia zetu za ulinzi, na zaidi ya yote tusiishi tena kwa ajili yetu wenyewe bali kwa ajili ya wengine. Akiwa njiani Yesu anakutana na mtoza ushuru anayeitwa Lawi. Yeye pia, kama watoza ushuru wengine, anachukuliwa kuwa mtenda dhambi hadharani, kwa hivyo, nje ya mahudhurio ya kidini. Wao wenyewe walitambua hali yao kuwa watenda-dhambi, kama watu ambao hawakuishika sheria. Wale waliomwendea Mbatizaji kwa ubatizo wa toba walipokea maagizo ya kutodai zaidi ya ilivyohitajika (Lk3,12-13). Kwa Yesu hakuna asiyefaa kwa Injili. Hili linapendekezwa na simulizi la tukio ambalo mwinjili analo katika vitenzi viwili: Yesu “alimwona mtoza ushuru... akamwambia: Nifuate! Yeye, "akaacha kila kitu, akasimama na kumfuata". Kiini cha tukio - Lawi anakuwa mmoja wa wale Kumi na Wawili - ni "wito" wa Yesu na "mwitikio" wa Lawi. Hali ya kijamii, hali ya akili, sifa, asili na mali ya mtu anayeitwa haijalishi. Jibu la haraka la mtoza ushuru huyu kwa mwito wa Yesu linafanya kipindi hiki cha kiinjili kuwa ishara. Luka anataka kusisitiza upendeleo wa Yesu katika kuwasilisha Injili kwa watoza ushuru na wenye dhambi. Kipindi kifuatacho kinaonyesha hili waziwazi. Lawi, baada ya kuwa mfuasi, si mtu yule yule wa hapo awali na anaendana na mahubiri ya kiinjilisti: anataka pia marafiki zake (watoza ushuru na wenye dhambi, ambao kila mtu anapaswa kuwaepuka kulingana na mahitaji ya Mafarisayo) kukutana na Yesu alipokutana naye. . Ni rahisi kufikiria kwamba marafiki hawa waliona hitaji la kuzingatiwa, kupendwa na kuokolewa zaidi kuliko Wayahudi wacha Mungu. Na karamu ya sherehe anayopanga ambayo Yesu anashiriki kwa hiari inakuwa tukio linaloonyesha vyema utume wa Yesu, njia yake ya kuwasilisha Injili kwa wanadamu. Mungu alikuja duniani kuwatafuta maskini na wenye dhambi ili kusherehekea pamoja nao. Kila mtu anatambua hili: kwa watoza ushuru ni sababu ya furaha, kwa waandishi na Mafarisayo ni sababu ya kashfa na kwa hiyo mashtaka. Yesu anawajibu kwa kauli kwa mtindo wa methali: "Wenye afya hawahitaji daktari, bali walio wagonjwa." Na anabainisha utume wake mwenyewe: "Sikuja kuwaita watu wema ila wakosefu waongoke." Kauli hii na mandhari ya karamu pamoja na watoza ushuru na wenye dhambi bado yanaonyesha njia ya utume wa kiinjilisti leo. Leo, Lawi mtoza ushuru, pamoja na wengine wote, wako mbele yetu ili tuweze kuiga utayari wao wa kukusanyika kumzunguka Bwana na kufurahia furaha ya kuokolewa. Katika safari hii ya kiroho ya Kwaresima wanatukumbusha juu ya udharura wa kurudi na mioyo yetu kwa Yesu na kumfuata katika safari yake ya kuelekea Pasaka.

Ơn gọi của Lê-vi, người thu thuế

Tin Mừng (Lc 5,27-32)

Khi ấy, Chúa Giêsu nhìn thấy một người thu thuế tên Lê-vi đang ngồi ở quầy thu thuế và nói với anh ta: “Hãy theo tôi!”. Và anh ta, bỏ lại tất cả, đứng dậy và đi theo anh ta. Sau đó, Lê-vi chuẩn bị một bữa tiệc lớn đãi ông tại nhà mình. Có rất đông người thu thuế và những người khác ngồi cùng bàn với họ. Những người Pha-ri-si và các thầy thông giáo lẩm bẩm nói với các môn đồ Ngài: “Sao các ông lại ăn uống chung với bọn thu thuế và kẻ tội lỗi?” Chúa Giêsu trả lời họ: “Không phải người khỏe mạnh cần thầy thuốc, nhưng là người bệnh; Ta đến không phải để kêu gọi người công chính mà để kêu gọi tội nhân hoán cải.”

Chú giải Tin Mừng của Đức ông Vincenzo Paglia

Tác giả Phúc Âm bắt đầu đoạn Tin Mừng này với cảnh Chúa Giêsu rời khỏi nhà một lần nữa. Đó là một lời mời gọi cùng với Người thoát khỏi thói quen bảo vệ của chúng ta, và trên hết là không còn sống cho mình nữa mà cho người khác. Trên đường đi, Chúa Giêsu gặp một người thu thuế tên Lêvi. Anh ta cũng vậy, giống như những người thu thuế khác, bị coi là một tội nhân công khai, do đó, không tham dự tôn giáo. Chính họ đã nhận ra tình trạng của mình là tội nhân, là những người không tuân giữ luật pháp. Những người đến với ông Tẩy Giả để chịu phép rửa sám hối đã nhận được chỉ dẫn không được đòi hỏi nhiều hơn mức cần thiết (Lc 3,12-13). Đối với Chúa Giêsu, không ai là không phù hợp với Tin Mừng. Điều này được gợi ý qua trình thuật trình thuật của thánh sử gồm hai động từ: Chúa Giêsu “thấy một người thu thuế… và nói với anh ta: Hãy theo tôi! Ông “bỏ hết mọi sự, đứng dậy đi theo Người”. Bản chất của sự kiện – Lêvi trở thành một trong Nhóm Mười Hai – là “tiếng gọi” của Chúa Giêsu và “sự đáp trả” của Lêvi. Điều kiện xã hội, trạng thái tinh thần, danh tiếng, nguồn gốc và sự thuộc về của người được kêu gọi không quan trọng. Câu trả lời nhanh chóng của người thu thuế trước lời mời gọi của Chúa Giêsu làm cho đoạn Phúc Âm này trở thành biểu tượng. Thánh Luca muốn nhấn mạnh đến việc Chúa Giêsu ưa chuộng việc truyền đạt Tin Mừng cho những người thu thuế và tội nhân. Tập sau đây cho thấy rõ điều này. Levi, sau khi trở thành môn đệ, không còn là con người như trước nữa và hòa nhập với xu hướng rao giảng Tin Mừng: ông cũng muốn bạn bè của mình (người thu thuế và người tội lỗi, những người mà mọi người nên tránh theo quy định của người Pharisi) gặp Chúa Giêsu như ông đã gặp Người. . Dễ dàng hình dung rằng những người bạn này cảm thấy cần được quan tâm, yêu thương và cứu rỗi hơn những người Do Thái ngoan đạo. Và bữa tiệc linh đình do Ngài tổ chức trong đó Chúa Giêsu sẵn lòng tham dự đã trở thành một biến cố diễn tả rõ ràng sứ mạng của Chúa Giêsu, cách thức Ngài thông truyền Tin Mừng cho con người. Thiên Chúa đến trần gian để tìm kiếm những người nghèo và tội nhân để cùng chung vui với họ. Mọi người đều nhận ra điều này: đối với người thu thuế, đó là lý do để vui mừng, đối với các kinh sư và người Pha-ri-sêu, đó là nguyên nhân gây tai tiếng và do đó gây ra lời buộc tội. Chúa Giêsu đáp lại họ bằng một câu nói theo phong cách tục ngữ: “Không phải người khỏe mạnh mới cần thầy thuốc, mà là người đau ốm”. Và ngài làm rõ sứ mệnh của chính mình: “Tôi đến không phải để kêu gọi người công chính mà để kêu gọi tội nhân hoán cải”. Lời tuyên bố này và khung cảnh bữa tiệc với những người thu thuế và những người tội lỗi vẫn chỉ ra con đường của sứ mệnh truyền giáo ngày nay. Hôm nay, người thu thuế Lêvi, cùng với tất cả những người khác, đến trước mặt chúng ta để chúng ta có thể noi gương họ sẵn sàng tụ tập quanh Chúa và tận hưởng niềm vui được cứu độ. Trong hành trình tâm linh Mùa Chay này, họ nhắc nhở chúng ta về sự cấp bách của việc trở về với Chúa Giêsu bằng trái tim và theo Ngài trên hành trình hướng tới Lễ Phục Sinh.

നികുതി പിരിവുകാരൻ ലേവിയുടെ തൊഴിൽ

സുവിശേഷം (Lk 5,27-32)

ആ സമയത്ത്, നികുതി കൗണ്ടറിൽ ഇരിക്കുന്ന ലേവി എന്നു പേരുള്ള ഒരു നികുതിപിരിവുകാരൻ യേശു അവനോട് പറഞ്ഞു: "എന്നെ അനുഗമിക്കുക!". അവൻ എല്ലാം ഉപേക്ഷിച്ച് എഴുന്നേറ്റു അവനെ അനുഗമിച്ചു. പിന്നെ ലേവി അവന്റെ വീട്ടിൽ അവന്നു വലിയ വിരുന്നു ഒരുക്കി. ഒരു വലിയ ജനക്കൂട്ടം ചുങ്കക്കാരും അവരോടൊപ്പമുണ്ടായിരുന്ന മറ്റ് ആളുകളും മേശയിലുണ്ടായിരുന്നു. പരീശന്മാരും അവരുടെ ശാസ്ത്രിമാരും പിറുപിറുത്ത് അവന്റെ ശിഷ്യന്മാരോട്: "നിങ്ങൾ ചുങ്കക്കാരോടും പാപികളോടും കൂടെ തിന്നുകയും കുടിക്കുകയും ചെയ്യുന്നത് എങ്ങനെ?" യേശു അവരോട് ഉത്തരം പറഞ്ഞു: "ആരോഗ്യമുള്ളവർക്കല്ല, രോഗികൾക്കാണ് വൈദ്യനെ ആവശ്യം. ഞാൻ വന്നത് നീതിമാന്മാരെ വിളിക്കാനല്ല, പാപികളെ വിളിക്കാനാണ്."

മോൺസിഞ്ഞോർ വിൻസെൻസോ പഗ്ലിയയുടെ സുവിശേഷത്തെക്കുറിച്ചുള്ള വ്യാഖ്യാനം

യേശു ഒരിക്കൽ കൂടി വീടുവിട്ടിറങ്ങുന്നതിന്റെ സൂചനയോടെയാണ് സുവിശേഷകൻ ഈ സുവിശേഷഭാഗം ആരംഭിക്കുന്നത്. നമ്മുടെ സംരക്ഷണ ശീലങ്ങളിൽ നിന്ന് അവനോടൊപ്പം ഉയർന്നുവരാനുള്ള ഒരു ക്ഷണമാണിത്, എല്ലാറ്റിനുമുപരിയായി ഇനി നമുക്കുവേണ്ടിയല്ല മറ്റുള്ളവർക്ക് വേണ്ടി ജീവിക്കാനുള്ള ക്ഷണമാണിത്. വഴിയിൽ യേശു ലേവി എന്നു പേരുള്ള ഒരു ചുങ്കക്കാരനെ കാണുന്നു. അയാളും മറ്റ് പബ്ലിക്കൻമാരെപ്പോലെ, മതപരമായ ഹാജരാകുന്നതിന് പുറത്തുള്ള ഒരു പൊതു പാപിയായി കണക്കാക്കപ്പെടുന്നു. നിയമം അനുസരിക്കാത്ത ആളുകൾ എന്ന നിലയിൽ പാപികളായി അവരുടെ അവസ്ഥ അവർ തന്നെ തിരിച്ചറിഞ്ഞു. പ്രായശ്ചിത്തത്തിന്റെ സ്നാനത്തിനായി സ്നാപകന്റെ അടുക്കൽ പോയവരിൽ ആവശ്യത്തിലധികം ആവശ്യപ്പെടരുതെന്ന നിർദ്ദേശം ലഭിച്ചു (Lk3,12-13). യേശുവിനെ സംബന്ധിച്ചിടത്തോളം ആരും സുവിശേഷത്തിന് യോഗ്യരല്ല. സുവിശേഷകൻ രണ്ട് ക്രിയകളിൽ അടങ്ങിയിരിക്കുന്ന ദൃശ്യത്തിന്റെ വിവരണം ഇത് നിർദ്ദേശിക്കുന്നു: യേശു "ഒരു നികുതിപിരിവുകാരനെ കണ്ടു... അവനോട് പറഞ്ഞു: എന്നെ അനുഗമിക്കൂ! അവൻ, "എല്ലാം ഉപേക്ഷിച്ച്, എഴുന്നേറ്റു അവനെ അനുഗമിച്ചു". സംഭവത്തിന്റെ സാരാംശം - ലെവി പന്ത്രണ്ടുപേരിൽ ഒരാളായി മാറുന്നു - യേശുവിന്റെ "വിളിയും" ലേവിയുടെ "പ്രതികരണവും" ആണ്. വിളിക്കപ്പെടുന്ന വ്യക്തിയുടെ സാമൂഹിക അവസ്ഥ, മാനസികാവസ്ഥ, പ്രശസ്തി, ഉത്ഭവം, വ്യക്തിത്വം എന്നിവ പ്രശ്നമല്ല. യേശുവിന്റെ ആഹ്വാനത്തോടുള്ള ഈ ചുങ്കക്കാരന്റെ പെട്ടെന്നുള്ള പ്രതികരണം ഈ സുവിശേഷ സംഭവത്തെ പ്രതീകാത്മകമാക്കുന്നു. നികുതി പിരിവുകാരോടും പാപികളോടും സുവിശേഷം അറിയിക്കുന്നതിൽ യേശുവിന്റെ മുൻകൈയെടുക്കാൻ ലൂക്കോസ് ആഗ്രഹിക്കുന്നു. ഇനിപ്പറയുന്ന എപ്പിസോഡ് ഇത് വ്യക്തമായി കാണിക്കുന്നു. ഒരു ശിഷ്യനായിത്തീർന്ന ലേവി, ഇപ്പോൾ മുമ്പത്തെപ്പോലെയല്ല, സുവിശേഷ പ്രസംഗത്തിന്റെ പശ്ചാത്തലത്തിൽ പൊരുത്തപ്പെടുന്നു: യേശുവിനെ കണ്ടുമുട്ടിയപ്പോൾ തന്നെ തന്റെ സുഹൃത്തുക്കളും (പബ്ലിക്കൻമാരും പാപികളും, എല്ലാവരും ഒഴിവാക്കേണ്ട പരീശന്മാരുടെ വ്യവസ്ഥകൾ അനുസരിച്ച് എല്ലാവരും ഒഴിവാക്കണം) അവൻ ആഗ്രഹിക്കുന്നു. . ഭക്തരായ യഹൂദന്മാരെക്കാൾ പരിഗണിക്കപ്പെടേണ്ടതും സ്നേഹിക്കപ്പെടേണ്ടതും രക്ഷിക്കപ്പെടേണ്ടതും ഈ സുഹൃത്തുക്കൾക്ക് തോന്നിയതായി സങ്കൽപ്പിക്കാൻ എളുപ്പമാണ്. അവൻ സംഘടിപ്പിക്കുന്ന ഉത്സവ വിരുന്ന്, അതിൽ യേശു മനസ്സോടെ പങ്കെടുക്കുന്നു, യേശുവിന്റെ ദൗത്യം, മനുഷ്യരോട് സുവിശേഷം അറിയിക്കുന്നതിനുള്ള അവന്റെ മാർഗം നന്നായി പ്രകടിപ്പിക്കുന്ന ഒരു സംഭവമായി മാറുന്നു. ദരിദ്രരെയും പാപികളെയും അവരോടൊപ്പം ആഘോഷിക്കാനാണ് ദൈവം ഭൂമിയിലേക്ക് വന്നത്. എല്ലാവരും ഇത് തിരിച്ചറിയുന്നു: ചുങ്കക്കാർക്ക് അത് സന്തോഷത്തിന് ഒരു കാരണമാണ്, ശാസ്ത്രിമാർക്കും പരീശന്മാർക്കും ഇത് അപവാദത്തിനും അതിനാൽ കുറ്റപ്പെടുത്തലിനും കാരണമാകുന്നു. യേശു അവരോട് പഴഞ്ചൊല്ല് ശൈലിയിൽ ഒരു പ്രസ്താവനയോടെ പ്രതികരിക്കുന്നു: "ആരോഗ്യമുള്ളവർക്കല്ല വൈദ്യനെ വേണ്ടത്, രോഗികളാണ്." അവൻ തന്റെ സ്വന്തം ദൗത്യം വ്യക്തമാക്കുന്നു: "ഞാൻ നീതിമാന്മാരെയല്ല, പാപികളെ മതപരിവർത്തനത്തിന് വിളിക്കാൻ വന്നിരിക്കുന്നു." ഈ പ്രസ്താവനയും ചുങ്കക്കാരും പാപികളുമായുള്ള വിരുന്നിന്റെ ദൃശ്യവും ഇന്നും സുവിശേഷ ദൗത്യത്തിന്റെ പാതയെ സൂചിപ്പിക്കുന്നു. ഇന്ന്, ചുങ്കക്കാരനായ ലേവിയും മറ്റെല്ലാവരുമായി നമ്മുടെ മുമ്പിലുണ്ട്, അങ്ങനെ കർത്താവിനെ ചുറ്റിപ്പറ്റിയുള്ള അവരുടെ സന്നദ്ധത നമുക്ക് അനുകരിക്കാനും രക്ഷിക്കപ്പെട്ടതിന്റെ സന്തോഷം ആസ്വദിക്കാനും കഴിയും. നോമ്പുകാലത്തെ ഈ ആത്മീയ യാത്രയിൽ, നമ്മുടെ ഹൃദയത്തോടെ യേശുവിലേക്ക് മടങ്ങേണ്ടതിന്റെയും ഈസ്റ്ററിലേക്കുള്ള അവന്റെ യാത്രയിൽ അവനെ അനുഗമിക്കേണ്ടതിന്റെയും അടിയന്തിരതയെക്കുറിച്ച് അവർ നമ്മെ ഓർമ്മിപ്പിക്കുന്നു.

Ọrụ Livaị, bụ́ onye ọnaụtụ

Oziọma (Luk 5:27-32)

N’oge ahụ, Jizọs hụrụ otu onye ọnaụtụ aha ya bụ Livaị ka ọ nọ ọdụ n’ebe a na-ere ụtụ, o wee sị ya: “Soro m!” O we rapu ihe nile, bilie soro Ya. Livaị we doziere ya oké oriri n'ulo-ya. E nwere nnukwu ìgwè ndị ọna ụtụ na ndị ọzọ so ha na-eri nri. Ndị Farisii na ndị odeakwụkwọ ha malitere ịtamu ntamu wee sị ndị na-eso ụzọ ya: “Olee otú unu na ndị ọnaụtụ na ndị mmehie si rie ihe na-aṅụkwa ihe ọṅụṅụ? Jizọs zara ha, sị: “Ọ bụghị ndị ahụ́ siri ike chọrọ dọkịta, kama ọ bụ ndị na-arịa ọrịa; Abịaghị m ịkpọ ndị ezi omume, kama ọ bụ ndị mmehie ka ha chegharịa.”

Nkọwa nke Oziọma nke Monsignor Vincenzo Paglia

Onye na-ezisa ozi ọma na-amalite akụkụ akwụkwọ nsọ nke a na-egosi na Jizọs na-ahapụ ụlọ ọzọ. Ọ bụ òkù ka anyị na ya pụta site n'àgwà nchebe anyị, na nke karịrị ihe nile ka anyị ghara ịdị ndụ ọzọ maka onwe anyị kama maka ndị ọzọ. N'ụzọ, Jizọs hụrụ otu onye ọnaụtụ aha ya bụ Livaị. Ya mere, dị ka ndị ọnaụtụ ndị ọzọ, a na-ewere ya dị ka onye mmehie n'ihu ọha, n'ihi ya, na-abụghị nke ịga okpukpe. Ha onwe ha ghọtara ọnọdụ ha dị ka ndị mmehie, dị ka ndị na-adịghị edebe iwu. Ndị n’ime ha ndị gara Baptizim maka baptizim nke nchegharị natara ntụziaka ka ha ghara ịchọ ihe karịrị ihe dị mkpa (Lk3,12–13). N'ihi na Jizọs ọ dịghị onye na-adịghị mma maka Oziọma. A na-atụ aro nke a site n'akụkọ ihe mere eme nke onye na-ezisa ozi ọma nwere n'ime ngwaa abụọ: Jizọs "hụrụ onye ọnaụtụ ... wee sị ya: Soro m! Ya, "na-ahapụ ihe niile, bilie soro ya". Isi ihe nke ihe omume ahụ - Livaị ghọrọ otu n'ime mmadụ iri na abụọ ahụ - bụ "oku" Jizọs na "ọzịza" nke Livaị. Ọnọdụ mmekọrịta mmadụ na ibe ya, ọnọdụ uche, aha, mmalite na nke onye a na-akpọ adịghị mkpa. Nzaghachi ngwa ngwa nke onye ọnaụtụ a na ọkpụkpọ Jizọs mere ka ihe omume ozi ọma a bụrụ ihe nnọchianya. Luk chọrọ igosi amụma amụma Jizọs nwere n'ịkọrọ ndị ọnaụtụ na ndị mmehie ozi. Ihe omume na-esote na-egosi nke a nke ọma. Livaị, ebe ọ ghọworo onye na-eso ụzọ, ọ bụghịkwa otu onye dị ka ọ dị na mbụ, ọ dabarakwa na mgbasa ozi ọma: ọ chọkwara ka ndị enyi ya (ndị ọhaneze na ndị mmehie, ndị onye ọ bụla kwesịrị izere dị ka ihe ndị Farisii si dị) izute Jizọs ka ọ na-ezute ya. . Ọ dị mfe iche n'echiche na ndị enyi a chere na ọ dị mkpa ka e lebara ha anya, hụ ha n'anya na ịzọpụta karịa ndị Juu na-asọpụrụ Chineke. Nri oriri nke ọ haziri bụ́ nke Jizọs ji ọchịchọ obi na-ekere òkè na ya ghọrọ ihe omume nke na-egosipụta nke ọma ozi Jisọs, ụzọ o si ezi ndị mmadụ ozi ọma. Chineke bịara n'ụwa ịchọ ndị ogbenye na ndị mmehie ka ha soro ha mee ememe. Onye ọ bụla na-aghọta nke a: n'ihi na ndị-ọna-ụtụ ọ bụ ihe na-aṅụrị ọṅụ, ndị odeakwụkwọ na ndị Farisii bụ ihe na-akpata asịrị na ya mere ebubo. Jizọs zara ha okwu n'ụzọ ilu, sị: "Ọ bụghị ndị ahụ́ siri ike chọrọ dọkịta, kama ọ bụ ndị ọrịa chọrọ." Ọ na-akọwakwa ozi nke ya: "Abịaghị m ịkpọ ndị ezi omume kama ndị mmehie ka ha gbanwee." Okwu a na ebe oriri na nkwari na ndị ọnaụtụ na ndị mmehie ka na-egosi ụzọ nke ozi ọma ahụ taa. Taa, onye-ọna-ụtụ bụ́ Livaị, ya na ndị ọzọ nile, nọ n’ihu anyị ka anyị nwee ike iṅomi ịdị njikere ha n’ịgbakọta n’ebe Jehova nọ na ịnụ ụtọ ọṅụ nke ịbụ ndị a ga-azọpụta. Na njem ime mmụọ a nke Lent ha na-echetara anyị mkpa ọ dị nke iji obi anyị laghachikwute Jizọs na iso ya na njem ya gawa Ista.